Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 526/1348/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2023. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/530/157/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023170560000173

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   Справа № 526/1348/23
		Номер провадження 1-кп/530/157/23
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"15" листопада 2023 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170560000173 по обвинуваченню 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біленченківка, Гадяцького району, Полтавської області, українця, громадянина України, не працюючого, має утриманні 3 неповнолітніх дітей, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , засудженого 21.09.2023 року Лохвицьким районним судом Полтавської області за ч.4 ст.185 КК україни 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, на 1 рік та покладенням на нього обов"язків, передбачених ст.76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробацїї про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-
		В С Т А Н О В И В:
		В квітні 2022 року, точного часу під час судового засідання встановити не представилось за можливе, у денний час доби, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до лісового масиву, що на околиці с. Веприк, Миргородського району, Полтавської області, у напрямку с. Бобрик, Миргородського району, де у лютому цього ж року відбувались бойові дії з військами Російської Федерації. У даній місцевості, неподалік одного з окопів, на грунті він знайшов прикидані хвоєю предмети, які згідно висновку вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/117-22/4955-ВТХ від 21.03.2023 року, являються корпусом ручної гранати Ф-1,спорядженим в середині, з маркувальним позначенням  ОСОБА_5  та уніфікований запал ручної гранати модернізований УЗРГМ з маркуванням: 117-67 УЗРГМ 583, які в конструктивному поєднанні між собою, згідно висновку вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/117-22/5415-ВТХ від 30.03.2023 року, відносяться до категорії вибухових пристроїв та є придатними для вибуху.
		Після цього, ОСОБА_4 усвідомлюючи що цей предмет являється вибуховим пристроєм, відібрав його та помістив до кишені свого одягу для подальшого зберігання. Тим самим умисно та незаконно придбав із вказаною метою вищевказаний вибуховий пристрій.
		Того ж дня, ОСОБА_4 , діючи умисно, продовжуючи свою злочинну діяльність, після незаконного придбання вибухового пристрою (ручної гранати Ф-1), перевіз її до себе додому, а саме до квартири АДРЕСА_2 , де заховав під ліжком, тобто тим самим незаконно зберігав її у період часу з квітня 20202 року по 16.03.2022 року.
		16.03.2023 року ОСОБА_4 дізнався що його злочинними діями зацікавились працівники поліції та вирішив переховати вказану гранату у більш надійне місце, а саме у нежитловому будинку у с. Лучка, Сумської області. З вказаною метою ОСОБА_4 переніс вказану гранату до вул. Героїв Майдану в м. Гадячі, де найнявши автомобіль таксі вирушив до вказаного села. Цього ж дня, близько 13 год. 55 хв. на блокпосту у с. Розбишівка, Миргородського району, при перевірці документів та особистих речей ОСОБА_4 даний вибуховий пристрій було виявлено та вилучено працівниками поліції.
		Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України.
		Положення ст. 2 КПК Українивизначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одне з завданьце забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно до положень статей7,9 КПК Українизміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження, суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимогКонституції України,КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Вимогамист. 370 КПК Українипередбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даного кримінального правопорушення, судом перш за все, враховано вимоги ст. ст.28,62 Конституції України,ст. 370 КПК України, ст. ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
		Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
		Відповідно дост.94КПК України,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінює кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. 
		Дане підтверджується сукупністю наступних доказів.
		Відповідно до ч.4ст. 95 КПК України,суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.
		Стаття 16-1КПК Українипередбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.
		Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_4 свою вину визнає повністю. Будучи допитаним в судовому засіданні, дав покази аналогічні описовій частині вироку.
		Прокурор в судовому засіданні, в зв`язку з тим, що обвинувачений вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю за обставин викладених в обвинувальному акті, запропонував визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Відповідно до вимог частини третьоїстатті 349 КПК Українисуд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Положення частини третьоїстатті 349 КПК України,роз`яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.
		Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, ОСОБА_4 , а також дослідив матеріали, які характеризують ОСОБА_4 .. Докази по справі не досліджувалися, в зв`язку з тим, що суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються. 
		Органами досудового слідства, дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно.
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. 
		Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.
		Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». 
		Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_4 достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення в подальшому скоєння ним кримінальних правопорушень, суд враховує, що він свою вину визнає повністю і вважає цю обставину, такою що пом`якшує покарання.
		       Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4  відсутні.
		Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно ч.1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
		Оцінюючи всі докази надані стороною обвинувачення за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
		З врахуваннямПостанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року іззмінами,внесеними згідноПостанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №18від 10.12.2004року,№8від 12.06.2009року,№11від 06.11.2009року,того,що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, який відноситься до тяжких злочинів, обставин вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставин справи та наслідків, поведінку підчас тапісля вчиненнязлочинних дій,його ставленнядо скоєного,а також особу  ОСОБА_4 суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством. 
		Адже, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії»від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановления попереднього вироку.
		Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
		Тому, з урахуванням зазначених обставин, а також відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, обвинуваченому необхідно для його виправлення і припинення нових кримінальних правопорушень, призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, що за переконанням суду буде відповідати тяжкості правопорушень і не становитиме «особистого надмірного тягаря для винного». Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні обвинуваченому саме такого виду покарання.
		Враховуючи викладене, суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі пропорційним вчиненому правопорушенню та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Відповідно до п.14 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до п.12 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
		Відповідно до п.13 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
		Згідно медичних довідок ОСОБА_4 - практично здоровий.
		Запобіжний захід ОСОБА_4  не обирався.
		Речові докази по справі: рештки ручної осколкової гранати Ф-1 згідно квитанцій №71, передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області.
		Лазерний DVD-R диск з відеозаписом нагрудної боді-камери, приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12023170560000173.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		Відповідно до обвинувального акта судові витрати по справі становлять 2265 грн. 36 копійок за проведення судово-вибухо-технічної експертизи.
		Процесуальні витрати на підставі ст.124КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368 - 371,373-376, 380 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.263 ККУкраїни та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
		Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання покарань за даним вироком та за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 21.09.2023 року вважати  ОСОБА_4 , остаточно засудженим до 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк два роки.
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: 
		- періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; 
		- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
		Речові докази по справі: рештки ручної осколкової гранати Ф-1 згідно квитанцій №71, передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області  знищити.
		Лазерний DVD-R диск з відеозаписом нагрудної боді-камери, приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12023170560000173 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути із засудженого,  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біленченківка, Гадяцького району, Полтавської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь держави 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п`ять) гривень 36 копійок за проведення вибухо-технічної експертизи.
		Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
		Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		Написано власноручно.
		 
		Суддя Зіньківського
		районного суду Полтавської області ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...