Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 526/2598/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2023. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/538/333/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023175600000043

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                       Справа № 526/2598/23 
		Провадження № 1-кп/538/333/23                 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 листопада 2023 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
		       головуючого судді ОСОБА_1 ,
		       за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		       прокурора ОСОБА_3 ,
		       обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засіданькримінальну справу по матеріалахкримінального провадження№ 12023175600000043 по обвинуваченню 
		                ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,                        уродженця с. Новооріхівка, Лубенського району, Полтавської області,                із середньою спеціальною освітою, розлученого, на утриманні                    неповнолітніх чи малолітніх дітей немає, військовослужбовця                        військової служби за мобілізацією, перебуває на посаді старшого                    стрільця 3-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти 3-го                    аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого                та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України,
		                       в с т а н о в и в:
		   Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №9 від 12.04.2022 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого стрільця 3-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону.
		   19.02.2023 року військовослужбовець ОСОБА_4 , маючи злочинний намір на незаконне заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману, для задоволення власних потреб, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в ході телефонної розмови, шляхом зловживання довірою, повідомив своїй матері ОСОБА_5 неправдиву інформацію, з приводу того, що під час виконання бойового завдання, отримав тілесні ушкодження, які насправді не отримував, та у зв`язку з цим потребує негайного дороговартісного лікування.
		   Достовірно знаючи, що у ОСОБА_5 грошових коштів для лікування не має, та в подальшому вона буде звертатися до небайдужих людей за матеріальною допомогою, маючи намір на заволодіння грошовими коштами останніх, військовослужбовець ОСОБА_4 , обмотавши ліву руку бинтом, яку зігнув у лікті, імітуючи тілесні ушкодження, зробив фото на свій мобільний телефон, яке в подальшому, через додаток «Месенджер», надіслав матері ОСОБА_5 .
		   В подальшому, ОСОБА_5 вважаючи, що сину ОСОБА_4 дійсно необхідні грошові кошти, звернулась до старости Токарівського старостинсько округу Лохвицької міської ради, ОСОБА_6 , з метою отримати    матеріальну допомогу, якому надала фотозображення військовослужбовця ОСОБА_4 з наявними у нього тілесними ушкодженнями реквізити банківської карти № НОМЕР_2 , яка належить військовослужбовцю ОСОБА_4 .
		   Після цього, ОСОБА_5 зі сторінки своєї колишньої невістки ОСОБА_7 в соціальній мережі «Fасеbооk» розмістила публікацію із фотозображенням тілесних ушкоджень військовослужбовця ОСОБА_4 із закликом до небайдужих людей про допомогу, вказавши при цьому номер своєї банківської карти № НОМЕР_3 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на її ім`я.
		   21.02.2023 о 09.23 год. повіривши у достовірність вказаної інформації ОСОБА_6 ,
		будучи введеним в оману, з метою надання посильної матеріальної допомоги на лікування ОСОБА_4 , за допомогою мобільного додатку «Ощад24» перерахував на рахунок банківської карти № НОМЕР_4 , який відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Універсал Банк» грошові кошти в сумі 500 грн. В подальшому ОСОБА_6 того ж дня в такий самий спосіб о 12.46 год. повторно здійснив переказ коштів у сумі 4000 грн на вищевказану банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_4 , якими останній заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 4500 гривень.
		   Крім того, 19.02.2023 року ОСОБА_6 будучи впевненим, що ОСОБА_4 дійсно має поранення та потребує фінансової допомоги, в спільнотах с. Токарі через додаток «Вайбер» розмістив оголошення про збір коштів на лікування військовослужбовця ОСОБА_4 , та вказавши в оголошенні реквізити банківської карти № НОМЕР_5 відкриту на ім`я останнього в АТ «УніверсалБанк».
		   22.02.2023 року о 10.39 год. ОСОБА_8 в соціальній мережі «Fасеbооk» та в спільнотах с. Токарі через додаток «Вайбер» побачив публікацію ОСОБА_6 про те, що військовослужбовець ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження під час бойових дій. Після цього ОСОБА_8 будучи впевненою, що військовослужбовець ОСОБА_4 дійсно має тілесні ушкодження та потребу в дороговартісному лікуванні, будучи не байдужою, здійснила переказ власних грошових коштів на рахунок банківської карти № НОМЕР_2 відкриту на ім`я ОСОБА_4 , у сумі 500 гривень, якими останній заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 500 гривень.
		    22.02.2023 року о 14.31 год. ОСОБА_9 в соціальній мережі «Fасеbооk» та в спільнотах с. Токарі через додаток «Вайбер» побачив публікацію ОСОБА_6 про те, що військовослужбовець ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження під час бойових дій. Після цього ОСОБА_9 будучи впевненим, що військовослужбовець ОСОБА_4 дійсно має тілесні ушкодження та потребу в дороговартісному лікуванні, будучи небайдужим, здійснив переказ власних грошових коштів на рахунок банківської карти № НОМЕР_2 відкриту на ім`я ОСОБА_4 у сумі 1000 гривень, якими останній заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 1000 гривень.
		   22.02.2023 року о 17.11 год. ОСОБА_10 в соціальній мережі «Fасеbооk» та в спільнотах с. Токарі через додаток «Вайбер» побачила публікацію ОСОБА_11 про те, що військовослужбовець ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження під час бойових дій. Після цього ОСОБА_10 будучи впевненою, що військовослужбовець ОСОБА_4 дійсно має тілесні ушкодження та потребу в дороговартісному лікуванні, будучи не байдужою, здійснила переказ власних грошових коштів на рахунок банківської карти № НОМЕР_2 відкриту на ім`я ОСОБА_4 , у сумі 300 гривень, якими останній заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 300 гривень.
		   05.03.2023 року близько 13 год. ОСОБА_12 в соціальній мережі «Instagram» побачила публікацію, яку поширили жителі с. Токарі, про те, шо військовослужбовець ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження під час бойових дій. Після цього, о 15.09 год. ОСОБА_12 будучи впевненою, що військовослужбовець ОСОБА_4 дійсно має тілесні ушкодження та потребу в дороговартісному лікуванні, будучи не байдужою, здійснила переказ власних грошових коштів на рахунок банківської карти № НОМЕР_2 відкриту на ім`я ОСОБА_4 , у сумі 10 000 гривень, якими останній заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду в сумі 10000 гривень.
		    04.03.2023 року ОСОБА_14 в соціальній мережі «Fасеbооk» побачила публікацію про те, що військовослужбовець ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження під час бойових дій. Після цього ОСОБА_14 будучи впевненою, що військовослужбовець ОСОБА_4 дійсно має тілесні ушкодження та потребу в дороговартісному лікуванні, будучи не байдужою, здійснила переказ власних грошових коштів на рахунок банківської карти № НОМЕР_6 відкриту на ім`я ОСОБА_5 , у сумі 1000 гривень, які остання в подальшому перерахувала на рахунок банківської карти ОСОБА_4 . В подальшому, ОСОБА_4 заволодів та розпорядився на власний розсуд вказаними грошовими коштами, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду в сумі 1000 гривень.
		   04.03.2023 року ОСОБА_15 в соціальній мережі «Fасеbооk» побачила публікацію про те, що військовослужбовець ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження під час бойових дій. Після цього ОСОБА_16 будучи впевненою, що військовослужбовець ОСОБА_4 дійсно має тілесні ушкодження та потребу в дороговартісному лікуванні, будучи не байдужою здійснила переказ власних грошових коштів на рахунок банківської карти № НОМЕР_6 відкриту на ім`я ОСОБА_5 у сумі 400 гривень, які остання в подальшому перерахувала на рахунок банківської карти ОСОБА_4 . В подальшому, ОСОБА_4 заволодів та розпорядився на власний розсуд
		вказаними грошовими коштами, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_16 матеріальну шкоду в сумі
		400 гривень.
		    Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, пояснив що в лютому 2023 р. звернувся до матері з проханням надати кошти, дізнався, що в неї такої можливості не має, тому обмотав руку, після цього мати звернулася до сільського голови, який розмістив відповідну інформацію з проханням допомоги в соціальних мережах, після чого люди почали перераховувати кошти, поки не дізналися правду, потім він в поліції все визнав написавши відповідну заяву. Потерпілим відшкодував майже все, залишилося частково не відшкодованою шкода лише потерпілій ОСОБА_12 . Відповідаючи на запитання пояснив, що брав участь в активних бойових діях під Києвом на 51 км, де отримав поранення ноги, а також в Херсонській області, де отримав контузію. Пояснив, що після розгляду справи його знову буде відправлено в зону активних бойових дій. Висловив в судовому засіданні щире каяття. Крім того, пояснив, що розлучений, має дитину 2019 р.н., кошти на утримання якої перераховує добровільно без судового рішення.
		   Обвинувачений не заперечує правильність кваліфікації дій органами досудового розслідування, а також критично ставиться до вчинених ним кримінальних правопорушень, щиро розкаюється у вчиненому.
		   Враховуючи те,що обвинуваченийта іншіучасники процесуне оспорюютьвсі обставини,які підлягаютьдоказуванню уданому кримінальномупровадженні івикладені вобвинувальному актів межахвисунутого звинувачення,судом встановлено,що вониправильно розуміютьзміст цихобставин,відсутні будь-якісумніви удобровільності таістинності їхпозиції,суд,роз`яснившиположення ч.3ст.349КПК України,провів судовийрозгляд даногопровадження щодовсіх йогообставин вмежах висунутогозвинувачення іззастосуванням правилч.3ст.349КПК України,обмеживши дослідженняфактичних обставинсправи допитомобвинуваченого, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
		   Допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, суд вважає, що його вина у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.
		   Таким чином, аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 190 КК України та ч.2ст.190КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та вчинення шахрайства повторно.
		    Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК Українита роз`ясненнями, які містяться вПостанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання".
		  Так,суд,призначаючи покарання,враховує ступіньтяжкості вчиненихкримінальних правопорушень,якізгіднозі ст.12КК України є проступком та нетяжким злочином, та наступні дані про особу винного.
		       Так, за місцем проживання обвинуваченого негативна характеристика на нього відсутня, за місцем служби він характеризується посередньо, є військовослужбовцем, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
		   В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, щиро розкаявся. 
		   Обставини, яківідповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого,
		суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
		   Обставин, що відповідно дост. 67 КК Україниобтяжують покарання, судом не встановлено. А з зазначеною стороною обвинувачення обставиною - "вчинення злочину повторно" суд не погоджується, враховуючи положення ч. 4 ст. 67 КК України.
		   Відповідно дост. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. 
		   За сукупності вище наведених обставин,враховуючи щирекаяття обвинуваченоготаактивне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень,враховуючи наведенівище даніпро особуобвинуваченого,який вцілому характеризуєтьсяпосередньо,є військовослужбовцем,спричинена майновашкода майжеповністю відшкодованапотерпілим,та наявність пом`якшуючих покарання обставин, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остоточно визначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
		   В тойже час,виходячи зтого жтаки принципуіндивідуалізації таспівмірності заходів примусу,враховуючи обставини справи,характер вчиненихним дій,особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.Така міра покарання, на думку суду, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
		   Крім того, покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, дозволить забезпечити належний контроль за його поведінкою. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , який підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на командира військової частини, де він проходитиме військову службу.
		   Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлялися.
		   Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		   Керуючись ст.ст. 373, 374,394 КПК України, суд,
		                       у х в а л и в:
		    ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,    визнати винниму скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:
		       - за ч. 1 ст. 190 КК України - покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
		      -за ч.2 ст.190КК України - покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
		      Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
		   На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
		   На підставі ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:
		   1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		   2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		   На підставі ч. 4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , який звільнений від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини, де він проходитиме військову службу.
		   Речовий доказ у кримінальному провадженні: банківську картку «Monobank» № НОМЕР_2 , яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження, повернути власнику ОСОБА_4 .
		На вирок може бути подана апеляція до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням обмежень передбачених ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		    Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		   Суддя Лохвицького                     
		   районного суду                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...