Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/8340/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2023. Зареєстровано: 14.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Номер судового провадження: 2/490/2785/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		н\п 2/490/2785/2023     Справа № 490/8340/23
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		__________________________________________________________________
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
		головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Позднякову Є.В.
		без участі сторін,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30 серпня 2023 року позивач , від імені якого діє адвокатка Дідух К.О., звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 20000,00 гривень безпідставно списаних грошових коштів з карткового рахунку та 2000,00 гривень моральної шкоди. 
		В обгрунтування позову посилається на те, що 29.12.2020 року на початку 09 години ранку він підійшов до банкомату Приватбанку, що розташований біля супермаркету АТБ за адресою проспект Центральний, 154. Скористався своєю пенсійною карткою НОМЕР_1 , проте, не встигши ввести ПІН-код, банкомат повернув йому картку. Коли він вдруге намагався зняти грошові кошти, повторно банкомат повернув картку. Тоді він вирішив піти до іншого банкомату, що розташований недалеко в приміщення магазину Маєток Святого Миколая, по пр. Центральний, 158. На екрані банкомату йому було повідомлено про те, що картка заблокована. Перебуваючи у кроковій доступності від відділення Приватбанку, що розташоване у міста Миколаєві, проспект Центральний, 173/1, він вирішив особисто з`ясувати причину блокування картки. 
		Менеджер банку повідомила йому про те, що картковий рахунок закрито та заблоковано у зв`язку з тим, що ця картка мені не належить та зареєстрована на іншу людину. Також мені було повідомлено, що з моєї картки було проведено знаття готівки у три транзакції з проміжком часу в 1 хвилину на загальну суму 20 000,00 гривень у банкоматі Приватбанку, що розташованій зовні приміщення магазину Вина Світу за адресою АДРЕСА_1 . Перша сума у розмірі 7 000,00 грн була знята о 09-19 годині; друга сума у розмірі 8 000,00 грн була знята о 09-20 годині; третя сума у розмірі 5 000,00 грн була знята о 09-21 годині, на підтвердження чого додаю копію чеків та виписку з мобільного додатку Приват24. 
		Проте у цей час він фізично знаходився у Відділенні Приватбанку за адресою місто Миколаїв, проспект Центральний, 173/1, тобто більш, ніж в одному кварталі від місця розташування банкомату Приватбанку, через який було здійснене зняття його грошових коштів. Між тим, його карта була заблокована Приватбанком лише о 09-26 годині, коли він вже декілька хвилин знаходився в приміщенні Приватбанку та у цей час продовжувалося зняття готівки з цієї карти, на підтвердження чого надає копію виписки повідомлення з мобільного додатку Приват24. 
		При цьому, у нього в руках знаходилася картка, з якої знімалися у цей час гроші;він ніколи та нікому ні банківську картку, ні пін-код до неї не передавав та не повідомляв. У тому ж Відділені Приватбанку та у той же день він отримав нову картку, залишок грошових коштів, що залишилися на його карті НОМЕР_1 були перенесені на нову картку, що підтверджується Випискою з банку від 29.12.2020 року, копія якої додається. До вказаного карткового рахунку підключена послуга «смс-банкінг», але жодних смс-повідомлень про використання картки та/або зняття готівки від Банку він не отримував.
		У відділенні Приватбанку, в якому він знаходився 29.12.2020 року з метою з`ясування обставин та причини блокування картки, йому було відмовлено у прийнятті заяви власноручно складеної на повернення грошових коштів. Тому, він подав такі заяви в електронному вигляді, на підтвердження чого надаєкопії Повідомлень про прийняття заявки №№ 20609151 (на 7 000,00 гривень); 20609162 (на 5 000,00 гривень) та 20609157 (на 8 000,00 гривень).
		У той же день, 29.12.2020 року він звернувся до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 185 КК України, на підтвердження чого надаю копію Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, № кримінального провадження 12020155020001103.
		Проте незважаючи на викладені обставини, 03.01.2021 року та 06.01.2021 року він отримав від Приватбанку відмову у поверненні грошових коштів, а тому змушений звернутися до суду для захисту своїх прав. 
		В обгрунтування підставності позовних вимог зазначає, що з аналізу ст. 1066,1068,171 ЦК України, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.
		Позивач не вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та не вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.
		Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, положення Цивільного Кодексу передбачає прямий обов`язок банку, в разі виявлення незаконного списання коштів, повернути їх на рахунок клієнта.
		Також згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.
		Крім того, згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України.
		Позивач негайно повідомив обслуговуючий банк про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, звернувся з офіційною письмовою вимогою про повернення коштів вказують на наявність підстав для задоволення даного позову.
		Отже, вважає, що з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь позивача слід стягнути безпідставно списані кошти в розмірі 20000грн. 
		Також зазначає, що вказаними неправомірними діями Банку позивачу завдано моральної шкоди, що полягає в наступному:інформація про зникнення значної суми коштів з рахунку сама пособі є стресовою і викликала душевні хвилювання; відмова відповідача в поновленні порушених прав позивача викликала відчуття безпорадності, стурбованості щодо порушення основних конституційних засад, що також сприяло душевному хвилюванню, що також підсилено було його станом здоров`я, як людини пенсійного віку ;    у зв`язку з неможливістю користуватися банківськими послугами позивач був змушений порушити свій звичний ритм життя, наприклад оплачувати комунальні послуги в касах та терміналах, витрачаючи на це значно більше часу у порівнянні з оплатою через систему «Приват-24» ; позивач вимушений був спрямувати значні зусилля для відновлення своїх порушених прав. Зокрема, це потребувало участі спільно з адвокатом у підготовці позовної заяви та доданих до неї документів, що відволікло значний час, сприяло зменшенню його звичного способу життя.
		З урахуванням характеру порушень, їх тривалості та розміру в грошовому виразі, позивач вважає, що справедливим буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 10% від безпідставно списаних коштів , а саме 2000 грн. 
		19 жовтня 2023 року надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких заперечують позовні вимоги та просять в позові відмовити.
		В обгрунтування своїх заперечень зазначають, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг: 13.01.2012 , фактом підписання позивач погодився з тим, що вінознайомився і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді; анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, пам`яткою і Тарифами, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. На підставі цього 10.12.2013позивачу було відкрито картрахунокIBAN: НОМЕР_2 з наданням карток: НОМЕР_3 .Позивач зобов`язався виконувати умови договору про надання банківських послуг. Згідно підписаних Анкет-заяв, ОСОБА_1  зобов`язався ознайомлюватись самостійно на офіційному сайті банку: https://privatbank.ua/terms із змінами Умов і правил надання банківських послуг.
		   Твердження позивача, що ПриватБанк безпідставно списав вищевказані грошові кошти з його картки, не відповідає дійсності, оскільки вищевказані операції (транзакції) по зняттю готівки були виконані з використанням в банкоматі картки НОМЕР_1 та введенням вірного ПІН-коду. Позивач не надав доказів неправильної роботи банкомата.
		В позовній заяві позивач, як підтвердження своїх вимог вказує, що він з карткою № НОМЕР_1 знаходився у відділенні банку тому і вважає операції по списанню його грошових коштів безпідставними. Проте на думку відповідача, таке спростовується інформацією з програмного комплексу ПриватБанка та фотографіями з банкомату. Тобто, в момент вчинення спірних транзакцій картки № НОМЕР_1 у позивача не було, а ця картка була використана третьою особою, для здійснення операцій по зняттю грошових коштів в банкоматі CANI1966 (м. Миколаїв, пр.. Центральний, 157).
		Камерами спостереження Банку встановлено, що ОСОБА_1 в 9-20 прийшов у відділення ПриватБанку за адресою: м. Миколаїв, пр.. Центральний, 173/1. Операції по карті № НОМЕР_1 здійснені о 09-19 год на 7000 грн., 09-20 год на 8000 грн. та 09-21 год на 5000 грн.
		Згідно пояснень спеціаліста банку, до якого звернувся позивач в 9-22 (що видно з запису камер спостереження), ОСОБА_1 повідомив про те, що в нього заблокована картка № НОМЕР_1 та передав картку, яка знаходилась в нього в руках. При перевірці картки спеціаліст встановив, що передана ОСОБА_1 картка не є його карткою № НОМЕР_1 а є карткою з іншим номером та належить іншій особи. Позивач відповів працівнику банку, що йому підмінили картку, коли він пробував зняти кошти в банкоматі встановленому за адресою АДРЕСА_1 (магазин «Вина Світу»). Позивач забрав з собою цю карту, наполягаючи на тому, що ця картка йому потрібна для звернення в поліцію. 
		Таким чином, звернення позивача до банку з повідомленням про блокування кредитного рахункувідбулось вже після виконання операцій по карті позивача.
		Після повідомлення клієнтом про шахрайські дії щодо його картки, картка № НОМЕР_1 була заблокована Банком. В додатках до позовної заяви надане фото про блокування картки в 9-26. За даними виписки з програмного комплексу банка блокування відображено у 9-28. 
		В цей же день після блокування картки № НОМЕР_1  ОСОБА_1 було видано до його карткрахунку нову карту № НОМЕР_4 , якою він в той же день успішно скористався.
		У Приватбанку існує надійна систему захисту рахунків Клієнтів Банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку.Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		На підставі вищевикладеного відповідач стверджує, що в момент здійснення спірних операцій по карті ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ,карта знаходилась у третьої особи. Оскільки ПІНкод на банківську картку встановлюється і змінюється тільки клієнтом (після отримання картки) то використання ПІНкоду картки при здійсненні операцій з коштами по картрахунку свідчить про те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті та/або незаконному використанню ПІН-коду, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Крім того, звернувшись з заявою про відкритят кримінального провадження, ОСОБА_1 сам вказував, що ні помилка Банка при обслуговуванні його картки, а саме дії невідомої йому особи призвели до втрати їм грошових коштів з його картки в розмірі 20 тис. грн.. що випливає з його заяви у правоохоронні органи та копії витягу з реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12020155020001103 .
		Також зазначають, що у позовній заяві ОСОБА_1 не доводить доказів спричинення йому моральної шкоди.
		26.10.2023 року на адресу суду надана відповідь на відзив від представника позивача адвокатки Дідух К.О., в якому зазначають, що зміст відзиву не відповідає дійсності, фактичним подіям, що призвели до звернення Позивача до суду для захисту свого порушеного права.Відповідач не встановивобставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому відсутня вина позивача та, навпаки, вина відповідача не спростована, виходячи з загального поняття цивільно-правової відповідальності (винний, доки інше не буде доведено, а обов`язок щодо спростування покладений на відповідача).
		Твердження представника відповідача про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки не свідчать про те, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Посилаючись на відповідні позиції, викладені у наведених постановах ВСУ та ВС, зазначають, що не встановивши обставин, які б беззаперечно доводили, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв утраті, незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації, яка дозволяє ініціювати платіжні операції, суд не може дійти висновку про винуватість позивача.
		Також стверджують, що Банк у відзиві підтверджує факт того, що до картки позивача НОМЕР_1 були застосовані скімінгові дії (здійснення операцій банківських (транзакцій) по зняттю готівки з використанням в банкоматі картки, що належить саме Позивачу (ідентифікаційні дані - номер та ПІН) та введення вірного ПІН-коду, адже саме такий скрімінговий прилад був встановлений на банкоматі, що належить Відповідачеві, що розташований зовні супермаркету АТБ за адресоюмісто Миколаїв, проспект Центральний, 173/1, до якого звертався Позивач від самого початку. Приховуючи цей факт, Відповідач не надав у якості доказів фото/відео з комплексу ПриватБанк під час намагання Позивача скористатися банківськими послугами зі зняття грошових коштів з картки саме за вищевказаною адресою банкомату. 
		Відповідач також зазначає, що будь-яких ознак про неправильну або помилкову роботу банкомата або системи Банку, згідно з програмним комплексом ПриватБанк, яким забезпечується обслуговування карток  не встановлено. Проте, замовчує про технічний стан банкомату за адресою місто Миколаїв, проспект Центральний, 173/1 . Саме на цей банкомат був прикріплений скімер прилад та через який була зчитана інформація з картки Позивача та використана у наступному для дубліката та зняття за карткою-дублікатом у банкоматі за адерсою місто Миколаїв, проспект Центральний, 157 (Вина Миру).
		Також зазначають, що Банк замовчує підстави для блокування картки НОМЕР_1 29.12.2020 о 09-26 годин.Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 у відділенні банку 29.12.2020 року о 09-20 годин знаходився з іншою, ніж 4149499348389253 карткою не відповідає дійсності, оскільки саме ця картка є доказом та була надана позивачем до Заяви при зверненні до правоохоронних органів. До того, ж відповідач не зазначає будь-якого іншого номеру картки та належності нібито іншій особі, що нібито була надана працівнику Банку.
		Так,АТ «ПриватБанк»  не має можливості захистити своїх клієнтів від кібер злочинів та на своєму офіційному сайті про це саме й зазначає про те, щоб зняти з себе відповідальність, пропонує послугу зі страхування на такий випадок. Серед видів шахрайських дій з платіжними картками Відповідач вказує, серед іншого, скімінг.
		Стверджує, що позивач не вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та не вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.Адже тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.
		Позивач виконав усі передбачені законом вимоги, а саме: вчасно, невідкладно, в день вчинення шахрайських дій невідомими особами та зняття готівкових коштів з картки через банкомат самостійно та особисто звернувся до найближчого відділення Банку та повідомив свій банк-емітент платіжних карток про несанкціоноване зняття грошових коштів: прохання блокування банківської картки), про всі відомі йому можливі ризики, пов`язані з цим, а також подано заяви до поліції. Позивач негайно повідомив обслуговуючий банк про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, звернувся з офіційною письмовою вимогою про повернення коштів . З метою досудового вирішення спору позивач неодноразово звертався до Банку із заявами про повернення грошей на рахунок, які були зняті через несанкціоновані дії невідомих осіб, однак Банк відмовив та жодних дій для відновлення законних прав не вжив.Зі сторони відповідача має місце порушення норм цивільного законодавства України, спеціальних правових норм, зокрема Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.
		26 жовтня 2023 року надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача. Ззаначає, що фото з банкомата підтверджеють наявність банківської платіжної карти та правильне введення пін-коду, що дозволяє зробити висновок, що позивач передав картку та повідомив пін-код іншій особі, яка здійснила зняття коштів 29.12.2020 року у час з 09.19 по 09.21 годин. Вказані дії виключають відповідальність банку. Твердження позивача про скрімінговий пристрій є лише припущенням.При цьому позивач не надав ні банку, а надав картку іншого клієнта, ні повідомив суду , де саме знаходиться картка НОМЕР_1 . Не надав доказів і того, що ця картка була передана ним разом зі зверненням до правоохоронним органам. Тобто позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв використанню цієї картки третіми особами, які і отримали кошти з її використанням через банкомат 29.12.2020. Банку він повідомив Банк про сумнівні операції з карткою вже після зняття цих коштів, тоді Банк терміново і заблокував цю картку, чим зберіг позивачеві залишок коштів на рахунку. 
		Також звертає увагу, що Банком не були перенесений залишок коштів на нову картку, яка йому була видана того ж дня 4149499382833901, адже сам номер картрахунку залишився незмінним - UA7030....5514.
		Також на зауваження позивача , що Банком було здійснено блокування картки лише 0 09.26 годин зазначає, що позивач звернувся до відділення банку лише о 09.22 годин, при цьому з питанням щодо неможливості виконати операції зі своєю карткою. Тому працівнику банку знадобився певний час для того, щоб зрозуміти, що клієнт взагалі надає не свою картку, і що з нею можуть бути підозрілі операції. Тоді працівник і прийняв рішенян про блокування картки, тобто діяв швидко та без порушення правил надання банківських послуг клієнту.
		Таким чином, враховуючи те, що клієнт персонально відповідає за зберігання картки і нерозголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, в тому числі ПІН-коду, а також те, що операції з видачі готівкових коштів 29.12.2020 року з картрахунку ОСОБА_1 була здійснена в банкоматі за допомогою фізичного застосування картки позивача НОМЕР_1 з підтвердженням ПІН_коду, списання коштів з його карткового рахунку відбулося з електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу його корситувача , а позивач підтвердив факт повідомлення Банка про підозрілі операції з його карткою тільки після зняття коштів в банкоматі, то АТ КБ "Приватбанк" не повинен нести відповідальність за дані операції.
		Також заперечують проти стягнення витрат на правову допомогу за їх недоведеністю.
		Ухвалою від   01.09.2023 року відкрито провадження по справі та ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
		Клопотань про розгляд справи в загальному позовному провадженні або у спрощеному провадженні але з викликом сторін від представників стоірн не надходило. 
		Сторони надали усі передбачені ЦПК України заяви по суті справи, отже позиція сторін чітко викладена та суду зрозуміла.
		Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставногосписання банкомз рахункаклієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повиненнегайно післявиявлення порушеннязарахувати відповіднусуму нарахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		 
		ОСОБА_1 підписав анкети-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг: 13.01.2012 ,погодився з тим, що вінознайомився і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді; анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, пам`яткою і Тарифами, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. На підставі цього 10.12.2013позивачу було відкрито картрахунокIBAN: НОМЕР_2 з наданням карток , в тому числі картки  НОМЕР_5 та потім картки НОМЕР_6 .
		Як підтверджується матеріалами справи, 29.12.20 р. з картки НОМЕР_1 , що належить позивачеві, були списані грошові кошти в сумі 20000 гривень за трьома транзакціями, а саме зняття готівки в банкоматі: Торговий дім
		Вина Світу, м.Миколаїв, пр.Центральний,157 на суму 5000 грн о 09.19 годин, на суму 8000 грн о 09.20 годин, на суму 7000 грн о 09.21 годин.
		0 09.26 годин 29.12.2020 року вказана картка була заблокована за заявою ОСОБА_1 . При цьому наданими Банком доказами(витяг з комплексу про факт використання вказаної картки 29.12.2020 року в банкоматі, технічні дані, чеки) підтверджується, що кошти були зняті в банкоматі за фізичної наявності пластикової банківської картки та при правильному введенні ПІН_коду з першої спроби введення.
		При цьому наданими фото з вказаного вище банкомату та відділення Приватбанку дійсно підтверджується, що кошти з картки НОМЕР_1 знімала інша особа, ніж позивач, який в той час заходив у відділеня банку за іншої адресою.
		03.01.2021 року та 06.01.2021 року ОСОБА_1 отримав від Банку відмову у поверненні вказаних грошових коштів, за його заявками щодо спірних транзакцій.
		Вказані обставини не заперечуються сторонами.
		 
		Відповідно до частини першоїстатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Частиною першоюстатті 1068 ЦК Українипередбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно достатті 1073 ЦК Україниу разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		Згідно зістаттею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. 
		Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
		Неналежним переказом для цілей цьогоЗаконувважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно достатті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
		У відповідності до п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
		Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів.
		Так, згідно з п.5 розділу 7 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженому постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705 ( в редакції на момент виникнення спірних відносин 29.12.2020 року), користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п. 6 положення №705 Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. 
		До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. 
		Відповідно до частин сьомої-дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705від 5 листопада 2014 року (далі - Положення № 705 від 5 листопада 2014 року), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду Українивід 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Судувід 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження№ 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) та від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).
		Як зазначав Верховний Суд, що задовольняючи позов споживача суд має враховувати положення статей 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, та діяти на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені.
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15: «…не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника».
		Крім того, згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України.
		Банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Якщо ці обставини не доведені, споживач банківських послуг не повинен нести відповідальність за такі операції.
		До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі колегії суддів Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
		В своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що виконав усі передбачені законом вимоги, а саме: вчасно, невідкладно, в день вчинення шахрайських дій невідомими особами та зняття готівкових коштів з картки через банкомат самостійно та особисто звернувся до найближчого відділення Банку та повідомив свій банк-емітент платіжних карток про несанкціоноване зняття грошових коштів: прохання блокування банківської картки), про всі відомі йому можливі ризики, пов`язані з цим, а також подано заяви до поліції.
		 
		Проте суд не може прийняти до уваги посилання представника позивача, що скрімінговий прилад був встановлений на банкоматі, що розташований зовні супермаркету АТБ за адресоюмісто Миколаїв, проспект Центральний, 173/1, до якого звертався позивач від самого початку, та через цей прилад була зчитана інформація з картки позивача та використана у наступному для дубліката та зняття за карткою-дублікатом у банкоматі за адерсою місто Миколаїв, проспект Центральний, 157 (Вина Миру).
		По-перше, таке твердження є виключно припущенням позивача, не підтвердженими жодними доказами. 
		По-друге, в справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 взагалі спочатку намагався скористатися банкоматом по АДРЕСА_2 .
		По-третє, яких-небудь ознак про неправильну або помилкову роботу банкомата або системи Банка, згідно програмного комплексуПриватБанка, яким забезпечується обслуговування карток  не встановлено. 
		 
		Згідно витягу з реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12020155020001103 від 30.12.20 р. ОСОБА_1 звернувся в поліцію з заявою про вчинення злочину, в якій вказав наступне: «29.12.20 р. близько 9-15 годин невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Миколаїв, пр.. Центральний, 157 таємно скоїла крадіжку грошових коштів з банківської картки банку «ПриватБанк», заволодівши грошовими коштами у сумі 20 тис. грн.. належних ОСОБА_1 »
		 
		Крім того суд враховує, що ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокатка Дідух К.О., вперше звернувся до суду вже 11.01.2021 року з позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 20000,00 гривень безпідставно списаних грошових коштів з карткового рахунку та 2000,00 гривень моральної шкоди. 
		Ухвалою від 04.02.2021 рокусудді Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкової Н.П. у справі № 490/190/21 відкрито провадження за вказаною позовною заявою та призначено підготовче судове засідання на 28.04.2021 року.
		Ухвалою суду від 02.06.2021 року в межах цивільної справи № 490/190/21 клопотання про витребування доказів представника позивача було задоволено. Витребувано з АТ КБ "Приватбанк": 1) Відеозапис з камери, встановленої на банкоматі, розташованому за адресою м. Миколаїв, просп. Центральний, 154, Супермаркет АТБ від 29.12.2020 року у період з 09:00 до 09:30 год. ранку;2) Відеозапис з камери, встановленої у приміщенні відділення Банку, розташованому за адресою м.Миколаїв, пр. Центральний, 173/1 від 29.12.2020 року у період з 09:00 до 10:00 год. ранку;3) Розгорнуту виписку по картці № НОМЕР_7 за 29.12.2021 р.
		Ухвалою суду від 02.06.2021 року в межах цивільної справи № 490/190/21 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів., призначено справу до судового розгляду по суті на22.03.2022року.
		Судом призначалися та проводилися судові засідання по справі.
		При цьому позивач неодноразово просив спочатку відкладати судові засіданні в зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання, в подальшому його представник просив розглядати справу за їх відсутності. Представник відповідача також просив розглядати справу за їх відсутності.
		Проте, від представника позивача - адвоката Дідух К.О. надійшла 01.06.2023 року заява про залишення позовної заяви без розгляду- без посилання на жодні причини та обставини.
		Ухвалою суду від 04.07.2023 року в межах цивільної справи № 490/190/21позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів - залишено без розгляду.
		Але вже 30.08.2023 року представником позивача - адвокаткою Дідух К.О. до Центрального районного суду м.Миколаєва подана така сама позовна заява з такими самими позовними вимогами, з ідентичним викладенням обставин справи та обгрунтуванням позовних вимог.
		Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. 
		Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Постанова ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venirecontrafactumproprium(заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «nonconceditvenirecontrafactumproprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirecontrafactumproprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18). 
		На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Постанова ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21). 
		Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення. 
		Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.
		Отже, безпідставне подання заяви про залишення позову без розгляду та подання через майже місяць до того ж суду такого ж самого позову з посиланням на ті самі докази та обставини не можна вважати добросовісними процесуальними діями позивача та його представника.
		Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Оскільки подання повторного позову через 2 роки та 9 місяців після обставин скоєння порушення прав позивача та безпідставного списання коштів, на його думку, з його картки, та неподання позивачем відповідних клопотань про витребування доказів чи надання цих доказів при подачі позову суд, враховуючи положення ч.7 ст. 81 ЦПК України,  з власної ініціативи, маючи сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, дослідив матеріали цивільної справи № 490/190/21.
		Так, в матеріалах вказаної цивільної справи (а.с. 95) міститься відповідь Миколаївського РУП № 1 ГУНП в Миколаївській області, що в матеріалах кримінального провадження № 12020155020001103 від 30.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України щодо банківської карти НОМЕР_1 .Так, під час допиту потерпілого ОСОБА_1 зазначено, що картку №  НОМЕР_8 вилучено співробітниками поліції. Ця картка визнана речовим доказом 30.12.2021 року та перебуває в матеріалах кримінального провадження № 12020155020001103.
		Отже, наведене спростовує твердження позивача, що в момент зняття коштів 29.12.2020 року в період з 09.19 по 09.21 годин пластикова банківська платіжна картка перебувала у нього, адже як він сам стверджує і таке підтверджується матеріалами справи  в цей час він вже перебував у відділенні Банку за іншою адресою, ніж банкомат, а доказів наявності у нього цієї картки ним суду не надано, а твердження, що він передав цю картку до матеріалів кримінального проваджєення - спростовується віддомостями органу досудового розслідування, адже ОСОБА_1 передав зовсім іншу картку.
		Отже, позивач не спростував тієї обставини, що в момент здійснення спірних операцій по карті ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ,карта знаходилась у третьої особи. 
		За такого, суд приходить до всиновку, що оскільки ПІН-код на банківську картку встановлюється і змінюється тільки клієнтом (після отримання картки) то використання ПІН-коду картки при здійсненні операцій з коштами по картрахунку свідчить про те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню ПІН-коду, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		 
		Так, Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено:
		Відповідальність сторін:
		- п.1.1.5.5. Договору, Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Картки, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в СМС-повідомлені, ПІН-коду, ідентифікаторі користувача, паролях системи Прват24, паролі (ніку) MobileBankin або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.
		- п.п. 1.1.5.14, 2.1.1.9.5 Договору, Клієнт відповідає за всі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBankin, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.
		- п. 1.1.5.30. Договору, Банк не несе відповідальності перед Власником Картки за всі операції, у випадку передачі мобільного телефону, сім-карти, Стікеру PayPass третім особам
		Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних (п. 2.1.4.12.3. Умов).
		Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою. (п.2.1.4.12.4. , п.2.1.4.12.5., п.2.1.4.12.9. Умов).
		Отже, обов`язок користувача надійно зберігати та не передавати стороннім особам платіжний засіб та інші персональні дані, які дозволять за його допомогою ініціювати та/або санкціонувати платіжну операцію поширюється як на усі перелічені дані у сукупності, так і на кожен зокрема.
		Таким чином, списання коштів з карткового рахунку відбулося за ідентифікацією банківської платикової картки як платіжного засобу і його користувача шляхом зчитування магнитної стрічки картки (фізичне введення її в банкомат) та введення паролю /ПІН-коду, які відомих лише ОСОБА_1 , а тому підстав для повернення Банком коштів на рахунок позивача немає.
		Не заслуговують на увагу посилання в позові на те, що банк, отримавши від позивача повідомлення про несанкціоновані транзакції, зобов`язаний був відновити залишок коштів, оскільки звернення з приводу блокування карткового рахунку відбулося по завершенню усіх оспорюваних транзакцій, згідно з якими остання платіжна операція по картці НОМЕР_7 відбулася 29.12.2020 року о 09 год. 21 хв., а звернення до відділення банку щодо блокування картки було 29.12.2020 в період часу з 09.22 до 09.26 год.
		Так, судом встановлено, що вищевказані операції (транзакції) по зняттю готівки були виконані з використанням в банкоматі картки 4149499348389253 , яка в той час не перебувала у власника картки, та введенням вірного ПІН-коду. Таким чином, транзакції виконувались третьою особою за допомогою карти ОСОБА_1 № НОМЕР_1  та вірного введення PIN-коду до вказаної карти.
		З огляду на викладене вище, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що видача грошових коштів з картки № НОМЕР_1  ОСОБА_1 були здійснені з належною ідентифікацією платіжного засобу і його держателя.
		 Враховуючи вищезазначене, без розголошення (передача особистої конфіденційної інформації третім особам чий ого особистою бездіяльності чи неуважності, що дало змогу цим особам незаконно заволодіти цією інформацією та карткою) з боку позивача ПІН-коду своєї картки та самої картки , інша особа не змогла зняти через банкомат кошти з його рахунку.
		Положеннями п. 2.1.4.12.5 Умов також встановлено, що клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		Таким чином, якщо зазначені операції за твердженням позивача ним не здійснювались, то дані операції стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третім особам або вчинення ним дій щодо неналежного зберігання цієї картки та інформації по ній.
		Чинним законодавством не надано повноважень Банку здійснювати повернення проведеного переказу клієнтам, здійсненого з належною авторизацією.
		Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
		3 огляду на викладене, підстави для звільнення позивача від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг, відсутні. Саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.
		За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України). Відповідно до ч.ч.1, 2ст.614 ЦК Україниособа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами,ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в України", Положення №705 Банком не порушено жодних вимог чинного законодавства, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.
		Відповідно достатті 614 ЦК Україниособа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів шодо належного виконання зобов`язання.
		 
		А тому, суд приходить до висновку про відмову в позові за недоведеність та необґрунтованістю.
		Позивач у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку.
		 
		Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні основної вимоги позову, то і у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди , яка є похідною, слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.
		Також підлягають відхиленню доводи позову щодо висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) та від 12 вересня 2018 рокуу справі №201/5328/16-ц (провадження №61-18792св18), оскільки правовідносини, що виникли між сторонами у справі, яка переглядається, не є подібними правовідносинам у вказаних справа, а саме:-у справі № 6-16цс15 між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором (відмінний предмет спору);-у справах № 202/10128/14-ц та № 201/5328/16-ц суди попередні інстанцій вказали про недоведення обставин, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у даній справі, суд вважає такі обставини доведеними.
		Також суд не може прийняти до уваги посилання представника позиваач на висновки, викладені у Постанові Касаційного цивільного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22  оскільки у вкзааній справі судом розглядалися та встановлювалися відмінні обставини справи.
		 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем , не підлягають стягненню з відповідача.
		Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів- відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду складено 13.11.023 року.
		Реквізити сторін:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ,паспорт серія НОМЕР_10 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 15.01.2012 року, зареєстрований АДРЕСА_3 .  Відповідач:Акціонерне товариствокомерційний банк«Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1д.  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...