Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/252/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2023. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		  07 листопада 2023 року м. Чернігівсправа № 927/252/21 
		Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу
		 
		за позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; fgvfo@fg.gov.ua;
		 
		до відповідача 1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;
		 
		до відповідача 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		 
		до відповідача 3: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ;
		 
		до відповідача 4: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 ;
		 
		до відповідача 5: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 ;
		 
		до відповідача 6: ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 ;
		 
		до відповідача 7: ОСОБА_7 , АДРЕСА_7 ;
		 
		до відповідача 8: ОСОБА_8 , АДРЕСА_8 ;
		 
		до відповідача 9: ОСОБА_9 , АДРЕСА_9 ;
		предмет спору: про стягнення 890 479 316,90 грн шкоди
		 
		за участю повноважних представників сторін:
		від позивача: Таболін О.С. - адвокат, довіреність № 60-12852/22 від 22.12.2022;
		від відповідача 1: не прибув;
		від відповідача 2: Єлманова В.А. - адвокат, ордер серія АХ № 1101469 виданий 01.09.2022;
		від відповідача 3: ОСОБА_3 - особисто;
		від відповідача 4: ОСОБА_4 - особисто;
		від відповідачів 5, 6, 7, 8, 9 - не прибули. 
		 
		У судовому засіданні 07.11.2023, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.                                                                        
		 
		Позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (членів правління та кредитного комітету Банку)  про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди, яка виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов`язаними особами Банку (в розумінні статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), операцій, які прямо суперечили інтересам Товариства, а саме прийняття рішень про надання кредитів за кредитними договорами: № 180 від 22.02.2013, № 187 від 14.02.2014, № 1487 від 01.11.2013, № 400 від 11.04.2013, № 328 від 28.02.2013, № 323 від 27.03.2013, № 324 від 12.03.2014, № 1757 від 26.12.2013, № 342 від 02.04.2013, № 201 від 27.02.2013, № 768 від 18.06.2013.
		Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 25.07.2022, про що постановив ухвалу від 11.07.2022. При відкритті провадження в справі суд установив для сторін строки на подачу письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165, 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		Суд, керуючись частиною 5 статті 183 ГПК України, в підготовчому засіданні оголосив перерву до 07.09.2022 (ухвала від 25.07.2022).
		За усним клопотанням позивача суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відклав підготовче засідання на 05.10.2022 (протокол судового засідання 07.09.2022).
		Суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.10.2022 (протокол судового засідання 05.10.2022).
		Підготовче засідання призначене на 18.10.2022 не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці, про що сторони були повідомлені листом № 927/252/21/1043/21 від 19.10.2022.
		Ухвалою суду від 24.10.2022 підготовче засідання призначене на 16.11.2022, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.
		Підготовче засідання призначене на 16.11.2022 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці, про що сторони завчасно повідомлені.
		Ухвалою суду від 18.11.2022 призначене підготовче засідання на 24.11.2022, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.
		24.11.2022, суд, за власною ініціативою, продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в судовому засіданні до 26.12.2022.
		Ухвалою суду від 23.12.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 26.12.2022 не відбудеться, в зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці; підготовче засідання призначене на 18.01.2023.
		У підготовчому засіданні суд оголосив перерву до 13.02.2023, про що постановив ухвалу від 18.01.2023.
		Суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів; закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 13.03.2023, про що виніс ухвалу від 13.02.2023.
		13.03.2023, суд розпочав розгляд справи по суті, оголосив перерву в судовому засіданні до 05.04.2023.
		05.04.2023, суд продовжив розгляд справи по суті, оголосив перерву в судовому засіданні до 19.04.2023.
		19.04.2023, суд продовжив розгляд справи по суті, оголосив перерву в судовому засіданні до 03.05.2023.
		03.05.2023, суд продовжив розгляд справи по суті, оголосив перерву в судовому засіданні до 17.05.2023.
		10.05.2023, за розпорядженням Господарського суду Чернігівської області № 02-01/42/23 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/252/21",  відповідно до п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду (в зв`язку з перебуванням головуючого судді Ноувен М.П. у терміновій відпустці), призначений повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого справа передана на розгляд судді Романенко А.В., про що сформований протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		Ухвалою від 12.05.2023 суд прийняв справу до розгляду в новому складі зі стадії розгляду справи по суті, перебіг строків за яким розпочатий спочатку, призначив судове засідання на 31.05.2023.
		31.05.2023, суд відклав розгляд справи на 07.06.2023, про що учасники справи повідомлені засобами поштового зв`язку, в порядку статей 120, 121 ГПК України. Додатково на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднені оголошення для відповідачів про дату, час та місце наступного судового засідання.
		07.06.2023, суд розпочав розгляд справи по суті в новому складі, заслухав повноважного представника позивача, відклав розгляд справи на 10.07.2023.
		10.07.2023, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав повноважного представника відповідача 2, відклав розгляд справи на 19.07.2023.
		19.07.2023, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав повноважних представників відповідачів 3 та 4, відклав розгляд справи на 07.08.2023.
		07.08.2023, судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Романенко А.В. у відпустці.
		Ухвалою від 15.08.2023 суд призначив судове засідання на 28.08.2023, про що учасники справи повідомлені засобами поштового та електронного зв`язку. Додатково на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднені оголошення для відповідачів про дату, час та місце судового розгляду спору.
		28.08.2023, суд продовжив розгляд справи по суті, дослідив наявні матеріали справи та заслухав пояснення представників позивача та відповідачів 3 та 4; розгляд справи відклав на 20.09.2023.
		20.09.2023, судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Романенко А.В. на лікарняному.
		Ухвалою від 25.09.2023 суд призначив судове засідання на 18.10.2023, про що учасники справи повідомлені засобами поштового та електронного зв`язку. Додатково на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднені оголошення для відповідачів про дату, час та місце судового розгляду спору.
		18.10.2023, судове засідання не відбулось, у зв`язку з триванням повномаштабної повітряної тривоги в Чернігівській області; розгляд справи відкладений на 07.11.2023.
		07.11.2023, у судовому засіданні, за участю повноважних представників позивача та відповідачів 2, 3 та 4 оголошені вступна та резолютивна частини рішення, на підставі статті 240 ГПК України.
		Неприбуття належним чином повідомлених відповідачів 1, 5 - 9 у судові засідання, не надання ними відзивів на позов, за висновком суду, не перешкоджає вирішенню спору за наявними матеріалами справи, з огляду на зміст частини 2 статті 178, частини 1 та п. 2 частини 3 статті 202 ГПК України.  Суд констатує, що відповідачі 1, 5 - 9 неодноразово, засобами поштового зв`язку, за адресами їх місця проживання (повідомленими відповідними органами реєстрації) та через розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідних оголошень, повідомлялись про призначені судові засідання в ході судового розгляду даної справи.
		Відповідно до статті 8 Конституції України та частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення в справах "ФПК "ГРОСС" проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "Гержик проти України") суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених статтею 2 ГПК України.
		Разом з тим, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника в справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції", "Смірнова проти України").
		Суд розглянув наявний спір у межах розумних строків та вжив вичерпних заходів для забезпечення сторонам можливості скористатись своїми процесуальними правами.
		Заяви та клопотання учасників справи.
		21.07.2022, від позивача, на електронну адресу суду, надійшла заява про витребування доказів, у порядку статті 81 ГПК України, з проханням визнати поважними причини пропуску строку для подання цієї заяви та поновити пропущений строк на витребування запитуваних документів, та витребувати:
		1) в Головного управління статистики у м. Києві фінансову звітність (баланс та звіт про фінансові результати за 2013 та 2014 роки) таких підприємств, місцезнаходження яких м. Київ: TOB "Видавтороптресурс" (код ЄДРПОУ 36942334), TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг" (код ЄДРПОУ 38557466); TOB "Кондор" (код ЄДРПОУ 22941588); TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент" (код ЄДРПОУ 34544374); TOB "Технологія інформаційного забезпечення" (код ЄДРПОУ 32826401); TOB "Будівельна Компанія "Aрте" (код ЄДРПОУ 34647972); TOB "Лігал Офіс" (код ЄДРПОУ 38090750); TOB "Просперіті AB" (код ЄДРПОУ 34635079); TOB "Росток-Енергія" (код ЄДРПОУ 16458818); TOB "Імпульс-Ю" (код ЄДРПОУ 37269669);
		2) в Головного управління ДПС у м. Києві фінансову звітність за 2013 та 2014 роки таких підприємств, місцезнаходження м. Київ: TOB "Видавтороптресурс" (код ЄДРПОУ 36942334), TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг" (код ЄДРПОУ 38557466); TOB "Кондор" (код ЄДРПОУ 22941588); TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент" (код ЄДРПОУ 34544374); TOB "Технологія інформаційного забезпечення" (код ЄДРПОУ 32826401); TOB "Будівельна Компанія "Aрте" (код ЄДРПОУ 34647972); TOB "Лігал Офіс" (код ЄДРПОУ 38090750); TOB "Просперіті AB" (код ЄДРПОУ 34635079); TOB "Росток-Енергія" (код ЄДРПОУ 16458818); TOB "Імпульс-Ю" (код ЄДРПОУ 37269669);
		3) в Головного управління ДПС у Луганській області фінансову звітність (баланс та звіт про фінансові результати за 2013 та 2014 роки) таких підприємств, місцезнаходженням яких м. Луганськ: TOB "Ювелірний Дім "Фаворі" (код ЄДРПОУ 37883129);
		4) в Головного управління статистики у Луганській області фінансову звітність за 2013 та 2014 роки таких підприємств, місцезнаходженням м. Луганськ: TOB "Ювелірний дім "Фаворі" (код ЄДРПОУ 37883129).
		Необхідність витребування судом запитуваних документів у перелічених органів мотивував тим, що вказана інформація є складовою доказової бази, що має бути досліджена судом у ході вирішення даної справи, з огляду на висновки Верховного Суду в постановах від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, за якими до предмету доказування в справах щодо притягнення керівників і бенефіціарів юридичної особи до субсидіарної відповідальності в межах справ про банкрутство належить аналіз фінансового становища банкрута (який проводиться за даними фінансової звітності) і підтверджує неспроможність боржника розрахуватись за своїми зобов`язаннями.
		Зазначив, що вказані докази підтверджують: відсутність господарської діяльності, при проведенні якої боржники за кредитними договорами мали б можливість погасити мільйонну заборгованість за кредитними договорами; відсутність задекларованого майна та / або майнових прав, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги кредиторів за мільйонними кредитними договорами.  
		Суд задовольнив заяву позивача про витребування доказів і поновлення пропущеного строку на вчинення наведених дій; поновив процесуальний строк позивачу для подачі заяви про витребування доказів; витребував у перелічених органів запитувані ним документи, про що постановив ухвалу від 25.07.2022.
		16.08.2022, від Головного управління ДПС у м. Києві, на запит суду, надійшов лист № 17231/5/26-15-12-07-03 від 09.08.2022, з повідомленням про відсутність можливості надати запитувані ухвалою від 25.07.2022 документи в зв`язку з закінченням строків їх зберігання на паперових та електронних носіях.
		18.08.2022, від Головного управління статистики у м. Києві, на запит суду, надійшов лист № 08-05/1609-22 від 03.08.2022, з доданими фінансовими звітами за 2013 рік: TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг" (код ЄДРПОУ 38557466); TOB "Кондор" (код ЄДРПОУ 22941588); TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент" (код ЄДРПОУ 34544374); TOB "Технологія інформаційного забезпечення" (код ЄДРПОУ 32826401); TOB "Лігал Офіс" (код ЄДРПОУ 38090750); TOB "Росток-Енергія" (код ЄДРПОУ 16458818); TOB "Імпульс-Ю" (код ЄДРПОУ 37269669).
		Перелічені документи залучені судом до матеріалів справи.
		06.09.2022 та 12.10.2022, від відповідача 2, надійшло клопотання про витребування доказів, а саме:
		1) від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належним чином засвідчених копій  документів: акту формування ліквідаційної маси ПАТ "Банк "Демарк", зі змінами в повному обсязі, з можливістю ідентифікувати конкретні активи (кредити), які входять до предмету позову; результатів усіх інвентаризацій, які були проведені Фондом (уповноваженою особою) впродовж процедури виведення ПАТ "Банк "Демарк" з ринку (під час тимчасової адміністрації та ліквідації); звіту про оцінку активів ПАТ "Банк "Демарк", проведену ТОВ "Стон Бридж", на замовлення Уповноваженої особи Фонду; звіту про оцінку активів ПАТ "Банк "Демарк", проведену ЗАТ "Консалтингюрсервіс" на замовлення Уповноваженої особи Фонду; актів приймання-передачі документів та активів від посадових осіб Банку уповноваженій особі Фонду (на початку процедури виведення Банку з ринку); актів приймання-передачі документів та активів від уповноваженої особи Фонду до ТОВ "ФК "Паріс" (після торгів 2019 року);
		2) від Національного банку України належим чином засвідчених копій документів: актів перевірок ПАТ "Банк "Демарк" з боку НБУ (звіти про інспектування, перевірка задля видачі кредиту рефінансування), за період 2013-2014 роки; звітності ПАТ "Банк "Демарк", у тому числі баланси, звіту про класифіковані кредитні операції та сформовані резерви за кредитними операціями (поквартально), звіту про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (поквартально), за період 2013-2014 роки;
		3) від ТОВ "Фінансова Компанія "Паріс" належним чином засвідчених копій документів: кредитних справ позичальників TOB "Видавтороптресурс", TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг", TOB "Кондор", TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", TOB "Технологія інформаційного забезпечення", TOB "Будівельна Компанія "Aрте", TOB "Лігал Офіс", TOB "Ювелірний Дім "Фаворі", TOB "Просперіті AB", TOB "Росток-Енергія", TOB "Імпульс-Ю", що містять документи на підставі яких приймались рішення щодо кредитування (заявки на видачу кредитів, анкети клієнтів, техніко-економічні обґрунтування, звітність із розшифровками статей балансів, надана потенційними позичальниками, листи-ознайомлення з кредитними проектами зазначених потенційних позичальників із висновками служб Банку, акти перевірки заставного майна, договори потенційних позичальників (за наявності) тощо.
		Мотивуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі відповідач 2 зазначив, що запитувані ним документи можуть підтвердити дійсну вартість активів (кредитів) (що входить до предмету доказування) та поставить під сумнів результати оцінки, проведеної ТОВ "Північно-Східна консалтингова група", на замовлення Фонду в 2021 році (після завершення ліквідаційної процедури Банку), отже, підтвердить відсутність збитків Банку від конкретних правочинів, відсутність фактів протиправної поведінки відповідачів та дотримання порядку та процедури кредитування. 
		Аналогічне за змістом клопотання заявлене відповідачем 3 ОСОБА_3 .           
		Суд задовольнив клопотання відповідачів 2 та 3, витребував у порядку статті 81 ГПК України в перелічених осіб запитувані документи, про що постановив ухвалу від 24.11.2022.
		19.12.2022, від Національного банку України, на запит суду, надійшов супровідний лист № 20-0006/86928/БТ від 15.12.2022, до якого додані: належним чином засвідчений акт планової комплексної перевірки вимог валютного законодавства ПАТ «Банк «Демарк» від 13.05.2014 № 12-013/1578/БТ;  звіти ПАТ «Банк «Демарк» за формами статистичної звітності: № 1Д «Дані про залишки на рахунках» (баланс Банку), № 302 «Звіт про класифікацію кредитних операцій», № 604 «Звіт про формування резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями».
		Національний банк України, в листі № 20-0006/86928/БТ від 15.12.2022, повідомив, що в період 2013 - 2014 років Управлінням НБУ в Чернігівській області проведені дві позапланові перевірки. Зокрема, позапланова інспекційна перевірка станом на 01.04.2014, за період діяльності ПАТ «Банк «Демарк» з 28.02.2014 по 01.04.2014 з питань прийнятності, достатності забезпечення, наданого НБУ за кредитним договором, виконання Банком умов кредитного договору, договору застави, обмежень і вимог, установлених постановою Правління НБУ про надання кредиту та позапланова інспекційна перевірка за період діяльності ПАТ «Банк «Демарк» з 01.07.2014 по 07.08.2014 з питань виконання зобов`язань перед вкладниками та кредиторами Банку. Документи (довідки, звіти) зазначених перевірок в описах архівних справ ПАТ «Банк «Демарк» та колишнього Управління НБУ в Чернігівській області не зазначені та на архівне зберігання до НБУ не передавалися. Відповідно до акту від 14.05.2021 № 24 «Про вилучення та знищення документів ПАТ «Банк «Демарк» за 2003-2015 роки, не внесені до Національного архівного фонду», документи (справи) вилучені та знищені в установленому законом порядку, в зв`язку з закінченням терміну їх зберігання (5 років).
		22.12.2022, від позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання документів, витребуваних ухвалою від 24.11.2022, яке задоволене судом, та продовжений строк на вчинення зазначених дій до 30.12.2022, про що постановив ухвалу від 23.12.2022.
		27.12.2022, позивачем, на виконання вимог ухвали від 24.11.2022, надані запитувані документи, що залучені судом до матеріалів справи.
		27.12.2022, позивачем подана заява про забезпечення позову.
		Суд відмовив у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову, про що постановив ухвалу від 28.12.2022.
		17.01.2023, від позивача, засобами електронного зв`язку, надійшло клопотання про винесення окремої ухвали щодо перевірки органами прокуратури (органами досудового розслідування), встановленого в процесі судового розгляду факту підроблення рецензій на звіти про оцінку (щодо ознак злочину передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), складені Мухіною Лесею Леонідівною та надані до суду відповідачем 2 ОСОБА_2 (від імені якого діяла адвокат Єлманова В.А.).
		27.02.2023, позивач надав доповнення до попередньо заявленого клопотання про винесення окремої ухвали.
		Відповідно до частин 1, 2, 4, 5   статті 246 ГПК України,  суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу в випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача в разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушені, і в чому саме полягає порушення.
		За частиною 11 статті 246 ГПК України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи в визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжений.
		Виходячи зі змісту наведеної норми, окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.         Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
		Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Господарський суд не наділений повноваженнями щодо надання діям учасників справи кримінально-правової оцінки.
		Враховуючи, що рецензії на звіти про незалежну оцінку вартості прав вимоги, що були передані в заставу ПАТ «Банк «Демарк» від 30.03.2021, складені за підписом оцінювача Мухіної Л.О. СОД ТОВ «Агенство нерухомості «Експертус», на замовлення відповідача 6 ОСОБА_6 (додані до відзиву відповідачем 2 ОСОБА_2 ), не були взяті до уваги при ухваленні судового рішення (оцінені судом як недостовірні), суд не вбачає правових підстав для винесення окремої ухвали. 
		Встановлення наведених заявником порушень, зокрема підробка того чи іншого документа, знаходяться поза межами повноважень господарського суду.
		Суд роз`яснює позивачу, що він непозбавлений можливості самостійно звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою, якщо вважає, що в діях відповідачів є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України. 
		З метою повного і всебічного розгляду справи, з урахуванням завдань та принципів господарського судочинства, суд, ухвалою від 18.01.2023  витребував, у тому числі повторно, у: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Фінансова компанія «Паріс», Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Луганській області, Головного управління статистики у Луганській області запитувані документи, що містять інформацію, що є складовою доказової бази та мають бути досліджені судом у ході вирішення даного спору.
		06.02.2023, від ТОВ «Фінансова компанія «Паріс», надійшов лист від 31.01.2023, яким останнє повідомило, що не має змоги надати документи, витребувані ухвалою суду від 18.01.2023, оскільки кредитні справи позичальників: TOB "Видавтороптресурс", TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг", TOB "Кондор", TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", TOB "Технологія інформаційного забезпечення", TOB "Будівельна Компанія "Aрте", TOB "Лігал Офіс", TOB "Ювелірний Дім "Фаворі", TOB "Просперіті AB", TOB "Росток-Енергія", TOB "Імпульс-Ю" відповідно до договору відступлення права вимоги № 02/12/19-1 від 02.12.2019 відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопром».  Кредитні справи позичальників TOB "Лігал Офіс" та TOB "Ювелірний Дім "Фаворі" відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Мічіган Фінанс» відповідно до договорів відступлення права вимоги № 07/04/2021-1 від 07.04.2021 та № 22/09/2020-1 від 22.09.2020 (дані договори вилучені в ТОВ «ФК «Паріс» під час проведення обшуку, що підтверджується додатком до протоколу обшуку від 02.02.2022).
		09.02.2023, позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2023, зокрема копію (незасвідчену) акту позапланової перевірки станом на 01.04.2014 за період діяльності Банку з 28.02.2014 до 01.04.2014. Також позивач, у листі від 09.02.2023 б/н повідомив, що в Фонду відсутній акт позапланової інспекційної перевірки за період діяльності ПАТ «Банк «Демарк» з 01.07.2014 до 07.08.2014 з питань виконання зобов`язань перед вкладниками та кредиторами Банку, який був оформлений, складений і в подальшому знищений НБУ (в зв`язку із закінченням терміну зберігання).
		13.02.2023, від Головного управління ДПС в Івано - Франківській області, на яке відповідно до наказу ДПС України від 28.03.2022 № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» (із змінами та доповненнями) покладене виконання окремих повноважень Головного управління ДПС у Луганській області, надійшли витребувані судом документи, а саме копія фінансового звіту ТОВ «Ювелірний дім «Фаворі», що долучені до матеріалів справи.
		13.02.2023, відповідачем 3 ОСОБА_3 , заявлене клопотання про витребування доказів у справі. Мотивуючи заявлене клопотання зазначив, що оскільки документи, які попередньо витребувані судом від ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" (ухвали від 24.11.2022 та 18.01.2023) знаходяться в інших осіб, а саме в ТОВ "Технопром" та в ТОВ "Мічіган Фінанс", існує необхідність у витребуванні таких доказів у ціх Товариств.
		Суд задовольнив клопотання відповідача 3, в порядку статті 81 ГПК України витребував:
		- у ТОВ "Технопром" кредитні справи позичальників: TOB "Видавтороптресурс", TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг", TOB "Кондор", TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", TOB "Технологія інформаційного забезпечення", TOB "Будівельна Компанія "Aрте", TOB "Просперіті AB", TOB "Росток-Енергія", TOB "Імпульс-Ю"; 
		- у ТОВ "Мічіган Фінанс" кредитні справи позичальників TOB "Лігал Офіс" та TOB "Ювелірний Дім "Фаворі" (ухвала від 13.02.2023).
		15.02.2023, від Головного управління ДПС у м. Києві, на запит суду, надійшов лист № 3800/5/26-15-12-07-03 від 03.02.2023, з повідомленням про неможливість надати запитувану інформацію, в зв`язку з закінченням терміну зберігання типових документів на паперових та електронних носіях.
		13.03.2023, від ТОВ "Технопром", на запит суду, надійшли витребувані документи, а саме копії кредитних справ: TOB "Видавтороптресурс", TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг", TOB "Кондор", TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", TOB "Технологія інформаційного забезпечення", TOB "Просперіті AB", TOB "Росток-Енергія", TOB "Імпульс-Ю". Перелічені документи залучені до матеріалів справи.
		04.04.2023, на стадії розгляду спору по суті, на електронну адресу суду, від відповідача 2 надійшло клопотання про поновлення строку на подачу доказів та приєднання до матеріалів справи висновку експерта № СЕ-19/121-23/4152-ЕК від 30.03.2023. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на вчинення наведених дій зазначив, що раніше був позбавлений можливості звернутись до експерта за висновком відносно розміру заявленої до стягнення шкоди, оскільки вважав за необхідне спочатку ознайомитись із документами, що були витребувані судом ухвалами від 24.11.2022 та 18.01.2023. Натомість, перед початком судового розгляду спору по суті, повідомив суд про намір подати додаткові докази в справі (протокол судового засідання 13.03.2023).
		Позивач письмово заперечував щодо приєднання до матеріалів справи висновку експерта № СЕ-19/121-23/4152-ЕК від 30.03.2023.
		Відповідач 2 повторно, 31.05.2023, після зміни складу суду, заявив клопотання про поновлення строку на подачу доказів та приєднання до матеріалів справи висновку експерта № СЕ-19/121-23/4152-ЕК від 30.03.2023.
		Враховуючи, що внаслідок зміни складу суду розгляд справи по суті розпочатий спочатку, суд задовольнив клопотання відповідача 2 та залучив до матеріалів справи висновок експерта № СЕ-19/121-23/4152-ЕК від 30.03.2023, зміст якого буде врахований при ухваленні судового рішення (протокол судового засідання 31.05.2023).
		05.04.2023, відповідач 3 ОСОБА_3 заявив клопотання про зупинення провадження в справі, на підставі п. 5 частини 1 статті 227 та п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України, до вирішення справи № 927/561/21 (подібна за суб`єктним складом та об`єктом правового регулювання), що розглядається за правилами господарського судочинства на стадії касаційного перегляду.
		За частиною 3 статті 195 ГПК України провадження в справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, установлених  пунктами 1 - 31 частини 1 статті 227 та  п. 1 частини 1 статті 228  цього Кодексу.
		Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 3 про зупинення провадження в справі на стадії розгляду спору по суті (протокол судового засідання 05.04.2023).
		30.05.2023, після зміни складу суду, відповідач 2 заявив клопотання про повторне проведення підготовчого провадження та зупинення провадження в справі,, на підставі п. 5 частини 1 статті 227 та п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України, до вирішення судових справ     № 927/561/21 та № 910/21280/21, що розглядаються Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі ВС до набрання законної сили рішень у цих справах.
		Відповідно до абзацу 2 частини 14 статті 32 ГПК України в разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
		Справа № 927/252/21 прийнята до розгляду судом у новому складі зі стадії розгляду спору по суті (ухвала від 12.05.2023), ГПК України не передбачений будь-який інший порядок повернення до стадії підготовчого провадження. Відтак суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2.
		За п. 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження в справі в випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи в випадку, коли зібрані докази дозволяють установити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Справа № 927/561/21 за позовом Фонду до пов`язаних осіб (членів правління та членів кредитного комітету) ПАТ «Банк «Демарк» про стягнення шкоди в сумі 434526950,08 грн, на думку відповідача 2, є пов`язаною зі справою № 927/252/21, оскільки  склад учасників (сторін), їх правові позиції, підстави та предмет позову ідентичні, відмінність лише в переліку кредитних договорів та сумах стягнення (підпадає під поняття подібних правовідносин), станом на 31.05.2023 перебуває на розгляді ВС у складі КГС.
		Положення п. 5 частини 1 статті 227 ГПК України передбачає обов`язок суду зупинити провадження в справі лише в разі наявності об`єктивної неможливості вирішення наявного спору (справа № 927/252/21) до вирішення іншої судової справи (№ 927/561/21). Натомість, суд не вбачає об`єктивної неможливості вирішення цього спору за наявними матеріалами справи, відтак доводи відповідача 2 не знайшли свого підтвердження.
		Згідно з п. 7 статті 228 ГПК України суд, за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи може зупинити провадження в справі в випадку перегляду судового рішення в подібних правовідносинах (в іншій справі) в касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
		Предметом розгляду в справі № 910/21280/21 є вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних осіб Банку про стягнення збитків внаслідок укладення ризикових кредитних правочинів. Справа, станом на 31.05.2023, знаходиться на розгляді ВС у складі об`єднаної палати КГС, з метою формування правового висновку щодо сумісного розгляду позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних з банком осіб.
		Враховуючи, що в межах справи № 927/252/21, апеляційною інстанцією вже розглянуте питання дотримання прави об`єднання позовних вимог (постанова ПАГС від 18.02.2022), суд на даній стадії процесу не вбачає підстав для зупинення провадження в справі.
		З урахуванням наведених висновків, суд відмовив відповідачу 2 в зупиненні провадження в справі.
		Будь-які інші заяви чи клопотання від представників сторін не надходили.
		Позиції учасників справи.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "Банк "Демарк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виявив факти прийняття пов`язаними особами Банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних  осіб, без додержання основних принципів кредитування, зокрема перевірки кредитоспроможності позичальників та наявності ліквідного забезпечення кредитів, за результатом яких було здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам Банку та його кредиторам, як наслідок завдані збитки на суму 890479316,90 грн.
		06.09.2022, на електронну адресу суду, від відповідача 2 ОСОБА_2 , надійшов відзив на позов, яким останній проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на наступне:
		- позивач пропустив строк позовної давності, про що відповідач заявив відповідно до  частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). На думку відповідача 2, Фонд мав можливість дізнатись про порушені права ще з моменту проведення інвентаризації, під час процедури тимчасової адміністрації (тобто до 29.10.2014), та відповідно звернутись до суду із вимогами в передбачений Законом строк, тобто до 29.10.2017;
		-   на час подачі позову в Фонду відсутні повноваження та підстави для звернення до суду. Посилаючись на зміст частини 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції на час подання позову - 12.03.2021) відповідач 2 зазначив, що на час звернення до суду Закон не встановлював право Фонду на подачу позову до керівників та працівників уже ліквідованих ним Банків;
		- норми Закону України «Про банки та банківську діяльність» (стаття 58) (в редакції на момент введення тимчасової адміністрації Банку - 29.09.2014) не передбачали відповідальності пов`язаних осіб Банку за порушення вимог законодавства, в тому числі нормативно-правових актів НБУ щодо здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам Банку та інших кредиторів Банку;  
		-  позовна заява не містить доказів протиправної поведінки пов`язаних осіб Банку (відсутні всі елементи правопорушення). Позивачем не доведена ні правова, ні доказова бази, які б визначали, що сума виданого кредиту, його продаж за оціночною ціною активу, що менше балансової вартості активу, автоматично вважається завданим збитком чи шкодою. Не вказано на наявність жодного конкретного факту протиправної дії; укладення Банком у рамках здійснення банківської діяльності правочинів, що не визнані нікчемними, недійсними, не є автоматичним вчиненням порушень, що тягнуть за собою будь-який вид відповідальності. Позовна заява не містить будь-яких доказів того, що дії відповідачів були протиправними, та що сума боргу по кредитам, з урахуванням вартості  їх продажу з торгів, перебувають у зв`язку між собою. Фонд не здійснював заходів з визнання договорів нікчемними, натомість, вчиняв дії зі стягнення заборгованості за такими правочинами, про що свідчить наявність відповідних судових рішень. Отже, Фонд не визнав договори такими, що мають ознаки нікчемності. Фонд не довів розміру шкоди. Звертав увагу, що відповідачі припинили трудові відносини з Банком у 2014 році. З початку 2015 року вони не мали впливу на стан виконання Банком своїх зобов`язань. Водночас, неможливим є покладання  відповідальності виключно на відповідачів, без урахування впливу заходів, які вчинялись Фондом протягом 6 місяців з моменту визнання Банку неплатоспроможним;
		- позивач порушив принцип індивідуальної юридичної відповідальності. Органи управління банку мають різні повноваження та рівень прийняття рішень, а в межах одного управління різні його члени мають різну зону відповідальності та різну фахову підготовку. Відтак настання солідарної відповідальності можливе виключно в випадку доведеності вини відповідальних осіб у формі прямого умислу, тобто коли вони свідомо спільно вчиняли протиправні дії, усвідомлюючи їх наслідки. Натомість з поданої Фондом позовної заяви неможливо встановити, які саме дії відповідачів були неправомірними, спрямованими на завдання збитків / шкоди Банку та мали наслідком понесення Банком збитків та / або завдання шкоди інтересам вкладників, та внаслідок чого вони отримали майнову вигоду.
		Відзив на позов прийнятий судом до розгляду та залучений до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням його змісту.
		30.09.2022, засобами поштового зв`язку, від позивача надійшла відповідь на відзив. Спростовуючи доводи відповідача 2 щодо пропуску строку позовної давності зазначив, що на момент заявлення про застосування строків позовної давності в спорі, частиною 7 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено, що право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, в разі наявності умов, визначених частиною 1   цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдана шкода (збитки) банку та / або його кредиторам; виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та / або отримали від них майнову вигоду, а також установлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність). З урахуванням наведеного, вважає, що строк судового захисту прав кредиторів ПАТ «Банку «Демарк» сплине 20.01.2023 року, а тому він не пропущений.
		Звертав увагу, що норми статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містять у собі як норми процедурного (процесуального) характеру так і норми матеріального права. Сам факт звернення з вимогами до керівників банку і в подальшому - звернення за захистом до суду є правом позивача, яке реалізується на момент вчинення позивачем такої дії і є процесуальною нормою. Сама по собі незгода з позовними вимогами не передбачає, що відсутня процесуальна дієздатність позивача для розгляду спору. Зміна змісту Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та викладення статті 52 цього Закону в новій редакції доповнила і так наявні права Фонду на звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків) заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків), у порядку   статті 52   Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийняте рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2  статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а в разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийняте рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених цією нормою, як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку. Зміна законодавства, яке б уточнило і доповнило порядок і процедури щодо відшкодування шкоди (збитків) є обов`язковими для застосування як норми процедурного характеру в силу частини 3 статті 3 ГПК України, а не підставою для висновку, що в позивача були відсутні права на звернення до суду в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За частиною 6 статті 53 цього Закону повноваження Фонду, визначені в п. 17 частини 5 статті 12, п. 5 і п. 6 частини 2 статті 37, частині 7 статті 44 та частинах 5 - 10 статті 52 даного Закону припиняються після повного завершення заходів щодо банку, передбачених частинами 5-10 статті 52 цього Закону.
		З огляду на заперечення відповідача 2 щодо відсутності належних доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідачів, що спричинила збитковість вчинених ними операцій, позивач зазначив, що доказами економічно-недоцільного прийняття рішень щодо кредитування юридичних осіб, кредитні зобов`язання яких так і не були виконані, є не лише звіти про оцінку вартості прав вимог, що передані в заставу Банку (складені в 2021 році), а й відомості про відсутність майна в боржників за результатами проведених виконавчих дій Державною виконавчою службою, відомості про фінансовий стан боржників і матеріали звітності від органів Податкової служби і органів Статистики. 
		Також позивач зазначив, що звіти про незалежну оцінку (долучені до матеріалів справи) є належними та допустимими доказами, які складені оцінювачем із використанням стандартів передбачених в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та відповідають вимогам передбаченим законодавством.
		Просив взяти до уваги, що чинним законодавством закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки). На переконання Фонду, відповідачі мають солідарно відповідати за нанесення їх спільними діями / бездіяльністю шкоди банку та його кредиторам, а наведені в позові норми є підставою для їх солідарної відповідальності.
		Відповідь на відзив прийнята судом та долучена до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням її змісту.
		09.03.2023, надійшла письмова заява позивача щодо питань захисту його прав та інтересів згідно з главою 19 ЦК України, зокрема щодо обставин відсутності порушення строків позовної давності або (в разі протилежного висновку суду) поважності причин його пропуску. Позивач вважає, що право Фонду на звернення до суду із позовом, у порядку частини 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виникло після складання та затвердження виконавчою дирекцією Фонду ліквідаційного балансу та звіту за результатами проведення ліквідації Банку (тобто перебіг строків позовної давності починається з 13.06.2019). Також звертав увагу на висновки ВП ВС від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, за якою: за загальним правилом розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі; якщо особі завдана шкода, то вона вважається такою, що довідалась або могла довідатись про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими завдана шкода, а з дня коли вона змогла оцінити розмір такої шкоди. 
		Тобто, з позиції позивача, строк позовної давності для Фонду починає свій перебіг із дати продажу прав вимоги за кредитними договорами, що надало йому змогу оцінити розмір непогашеної шкоди (з 17.05.2019).
		Дана заява прийнята судом до розгляду та залучена до матеріалів справи.
		Щодо повноважень Фонду звертатися до суду за захистом порушених прав.
		Повноваження Фонду, регулювання відносин між Фондом, банками, НБУ, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Нормою статті 52 цього Закону передбачені, зокрема повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків понесених банком та / або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку.
		Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин 4 - 6 статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо процесуального чи матеріального характеру цих норм, зроблених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, в якій зокрема зазначено, що:
		"До норм матеріального права належать норми, які визначають осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.
		Норми права, що визначають порядок дій Фонду як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а в випадку їх невиконання - до суду, є процесуальними, процедурними нормами.
		Відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд, як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду), мають застосовуватися редакції статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.
		Водночас норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (статті 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише в випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зп/1997 від 13 травня 1997 року).
		Отже, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто в спірних правовідносинах у 2013 році".
		Наявність запису про припинення банку не виключає, що будь-який з кредиторів банку може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Крім того, відповідно до частини 11 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» юридична особа в особі відповідного органу може звернутися до державного реєстратора для державної реєстрації рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи.
		Абзацом 4 частини 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) установлено, що ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та / або банку шкоди, та / або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.
		До того ж норма частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) передбачала, що вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи в порядку, визначеному частиною 5 цієї статті.
		У даній справі Банку належить майно - право вимоги про відшкодування шкоди, тож внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи саме по собі це право не припиняє.
		Суд зазначає, що одним з головних завдань Фонду під час виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації є задоволення вимог кредиторів (частина 5 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Нормативне врегулювання задоволення вимог кредиторів, які не були задоволені під час ліквідації банку, знайшло своє відображення у Положенні про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 № 3711. Зокрема, п. 11 Глави VIII вказаного Положення визначено, що в разі, коли після затвердження ліквідаційного балансу банку Фонд одержав кошти в результаті вжиття заходів з відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку особами, визначеними в частині 5 статті 52 Закону, - такі кошти спрямовуються Фондом кредиторам банку - особам, акцептовані вимоги яких до банку були віднесені до першої - восьмої черги та в результаті ліквідаційної процедури залишилися незадоволеними та вважаються погашеними, в межах розміру шкоди, заподіяної їм внаслідок визнання погашеними їхніх акцептованих вимог, у порядку та черговості задоволення вимог, установлених Законом і цим Положенням, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків).
		Фонд є установою, що виконує спеціальні функції в сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом (частина 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		Отже, в разі недостатності майна банку норма частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наділяє Фонд правом звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди заподіяної кредиторам та / або банку. Дана норма Закону не містила заборони для Фонду звернутися до суду з позовом після ліквідації Банку, а навпаки, враховуючи спеціальний статус Фонду визначала, що ліквідація неплатоспроможного банку не припиняє таке право (абзац 2 частини 1 статті 52) та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи (абзац 4 частини 5 статті 52).  До того ж, така прогалина в нормі була усунена законодавцем шляхом ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 № 1588-IX. Указаним Законом було доповнено статтю 52, зокрема частиною 7, абзацом 2 якої передбачено, що Фонд має право звертатися з такими позовами протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).
		Відтак, суд доходить висновку, що Фонд, станом на день подачі позовної заяви, мав право  звертатися до суду за захистом порушених прав. Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.
		Обставини справи встановлені судом.
		Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 600 від 25.09.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" до категорії неплатоспроможних". 
		У постанові Національного банку України (далі - НБУ), зокрема зазначено, що за результатами аналізу даних статистичної звітності, що подається Банком "Демарк" до НБУ, установлено, що в Банку "Демарк" недостатньо коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами та його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства України і нормативно-правових актів НБУ.
		На підставі вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 26.09.2014, прийняте рішення № 102 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Демарк" (далі - Банк), за яким з 29.09.2014, в Банку запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.
		Відповідно до постанови Правління НБУ № 66 від 30.01.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації Банку.
		За рішенням виконавчої дирекції Фонду від 30.01.2015 № 18 розпочата ліквідаційна процедура та призначена уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку "Демарк".
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 088/15 від 16.04.2015 затверджений перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк "Демарк" (з подальшими змінами) на суму 1 171 771 994,81 грн (один мільярд сто сімдесят один мільйон сімсот сімдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 81 копійка). 
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 118/15 від 02.06.2015 затверджена ліквідаційна маса ПАТ "Банк "Демарк" (з урахуванням змін), за якою балансова вартість (з урахуванням позабалансових рахунків) в сумі 1 963 356 422,44 грн,  ринкова вартість в сумі 236 362 652,91 грн.
		Звіти про оцінку активів складені ТОВ "Стоун Брідж": 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19/13 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16307/14 від 16.04.2014).
		У процедурі ліквідації ПАТ "Банк "Демарк", за рахунок майна Банку, частково задоволені вимоги кредиторів на суму 123 502 465,28 грн. Залишились незадоволеними в зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення - 1 048 269 529,53грн.
		23.01.2020, внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10641110033001921 про державну реєстрацію припинення ПАТ  "Банк "Демарк" як юридичної особи.
		Мотивуючи заявлений позов, Фонд гарантування зазначав, що відповідачами, в складі органів управління Банк "Демарк" (правління та кредитного комітету), відповідно до прийнятих у 2013 - 2014 роках рішень правління та рішень кредитного комітету, шляхом проставлення особистих підписів на протоколах цих органів, погоджене отримання: TOB "Видавтороптресурс", TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг", TOB "Кондор", TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", TOB "Технологія інформаційного забезпечення", TOB "Будівельна Компанія "Aрте", TOB "Лігал Офіс", TOB "Просперіті AB", TOB "Росток-Енергія", TOB "Імпульс-Ю", TOB "Ювелірний Дім "Фаворі" кредитних коштів від Банк "Демарк" у порушення вимог як банківського законодавства, так внутрішніх положень Банку, що завдало збитків у розмірі 890 479 316,90 грн.
		Як вказано позивачем у позові, в ході проведення процедури ліквідації проведений аналіз кредитного портфелю Банк "Демарк"; виявлені факти які свідчать про проведення банківської діяльності, яка не була спрямована на забезпечення інтересів банку та його кредиторів, у тому числі встановлено, що значна частина кредитів видана в 2013 - 2014 роках низці позичальників, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (майновими правами на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів), так і особою боржників за такими договорами купівлі-продажу цінних паперів (ТОВ «Інтегра Кампені», ТОВ «ФВП Груп», ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку»), неповернення яких завдало Банку шкоди.
		В процесі аналізу кредитного портфеля Банку встановлено проведення таких кредитних операцій, що затверджені протоколами правління та кредитного комітету Банк «Демарк», та призвели до заподіяння шкоди, зокрема:
		1)           22.02.2013, між ПАТ «Банк Демарк» та ТОВ «Видавтороптресурс», укладений кредитний договір № 180 на суму 38000000 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.05.2014.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 24 від 22.02.2013) та членами правління Банку (протокол № 6 від 22.02.2013).
		У забезпечення виконання зобов`язань по даному кредиту укладений договір застави від 22.02.2013 № 180/1 з ТОВ «Видавтороптресурс».  Предметом застави виступають майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ4/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, укладеному між ТОВ «Видавтороптресурс» та ТОВ «Інтегра Кампені».
		За цим договором купівлі-продажу № БВ4/163/12 від 27.12.2012 ТОВ «Інтегра Кампені» купує в ТОВ «Видавтороптресурс» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419003, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунок має бути проведений до 27.06.2014.
		У подальшому строк користування кредитом пролонгувався до 27.06.2014, до 29.09.2014, а також перенесений строк сплати відсотків, нарахованих за травень-серпень 2014 року по 29.09.2014 (протоколи засідання кредитного комітету № 65 від 27.05.2014, № 68 від 30.05.2014, № 82 від 27.06.2014 та протоколи засідання правління № 30 від 27.05.2014, № 31 від 30.05.2014, №35 від 27.06.2014).
		Як зазначив позивач, з метою створення уяви про реальність та дійсність забезпечення, сторонами перенесений і строк розрахунків для ТОВ «Інтегра Кампені» по договору № БВ4/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, до 27.04.2015, хоча в разі здійснення ТОВ «Інтегра Кампені» оплати ТОВ «Видавтороптресурс» мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед Банком. 
		За доводами позивача, ТОВ «Інтегра Кампені» не мала реальної можливості для розрахунків з ТОВ «Видавтороптресурс». Застава майнових прав на отримання коштів від такої компанії знецінювалась, її не можна було розглядати належним забезпеченням. Отже, фактично кредит ТОВ «Видавтороптресурс»  перетворювався на бланковий. Кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Будівельна компанія «Арте» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 893 від 04.04.2012 в сумі 36000000,00 грн по кредиту та в сумі 378000,00 грн по відсоткам, та на часткове погашення заборгованості ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 864 від 29.04.2011 в сумі 1622000,00 грн.
		 
		 
		2)           14.02.2014, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг», укладений кредитний договір № 187 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 26.03.2015.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 20 від 14.02.2014) та членами правління Банку (протокол № 9 від 14.02.2014).
		У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 14.02.2014 № 187/1 з ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг».  Предметом застави виступають майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ4-1-14 купівлі-продажу цінних паперів від 20.01.2014, укладеному між ТОВ «ФВП Груп» та ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг».
		За договором купівлі-продажу цінних паперів ТОВ «ФВП Груп» купує у ТОВ «Компанія «Дніпро-Холдінг» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт.  номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 26.04.2015.
		У подальшому сторонами за кредитним договором перенесений строк сплати відсотків нарахованих за червень-серпень 2014 року на 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету № 82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління № 35 від 27.06.2014).
		 
		3)           01.11.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Кондор», укладений кредитний договір № 1487 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 03.09.2014.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 142 від 01.11.2013) та членами правління Банку (протокол № 48 від 01.11.2013).
		У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 01.11.2013 № 1487/1 з ТОВ «Кондор», предметом якого є майнові права, зокрема, право вимоги коштів по договору № БВ2/83/13 купівлі-продажу цінних паперів від 11.09.2013.
		За договором № БВ2/83/13 купівлі-продажу цінних паперів від 11.09.2013 ТОВ «ФВП Груп» купує у ТОВ «Кондор» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, розрахунки проводяться до 11.09.2015.
		За доводами позивача, фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Златонафта»» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 2406 від 31.10.2011 в сумі 30000000,00 грн.
		 
		4)           11.04.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент», укладений кредитний договір № 400 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 24.11.2014. 
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 50 від 11.04.2013) та членами правління Банку (протокол № 20 від 11.04.2013).
		У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 11.04.2013 № 400/1 з ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент», предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ18/160/12 купівлі-продажу цінних паперів від 24.12.2012.
		За договором № БВ18/160/12 купівлі-продажу цінних паперів від 24.12.2012 ТОВ «Інтегра Кампені» купило в ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419008 складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальна вартість 50000000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 24.12.2014.
		Позивач зазначив, що напрямки використання кредитних коштів та наявне забезпечення свідчили про високий ризик не виконання зобов`язання за кредитним договором, а кредитування ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент» не відповідало інтересам Банку, вкладників та інших кредиторів Банку, та призвело до завдання шкоди.
		 
		5)           28.03.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення»  укладений кредитний договір № 328 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.06.2014.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 43 від 28.03.2013) та членами правління Банку (протокол № 16 від 28.03.2013).
		У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 28.03.2013 № 328/1 з ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення», предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012.
		За договором № БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012 ТОВ «Інтегра Кампені» купує у ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419006, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50000000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 28.06.2014.
		У подальшому строк користування кредитом пролонгований по 19.02.2015, а також перенесений строк сплати відсотків нарахованих за червень-серпень 2014 року по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету № 82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління № 35 від 27.06.2014).
		З метою створення уяви про реальність та дійсність забезпечення сторонами перенесено і строк розрахунків для ТОВ «Інтегра Кампені» по договору № БВ6/164/12 купівлі-продажу цінних паперів, по 28.02.2015, хоча в разі здійснення ТОВ «Інтегра Кампені» оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед Банком. 
		За доводами позивача, вказана ситуація свідчила про те, що ТОВ «Інтегра Кампені» не мало реальної можливості для розрахунків з ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення», застава майнових прав на отримання коштів від такої компанії знецінювалась, її не можна було розглядати належним забезпеченням, отже, кредит наданий ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» перетворювався на бланковий. 
		Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами, для погашення заборгованості ТОВ «Нерухомість України» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1310 від 30.06.2011 в сумі 22000000,00 грн по кредиту та 235994,34 грн по відсоткам, та для погашення заборгованості по відсоткам: ТОВ «Банкпроект»,ТОВ «Фінпроект», ТОВ «Музейні технології», ТОВ «Автобастіон», ТОВ «Ікар Трейд», ТОВ «Росток Енергія», ТОВ «Інформаційні системи Джет», ТОВ «Терра Н», ТОВ «Ені Транс», ТОВ «СВ-Імпорт», ТОВ «Сигматрейд», ТОВ «Раско», ТОВ «Кормоторг», ТОВ «Дінвет СТД», ТОВ «БК «Арте», ТОВ «ВП «Альфа Трейд», ТОВ «Видавтороптресурс». 
		Численні перенесення строків повернення кредиту та сплати відсотків, використання кредитних коштів, наявне забезпечення свідчили про неспроможність ТОВ «Технологія інформаційного забезпечення» виконувати свої зобов`язання за кредитним договором, його кредитування не відповідало інтересам Банку, вкладників та інших кредиторів Банку та призвело до завдання шкоди.
		6)           27.03.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Будівельна компанія «Арте», укладений кредитний договір № 323 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 26.06.2014.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 42 від 27.03.2013) та членами правління Банку (протокол № 15 від 27.03.2013).
		В рахунок забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 27.03.2013 № 323/1 з ТОВ «Будівельна компанія «Арте», предметом якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ8/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ «Інтегра Кампені» купило в ТОВ «Будівельна компанія «Арте» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419005, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50000000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.06.2014.
		В подальшому строк користування кредитом пролонгований по 09.01.2015, а також перенесений строк сплати відсотків, нарахованих за червень-серпень 2014 року, по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету № 81 від 26.06.2014 та протокол засідання правління № 35 від 27.06.2014).
		З метою створення уяви про реальність та дійсність забезпечення, сторонами перенесений і строк розрахунків для ТОВ «Інтегра Кампені» по договору № БВ8/163/12 купівлі-продажу цінних паперів, по 27.01.2015, хоча в разі здійснення ТОВ «Інтегра Кампені» оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ «БК «Арте» мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед Банком. 
		Таким чином, вказана ситуація свідчила про те, що ТОВ «Інтегра Кампені» не мало реальної можливості для розрахунків з ТОВ «БК «Арте», застава майнових прав на отримання коштів від такої компанії знецінювалась, її не можна було розглядати належним забезпеченням,  отже, кредит наданий ТОВ «БК «Арте» перетворювався на бланковий.
		Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Десперадо» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1050 від 31.05.2011 в сумі 14410000,00 грн по кредиту та 561389,58 грн по відсоткам; для погашення заборгованості ТОВ «Нерухомість України» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1310 від 30.06.2011 в сумі 14000000,00 грн по кредиту та 1219394,55 грн по відсоткам; для погашення заборгованості ТОВ «Контендер» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 883 від 28.07.2008 в сумі 2900000,00 грн по кредиту та 123250,00 грн по відсоткам; за кредитним договором № 756 від 02.07.2008 в сумі 3000000,00 грн по кредиту та 127500,00 грн по відсоткам, а також для погашення заборгованості ТОВ «Торгово-промисловий альянс «Континент» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1844 від 30.08.2008 в сумі 1633500,00грн по кредиту та 24965,87 грн по відсоткам.
		 
		7)           12.03.2014, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Лігал Офіс», укладений кредитний договір № 324 на суму 38000000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 20.01.2016.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 35 від 12.03.2014) та членами правління Банку (протокол № 16 від 12.03.2014).
		У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 12.03.2014 № 324/1 з ТОВ «Лігал Офіс», за яким предметом застави є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ2-9-14 купівлі-продажу цінних паперів від 05.02.2014, за яким ТОВ «ФВП Груп» купує у ТОВ «Лігал Офіс» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717), код ISIN UA4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 05.02.2016.
		Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Музейні технології» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1311 від 30.06.2011 в сумі 35080000,00 грн по кредиту та 2475218,89 грн по відсоткам.
		 
		8)           26.12.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Ювелірний дім «Фаворі», укладений кредитний договір № 1757 на суму 37980000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 23.02.2015.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 161 від 26.12.2013) та членами правління Банку (протокол № 56 від 26.12.2013).
		У забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 26.12.2013 № 1757/1 з ТОВ «ЮД «Фаворі», предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ4-39-12 купівлі-продажу цінних паперів від 16.12.2012, за яким ТОВ «ФВП ГРУП» (код 36273386) купує у ТОВ «ЮД «Фаворі» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код 35253505, код ЄДРІСІ 2331717) код ISIN 4000134951, у кількості 50000 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 ЦП, а розрахунки проводяться до 24.03.2015.
		У подальшому був перенесений строк сплати відсотків за червень-серпень 2014 року по 30.09.2014 (протокол засідання кредитного комітету Банку № 82 від 27.06.2014 та протокол засідання правління Банку № 35 від 27.06.2014).
		Фактично кредитні кошти були використані через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Інформаційні системи «Джет» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 2041 від 19.12.2012 в сумі 38000000,00 грн.
		 
		9)           02.04.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Просперіті АВ», укладений кредитний договір № 342 на суму 37600000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком до 27.11.2014.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 45 від 02.04.2013) та членами правління Банку (протокол № 18 від 02.04.2013).
		На забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 02.04.2013 № 342/1 з ТОВ «Просперіті АВ», предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ10/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ «Інтегра Кампені» купляє у ТОВ «Просперіті АВ» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419007, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.12.2014.
		Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Музейні технології» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1311 від 30.06.2011 в сумі 35080000,00 грн по кредиту та 2475218,89 грн по відсоткам. 
		 
		10)           27.02.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Росток-Енергія», укладений кредитний договір № 201 на суму 36500000,00 грн, для забезпечення поточної діяльності, строком по 27.11.2014.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 27 від 27.02.2013) та членами правління Банку (протокол №9 від 27.02.2013).
		Для забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 27.02.2013 № 201/1 з ТОВ «Росток-Енергія», предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ2/163/12 купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2012, за яким ТОВ «Інтегра Кампені» купило в ТОВ «Росток-Енергія» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419001, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50 000 000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 27.12.2014.
		Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Торгово-Промисловий Альянс «Континент» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1844 від 30.08.2011 в сумі 33366500,00 грн по кредиту; для погашення заборгованості ТОВ «ТРК «Українське кабельне телебачення» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 551 від 12.05.2008 по відсоткам в сумі 1525000,00 грн; для погашення заборгованості ТОВ «Брама ЛТД» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 229 від 04.03.2009 по відсоткам в сумі 610000,00 грн  та  погашення заборгованості ТОВ «Сигматрейд» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 73 від 26.01.2009 по відсоткам в сумі 392000,00грн.
		 
		11)           18.06.2013, між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Імпульс-Ю», укладений кредитний договір № 768 на суму 38000000,00 грн строком до 19.07.2013 та на суму 20000000,00 грн строком по 20.02.2014, для забезпечення поточної діяльності.
		Рішення про надання кредиту приймалось кредитним комітетом Банку (протокол № 82 від 18.06.2013) та членами правління Банку (протокол № 30 від 18.06.2013).
		Для забезпечення виконання зобов`язань по кредиту укладений договір застави від 18.06.2013 № 768/1 з ТОВ «Імпульс-Ю», предметом застави якого є майнові права, зокрема право вимоги коштів по договору № БВ12/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012, за яким ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку» купує в ТОВ «Імпульс-Ю» простий вексель емітента ТОВ «СТАВР ГРУП» (код 35779742) № бланку серія АА № 2419015, складений 10.12.2012, дата погашення 10.12.2022, номінальною вартістю 50000000,00 грн у кількості 1 шт., а розрахунки проводяться до 28.12.2014.
		У подальшому пролонгований строк користування кредитом по 27.02.2014, по 28.04.2014, по 27.02.2015 та перенесені строки сплати відсотків за березень 2014 року по 28.04.2014, за квітень-червень 2014 року по 30.06.2014, за травень-серпень 2014 року на 30.09.2014 (протоколи засідань кредитного комітету № 23 від 20.02.2014, № 27 від 27.02.2014, № 44 від 31.03.2014, № 55 від 28.04.2014 та № 82 від 27.06.2014.).
		З метою створення уяви про реальність та дійсність забезпечення, сторонами перенесений і строк розрахунків для ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку» по договору № БВ12/164/12 купівлі-продажу цінних паперів по 28.03.2015, хоча в разі здійснення ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку» оплати в попередньо погоджені строки, ТОВ «Імпульс-Ю» мало б змогу виконати свої зобов`язання за кредитним договором перед Банком.
		Фактично кредитні кошти використані позичальником через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «Авто Бастіон» перед ПАТ «Банк «Демарк» за кредитним договором № 1119 від 26.06.2012 в сумі 38000000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що  спільні рішення членів правління та кредитного комітету ПАТ "Банк Демарк" про кредитування перелічених вище юридичних осіб прийняті без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, що явно протирічили інтересам Банку, тим самим останньому  завдані збитки на суму 890479316,90 грн.
		Позивач стверджує, що під час ухвалення рішень про кредитування таких позичальників, з наявних документів вбачалось, що група пов`язаних контрагентів-позичальників була неплатоспроможною. У групи пов`язаних контрагентів наявні збитки, мінімальний або від`ємний власний капітал, відсутність грошових потоків, окрім операцій з цінними паперами та дебіторської заборгованості, відсутній операційний прибуток, підприємства-позичальники не здійснювали статутної господарської діяльності, та не мали ніяких засобів / джерел для  ведення господарської діяльності, в компаній були відсутні основні фонди (офісні та виробничі приміщення, склади, транспорт), підприємства вели збиткову діяльність.
		На думку позивача, перенесення строків сплати відсотків, напрямки використання кредитних коштів, наявне забезпечення свідчили про високий ризик невиконання зобов`язання за кредитними договорами, їх кредитування не відповідало інтересам Банку, вкладників та інших кредиторів Банку, та призвело до завдання шкоди.
		З урахуванням наведеного, керуючись положеннями частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування звернувся до пов`язаних з банком осіб з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної Банку.
		Оцінка доводів сторін та нормативно - правове обґрунтування.
		Відповідно до змісту частин 1 - 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
		- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
		- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
		- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто           протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
		- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється в вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).
		Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
		Водночас зі змісту частини 2 статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.
		Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними Банку як особами, причетними до прийняття рішення про видачу ризикових кредитів. Тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.
		Відповідно до частини 5 статті 52 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»    (тут і далі в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та / або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови в задоволенні таких вимог або невиконання вимоги в строк, установлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Вимоги, незадоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.
		Правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні, створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків урегульовані нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		За статтею 37 цього Закону (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод) органами управління  банку  є   загальні   збори   учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю  банку  є  ревізійна  комісія та внутрішній аудит банку.
		За змістом статті 40 вказаного Закону (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод) правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних    для    статутної    діяльності    банку, та  несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком,  установленими  статутом банку,  рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління  (ради  директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.
		За статтею 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
		Відповідно до статті 43 даного Закону при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися  з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків (1); приймати рішення в межах наданих повноважень (2); не використовувати службове становище у власних інтересах (3).
		Виходячи зі змісту пунктів 11.1., 11.26. Статуту ПАТ «Банк «Демарк», затвердженого Загальними зборами акціонерів від 29.09.2009 (з подальшими змінами), органами управління Банку є  Загальні збори акціонерів, Спостережна Рада та Правління Банку.
		Постійно діючим виконавчим органом Банку є Правління в кількості не менш як 4-х осіб, яке здійснює управління поточною діяльністю Банку і несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з цим Статутом та положенням про Правління.
		Членами Правління Банку можуть бути тільки працівники Банку.
		До складу Правління входять Голова, заступники голови та інші члени Правління. Голова та члени Правління призначається на посаду та звільняється з посади Спостережною Радою Банку.
		Правління діє від імені Банку в межах, передбачених Законом та цим Статутом.
		Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2013 - 2014 років ОСОБА_1 займала посаду Голови правління ПАТ  "Банк "Демарк"; ОСОБА_2. - заступника Голови Правління; ОСОБА_4 - головного бухгалтера (член Правління); ОСОБА_3 - начальника юридичного управління (член Правління); ОСОБА_5 - начальника відділу фінансового моніторингу (член Правління). За підписом перелічених осіб, проставлених в протоколах засідання Правління Банку, ухвалені рішення про кредитування неплатоспроможних позичальників (ідентифікованих вище).
		Виходячи з положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
		Нормою частини 5 статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на момент укладення кредитних договорів) передбачено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, в тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись установлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. Частиною 7 цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.
		Вимоги до діяльності банків установлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою правління НБУ № 368 від 28.08.2001 (далі - Інструкція № 368). Розділ VI Інструкції № 368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та в формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
		Кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента  виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання за угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.
		Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою правління НБУ № 23 від 25.01.2012 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.
		Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведений в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях (пункти 1.7, 1.8 глави 1. розділу І Положення).
		Стаття 44 Закону "Про банки і банківську діяльність" містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.
		Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.
		Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:
		- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;
		- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;
		- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.
		Аналіз наведеної норми (статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), а також інших норм цього Закону (зокрема статті 36) свідчить про те, що здійснювана банком ризикова діяльність, що може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, має бути регульованою, розумною, виправданою та контрольованою Національним банком України.
		Відповідно до «Положення про кредитний комітет «Банку «Демарк», кредитний комітет є органом банку, що створюється з метою забезпечення застосування кредитної політики при прийнятті рішень про надання кредитів, гарантій, поручительств, здійснення інших ризикових операцій, що носять кредитний характер, оцінки якості активів банку, підготовки пропозицій щодо формування та використання резервів на покриття можливих збитків за кредитними операціями Банку та вирішення інших питань, що стосуються кредитної діяльності Банку.
		До функціональних задач кредитного комітету Банку належить: 
		- розгляд питань надання кредитів, гарантій, поручительств, та прийняття рішень про здійснення інших ризикових операцій, які носять кредитний характер та затвердження умов відповідних договорів;
		- розгляд питань змін умов договорів про надання кредитів, гарантій, поручительств, тощо;
		- затвердження лімітів кредитування на банки контрагенти; 
		- оцінка якості активів та затвердження розміру страхового резерву під можливі ризики за кредитними операціями;
		- розгляд питання списання безнадійної заборгованості по кредитам та нарахованими доходами за рахунок сформованих резервів та винесення прийнятого рішення на затвердження Правління Банку;
		- аналіз стану проблемної заборгованості за кредитами, гарантіями, поручительствами, іншими кредитними операціями та розробка заходів по погашенню цієї заборгованості;
		- розгляд питань вкладень в боргові цінні папери та прийняття рішень про здійснення операцій купівлі - продажу боргових цінних паперів;
		- вирішення інших питань кредитної діяльності Банку.
		Протоколом № 1 Розширеного засідання Правління ПАТ «Банк «Демарк» від 21.01.2013 затверджений кредитний комітет у складі 7 чоловік, яким членами кредитного комітету призначені: ОСОБА_1 (Голова Правління), ОСОБА_3 (член Правління, начальник юридичного управління), ОСОБА_7 (начальник відділу безпеки), ОСОБА_2 (заступник Голови Правління), ОСОБА_8 (начальник відділу грошового обігу), ОСОБА_6 (заступник Голови Правління), та в разі прийняття рішень за кредитними проектами суб`єктів господарювання - ОСОБА_9 (начальник управління по роботі з корпоративними клієнтами). За підписом перелічених осіб, проставлених в протоколах засідання кредитного комітету Банку, ухвалені рішення про кредитування неплатоспроможних позичальників (ідентифікованих вище).
		З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що члени Правління та члени кредитного комітету Банку, за участю яких прийняті рішення про кредитування: TOB "Видавтороптресурс", TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг", TOB "Кондор", TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент", TOB "Технологія інформаційного забезпечення", TOB "Будівельна Компанія "Aрте", TOB "Лігал Офіс", TOB "Просперіті AB", TOB "Росток-Енергія", TOB "Імпульс-Ю", TOB "Ювелірний Дім "Фаворі", а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,   ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 є належними відповідачами в справі та відповідають критеріям, установленим у частині 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Згідно з частинами 3 та 4 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
		Також статтею 89 Господарського кодексу України   (далі - ГК України)  передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється в разі, якщо такі збитки були завдані:
		- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
		- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
		- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
		- бездіяльністю посадової особи в випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
		- іншими винними діями посадової особи.
		Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
		Цими положеннями законодавства закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.
		Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зроблений наступний висновок: «згідно з вимогами         статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й в неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень». Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.
		Наведене відповідає міжнародним принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).
		Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати.
		Таким чином, при застосуванні статті 92 ЦК України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
		Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.
		Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання фідуціарних обов`язків посадовою особою. У цьому разі вже відповідачі зобов`язані довести, що вони діяли в інтересах товариства.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають установленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 76 ГПК України).
		Зокрема, позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.
		Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків мають право та можливість спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм   Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.
		Відповідно до частини 5 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, в тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись установлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків.
		Окремі аспекти кредитування юридичних осіб також визначені ГК України, зокрема статтею 346, за якою для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті в банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту. 
		За статтею 348 ГК України банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством. У разі якщо позичальник не виконує своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.
		Згідно з п. 1.8. глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (в редакції чинній на дату видачі кредитів) (далі - Інструкція № 368), під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагенти уважаються одним контрагентом (групою пов`язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності, зокрема, хоча б однієї з таких умов, а саме: два або більше контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит / користування іншій фізичній чи юридичній особі (г); контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит / користування іншим контрагентам, яким також надано банком кредити; у цьому разі одним контрагентом уважаються усі контрагенти, що отримали кредити від банку (ґ).
		Відповідно до абзацу 2 п. 1.1. глави 1 розділу II Інструкції № 368 ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів; підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових втрат і, як наслідок, до банкрутства банків.
		Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов`язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів: наданих фінансових зобов`язань (визначати їх класифікацію) та здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2012 за № 231/20544 (чинне на час існування спірних правовідносин) (далі - Положення № 23).
		У пункті 1.10. глави 1. Розділу І Положення № 23 (в редакції станом на дату видачі кредитів) наведені такі дефініції як: кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов`язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу); кредитоспроможність - наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки.
		За п. 2.4. глави 2. Розділу І Положення № 23 визначено, що Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника відповідно до вимог цього Положення.
		Банк, оцінюючи фінансовий стан боржника, визначає його кредито- та платоспроможність.
		Банк визначає кредитоспроможність боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов`язаних із фінансовими труднощами боржника.
		Банк визначає платоспроможність боржника протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною цим Положенням.
		Банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.
		У кредитних відносинах Банк розглядається як кредитор, що здійснює кредитну операцію з урахуванням ефективності надання кредиту на визначених умовах та в умовах забезпеченості і надійності здійснення такої операції
		Принцип цільової спрямованості полягає в тому, що кредитні грошові кошти повинні використовуватися на досягнення цілей, що зазначені в договорах, що опосередковують кредитні відносини, а також відповідно до зазначених видів статутної діяльності суб`єкта господарювання.
		Частина 2 статті 345 ГК України містить положення щодо обов`язковості зазначення в кредитному договорі мети як істотної умови кредитного договору. Мета визначається на підставі поданих позичальником господарських договорів (зовнішньоекономічних контрактів), бізнес - планів, цільових програм чи проектів. Крім того, здійснюючи кредитування суб`єктів господарювання, банк повинен переконатися, що мета використання кредиту збігається з передбаченими в установчих документах суб`єктів господарювання напрямами його діяльності, зокрема, закріпленими в статуті.
		Цю мету повинні чітко розуміти і оцінювати обидві сторони кредитних взаємовідносин. Саме визначення мети використання позичених коштів є необхідною передумовою забезпечення кожною зі сторін своїх інтересів і реалізації кредити відносин.
		У той же час, як вбачається з матеріалів справи, керівництвом Банку не було відстежене цільове використання позичальниками кредитних коштів, чим порушений один з основних принципів кредитування.
		У п. 3.2. кредитних договорів визначено, що кредит надається для забезпечення поточної діяльності Товариств. Водночас, у кредитних договорах визначено, що грошові кошти надаються на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання.
		В той же час, як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку Фонду гарантування вкладів, за результатами перевірки діяльності ПАТ «Банк «Демарк» на предмет додержання вимог законодавства від 01.10.2018 (а. с. 76 - 81, т. 5), кредитні кошти витрачені позичальниками не для забезпечення поточної господарської діяльності або обслуговування власної заборгованості по кредиту, а на погашення кредитної заборгованості інших юридичних осіб у тому ж самому банку.
		Як вбачається з матеріалів справи, статутна діяльність позичальників містить наступні види діяльності за КВЕД (основний): TOB "Видавтороптресурс" - 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; TOB "Компанія "Дніпро-Холдінг" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Кондор" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Торгово-Промисловий Альянс "Континент" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Технологія інформаційного забезпечення" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Лігал Офіс" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Росток-Енергія" - 27.12 виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; TOB "Імпульс-Ю" - 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; TOB "Просперіті AB" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля;  TOB "Будівельна Компанія "Aрте" - 82.33 надання інших допоміжних комерційних послуг; TOB "Лігал Офіс" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; TOB "Ювелірний Дім "Фаворі" - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.
		Виходячи з фінансових звітів перелічених позичальників, що складені за різні періоди з 2012 - 2014 років вбачається, що на момент видачі кредитів фінансовий стан позичальників був незадовільним, необоротні активи (основні засоби, статутний капітал) Товариств та їх чистий прибуток, були недостатні для покриття довгострокових зобов`язань перед Банком,  що ставить під сумнів доцільність кредитування цих Товариств у значних обсягах (близько 38 млн. грн  по кожному з позичальників). Активність господарської діяльності Товариств на низькому рівні. Чистий дохід від реалізованої продукції в більшості відсутній. Основним оборотним активом, з тенденцію до зростання, була дебіторська заборгованість контрагентів, разом з тим простежувались тенденції стрімкого зростання поточних зобов`язань самих Товариств; рентабельність діяльності Товариств вкрай низька.
		Зазначені фінансові показники вказують, що позичальники однозначно не мали можливості розрахуватись перед Банком за отримані кредити, розмір яких значно перевищував наявні у Товариств кошти, активи і зобов`язання, в той час як кредитні кошти були спрямовані не на поточну діяльність цих Товариств, а в рахунок погашення зобов`язань інших юридичних осіб перед Банком.
		Відповідачами  також порушений принцип забезпеченості, через прийняття в заставу низьколіквідного майна (майнових прав), за завищеною заставною вартістю - право вимоги за договорами купівлі-продажу цінних паперів. 
		За статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.
		У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
		За статтею 19 цього Закону, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачене договором застави.
		За частиною 1 статті 20 цього Закону, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачене законом чи договором.
		Натомість, Банком не здійснювався аналіз фінансового стану ні боржника, ні емітентів цінних паперів, у частині їх спроможності миттєво здійснити викуп власних емітованих та наданих у заставу паперів, не проведений аналіз фінансового стану покупців за договорами купівлі-продажу цінних паперів та їх можливість розрахуватись за придбання цінних паперів.
		Предметом угод купівлі-продажу є іменні інвестиційні сертифікати пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду (ПВНЗІФ) «Укрнадра», що створений компанією з управління активами ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» (1); та векселі, виписані ТОВ «Ставр Груп» (емітент), номіналом 50 млн. грн, з датою погашення - за пред`явленням, але не раніше 10.12.2022.
		За звітом про незалежну оцінку вартості прав вимог, що були передані в заставу ПАТ «Банк «Демарк», складеним 14 - 17.02.2021 суб`єктом оціночної діяльності (СОД) ТОВ «Північно-Східна Консалтингова Група» (оцінка цінних паперів проведена на дату їх передачі в заставу), ринкова вартість іменних інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ «Укрнадра», створеного ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ», дорівнювала 0,00 грн. За висновком оцінювача: ризик дефолту позичальників - 100%; ризик дефолту за договорами купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів - 100%; перспективи задоволення прав вимог за рахунок активів покупця відсутні, оскільки в нього майже немає активів.
		Також за вказаним звітом про незалежну оцінку вартості прав вимог, що були передані в заставу ПАТ «Банк «Демарк», складеним 14 - 17.02.2021 суб`єктом оціночної діяльності (СОД) ТОВ «Північно-Східна Консалтингова Група» (оцінка цінних паперів проведена на дату їх передачі в заставу), ринкова вартість простих векселів ТОВ «Ставр Груп» дорівнювала 0,00 грн. За висновком оцінювача: ризик дефолту позичальників - 100%; ризик дефолту за векселями - 100%.
		Таким чином, предмет застави не забезпечував можливість задовольнити вимоги Банку в випадку неповернення позичальниками кредитів. Тобто, Банком проведені операції, які не сприяли створенню умов для ефективного розміщення залучених коштів, не забезпечували стійкий ріст прибутку Банку, мінімізації кредитних ризиків, натомість, були направлені на збільшення об`єму виданих кредитів та "штучного" збільшення активів Банку, без фактичного їх обслуговування, що в подальшому стало передумовою його неплатоспроможності та запровадження процедури ліквідації.
		Судом залишений поза увагою зміст рецензій на звіти про незалежну оцінку прав вимог, переданих у заставу ПАТ «Банк «Демарк», складних СОД ТОВ «Агенство нерухомості «Експертус» (додані відповідачем 2 до відзиву), оскільки повноваження рецензента Мухіної Л.О. на проведення оцінки не підтверджені належними доказами. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ЦМК № 10 від 01.10.2015 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК № 3568-ПК від 13.08.2019 видані на іншу особу - Мухіній Лесі Леонідівні , яка в ході перевірки ФДМ України (ініційованої позивачем) заперечувала факт складання зазначених рецензій.
		З метою банківського регулювання і нагляду, безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів, на виконання функції банківського нагляду НБУ проведена перевірка ПАТ «Банк «Демарк».
		У Звіті НБУ про інспектування ПАТ «Банк «Демарк» за період з 2011 - 2012 років зазначається, що вплив кредитного ризику на капітал є великим.
		Активам Банку притаманний високий рівень ризику, такий, що несе загрозу значних збитків. Якість активів має тенденцію до погіршення, в зв`язку зі зростанням обсягу негативно-класифікованих кредитів та нарахованих несплачених доходів.
		Управління кредитною діяльністю потребує вдосконалення.
		Факторами, які підвищують кількість кредитного ризику є: тенденція до збільшення рівня негативно-класифікованих активів, постійна пролонгація строків повернення кредитних коштів та нарахованих за ними відсотків, що свідчить про те, що їх повернення потребує значного часу, втрати за активними операціями можуть серйозно вичерпати існуючі резерви або вимагати значних додаткових резервів.
		З метою запобігання збільшенню рівня негативно-класифікованих активів протягом періоду інспектування Банк продовжував перенесення строку сплати нарахованих відсотків, перенесення (пролонгацію) строків погашення основного боргу за кредитними операціями.
		Також, під час інспектування встановлені факти, що підвищують кредитний ризик, а саме практика надання кредитів позичальникам київського регіону, в балансі яких основну частку займають дебіторська та кредиторська заборгованість, в структурі якої значну питому вагу (майже 100%) займають вимоги / зобов`язання за договорами купівлі-продажу цінних паперів (векселів).
		Залишок заборгованості зазначених позичальників за кредитом за станом на 01.10.2012 складав 884,18 млн. грн або 73,15% кредитного портфеля СГД. Заборгованість за нарахованими доходами - 24,65 млн. грн або 35,57% загальної суми нарахованих доходів. Майже всі кредитні угоди були неодноразово пролонговані, а сплата відсотків, як правило, переносилась.
		Забезпеченням за кредитними договорами, укладеними з указаними позичальниками, виступали майнові права на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів.
		Якість управління ризиком ліквідності така, що потребує вдосконалення. Сукупний ризик ліквідності - високий. Очікуваний напрямок зміни - такий, що зростає. Сукупний ризик може нести загрозу для капіталу та надходжень Банку. Найбільш негативний вплив на ризик ліквідності та висновки щодо його якості має кредитний ризик.
		Негативно на ризик ліквідності впливає ризикова кредитна політика, яка привела до залежності ліквідності Банку від фінансового стану обмеженого кола позичальників, яким належить 61,73% загальних активів.
		Результати інспектування вказують на недостатність надходжень Банку для формування резервів під активні операції, підтримання капталу на необхідному рівні.
		Окремі ділянки системи внутрішнього контролю потребують особливої уваги з боку керівництва Банку в частині посилення контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх положень Банку, а саме: в супроводженні кредитних операцій та формуванні статистичної звітності.
		За наслідком інспекційної перевірки Банку було рекомендовано:
		- посилити контроль за рівнем ризику, який притаманний активам Банку, а також їх якістю (особливо щодо кредитного портфеля та нарахованих доходів);
		- при здійсненні кредитування звертати увагу на виявлені під час перевірки фактори, які підвищують кредитний ризик, та уникати появи нових та аналогічних факторів;
		- посилити контроль за наявністю, станом та ліквідністю забезпечення отриманого від позичальників;
		- здійснювати реальні заходи щодо зменшення концентрацій та покращення якості кредитного портфеля та активів в цілому;
		- заміни застави в вигляді майнових прав на кошти за договорами купівлі-продажу векселів, отриманої за кредитними операціями на більш ліквідну.
		За Аудиторським звітом ТОВ «АФ «Актив-Аудит», складеним за результатами перевірки річної фінансової звітності ПАТ «Банк «Демарк» за 2013 фінансовий рік, структура забезпечення кредитних операцій потребує вдосконалення, оскільки на звітну дату із загальної заборгованості клієнтів за кредитами 63,7% забезпечені іншими майновими правами (на отримання грошових коштів, товарів за договорами). Нерухомим майном забезпечено 20,5% заборгованості клієнтів (у тому числі 1% - нерухомістю житлового призначення, майновими правами на депозитні кошти, що розміщені в Банку - 6%). Якість моніторингу забезпечення потребує вдосконалення, зокрема в частині обмеження прийняття в забезпечення майнових прав на отримання грошових коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів, посилення контролю за відповідністю забезпечення критеріям, визначеним нормативно-правовими актами НБУ. Якість управління кредитним ризиком потребує вдосконалення, так само як і методика оцінки фінансового стану позичальників Банку, показника ризику та формування резервів за кредитними операціями. Принципи формування резервів за кредитними операціями станом на звітну дату потребують приведення до нормативно-правових актів НБУ та Міжнародних стандартів фінансової звітності в частині правильного визначення теперішньої вартості попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за кредитними інструментами
		Таким чином, не зважаючи на вимоги НБУ щодо зменшення ризикового кредитування, отримання реального забезпечення по кредитам, їх не було виконано, навпаки, продовжувались дії щодо аналогічного кредитування під неліквідне забезпечення (майнові права за договорами купівлі - продажу цінних паперів). Такі активні операції створювали надмірну концентрацію ризику та ризик виникнення проблем із ліквідністю.
		Відповідно до діючого законодавства до функцій Ради банку, Правління та Кредитного комітету належить контроль за ризиками. Всі керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку і несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом.
		Отже, виникнення такого розміру простроченої заборгованості перед ПАТ «Банк «Демарк» стало наслідком довготривалої невиваженої кредитної політики з боку керівників Банку (зокрема Правління та Кредитного комітету) та зловживання посадовими особами повноваженнями при здійсненні активних операцій.
		Доводи відповідача 2, що протягом введення тимчасової адміністрації та під час процедури ліквідації Фондом не вчинялись дії щодо визнання спірних кредитних угод нікчемними або недійсними в судовому порядку суд відхиляє, оскільки виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели Банк до неплатоспроможності, та були підставою для звільнення їх від відповідальності.
		Відповідно до статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (чинної на час укладення кредитних угод) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
		Вимоги щодо лояльності та сумлінності дій керівників Банку також визначені в Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України (схвалених постановою Правління НБУ від 28.03.2007 року № 98). Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів. Керівники банку зобов`язані ставити інтереси банку вище власних, не використовувати власну посаду в особистих інтересах за рахунок банку. Обов`язок сумлінності вимагає від керівників банку діяти спокійно, з усвідомленням й почуттям моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством і приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації.
		За статтею 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, в тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись установлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Таким чином, здійснення кредитування групи пов`язаних неплатоспроможних позичальників без належного забезпечення є порушенням основних принципів кредитування і суперечить вимогам наведеної норми.
		Рішення керівників ПАТ «Банк «Демарк» (відповідачів) про видачу позичальникам кредитів на значні суми, на неринкових умовах та без належного забезпечення, а також приховування проблемної заборгованості таких позичальників, були недобросовісними та призвели до завдання Банку та його кредиторам збитків, прямо протирічили Закону та інтересам Банку, отже, були протиправними.
		Шкода Банку та його кредиторам була завдана, зокрема внаслідок проведення відповідачами як членами органів управління Банку невиваженої та ризикованої кредитної політики (всупереч інтересам Банку та його кредиторів) протягом 2013 - 2014 років, що призвело до збільшення обсягу проблемної заборгованості Банку, яка в сукупності з невиконанням інших нормативів ліквідності і призвела до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.
		У цій справі позивач скористався правом надати докази, які на його думку, підтверджували неправомірність та винність дій відповідачів. Відповідачі при цьому не надали жодного доказу щодо вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність"         обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю банку, запобігання можливим ризикам.
		За загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Отже, якщо банку завдана шкода окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.
		Якщо ж банку заподіяна шкода не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто в цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку. У такому разі відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або уповноважена особа Фонду звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та / або банку шкоди, та / або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку, та в разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.
		Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ "Банк Демарк" відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 088/15 від 16.04.2015 реєстру акцептованих вимог кредиторів до Банку  (з врахуванням змін згідно з рішенням Фонду № 1411 від 03.06.2019) становить 1 171 771 994,81 грн.
		Також під час ліквідації ПАТ "Банк Демарк" установлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду № 118/15 від 02.06.2015 (з урахуванням змін згідно з рішенням Фонду № 1300 від 10.05.2018) становить 236 362 652,91 грн. Незалежна оцінка була проведена компанією ТОВ "Стоун Брідж".
		Недостатність майна ПАТ "Банк Демарк" для покриття вимог кредиторів Банку становить 935 409 341,90 грн (1 171 771 994,81 грн - 236 362 652,91 грн).
		23.01.2020, до Єдиного державного реєстру внесений запис №10641110033001921 про припинення ПАТ "БАНК Демарк".
		За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 1 048 269 529, 53 грн.
		Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 890 479 316,90 грн шкоди, яка є різницею суми балансової вартості прав вимог за низкою кредитних договорів на дату їх продажу та сумою від продажу цих кредитів на торгах.
		Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитків розрахований шляхом різниці балансової вартості кредиту та суми реалізації прав вимог за кредитами на торгах, проведеними під час процедури ліквідації ПАТ «Банк «Демарк» (договір № 40-072 відступлення (купівлю-продаж) прав вимог від 14.05.2019, укладений результатами відкритих торгів (аукціону), оформлений протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019 04-02-000005-b від 11.04.2019). 
		Документально розмір збитку підтверджується довідками за кожним кредитним договором та випискою по рахунку № 373910700, сформованими на 29.05.2019.
		Таким чином, загальна балансова вартість прав вимог за кредитними договорами на дату їх продажу становила 891 851 425,01 грн, а сума від продажу цих кредитів на торгах склала 1 372 108,11 грн. Різниця між цими показниками становить 890 479 316,90 грн.
		Судом не взятий до уваги висновок судово-економічної експертизи № СЕ-19/121-23/4152-ЕК від 30.03.2023 у справі № 927/252/21 (на замовлення відповідача 2), оскільки висновки судового експерта ґрунтуються на ряді нормативно-правових актів, зокрема постанови Правління НБУ «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку з бухгалтерського обліку» від 11.09.2017 № 89, положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» (затвердженого Правлінням НБУ від 25.01.2012 № 23), положення «Про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» (затвердженого постановою Правління НБУ від 30.06.2016 № 351), інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 481), інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України (затвердженою постановою Правління НБУ від 21.02.2018 № 14), що є обов`язковими для застосування банками України. Натомість, з дати відкликання банківської ліцензії, ПАТ «Банк «Демарк» не підпадає під визначення цього терміну.
		Основні принципи обліку фінансових активів та зобов`язань банків, процедура ліквідації яких здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визначені рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.02.2018 № 493 «Про основні принципи обліку фінансових активів і зобов`язань банків, процедура ліквідації яких здійснюється ФГВФО» (далі - рішення №493).
		З метою забезпечення єдиного підходу до визначення справедливої вартості фінансових активів та впровадження єдиних принципів бухгалтерського обліку банків, процедура ліквідації яких здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, та дотримання вимог, визначених МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримані для продажу» та МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», передбачене впровадження в облікові політики банків основних принципів обліку фінансових активів та зобов`язань банків, процедура ліквідації яких здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		Додаток 2 до рішення № 493 визначає основні принципи обліку фінансових активів та зобов`язань банків, що ліквідуються, в тому числі: класифікація та подання непоточних фінансових активів і ліквідаційних груп банку, процедура ліквідації якого здійснюється Фондом з урахуванням вимог МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність». Визнання та оцінка непоточних фінансових активів і ліквідаційних груп, їх відображення в обліку та звітності банку здійснюється відповідно до вимог МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
		В зв`язку зі зміною з дати затвердження Фондом ліквідаційної маси бізнес - моделі управління фінансовими активами, а саме застосування моделі продажу активів у найкоротший строк, оцінка фінансових активів здійснюється за справедливою вартістю, що представляє собою чисту вартість реалізації активів і відображає відповідні очікувані грошові потоки від активу на підставі звітів СОД, що мають право здійснювати оцінку відповідних видів майна.
		Подальша оцінка справедливої вартості фінансових активів здійснюється з урахуванням нової об`єктивної інформації щодо конкретного активу, в тому числі наявності оновленої оцінки належного оцінювача.
		Формування резервів для відшкодування можливих втрат за активами, що включені до ліквідаційної маси, припиняється. Сформовані резерви підлягають розформуванню.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.04.2021 № 313 затверджені методичні рекомендації щодо дій структурних підрозділів і посадових осіб Фонду, у тому числі уповноважених осіб фонду на ліквідацію банків у сфері управління ліквідацією. Додатком 40 до наведеного рішення є облікова політика неплатоспроможних банків, яка базується на чинному законодавстві України, міжнародних стандартах фінансової звітності та нормативних документах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Розділ II Облікової політики визначає порядок оцінки активів та зобов`язань при веденні обліку, а саме:
		- до дати затвердження Фондом ліквідаційної маси активи банку оцінюються та обліковуються відповідно до облікової політики банку, що діяла на дату початку виведення банку з ринку;
		- з дати затвердження Фондом ліквідаційної маси банку та зміною бізнес - моделі управління фінансовими активами, а саме застосовування моделі продажу активів у найкоротший строк, оцінка фінансових активів здійснюється за справедливою вартістю, що представляє собою чисту вартість реалізації активів і відображає відповідні очікувані грошові потоки від активу на підставі звітів СОД, із переліку включених до Державного реєстру оцінювачів, та СОД, що мають право здійснювати оцінку відповідних видів майна.
		Подальша оцінка справедливої вартості фінансових активів здійснюється з урахуванням нової об`єктивної інформації щодо конкретного активу, в тому числі наявності оновленої оцінки належного оцінювача.          
		Формування резервів для відшкодування можливих втрат за активами, що включені до ліквідаційної маси, припиняється. Сформовані резерви підлягають розформуванню. 
		За висновком суду, відшкодування шкоди особами, які допустили порушення своїх обов`язків, як керівники (посадові особи) суб`єкта господарювання, який в подальшому став неплатоспроможним, є механізмом застосування до них відповідальності, передбаченої спеціальними нормами законодавства (стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стаття 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
		Тобто, правова природа спірних правовідносин у даній справі пов`язана з пред`явленими до пов`язаних осіб ПАТ «Банк «Демарк» вимог про відшкодування майнової шкоди завданої в зв`язку із вчиненням такими особами цивільного правопорушення, тобто є деліктними (позадоговірними правовідносинами).
		Розмір такої шкоди залежить від обсягу фактичних втрат банку (реального збитку), що виникли за наслідком кредитування окремих юридичних осіб без достатньої перевірки їх платоспроможності і без дотримання достатнього обсягу забезпеченості кредитів.
		Суд дійшов висновку, що відповідачі - члени правління та кредитного комітету Банку, протягом 2013 - 2014 років, здійснювали економічно невиправдану ризикову діяльність із проведення активних операцій щодо кредитування неплатоспроможних позичальників - юридичних осіб, приймали необґрунтовані рішення про погодження операцій з кредитування без додержання основних принципів кредитування, в тому числі без перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, чим завдана шкода Банку та його вкладникам і кредиторам.
		Матеріалами справи підтверджується недотримання основних принципів кредитування (визначені статтею 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), у тому числі відсутність перевірки кредитоспроможності позичальників, які відповідно до фінансової звітності не мали можливості повернути запозичені кошти. Відтермінування сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами до закінчення терміну дії договору спричинило накопичення заборгованості, а кредитування під заставу майнових прав, строк яких не міг наступити до моменту настання строку виконання основного зобов`язання, унеможливило погашення заборгованості за рахунок застави. 
		Отже, виникнення такого розміру простроченої заборгованості перед ПАТ «Банк «Демарк» стало наслідком невиваженої кредитної політики з боку керівників та зловживання своїми повноваженнями при здійсненні активних операцій, що не були адекватними існуючому кредитному ризику та прямо протирічили інтересам Банку, вкладників та інших його кредиторів.
		Проведення керівниками Банку ризикової діяльності (кредитування) призвело до відсутності у Банку коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами, порушення нормативів НБУ, віднесення ПАТ «Банк «Демарк» до категорії неплатоспроможних та його ліквідації, відповідно до завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам.
		Судом установлено, що загальний розмір збитків, спричинений діями керівництва в особі членів правління та кредитного комітету Банку складає 890 479 316,90 грн. 
		З огляду на те, що позивач довів повний склад цивільного правопорушення зі сторони відповідачів, зокрема неправомірність поведінки, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вину заподіювача шкоди, яка відповідно до усталеної практики в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17; в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі № 686/20040/2012, від 06.02.2018 у справі № 334/9899/14-ц, в постанові Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 презюмується, відтак, заявлений позов вмотивований та обґрунтований.
		Відповідач 2 заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
		Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
		Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, установленим у частині 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Якщо особі завдана шкода, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдана шкода, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.
		Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
		Положеннями статті 49 наведеного Закону визначені заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів. Так, за положеннями цієї статті (в редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ «Банк «Демарк» до категорії неплатоспроможних), уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей, відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей, відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону,  уповноважена особа Фонду здійснює наступні заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться в розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та в разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, установлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
		Якщо банку заподіяна шкода шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.
		Відповідно до статті 48 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині 3 статті 49 цього Закону.
		Статтею 50 даного Закону встановлений порядок формування ліквідаційної маси банку, що передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина 3); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина 4).
		Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.
		Відповідно, в таких випадках, перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів.
		Суд установив, що реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.04.2015 № 088/15 (зміни були внесені рішенням Фонду від 03.06.2019 № 1411), оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси банку затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.06.2015 № 118/15 (зміни внесені рішенням Фонду від 10.05.2018 № 1300), ліквідаційний баланс затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1505 від 13.06.2019.
		З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Згідно з п. 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема про розподіл між сторонами судових витрат.
		За частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідачів позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 794500,00 грн (сплаченого до Державного бюджету України, на момент подачі позову до суду), у рівних частинах по 88277,78 грн з кожного.
		Підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, що пов`язані з залученням експерта, орієнтовний розмір яких визначений позивачем у позовній заяві (38800 грн), за висновком суду відсутні, оскільки на момент ухвалення судового рішення позивач не надав до матеріалів справи належних доказів на підтвердження їх фактичного розміру.
		Керуючись статтями 42, 46, 47, 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, 165 - 167, 178, 184, 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		ВИРІШИВ :
		1. Позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП код НОМЕР_3 ),   ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП   НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП   НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_9 )  про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди, задовольнити повністю.
		2. Стягнути солідарно з: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),   ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП   НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП   НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_9 ), на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) 890479316,90 грн шкоди.
		3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; ЄДРПОУ 21708016) судовий збір у сумі 88277,78 грн.
		4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП код НОМЕР_2 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір у сумі 88277,78 грн.
		5. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 )  на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір у сумі 88277,78 грн.
		6. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 )  на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір у сумі 88277,78 грн.
		7. Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір в сумі 88277,78 грн.
		8. Стягнути з ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір у сумі 88277,78 грн.
		9. Стягнути з ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір у сумі 88277,78 грн.
		10. Стягнути з ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_8 )  на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір у сумі 88277,77 грн.
		11. Стягнути з ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, 17, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір в сумі 88277,77 грн.
		Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
		Повне судове рішення складене та підписане 15.11.2023.
		Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. 
		 
		                       Суддя                                                                                 А.В. Романенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...