Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/4364/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 01.11.2023
Номер судового провадження: 61-1486ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		01 листопада 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 191/4364/21
		провадження № 61-1486св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство «Укрзалізниця»,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У грудні 2021 року ОСОБА_1  звернулася до суду із позовом до структурного підрозділу «Дніпровський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», який ухвалою суду від 16 лютого 2022 року було замінено на  АТ «Укрзалізниця», про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи.
		 
		Позов мотивовано тим, що позивач перебуває з відповідачем у трудових відносинах, займає посаду товарознавця структурного підрозділу «Дніпровський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
		 
		Вказує, що 09 грудня 2021 року наказом відповідача № НХГ-84/ос «По особовому складу» її було відсторонено від виконання своїх обов`язків без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 на підставі ненадання документів, що підтверджують факт щеплення проти COVID-19.
		 
		Вказаний наказ вважає незаконним, таким, що суперечить нормам чинного міжнародного та вітчизняного законодавства, зокрема Міжнародному пакту про економічні, соціальні, культурні права, Конституції України, висновкам Європейського суду з прав людини, статті 46 КЗпП України, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», які не надають роботодавцю законної підстави для відсторонення її від роботи з причини відсутності щеплення від COVID-19, тим більше без збереження заробітної плати.
		 
		Позивач зазначала про ризикованість вакцинації проти COVID-19 та той факт, що відсторонення працівника від роботи може відбутися лише після надання посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби відповідного подання.
		 
		Позивач просила суд визнати протиправним та скасувати наказ від 09 грудня 2021 року № НХГ-84/ос «По особовому складу» та зобов`язати відповідача допустити її до роботи, з виплатою невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.
		 
		Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2022 року у складі судді Костеленко Я. Ю. позов задоволено частково. 
		 
		Визнано незаконним та скасовано наказ від 09 грудня 2021 року № НХГ-84/ос про відсторонення від роботи ОСОБА_1 - товарознавця дільниці технічного забезпечення регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурного підрозділу «Дніпровський головний матеріально-технічний склад». 
		 
		Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час відсторонення з 09 грудня 2021 року до 01 березня 2022 року у розмірі 25 126,64 грн без урахування податків та обов`язкових платежів. 
		 
		В іншій частині позову відмовлено. 
		 
		Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 992,40 грн витрат по сплаті судового збору. 
		 
		Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Вимога відповідача до позивача, щодо надання конфіденційної інформації була незаконною, а тому правомірно відхилена позивачем, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи є незаконним, тому позовна вимога в частині визнання наказу незаконним підлягає задоволенню. В задоволенні вимоги позивача допустити її до роботи суд першої інстанції відмовив через фактичний допуск до роботи 01 березня 2022 року. Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 грудня 2021 року, тобто з моменту відсторонення від роботи, по 01 березня 2022 року включно (по день поновлення на роботі) в розмірі 25 126,64 грн.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» задоволено.
		 
		Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» судовий збір в розмірі 2 724,00 грн.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави несплачену суму судового збору в розмірі 1 984,80 грн.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що усвідомлюючи необхідність здійснення щеплення, покладення відповідного законодавчого обов`язку на підприємство, надання роботодавцем часу для здійснення щеплення, будь-яких дій з метою проведення щеплення позивач не здійснила, будь-яких документів не надала, із заявою про надання додаткового строку для проведення вакцинування не зверталася, доказів звернення до сімейного лікаря з метою перевірки стану здоров`я та наявності чи відсутності протипоказань до щеплення також не надала. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.
		 
		Жодна особа не може бути примушена до вакцинації, в той же час, особа, яка відмовляється від її проведення не може ставити у залежність від цього життя та здоров`я інших оточуючих її осіб, тобто наражати їх на небезпеку, а тому відмовляючись від її проведення з власних мотивів, повинна усвідомлювати можливість призупинення її трудової діяльності у разі наявності в неї професії, яка входить до переліку осіб, що мають бути вакциновані.
		 
		Таким чином, апеляційний суд зробив висновок, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, його висновки є формальними, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.
		 
		В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідач не обґрунтував необхідність відсторонення позивача від роботи та те, що працюючи на своїй посаді позивач створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу, який позбавив її заробітку.
		 
		До наказу про відсторонення будь-якого працівника від роботи має передувати відповідне подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, якого не існує.
		 
		Суд апеляційної інстанції допустив застосування при розгляді справи недопустимого доказу - неправдивого неофіційного перекладу пункту 306 рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки».
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
		 
		05 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		На підставі ухвали Верховного Суду від 31 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		 
		Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 жовтня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М.,  Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з структурним підрозділом «Дніпровський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (а. с. 13-15).
		 
		29 листопада 2021 року відповідачем складено лист-ознайомлення № 4 працівників дільниці технічного забезпечення структурного підрозділу «Дніпровський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії Придніпровська залізниця АТ «Укрзалізниця», яким повідомлено про підстави необхідності проведення щеплення проти СОVID-19 та наслідки відмови у його проведенні, зазначено перелік документів, який може бути наданий на підтвердження вакцинації або наявності протипоказань для її проведення. Зазначено строки на надання визначених у повідомленні документів та наслідки невиконання їх та ігнорування визначеного законодавством обов`язку (а. с. 47).
		 
		Позивач із відповідним листом ознайомилася, про що свідчить її підпис у додатку до вказаного листа (а. с. 48).
		 
		Наказом начальника складу регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурного підрозділу «Дніпровський головний матеріально-технічний склад» від 09 грудня 2021 року № НХГ-84/ос ОСОБА_1 - товарознавця дільниці технічного забезпечення, відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СОVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти СОVID-19 (форма № 028-1/о). Підстава: стаття 46 КЗпП, частина друга статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 січня 2021 року № 2153, пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 від 29 листопада 2021 року № 4 (а. с. 16).
		 
		Наказом начальника складу регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурного підрозділу «Дніпровський головний матеріально-технічний склад» від 25 березня 2022 року № НХГ-18/ос ОСОБА_1 - товарознавця дільниці технічного забезпечення допущено до роботи з 01 березня 2022 року (а. с. 74 зворот).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		 
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		При вирішенні цього спору в цілому, серед правових питань, пов`язаних з правовідносинами щодо відсторонення працівника від роботи у зв`язку з відсутністю у нього профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що було предметом правового дослідження та аналізу Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, визначила наявність ще однієї важливої правової проблеми, яка підлягає розв`язанню Верховним Судом.
		 
		Вказана правова проблема стосується особливостей визначення у рішенні суду грошових сум, що підлягають до стягнення на користь позивача із відповідача, який виконує функції податкового агента.
		 
		Так, рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2022 року у цій справі стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час відсторонення у розмірі 25 126,64 грн без урахування податків та обов`язкових платежів. 
		 
		Позивач у касаційній скарзі, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, просить залишити в силі це рішення суду першої інстанції.
		 
		У цій справі суд першої інстанції, стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, в резолютивній частині рішення зазначив, що сума підлягає стягненню без урахування податків та обов`язкових платежів.
		 
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у  постанові від 07 грудня 2022 року зазначив: «апеляційний суд помилково вказав, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів, а тому абзац п`ятий резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції слід викласти в новій редакції, вказавши, що стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 777 961,01 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів» (справа № 297/377/18, провадження № 61-17773св20).  
		 
		Така ж вказівка міститься у резолютивній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19.
		 
		У справі № 130/3548/21, яка була на розгляді Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції стягнув з АТ «Укрзалізниця» в особі виробничого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10 612 грн. При цьому, в резолютивній частині рішення відсутня вказівка, чи визначена зазначена сума без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
		 
		Тобто, Велика Палата Верховного Судуу постанові в справі № 130/3548/21 (яка ухвалена пізніше за часом, ніж постанова у справі № 9901/407/19) не вказала в резолютивній частині судового рішення про необхідність утримання з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.
		 
		У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 820/3747/18 зазначено, що «відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів - не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством».
		 
		Вказаний висновок щодо застосування норм права Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підтримав у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 820/5002/16 та від 05 серпня 2020 року у справах № 2а-3526/10/1570, № 817/893/17.
		 
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 14 серпня 2019 року у справі № 814/126/17 скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума вказана без утримання податків й інших обов`язкових платежів) і залишив в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (без відповідної вказівки).
		 
		В іншій справі (№ 826/5519/14) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 07 травня 2020 року залишив без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, якою стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 145 379,76 грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
		 
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 09 грудня 2021 року у справі № 340/588/20 змінив резолютивну частину постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, виклавши абзац шостий у такій редакції: «Стягнути з Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 19 травня 2021 року в розмірі 589 978,06 грн (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривень 06 коп), що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів.».
		 
		У постанові від 26 травня 2022 року в справі № 200/8598/20-а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду стягнув із Київської міської прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 137 980,77 грн з вказівкою про утримання передбачених законом податків та інші обов`язкових платежів до бюджету.
		 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/8582/22 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2023 року залишено без змін. Вказаною постановою суду апеляційної інстанції, зокрема, стягнуто з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за період затримки виконання рішення суду на користь позивача без зазначення у резолютивній частині вказівки щодо утримання податків й інших обов`язкових платежів.
		 
		Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 10 лютого 2022 року у справі № 923/1804/14 (923/563/21) залишив без змін рішення Господарського суду Херсонської області від  05 жовтня 2021 року, яким вирішено стягнути з АТ «Таврійська будівельна компанія» на користь позивача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 107 685,06 грн без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів.
		 
		Разом з тим, Касаційний господарський суд у складі Верховного Судупостановою від 31 жовтня 2023 року у cправі № 925/1228/21 (757/1266/19-ц) залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 травня 2023 року, якою стягнено з ФГ «Престиж Агролюкс» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 443,97 грн (без відповідної вказівки).
		 
		Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 травня 2019 року у справі № 485/1716/17 (провадження № 51-10092км18) залишив без змін судові рішення про стягнення із засудженого у рахунок відшкодування середнього заробітку за період втрати працездатності 10 529,07 грн (без вказівки щодо відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів).
		 
		Отже, на сьогодні суди розглядають трудові справи за правилами трьох юрисдикцій: цивільної, адміністративної та господарської. Також питання щодо оподаткування стягнутих грошових сум можуть виникнути і під час виконання судових рішень, ухвалених за наслідками розгляду кримінальних проваджень. 
		 
		Аналіз судової практики свідчить про те, що суди цивільної, адміністративної та господарської юрисдикції викладають резолютивну частину судових рішень як із вказівкою про утримання податків й інших обов`язкових платежів, так і без такої вказівки. При цьому за відсутності відповідної вказівки в судових рішеннях, практика є різною, оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції в одних випадках змінює рішення, або відповідні доводи відхиляються із залишенням оскаржуваних рішень без змін.
		 
		Існує також думка про відсутність обов`язку для суду «нагадувати» сторонам цивільної справи про обов`язок сплачувати податки в порядку, встановленому законодавством, визначати обов`язок сторін здійснити визначення розміру податкового зобов`язання, встановлювати порядок сплати податків та вчиняти будь-які інші дії щодо відносин у сфері справляння податків і зборів. А при розгляді позовів про стягнення боргу, середнього заробітку тощо в порядку цивільного судочинства вказівка в резолютивній частині судового рішення про необхідність утримання з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів не відповідає завданням цивільного судочинства (див окрему думку суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 297/377/18, провадження № 61-17773св20).
		 
		Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є, відповідно, обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		 
		При цьому, виникає питання чи відповідна вказівка має міститися саме у резолютивній частині рішення, оскільки можна зробити висновок, що  суд зазначає в резолютивній частині рішення визначену у встановленому порядку суму, а не саму вказівку «без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів». 
		 
		Роз`яснення, що міститься у вищенаведеній постанові Пленуму Верховного Суду України фактично звертає увагу суддів на необхідність розмежовувати терміни брутто (brutto - «грубий») та нетто (netto - «чистий»), які походять з італійської мови і доволі широко використовуються у різноманітних економічних розрахунках. Виходячи з правової природи вказаних термінів, можна зробити висновок про те, що брутто - це грошові кошти без проведення відрахувань, передбачених законодавством, у той час як нетто варто розуміти як виплати вже після проведення таких відрахувань, тобто грошову суму, яку фактично отримує особа.
		 
		Відсутність у судовому рішенні чіткої вказівки про те, що визначена у резолютивній частині рішення суду сума є brutto, а до виплати стягувачеві належить сума netto, тобто після сплати податковим агентом податків та обов`язкових платежів, викликає суттєві проблеми під час примусового виконання судових рішень (див, наприклад постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 806/1201/16, адміністративне провадження № К/9901/33385/18, та постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19»).
		 
		Це стосується не лише трудових справ, а із справ, що виникають із кредитних правовідносин. Зокрема, див. ухвалу Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22), в якій порушена проблема щодо правомірності закінчення виконавчого провадження, коли стягувачеві виплачена сума netto не тільки із стягнутих процентів за депозитним вкладом, але й навіть зі стягнутого на користь позивача судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом.
		 
		Навіть саме вживання прийменників  «з/без» викликає труднощі у правозастосуванні та призводить до зміни судових рішень, що підтверджується вищенаведеною судовою практикою. 
		 
		На думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, хоча роз`яснення, що містяться у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не є обов`язковими та носили рекомендаційний характер (на час їх прийняття), проте враховуючи невизначеність, що виникає за відсутності відповідної вказівки, при стягненні грошових сум, в рішенні суду необхідно чітко вказувати, стягуються відповідні суми brutto чи netto.
		 
		Якщо ж у резолютивній частині рішення про стягнення боргу, процентів за вкладом чи середнього заробітку тощо відсутня відповідна вказівка, то виникає питання яку суму державний/приватний виконавець має перерахувати стягувачеві:
		 
		-            зазначену  в резолютивній частині судового рішення (виконавчого листа) чи
		 
		-            до виплати стягувачеві підлягає сума, зменшена на суму установлених законодавством України податків і зборів?
		 
		Тому колегія суддів вважає за потрібне постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо необов`язковості відповідної вказівки, які зазначені у постановах Верховного Суду: від 16 квітня 2019 року у справі № 820/3747/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 820/5002/16, від 14 серпня 2019 року у справі № 814/126/17, від 05 серпня 2020 року у справах № 2а-3526/10/1570 та № 817/893/17, від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/8582/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 925/1228/21 (757/1266/19-ц).
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		 
		Єдність судової практики є одним із головних завдань Верховного Суду, а відсутність однакового розуміння правових норм, наявність протилежних за суттю рішень суду касаційної інстанції свідчать про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення цієї правової проблеми. 
		 
		Керуючись статтями 402 - 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Справу за позовом  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботипередати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                       А. І. Грушицький
		 
		 
		Судді:                                                                                                 В. М. Ігнатенко
		 
		 
		                                                                                                             С. О. Карпенко
		     
		 
		                                                                                                             І. В. Литвиненко                                                                                                                  Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...