Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/154/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2023. Зареєстровано: 15.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2023.

Номер судового провадження: 34/913/154/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                    
		01 листопада 2023 року                          м.Харків                                              Справа № 913/154/23
		                                                                                           Провадження №34/913/154/23
		 
		Господарський суд Луганської області у складі:
		суддя Іванов А.В. 
		при секретарі судового засідання Богуславській Є.В.,
		розглянувши у судовому засіданні справу
		за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», м. Дніпро,
		до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд», м. Рубіжне Луганської області,
		відповідача-2 -  ОСОБА_1 , м. Харків,
		відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Східтрансгаз», м. Рубіжне Луганської області,
		відповідача-4 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль», м. Харків,
		відповідача-5 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Східрезерв», м. Рубіжне Луганської області,
		відповідача-6 -  ОСОБА_2 , м. Сєвєродонецьк Луганської області,
		про стягнення 4 114 350 грн. 27 коп.
		 
		та за зустрічним позовом  ОСОБА_1 , м. Харків,
		до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», м. Дніпро,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд», м. Рубіжне Луганської області,
		про визнання договору недійсним
		 
		У судовому засіданні брали участь:
		від позивача: адвокат Іванчук В.Я. (в режимі відеоконференції);
		від відповідача-1: представник не прибув;
		від відповідача-2: представник не прибув;
		від відповідача-3: представник не прибув;
		від відповідача-4: представник не прибув;
		від відповідача-5: представник не прибув;
		від відповідача-6: представник не прибув.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:  
		 
		Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Банк Восток» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Східтрансгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Східрезерв» та ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням заяви від 03.07.2023, просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019 в розмірі 4 114 350 грн. 27 коп., з яких: 3 510 000 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченим кредитом, 21 007 грн. 35 коп. - заборгованість за відсотками за червень 2023 року, 259 152 грн. 21 коп. - заборгованість за відсотками за попередні періоди, 324 190 грн. 71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.07.2019 між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Східгазтрейд» було укладено Кредитний договір №ХК2019-0076 від 18.07.2019, за умовами якого Банк надав Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом в розмірі 7 000 000 грн. 00 коп. зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами (процентна ставка фіксована), зі строком повернення кредиту не пізніше 16.07.2021, а Позичальник зобов`язався сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені Кредитним договором.
		Також позивач вказує, що між сторонами Кредитного договору укладались Договори про внесення змін №1 від 21.08.2020, №2 від 02.10.2020, №3 від 05.10.2020, №4 від 26.03.2021 та №5 від 15.06.2021, якими змінювалась фіксована процентна ставка за користування Кредитом, максимальний ліміт кредитної лінії тощо.
		Як зазначає позивач, він повністю виконав взяті на себе зобов`язання щодо видачі кредиту (коштів кредиту), що підтверджується відповідними заявками на видачу траншів та виписками по рахунках обліку траншів кредиту.
		Натомість, за твердженням позивача, відповідач-1 прострочив сплату частини за кредитом 15.04.2022, внаслідок чого з 01.05.2022 він позбавлений права на Компенсацію процентів, тому зобов`язаний сплачувати їх за рахунок власних коштів.
		В зв`язку з наведеним станом на 30.06.2023 у відповідача-1 виникла заборгованість в розмірі 4 114 350 грн. 27 коп., з яких: 3 510 000 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченим кредитом, 21 007 грн. 35 коп. - заборгованість за відсотками за червень 2023 року, 259 152 грн. 21 коп. - заборгованість за відсотками за попередні періоди, 324 190 грн. 71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
		Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за Кредитним договором Банком було укладено Договори поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019 з ОСОБА_1 , №ХК2019-0076/П.3 від 18.07.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Східтрансгаз», №ХК2019-0076/П.4 від 18.07.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль», №ХК2019-0076/П.5 від 18.07.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Східрезерв» та №ХК2019-0076/П.6 від 16.08.2021 ОСОБА_2 . В подальшому до них також були укладені Договори про внесення змін.
		Позивач звертає увагу, що за умовами укладених Договорів поруки відповідальність Поручителів та Позичальника є солідарною.
		Відтак, позивач зауважує, що в зв`язку із наявністю заборгованості за Кредитним договором, обов`язок відповідача-1 з погашення Кредиту та процентів залишається невиконаним, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 справу №913/154/23 передано на розгляд судді Іванову А.В.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2023 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду відповідної заяви.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Про дату та час підготовчого засідання вирішено повідомити учасників в подальшому.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.06.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 04.07.2023 о 15 год. 30 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання на іншу дату та час.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.07.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 03.08.2023 о 14 год. 45 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.08.2023 відкладено підготовче засідання на іншу дату та час. Про дату та час наступного судового засідання учасників справи вирішено повідомити додатково.
		07.07.2023 від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову від 03.07.2023, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019 в розмірі 4 114 350 грн. 27 коп., з яких: 3 510 000 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченим кредитом, 21     007 грн. 35 коп. - заборгованість за відсотками за червень 2023 року, 259 152 грн. 21 коп. - заборгованість за відсотками за попередні періоди, 324 190 грн. 71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
		В обґрунтування заяви позивач вказує, що прострочення сплати частини за кредитом відбулось 15.04.2022, починаючи з 01.05.2022 Позичальник позбавлений права на компенсацію процентів та зобов`язаний сплачувати за рахунок власних коштів проценти, нараховані за календарний місяць користування кредитними коштами у розмірі базової процентної ставки.
		Також позивач зазначає, що 14.06.2023 настав кінцевий строк повернення кредиту за Кредитним договором у зв`язку з чим станом на 30.06.2023 загальний розмір заборгованості складає 4 114 350 грн. 27 коп.
		Суд задовольнив вказану заяву та здійснював подальший розгляд позовних вимог з її урахуванням.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.08.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання у справі №913/154/23 на 04.09.2023 о 14 год. 30 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.09.2023 продовжено строк для надання заяв по суті та письмових пояснень. Відкладено підготовче засідання на іншу дату та час. Про дату та час наступного судового засідання учасників справи вирішено повідомити додатково.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.09.2023 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.09.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання у справі №913/154/23 на 04.10.2023 о 14 год. 30 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.09.2023 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про визнання недійсним Договір поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019, зі змінами і доповненнями внесеними згідно Договору про внесення змін №1 від 02.10.2020, Договору про внесення змін №2 від 15.06.2021, укладеним між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 , до спільного розгляду з первісним позовом у справі №913/154/23. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання вирішено провести 04.10.2022 о 14 год. 30 хв.
		04.09.2023 до суду від відповідача-2 - ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (попередній), в якому зазначав, що Договору поруки не укладав, тому звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання його недійним.
		Суд прийняв відзив та долучив до матеріалів справи.
		25.09.2023 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов аналогічного змісту, в яких зазначає, що наявні у справі докази беззаперечно свідчать про факт укладення з відповідачем-2 - ОСОБА_1 , Договору поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019 зі змінами і доповненнями, оскільки після його укладання він частково виконав свої зобов`язання за Договором поруки, здійснивши погашення частини простроченої комісії, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
		Також позивач за первісним позовом вказує, що під час підписання Договору поруки та Договорів про внесення змін особу ОСОБА_1 було ідентифіковано, а ці Договори особисто підписано відповідачем-2. До того ж, в день укладення Договору поруки та Договорів про внесення змін згоду на їх укладення у формі письмової заяви надавала дружина ОСОБА_1 .
		Крім того, дата укладення Договору поруки підтверджується заявою ОСОБА_1 на обробку та передачу персональних даних клієнтів Банку. 
		Позивач звертає увагу, що в п. 3.1.7. Кредитного договору йде мова про необхідність укладення Договору поруки з ОСОБА_1 для забезпечення виконання Позичальником зобов`язань. 
		Як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач-1, відповідач-3, відповідач-4 та відповідач-5 є афілійованими особами по відношенню до ОСОБА_1 , власність якого у кожній з юридичних осіб поручителів становить 50%, тому рішення щодо отримання кредиту, поруки приймались за участі останнього. При цьому, саме ОСОБА_1 надав основну частину забезпечення за Кредитним договором уклавши з банком крім спірного Договору поруки також Іпотечні договори.
		Позивач за первісним позовом вважає, що наданий ОСОБА_1 контррозрахунок по відсоткам по кредиту є хибним та необґрунтованим.
		В зв`язку з наведеним, позивач за первісним позовом просить первісний позов задовольнити у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити.
		Вказані відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.10.2023 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2023 о 14 год. 15 хв.
		30.10.2023 від представника відповідача-2 - ОСОБА_1 адвоката Кривошеєнко О.Ю. надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій зазначає, що не погоджується з позицією банку, викладеною у відзиві на зустрічний позовом.
		Також вказує, що погашення відповідачем-2 простроченої комісії не робить Договір поруки дійсним, як і наявність у останнього договорів іпотеки. Вважає безпідставними посилання банку на надання згоди на укладення Договору поруки дружиною ОСОБА_1 . Зауважує, що ОСОБА_1 на Договорі поруки свого підпису не ставив, тому такі обставини можуть бути підтверджені чи спростовані лише експертизою.
		В зв`язку з наведеним просить задовольнити вимоги за зустрічним позовом.
		Суд приймає вказану відповідь на відзив та долучає її до матеріалів справи.
		 
		В судовому засіданні 01.11.2023 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача за первісним позовом, надав усні пояснення по суті позовних вимог та просив задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
		Представники відповідачів за первісним позовом у судове засідання 01.11.2023 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		 
		Разом з тим, 31.10.2023 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Кривошеєнко О.Ю. надійшло клопотання, в якому просила відкласти судове засідання, оскільки вона буде приймати участь в іншому засіданні у Верховному Суді, на підтвердження чого було надано інформацію про розгляд іншої господарської справи.
		З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача-2 адвокат Кривошеєнко О.Ю. та сам відповідач-2 були завчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання з розгляду справи по суті, а представник не лише шляхом направлення їй ухвали суду, але і безпосередньо в судовому засіданні 04.10.2023. 
		Проте, правом взяти участь в судовому засіданні ні представник, ні сам відповідач-2 не скористалися. При цьому, з інформації наданої представником, в якості підтвердження її участі в іншому судовому засіданні у Верховному Суді, не можливо достеменно встановити, що вона таки є представником будь-кого з учасників в тій справі і має брати участь в її розгляді.
		Крім того, за приписами ч.ч. 1-2 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. 
		Отже, відповідач-2 міг взяти участь в судовому засіданні, призначеному на  01.11.2023, не лише через свого представника адвоката Кривошеєнко О.Ю., а й особисто або через іншого уповноваженого представника, що однак зроблено не було. До того ж, явка учасників справи в судове засідання 01.11.2023 не визнавалась обов`язковою.
		Розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кривошеєнко О.Ю. про відкладення розгляду справи від 31.10.2023, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
		 
		Також у відповіді на відзив на зустрічний позов представник відповідача-2  адвокат Кривошеєнко О.Ю. просила задовольнити клопотання про витребування оригіналу Договору поруки та призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.
		При цьому, з тексту відповіді на відзив не зрозуміло чи заявила представник нові клопотання про витребування доказів та призначення експертизи, чи просить суд задовольнити ті клопотання, які були подані нею раніше, і в задоволенні яких вже було відмовлено. Оскільки відповідь на відзив містить посилання на нормативні акти та міркування представника відповідача-2 щодо необхідності виконання вимог процесуального закону, які ставляться до клопотання про витребування доказів. 
		Проте, якщо таких вимог представником відповідача-2 виконано не було, відсутні підстави для повторного розгляду клопотань про витребування оригіналу Договору поруки та призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, в задоволенні яких було відмовлено судом в попередньому засіданні.
		 
		При цьому, суд враховував, що місцезнаходженням ТОВ «Східгазтрейд», ТОВ «Східтрансгаз», ТОВ «Східрезерв» є м. Рубіжне Луганської області, а місцем реєстрації ОСОБА_2 - м. Сєвєродонецьк Луганської області.
		Рубіжненську та Сєвєродонецьку міські територіальні громади включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.
		Тому суд був фактично позбавлений можливості надсилати цим відповідачам копії ухвал  у справі засобами поштового зв`язку.
		Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області розміщувалися повідомлення для відповідачів про відкриття провадження у справі, відкладення підготовчих засідань, призначення судових засідань на певну дату та час, продовження підготовчого провадження, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
		До того ж, вказаними повідомленнями суд повідомляв про розгляд справи ОСОБА_1 та ТОВ «Омега Вертикаль», оскільки їх місцезнаходженням (місцем реєстрації) значиться м. Харків, яке також було включено до вищезгадуваних Переліків.
		В подальшому, ОСОБА_1 повідомив суд про зміну фактичного місця проживання як ВПО, в зв`язку з чим суд направляв останньому ухвали засобами поштового зв`язку, які однак не були отримані та повернулись на адресу суду.  
		Також, електронні варіанти ухвал суду направлялися на електронну пошту відповідачів та їх представників: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 
		Суд також виходить з того, що з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, а тому відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС     в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
		Представник відповідача-2 адвокат Кривошеєнко О.Ю. та представник відповідача-6 ОСОБА_4. зареєстрували свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС, про, що повідомили суд, тому ухвали у справі були доставлені в їх "Електронний кабінет", що підтверджується відповідними довідками та безумовно вказує на належне повідомлення цих відповідачів через їх представників про розгляд даної справи.
		Крім того, інформація про час та місце проведення судових засідань була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
		Відтак, суд вважає відповідачів належним чином повідомленими про розгляд даної справи в умовах воєнного стану.
		Проте, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідачів за первісним позовом, крім ОСОБА_1., в даній справі не надходило.
		 
		У судовому засіданні 01.11.2023 суд, заслухавши представника позивача за первісним позовом, розглянувши справу по суті, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» (Позичальник, відповідач-1) було укладено Кредитний договір №ХК2019-0076 від 18.07.2019 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Банк зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) шляхом відкриття відкличної відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом в розмірі 7     000     000 грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язався сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені цим Договором.
		Згідно з п. 1.3. Договору проценти за користування Кредитом згідно цього Договору нараховуються за ставкою 20% річних. Процентна ставка за цим Договором є фіксованою. У разі настання терміну повернення Кредиту відповідно до умов цього Договору на прострочену заборгованість продовжують нараховуватися проценти за ставкою 20% річних.
		Кредит має бути повернутий позичальником не пізніше 16 липня 2021 року, проте термін повернення Кредиту може змінюватися згідно умов цього Договору (п. 1.4. Договору).
		В п. 3.1. сторони визначили, які договори і з ким укладаються в якості забезпечення виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки, а також витрат, пов`язаних зі здійснення стягнення з Позичальника заборгованості за цим Договором.
		Положеннями п. 4.1. Договору передбачено, що грошові кошти надаються Позичальнику згідно цього Договору на підставі письмових заявок (далі - Заявка) акцептованих Банком. Сторони погодили, що згідно цього Договору кожна окрема сума грошових коштів, які надаються Банком Позичальникові на підставі однієї заявки на видачу Кредиту має назву транш Кредиту. Зобов`язання Банку по виданню Кредиту виникають з моменту акцепту Банком письмової заявки на видачу траншу Кредиту та вважаються дотриманими після повного виконання акцептованої заявки.
		Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту, за кожен день користування Кредитом, на щоденний залишок заборгованості за Кредитом, за ставкою, визначеною п. 1.3. цього Договору до повного погашення заборгованості за цим Договором, у тому числі за користування кредитом, термін повернення якого настав. При цьому при розрахунку застосовується фактична кількість днів у місяці та умовна кількість днів у році - 360 (п. 5.1. Договору). 
		За приписами п. 5.2. Договору сплата нарахованих процентів за користування Кредитом здійснюється щомісячно у період з першого до п`ятого числа (включно), а процентів, нарахованих у грудні та квітні кожного року дії цього Договору - до п`ятнадцятого числа (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування процентів, а також в день остаточного повного погашення Кредиту.
		Відповідно до п.п. 6.1.5. Договору Позичальник розуміє всі умови Кредитного договору і погоджується з ними.
		Обов`язку Банка надавати Позичальнику Кредит у порядку та за умов, визначених розділом 4 цього Договору (п. 7.1 Договору) кореспондується обов`язок Позичальника повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених розділом 1 та розділом 4 цього Договору, сплатити проценти, комісії та неустойку (п. 8.2.-8.5. Договору).
		За умовами п. 15.2. цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.
		Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень чи зауважень.
		В подальшому між сторонами Кредитного договору укладались Договори про внесення змін №1 від 21.08.2020, №2 від 02.10.2020, №3 від 05.10.2020, №4 від 26.03.2021 та №5 від 15.06.2021, якими змінювалась фіксована процентна ставка за користування Кредитом, максимальний ліміт кредитної лінії, пункти та розділи викладались в новій редакції тощо.
		Зокрема, в редакції Договору про внесення змін №5 від 15.06.2021 максимальний ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 4 310 000 грн. 00 коп. з кінцевим строком повернення кредиту 14.06.2023.
		Також в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за Кредитним договором були укладені Договір поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2), Договір поруки №ХК2019-0076/П.3 від 18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східтрансгаз» (Поручитель, відповідач-3), Договір поруки №ХК2019-0076/П.4 від 18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль» (Поручитель, відповідач-4), Договір поруки №ХК2019-0076/П.5 від 18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східрезерв» (Поручитель, відповідач-5) та Договір поруки №ХК2019-0076/П.6 від 16.08.2021 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач-6). 
		В подальшому до Договорів поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019, №ХК2019-0076/П.3 від 18.07.2019, №ХК2019-0076/П.4 від 18.07.2019 та №ХК2019-0076/П.5 від 18.07.2019 вносились зміни та були укладені відповідні Договори про внесення змін.
		Вказані Договори підписані сторонами та скріплені їх печатками без жодних застережень чи зауважень.
		За змістом п. 1.1. Договорів поруки кожен з Поручителів зобов`язався перед Банком відповідати в повному обсязі за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» (Позичальник, відповідач-1) його зобов`язань, що виникли за Кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019 з подальшими змінами.
		Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник, зокрема, за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом із застосуванням базової процентної ставки, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату неустойки з максимально визначеним обсягом відповідальності (п. 1.3. Договорів поруки).
		Відповідно до п. 1.4.-1.5. Договорів поруки відповідальність Поручителя і Позичальника є солідарною. Причини невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором не можуть бути підставою для звільнення Поручителя від виконання зобов`язань за цим Договором.
		Як зазначає позивач, він повністю виконав взяті на себе зобов`язання за Договором щодо видачі Кредиту (коштів кредиту), що підтверджується відповідними заявками на видачу траншів та виписками по особовому рахунку з 18.07.2019 по 30.06.2023.
		Натомість, відповідач-1 прострочив виконання зобов`язань за Договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. 
		Позивач вказує, що в зв`язку з тим, що 14.06.2023 року настав кінцевий строк повернення Кредиту за Договором станом на 30.06.2023 розмір заборгованості відповідача-1 складає 4 114     350 грн. 27 коп.
		Оскільки ні Позичальник, ні поручителі заборгованість за Кредитним договором не сплатили, Банк звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 4 114 350 грн. 27 коп., з яких: 3 510 000 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченим кредитом, 21 007 грн. 35 коп. - заборгованість за відсотками за червень 2023 року, 259 152 грн. 21 коп. - заборгованість за відсотками за попередні періоди, 324 190 грн. 71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
		 
		Відповідач-2 за первісним позовом проти первісного позову заперечив, вказавши, що Договору поруки не укладав, тому звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання його недійним. Стверджував, що з урахування того, що Договір поруки та додаткові угоди до нього з боку ОСОБА_1 не підписувалися, такий Договір підлягає визнанню недійсним.
		Відповідач-2 вважав, що нарахування відсотків Банком станом на 01.07.2023 не є вірним, в зв`язку з чим надав свій контррозрахунок. Також звернув увагу на той факт, що в даний час підприємство відповідача знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі, що є умовою для зменшення розміру штрафних санкцій.
		Крім того, відповідач-2 підтвердив, що для фінансування діяльності та розширення мережі заправних станцій відповідачі отримували кредитні продукти від ПАТ «Банк Восток». Однак, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну вказане майно було фактично знищено, має місце прострочений банківський кредит. Оскільки відповідачі не мають можливості погасити кредит у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, відповідач-2 просив зменшити розмір відсотків до 1 000 грн.
		В зв`язку з наведеним, відповідач-2 просив у задоволенні первісного позову відмовити.
		 
		При цьому, ОСОБА_1 подав зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про визнання недійсним Договору поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019, зі змінами і доповненнями внесеними згідно Договору про внесення змін №1 від 02.10.2020, Договору про внесення змін №2 від 15.06.2021, укладеним між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 .
		В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що з урахування того, що Договір поруки та додаткові угоди до нього з боку ОСОБА_1 не підписувалися, такий Договір підлягає визнанню недійсним.
		В зв`язку з наведеним, відповідач-2 просив задовольнити зустрічний позов.
		 
		В свою чергу, Банк проти зустрічного позову заперечив, вказавши, що наявні у справі докази беззаперечно свідчать про факт укладення з відповідачем-2 - ОСОБА_1 , Договору поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019 зі змінами і доповненнями, оскільки після його укладання він частково виконав свої зобов`язання за Договором поруки, здійснивши погашення частини простроченої комісії, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
		Також позивач за первісним позовом вказує, що під час підписання Договору поруки та Договорів про внесення змін особу ОСОБА_1 було ідентифіковано, а ці Договори особисто підписано відповідачем-2. До того ж, в день укладення Договору поруки та Договорів про внесення змін згоду на їх укладення у формі письмової заяви надавала дружина ОСОБА_1 .
		Крім того, дата укладення Договору поруки підтверджується заявою ОСОБА_1 на обробку та передачу персональних даних клієнтів Банку. 
		Позивач звертає увагу, що в п. 3.1.7. Кредитного договору йде мова про необхідність укладення Договору поруки з ОСОБА_1 для забезпечення виконання Позичальником зобов`язань. 
		Як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач-1, відповідач-3, відповідач-4 та відповідач-5 є афілійованими особами по відношенню до ОСОБА_1 , власність якого у кожній з юридичних осіб поручителів становить 50%, тому рішення щодо отримання кредиту, поруки приймались за участі останнього. При цьому, саме ОСОБА_1 надав основну частину забезпечення за Кредитним договором уклавши з банком крім спірного Договору поруки також Іпотечні договори.
		Позивач за первісним позовом вважає, що наданий ОСОБА_1 контррозрахунок по відсоткам по кредиту є хибним та необґрунтованим.
		В зв`язку з наведеним, позивач за первісним позовом просив первісний позов задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
		 
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, в той час як позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є кредитним договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). 
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов`язання та надавав за заявками ТОВ «Східгазтрейд» грошові кошти останньому, що підтверджується відповідними заявками на отримання грошових коштів згідно з Кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019 та  виписками по особовому  рахунку ТОВ «Східгазтрейд» з 18.07.2019 по 30.06.2023.
		 
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За правилами ч. 1     ст. 612 ЦК України     боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Так, згідно п. 1.1. Договору Позичальник зобов`язався сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені цим Договором.
		В п. 1.2. Договору наведено графік ліміту кредитної лінії, відповідно до якого визначено дату отримання та повернення певної суми кредиту.
		Відтак, відповідач-1 мав сплачувати за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки згідно вказаного графіка зі змінами, внесеними Договорами про внесення змін до Кредитного договору, тобто не пізніше 14.06.2023.
		Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 не повернув Кредит у встановлений Договором строк, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 3 510 000 грн. 00 коп.
		 
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
		Суд бере до уваги, що відповідач-2 у відзиві на позовну заяву підтвердив, що для фінансування діяльності та розширення мережі заправних станцій відповідачі отримували кредитні продукти від ПАТ «Банк Восток». Однак, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну вказане майно було фактично знищено, має місце прострочений банківський кредит. Отже, ним фактично підтверджено отримання грошових коштів від банку та наявність заборгованості.
		Проте відповідач-1 заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 3     510 000 грн. 00 коп. не погасив.
		Доказів оплати відповідачем-1 заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 3     510 000 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.
		Приймаючи до уваги те, що відповідач-1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не погасив кредит у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019.
		За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 3 510 000 грн. 00 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
		 
		Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за червень 2023 року в сумі 21 007 грн. 35 коп., заборгованості за відсотками за попередні періоди в розмірі 259 152 грн. 21 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 324 190 грн. 71 коп.
		Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
		Частинами 1-2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		Згідно з п. 5.1. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту, за кожен день користування Кредитом, на щоденний залишок заборгованості за Кредитом, за ставкою, визначеною п. 1.3. цього Договору до повного погашення заборгованості за цим Договором, у тому числі за користування кредитом, термін повернення якого настав. При цьому при розрахунку застосовується фактична кількість днів у місяці та умовна кількість днів у році - 360 (п. 5.1. Договору). 
		При цьому, ставка нарахування процентів змінювалась в залежності від внесення змін до первинно редакції Кредитного договору і становила:
		з 18.07.2019 по 20.08.2020 - 20% річних (фіксована, встановлена з дати укладення Кредитного договору);
		з 21.08.2020 по 30.09.2020 - 16% річних (фіксована, встановлена згідно Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору);
		з 02.10.2020 по 31.12.2020 - 13,14% річних (змінювана, встановлена згідно Договору про внесення змін №2 до Кредитного договору);
		з 01.01.2021 по 25.03.2021 - 12,98% річних (індекс UIRD станом на 31.12.2020 складав 7,98 + 5% (згідно Договору про внесення змін №2 до Кредитного договору);
		з 26.03.2021 по 31.03.2021 - 13,3% річних (змінювана, встановлена згідно Договору про внесення змін №4 до Кредитного договору);
		з 01.04.2021 по 30.06.2021 - 13,35% річних (індекс UIRD станом на 31.03.2021 складав 7,35 + 6% (згідно Договору про внесення змін №4 до Кредитного договору);
		з 01.07.2021 по 30.09.2021 - 12,83% річних (індекс UIRD станом на 30.06.2021 складав 6,83 + 6% (змінювана, згідно Договору про внесення змін №5 до Кредитного договору);
		з 01.10.2021 по 31.12.2021 - 13,07% річних (індекс UIRD станом на 30.Q9.2021 складав 7,07 + 6%); 
		з 01.01.2022 по 31.03.2022- 13,47% річних (індекс UIRD станом на 31.12.2021 складав 7,47 + 6%);
		з 01.04.2022 по 30.06.2022 - 13,38% річних (індекс UIRD станом на 31.03.2022 складав 7,38 + 6%);
		з 01.07.2022 по 30.09.2022 - 14,09% річних (індекс UIRD станом на 30.06.2022 складав 8,09 + 6%);
		з 01.10.2022 по 31.12.2022- 17,29% річних (індекс UIRD станом на 30.09.2022 складав 11,29 + 6%);
		з 01.01.2023 по 31.03.2023 - 17,18% річних (індекс UIRD станом на 30.12.2022 складав 11,18 + 6%);
		з 01.04.2023 по 30.06.2023 - 18,39 % річних (індекс UIRD станом на 31.03.2023 складав 12,39 + 6%).
		У відповідності до розрахунку позивача заборгованість за процентами за Договором обрахована наступним чином: 21 007 грн. 35 коп. - заборгованість за відсотками за червень 2023 року, 259 152 грн. 21 коп. - заборгованість за відсотками за попередні періоди та 324 190 грн. 71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
		Суд, перевіривши розрахунок заборгованості за процентами, вважає його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.
		Відтак, вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками за червень 2023 року в сумі 21 007 грн. 35 коп., заборгованості за відсотками за попередні періоди в розмірі 259 152 грн. 21 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 324 190 грн. 71 коп. також є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		При цьому, доводи відповідача-2 про те, що розрахунок нарахування відсотків Банком станом на 01.07.2023 не є вірним, суд вважає безпідставними як і контрозрахунок наданий відповідачем-2. Позаяк, останній стосується лише періоду нарахування та сплати відсотків з січня 2022 року по червень 2023 і не відображає розмір заборгованості за відсотками в цілому.
		 
		В свою чергу, твердження відповідача-2 про те, що Банк мав нараховувати процентну ставку за Кредитним договором в розмірі 3% річних та отримувати від Фонду розвитку підприємництва компенсацію решти ставки є необґрунтованими, оскільки відповідач-1 прострочив сплату частини за кредитом 15.04.2022, внаслідок чого з 01.05.2022 він, у відповідності до п. 5.3. Кредитного договору, позбавлений права на Компенсацію процентів, тому зобов`язаний сплачувати їх за рахунок власних коштів.
		 
		Окрім того, суд зауважує, що клопотання відповідача-2 про зменшення розміру відсотків до 1     000 грн. не підлягає задоволенню, в зв`язку із тим, що останній не вірно трактує норми ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки вони стосуються можливості зменшення неустойки, тобто штрафних санкцій. Натомість, проценти за користування є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16). Тобто штрафні санкції і проценти за користування коштами мають різну правову природу і різне нормативне регулювання.
		 
		Посилання відповідача-2 на те, що підприємство відповідача знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі, не береться судом до уваги, позаяк відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення його від відповідальності з огляду на положення ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України. До того ж, причини невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором не можуть бути підставою для звільнення Поручителя від виконання зобов`язань за цим Договором (п. 1.5. Договорів поруки).
		 
		Разом з тим, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за Кредитним договором були укладено ряд Договорів поруки, зокрема, Договір поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2), Договір поруки №ХК2019-0076/П.3 від 18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східтрансгаз» (Поручитель, відповідач-3), Договір поруки №ХК2019-0076/П.4 від 18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль» (Поручитель, відповідач-4), Договір поруки №ХК2019-0076/П.5 від 18.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східрезерв» (Поручитель, відповідач-5) та Договір поруки №ХК2019-0076/П.6 від 16.08.2021 між Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (Кредитор/Банк, позивач) та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач-6). 
		Згідно з умовами п. 2.1. Договорів поруки Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник, зокрема, за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом із застосуванням базової процентної ставки, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату неустойки з максимально визначеним обсягом відповідальності (п. 1.3. Договорів поруки).
		Відповідно до п. 1.4. Договорів поруки відповідальність Поручителя і Позичальника є солідарною.
		Пунктом 1.5. Договору поруки встановлено, що причини невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором не можуть бути підставою для звільнення Поручителя від виконання зобов`язань за цим Договором.
		Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		З урахуванням невиконання ТОВ «Східгазтрейд» умов Кредитного договору, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за простроченим кредитом та відсотками, відповідачі мають виступати перед позивачем в даному зобов`язанні як солідарні боржники, але кожен окремо, оскільки Договори поруки не передбачають солідарної відповідальності боржників між собою.
		Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16, який зазначив, що норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
		За таких обставин, кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, але поручитель, що виконав зобов`язання, не має права пред`явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 зі справи №6-511цс15 та від 11.11.2014 зі справи №919/699/13).
		При цьому, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 №415/2542/15-ц, захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.
		В даній справі позивач скористався наданим законом правом і пред`явив вимоги до боржника й кожного з поручителів разом, що відповідає сталій судовій практиці.
		За таких обставин заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 3 510 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за червень 2023 року в сумі 21 007 грн. 35 коп., заборгованість за відсотками за попередні періоди в розмірі 259 152 грн. 21 коп. та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 324 190 грн. 71 коп. має бути стягнута солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» та ОСОБА_1 , солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Східтрансгаз», солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль», солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Східрезерв», а також солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» та ОСОБА_2 .
		 
		Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Восток» про визнання недійсним Договору поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019, зі змінами і доповненнями внесеними згідно Договору про внесення змін №1 від 02.10.2020, Договору про внесення змін №2 від 15.06.2021, укладеним між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
		Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього ж Кодексу.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
		Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.
		При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за ст. 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.
		Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Така позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20.
		 
		Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
		Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
		У даній справі ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Восток» про визнання недійсним Договору поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019, зі змінами і доповненнями внесеними згідно Договору про внесення змін №1 від 02.10.2020, Договору про внесення змін №2 від 15.06.2021, укладеним між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 .
		В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач за зустрічним позовом зазначив про те, що, Договір поруки та додаткові угоди до нього з боку ОСОБА_1 не підписувалися, у зв`язку з чим спірний правочин, на його думку, підлягає визнанню недійсним.
		 
		ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16.
		У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
		Таким чином, у господарському провадженні особами здійснюється реалізація права на захист їх цивільних прав за допомогою способів захисту.
		Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
		Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
		При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
		Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
		 
		В даній справі позивачем за зустрічним позовом не викладено та не доведено обставин щодо наявності у нього іншого порушеного права, аніж виникнення обов`язку за Договором поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019 зі сплати заборгованості за простроченим кредитом та відсотками згідно з Кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019 солідарно з ТОВ «Східгазтрейд».
		Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Статтею 74 ГПК України     визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову.
		 
		Більш того матеріалами справи в сукупності підтверджується факт укладення ОСОБА_1 та Банком Договору поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019 зі змінами і доповненнями.
		Так, про те, що ОСОБА_1 особисто підписав Договір поруки і Договори про внесення змін до нього свідчать згода-повідомлення ОСОБА_1 на обробку та передачу персональних даних клієнтів Банку датована датою укладення Договору поруки, письмові згоди його дружини ОСОБА_3 на укладення Договору поруки та Договорів про внесення змін до нього.
		Крім того, ОСОБА_1 особисто підписав Договір про внесення змін №3 від 05.10.2020 до Кредитного договору, в п. 3.1.3 якого йдеться про те, що з ним вже на той момент укладено Договір поруки в забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором. Наведене не заперечується відповідачем-2.
		До того ж, за твердженням Банку ОСОБА_1 є співвласником юридичних осіб поручителів, тому рішення щодо отримання кредиту та укладення договорів поруки приймались за участі останнього. При цьому, саме ОСОБА_1 надав основну частину забезпечення за Кредитним договором уклавши з Банком крім спірного Договору поруки також Іпотечні договори.
		Також на користь того, що ОСОБА_1 уклав Договір поруки та знав про його існування свідчить погашення ним частини простроченої комісії за цим Договором, як зазначено в платіжному дорученні №1 від 18.07.2019, яке міститься в матеріалах справи.
		Відтак, посилання відповідача-2 на те, що він не підписував оспорюваного Договору поруки та Договорів про внесення змін до нього є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.
		 
		При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача-2 не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		З огляду на вказане, вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Восток» про визнання недійсним Договору поруки №ХК2019-0076/П.1 від 18.07.2019, зі змінами і доповненнями внесеними згідно Договору про внесення змін №1 від 02.10.2020, Договору про внесення змін №2 від 15.06.2021, не підлягають задоволенню.
		 
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		В зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 3 510 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за червень 2023 року в сумі 21 007 грн. 35 коп., заборгованість за відсотками за попередні періоди в розмірі 259 152 грн. 21 коп. та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 324 190 грн. 71 коп., а разом 4 114 350 грн. 27 коп.
		В свою чергу, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.
		 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума судового збору у розмірі 61 715 грн. 25 коп., сплаченого за подання первісного позову, та 2 684 грн. 00 коп. - за подання зустрічного позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідачів за первісним позовом. В свою чергу судові витрати за зустрічним позовом слід віднести на позивача за зустрічним позовом.
		 
		Суд звертає увагу відповідачів, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		До моменту відкриття провадження у справі Рубіжненську та Сєвєродонецьку міські територіальні громади включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, тому суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для відповідачів про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» задовольнити повністю.
		 
		2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 37б, ідентифікаційний код 37904393) та  ОСОБА_1  ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ), солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 37б, ідентифікаційний код 37904393) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Східтрансгаз» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 3 б, ідентифікаційний код 41175074), солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 37б, ідентифікаційний код 37904393) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль» (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 11, кв. 10, ідентифікаційний код 37762264), солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 37б, ідентифікаційний код 37904393) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Східрезерв» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 37б, ідентифікаційний код 41452733), а також солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 37б, ідентифікаційний код 37904393) та  ОСОБА_2  ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»  (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) заборгованість за Кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019 в розмірі 4 114 350 грн. 27 коп., з яких: 3 510 000 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченим кредитом, 21 007 грн. 35 коп. - заборгованість за відсотками за червень 2023 року, 259 152 грн. 21 коп. - заборгованість за відсотками за попередні періоди, 324 190 грн. 71 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
		 
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 37б, ідентифікаційний код 37904393) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»  (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) судовий збір у розмірі 10 285 грн. 87 коп.
		 
		4. Стягнути з  ОСОБА_1  ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) судовий збір у розмірі 10 285 грн. 87 коп.
		 
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східтрансгаз» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 3 б, ідентифікаційний код 41175074) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»  (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) судовий збір у розмірі 10 285 грн. 87 коп.
		 
		6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль» (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 11, кв. 10, ідентифікаційний код 37762264) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) судовий збір у розмірі 10 285 грн. 87 коп.
		 
		7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східрезерв» (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 37б, ідентифікаційний код 41452733) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»  (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) судовий збір у розмірі 10 285 грн. 87 коп.
		 
		8. Стягнути з  ОСОБА_2  ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»  (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24, ідентифікаційний код 26237202) судовий збір у розмірі 10 285 грн. 87 коп.
		 
		9. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		10. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
		 
		11. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені  ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено і підписано 13.11.2023.
		          
		 
		Суддя                                                                                                     А.В. Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...