Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/551/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування; залізницею; втрата, пошкодження, псування вантажу.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2023. Зареєстровано: 15.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2023.
Дата набрання законної сили: 14.11.2023
Номер судового провадження: 1527 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2023 року м. Харків Справа № 905/551/23 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Терещенко О.І.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства Вугільна компанія "Краснолиманська" (вх.№1527Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 (повний текст підписано 27.06.2023 у місті Харкові) у справі №905/551/23 суддя Лейба М.О.
		за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м.Дніпро
		до Державне підприємство Вугільна компанія "Краснолиманська", м.Родинське, м.Покровськ, Донецька область 
		про стягнення 189 170,00 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення штрафу в сумі 189170,00грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправильне зазначення відповідачем в накладній №48050207 маси вантажу у вагонах №56927973, №63660351, про що було складено комерційний акт №450003/316 від 15.11.2022.
		Ухвалою від 15.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/551/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення штрафу в сумі 189170,00грн задоволені повністю.
		Стягнуто з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу у розмірі 189 170,00грн, а також судовий збір в сумі 2837,55грн.
		Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №56927973 та №63660351 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №48050207.
		Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Державне підприємство Вугільна компанія "Краснолиманська" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі №905/551/23. Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі №905/551/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця про стягнення з ДП ВК Краснолиманська штрафу у сумі 189170,00 грн відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає таке:
		-залізниця прийняла вагон з вантажем до перевезення без будь-яких зауважень, зважування вагонів проводилося на справних і перевірених до та після переважування вагах, вагон промарковано, вантаж зарівняний планером;
		-на шляху прямування спірний вагон прослідував пункт комерційного огляду поїздів/ вагонів (ПКО) на станції Красноармійськ без будь-яких зауважень щодо розміщення вантажу, маси вантажу; 
		- з наданих Придніпровською залізницею документів не можливо достеменно встановити, чи було порушення цілісності поверхні вантажу; в комерційному. акті 450003/316 від 15.11.2022 маркування чітко не описано зафіксовано, що маються скоси вантажу над 7 люком за рухом поїзда довжиною -1,3 м, по ширині вагона -1,7 м; 
		- розрахунок позивачем суми штрафу за двома вагонами неможливий, оскільки проведений за однією накладною.
		Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Істоміна О.А., Попков Д.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства Вугільна компанія "Краснолиманська" на рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/551/23 залишено без руху. Зобов`язано ДП ВК Краснолиманська усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати докази сплати судового збору у розмірі 4256,33 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами та докази (фіскальний чек, опис вкладення до цінного листа) надсилання копії апеляційної скарги Регіональній філії "Придніпровська Залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, ЄДРПОУ 40081237). 
		У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 4256,33 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги Регіональній філії "Придніпровська Залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця", що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 02.08.2023.
		В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що повне рішення не було вручено у день його проголошення (складання), а було вручено засобами поштового зв`язку 12.07.2023, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції відповідача з відповідним записом.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023, зокрема, поновлено Державному підприємству Вугільна компанія "Краснолиманська" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/551/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Вугільна компанія "Краснолиманська" на рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/551/23; зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі №905/551/23. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Вугільна компанія "Краснолиманська" на рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/551/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		04.09.2023 позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10551 від 04.09.2023), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду  без змін.
		Обґрунтовуючи власну позицію стосовно доводів апеляційної скарги, посилається на таке:
		- відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів графа 19 накладної заповнюється саме відповідачем у разі завантаження ним вантажу у вагон; згідно з п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів у графі 55 залізничної накладної №48050207 правильність внесених відомостей вантажовідправника підтверджено його представником за допомогою електронно-цифрового підпису, що не заперечується відповідачем; 
		- з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же способом, як і Залізниця на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці при контрольному зважуванні;
		- перевірка маси вантажу здійснювалась за участю одержувача, а викладена у комерційному акті від 15.11.2022 №450003/316 інформація є достовірною, повною та підтверджується іншими доказами;
		- штрафна санкція не є договірною, а розраховується від провізної плати за всю відстань перевезення відповідно до положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу. Тобто, актом цивільного законодавства визначено розмір (п`ятикратний) та порядок розрахунку, який розраховується від провізної плати.
		Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача по справі Радіонової О.О. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Тихий П.В., судді Гребенюк Н.В., Терещенко О.І.
		Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.11.2022 зі станції Родинська Донецької залізниці, згідно залізничної накладної №48050207, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» відправило вантаж груповою відправкою - вугілля кам`яне, із визначенням станції призначення  Черкаси Одеської залізниці.
		Відповідно до накладної №48050207 за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні №56927973 складає 69000 кг (нетто), у вагоні №63660351  69000 кг (нетто).
		У розділах 26, 28 накладної зазначено, що маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) Заводський №541 відправником.
		На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
		Відтак, з оформленням та підписанням накладної №48050207, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №56927973 становить 69000 кг. та у вагоні №63660351 становить 69000 кг.
		На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці під час контрольного зважування було виявлено, що маса вантажу у вагонах №56927973 та №63660351 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.
		За результатами перевірки вантажу працівниками станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми та комерційний акт №450003/316 від 15.11.2022.
		Вагони №56927973 та №63660351 по станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було відчеплено та відправлено на станцію Черкаси Одеської залізниці за досилочною накладною №46923264.
		15.11.2022 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці позивачем було проведено контрольне зважування вагонів за залізничною накладною №48050207 на 150тн електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, про що складено комерційний акт №450003/316.
		У комерційному акті зазначено, що за документом у вагоні №56927973 нетто 69000кг, по вагам нетто 66000кг, що менше документа на 3000кг, у вагоні №63660351 нетто 69000кг, по вагам нетто 66600кг, що менше документа на 2400кг. Навантаження вантажу в обох вагонах на рівні та вище бортів на 5см, марковано повздовжніми борознами, маються скоси вантажу над 7 люком за рухом поїзда довжиною 1,3м, по ширині вагони, глибиною 1,7м. поглиблень немає, маркування не порушене. Вагони бездверні, розвантажувальні люки закриті. Вагони технічно справні, течі вантажу немає.
		Позивач на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв`язку із неправильним зазначенням відповідачем у залізничній накладній №48050207 маси вантажу у вагонах №56927973, №63660351нарахував відповідачу штраф в сумі 189170,00грн із розрахунку (94585,00грн (18917,00 х 5) + 94585,00грн (18917,00 х 5)).
		Несплата відповідачем штрафу стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.
		Згідно зі ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. 
		Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
		Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
		Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
		Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Мін`юсті України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами та доповненнями), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
		Таким чином, наявна в матеріалах справи залізнична накладна №48050207 від 12.11.2022 є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу.
		Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України Про транспорт, Законом України Про залізничний транспорт, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
		Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про залізничний транспорт нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
		У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
		Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
		Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної Правильність внесених відомостей підтверджую вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
		З матеріалів справи вбачається, що у графі 55 накладної №48050207 від 12.11.2022 зазначено, що правильність внесених даних підтверджує приймоздавальник вантажу та багажу Харитонов Андрій Сергійович (ЕЦП 12.11.2022). 
		Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
		Відповідно до графи 24 накладної №48050207 від 12.11.2022 маса вантажу визначена відправником та дорівнює 1042000, за відомістю вагонів - маса вантажу у вагоні №56927973 нетто 69000кг, у вагоні №63660351 нетто 69000кг. 
		Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. 
		Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
		Таким чином, позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.
		Вказані положення чинного законодавства спростовують викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача стосовно того, що зазначена у накладній маса та кількість вантажу погоджена з позивачем.
		Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору перевезення, апеляційний господарський суд вважає його належною у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до п. 2.6. розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
		Згідно зі статтею 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
		Відповідно до положень статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. 
		Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
		Частиною 2 статті 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
		Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України Про залізничний транспорт обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
		Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.
		Згідно з п.2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
		Відповідно до п. 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
		За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.
		Таким чином, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
		З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт на попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці підписали: ДСЗ Лобов В.Т., агент з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 , прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_2 . 
		На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт, повноважень на вчинення таких дій позивач надав наказ №76 від 07.02.2022 начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, за змістом якого у зв`язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) за правильність складання та підписання комерційних актів призначено, зокрема, агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 та пройомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_2 
		ОСОБА_3 згідно наказу від 16.06.2022 №438/ос є заступником начальника станції, а отже є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
		Зі змісту розділу Д спірного комерційного акту вбачається, що переваження проводилось у присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до посадової інструкції від 18.03.2019 агента з розшуку вантажів та багажу, ОСОБА_1 здійснює зважування на електронно-тензометричних вагах вагонів, що потребують перевірки ваги в статичному режимі, а отже вказана особа має право підписувати комерційні акти як працівник станції, який особисто здійснював перевірку в силу положень п.10 Правил складання актів.
		Відповідно до наказу №76 від 07.02.2022 начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, у зв`язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) за правильність складання та підписання комерційних актів призначено відповідальною, зокрема, прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_2 .
		Комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/316 від 15.11.2022 зареєстровано на станції призначення Черкаси Одеської залізниці під №450003/316/3 від 19.11.2022, відповідно до п.62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом №147-Ц від 04.06.2003р. Укрзалізниці.
		Враховуючи положення пункту 12 Правил складання актів, станцією призначення в розділі Є комерційного акту №450003/316/3 зроблено відмітку Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідності до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт №450003/316 від 15.11.2022 підписаний особами, повноваження яких підтверджені належним чином. 
		Отже, допустимим доказом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
		Відповідно до пункту 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
		Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.
		Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
		Згідно з відомостями у графі 26 залізничної накладної №48050207 від 12.11.2022 зважування вантажу на станції відправлення здійснено на вагонних вагах (150 т), заводський №541. Аналогічним способом визначалась маса вантажу й позивачем на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. 
		Як вбачається з наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття в експлуатацію 26.12.2012, строк експлуатації, встановлений виробником для ЗВТ  15 років, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію  26.12.2012, міжповірочний інтервал ЗВВТ на місяць  12, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ  6 місяців; ваги пройшли останню повірку 27.09.2022. 
		Таким чином, станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки був повірений належним чином.
		В матеріалах справи відсутні докази, що ставили б під сумнів достовірність показників зазначеного засобу ваговимірювальної техніки. 
		Пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту) визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. 
		Норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) мінерального палива становить 2,0% маси, зазначеної в перевізних документах, тобто у даному випадку: щодо вагону №56927973 - 1380кг що менше виявленої нестачі 3 000кг; щодо вагону №63660351 - 1392кг що менше виявленої нестачі 2 400кг.
		А отже , доводи апелянта щодо не вірного визначення позивачем маси вантажу по станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці не відповідають дійсносним обставинам справи та відхиляються колегією суддів. 
		Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, в комерційному відношенні без порушень. 
		Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладних саме відправником. При цьому, ДП Вугільна компанія Краснолиманська всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті. 
		З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку стосовного про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст. 76, 77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №56927973 та №63660351 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №48050207 від 12.11.2022. 
		Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
		Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
		Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
		Згідно зі статтею 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
		Тобто, чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів вважає його вірним. Так, провізна плата за перевезення вантажу у вагонах №56927973 та №63660351 становила 18917,00грн. За даними комерційного акту №450003/316 від 15.11.2022 маса вантажу у вагоні №56927973 складає 66000кг (нетто), у вагоні №63660351 складає 66600кг (нетто), Таким чином, різниця становить 3000 кг (69000кг - 66000кг) та 2400 кг (69000кг - 66600кг). Провізна плата за перевезення вантажу за накладною №48050207 у вагоні: №56927973 складає 18917,00грн. Провізна плата за перевезення вантажу за накладною №48050207 у вагоні: №63660351 складає 18917,00грн. 
		На підставі викладеного, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 189170,00грн. (94585,00грн (18917,00 х 5) + 94585,00грн (18917,00 х 5)), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.
		Твердження відповідача у апеляційній скарзі щодо невірного визначення позивачем розміру штрафної санкції є помилковим з огляду на те, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, який розраховується від провізної плати за всю відстань перевезення. 
		Тобто в даному випадку актом цивільного законодавства визначено розмір (п`ятикратний) та порядок розрахунку, який розраховується від провізної плати за вагон. 
		Відповідно до п. 6 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 "Про затвердження збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги" (надалі збірник тарифів) тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України: у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті для виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України. 
		Пунктом 11 вказаного збірнику тарифів встановлено, що плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника. Та відповідно п. 2.2 Збірника обчислюється залежно від відстані перевезення. Отже, провізна плата від якої розраховується розмір штрафу залежить від відстані перевезення, а не від маси вантажу, то розрахунок штрафних санкцій не може здійснюватися від ваги недостачі вантажу, як то помилково стверджує скаржник. 
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п`ятикратного розміру всієї суми провізної плати, у зв`язку з невиконанням відправником зобов`язання щодо зазначення у накладній вірної маси вантажу, відповідає ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та ч. 2 ст. 549 ЦК України.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення п`ятикратного розміру стягуваного штрафу, зазначив, що: розмір штрафу є занадто великим порівняно з порушенням; порушення не призводить до зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону, розрахунок проведений за два вагони за однією накладеною, провізна плата сплачена була в повному обсязі.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на застосування ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, як на підставу для зменшення розміру штрафу, з огляду на таке.
		Відповідно до положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
		Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу. 
		Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.
		Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. 
		При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. 
		Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.
		Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу.
		Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що статтями 1, 16 Закону України Про транспорт визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
		Відповідно до статей 2, 11 Закону України Про залізничний транспорт залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
		Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
		Відповідно до частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
		Водночас суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин, адже за матеріалами справи неправильне зазначення саме відповідачем відомостей про масу вантажу про що було складено комерційний акт, приписами ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.
		Крім того, відповідачем не доведено наявність об`єктивних причин (в тому числі наявного нестабільного фінансового стану, здійснення господарської діяльності в безпосередній близькості до території активних бойових дій), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій; не надано суду документів фінансової звітності, які б відображали загальний стан матеріального становища підприємства та його активів за певний обліковий період, що не дає можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача. 
		На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів, як безпідставні та необґрунтовані.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. 
		Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.
		Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі №905/551/23 - без змін.
		Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державного підприємства Вугільна компанія "Краснолиманська" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі №905/551/23 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя П.В. Тихий
		 
		Суддя Н.В. Гребенюк 
		 
		Суддя О.І. Терещенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...