Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 559/2655/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2023. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 13.03.2024
Результат оскарження 06.06.2024 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено без змін ухвалу суду апеляційної інстанції
Номер судового провадження: 2/559/628/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 559/2655/23 
		Провадження № 2/559/628/2023
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 жовтня 2023 року  м. Дубно
		Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:
		головуючого судді Панчука М.В.,
		за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,
		представника позивача - адвоката Рідченко М.В.,
		представника відповідача Ляхова О.В. (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника - адвоката Рідченко Марії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,
		встановив:
		представник - адвокат Рідченко М.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на ім`я позивача в АТ КБ «Приватбанк» відкрито рахунок за № НОМЕР_1 , який він використовує у своїй підприємницькій діяльності. Крім того, для користування даним рахунком позивач також використовує додаток «Приват 24» на мобільному телефоні, який приєднаний до номеру НОМЕР_2 , за допомогою якого він здійснює керування вказаними рахунками. 09 серпня 2020 року, о 18:52, позивачу на вказаний номер телефону прийшло повідомлення від оператора Vodafone, що по його номеру встановлена переадресація вхідних дзвінків за умови всіх дзвінків на номер НОМЕР_3 . Далі послідувало ряд повідомлень про підтвердження операцій, які позивач не здійснював. Отримавши дані повідомлення позивач допустив, що відносно нього намагаються здійснити шахрайські дії. В подальшому, через пів години позивач перевірив баланс на своєму рахунку в одному із банкоматів АТ «Приватбанк» за допомогою карти «Ключ до рахунку» № НОМЕР_4 . Крім того, позивач намагався зайти в сервіс «Приват 24» зі свого мобільного телефону, однак зайти не вдалося, так як швидше за все, було змінено мобільний номер, що застосовується для входу в даний сервіс. Перевіривши баланс на своєму рахунку позивач виявив відсутність 25000 грн. Він відразу зателефонував на гарячу лінію АТ «Приватбанк» на номер 3700 та повідомив про ситуацію, на що компетентний працівник банку повідомив йому, що швидше за все було здійснено шахрайство. Разом із тим, на гарячій лінії було повідомлено про те, що хтось діючи від його імені, близько 07 серпня 2020 - 08 серпня 2020 року відкрив картку «Універсальна», на яку щдійснив перерахунок частини вказаних коштів. Згідно виписки із рахунку позивача в АТ «Приватбанк» від 11.08.2020 вказано, що 08.08.2020 з рахунку НОМЕР_5 здійснено переказ коштів через додаток «Приват 24» в сумі 25000 грн на рахунок НОМЕР_6 . В подальшому, 08.08.2020 з карткового рахунку НОМЕР_6 було знято готівку в банкоматі у відділені банку по вул. Костенка, 21 м.Кривий ріг у розмірі 15000 грн та 5000 грн. Також кошти з рахунку були використані невідомою особою 09.08.20200 на АЗК «ОККО» в м. Радушне, Криворізького району Дніпропетровської області.
		10 серпня 2020 року позивач звернувся до Дубенського РВП із заявою про вчинене правопорушення, цього ж дня відомості були внесені до ЄРДР за ч. 1 ст. 190 КК УКраїни. З метою досудового врегулювання спору 17.08.2020 позивачем на поштову адресу АТ КБ «Приватбанк» було відправлено заяву про зникнення грошових коштів та вимогою повернути їх позивачу. У вересні 2020 року згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» позивчу відмовлено в повернені його коштів, оскільки, на думку працівників банку, грошові кошти були перераховані саме з вини позивача. Позивач вважає, що несанкціоноване проведення банківських операцій з його картковим рахунком мало місце лише за участю працівників банку або колишніх працівників. Крім того, позивач вважає, що несанкціонований доступ до його рахнку мав місце у зв`язку із неналежним захистом зі сторонни банку таких рахунків. Тому, позивач вважає, що АТ КБ «Приватбанк» зобов`язаний повернути викрадені з його рахунку кошти, пеню за неналежний переказ коштів та моральну шкоду. Враховуючи викладене, позивач вважає, що з АТ КБ «Приватбанк» на його користь підялгають стягненню безпідставно списані з його рахунку спірні кошти в сумі 25000 грн. Також має бути стягнето пеню, яка складає 27200 грн. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, емоційному стресі, негативних переживаннях, яких він зазнав у зв`язку із втратою значної суми коштів. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у грошовому виразі у сумі 5000 грн та витртаи на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
		Рух справи:
		Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. 13 жовтня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Короткий виклад заперечень сторін:
		25 вересня 2023 року представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» було подано відзив на позовну заяву, згідно якого поданий представником - адвокатом Рідченко М.В. в інтересах ОСОБА_1 позов не визнають та заперечують проти його задоволення. У відзиві представник відповідача вказує, що з метою встановлення фактичних обставин, за яких відбулося зняття коштів з рахунку позивача, відділом безпеки Банку було проведено службову перевірку, в ході якої було встановлено, що в період несанкціонованого зняття грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 використовувався мобільний телефон з фінансовим номером НОМЕР_7 , тобто було змінено фінансовий номер клієнта з НОМЕР_2 на НОМЕР_7 . Для входу в акант «Приват 24», який відбувся 08.08.2020 о 23:37:47 з нетипового пристрою iPhone 9,3 IOS 13.6 був використаний ще старий логін (фінансовий телефон) клієнта НОМЕР_2 . Признак нового фінансового номера був проставлений невідомими особами 08.08.2020 о 23:51:10 в банкоматі по АДРЕСА_1 . В подальшому з цього ж нетипового мобільного пристрою о 23:51:41 була відправлена заявка на зміну поточного логіну та встановлення нового логіну НОМЕР_7 . О 23:53:50 був змінений пароль входу та розблокований акант «Приват 24» клієнта ОСОБА_1 з нетипового пристрою iPhone 9,3 IOS 13.6. Таким чином, перевипуску сім-карти з фінансовим номером НОМЕР_2 клієнта не було. Третім особам була достеменно відома конфіденційна інформація щодо анкетних даних клієнта та інформація, необхідна для входу в « ІНФОРМАЦІЯ_1 », якою вони скористалися, щоб здійснити підключення переадресації телефонних дзвінків з фінансового номера клієнта на інший номер, а також для входу в акант «Приват 24» ОСОБА_1 , зміни фінансового номеру телефона, логіна та паролю входу в даний акант та проведення несанкціонованих транзакцій по рахунках клієнта. Тобто, операції зі зняття коштів з картки позивача стало можливим лише в результаті розголошення позивачем персональних даних, відповідальність за які несе саме позичальник. Крім того, вважає, що в матеріалах справи відсутні підтвердження факту спричинення позивачеві моральних страждань, розмір моральної шкоди 6000 грн також не підтверджений жодними доказами. Також вважає, що в даному випадку неможливо визначити чи обґрунтований розмір витрат на правову допомогу, оскільки відсутній детальний опис виконаних робіт. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. 
		Позиції учасників процесу в судовому засіданні:
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Представник позивача - адвокат Рідченко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, надала суду пояснення, які відповідають змісту позовної заяви. 
		Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Ляхов О.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та надав пояснення, які відповідають змісту відзиву. Додатково вказав, що як би ОСОБА_1 виїжджаючи за кордон підключив роумінг, то вказаних у позовній заяві дій вдалось би уникнути. Крім того, він не захистив свій номер в корпоративній мережі водафон, не поставив заборону на здійснення переадресації викликів. Компанія водафон повідомила, що для встановлення переадресації викликів можливі кілька варіантів, але для цього необхідні персональні дані клієнта, які швидше за все були озвучені ОСОБА_1 . Оскільки клієнт затягнув з подачею позовної заяви, провести належним чином службову перевірку не вдається за можливе через давність. Отже, саме дії ОСОБА_1 призвели до того, що на його фінансовий номер телефону можливо було здійснити переадресацію викликів навіть не в мережу Водафон, а на іншу мережу. В даному випадку Банк діяв до умов укладеного договору про надання банківських послуг, тобто про будь-яку дію банк повідомляв клієнта шляхом смс-повідомлення. Тобто Банк зі своєї сторони захищав клієнта і в даному випадку введення належним чином надісланого паролю для Банку була як кваліфікація клієнта, тобто банк пересвідчився у його особі, через що дозволив здійснити заміну логіну та паролю, що дозволило шахраям здійснювати усі подальші дії. Отже саме дії клієнта щодо не підключення роумінгу призвело до того, що треті особи змогли здійснити пере адресацію. Щодо пені, в даному випадку нарахування її вважають безпідставним, оскільки Банк виконував доручення клієнта через систему «Приват 24». Тобто у Банку не було сумнівів, що дані операції здійснює саме клієнт. Щодо витрат на правову допомогу, то наданий розрахунок наданий представником, не є належним доказом, також відсутній сам договір про надання правничої допомоги. Щодо моральної шкоди, також не надано доказів її заподіяння. Не надано доказів у чому саме виражена моральна шкода. Тому, просить у позові відмовити. 
		Суд, заслухавши доводи, викладені представником позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також доводи та заперечення викладені представником відповідача, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку приходить до наступних висновків.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
		Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Судом встановлено, що на ім`я позивача ОСОБА_1 18.02.2015 в АТ КБ «Приватбанк» було відкрито рахунок за № НОМЕР_1 (а.с.16).
		Згідно виписки із рахунку позивача в АТ «Приватбанк» від 11.08.2020 вказано, що 08.08.2020 з рахунку НОМЕР_5 здійснено переказ коштів через додаток «Приват 24» в сумі 25000 грн на рахунок НОМЕР_6 . В подальшому, 08.08.2020 з карткового рахунку НОМЕР_6 було знято готівку в банкоматі у відділені банку по вул. Костенка, 21 м.Кривий ріг у розмірі 15000 грн та 5000 грн. Також кошт з рахунку були використані невідомою особою 09.08.20200 на АЗК «ОККО» в м. Радушне, Криворізького раойну Дніпропетровської області (а.с.17-18).
		17 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву про зникнення з його рахунку грошових коштів в сумі 25000 грн та вимогу повернути зазначені грошові кошти (а.с.11).
		Згідно відповіді від АТ КБ «ПриватБанк» за №20.1.0.0.0/7-200820/3848 від 16.09.2020, ОСОБА_1 відмовлено в поверненні грошових коштів, оскільки, на думку працівників АТ КБ «ПриватБанк», грошові кошти були перераховані з його вини (а.с.13).
		10 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до органів внутрішніх справ, які відкрили кримінальне провадження №12020185040000078 від 10.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.15).
		Як вбачається з рапорту інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Рівненській області Департаменту кіберполіції НПУ лейтенанта поліції Олександра Пастуха від 26.08.2020, в ході вивчення матеріалів кримінального провадження №12020185040000078 від 10.08.2023 встановлено, що невідомі особи здійснили заміну сім-карти абонентського номера НОМЕР_2 , яким користувався потерпілий та який був фінансовим номером аканта «Приват 24» та у подальшому здійснили переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 на інший картковий рахунок № НОМЕР_6 . Обготівкування коштів здійснено через банкомат в м. Кривий Ріг по вул. Костенка, 21 та на АЗС «ОККО» в м.Радушне, Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.20).
		Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій при відсутності доказів сприяння ним втраті, використання пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, постанові від 23 січня 2018 року у справі №61-1856св17, постанові від 13 вересня 2019 року у справі №61-10469св18.
		Згідно розділу VI Положення «Про порядок емiсiї електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705 («Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками»): користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		На думку суду, в даному випадку з рахунків позивача списання коштів було вчинено відповідачем незаконно.
		Доказів того, що ОСОБА_1 порушенні вимоги щодо умов збереження конфіденційності рахунків, а також про наявність його вини у списанні коштів з рахунків матеріали справи не містять і грунтуються на припущеннях представника відповідача. Грошові кошти з рахунку ОСОБА_1 списано без його розпорядження та без його участі, вчасно помітивши факт несанкціонованого доступу до його рахунку позивач проінформував про це банківську службу. Разом з тим, відповідач не належно надав банківські послуги при користуванні платіжною системою банку, не забезпечив належної охорони інформації, необхідної для проведення платіжних операцій та безпечного користування платіжною системою банку, не вжив усіх заходів щодо збереження коштів клієнта на рахунку, не забезпечивши належне функціонування його платіжної системи з метою захисту від доступу сторонніх осіб до рахунків та збереження коштів ОСОБА_1 і унеможливлення заволодіння його грошовими коштами третіми особами.
		Крім того, судом встановлено, що в момент здійснення операції позивач знаходився за кордоном, а не в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, де було зафіксовано здійснення транзакції (а.с.9).
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 6-24548св18) зроблено висновок, відповідно до якого саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Враховуючи викладене, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 25000 грн, які були безпідставно списані із банківського рахунку позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.
		Звертаючись до суду із вимогою про стягнення пені за період з 08.08.2020 по 31.07.2023 у розмірі 27200 грн позивач вказує, що обрахунок пені проведено із дня неналежного переказу, що узгоджується з положеннями п. 37.2 ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Разом з тим, ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» втратив чинність 01.08.2022 на підставі Закону № 1591-ІХ від 30.06.2021. З огялду на те, що підстава нарахування вказаної пені визначена саме як норма «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».який втратив чинність, а відтак, суд вважає, що підстав для стягнення пені на підставі п. 37.2 ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» немає.
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.
		Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Судом встановлено факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 неправомірними діями Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що призвело до душевних страждань, емоційного стрессу та негативних переживань.
		Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів«).
		Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
		За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
		З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19).
		При вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 5000 гривень, визначений позивачем, є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також є не доведеним у такому розмірі, а тому, із врахуванням обставин справи вважає, що достатнім та справедливим є стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
		Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем були надані такі документи: ордер серії ВК №1057603 від 27.10.2023, розрахунок суми гонорару та витрат, пов`язаних із виконанням договору про надання правової допомоги №37 від 21.09.2023 та квитанція до прибуткового касового ордера №28 від 31.07.2023 (а.с.24-26).
		Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, беручи до уваги заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, що є підставою для стягнення з відповідача судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог розміру судового збору, який мав сплатити позивач, в дохід держави, що складає 415,8 гривень.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.3, 201, 611, 1071, 1073 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд
		вирішив:
		позов, поданий представником - адвокатом Рідченко Марією Володимирівною в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_8 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) про захист прав споживачів та стягнення коштів - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1  25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень - особистих коштів, безпідставно списаних з банківського рахунку 08 серпня 2020 року, 1000 (однієї тисячі) гривень - завданої моральної шкоди та 3000 (три тисячі) гривень - витрати на правову допомогу, а в загальному - 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень.
		В іншій частині - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 415 (чотириста п`ятнадцять) гривень 38 копійок судового збору.
		 
		Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання повного тексту судового рішення - 09 листопада 2023 року.
		 
		Суддя М.В. Панчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...