Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/26383/20-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2023. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/755/370/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013000000000502

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 757/26383/20-к
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"15" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) 
		у складі головуючої судді                 ОСОБА_1 одноособово, 
		за участю
		секретарів судових засідань                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурорів                                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисників                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		обвинуваченого                         ОСОБА_11 ,
		та його учасників 
		потерпілого                                 ОСОБА_12 ,
		представників потерпілого                 ОСОБА_13 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 серпня 2013 року за № 12013000000000502 за обвинуваченням
		ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кіровоград, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 371, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 372 Кримінального кодексу (далі КК) України,
		у с т а н о в и в :
		І. Суть питань, що вирішуються судом
		З обвинувального акта, складеного 22 червня 2020 року старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_14 та затвердженого того ж дня прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини та у сфері оборонно-промислового комплексу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 слідує, що ОСОБА_11 обвинувачується у пособництві в закінченому замаху на
		(1) незаконне позбавлення волі людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;
		(2) завідомо незаконне затримання та тримання під вартою;
		(3) притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим та прокурором, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину та штучним створенням доказів обвинувачення.
		Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .
		Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання: (1) чи вчиняв обвинувачений діяння, які охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ?; (3) як слід кваліфікувати діяння обвинуваченого, у випадку доведення винуватості ?
		Суд надає негативні відповіді на 1 та 2 питання, у зв`язку з чим констатує факт необхідності виправдання за обвинуваченнями за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 371, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України, з огляду на наступне.
		ІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнано судом недоведеним
		Відповідно до ст. 3, 21, 29 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Такі ж права людини гарантовано статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Незважаючи на це, ОСОБА_11 вирішив знехтувати основоположними правами людини та спільно з Особою 1 прийняти участь у незаконному позбавленні волі шляхом завідомо незаконного затримання, тримання під вартою та притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення громадянина України ОСОБА_12 ..
		Так, ОСОБА_11 , який є бенефіціаром підконтрольної йому швейцарської компанії "ICD Investments SA", перебуваючи у дружніх та родинних стосунках з Особою 1, будучи обізнаним про здійснення відносно останнього правоохоронними органами України досудового розслідування за підозрою у вчиненні низки тяжких і особливо тяжких злочинів, у тому числі розкрадання коштів ПАТ «Родовід Банк» та замовлення умисного вбивства ОСОБА_12 , приблизно у першій декаді квітня 2013 року вступив у злочинну змову з Особою 1, Особою 3 та іншими невстановленими слідством особами, спрямовану на незаконне притягнення завідомо невинного громадянина ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації, його незаконного арешту та подальше незаконне позбавлення його волі, з метою перешкоджання співпраці свідка ОСОБА_12 з правоохоронними органами України, спрямованої на викриття злочинної діяльності Особи 1 та його співучасників.
		Для реалізації спільного злочинного плану Особа 1 у першій декаді квітня 2013 року звернувся до свого знайомого громадянина Російської Федерації Особи 2 з проханням підшукати осіб із числа працівників правоохоронних органів Північно-Кавказького федерального округу Російської Федерації, які повинні були з використанням реквізитів і фабули реально існуючої кримінальної справи штучно створити докази начебто причетності ОСОБА_12 до вчинення особливо тяжкого злочину та прийняти незаконне процесуальне рішення про притягнення його, завідомо невинного, до кримінальної відповідальності з подальшим обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошенням у міжнародний розшук задля затримання та екстрадиції на територію юрисдикції правоохоронних органів Російської Федерації для завідомо незаконного тримання під вартою.
		Водночас Особа 2 у першій декаді квітня 2013 року вирішив заволодіти грошовими коштами Особи 1 шляхом обману та зловживання довірою останнього.
		Для цього Особа 2 повідомив Особі 1 неправдиву інформацію, що на виконання його прохання начебто підшукав невстановлених слідством осіб на ім`я « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_16 » з числа працівників правоохоронних органів Російської Федерації, які погодились виконати злочинний умисел Особи 1 за грошову винагороду у розмірі 1 200 000 доларів США. 
		Особа 1, введений в оману Особою 2, будучи впевнений, що Особа 2 дійсно підшукав осіб з числа працівників правоохоронних органів Північно-Кавказького федерального округу Російської Федерації, які за неправомірну вигоду у розмірі 1 200 000 доларів США повинні були з використанням реквізитів і фабули реально існуючої кримінальної справи штучно створити докази щодо причетності ОСОБА_12 до вчинення злочину та прийняти незаконне процесуальне рішення про притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності з подальшим обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошенням його в міжнародний розшук задля затримання поза межами України з подальшою екстрадицією на територію юрисдикції правоохоронних органів Російської Федерації, надав згоду Особі 2 перерахувати йому зазначену суму коштів у якості оплати злочинних послуг співучасників злочину.
		Надалі Особа 1, який з 18 листопада 2012 року переховувався від органів досудового розслідування України поза її межами та не міг самостійно проводити будь які фінансові операції від свого імені, приблизно у першій декаді квітня 2013 року, шляхом телефонних переговорів зашифрованим зв`язком ІР-телефоні, звернувся до ОСОБА_11 , якому довів свій злочинний умисел та деталі розробленого ним злочинного плану.
		При цьому Особа 1 визначив ОСОБА_11 його функції в реалізації спільного злочинного плану, а саме забезпечення перерахування грошових коштів у розмірі 1 200 000 доларів США, тобто засобів вчинення злочину, на рахунок підконтрольної Особі 2 компанії "Triumh Art Promotion LTD" для подальшої передачі працівникам правоохоронних органів Російської Федерації. ОСОБА_11 погодився прийняти участь у виконанні спільного з Особою 1 злочинного плану та у подальшому приступив до його реалізації.
		Так ОСОБА_11 , виконуючи роль пособника злочину, діючи за попередньою змовою групою осіб із Особою 1, в межах єдиного злочинного умислу, з метою оплати послуг безпосередніх виконавців злочинів, а саме вчинення дій із створення штучних доказів, спрямованих на незаконне притягнення громадянина ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин на території Російської Федерації та подальше незаконне позбавлення його волі, використовуючи свій вплив бенефіціара компанії «ICD Investments SA», надав вказівку службовим особам компанії "ICD Investments SA" укласти від імені цієї компанії фіктивний кредитний договір з підконтрольною компанією Особи 2 «Triumh Art Promotion LTD» на суму 1 500 000 доларів США, який фактично було підписано від імені сторін 18 квітня 2013 року.
		Надалі ОСОБА_11 , продовжуючи виконувати відведену йому роль в реалізації спільного з Особою 1 злочинного плану, шляхом надання вказівок службовим особам компанії «ICD Investments SA» 23 квітня 2013 року під видом надання кредиту забезпечив перерахування з рахунку компанії «ICD Investments SA» № НОМЕР_1 на рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD» № НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 1 200 000 доларів США, які фактично були призначені для передачі невстановленим слідством особам з числа працівників правоохоронних органів Російської Федерації в якості оплати за створення ними штучних доказів, спрямованих на незаконне притягнення завідомо невинного громадянина ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації та подальше незаконне позбавлення його волі.
		Також, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб із Особою 1, з метою покриття витрат Особи 2, пов`язаних із переведенням суми у розмірі 1 200 000 доларів США у готівкову, шляхом надання вказівок службовим особам компанії «ICD Investments SA», 29 квітня 2013 року забезпечив перерахування вищезазначеним аналогічним шляхом у межах зазначеного фіктивного кредитного договору на той же рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD» кошти у розмірі 61 000 доларів США.
		Після зазначених дій Особа 2 23 травня 2013 року шляхом переведення зазначеної суми коштів на розрахунковий банківський рахунок компанії «CRUSTALORD LIMITED LARNACA CYPRUS» перевів ці кошти у готівку, якими заволодів приблизно у першій числах травня 2013 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 .
		У подальшому Особа 1, а в подальшому, після затримання останнього правоохоронними органами на території Республіка Угорщина, залучений ним до вчинення злочину його тесть Особа 3, починаючи з квітня 2013 року, за допомогою зашифрованих каналів зв`язку ІР-телефонії, сервера якої знаходились у приміщеннях підконтрольних ОСОБА_11 підприємств на території України та Польщі, а також при особистій зустрічі, шляхом надання порад та вказівок щодо прискорення вчинення вищевказаного злочину особисто контролював дії Особи 2, щодо виконання злочинного наміру Особи 1, а Особа 2 у свою чергу надавав останнім неправдиву інформацію щодо нібито виконання злочинного плану Особи 1.
		У свою чергу Особа 2 з метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, з метою подальшого введення в оману Особу 1, Особу 3 та інших невстановлених слідством осіб звернувся до невстановлених слідством осіб із числа працівників правоохоронних органів Російської Федерації, які виготовили для нього завідомо неправдиві процесуальні документи у вигляді копій матеріалів кримінальної справи щодо начебто притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності, оголошення його в розшук та інші пов`язані з цим документи.
		Надалі на виконання вказівок Особи 1 та Особи 3 за допомогою засобів електронної пошти, зашифрованими каналами зв`язку IP- телефонії Особа 2 надіслав Особі 1 для передачі Особі 3 фотокопії завідомо підроблених документів, а саме:
		- постанову слідчого СВ по Приміському району слідчого управління Слідчого комітету РФ по РСО-Аланія лейтенанта юстиції ОСОБА_17 про порушення кримінальної справи № 21/1901 і прийняття її до свого провадження від 23 жовтня 2012 року;
		- постанову слідчого в ОВС ГСУ СК РФ по ПКФО полковника юстиції ОСОБА_18 про притягнення ОСОБА_12 в якості обвинуваченого в кримінальній справі № 688323 і пред`явлення йому обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 208 КК Російської Федерації, від 03 червня 2013 року;
		- постанову слідчого в ОВС ГСУ СК РФ по ПКФО полковника юстиції ОСОБА_18 про оголошення ОСОБА_12 у кримінальній справі № 688323 у розшук від 03 червня 2013 року;
		- постанову судді Магаського районного суду Республіки Інгушетія ОСОБА_19 від 23 червня 2013 року про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 - тримання під вартою;
		- довідку № 839054 від 15 липня 2013 року про результати перевірки ОСК, відповідно до якої ОСОБА_12 , 1974 р.н., оголошено у федеральний розшук за ч. 1 ст. 208 КК РФ з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; 
		- відповідь керівника ФНЦБ НЦБ Інтерполу МВС РІ ОСОБА_20 № 13/0096 від 22 липня 2013 року про те, що необхідні матеріали стосовно оголошення в міжнародний розшук ОСОБА_12 направлено в НЦБ Інтерполу МВС Росії;
		- постанову про оголошення обвинуваченого ОСОБА_12 у федеральний розшук від 18 вересня 2013 року;
		- постанову про оголошення обвинуваченого ОСОБА_12 у міжнародний розшук від 18 вересня 2013 року.
		Тобто, за вказаних обставин, ОСОБА_11 , діючи як пособник організованих Особою 1 злочинів, шляхом надання засобів злочину у вигляді грошових коштів, призначених для оплати послуг виконавців злочину вчинив всі дії, які вважав необхідними для незаконного позбавлення волі ОСОБА_12 , однак не зміг довести злочин до кінця з причин незалежних від нього, оскільки Особа 2, шляхом зловживання довірою Особи 1 увів його в оману з метою заволодіння грошовими коштами останнього та фактично не вчиняв будь-яких дій обумовлених злочинним планом Особи 1.
		Окрім цього ОСОБА_11 , своїми зазначеними вище умисними протиправними діями, що виразились у наданні грошових коштів, призначених для оплати послуг виконавців злочину шляхом перерахування коштів з рахунків компанії «ICD Investments SA» на рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD», за попередньою змовою групою осіб із Особою 1 вчинив всі дії, які вважав необхідними для завідомо незаконного затримання, тримання під вартою завідомо невинного громадянина ОСОБА_12 , однак не зміг довести злочин до кінця з причин, незалежних від його волі, оскільки Особа 2, шляхом зловживання довірою Особи 1 увів його в оману з метою заволодіння грошовими коштами останнього та фактично не вчиняв будь-яких дій обумовлених злочинним планом Особи 1.
		Також ОСОБА_11 своїми зазначеними вище умисними протиправними діями, що виразились у наданні грошових коштів, призначених для оплати послуг виконавців злочину шляхом перерахування коштів з рахунків компанії «ICD Investments SA» на рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD», за попередньою змовою групою осіб із Особою 1 вчинив всі дії, які вважав необхідними для притягнення завідомо невинного громадянина ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності у вчиненні особливо тяжкого злочину, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, однак не зміг довести злочин до кінця з причин, незалежних від його волі, оскільки Особа 2, шляхом зловживання довірою Особи 1 увів його в оману з метою заволодіння грошовими коштами останнього та фактично не вчиняв будь-яких дій обумовлених злочинним планом Особи 1.
		ІІІ. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується особа
		Згідно з ч. 2 ст. 146 КК України йдеться про незаконне позбавлення волі за попередньою змовою групою осіб.
		Відповідно до ч. 2 ст. 371 КК України кримінально-караним є завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою.
		Частиною 2 статті 372 КК України передбачено відповідальність за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою , яке поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією.
		ІV. Доводи учасників кримінального провадження
		(і) аргументи сторони обвинувачення
		Загальна правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті.
		Водночас, за наслідками судового розгляду прокурор зауважила, що ОСОБА_11 перебував у дружніх та родинних стосунках із особою, яка є організатором кримінальних правопорушень, які, на разі, розглядаються в цій справі, і стосовно якого здійснюється судове провадження Дарницьким районним судом м. Києва.
		Він же був достеменно обізнаним про те, що ця особа переховується за кордоном від правоохоронних органів України з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення ряду злочинів, в тому числі за організацію невдалого замаху на ОСОБА_12 у березні 2012 року, організацію вбивства ОСОБА_21 , організацію розкрадання грошових коштів АТ «Родовід Банку» в 2009-2010 роках та інших.
		При цьому, особа, яка є організатором кримінальних правопорушень, перебуваючи за кордоном, на початку 2013 року розробив новий план фізичного усунення ОСОБА_12 , позаяк його свідчення викривали злочинну діяльність у кількох кримінальних провадженнях, що були відкриті та розслідувалися правоохоронними органами України за фактами вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень. 
		Для реалізації цього плану він залучив громадянина Російської Федерації ОСОБА_22 , який в свою чергу для безпосереднього виконання комплексу незаконних дій залучив свого знайомого працівника правоохоронних органів Північно-Кавказького федерального округу Російської Федерації на ім`я ОСОБА_15 , який за неправомірну грошову винагороду у сумі 1 200 000 доларів США погодився із використанням свого службового становища і професійних зв`язків вчинити незаконні дії, пов`язані із штучним створенням доказів причетності ОСОБА_12 до вчинення особливо тяжкого злочину та прийняти незаконне процесуальне рішення про притягнення його, завідомо невинного, до кримінальної відповідальності з подальшим обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошенням у міжнародний розшук задля затримання та екстрадиції на територію юрисдикції правоохоронних органів Північно-Кавказького федерального округу Російської Федерації для завідомо незаконного тримання під вартою.
		Для забезпечення отримання ОСОБА_22 грошових коштів в якості оплати виконання незаконних дій відносно ОСОБА_12 , особа, яка є організатором кримінальних правопорушень, залучив свого родича ОСОБА_11 , який у зв`язку з переховуванням останнього за кордоном, наприкінці 2012 - на початку 2013 років отримав у розпорядження та керування грошові кошти, які належали родині ОСОБА_23 , в сумі майже 21 000 000 доларів США на рахунок своєї компанії «ICD INVESTMENTS SA» під виглядом позики, а також 4 583 843 доларів США та 880 455 євро готівкою, які розмістив на своїх рахунках у банку ПАТ «Альфа-Банк», завдяки чому став фактичним розпорядником цих грошових коштами в інтересах особи, яка є організатором кримінальних правопорушень, та якими останній, в силу вищеописаних обставин, не міг розпоряджатися особисто.
		В свою чергу ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вступив у злочинну змову з особою, яка є організатором кримінальних правопорушень, і в подальшому прийняв участь у вчиненні кримінальних правопорушень в якості одного із співучасників, роль якого й полягла саме в організації оплати замовлених злочинів, використовуючи рахунки належних йому підприємств-нерезидентів.
		Так, ОСОБА_11 , виконуючи роль пособника, діючи за попередньою змовою групою осіб в межах єдиного злочинного умислу з особою, яка є організатором кримінальних правопорушень, з метою оплати послуг безпосередніх виконавців злочинів, отримавши 19 квітня 2013 року на рахунок своєї компанії «ICD INVESTMENTS SA» з рахунку компанії «Ledoyen Holdings Ltd», бенефіціарним власником якої є особа, яка є організатором кримінальних правопорушень, грошові кошти в розмірі 1205000 доларів США, організував перерахування частини з них, в розмірі 1200000 доларів США, на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION Ltd», підконтрольної ОСОБА_22 ..
		Водночас, враховуючи необхідність, згідно швейцарського законодавства, документального підтвердження будь-якої фінансової операції, перерахування цих коштів було оформлено під виглядом надання позики підконтрольною ОСОБА_11 компанією «ICD Investments SA» на користь підконтрольній ОСОБА_22 компанії «Triumh Art Promotion LTD» згідно договору від 18 квітня 2013 року.
		Після цього, з метою покриття витрат ОСОБА_22 , пов`язаних із переведенням суми у розмірі 1200000 доларів США у готівку, 29 квітня 2013 року ОСОБА_11 організував та забезпечив перерахування на рахунок підконтрольної ОСОБА_22 компанії «Triumh Art Promotion LTD» грошових коштів у розмірі 61000 доларів США.
		Грошові кошти у сумі 1200000 доларів США ОСОБА_22 перевів у готівку та передав невстановленим слідством особам з числа працівників правоохоронних органів Російської Федерації, в тому числі особі на ім`я ОСОБА_15 , в якості оплати замовлених кримінальних правопорушень стосовно ОСОБА_12 ..
		Тобто, зазначені грошові кошти фактично були оплатою невстановленим слідством особам з числа працівників правоохоронних органів Російської Федерації за створення ними штучних доказів, спрямованих на незаконне притягнення завідомо невинного громадянина ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації та подальше незаконне позбавлення його волі.
		Після цього, за вказівкою особи, яка є організатором кримінальних правопорушень, ОСОБА_24 , який надавав останньому та його оточенню послуги з обслуговування зашифрованого каналу зв`язку IP-телефонії, за допомогою засобів електронної пошти зашифрованими каналами зв`язку IP-телефонії, переслав ОСОБА_25 біографічні (анкетні) дані щодо ОСОБА_12 , які були потрібні для фальсифікації в Російській Федерації матеріалів кримінальної справи.
		У свою чергу для виконання злочинного замовлення особи, яка є організатором кримінальних правопорушень, невстановлена особа на ім`я ОСОБА_15 залучив інших невстановлених слідством осіб, за допомогою яких вони фальсифікували матеріали кримінальної справи № 688323 про те, що ОСОБА_12 нібито причетний до фінансування терористичної діяльності, тобто до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 208 КК Російської Федерації (фінансування озброєного формування (загону), не передбаченого федеральним законом).
		Після цього, штучно створені матеріали кримінальної справи, а саме постанову про порушення кримінальної справи № 21/1901 і прийняття її до свого провадження від 23 жовтня 2012 року, постанову про притягнення ОСОБА_12 в якості обвинуваченого в кримінальній справі № 688323 і пред`явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 208 КК РФ від 03 червня 2013 року, постанову слідчого про оголошення ОСОБА_12 у кримінальній справі № 688323 у розшук від 03 червня 2013 року, постанову судді від 23 червня 2013 року про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 у виді тримання під вартою, довідку № 839054 від 15 липня 2013 року про оголошення ОСОБА_12 у федеральний розшук за ч. 1 ст. 208 КК РФ з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідь керівника ФНЦБ НЦБ Інтерполу МВС РІ № 13/0096 від 22 липня 2013 року про те, що необхідні матеріали стосовно оголошення в міжнародний розшук ОСОБА_12 направлено в НЦБ Інтерполу МВС РФ, постанову про оголошення обвинуваченого ОСОБА_12 у федеральний розшук від 18 вересня 2013 року, постанову про оголошення обвинуваченого ОСОБА_12 у міжнародний розшук, скерували для оголошення його в розшук органами Інтерполу.
		Проте, у зв`язку з тим, що уповноваженими на перевірку документів працівниками було встановлено, що вказаний пакет документів є підробленим, вони не прийняли його на виконання, а невстановлена особа на ім`я ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , розуміючи неможливість виконання замовлених відносно ОСОБА_12 кримінальних правопорушень вирішили привласнити грошові кошти особи, яка є організатором кримінальних правопорушень.
		Таким чином, ОСОБА_11 , діючи як пособник у вчиненні кримінальних правопорушень, організованих особою, стосовно якої здійснюється судове провадження Дарницьким районним судом м. Києва, шляхом надання засобів злочину у вигляді грошових коштів, призначених для оплати послуг виконавців злочинів, вчинив всі дії, які вважав необхідними для незаконного позбавлення волі, для завідомо незаконного затримання, тримання під вартою та для притягнення завідомо невинного громадянина ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, однак не зміг довести злочин до кінця з причин незалежних від нього, оскільки безпосередні виконавці з числа працівників правоохоронних органів Російської Федерації, усвідомили неможливість доведення замовленого злочину до кінця та відмовилися від втілення злочинних намірів організатора (замовника) кримінального правопорушення.
		Окрім того прокурор уважала слушним зауважити, що показання обвинуваченого ОСОБА_11 суперечать показанням інших учасників кримінального провадження, насамперед - показанням потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та іншим письмовим доказам.
		(іі) аргументи потерпілого та його представника
		Позиція потерпілого та його представника щодо фактичних обставин справи є тотожними думці сторони обвинувачення, а тому останні вважали доведеним факт того, що ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вступив у злочинну змову з особою, яка є організатором кримінальних правопорушень, і в подальшому прийняв участь у вчиненні кримінальних правопорушень в якості одного із співучасників, роль якого й полягла саме в організації оплати замовлених злочинів, використовуючи рахунки належних йому підприємств-нерезидентів, в силу фактичних обставин справи та досліджених судом доказів з числа передбачених ст. 84 КПК України, та, враховуючи викладене, просили суд визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за якими йому висунуто обвинувачення, а заявлений цивільний позов задовольнити в повному обсязі з підстав, передбачених у ньому.
		(ііі) аргументи сторони захисту
		Сторона захисту зауважила, що, суть обвинувачення зведена до того, що 
		- Особа 1 мав бажання організувати незаконне притягнення потерпілого до кримінальної відповідальності на території РФ з подальшим забезпеченням його незаконного тримання під вартою;
		- в цьому Особі 1 повинен був допомогти громадянин РФ Особа 2. Натомість Особа 2 насправді не бажав нічого поганого потерпілому, однак мав бажання обманути Особу 1 та заволодіти його грошима на суму 1 200 000 доларів США;
		- для цього Особа 2 повідомив неправдиву інформацію Особі 1 про те, що для вчинення злочину все зроблено, виконавці підшукані та готові фабрикувати кримінальну справу проти потерпілого, гроші можна перераховувати;
		- Особа 1, очевидно будучи дуже наївним, повірив на слово «обманщику» Особі 2 та доручив обвинуваченому перерахувати вказану суму грошей.
		Доручення було надано зашифрованим зв`язком;
		- після перерахування коштів Особа 2 продовжував обманювати Особу 1, обіцяти йому закінчити протиправні дії та на підтвердження своїх слів навіть надсилав підроблені процесуальні документи.
		Водночас, як вбачається з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Обов`язковими елементами складу будь-якого злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії, які оцінюються, не є злочином. У цій справі, відсутні усі обов`язкові елементи складів злочинів за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 371, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України у діях обвинуваченого, позаяк жодними доказами у справі не підтверджено надходження йому доручень про перерахування коштів ОСОБА_22 саме за злочин проти ОСОБА_12 , тобто будь-яких протиправних домовленостей між ОСОБА_31 та ОСОБА_11 зафіксовано не було, що вказує на слушність настання наслідків передбачених ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Зокрема, захист покликався на те, що:
		- жоден з досліджених записів розмов не підтверджує обізнаність і причетність обвинуваченого до будь-яких протиправних дій;
		- обвинувачений не заперечив факт надання коштів ОСОБА_22 , однак це відбувалось не за обставин вказаних стороною обвинувачення, оскільки в дійсності ОСОБА_22 отримав кредит, користуючись знайомством із обвинуваченим та історією ділових взаємовідносин. Кредит у розмірі 1,2 млн. дол. США повертати не хотілось, зручніше його було назвати оплатою за протиправні послуги, розуміючи, що ніхто притягувати його до відповідальності наміру не має.
		Дійсно, кредит до цього часу не повернуто, підприємство ОСОБА_22 після отримання грошей ліквідовано, претензій пред`явити ні до кого, а до самого громадянина РФ ОСОБА_22 в українських правоохоронців питань так і не виникло, він так і залишився свідком, хоча фактично зізнався в особистій організації замаху на позбавлення волі потерпілого.
		Тобто, обвинувачення побудовано на показах ОСОБА_22 , який по суті є не свідком, а мав би бути організатором замаху на злочин, якщо буквально розглядати обвинувальний акт;
		- слідством так і не з`ясовано чи взагалі існують матеріали кримінальної справи № 688323, хто їх виготовив, чому, власне, ОСОБА_22 не повернув кредит, чому ліквідовано компанію «TRIUMF ART PROMOTION LTD» та інші обставини, які підлягали встановленню. 
		Щодо відповідності наданих стороною обвинувачення доказів ст. 85, 86 КПК України сторона захисту вказала, наступне:
		(а.) прокурорами надано флеш-накопичувач «SP Silicon Power» об`ємом пам`яті 4Gb, «SanDisk» об`ємом пам`яті 4Gb та «Transcend» об`ємом пам`яті 4Gb, на яких містяться аудіозаписи розмов фізичних осіб, протоколи огляду цих носіїв інформації, протоколи огляду певних аудіофайлів, стенограми розмов фізичних осіб, а також висновки за результатами судово-фоноскопічних експертиз.
		Стороною обвинувачення здобуті вказані аудіофайли внаслідок неодноразових оглядів флеш-накопичувача «Lexar», об`ємом пам`яті 64GB, та розмноження на інші флеш-носії інформації. 
		Походження цього носія інформації із записаними на нього документами (аудіофайли, фотознімки, сканкопії документів) є дискусійним, адже потерпілий вказує, що придбав цей флеш-носій у невідомої особи, яка представлялась, то агентом спецслужб Великобританії, то російським хакером, за 500 тисяч Євро.
		Тобто, йдеться про незаконність походження цього доказу. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, хто саме здійснював запис інформації на флеш-носій, при яких обставинах, в якому місці відбувався запис, відсутні дані про первинний носій інформації, його основні технічні характеристики і характеристики носія інформації, на який перенесено файли, тощо.
		До того ж документи, які міститься на цьому накопичувачу інформації створені до 22 серпня 2013 року, тобто до моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		За таких обставин, втручання в приватне спілкування фізичних осіб здійснювалось без дозволу слідчого судді, не уповноваженою законом особою, а також до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що свідчить про недопустимість отриманих доказів та як наслідок неможливість суду використовувати їх при ухваленні рішення.
		Зважаючи на те, що похідні докази (протоколи огляду накопичувачів інформації, протоколи огляду певних аудіофайлів, стенограми розмов фізичних осіб, а також висновки за результатами судово-фоноскопічних експертиз) отримані внаслідок проведення слідчих та процесуальних дій з доказом, який є очевидно недопустимим, то відповідно похідні докази також підлягають визнанню судом, на підставі правової доктрини «плодів отруєного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими, зокрема, які отримані внаслідок отримання очевидно недопустимого доказу - флеш-накопичувача «Lexar», об`ємом пам`яті 64GB, а саме: протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15 січня 2013 року, на підставі якого вилучено у потерпілого флеш-накопичувач «Lexar», об`ємом пам`яті 64GB; протокол огляду предмету від 23 серпня 2013 року, на підставі якого оглянуто флеш-накопичувач «Lexar» об`ємом пам`яті 64GB та скопійовано певні аудіофайли на флеш-накопичувач «Transcend» об`ємом пам`яті 4Gb, «SanDisk» об`ємом пам`яті 4Gb та «SanDisk» об`ємом пам`яті 16Gb, а також записано на оптичний диск без зазначення його номера; флеш-накопичувач «Transcend» об`ємом пам`яті 4Gb; флеш-накопичувач «SanDisk» об`ємом пам`яті 4Gb; стенограми розмов ОСОБА_32 , ОСОБА_22 , ОСОБА_33 , виконані Департаментом карного розшуку МВС України (супровідний лист № 7/4-286 від 16 січня 2014 року); протокол додаткового огляду предмету від 13 січня 2014 року, на підставі якого оглянуто флеш-накопичувач «Lexar» об`ємом пам`яті 64GB та скопійовано певні аудіофайли на флеш-накопичувач «SP Silicon Power» об`ємом пам`яті 4GB; флеш-накопичувач «SP Silicon Power» об`ємом пам`яті 4GB; стенограми розмов ОСОБА_34 , ОСОБА_32 , ОСОБА_22 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , виконані Департаментом карного розшуку МВС України (супровідний лист № 7/4-7531 від 07 листопада 2013 року); висновки експертів № 19/13-02 від 17 січня 2014 року, № 19/13-10 від 17 червня 2014 року, № 19/13-11 від 05 травня 2014 року, № 19/13-07 від 25 березня 2014 року, № 19/13-29 від 28 квітня 2014 року, № 19/13-39 від 01 липня 2014 року, № 19/13-67 від 12 вересня 2014 року, № 19/18-04Ф від 25 лютого 2015 року, № 19/18-19Ф від 06 травня 2015 року; протокол огляду від 18 липня 2016 року; протокол огляду речей та документів від 18 серпня 2016 року; протокол огляду речей та документів від 25 серпня 2016 року; протокол огляду речей та документів від 29 серпня 2016 року; протокол огляду від 07 липня 2014 року, яким оглянуто флеш-накопичувач «SanDisk» об`ємом пам`яті 4Gb.
		Водночас, дослідженні судом аудіофайли та стенограми розмов фізичних осіб, не містять розмов про те, що ОСОБА_38 або інші особи доводили до відома ОСОБА_11 злочинний план по незаконному затриманню та притягненню ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності.
		З огляду на вказане, зазначені докази також не підтверджують існування обставин, які інкримінуються ОСОБА_11 , а навпаки спростовують причетність останнього до цих подій;
		(б) стороною обвинувачення у якості доказів надано матеріали отримані під час досудового слідства у порядку міжнародного співробітництва, зокрема:
		 докази одержані від Швейцарської Конфедерації в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу (копії документів по банківському рахунку компанії «ICD INVESTMENTS SA», який відкритий в банківській установі «PICKET ET CIE», що підтверджують позику компанії «Тріумф Арт Промоушн ЛТД» у розмірі 1,5 млн. доларів США, а також протокол допиту свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 );
		 докази одержані від Російської Федерації в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу (запити та відповіді правоохоронних органів щодо наявності кримінальної справи № 688323, протокол допиту ОСОБА_42 , копії матеріалів кримінальної справи № 835788 за фактом заволодіння грошовими коштами шляхом обману, належними ОСОБА_43 );
		 докази одержані від компетентних органів Угорщини в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу (інформація та документи по рахунку компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», який відкритий в банківській установі «МКВ Bankk Zrt»).
		Однак, у всіх випадках запити про міжнародну правову допомогу разом з додатками направлялись до компетентних органів іноземних держав без дотримання вимог кримінального процесуального законодавства, що тягне за собою недопустимість отриманих доказів у порядку ч. 2 ст. 553 КПК України.
		Так, прокурорами порушено ч. 3 ст. 548 КПК України, адже не надано документів щодо належного перекладу запитів про міжнародну правову допомогу та додатків до них на офіційну мову запитуваної сторони, з підписами перекладача, який здійснив переклад. Документи отримані у порядку міжнародного співробітництва від компетентних органів Угорщини та Російської Федерації офіційно не перекладені на державну мову, що порушує вимоги національного судочинства, передбачені ст. 29 КПК України та ст. 10 Конституції України.
		Запити від 23 квітня 2014 року та від 15 квітня 2015 року викладені стороною обвинувачення на іноземній мові (російській мові), хоча перекладач не залучався для вчинення цієї процесуальної дії.
		Більш того, матеріали кримінальної справи № 835788, копії якої запитувались стороною обвинувачення в компетентних органах Російської Федерації, відносяться до таємної інформації, а тому могли бути отримані лише при отриманні відповідного дозволу слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів. Однак, сторона обвинувачення нівелювала обов`язкові для виконання норми ч. 2 ст. 562 КПК України та отримала відповідні докази з порушенням встановленого порядку;
		(в) під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000502 слідчі органів прокуратури у період з 13 грудня 2016 року по 19 листопада 2019 року діяли поза межами визначених КПК України повноважень.
		Адже, після виділення прокурором матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_34 , інші кримінальні правопорушення відповідно до ст. 216 КПК України у цьому кримінальному провадженні відносились до підслідності слідчих органів Національної поліції України.
		Однак, слідчі органів прокуратури у вказаний період здійснювали досудове розслідування без урахування визначеної у ст. 216 КПК України підслідності.
		У цей проміжок часу було отримано докази у порядку міжнародного співробітництва від компетентних органів Російської Федерації, а тому вони є такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, не уповноваженою особою, у зв`язку з чим є недопустимими;
		(г) показання ОСОБА_22 та ОСОБА_26 , отримані стороною обвинувачення у ході здійснення досудового розслідування, слід сприймати критично, позаяк у кримінальному провадженні № 12013000000000502 у період з 12 травня по 19 червня 2014 року був наявний лише підозрюваний ОСОБА_44 , іншим особам повідомлення про підозру не повідомлялось. Однак, не надано будь-яких доказів, які б підтверджували повідомлення ОСОБА_33 та його захисників про допит свідка ОСОБА_22 у судовому засіданні, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 225 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та у підсумку не дотримано п. 3, 5 ч. 2 ст. 87 КПК України.
		Самі судові засідання проведені слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва, у порядку ст. 225 КПК України щодо допиту свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_26 , з порушенням вимог ст. 29 КПК України, ст. 10 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», на іноземній мові. Ба більше, слідчі судді переконавшись у тому, що свідки сторони обвинувачення не розуміють державну мову, не залучили, у порядку встановленому законом, перекладача, а фактично перебрали на себе його обов`язки.
		Також сторона обвинувачення не забезпечила прибуття та надання цими свідками показань перед незалежним та неупередженим судом, чим порушила право сторони захисту на їх перехресний допит.
		Причини неявки цих свідків до суду, наведені в листах адресованих суду, не можна вважати поважними, адже не містять обставин, передбачених ст. 138 КПК України.
		Більш того, повідомлення ОСОБА_22 та ОСОБА_26 про неможливість прибути до суду, у зв`язку з тим, що їх життю та здоров`ю загрожують певні події на території України є лише припущенням.
		Зокрема, на момент встановленого судом порядку дослідження доказів, а саме допиту свідків сторони обвинувачення, на території України не проводилась повномасштабна збройна агресії Російської Федерації проти України, та, як наслідок, вказані свідки мали можливість та підстави для прибуття до цього суду.
		Неможливість прибуття ОСОБА_22 на територію України в певній мірі пояснюється тим, що саме він організовував вчинення злочинів на території РФ проти потерпілого ОСОБА_12 , у зв`язку з чим має достатні підстави вважати, що може бути притягнутий до кримінальної відповідальності на території Україні за ці діяння.
		У той же час, державні обвинувачі не наполягали на повторному виклику цих свідків та не забезпечили їх прибуття до суду, за тих умов, на їх показах, фактично, будується твердження про вчинення ОСОБА_11 злочинів, чим порушили основну засаду кримінального провадження - безпосередність дослідження показань судом, враховуючи позицію ЄСПЛ у справах «Костовський проти Нідерландів», «Дельта проти Франції», «Боєць проти України».
		Ураховуючи викладене, відсутність поважної причини у свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_26 для неприбуття до суду, як наслідок, тягне за собою недопустимість їх показань, наданих під час досудового розслідування.
		Тим паче, що такі показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_26 містять неузгодження та суперечності, як між собою, так і з матеріалами справи. Так, між показаннями свідка ОСОБА_22 , проведеного у порядку ст. 225 КПК України від 22 травня 2014 року та від 29 березня 2016 року, містяться розбіжності щодо начебто відомих йому обставин, а також він їх змінював, зокрема:
		 з першу говорив, що отримані кошти від ОСОБА_34 витратив на власні потреби, у т.ч. на навчання доньки у м. Лондон, а потім, що передав працівникам правоохоронних органів РФ;
		 зазначав, що договір позики підписав самостійно, але з матеріалів справи встановлено, що договір позики підписувала директор компанії ОСОБА_26 ;
		 систематично називав різні суми коштів, які начебто надійшли від ОСОБА_34 для організації притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності;
		 стверджував, що достовірно знав про те, що копії документів про притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності підроблені, але звідки відома ця інформація, від надання відповіді ухилився;
		 припускає, що ОСОБА_45 начебто було відомо про злочинний план ОСОБА_34 , адже це питання не обговорював з ним;
		 з першу говорив, що виготовив копії документів про притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності самостійно, а потім почав вказувати на працівника правоохоронних органів РФ ОСОБА_46 ;
		 з першу зазначав, що будь-яких претензій щодо повернення грошових коштів за договором позики немає, але насправді все було інакше, що встановлено судом за наслідками дослідження доказів сторони захисту; 
		Головне з показань ОСОБА_22 можна зазначати, що йому достовірно не було відомо про обізнаність ОСОБА_11 про злочинний план ОСОБА_34 , а відповіді на інші питання надані не чітко та на підставі припущень самого ОСОБА_22 , з урахуванням його зацікавленої позиції.
		З іншого боку показання ОСОБА_26 , надані під час досудового слідства, взагалі йдуть усупереч показань ОСОБА_22 та матеріалів справи, зокрема:
		 на початку допиту повідомила, що договір позики не підписувала та такий навіть не бачила в очі, але про те, що кошти у розмірі 1,2 млн. доларів США надійшли на рахунок компанії за цим договором дійсно знала та вказане не викликало у неї будь-яких запитань;
		 у подальшому повідомляла, що дійсно вказана сума коштів надходила на рахунок компанії та за вказівкою ОСОБА_22 здійснила перерахування цих коштів на рахунок, який надав ОСОБА_22 ;
		 хто причетний до вказаних коштів та яке їх цільове призначення їй навіть не було відомо;
		 чому було ліквідовано компанію «TRIUMF ART PROMOTION LTD» не пояснила;
		(ґ) перелік доказів сторони обвинувачення, отриманих з матеріалів досудового розслідування іншого кримінального провадження № 12013000000000333 без урахування положень КПК.
		Зокрема, 28 жовтня 2013 року процесуальний керівник ОСОБА_47 у рамках кримінального провадження № 12013000000000333 виніс постанову, на підставі якої виділив в копіях матеріали цього провадження та приєднав їх до матеріалів кримінального провадження № 12013000000000502, а саме: протоколи додаткових допитів потерпілого ОСОБА_12 від 10.06.2013 та 12.08.2013; клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що перебували у ОСОБА_12 від 13.08.2013; ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2013; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15.08.2013; протокол огляду від 23.08-11.10.2013 флеш-накопичувача «Lexar» об`ємом пам`яті 64Gb і ноутбука «Fujitsu-Siemens».
		Також 29 жовтня 2013 року прокурор ОСОБА_47 у такий же спосіб вирішив додаткового приєднати до матеріалів кримінального провадження № 12013000000000502 наступні копії документів, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_48 від 12.08.2014; клопотання про проведення обшуку в ПАТ «Альфа-Банк» від 12.07.2013; ухвалу Печерського районного суду від 16.07.2013 про проведення обшуку в ПАТ «Альфа-Банк»; доручення ДКР від 17.07.2013 № 13/10-10106; протокол обшуку від 17.07.2013; доручення ДКР від 26.07.2013 № 13/10-10694; протокол огляду від 16.08.2013; доручення ДКР від 04.09.2013; інформацію ДКР від 23.09.2013 № 7/4-6315; постанову про призначення судово-фоноскопічної експертизи від 05.09.2013; супровідний лист від 06.09.2013 № 13/10-333/1; супровідний лист від 17.10.2013 № 19/13-7742; розрахунок вартості експертизи; висновок експерта від 10.10.2013 № 19/13-35; флеш-накопичувач «Silicon Power» об`ємом пам`яті 4Gb.
		Зазначені докази отримані стороною обвинувачення на підставі постанови прокурора ОСОБА_49 шляхом реалізації повноважень не передбачених КПК України, адже кримінальні провадження № 12013000000000333 та № 12013000000000502 не є пов`язаним між собою, не об`єднувались в одне провадження та не виділялись одне з одного в окреме провадження, а копії документів не отримувалися шляхом проведення слідчих або процесуальних дій, передбачених КПК України (тимчасового доступу до речей і документів, проведення огляду за письмовим дозволом слідчого/прокурора, вилучення за результатами обшуку тощо).
		Більш того, матеріали досудового розслідування відносяться до охоронюваної законом таємниці, а тому доступ до них є обмеженим відповідно до вимог КПК України, що свідчить про те, що доступ до цих матеріалів може здійснюватися лише за попереднім дозволом слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів, обшуку або шляхом їх огляду за письмовим дозволом слідчого, прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування.
		За таких обставин, прокурор ОСОБА_47 без наявності будь-яких запитів або клопотань слідчого/прокурора незаконно виділив матеріали досудового розслідування з одного кримінального провадження в інше кримінальне провадження, чим реалізував повноваження, які не передбачені КПК України;
		(д) показання свідків сторони обвинувачення, які було безпосередньо допитано судом, а саме:
		(1) ОСОБА_48 , який їздив до м. Ніци для отримання флеш-накопичувача від невідомої особи (незрозуміло, чи то від хакера, чи то від спецагента);
		(2) ОСОБА_50 , який підтвердив наявність претензійно-правової роботи між агрохолдинга «КСГ Агро» та ТОВ «Фосагро-Україна» за договорами поставки мінеральних добрив;
		(3) ОСОБА_24 , який встановлював зашифрований зв`язок «Cisco», у т.ч. ОСОБА_11;
		(4) ОСОБА_51 , який перебуває у трудових відносинах з потерпілим та якому відомо всі обставини правопорушень лише з показань останнього;
		(5) ОСОБА_52 , який не приймав безпосередньо участь у переговорах щодо укладення договорів поставки мінеральних добрив на користь агрохолдинга КСГ Агро, жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_11 або його обізнаність про злочинний план ОСОБА_34 та його співвиконавця ОСОБА_22 щодо незаконного затримання, тримання під вартою та притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації.
		З огляду на свідчення цих свідків, обвинувачення висунете прокурорами ОСОБА_11 жодним чином не підтверджується, а навпаки спростовує всі можливі припущення прокурорів;
		(е) конструкція сторони обвинувачення щодо використання кредитних коштів у якості засобів вчинення кримінального правопорушення не враховує наявність претензійно-позовної роботи з боку компанії «ICD INVESTMENTS SA» до компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», звернення до правоохоронних органів, та, як наслідок, ліквідації ОСОБА_22 , належної йому компанії.
		Сторона обвинувачення, якій було достовірно відомо про наявність цих обставин, залишила їх поза увагою та встановила лише факт існування договору позики та перерахування коштів за цим договором.
		З метою спростувати начебто причетність ОСОБА_11 до вчинених кримінальних правопорушень, стороною захисту надано суду на дослідження копії документів, а саме договір позики, повідомлення про арбітражне провадження, а також лист компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» про припинення провадження у справі.
		Зі змісту цих документів вбачається, що належна ОСОБА_11 компанія «ICD INVESTMENTS SA» дійсно надавала компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» грошові кошти у якості позики за відсотковою ставкою 5% річних та строком їх повернення до 18.04.2018.
		Внаслідок невиконання компанією «TRIUMF ART PROMOTION LTD» договірних зобов`язань, за ініціативою компанії «ICD INVESTMENTS SA» було розпочато арбітражне провадження в Швейцарській Конфедерації.
		Натомість, ОСОБА_22 для уникнення будь-яких негативних наслідків для себе, у тому числі необхідності повернення кредитних коштів, 20 січня 2015 року ліквідував компанію «TRIUMF ART PROMOTION LTD» та вигадав історію для правоохоронних органів, що начебто кредитні кошти використовувались як засоби вчинення злочину.
		Отже, як вказує сторона захисту, жоден, навіть недопустимий доказ у справі, не спростовує покази і позицію обвинуваченого.
		V. Показання обвинуваченого та потерпілого
		Відповідно до ч. 1 ст. 351 КПК України допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання.
		Згідно зі ст. 353 КПК України допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених ч. 2, 3, 5, 14 ст. 352 цього Кодексу.
		Допитавши вказаних осіб у наведеному порядку, з урахуванням їх статусу у провадженні, Суд з`ясував наступне.
		(і)  ОСОБА_53  (обвинувачений) 
		Обвинувачений ОСОБА_11 вказав, що з потерпілим ОСОБА_54 він знайомий приблизно з 2007-2008 років. Познайомився з ним, як з топ-менеджером «Родовід Банку», в якому обслуговувалися належні йому підприємства. Відносини з ОСОБА_54 спершу були нормальні, однак вони погіршилися у 20013-2014 роках після того, як ОСОБА_12 необґрунтовано став звинувачувати його в допомозі ОСОБА_43 , з яким у нього виник конфлікт. 
		Разом з тим, з ОСОБА_31 він знайомий з 2004-2005 років, на протязі усіх цих років, а ж до 2010 року, підтримував з ним сусідські стосунки, але потім (у 2010 році) їхні діти вступили у фактичні шлюбні відносини та у нього з ОСОБА_31 з`явився спільний онук. В той же час ніяких бізнес-відносин між ним та ОСОБА_31 не було.
		У 2012 році ОСОБА_38 у себе вдома познайомив його зі своїм кумом та близьким знайомим громадянином РФ ОСОБА_55 . Після знайомства з`ясувалося, що останній може сприяти укладенню договорів поставок добрив з «ФОСАГРО». Згодом у нього з ОСОБА_55 склалися бізнес-відносини, сутність яких полягала в тому, що ОСОБА_56 допоміг йому організувати поставки добрив компанією «ФОСАГРО» на користь належного йому агрохолдингу.
		Так, через деякий час після їх знайомства ОСОБА_56 приїжджав до м. Києва з одним з керівників «ФОСАГРО», після чого відбулися перемовини та був укладений контракт на поставку добрив від «ФОСАГРО» на користь одного з підприємств належного обвинуваченому агрохолдингу.
		Через певний час у підприємства виникли проблеми з реалізацією частини отриманої від «ФОСАГРО» продукції, у зв`язку з чим з розрахунками з «ФОСАГРО» за поставлені добрива виникли труднощі.
		У березні чи квітні 2013 року ОСОБА_38 звернувся до нього з проханням «профінансувати грошовими коштами» ОСОБА_57 в межах 1,5 млн. доларів США. У відповідь він висловив ОСОБА_43 свою згоду лише надати компанії ОСОБА_57 кредит від належної йому компанії «ICD INVESTMETS SA», який ОСОБА_58 потім потрібно буде повернути.
		Після цього надав вказівки працівникам швейцарської керуючої компанії ОСОБА_27 зайнятися питанням укладення відповідного договору з компанією ОСОБА_57 . Саме ОСОБА_27 та працівниця його компанії ОСОБА_28 безпосередньо займалися питаннями укладення відповідного договору з менеджерами ОСОБА_57 . Після оформлення документів грошові кошти були перераховані компанії ОСОБА_57 .
		При цьому, коли прийшов час отримувати від ОСОБА_57 проценти за користування кредитом, вони звернулися до ОСОБА_57 з цього приводу, але той заявив, що не може та не бажає повертати кредит, а також про те, що він отримані гроші розцінює не як кредит, а як гроші, які були йому передані безоплатно. 
		Така позиція ОСОБА_57 обумовила звернення до арбітражного суду Швейцарії з позовом про стягнення з компанії ОСОБА_57 відповідних грошових коштів, але під час судового розгляду отримали інформацію про те, що компанія ОСОБА_57 була ліквідована.
		У 2013-2014 роках виник конфлікт між ОСОБА_12 та ОСОБА_31 , який широко висвітлювався у ЗМІ. До подій, що відбувалися між ОСОБА_31 та ОСОБА_12 , обвинувачений ніякого відношення ніколи не мав, але у 2014 році його викликали до ГПУ, де допитали спочатку у якості свідка у кримінальній справі проти ОСОБА_59 ..
		Саме у ході допиту та спілкування зі слідчим обвинуваченому стало відомо про те, що розслідується кримінальне провадження за фактами організації розслідування якихось кримінальних справ проти ОСОБА_12 ..
		Згодом, влітку 2016 році вже йому безпосередньо було повідомлено про підозру, з якої він дізнався про те, що підставою для його кримінального переслідування є саме факт здійснення ним кредитування ОСОБА_57 .
		У ході допиту обвинуваченого прокурорами він зауважив, також про таке:
		- підтвердив факт укладення у 2008 році СгТОВ «СОЮЗ-3», бенефіціарним власником якого він був, та яке згодом увійшло до складу належного йому агрохолдингу «КСГ Агро», кредитного договору із «Родовід Банком», але, в той же час, заперечив власну обізнаність із фактами незаконного припинення у 2009 році як іпотеки банку стосовно відповідного ліквідного заставного майна (будівлі), так й самого кредитного договору.
		- заперечив власну обізнаність про «кураторство» ОСОБА_34 за діяльністю «Родовід Банк» у 2009-2010 роках;
		- визнав факт придбання ним та його дружиною ОСОБА_60 у 2013 році у його знайомих ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 відповідних пакетів акцій банку «Європейський банк раціонального фінансування» (ЄБРФ), які зазначені особи до того придбали у дружини ОСОБА_34 - ОСОБА_65 (сторона обвинувачення вважає, що цією дією фактично було забезпечено отримання істотної участі ним та його дружиною ОСОБА_60 в раніше належному ОСОБА_43 банку «ЄБРФ»);
		- підтвердив факт отримання 20 листопада 2012 року знятих з депозитних рахунків у «Альфа-Банку» сина ОСОБА_34 - ОСОБА_66 грошових коштів у розмірі 4583843 доларів США та 880455 євро, які були потім розміщені вже на його депозитних рахунках у тому ж банку. Але, при цьому вказав, що робив це не за проханням ОСОБА_34 , а за проханням ОСОБА_67 , який хотів зберегти ці кошти.
		В подальшому кошти знімалися кимось з його помічників на підставі відповідної довіреності з його рахунків та періодично видавалися ОСОБА_68 .
		Такими помічниками могли виступати ОСОБА_69 та ОСОБА_70 ;
		- показав, що протягом періоду часу з листопада 2012 року по липень 2013 року ОСОБА_38 перебував поза межами України, мешкав на території різних країн, в тому числі - Угорщини, де й був затриманий у липні 2013 року.
		З яких причин ОСОБА_38 залишив Україну - йому достеменно невідомо. Тільки зі ЗМІ знав, що були порушені та розслідувалися кілька кримінальних справ, які стосувалися ОСОБА_34 , в тому числі щодо вчинення замаху на вбивство ОСОБА_12 .. Сутність цих кримінальних справ йому достеменно не відома, з ОСОБА_31 він ці питання ніколи не обговорював. Чи допитувався ОСОБА_12 в таких кримінальних справах та в якому процесуальному статусі - йому не відомо. Про взаємовідносини між ОСОБА_31 та ОСОБА_12 нічого не відомо;
		- не має місця ситуації щодо отримання ним від когось флеш-накопичувача з записом допитів ОСОБА_12 в якихось кримінальних справах щодо ОСОБА_34 , особисто ніколи ОСОБА_24 флеш-накопичувач з записом допитів ОСОБА_12 працівниками правоохоронних органів не передавав;
		- протягом періоду часу з листопада 2012 року по липень 2013 року спілкувався з ОСОБА_31 переважно телефоном. Телефонний зв`язок при цьому між ними підтримувався у системі ІР-телефонії, із обмеженим колом абонентів, номери абонентів були трьох значні. Сам він та кілька його партнерів стали абонентами цієї системи зв`язку наприкінці 2012 року. Крім них, абонентами системи зв`язку був сам ОСОБА_38 , члени його родини, його партнери та близькі знайомі, зокрема його дружина ОСОБА_71 , їх син ОСОБА_72 , тесть ОСОБА_44 , а також ОСОБА_56 . Супровід роботи цієї системи зв`язку здійснював програміст банку «ЄБРФ» ОСОБА_73 . Згодом він дійсно погодився на пропозицію ОСОБА_34 або ОСОБА_74 розмістити сервери, які використовувалися в роботі цієї системи зв`язку, в офісах підприємств агрохолдингу «КСГ Агро» за кордоном - в Польщі та у Швейцарії. Це було зроблено задля забезпечення більш надійної роботи системи та її захищеності;
		- інформацією про обставини спілкування ОСОБА_34 та ОСОБА_57 протягом 2013 року не володіє. ОСОБА_38 ніколи не звертався до нього з проханням сприяти якимось чином в організації кримінального переслідування ОСОБА_12 правоохоронними органами РФ.
		З приводу власної обізнаності з діяльністю відповідних підприємств-нерезидентів, так чи інакше задіяних в подіях, які охоплені висунутим йому обвинуваченням, ОСОБА_11 показав суду, що протягом, в тому числі 2012-2014 років, він був бенефіціарним власником швейцарської компанії «IСD Investments SA».
		Безпосереднім керівником компанії на посаді її президента, відповідно до угоди від 11 квітня 2012 року, був швейцарець ОСОБА_27 - керівник фідуціарної компанії «Platinum Administration SA», яка надавала послуги з керування на користь компанії «IСD Investments SА».
		Безпосередньо веденням справ компанії «IСD Investments SА» з числа працівників компанії ОСОБА_27. займалася ОСОБА_28. 
		Для вчинення дій з укладення контрактів за участі компанії « IСD Investments SА» ОСОБА_27 повинен був обов`язково отримати його розпорядження на такі дії. Разом з цим, в межах виконання умов раніш укладених контрактів ОСОБА_27 міг самостійно виконувати дії з розпорядження коштами з рахунків компанії «IСD Investments SА». Розпорядження щодо здійснення платежів з рахунків компанії «IСD Investments SА» в межах виконання умов раніше укладених контрактів на адресу ОСОБА_27 та ОСОБА_28 міг надавати також працівник агрохолдингу ОСОБА_70 , при цьому такі розпорядження він міг надавати як телефоном, так й завдяки листуванню електронною поштою. Станом на 2013 рік у компанії «IСD Investments SА» були відкриті рахунки у ліхтенштейнському банку «VP-Bank», однак не пам`ятає, чи були відкриті рахунки у компанії «IСD Investments SА» у швейцарському банку «Pictet».
		Протягом 2012-2014 років також був бенефіціаром компанії «OLBIS INVESTMENTS LTD SA». Протягом зазначеного періоду часу керівником цієї компанії на підставі фідуціарного договору був також ОСОБА_27 , який разом з ОСОБА_28 займалися веденням справ компанії. Йому не відомо, чи були відкриті та чи обслуговувалися у 2013 році компанією «OLBIS INVESTMENTS LTD SA» банківські рахунки у ліхтенштейнському банку «VP-Bank» та у швейцарському банку «Pictet».
		Компанія «Ledoyen Holdings Ltd» не знайома. Про відношення ОСОБА_34 або членів його родини до бенефіціарів, органів управління цієї компанії та її активів - йому нічого достеменно не відомо. Як і не відомо даних про те, хто був керівником цієї компанії протягом 2012-2013 роках, чи існувала коли-небудь заборгованість компанії «IСD Investments SА» перед компанією «Ledoyen Holdings Ltd», чи отримувала компанія «IСD Investments SА» кредит саме від компанії «Ledoyen Holdings Ltd».
		В той же час, ОСОБА_11 підтвердив, що на початку 2013 року особисто узгоджував з ОСОБА_31 умови отримання від того кредитування на суму в розмірі біля 21 млн. доларів США, вони тоді досягли принципової згоди про це, але в подальшому питаннями укладення відповідного договору позики повинен був займатися ОСОБА_27 . Тому особисто він із впевненістю не може сказати, яка саме компанія ОСОБА_34 надала у 2013 році кредит його компанії «IСD Investments SА», яка очолювалася ОСОБА_27 . Конкретні обставини укладення ОСОБА_27 такого договору позики не відомі. Разом з цим, ОСОБА_11 підтвердив, що отриману від компанії ОСОБА_34 позику в розмірі 21 млн. доларів США компанія «IСD Investments SА» не повертала.
		(іі)  ОСОБА_77  (потерпілий)
		Потерпілий ОСОБА_12 зазначив, що з обвинуваченим ОСОБА_11 знайомий з 2007 року, як з власником підприємств - позичальників ПАТ «Родовід Банк».
		В період з 2004 по 2009 роки, коли він був мажоритарним акціонером та одним з віце-президентів «Родовід Банку», головою правління цього банку був ОСОБА_78 , першим заступником голови правління - ОСОБА_79 .
		Навесні 2009 року розпочалася процедура рекапіталізації «Родовід Банк» з боку Держави, у зв`язку з чим функції керування банком перешли до учасників тимчасової адміністрації. Фактично одночасно з цим в банку в якості куратора від КМУ став регулярно з`являтися народний депутат ОСОБА_38 , а на ключові посади в структурі керування «Родовід Банком» були призначені наближені до ОСОБА_34 особи з числа працівників підконтрольного тому банку «ЄБРФ».
		В свою чергу, 28 липня 2009 року ОСОБА_12 за проханням тимчасового адміністратора ОСОБА_80 звільнився з посади віце-президента банку, залишившись в подальшому лише його міноритарним акціонером.
		У другій половині 2009 року за ініціативи ОСОБА_81 особисто познайомився з ОСОБА_82 . Їх знайомство мало своїм підґрунтям необхідність сприяння з боку колишніх мажоритарних акціонерів «Родовід Банку» успішній процедурі рекапіталізації банку.
		Під час однієї з наступних зустрічей ОСОБА_38 з ОСОБА_83 звернулися до нього з проханням допомогти в поліпшенні показників діяльності «Родовід Банк» шляхом організації прийняття на баланс банку значної кількості земельних ділянок в якості додаткового забезпечення зобов`язань певних боржників банків за рядом проблемних кредитних договорів. На таке прохання він погодився, забезпечивши в подальшому участь в представництві перед банком володільців відповідних земельних ділянок кількох своїх знайомих, зокрема - ОСОБА_84 . Але невдовзі з`ясувалося, що відповідні земельні ділянки виявилися неіснуючими та насправді процес прийняття на баланс «Родовід Банк» земельних ділянок фактично був частиною реалізованої ОСОБА_31 злочинної схеми виводу з іпотеки банку ліквідного заставного майна певних боржників перед банком за відповідними кредитними договорами. Як з`ясувалося потім, в числі тих боржників банку, які внаслідок реалізації такої незаконної схеми вивільнили ліквідне заставне майно, було також належне ОСОБА_11 ТОВ «СОЮЗ-3». 
		Приблизно в той же час стало відомо також про те, що ОСОБА_38 причетний до організації та реалізації ще кількох злочинних схем викрадення майна ПАТ «Родовід Банк» у період його рекапіталізації у 2009 року, зокрема - до заволодіння коштами банку в розмірі 18 млн. гривень у вигляді орендної плати за фіктивну оренду формально належного його дружині ОСОБА_85 приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , оплати за його фіктивний ремонт на суму 24 млн. гривень, а також до розкрадання біля 300 млн. гривень у вигляді оплати ніби наданих банку юридичних послуг АО «Бріарей».
		На початку 2010 року за даними фактами правоохоронними органами України були відкриті та почали розслідуватися кілька кримінальних справ. Зокрема, у 2011 році в межах розслідування однієї з таких кримінальних справ зазнав кримінального переслідування, був затриманий та заарештований ОСОБА_86 , який працівниками СБУ був звинувачений в причетності до розкрадання майна ПАТ «Родовід Банк», пов`язаного саме з виводом ліквідного майна з застави банку за кредитним договором одного з боржників банку та використанням підроблених документів про неіснуючі земельні ділянки. При цьому ОСОБА_86 ні до яких розкрадань коштів банку відношення не мав, про підроблений характер документів на земельні ділянки не знав, погодився діяти в інтересах формальних власників відповідних ділянок лише на його прохання, який сам був фактично обманутим ОСОБА_82 .
		Після затримання ОСОБА_87 потерпілий став наполегливо вимагати від ОСОБА_34 прийняття заходів щодо організації його звільнення і зняття обвинувачень. В свою чергу, ОСОБА_38 обіцяв йому, що прийме відповідні заходи, але нічого не робив.
		Згодом, після того, як ОСОБА_86 надав показання про обставини його участі в оформленні прийняття в іпотеку банку відповідної земельної ділянки за кредитним договором ОСОБА_75, а також після того, як вже потерпілий надав працівникам правоохоронних органів показання про те, що участь ОСОБА_87 та кількох інших його знайомих в оформленні іпотеки «Родовід Банк» неіснуючих земельних ділянок мала місце фактично внаслідок його обману з боку ОСОБА_34 та ОСОБА_88 , ОСОБА_86 був звільнений з-під варти.
		На ґрунті всіх цих обставин між ним та ОСОБА_31 наприкінці 2011 року склалися відверто конфліктні стосунки та ОСОБА_38 прийняв рішення про замовлення вчинення його вбивства.
		Так, 19 березня 2012 року на його життя був вчинений замах невідомими особами, які обстріляли його автомобіль з вогнепальної зброї. В середині 2012 року працівниками правоохоронних органів було встановлено, що замах на його вбивство за замовленням ОСОБА_34 був вчинений кумом ОСОБА_34 - ОСОБА_89 , а також кількома підлеглими останнього - ОСОБА_90 , ОСОБА_91 та ОСОБА_92 , які всі були затримані та заарештовані.
		В свою чергу сам ОСОБА_38 з метою ухилення від кримінальної відповідальності за замовлення його вбивства, а також за вчинення кількох інших злочинів 18 листопада 2012 року разом з кількома членами власної родини покинув Україну, переховуючись в подальшому від українських правоохоронних органів послідовно на території кількох європейських країн.
		З початку 2013 року ОСОБА_38 став мешкати на території Угорщини, де 04 липня 2013 року й був затриманий разом із дружиною ОСОБА_93 працівниками Інтерполу на підставі розшуку, оголошеного правоохоронними органами України.
		На той момент часу ОСОБА_38 з ОСОБА_11 вже перебували в фактичних родинних стосунках та підтримували тісні ділові відносини, пов`язані із розпочатою процедурою погодженого між ними набуття ОСОБА_11 замість ОСОБА_34 істотної участі в банку «ЄБРФ», а також із наданням ОСОБА_82 . ОСОБА_11 грошових кошів в розмірі понад 20 млн. доларів США, яке було оформлено договором позики між належною ОСОБА_43 компанією «Ledoyen Holding Ltd» та підконтрольною ОСОБА_11 компанією «IСD Investments SA». Ці обставини обумовили надання ОСОБА_11 допомоги ОСОБА_43 в організації ухилення того від кримінальної відповідальності в Україні, а також його пособництво діям ОСОБА_43 з організації незаконного притягнення його (потерпілого) до кримінальної відповідальності в РФ.
		Залишаючи Україну, ОСОБА_38 за домовленості з ОСОБА_11 організував функціонування своєрідного фонду коштів, які в подальшому спрямовувалися, насамперед, на підкуп працівників правоохоронних органів з метою забезпечення ухилення його від кримінальної відповідальності в Україні. Кошти такого фонду складали грошові кошти в розмірі 4 млн. доларів США та 1 млн. євро, які були зняті довіреними особами ОСОБА_34 з рахунків його сина ОСОБА_32 в «Альфа-Банк» та в подальшому формально розміщені на рахунках ОСОБА_11 в тому ж банку. В подальшому, за потреби, ОСОБА_38 надавав ОСОБА_11 вказівки організувати зняття з рахунків та видачу тієї чи іншої суми з цього фонду працівнику належного ОСОБА_43 банку «ЄБРФ» ОСОБА_24 , який в свою чергу вже забезпечував передачу відповідних готівкових коштів за визначеним ОСОБА_31 призначенням.
		Крім того, наприкінці 2012 року ОСОБА_11 , вочевидь незаконним способом, отримав флеш-накопичувач з відеозаписами його, ОСОБА_12 , допитів співробітниками СБУ у кримінальній справі за фактами розкрадання коштів «Родовід Банк», під час яких він надав показання про відомі йому обставини злочинної діяльності ОСОБА_34 , пов`язаної із розкраданням майна «Родовід банку», в тому числі про організацію прийняття банком в іпотеку неіснуючих земельних ділянок за кредитними договорами кількох позичальників, зокрема і належного ОСОБА_11 ТОВ «СОЮЗ-3». Цей флеш-накопичувач ОСОБА_11 особисто передав ОСОБА_24 для того, щоб той забезпечив передачу відеозаписів на адресу ОСОБА_34 , який на той час перебував вже за межами України, що ОСОБА_24 згодом й зробив.
		Разом з цим, переховуючись поза межами України, ОСОБА_31 в якості засобу комунікації використовувалася заздалегідь створена за його замовленням шифрована система зв`язку із використанням інтернет-зв`язку із замкненим колом абонентів. Ця система була створена з використанням програмного забезпечення компанії «CISCO» ОСОБА_24 , який в подальшому здійснював функції адміністрування цієї системи зв`язку. Абоненти системи зв`язку користувалися як стаціонарними телефонними апаратами, так і мобільними телефонами. Можливості цієї системи зв`язку дозволяли її абонентам здійснювати, зокрема, голосові з`єднання в мережі Інтернет, а також листування у чаті та за допомоги електронної пошти. Устаткування, яке використовувалося в роботі системи, послідовно розміщувалося у приміщеннях «ЄБРФ» у м. Києві, а потім в Польщі та Швейцарії в офісних приміщеннях, які використовувалися в роботі підприємствами з агрохолдингу «КСГ Агро», належного ОСОБА_11 , який сам також був абонентом цієї системи шифрованого зв`язку.
		Наприкінці травня 2013 року до нього, звернувся його спільний з ОСОБА_31 знайомий ОСОБА_94 , який передав йому пропозицію ОСОБА_34 зустрітися з ним в РФ у м. Москва задля того, щоб ОСОБА_38 мав би змогу надати в його розпорядження якісь докази його непричетності до замовлення вчиненого 19 березня 2012 року замаху на його вбивство. На пропозицію зустрітися з ОСОБА_31 він погодився з метою отримати відомості про його поточне місце мешкання поза межами України, щоб в подальшому передати її правоохоронним органам України.
		За посередництва ОСОБА_95 було домовлено, що його зустріч з ОСОБА_31 повинна була відбутися у приміщенні аеропорту у м. Москва 31 травня 2013 року. У вказаний день він з ОСОБА_96 прилетів до м. Москва, де протягом тривалого часу вони очікували ОСОБА_34 , але той на зустріч так і не прибув, при цьому протягом кількох годин просто намагався утримувати їх в режимі очікування в приміщенні аеропорту, обіцяючи невдовзі прибути на зустріч. Він запідозрив, що ОСОБА_38 насправді не мав наміру зустрічатися з ним, а пропозицію про зустріч саме в м. Москва вигадав лише в якості приводу виманити його на територію РФ. Тому він терміново залишив московський аеропорт. В подальшому з`ясувалося, що на той час ОСОБА_38 вже розраховував на те, що його, ОСОБА_12 , вже оголосили в федеральний розшук в РФ, у зв`язку з чим він мав бути затриманим правоохоронцями РФ.
		Незважаючи на перебування ОСОБА_34 поза межами України, він розумів, що небезпека для його життя з боку ОСОБА_34 зберігається й на майбутнє. Тому він за допомоги працівників європейських детективних агентств здійснював спроби встановити місцезнаходження ОСОБА_34 , а також місцезнаходження устаткування, яке використовувалося в роботі зазначеної шифрованої системи зв`язку, яку ОСОБА_38 вочевидь міг використовувати в плануванні та реалізації чергових злочинних дій по відношенню до нього.
		У серпні 2013 року з ним через «Скайп» зв`язалася особа, яка спочатку представлялася йому працівником правоохоронних органів, але виявився просто хакером, який запропонував йому придбати у них інформацію з шифрованої системи зв`язку, яку використовував ОСОБА_97 . Він направив на зустріч з представником цих осіб до м. Ніцца свого знайомого ОСОБА_48 , який зустрівся з цими людьми, отримав від них флеш-накопичувач з численними розмовами, надав можливість йому прослухати один з файлів.
		З розмови на цьому файлі він почув, як ОСОБА_38 обговорює з кимось план притягнення його, ОСОБА_12 , до кримінальної відповідальності за фінансування тероризму на території РФ. Виходячи з очевидної важливості запропонованої йому інформації, він погодився придбати відповідний носій подібної інформації. В результаті він отримав в розпорядження флеш-накопичувач, на якому містився великий масив даних, листування, повідомлень електронною поштою, розмов, які стосувалися в тому числі відповідного злочинного плану ОСОБА_34 по відношенню до нього.
		Зокрема, інформація на придбаному ним флеш-накопичувачі свідчила про те, що у травні-червні 2013 року російські правоохоронці, які були підшукані для цих цілей кумом ОСОБА_34 - громадянином РФ ОСОБА_25 , за замовленням ОСОБА_34 в межах реально існуючої кримінальної справи за фактом реально скоєного терористичного акту в РФ фальсифікують докази його, ОСОБА_12 , причетності до фінансування такої незаконної діяльності з метою подальшого оголошення його у міжнародний розшук, який повинен закінчитися його затриманням та екстрадицією до РФ з подальшим поміщенням до місць ізоляції, як місця його вбивства в майбутньому.
		Як з`ясувалося згодом, цими працівниками правоохоронних органів ПКФО РФ виявилися ОСОБА_98 та ОСОБА_99 . Інформацію з флеш-накопичувача він сприйняв як таку, що дійсно свідчить про наявність реальної загрози для його життя з боку ОСОБА_34 та його співучасників у готуванні відповідних злочинних дій, тому про цей факт він відразу повідомив працівникам правоохоронних органів України, якими було відкрите відповідне кримінальне провадження, а отриманий ним флеш-накопичувач - вилучений. 
		Під час розслідування кримінального провадження йому стали відомі наступні відомості. ОСОБА_25 домовився про виконання правоохоронцями РФ замовлення ОСОБА_34 щодо нього, за умови надання їм ОСОБА_31 хабаря в розмірі 1 200 000 доларів США, на що ОСОБА_38 погодився.
		Між ОСОБА_31 та ОСОБА_25 було домовлено, що передача ОСОБА_31 цих грошових коштів в розпорядження ОСОБА_25 для подальшої їх передачі безпосереднім виконавцям буде організована шляхом безготівкових платежів між підконтрольними компаніями із залученням компаній ОСОБА_11 , з яким ОСОБА_38 про таку форму участі в реалізації злочинного плану вочевидь заздалегідь домовився.
		Далі 19 квітня 2013 року ОСОБА_38 організував перерахування грошової суми в розмірі 1205000 доларів США з рахунку належної йому компанії «Ledoyen Holding Ltd» на рахунок належної ОСОБА_11 компанії «IСD Investments SA» в швейцарському банку «Піктет».
		Разом з цим ОСОБА_38 надав ОСОБА_11 раніш отримані від ОСОБА_25 відомості про банківські реквізити підконтрольної ОСОБА_25 компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в угорському банку.
		В свою чергу, ОСОБА_11 надав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_100 безпосередньо організувати перерахування відповідної грошової суми з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD».
		Після цього був виготовлений фіктивний договір позики між компаніями «IСD Investments SA» та «TRIUMF ART PROMOTION LTD», екземпляр якого ОСОБА_101 електронною поштою направив на адресу ОСОБА_28 - працівниці компанії ОСОБА_27 , яка надавала фідуціарні послуги компаніям ОСОБА_11 , із одночасним розпорядженням організувати платіж в розмірі 1200000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» ніби на підставі умов цього договору позики. ОСОБА_28 виконала відповідне розпорядження та відповідний платіж в розмірі 1200000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» в банку «Піктет» на рахунок компанії ОСОБА_25. «TRIUMF ART PROMOTION LTD» був здійснений.
		В свою чергу ОСОБА_25 перевів ці безготівкові кошти у готівку та в подальшому особисто передав вже готівкові кошти в розмірі 1200000 доларів США ОСОБА_107 Р.
		На конвертації суми в розмірі 1200000 доларів США в готівку ОСОБА_25 поніс витрати в розмірі 61000 доларів США, які ОСОБА_38 погодився ОСОБА_25 компенсувати. ОСОБА_38 звернувся із відповідним проханням на адресу ОСОБА_11 , який в свою чергу надав вказівку ОСОБА_100 організувати відповідний платіж. В свою чергу ОСОБА_102 надав вказівку працівниці фідуціарної компанії ОСОБА_27 організувати платіж в розмірі 61000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» вже у ліхтенштейнському банку «VP-Bank» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» ніби на підставі умов все того ж фіктивного договору позики, при цьому задля забезпечення здійснення цього платежу з рахунку компанії «IСD Investments SA» у банку «VP-Bank» на нього попередньо була зарахована грошова сума у відповідному розмірі з рахунку іншої належної ОСОБА_11 компанії «Olbis Investments Ltd S.A.».
		Таким чином відповідний платіж в розмірі 61000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії ОСОБА_25 «TRIUMF ART PROMOTION LTD» був також здійснений.
		В подальшому у ОСОБА_25 у зв`язку із організацією вчинення правоохоронцями в РФ незаконних дій щодо нього, ОСОБА_12 , виникли інші додаткові витрати в розмірі 100000 доларів США.
		Ці витрати ОСОБА_25 також були тому компенсовані ОСОБА_31 за участі ОСОБА_11 наступним чином.
		В банку «ЄБРФ», який на той час фактично вже перебував під контролем ОСОБА_11 , була емітована платіжна картка до рахунку ОСОБА_103 , на який була зарахована відповідна грошова сума в розмірі 100000 доларів США, яка попередньо була знята з рахунку ОСОБА_11 .
		Картку за розпорядженням ОСОБА_34 емітував ОСОБА_104 , який потім передав її до м. Москва через провідника поїзду сполученням «Київ-Москва». Після отримання картки ці кошти секретар ОСОБА_25 протягом кількох днів зняла у банкоматах у м. Москва, РФ. 
		Після отримання таким чином від ОСОБА_34 оплати їх злочинних дій, ОСОБА_105 разом із іншими певними особами з числа правоохоронців РФ приступили до безпосереднього виконання злочинних дій.
		Насамперед, ОСОБА_38 надав ОСОБА_106 вказівку переслати на адресу ОСОБА_25 з використанням системи шифрованого зв`язку документи з відомостями щодо його повних анкетних даних, необхідних для фальсифікації та штучного створення доказів його причетності до вчинення відповідного злочину на території РФ, які ОСОБА_25 передав ОСОБА_107 .
		Далі правоохоронці в РФ організували виготовлення пакету процесуальних документів у відповідній кримінальній справі про причетність його, ОСОБА_12 , до фінансування терористичної діяльності на Кавказі в РФ, притягнення його до кримінальної відповідальності за відповідний злочин, обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, про оголошення в федеральний та міжнародний розшук тощо.
		Під час виконання злочинних дій щодо нього співучасники постійно спілкувалися між собою в системі шифрованого зв`язку, а також пересилали один одному фотокопії виготовлених процесуальних документів з приводу притягнення його, ОСОБА_12 , до кримінальної відповідальності та оголошення в розшук тощо.
		Крім цього, на відповідне прохання ОСОБА_34 факт появи відомостей щодо нього, ОСОБА_12 , в базах розшукуваних осіб Інтерполу на підставі розшуку, оголошеного правоохоронцями РФ, за допомогою осіб з числа власних професійних зв`язків в органах Інтерполу, постійно перевіряв знайомий ОСОБА_34 - ОСОБА_108 .
		Окрім іншого, під час спілкування на предмет виконання ОСОБА_109 замовлення ОСОБА_34 щодо нього, між ними обговорювався варіант можливого приїзду ОСОБА_110 з РФ до м. Києва, щоб певний час слідкувати за ним, ОСОБА_12 , за результатами чого вирішити питання про можливість здійснення спроби його фактичного викрадення з подальшим незаконним вивезенням з України на територію РФ у багажнику автомобілю.
		В той же час, з інформації, отриманої з флеш-накопичувача, були наявні відомості лише про вірогідну посаду ОСОБА_110 в правоохоронних органах Північно-Кавказького федерального округу РФ та його ім`я ОСОБА_15 , але не було відомостей про його прізвище. Розуміючи, що перебування ОСОБА_34 в ізоляції в Угорщині не є перешкодою для подальшого виконання правоохоронцями в РФ незаконних дій щодо нього, він вирішив прийняти заходів щодо самостійного встановлення повних анкетних даних осіб з числа правоохоронців РФ, причетних до виконання відповідного злочинного замовлення ОСОБА_34 , для того, щоб в подальшому передати таку інформацію на адресу правоохоронних органів України. Для цього, з України на територію ПКФО РФ восени 2013 року направився начальник служби безпеки належного йому банку АТ «КБ «СОЮЗ» (м. Київ) ОСОБА_111 з двома помічниками. ОСОБА_112 вдалося домовитися про зустріч з тоді йому незнайомим ОСОБА_109 в приміщенні аеропорту м. Мінеральні Води, під час якої ОСОБА_111 мав намір отримати відомості про прізвище та посаду ОСОБА_113 . Зустріч з ОСОБА_114 . ОСОБА_115 була призначена через дзвінок на його телефонний номер, відомості щодо якого містилися на флеш-накопичувачі. При цьому задля того, щоб ОСОБА_116 зацікавився зустріччю, ОСОБА_111 представився йому представником ОСОБА_23 . 
		Але, як виявилося, ОСОБА_116 вочевидь здогадався про те, що ОСОБА_111 в дійсності не представляє ОСОБА_23 , та при зустрічі з ОСОБА_115 в аеропорту намагався організувати затримання ОСОБА_51 з його помічниками. В підсумку ОСОБА_111 з його помічниками були таки затримані, їх документи громадян України були пошкоджені, вони були звинувачені у ніби незаконному перетині кордону з РФ, після чого тривалий час перебували під адміністративним арештом. Все таки за результатами поїздки ОСОБА_51 до РФ анкетні дані ОСОБА_15 були встановлені, їм виявився саме ОСОБА_117 . Згодом в РФ була організована відповідна перевірка, за результатами якої ОСОБА_46 звільнили з органів поліції РФ та притягли до кримінальної відповідальної за вчинення незаконних дій по відношенню до нього. При цьому ОСОБА_105 в подальшому був навіть засуджений. 
		На його думку, ОСОБА_11 міг бути не повідомлений ОСОБА_31 про те, що кінцевою метою замовлених ним злочинних дій російських правоохоронців була організація вбивства його, ОСОБА_12 , після затримання, екстрадиції до РФ, арешту та поміщення до місць ізоляції.
		Але про те, що він на прохання свого родича та ділового партнера ОСОБА_34 надає допомогу тому в організації злочинних дій правоохоронців за фальсифікацію в РФ матеріалів відповідної кримінальної справи стосовно нього, ОСОБА_11 безумовно знав та свідомо приймав участь в організації оплати відповідних злочинних дій із використанням рахунків належної йому компанії «IСD Investments SA».
		Цей факт ОСОБА_11 навіть підтверджував йому особисто під час їх зустрічі у 2014 році.
		В подальшому ОСОБА_11 з метою ухилення від кримінальної відповідальності за пособництво ОСОБА_43 у вчиненні відповідних злочинних дій стосовно нього, ОСОБА_12 , надав на адресу правоохоронних органів неправдиві відомості про те, що платіж в розмірі 1200000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії ОСОБА_25 «TRIUMF ART PROMOTION LTD» виявляв собою форму виконання умов ніби реального договору позики між компаніями «IСD Investments SA» та «TRIUMF ART PROMOTION LTD», а платіж в розмірі 61000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії ОСОБА_25 «TRIUMF ART PROMOTION LTD» ніби був оплатою ним своєрідної комісійної винагороди ОСОБА_25 за успішне лобіювання інтересів агрохолдингу «КСГ Агро» при укладенні договору поставки добрив між одним з підприємств агрохолдингу та компанією «ФОСАГРО Україна». З метою надання ознак хоча б якоїсь правдивості такій версії власної участі та участі підконтрольного йому підприємства у відповідних подіях, у 2015 року ОСОБА_11 організував навіть імітування судового процесу зі стягнення з компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» та з ОСОБА_25 грошової суми, отриманої від компанії «IСD Investments SA» у квітні 2013 року.
		Разом з тим, у 2017 році ОСОБА_11 взагалі організував ліквідацію компанії «IСD Investments SA».
		VІ. Фактичні обставини кримінального провадження 
		Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, встановив таке.
		Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. 
		Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року, у справі №154/3213/16).
		У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України).
		В цій справі з`ясовано, що фактичні обставини цього кримінального провадження в частині описаної ролі обвинуваченого не є дійсними з огляду на сукупність таких доказів з числа регламентованих ст. 84 КПК України, як-то:
		1. показання
		Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
		В цій справі, особи, вказані в ч. 1 ст. 95 КПК України, щодо обставин кримінального провадження навели такі відомості, як-то:
		1.1. показання свідків допитаних в суді
		Будучи допитаними у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки вказали наступне:
		-  ОСОБА_118  зазначив, що з потерпілим ОСОБА_12 він знайомий тривалий час, перебуває у добрих дружніх та ділових стосунках, а також, будучи професійним спеціалістом в галузі ІТ-технологій, на протязі тривалого часу допомагає ОСОБА_12 та членам його родини в налаштуванні та використанні комп`ютерної техніки.
		У серпні 2013 року ОСОБА_12 висловив прохання відвідати м. Ніцца, де за участі дружини ОСОБА_12 буде організована його зустріч з якоїсь особою, від якої він повинен отримати флеш-накопичувач, ознайомитися з його вмістом.
		Після прибуття до м. Ніцца він зустрівся з дружиною ОСОБА_12 в одному з кафе, де вона передала йому сумку, після чого залишила у кафе, висловивши прохання в подальшому діяти відповідно до вказівок її чоловіка.
		Відповідно до отриманої від ОСОБА_12 інформації, саме в тому кафе до нього повинен був звернутися чоловік та передати флеш-накопичувач. Через деякий час до нього дійсно підійшов чоловік та передав флеш-накопичувач, після чого відійшов кудись. Він відкрив наданий флеш-накопичувач на власному ноутбуці, який заздалегідь взяв з собою, та побачив, що на флеш-накопичувачі містяться численні аудіо-файли. Кілька файлів він тоді ж включив та зрозумів, що на них записані розмови людей. Тоді ж він зателефонував ОСОБА_12 , якому підтвердив той факт, що отримав флеш-накопичувач, повідомив про його вміст, а потім за проханням ОСОБА_12 за допомогою електронної пошти надіслав ОСОБА_12 кілька аудіо-файлів з отриманого флеш-накопичувача.
		Через деякий час ОСОБА_12 перетелефонував йому та висловив прохання передати, отриману ним до того від його дружини, сумку чоловіку, який до того передав йому флеш-накопичувач, а сам флеш-накопичувач залишити собі та передати йому. Свідок так і зробив.
		В подальшому по прильоту до м. Києва відразу передав ОСОБА_12 отриманий флеш-накопичувач.
		Згодом з обставин спілкування з ОСОБА_12 , а також з працівниками правоохоронних органів в Україні йому стало відомо про те, що зміст розмов на аудіо-файлах на отриманому ним флеш-накопичувачі стосувався готування певними особами вчинення замаху на життя ОСОБА_12 .
		В подальшому його викликали до органів прокуратури України, де він надавав показання про обставини його поїздки до м. Ніцца та отримання там за проханням ОСОБА_12 відповідного флеш-накопичувача;
		-  ОСОБА_111  показав суду, що у 2011 році він працевлаштувався на посаду начальника служби безпеки банку «СОЮЗ», м. Київ.
		У березні 2012 року був вчинений замах на вбивство голови наглядової ради цього банку ОСОБА_12 , до замовлення організації вчинення якого, як було з`ясовано під час розслідування відповідної кримінальної справи, був причетний ОСОБА_38 , який почав ухилятися від відповідальності за вказаний та кілька інших злочинів поза межами України.
		Незабаром з`ясувалося, що перебуваючи у розшуку, ОСОБА_38 не залишив планів на організацію вбивства ОСОБА_12 , залучивши до готування такого, свого близького знайомого громадянина РФ ОСОБА_119 , а також кількох працівників правоохоронних органів РФ.
		Так, в один з днів у жовтні 2013 року його викликав ОСОБА_12 до свого службового кабінету, після чого запропонував прослухати кілька аудіо-файлів з записами телефонних розмов кількох чоловіків, в тому числі розмови ОСОБА_34 з ОСОБА_55 , ОСОБА_34 з чоловіком на ім`я ОСОБА_15 , а також ОСОБА_57 з цим же чоловіком.
		Загальний зміст цих розмов надав підстави вважати, що в них йдеться про готування вчинення повторного замаху на вбивство ОСОБА_12 , зокрема, співрозмовниками обговорювалося те, що в матеріалах якоїсь кримінальної справи в РФ за фактом реально вчиненого в РФ терористичного акту здійснюється фальсифікація доказів причетності ОСОБА_12 до фінансування таких протиправних дій, на підставі чого незабаром правоохоронці РФ повинні оголосити ОСОБА_12 спочатку у всеросійський розшук, а потім вже у міжнародний розшук, а після того, як ОСОБА_12 буде затриманий, то його буде поміщено до місця ізоляції у РФ, з якого він «вже не повернеться».
		В наданих йому для прослуховування розмовах було, зокрема, чутно, як ОСОБА_38 намагався з`ясувати у ОСОБА_57 причину, з якої затримується оголошення ОСОБА_12 у розшук, на що ОСОБА_56 повідомляв ОСОБА_43 про те, що документи про оголошення ОСОБА_12 у розшук вже готові, направлені куди треба, але потрапляння відомостей щодо ОСОБА_12 до відповідних баз розшукуваних осіб затримується з якихось суто технічних причин.
		Також зі змісту розмов стало зрозуміло, що безпосередньо організацією фальсифікації доказів причетності ОСОБА_12 до тероризму у РФ за замовленням ОСОБА_34 займаються два російських правоохоронця - працівники поліції на Кавказі на ім`я ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Окрім аудіо файлів з відповідними розмовами, також були файли із відповідними підробленими документами, зміст яких дійсно свідчив про фальшування в РФ доказів причетності ОСОБА_12 до вчинення в РФ злочинів. В той же час, на записах відомості щодо прізвищ ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не звучали.
		Розмови та інші продемонстровані йому ОСОБА_12 файли містилися на флеш-накопичувачі.
		Джерело походження цього флеш-накопичувача у ОСОБА_12 він не з`ясовував.
		Після того, як були прослухані відповідні записи розмов, він з ОСОБА_12 стали радитися щодо того, яким чином їм власними силами можна з`ясувати конкретні повні анкетні дані правоохоронців РФ ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , щоб в подальшому надати такі відомості на адресу правоохоронних органів України або для того, щоб вступити з ними у контакт з метою умовити відмовитися від вчинення відповідних протиправних дій щодо ОСОБА_12 .
		Свідок запропонував ОСОБА_12 особисто поїхати до відповідних міст у РФ, де шляхом відвідування адміністративних приміщень правоохоронних органів буде намагатися встановити повні анкетні дані та назви посад правоохоронців РФ ОСОБА_15 і ОСОБА_16 .
		Для реалізації цього задуму в один з днів у жовтні або листопаді 2013 року він залізничним транспортом виїхав з України до РФ разом із двома помічниками ОСОБА_120 та ОСОБА_76. По приїзду до м. Мінеральні Води за результатами відвідування адміністративних приміщень різноманітних правоохоронних органів та ознайомлення лише із загальнодоступними там даними про працівників таких органів, встановити відомості щодо особистостей ОСОБА_15 і ОСОБА_16 йому не вдалося. Тоді свідок вирішив здійснити спробу встановити особу ОСОБА_15 під час особистої зустрічі з ним в аеропорту м. Мінеральні Води.
		Свідок зателефонував за російським телефонним номером, яким ніби користується ОСОБА_15 , відомості про який він отримав від ОСОБА_12 перед виїздом з України. Для того, щоб зацікавити ОСОБА_15 в зустрічі, він представився ОСОБА_15 знайомим сина ОСОБА_34 - ОСОБА_121 , якому треба зустрітися з ним задля того, щоб обговорити відому йому ситуацію. ОСОБА_15 погодився на зустріч в аеропорту. Вони зустрілися у розміщеному там кафе, ОСОБА_15 він впізнав за його попереднім дзвінком. Намагаючись отримати інформацію про його посаду в правоохоронних органах та повні анкетні дані, він відразу попросив ОСОБА_15 пред`явити службове посвідчення, але той почав ухилятися від цього, пропонуючи вийти з приміщення аеропорту та пройти до його автомобілю, в салоні якого він нібито залишив посвідчення. Тоді він здогадався, що ОСОБА_15 йому не вірить та всіляко намагається вимусити його вийти з приміщення аеропорту. Ці наміри ОСОБА_15 він сприйняв як загрозливі для себе, тому він звернувся до працівників поліції, яким представився та повідомив про те, що йому загрожує небезпека з боку ОСОБА_15 .
		В подальшому він з ОСОБА_120 фактично були затримані та в подальшому залишалися у приміщенні аеропорту, до нього та його помічників формально були застосовані санкції за ніби незаконний перетин кордону РФ на підставі начебто підроблених паспортів громадян України, у зв`язку з чим відносно них були постановлені судові рішення про притягнення їх до відповідальності та застосовані санкції у вигляді штрафу та примусового видворення з території РФ, після цього на 10-тиденний термін можливості оскарження таких судових рішень поміщено до місця ізоляції.
		Під час їх перебування вже у місці ізоляції, їх відвідували консул України, адвокати, а також співробітники ФСБ, які, за їх твердженням, вже займалися розслідуванням протиправної діяльності ОСОБА_15 . Після закінчення 12 діб з моменту їх затримання, вони втрьох були звільнені з місця ізоляції, доставлені до аеропорту м. Мінеральні Води, з якого літаком повернулися до України.
		Після повернення до України свідок зустрівся з ОСОБА_12 , повідомив йому про обставини, якими супроводжувалася їх поїздка до РФ. Згодом про ці обставини він надавав показання у правоохоронних органах України. Також йому довелося їздити через кілька років до РФ, де він у СК РФ надавав показання про обставини поїздки до м. Мінеральні Води, а також приймав участь у впізнанні ОСОБА_15 за фотографіями. Тоді ж йому вже достеменно стало відомо, що цим ОСОБА_15 виявився співробітник поліції РФ за прізвищем ОСОБА_122 , який на той час тримався під вартою в РФ у зв`язку із розслідуванням стосовно нього кримінальної справи, пов`язаної саме із причетністю ОСОБА_123 до фальсифікації матеріалів кримінальної справи стосовно ОСОБА_12 в РФ.
		З обставин спілкування з ОСОБА_12 , а також з відомостей, які йому стали відомі у зв`язку з його участю в проведенні правоохоронними органами України розслідування відповідної кримінальної справи йому стало відомо, що незаконні дії щодо ОСОБА_12 . ОСОБА_56 та російські правоохоронці здійснювали на оплатній основі. При цьому оплату здійснення таких незаконних дій їх замовник ОСОБА_38 здійснив завдяки залученню свого родича та ділового партнера ОСОБА_11 ..
		Зокрема, ОСОБА_38 організував перерахування відповідних грошових коштів на рахунок підконтрольної ОСОБА_11 структури, а вже ОСОБА_11 , в свою чергу, організував в подальшому перерахування коштів на рахунки підконтрольної ОСОБА_58 структури, після чого ОСОБА_56 перевів їх у готівку та в подальшому передав виконавцям;
		-  ОСОБА_24  зауважив, що з ОСОБА_31 він познайомився у 1997 року у зв`язку із працевлаштуванням у комп`ютерний відділ банку «Донкредитінвест» (м. Донецьк), фактичним власником якого був ОСОБА_97 .
		В подальшому до кінця 2013 року він працював у цьому банку у різних посадах.
		У 2005 році банк став працювати вже й у м. Києві, на той момент банк змінив назву на «Європейський банк раціонального фінансування». В подальшому у 2013 року банк змінив назву на «КСГ Банк» у зв`язку з тим, що фактичним власником банку «Європейський банк раціонального фінансування» замість ОСОБА_34 став власник холдингу «КСГ» ОСОБА_11 , який був бізнес-партнером, сусідом та фактичним родичем ОСОБА_59 .. 
		З часом його стосунки з ОСОБА_31 стали більш тіснішими у зв`язку з тим, що ОСОБА_38 почав доручати йому виконання завдань в його особистих інтересах, в тому числі пов`язаних із налаштуванням та використанням комп`ютерної техніки в його особистих інтересах.
		Так, у вересні 2012 році за замовленням та за рахунок ОСОБА_34 він на базі програмного забезпечення компанії «CISCO» створив та ввів у експлуатацію шифровану систему зв`язку через Інтернет.
		Серверна група цієї системи спочатку розташовувалася у приміщенні банку «Європейський банк раціонального фінансування», але в подальшому за вказівкою ОСОБА_34 та за погодженням з ОСОБА_11 була розміщена у приміщеннях офісів «КСГ» за межами України.
		Ця система шифрованого зв`язку включала в себе замкнуте коло абонентів в складі кількох груп абонентів, зокрема - членів родини ОСОБА_34 , групу бізнес партнерів ОСОБА_34 , групу близьких знайомих ОСОБА_34 , групу адвокатів тощо.
		ОСОБА_38 особисто визначав осіб для їх включення до абонентів цієї системи зв`язку та після цього надавав йому вказівки про те, кого саме треба підключити до системи та кому передати параметри підключення або телефонні апарати.
		Загальна кількість абонентів системи зв`язку була понад 100 абонентів, кожен з абонентів системи знав особистості лише тих абонентів системи, з якими постійно спілкувався, всіх абонентів системи знав лише ОСОБА_38 , для якого він складав перелік всіх користувачів номерів в системі зв`язку. Кожен з абонентів цієї системи зв`язку мав один або кілька трьохзначних телефонних номерів, які могли використовуватися як на стаціонарних, так і на мобільних телефонах Iphone.
		Система зв`язку, зокрема, забезпечувала можливість голосового з`єднання між її абонентами, листування у внутрішньому чаті, а також пересилання абонентами системи повідомлень за допомогою внутрішньої електронної пошти.
		Серед інших, абонентами цієї шифрованої системи зв`язку були: сам ОСОБА_38 з кількома номерами, в тому числі з номером «НОМЕР_15»; син ОСОБА_34 - ОСОБА_124 з номером «НОМЕР_16»; тесть ОСОБА_34 - ОСОБА_44 ; ОСОБА_11 з кількома номерами, в тому числі «НОМЕР_17», а також кілька осіб з числа працівників належних йому підприємств; кілька осіб, які надавали ОСОБА_43 юридичні послуги, зокрема - ОСОБА_125 та ОСОБА_126 ; працівник органів Інтерполу ОСОБА_127 з номером «НОМЕР_18»; кум ОСОБА_34 громадянин РФ ОСОБА_128 з кількома номерами. Також за вказівкою ОСОБА_34 він зареєстрував в системі зв`язку помічників ОСОБА_57 росіян з іменами ОСОБА_15 та ОСОБА_129 , після чого передав на адресу ОСОБА_130 параметри налаштування для цих нових абонентів системи шифрованого зв`язку з номерами «НОМЕР_19» або «НОМЕР_20» для ОСОБА_15 , а також «НОМЕР_21» - для ОСОБА_131 . Про цих двох осіб йому відомо лише те, що вони були громадянами та мешканцями РФ, про що йому якось говорив сам ОСОБА_56 , про род занять цих осіб йому нічого не відомо.
		Можливостями створеної ним системи шифрованого зв`язку її абоненти могли користуватися протягом вересня 2012 - вересня 2013 року. З вересня 2013 року він перестав займатися адмініструванням цієї системи зв`язку.
		З кінця 2012 року ОСОБА_38 виїхав за межі України, у зв`язку з цим надав свідку завдання перемістити серверну групу системи шифрованого зв`язку за межі України.
		За для цього на початку 2013 року за вказівкою ОСОБА_34 та за погодженням з ОСОБА_11 частина серверів системи були розміщені у приміщеннях офісів «КСГ» спочатку у м. Варшава, Польща, а потім у м. Лугано, Швейцарія.
		Після арешту ОСОБА_34 за кордом у середині 2013 року ОСОБА_11 надав вказівку забрати сервери системи з банку «КСГ Банк», щоб вони його не компрометували.
		Свідок створював систему зв`язку, прагнучі виключити можливість несанкціонованого зняття з неї інформації сторонніми особами, але виключити можливість несанкціонованого ним, як адміністратором системи шифрованого зв`язку, втручання сторонніх осіб в роботу системи та зняття з неї інформації він не може. 
		На початку 2013 року в м. Києві ОСОБА_132 передав йому для подальшої передачі ОСОБА_43 пакет документів з відомостями щодо ОСОБА_12 , зокрема - про його прописку та інші дані.
		Отримані від ОСОБА_133 документи він спочатку переслав ОСОБА_43 електронною поштою в межах шифрованого каналу зв`язку, а потім відповідно до отриманих від ОСОБА_34 вказівок переслав цей пакет документів з даними стосовно ОСОБА_12 за допомогою електронної пошти в системі шифрованого зв`язку на адресу ОСОБА_57 .
		З самим ОСОБА_12 свідок знайомий не був. Про характер взаємовідносини між ОСОБА_31 та ОСОБА_12 йому особисто нічого не відомо. 
		Також свідок зауважив, що одного дня взимку 2013 року йому зателефонував ОСОБА_11 та попросив заїхати до нього в офіс. Ввечері того ж дня він під`їхав на офіс «КСГ Агро» за адресою: м. Київ, вул. Рогнединська, буд. 4, де зустрівся з ОСОБА_11 в його робочому кабінеті, після чого ОСОБА_11 особисто передав йому флеш-накопичувач, висловивши при цьому прохання передати інформацію з флеш-накопичувача ОСОБА_134 .
		На цьому його зустріч з ОСОБА_11 закінчилась. Після чого свідок зателефонував ОСОБА_43 , повідомивши про отримання від ОСОБА_11 флеш-накопичувача. ОСОБА_38 попросив його з`ясувати характер інформації, яка розміщена на флеш-накопичувачі.
		Свідок відкрив флеш-накопичувач та побачив, що на ньому були розміщені кілька відео-файлів з записом допиту ОСОБА_12 . Про це він повідомив ОСОБА_34 , який надав йому вказівку передати такі файли на адресу ОСОБА_135 , який на той час теж перебував поза межами України.
		Відповідні відео-файли у зв`язку із їх великим об`ємом виявилося неможливим передати в системі шифрованого зв`язку, тому свідок за попередньої домовленості про те із ОСОБА_136 передав відео-файли на адресу останнього із використанням спеціально створеного для цих цілей тимчасового файло-обмінника.
		Про характер особистих взаємовідносин між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 свідку нічого не відомо. 
		Крім іншого, свідок зазначив, що з кінця 2012 року до осені 2013 року за проханням ОСОБА_34 , який у листопаді 2012 року виїхав за межі України, він вів облік витратних операцій особистих грошових коштів ОСОБА_34 на різноманітні цілі в Україні.
		Цей фонд складали належні ОСОБА_43 грошові кошти у загальній сумі приблизно 4 млн. доларів США та 1 млн. євро, які у листопаді 2012 року були попередньо зняті довіреною особою ОСОБА_34 з рахунків членів його родини в «Альфа-Банку» та в подальшому розміщені частково в готівковій формі в банківських сейфах в кількох банках, а частково на банківських рахунках ОСОБА_11 в «Альфа-Банку».
		Спершу гроші з цього фонду за розпорядженням ОСОБА_34 йому видавав водій ОСОБА_34 - ОСОБА_69, але згодом для отримання за вказівкою ОСОБА_34 відповідної частини з цих коштів мав спочатку зв`язуватися із ОСОБА_11 , який вже отримував відповідне погодження особисто від ОСОБА_34 , після чого ОСОБА_11 надав відповідну вказівку своєму помічнику ОСОБА_100 , який вже передав грошові кошти або особисто з рук в руки, або із використанням спеціально орендованих задля таких цілей індивідуальних банківських сейфів в «Альфа-Банку» або «Європейському банку раціонального фінансування».
		В подальшому отримані таким чином готівкові грошові кошти, відповідно до вказівок ОСОБА_34 , передав відповідним адресатам, в тому числі ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 та іншим особам. Зокрема, виплати ОСОБА_138 робились кілька разів, були пов`язані з наданням ОСОБА_140 на адресу ОСОБА_34 якихось послуг, пов`язаних із розшуком осіб Інтерполом.
		Витрати з такого фонду проводилися лише за вказівкою ОСОБА_34 , щомісячно він звітував перед ОСОБА_31 про відповідні витрати, попередньо отримуючи у ОСОБА_11 через ОСОБА_141 виписки по його рахунках в «Альфа-Банку».
		Згодом ОСОБА_38 був затриманий за межами України та у вересні 2013 року свідок перестав займатися обліком витрат цього фонду, передавши його залишки та відповідні звіти про витрати ОСОБА_68 .
		Перебуваючи з листопада 2012 року поза межами України, ОСОБА_38 з членами своєї родини користувалися платіжними картками до рахунків ОСОБА_142 у «Європейському банку раціонального фінансування».
		Зокрема, в червні 2013 року за вказівкою ОСОБА_34 на рахунок ОСОБА_142 були зараховані грошові кошти в розмірі 100000 доларів США. Тоді ж йому зателефонував ОСОБА_38 та надав вказівку терміново емітувати платіжні картки до рахунку ОСОБА_103 на суму в розмірі 100000 доларів США, які в подальшому потрібно було в той же день передати знайомим ОСОБА_34 та ОСОБА_130 з числа росіян, які перебували на той час у м. Києві. Ті особи, в свою чергу, повинні були в подальшому передати ці картки ОСОБА_143 .
		Свідок емітував платіжні картки, після чого зустрівся у центрі м. Києві із двома чоловіками, яким їх передав. Але з подальшого спілкування з ОСОБА_144 йому стало відомо, що передані йому банківські картки ніби виявилися неробочими, у зв`язку з чим він не зміг отримати з їх використанням грошові кошти. Тому йому довелося через кілька днів з одним з провідників поїзду сполученням «Київ-Москва» передавати інші емітовані платіжні картки до відповідного рахунку ОСОБА_142 на адресу помічниці ОСОБА_130 до м. Москва, РФ.
		Після отримання вже цих карток помічниця ОСОБА_22 у м. Москва протягом тижня зняла з рахунку ОСОБА_142 у банкоматах біля 100000 доларів США. Наприкінці червня 2013 року свідок за вказівкою ОСОБА_34 з фонду видав ОСОБА_139 грошову суму в розмірі 100.000 доларів США, яку ОСОБА_145 вніс в касу банку;
		-   ОСОБА_70 показав суду, що з 2007 року по теперішній час працює в посаді скарбника в різних компаніях, які входять до складу агропромислового холдингу «КСГ Агро», власником якого є ОСОБА_11 .
		Станом на 2013 рік до складу вказаного холдингу входила компанія-нерезидент «IСD Investments SA».
		Діяльність компаній-нерезидентів, які входили до складу холдингу, супроводжували працівники відповідної швейцарської фідуціарної компанії ОСОБА_27 , зокрема - працівниця на ім`я ОСОБА_146 .
		Особисто він формального відношення до компанії «IСD Investments SA» не мав, самостійно вирішувати питання про розпорядження активами цієї компанії повноважень не мав. Питання про укладання підприємствами-учасниками холдингу угод зі сторонніми підприємствами вирішував лише ОСОБА_11 , він же особисто вирішував питання про перерахування коштів з рахунків підприємств холдингу.
		Свідок не пам`ятає чи спілкувався особисто у квітні 2013 року із працівницями фідуціарної компанії з приводу підготовки та здійснення з рахунків компанії «IСD Investments SA» платежів в розмірі 1200000 доларів США та 61000 доларів США на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», як і загалом обставин здійснення цих платежів, але він пам`ятає, що між компанією «IСD Investments SA» та компанією «TRIUMF ART PROMOTION LTD» відбувалися якісь господарські взаємовідносини.
		Надавати будь-які вказівки працівникам фідуціарної компанії ОСОБА_27 про виконання тих чи інших дій в інтересах підприємств холдингу саме за власною ініціативою - свідок не мав права, а міг в таких випадках лише ретранслювати вказівки безпосередньо ОСОБА_11 .
		Свідок не виключає того, що міг листуватися з ОСОБА_28 електронною поштою з приводу здійснення якихось платежів підприємств холдингу, але в такому разі міг діяти лише за попередньо отриманими вказівками про те від ОСОБА_11 .
		Договір між компаніями «IСD Investments SA» та компанією «TRIUMF ART PROMOTION LTD» готувати не міг, його міг готувати хтось з юристів. Свідок не виключає, що міг у листуванні з ОСОБА_28 пересилати їй договір між компаніями «IСD Investments SA» та компанією «TRIUMF ART PROMOTION LTD», який раніше отримав від когось від юристів холдингу.
		Чи використовував він під час виконання своїх трудових обов`язків, в тому числі у 2013 році, електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пам`ятає.
		ОСОБА_24 йому відомий як ІТ-спеціаліст банку «ЄБРФ», власником якого з 2013 року протягом якогось періоду часу був ОСОБА_11 . Також відомо, що до складу мажоритарних акціонерів вказаного банківського закладу входили члени родини ОСОБА_59 .
		У 2013 році дійсно вчиняв дії з розпорядження коштами з рахунків ОСОБА_11 в «Альфа Банку», будучи уповноваженим на такі дії відповідною довіреністю. Такі дії виконувалися лише за вказівками ОСОБА_11 , були пов`язані в тому числі із зняттям коштів з рахунків ОСОБА_11 готівковими коштами, які він передавав ОСОБА_11 .
		Водночас, свідок не пам`ятає чи передавав готівкові кошти, раніш зняті ним з рахунків ОСОБА_11 іншим особам, в тому числі ОСОБА_24 та ОСОБА_147 ;
		-  ОСОБА_148  вказав, що у 2013 році працював на посаді генерального директора компанії «ФОСАГРО-Україна», основним видом діяльності якої були оптові поставки мінеральних добрив.
		З приводу обставин укладення та виконання між «ФОСАГРО-Україна» та підприємством «Торговий дім Українського Агропромислового холдингу» договору поставки № 67/ДУ АХ від 12 березня 2013 року зазначив, що у той час одним з акціонерів компанії «ФОСАГРО-Україна» був один з великих російських виробників добрив.
		Представник цього акціонера ОСОБА_149 у лютому 2013 року прибув до України та звернувся на його адресу з пропозицією налагодити партнерські відносини із великим українським сільськогосподарським підприємством - холдингом «КСГ Агро», для чого укласти з ними відповідний договір та розпочати поставки добрив.
		Після цього відбулася зустріч з представниками агрохолдингу «КСГ Агро» в його офісі на вул. Рогнедінській в м. Києві, де були проведені відповідні перемовини. Перемовини з боку «ФОСАГРО-Україна» вів безпосередньо він, з боку агрохолдингу «КСГ Агро» в перемовинах приймали участь ОСОБА_150 , ОСОБА_151 та ОСОБА_152 .
		Окрім зазначених осіб у приміщенні офісу «КСГ Агро», в якому відбувалися перемовини, в той час був присутній також раніш незнайомий йому чоловік на прізвище ОСОБА_56 . З ним його познайомив перед перемовинами ОСОБА_153 , вони напевно вдвох прибули з РФ до України.
		Свідок не виключає, що ОСОБА_150 міг бути знайомий з ОСОБА_55 раніше.
		У перемовинах ОСОБА_56 участі не приймав, жодного впливу на нього чи представника російського акціонера «ФОСАГРО-Україна» ОСОБА_154 не здійснював, а просто перебував у приміщенні, де проходили перемовини.
		За результатами перемовин був укладений відповідний договір поставки між «ФОСАГРО-Україна» та з одним з підприємств належного ОСОБА_11 агрохолдингу «КСГ Агро» - підприємством «Торговий дім Українського Агропромислового холдингу» - із подальшим відвантаженням продукції компанією «ФОСАГРО-Україна» на адресу зазначеного підприємства-покупця.
		Договір був укладений в стандартній формі, яка передбачала умови передоплати товару покупцем. Договір не передбачав жодних пільг по відношенню до підприємств «КСГ Агро», крім стандартної трейдерської знижки по вартості добрив, яку отримували всі великі покупці добрив, подібні до агрохолдингу «КСГ Агро».
		В підсумку за поставлений товар підприємство агрохолдингу «КСГ Агро» перед «ФОСАГРО-Україна» повністю не розрахувалося, у зв`язку з чим вже у 2013 році за відповідним договором у «ФОСАГРО-Україна» виникла дебіторська заборгованість в розмірі біля 5 млн. гривень.
		Поставка добрив на адресу підприємства холдингу «КСГ Агро» з боку компанії «ФОСАГРО-Україна» здійснювалася навесні 2013 року. Протягом літа того року ОСОБА_150 під час телефонних перемовин постійно лише обіцяв почати розраховуватися за отриману продукцію, але фактично оплата так й не була проведена, у зв`язку з цим згодом «ФОСАГРО-Україна» була розпочата відповідна претензійна робота з подальшим зверненням до суду із позовом про стягнення заборгованості з підприємства агрохолдингу «КСГ Агро»;
		-  ОСОБА_155  пояснив, що у липні 2016 року він почав працювати начальником юридичного відділу в компанії «ФОСАГРО-Україна». Працюючи на цій посаді, він ознайомився з ситуацією зі всіма проблемними заборгованостями попередніх років перед компанією «ФОСАГРО-Україна» з боку її контрагентів.
		Однією з таких заборгованостей була заборгованість перед компанією «ФОСАГРО-Україна» з боку «КСГ Агро».
		В цьому випадку ситуація полягала в тому, що у березні 2013 року між компаніями «ФОСАГРО-Україна» та одним з підприємств холдингу «КСГ Агро» був укладений договір поставки добрив, який виконувався протягом першої половини 2013 року та станом на липень 2016 року все ще існувала неврегульована заборгованість «КСГ Агро» перед компанією «ФОСАГРО-Україна» в розмірі понад 5 млн. гривень.
		Зобов`язання «КСГ Агро» перед компанією «ФОСАГРО-Україна» у 2014 році були закріплені відповідним судовим рішенням, на його підставі був виданий відповідний наказ та в подальшому відкрите виконавче провадження, але під час здійснення виконавчого провадження досягти погашення заборгованості «КСГ Агро» перед «ФОСАГРО-Україна» не вдалося з тих причин, що у «КСГ Агро» були відсутні відповідні активи.
		Свідку відомо, що керівництвом компанії «ФОСАГРО-Україна» проводилися перемовини із володільцем «КСГ Агро» ОСОБА_11 на предмет врегулювання цієї ситуації. ОСОБА_11 на таких перемовинах визнавав заборгованість, обіцяв прийняти заходів до її погашення.
		Щодо документального оформлення відповідних взаємовідносин між компаніями, то свідок вказав, що відповідний договір поставки з боку компанії «ФОСАГРО-Україна» був підписаний генеральним директором ОСОБА_156 . Загальні умови за договором передбачали поставку товару на користь підприємства холдингу «КСГ Агро» протягом 15 діб після його обов`язкової передоплати. Сам товар відповідно до договору поставлявся за додатковими угодами, це були окремі партії різного виду товару, які поставлялися на користь «КСГ Агро» в об`ємі здійсненої ним передоплати.
		Разом з цим, вже з квітня 2013 року почала накопичуватися заборгованість «КСГ Агро» за поставлений товар, але, незважаючи на це, поставки товару на користь «КСГ Агро» з боку компанії «ФОСАГРО-Україна» продовжували якійсь час здійснюватися, що відповідало звичайній господарській практиці на ринку реалізації сільськогосподарських добрив.
		У підсумку у «КСГ Агро» залишилися заборгованість перед «ФОСАГРО-Україна» за постановлений товар в розмірі по над 5 млн. грн., яку стягнути з «КСГ Агро» так й не вдалося.
		Договір поставки між «ФОСАГРО-Україна» та «КСГ Агро» був стандартним договором компанії «ФОСАГРО-Україна» для всіх покупців, жодних специфічних умов по відношенню саме до «КСГ Агро», в тому числі нестандартних пільг у вигляді постановки товару без передоплати, договір не передбачав.
		Зазвичай договори з покупцями товару «ФОСАГРО-Україна» укладала напряму з покупцями. Умови договорів визначалися, як правило, безпосередньо генеральним директором компанії «ФОСАГРО-Україна» ОСОБА_156 . Про участь в укладенні договору поставки між компаніями «ФОСАГРО-Україна» та відповідним підприємством холдингу «КСГ Агро» будь-яких посередників йому нічого не відомо.
		Особа з анкетними даними ОСОБА_25 свідку не відома, згадування цього прізвища в документах, пов`язаних із укладенням та виконанням договору поставки між компаніями «ФОСАГРО-Україна» та відповідним підприємством «КСГ Агро», відсутнє;
		-  ОСОБА_14  пояснив, що дійсно 18 лютого 2020 року проводив допит ОСОБА_11 в якості підозрюваного. Проте, не вважає, що порушив кримінальне процесуальне законодавство, адже допит був проведений за результатами розгляду відповідного клопотання сторони захисту. На час проведення допиту підозрюваного він не був старшим слідчим у провадженні, не пересвідчувався у статусі кримінального провадження в ЄРДР, а лише виконав вказівку старшого слідчої групи;
		-  ОСОБА_157 зазначив, що з потерпілим та обвинуваченим особисто не знайомий. Водночас, з 1993 по 2012 роки працював у ОСОБА_23 водієм (неофіційно).
		Також свідок проводжав (допомагав у виїзді) родину ОСОБА_23 при їх виїзді закордон.
		Згодом від ОСОБА_23 отримав мобільний телефон, але ним не користувався тому, що там був поганий зв`язок.
		З ОСОБА_158 після виїзду сім`ї ОСОБА_23 не зустрічався, лише була очна ставка. Також, 30 листопада 2011 року зустрічався розписатися в документах, яких саме не пам`ятає, тоді телефонував чи ОСОБА_23 чи ОСОБА_159 (помічниця ОСОБА_23 ), просили під`їхати і розписатися до Альфа Банку. Після того як підписав документи, ще з`являвся в банку, це вже було після того як ОСОБА_23 відправив закордон. Кожного разу коли прибував до банку, розписувався в документах, позаяк мав довіреність представляти інтереси ОСОБА_34 і на його прохання приїздив до банку і вчиняв якісь дії, якого характеру були ці документи (банківські документи) свідок не вникав.
		В банку був рази 2-3 за проханням ОСОБА_23 , однак гроші на руки не отримував. Коштів не знімав з рахунків і не отримував ні від кого.
		Довіреною особою сина ОСОБА_23 не був.
		-  ОСОБА_72 пояснив, що з потерпілим не знайомий. Обвинувачений є дідусем його сина. ОСОБА_38 - батько свідка, у зв`язку з чим свідок відмовився давати покази відносно себе та родичів, згідно ст. 63 Конституції України, враховуючи порушений стороною обвинувачення характер питань поєднаний з особою батька свідка.
		1.2. свідчення осіб допитаних під час досудового розслідування в судовому засіданні
		Згідно зі ст. 225 КПК України можливим є допит під час досудового розслідування свідків в судовому засіданні.
		Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки, зокрема, на показаннях отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
		В цьому кримінальному провадженні, допитані у вказаному порядку свідки відмітили наступне:
		-  ОСОБА_22 (див. дані змісту журналів судових засідань Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року та від 29 березня 2016 року, технічних записів відповідних судових засідань), що є громадянином РФ, постійно мешкає у м. Москва РФ.
		З ОСОБА_31 знайомий приблизно з 2003 року, як з українським політиком і бізнесменом, який цікавився предметами мистецтва.
		На протязі всього періоду знайомства вони підтримували дружні стосунки та перебували у кумівстві.
		У 2013 році ОСОБА_38 з родиною мешкав за межами України, зокрема - у Чехії, а потім в Угорщині.
		Також, у тому ж році свідок став одним з абонентів належної ОСОБА_43 системи зв`язку, яка працювала на основі програмного забезпечення CISCO. На тому, щоб він став абонентом такої системи зв`язку, наполягав сам ОСОБА_38 , який це пояснював необхідністю збереження конфіденційності в спілкуванні. Система зв`язку дозволяла встановлювати звукове і відео з`єднання між абонентами системи, а також пересилання між абонентами повідомлень та іншої інформації з допомогою електронної пошти. Технічними питаннями, пов`язаними із функціонуванням системи зв`язку, займався працівник ОСОБА_34 - програміст на ім`я ОСОБА_160 .
		Навесні 2013 року від ОСОБА_34 дізнався про те, що його переслідує громадянин України ОСОБА_12 , з яким у нього склалися конфліктні стосунки, у зв`язку із діяльністю «Родовід Банку».
		Зокрема,  ОСОБА_38  повідомив, що саме завдяки діям  ОСОБА_12  стосовно нього в Україні розпочалося кримінальне переслідування. Тоді ж ОСОБА_38 звернувся з проханням познайомити його з кимось з російських правоохоронців, які б могли відкрити стосовно ОСОБА_12 кримінальну справу в РФ задля створення підстав для оголошення ОСОБА_12 у розшук з подальшим його затриманням в Європі органами Інтерполу, а також для дискредитації таким чином ОСОБА_12 , як особи, яка сама обвинувачується у вчиненні злочину.
		Свідок погодився допомогти в цьому ОСОБА_43 , але при цьому особисто вважав, що зробити це буде неможливо. При цьому, за задумом ОСОБА_34 , після затримання в Європі органами Інтерполу ОСОБА_12 повинні були екстрадувати до РФ, де його помістили б до тюрми, у зв`язку з чим діяльність ОСОБА_12 , спрямована проти нього, ОСОБА_34 , була б зупинена. При цьому ОСОБА_38 цілком усвідомлював, що ОСОБА_12 жодних злочинів на території РФ ніколи не вчинював.
		Надалі, з приводу виконання прохання ОСОБА_34 свідок звернувся на адресу свого знайомого працівника правоохоронних органів на Північному Кавказі ОСОБА_161 , який погодився організувати притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності в РФ та оголошення того в міжнародний розшук за оплату в розмірі 1200000 доларів США.
		Після цього свідок повідомив ОСОБА_43 про ОСОБА_123 та про згоду того організувати на Північному Кавказі порушення стосовно ОСОБА_12 кримінальної справи за фактом ніби вчиненого ним фінансування терористичної діяльності за умови отримання оплати у вказаному розмірі. На ці умови ОСОБА_38 погодився, а тому було узгоджено, що грошові кошти від ОСОБА_34 отримає він, ОСОБА_56 , та передасть їх ОСОБА_107.
		Водночас, за ствердженням ОСОБА_34 на той момент всі його грошові кошти перебували в керуванні його свата ОСОБА_11 , тому між ними було домовлено, що безпосередньо грошові кошти для передачі ОСОБА_107 йому будуть передані саме ОСОБА_11 . Він зателефонував з цього приводу ОСОБА_11 , який повідомив, що зможе організувати передачу коштів під виглядом оформлення позики між підприємствами. 
		Безпосередньо передача коштів відбулася у квітні 2013 року шляхом перерахування коштів в розмірі 1200000 доларів США з рахунку належної ОСОБА_11 компанії «IСD Investments SA» на банківський рахунок підконтрольної йому, ОСОБА_22 , компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в банку в Угорщині під виглядом виконання договору позики між вказаними компаніями.
		В подальшому отримані на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» грошові кошти були конвертовані в готівку. Після отримання таким чином готівкових грошових коштів в розмірі 1200000 доларів США в один з днів у травні 2013 року в м. Москва свідок особисто передав їх ОСОБА_162 . 
		При цьому, у зв`язку з тим, що на цілі конвертації свідок особисто зазнав витрат в розмірі 61000 доларів США, ці витрати йому були компенсовані також у квітні 2013 року шляхом перерахування коштів в розмірі 61000 доларів США з рахунку належної ОСОБА_11 компанії «IСD Investments SA» на банківський рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD». 
		Джерелом походження на рахунку компанії ОСОБА_11 грошових коштів в розмірі 1200000 доларів США, вочевидь, були грошові кошти ОСОБА_34 , які той заздалегідь якимось чином передав в розпорядження ОСОБА_11 .
		Взагалі, на переконання свідка,  ОСОБА_11  був обізнаний про суть злочинного плану  ОСОБА_34  щодо ОСОБА_163  виходячи зі свого спілкування з ОСОБА_11  з приводу організації платежів між зазначеними компаніями, адже, насправді ніякої позики компанія «TRIUMF ART PROMOTION LTD» від належної ОСОБА_11 компанії «IСD Investments SA» не отримувала. Фактичним призначенням платежу в розмірі 1200000 доларів США була передача коштів ОСОБА_34 у вказаному розмірі в його розпорядження для подальшої передачі ОСОБА_107. Відповідний договір позики між вказаними компаніями не укладався, тільки у документах з приводу платежів у банку були вказані посилання на нього.
		Згодом свідку стало відомо, що кимось з працівників ОСОБА_11 був виготовлений підроблений договір позики між компаніями «IСD Investments SA» та «TRIUMF ART PROMOTION LTD», в якому були підроблені підпис керівника компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» ОСОБА_26 та відбиток печатки вказаної компанії. 
		Потім ОСОБА_38 надіслав йому в системі зв`язку відомості про анкетні дані ОСОБА_12 та в подальшому систематично цікавився у нього ходом виконання його замовлення стосовно ОСОБА_12 , зокрема - строками оголошення ОСОБА_12 в розшук, а також постійно просив прискорити цю подію. 
		Окрім того, йому відомо, що факт оголошення ОСОБА_12 в розшук регулярно перевіряв для ОСОБА_34 його знайомий з числа працівників органів Інтерполу на ім`я ОСОБА_164 .
		Також ОСОБА_116 та ОСОБА_38 спілкувалися між собою напряму, задля чого він за допомоги програміста ОСОБА_165 попередньо організував підключення ОСОБА_110 в якості одного з абонентів системи зв`язку ОСОБА_59 .
		Під час спілкування на предмет виконання ОСОБА_109 замовлення ОСОБА_34 щодо ОСОБА_12 , між ними обговорювався варіант можливого приїзду ОСОБА_110 з РФ до м. Києва, щоб певний час слідкувати за ОСОБА_12 , за результатами чого вирішити питання про можливість здійснення спроби фактичного викрадення ОСОБА_12 з подальшим незаконним вивезенням його з України на територію РФ у багажнику автомобілю.
		Також свідку відомо, що планувалася можливість організації ОСОБА_109 затримання ОСОБА_12 в аеропорту м. Москва 31 травня 2013 року, куди він прибув за запрошенням ОСОБА_34 , але це не відбулося у зв`язку з тим, що саме в аеропорту це було зробити неможливо.
		Згодом ОСОБА_38 та його дружина були затримані в Угорщині.
		Після затримання ОСОБА_34 у липні 2013 року він прилітав з м. Москва до м. Києва на зустріч з тестем ОСОБА_34 - ОСОБА_33. 
		Безпосереднім ініціатором їх зустрічі був ОСОБА_166 , якому він повідомив деталі виконання в РФ замовлення ОСОБА_34 стосовно притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності, оголошення його в розшук, затримання та екстракцію до РФ для арешту.
		В свою чергу ОСОБА_166 висловив прохання продовжувати вчинювати дії, спрямовані на забезпечення появи відомостей щодо ОСОБА_12 в переліку розшукуваних Інтерполом осіб.
		В подальшому ОСОБА_166 у спілкуванні з ним постійно цікавився тим, коли ОСОБА_12 буде оголошений в розшук, а також просив прискорити настання цієї події.
		Згодом на підтвердження того, що замовлення ОСОБА_34 щодо ОСОБА_12 виконується, ОСОБА_116 йому присилав фото процесуальних документів в кримінальній справі, які свідчили про притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за злочин та про оголошення того у федеральний та міждержавний розшук тощо.
		Отримані від ОСОБА_110 фото вказаних документів він пересилав за допомогою електронної пошти сину ОСОБА_34 - ОСОБА_167 , а той їх вже показував ОСОБА_168 .
		Свідок вважає, що допомогу у безпосередньому виготовленні таких процесуальних документів ОСОБА_169 міг надавати працівник слідчого комітету РФ на ім`я ОСОБА_16 , з яким його знайомив ОСОБА_116 навесні 2013 року під час його приїзду на Північний Кавказ , здійсненого ним за проханням ОСОБА_34 з метою особисто впевнитися в реальному вжитті ОСОБА_109 заходів щодо оголошення ОСОБА_12 у розшук.
		На переконання свідка, замовлення ОСОБА_34 щодо ОСОБА_12 виконати було неможливо. Ті документи, які були надіслані йому ОСОБА_15 з приводу притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності, крім постанови про порушення кримінальної справи, вважав підробленими.
		У 2013 році ОСОБА_38 організовував передачу в його розпорядження 100000 доларів США шляхом передачі з Києва до Москви банківської картки, емітованої на ім`я ОСОБА_171 . Ці кошти із використанням банківської карти його помічницею були зняті з рахунку ОСОБА_142 у банкоматах у м. Москва. Але чи мають ці грошові кошти відношення до організації виконання ОСОБА_109 в РФ замовлення ОСОБА_34 щодо притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності та оголошення в розшук свідок сказати не може.
		Згодом в РФ за заявою ОСОБА_34 були відкрито кримінальну справу за фактом ніби шахрайського заволодіння ним та ОСОБА_109 грошовими коштами ОСОБА_34 в розмірі 1200000 доларів США. Під час розслідування цієї кримінальної справи правоохоронними органами РФ він надав показання як свідок про ці ж обставини, а також приймав участь в проведенні очних ставок з ОСОБА_31 і ОСОБА_109 ;
		- ОСОБА_26 (див. дані змісту журналів судових засідань Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року, технічних записів відповідних судових засідань), що є громадянкою РФ, постійно мешкає у м. Москва.
		У період часу з 2007 по 2015 роки вона була керівником (обіймала посаду директора) компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» (м. Москва, РФ). Основним видом діяльності компанії була торгівля предметами мистецтва. Власником компанії був ОСОБА_22 . В господарській діяльності компанія використовувала рахунок в угорському банку «МКБ Банк Зрт».
		У липні 2015 року їй стало відомо про те, що компанія «IСD Investments SA» ініціювала в Швейцарії судовий процес про стягнення з компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» певної грошової суми, ніби отриманої компанією «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в якості позики від компанії «IСD Investments SA» згідно з «договором позики» від 18 квітня 2013 року.
		Дізналася про цей факт свідок зі змісту документів, які надійшли на адресу компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» зі швейцарського суду. Екземпляр відповідного договору позики від 18 квітня 2013 року був серед таких документів, вона його побачила тоді вперше, але його свідок не укладала та не підсувала. Тоді ж свідок звернула увагу на те, що підпис в договорі позики від її імені, як директора компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», разом з відбитком печатки компанії - були підробленими. Про цей факт повідомила швейцарський суд, після чого, наскільки їй відомо, компанія «IСD Investments SA» відмовилася від позову.
		В той ж час свідок пам`ятає, що у 2013 році на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в угорському банку «МКБ Банк Зрт» дійсно перераховувалися грошові кошти в розмірі 1200000 доларів США з рахунку компанія «IСD Investments SA», які в подальшому згідно з вказівками ОСОБА_172 були перераховані на рахунок якоїсь іншої компанії.
		1.3 показання свідків отриманих у порядку міжнародної правової допомоги
		Згідно зі ст. 550 КПК України документи, які направляються у зв`язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи. Правовий статус учасників кримінального провадження в іноземній державі не потребує додаткового встановлення за правилами цього Кодексу.
		У цьому кримінальному провадженні допитані у межах виконання запиту ГПУ про міжнародну правову допомогу, свідки вказали таке:
		-  ОСОБА_27 (громадянин Швейцарської Конфедерації), що навесні 2012 року, у зв`язку з наданням юридичних послуг в Швейцарській Конфедерації, познайомився із українським бізнесменом ОСОБА_11 , власником групи підприємств «КSG», які працювали в галузі харчової промисловості.
		В подальшому, починаючи з квітня 2012 року, за пропозицією ОСОБА_11 зайняв посаду адміністратора швейцарської компанії «IСD Investments SA» (Швейцарська Конфедерація, м. Лугано). Бенефіціарним власником та віце-президентом зазначеної компанії був ОСОБА_11 Компанія «IСD Investments SA» була володільцем більшої частини акцій групи підприємств «КSG».
		На початку 2013 року група компаній «КSG» мала фінансові труднощі, які викликали необхідність в залученні сторонніх грошових активів небанківського характеру через високі процентні ставки за банківськими кредитами. Отже, з ціллю покращення становища групи «КSG», компанією «IСD Investments SA» на початку 2013 року була отримана позика в розмірі 21 млн. доларів США від компанії «Ledoyen Holding Ltd».
		Свідку відомо, що компанія «Ledoyen Holding Ltd» фактично належить дружині ОСОБА_173 - співвітчизника ОСОБА_11 . Подружжя ОСОБА_174 та ОСОБА_23 мешкали по сусідству у м. Києві, а також перебували у фактичних родинних стосунках у зв`язку з тим, що єдиний син ОСОБА_23 та одна з доньок ОСОБА_11 підтримували фактичні шлюбні відносини. Домовленості щодо вказаної позики були досягнені між подружжям ОСОБА_174 та подружжям ОСОБА_23 в межах джентльменської угоди про те, що в майбутньому син ОСОБА_23 долучиться до керівництва групою «КSG» поряд із ОСОБА_11 .
		Позика від компанії «Ledoyen Holding Ltd» була отримана компанією «IСD Investments SA» на її рахунок в швейцарському банку «Pictet & Cie» в кілька етапів. Питаннями відкриття рахунку компанії «IСD Investments SA» саме в банку «Pictet & Cie» займався особисто ОСОБА_11 . Рішення про відкриття рахунку компанії «IСD Investments SA» саме в банку «Pictet & Cie» ОСОБА_11 могло бути прийняте відповідно до поради з боку подружжя ОСОБА_23 . Питаннями обслуговування в банку «Pictet & Cie» рахунків, як компанії «Ledoyen Holding Ltd», так й компанії «IСD Investments SA» займалися одні й ті ж особи зі складі менеджменту вказаного банку.
		Згодом у квітні 2013 року грошові кошти в розмірі 1,2 млн. доларів США, які були частиною раніш отриманих від компанії «Ledoyen Holding Ltd» у вигляді позики грошових коштів, з рахунку компанії «IСD Investments SA» в банку «Pictet & Cie» були перераховані в якості позики на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD».
		Вказівку здійснити цей платіж надав ОСОБА_11 в усній або ж письмовій формі. Зазвичай, стосовно адміністративних питань ОСОБА_11 спілкувався з однією з його помічниць, які володіють російською мовою. В такому випадку помічниця готувала замовлення в банк і передавала свідку, а він вже особисто піклувався про передачу замовлення про переказ грошей до банку. В той же час ОСОБА_11 іноді особисто відвідував банк «Pictet & Cie» та давав розпорядження таким чином, що ОСОБА_27 тільки підтверджував їх пізніше. Наскільки свідок пам`ятає, у випадку із платежем на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» був дотриманий такий самий порядок дій.
		Проєкт відповідного договору позики між компанією «IСD Investments SA» та компанією «TRIUMF ART PROMOTION LTD» свідок не готував. Того, хто надав йому такий проєкт, як і того коли це відбулося, не пам`ятає, але він мав справи тільки з ОСОБА_11 .
		Підписантом договору позики від імені компанії «IСD Investments SA» був він, а підписантом від імені компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» - ОСОБА_26.
		З ОСОБА_26 особисто не знайомий, але наскільки пам`ятає, то зв`язувався з нею електронною поштою, в тому числі для обміну підписаним контрактом. Свідку відомо, що акціонером компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» був бізнесмен та фахівець в галузі мистецтв ОСОБА_25 . Особисто він з ОСОБА_25 - не знайомий, ніколи з ним не зустрічався та не спілкувався. Зі слів ОСОБА_11 йому стало відомо, що з ОСОБА_25 той знайомий давно, а також про те, що вони обидва займалися торгівельними операціями з добривами та укладання договору позики в розмірі 1,2 млн. доларів США була частиною цього бізнесу.
		Отримані в якості позики грошові кошти компанія «IСD Investments SA» компанії «Ledoyen Holding Ltd» не повертала, як і компанія «TRIUMF ART PROMOTION LTD» компанії «IСD Investments SA».
		Окрім цього, свідок вказав, що особисто знає членів подружжя ОСОБА_23 з моменту набуття тими проблем з українським правосуддям. В той час, як ті перебували у в`язниці в Угорщині, за посередництва ОСОБА_11 він познайомився із сином ОСОБА_23 . Потім у м. Києві зустрівся та познайомився із дружиною ОСОБА_175 , а згодом у м. Москва він зустрівся з самим ОСОБА_176 ;
		- ОСОБА_28 (див. протоколу допиту в якості свідка від 12 липня 2017 року), що з 2012 року вона стала працювати адміністративним службовцем в юридичній фірмі адвоката ОСОБА_27 (Швейцарська Конфедерація, м. Лугано). Одночасно з цим вона фактично працювала в аналогічній посаді і в компанії «Platinum Administration SA», власником та директором якої також був ОСОБА_27 . Формально в компанію «Platinum Administration SA» була працевлаштована у 2014 році. В обох вказаних компаніях займалася одним й тим самим - приймала клієнтів, піклувалася про поштові відправлення, вела справи російськомовних клієнтів ОСОБА_27 , в тому числі організовувала за розпорядженням таких клієнтів сплати по рахунках.
		Разом з нею в компанії «Platinum Administration SA» працювала ОСОБА_177 , яка теж виконувала такі самі адміністративні обов`язки при обслуговуванні російських та українських клієнтів юридичної фірми ОСОБА_27 і компанії «Platinum Administration SA». При виконанні трудових обов`язків вона з ОСОБА_178 могли змінювати одна одну, коли одна з них була відсутня.
		Починаючи з часу працевлаштування у юридичну фірму ОСОБА_27 у 2012 році їй знайомий громадянин України ОСОБА_11 , власник холдингу «КСГ Агро», у зв`язку з тим, що юридична фірма ОСОБА_27 та компанія «Platinum Administration SA» надавали послуги компанії ОСОБА_11 «IСD Investments SA». Вона теж була причетна до надання таких послуг як особа, яка володіє російською мовою. Суть послуг в цьому випадку полягала, зокрема, у підготовці різних договорів, а також у здійсненні платежів за розпорядженням клієнта, в тому числі - платежів з рахунку компанії «IСD Investments SA», в тому числі - в банку «Pictet et Cie».
		Як скарбник (керівник казначейства) холдингу «КСГ Агро» їй відомий ОСОБА_179 . Особисто з ним вона не зустрічалася, але спілкується з ним по телефону. Діяльність ОСОБА_141 у компаніях холдингу «КСГ Агро» полягала у бухгалтерському обліку, тому якщо було будь-яке розпорядження провести платежі, то ОСОБА_101 також давав такі розпорядження, окрім ОСОБА_11 .. Такі розпорядження ОСОБА_141 завжди були підтверджені письмово, як правило - повідомленням електронною поштою.
		Свідок підтверджує, що у квітні 2013 року отримала від ОСОБА_141 повідомлення електронною поштою із розпорядженням про підготовку платежу в розмірі 1200000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» в банку «Pictet et Cie» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в угорському банку «MKB Bank Zrt».
		До вказаного повідомлення був доданий електронний файл з текстом договору позики між компаніями «IСD Investments SA» та «TRIUMF ART PROMOTION LTD» від 18 квітня 2013 року, відповідно до умов якого і необхідно було організувати цей платіж.
		Отримавши повідомлення від ОСОБА_141 , відповідно до власних функціональних обов`язків особисто, підгодовувала платіжні розпорядження - доручення про переказ, який підписав ОСОБА_180 , котрий на той час вже був також і директором компанії «IСD Investments SA».
		В подальшому підписане ОСОБА_180 платіжне доручення про переказ коштів було направлено нею електронною поштою на адресу відповідного працівника банку «Pictet et Cie» для безпосереднього здійснення платежу.
		22 квітня 2013 року повідомленням електронною поштою повідомила ОСОБА_141 та ОСОБА_11 про успішне здійснення платежу в розмірі 1200000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», до якого додала електронний файл з відповідним платіжним дорученням (свіфт).
		Свідку відомо, що в подальшому з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» був здійснений також платіж в розмірі 61000 доларів США, заходи з підготовки якого 26 квітня 2013 року, у зв`язку з її відсутністю в той день на робочому місці здійснювала ОСОБА_178 , яка отримала електронною поштою відповідне розпорядження від ОСОБА_181 .
		З партнерами, власниками, співробітниками та керівниками рахунків компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», ОСОБА_25 , ОСОБА_26 свідок не знайома;
		-     ОСОБА_182  (див. протокол допиту в якості свідка від 13 липня 2017 року), що у період часу з листопада 2012 року по серпень 2013 року працювала в належній ОСОБА_180 компанії «Platinum Administration SA» (Швейцарська Конфедерація, м. Лугано), виконуючи суто адміністративні функції, пов`язані із комунікацією з клієнтами, обробкою поштової кореспонденції, підготовкою бухгалтерської звітності, а також перекладами в тому числі з російської та української мов, якими вона володіє. Одночасно подібні трудові функції вона здійснювала і в юридичній фірмі адвоката ОСОБА_180 , яка розташовувалася в одному приміщенні з компанією «Platinum Administration SA». Разом з нею працювала ОСОБА_183 , яка в компанії «Platinum Administration SA» та юридичній фірмі адвоката ОСОБА_180 виконувала подібні трудові обов`язки.
		Як з клієнтом адвоката ОСОБА_180 вона знайома з громадянином України ОСОБА_11 , власником холдингу «КСГ Агро». Послуги, які надавав ОСОБА_180 на користь ОСОБА_11 , були пов`язані із діяльністю компанії «IСD Investments SA», справами якої на момент її працевлаштування у «Platinum Administration SA» вже займалася ОСОБА_184 .
		Адвокат ОСОБА_180 залучав її до участі у веденні справ компанії «IСD Investments SA», у зв`язку з тим, що це було пов`язане із роботою з документами, виконаними українською мовою. З ОСОБА_185 ніколи не бачилася, але спілкувалася з ним телефоном або у скапі з фахових питань.
		Свідок не виключає того, що 26 квітня 2013 року, фактично заміщуючи відсутню у той день ОСОБА_28 , отримала від ОСОБА_141 повідомлення електронною поштою із розпорядженням про підготовку послідовних платежів на суму в розмірі 61000 доларів США з рахунку компанії «Olbis Investments Ltd SA» на рахунок компанії «IСD Investments SA», а також з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», відповідно до договору позики між компаніями «IСD Investments SA» та «TRIUMF ART PROMOTION LTD» від 18 квітня 2013 року.
		Отримавши таке розпорядження від ОСОБА_141 , вочевидь дала хід отриманим розпорядженням, а саме підготувала відповідні грошові перекази, попередньо отримавши на це дозвіл від ОСОБА_186 . Таким чином, можливо особисто вона за дозволом ОСОБА_180 підготувала та направила до відповідного банку платіжні доручення про перерахування з рахунку компанії «Olbis Investments Ltd SA» на рахунок компанії «IСD Investments SA» 61000 доларів США, а також про перерахування з рахунку компанії «IСD Investments SA» 61000 доларів США на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD». 
		Свідок погоджується з тим, що 26 квітня 2013 року могла повідомленням електронною поштою повідомити ОСОБА_141 та ОСОБА_28 про успішне здійснення платежу в розмірі 61000 доларів США з рахунку компанії «IСD Investments SA» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», до якого могла в тому числі додати електронні файли з відповідним платіжним дорученням (свіфт) та договором позики. Підготовка та проведення платежів входили до її трудових завдань, але робила вона це відповідно до інструкцій та з дозволу свого керівника ОСОБА_186 .
		Про здійснене 22 квітня 2013 року перерахування з рахунку компанії «IСD Investments SA» в банку «Pictet et Cie» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в угорському банку «MKB Bank Zrt» грошової суми в розмірі 1200000 доларів США їй нічого не відомо.
		З партнерами, власниками, співробітниками та керівниками рахунків компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», ОСОБА_25 та ОСОБА_26 не знайома.
		Про обставини укладення та підписання договору позики між компаніями «IСD Investments SA» та «TRIUMF ART PROMOTION LTD» від 18 квітня 2013 року свідку нічого не відомо;
		-  ОСОБА_187 , що на початку 2010-х років через українських партнерів, з якими він та його юридична фірма «Міхаліс Цицеккос та Партнери» співпрацювала в сфері надання правових консультативних та інвестиційних послуг на Кіпрі, він познайомився з ОСОБА_31 та ОСОБА_93 , які звернулися на його адресу з приводу створення юридичних компаній за кордоном.
		В результаті співпраці з ОСОБА_23 він став директором компанії «Ledoyen Holdings Ltd», кінцевим беніфіціаром якої була ОСОБА_188 . 
		А ні станом на 17 січня 2013 року, а ні ніколи в іншу дату він, як директор компанії «Ledoyen Holdings Ltd», не підписував договір позики між компанією «Ledoyen Holdings Ltd» та компанією ОСОБА_11 «ICD INVESTMENTS SA» на суму в розмірі 29000000 євро.
		Підпис від його імені на екземплярі такого договору, який йому був продемонстрований, є підробленим.
		Про будь-які взаємовідносини між компанією «Ledoyen Holdings Ltd» та компанією ОСОБА_11 «ICD INVESTMENTS SA» йому нічого не відомо.
		Свідок особисто зустрічався з ОСОБА_11 та ОСОБА_27 , коли ці двоє осіб відвідували 23 квітня 2014 року його офіс на Кіпрі, коли відповідно до вказівок ОСОБА_65 проводилися дії зі зміни керівника також належної ОСОБА_85 компанії «AEROTECH MANAGEMENT LTD» з ОСОБА_189 на ОСОБА_27 .
		2. документи
		Згідно зі ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії . Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
		В ході судового розгляду кримінального провадження судом досліджено наступні документи, у розумінні ст. 99 КПК України, а саме:
		- матеріали виконаного компетентними органами Кіпру запиту про міжнародну правову допомогу, якими встановлено обставини тотожні змісту показань ОСОБА_190 (уже вище наведені судом);
		- матеріали виконаного компетентними органами Угорської Республіки запиту про міжнародну правову допомогу, якими встановлено, що відповідно до:
		(а) копії банківської виписки по рахунку № НОМЕР_2 (валюта USD) компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в банку «MKB Bank Zrt.» за 23 квітня 2013 року міститься запис про вхідну транзакцію - перерахування на вказаний рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» грошових коштів в розмірі 1200000,00 доларів США з рахунку компанії «ICD INVESTMENTS SA» № НОМЕР_3 у банку «PICTET ET CIE» з приміткою: «згідно з договором позики 18/04 2 від 18.04.2013 р.»;
		(б) копії банківської виписки по рахунку № НОМЕР_2 (валюта USD) компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в банку «MKB Bank Zrt.» за 29 квітня 2013 року міститься запис про вхідну транзакцію - перерахування на вказаний рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» з рахунку клієнта НОМЕР_4 «ICD INVESTMENTS SA» грошових коштів в розмірі 61000,00 доларів США з приміткою: «договір позики від 18.04.2013 р.»;
		(в) копії заяви на отримання банківської карти по рахунку № НОМЕР_2 USD компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» в угорському банку «MKB Bank Zrt.» ОСОБА_119 (1966 р.н., адреса: АДРЕСА_4 ) наявна заява такого типу вказаної особи;
		- матеріали виконаного компетентними органами Швейцарської Конфедерації запиту про міжнародну правову допомогу, з яких встановлено, що отримано документи про відкриття рахунку № НОМЕР_5 , витяг з поточного рахунку № НОМЕР_5 та документи, що підтверджують відповідні перекази, зокрема: 
		(а) заяву клієнта «ICD Investments SA» (дата реєстрації 02 червня 2005 року, організаційна форма - АТ, зареєстрована відповідно до законодавства Швейцарії, адреса: АДРЕСА_7) про ініціювання банківських відносин компанією або юридичною особою (про відкриття рахунку у банку «Pictet Et Cie» рахунку НОМЕР_5 );
		(б) перелік посадових осіб, уповноважених підписувати банківські документи від імені клієнта «ICD Investments SA», де зазначений ОСОБА_191 , юрист;
		(в) довідку від 31 січня 2013 року про те, що власником-бенефіціаром активів «ICD Investments SA» є ОСОБА_192 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 ;
		(г) довідку про те, що право на отримання інформації стосовно рахунку клієнта «ICD Investments SA» у банку «Pictet Et Cie» рахунку № НОМЕР_5 має ОСОБА_28 (адреса: АДРЕСА_7; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 );
		(ґ) виписку з поточного рахунку клієнта «ICD Investments SA» у банку «Pictet Et Cie» № R-516443.001.00.USD (з 08 лютого по 12 вересня 2013 року), відповідно до якої: 
		 залишок грошових коштів на рахунку «ICD Investments SA» станом на 08 лютого 2013 року складав 00,00 доларів США; 
		 08 лютого 2013 року на рахунок «ICD Investments SA» з рахунку компанії «Ledoyen Holdings Ltd» перераховані грошові кошти в розмірі 8.000.000,00 доларів США;
		 залишок грошових коштів на рахунку «ICD Investments SA» станом на 10 квітня 2013 року складав 10064,77 доларів США;
		 в період з 10 по 19 квітня 2013 року операції зарахування-списання коштів з рахунку «ICD Investments SA» не проводилися;
		 19 квітня 2013 року на рахунок «ICD Investments SA» з рахунку компанії «Ledoyen Holdings Ltd» перераховані грошові кошти в розмірі 1205000,00 доларів США;
		 19 квітня 2013 року з рахунку «ICD Investments SA» на рахунок компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» перераховані грошові кошти в розмірі 1200021,51 доларів США;
		(д) копію угоди про надання позики б/н від 18 квітня 2013 року, відповідно до умов якого: 
		 між сторонами - компанією «ICD Investments SA» («кредитор») в особі ОСОБА_27 та компанією «TRIUMF ART PROMOTION LTD» («боржник») в особі ОСОБА_26 - досягнуто домовленостей про надання компанією «ICD Investments SA» компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» позики в доларах США, в основній сумі 1500000 доларів США (п. 1.1 угоди);
		 сума позики надається боржникові кількома траншами, сума кожного траншу буде визначатись та узгоджуватись сторонами (п. 1.2 угоди);
		 кредитор має переказати суму позики відповідно до п. 1 угоди на банківський рахунок боржника (п. 2.1 угоди);
		 в якості банківських реквізитів сторін (п. 9 угоди) зазначені: 1. для кредитора «ICD Investments SA»: VP-Bank (VERWALTUNGS UND PRIVAT BANK AKTIENGESELLSCHAFT), Aulestrasse 6, LI-9490 Vaduz, код SWIFT: VPB VLI2X; рахунок (дол. США): НОМЕР_6 ; код IBAN: НОМЕР_4 ; 2. для боржника «TRIUMF ART PROMOTION LTD»: MKB Bank Nyrt, адреса: h1056 Budapest, Vaciutca, 38; код IBAN: НОМЕР_7 (дол. США); код SWIFT: MKKB HU HB;
		 копія угоди не має підпису від імені ОСОБА_193 та відбитку печатки «ICD Investments SA»;
		 копія угоди має підпис від імені ОСОБА_194 та відбиток круглої печатки з написом «TRIUMF ART PROMOTION LTD»;
		- матеріали, котрі є додатками до журналу судового засідання з допиту в порядку ст. 225 КПК України свідка ОСОБА_22 від 29 березня 2016 року, зокрема: 
		(а) копія арбітражного повідомлення від 26 січня 2015 року Адвокатської контори адвоката ОСОБА_27, яка діє в інтересах ОСОБА_195 та компанії «ICD Investments SA», на адресу ОСОБА_196 та компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» із додатками;
		(б) додаток № 10 до арбітражного повідомлення від 26 січня 2015 року;
		(в) копія виписки від 29 червня 2013 року по рахунку компанії «ICD Investments SA» в доларах США № НОМЕР_6 в банку VP-Bank (VERWALTUNGS UND PRIVAT BANK AKTIENGESELLSCHAFT) із записом про здійснення 26 квітня 2013 року операції з перерахування 61080.11 доларів США на рахунок «TRIUMF ART PROMOTION LTD»;
		- матеріали виконаного компетентними органами РФ запиту про міжнародну правову допомогу від 23 квітня 2014 року, з яких встановлено, що отримано документи, відповідно до змісту яких:
		(а) кримінальна справа з номером № 688323 в Інформаційному Центрі МВС по Республіці Інгушетія РФ - не зареєстрована;
		(б) суддею Магаського районного суду по Республіці Інгушетія ОСОБА_19 не приймалася постанова від 23 червня 2013 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно ОСОБА_12 ;
		- матеріали виконаного компетентними органами РФ запиту про міжнародну правову допомогу (супровідний лист Генеральної прокуратури РФ на адресу Генеральної прокуратури України від 21 лютого 2018 року № 82/1-4643-2016), згідно яких отримано документи у вигляді 2 томів копій матеріалів кримінальної справи № 835788, а також повідомленням про те, що у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи № 11702450048000102 Слідчим комітетом РФ ОСОБА_38 оголошений в міжнародний розшук;
		В тому числі:
		(а) копію постанови слідчого в ОВС третього слідчого відділу другого управління з розслідування ОВС Головного слідчого управління Слідчого комітету РФ по м. Москва від 20 грудня 2017 року в кримінальній справі № 11702450048000102 про оголошення міжнародного розшуку обвинуваченого ОСОБА_197 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Постанова містить відомості про заочне пред`явлення ОСОБА_43 12 грудня 2017 року звинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 291 КК РФ, за фактом передачі ОСОБА_31 за посередництва ОСОБА_172 23-26 квітня 2013 року працівнику поліції ОСОБА_198 грошових коштів в розмірі 1200000 доларів США в якості хабаря за незаконне порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_12 , притягнення останнього до кримінальної відповідальності та оголошення його у міжнародний розшук;
		(б) копії матеріалів кримінальної справи № 835788, зокрема:
		 постанови слідчого по ОВС ГСУ СК РФ по м. Москва від 07 жовтня 2014 року про порушення кримінальної справи № 835788 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 159 КК РФ, за заявою ОСОБА_34 про вчинення ОСОБА_22 та іншими особами шахрайських дій, пов`язаних із заволодінням належними ОСОБА_43 грошовими коштами в розмірі 1200000 доларів США за організацію притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності на території ПКФО РФ, а також оголошення ОСОБА_12 в міжнародний розшук;
		 запиту слідчого СК РФ від 20 вересня 2014 року на адресу начальника Відділу МВС Росії по Сунженському району Республіки Інгушетія (про надання відомостей про реєстрацію за журналами вхідної вихідної документації матеріалів стосовно ОСОБА_12 );
		 відповіді від 01 жовтня 2014 року начальника Відділу МВС Росії по Сунженському району Республіки Інгушетія на запит слідчого СК РФ з додатками (сторінками журналів обліку вхідної кореспонденції, виготовлених документів, листування з органами системи МВС та і організаціями, які не входять до системи МВС тощо), згідно з якими: на адресу ВМВС Росії по Сунженському району РФ листом від 05 вересня 2013 року № 300/12-38-16544-13 з ГСУ СК Росії по ПКФО (м. Єсентуки), зареєстрованим за вхідним № 28/3368 від 12 вересня 2013 року, надійшла постанова про розшук обвинуваченого в кримінальній справі № 688323 ОСОБА_12 з додатками на 13 арк., які в подальшому супровідним листом з вихідним № 28/11790 від 20 вересня 2013 року були спрямовані на адресу ГСУ СК Росії по ПКФО;
		 документів з приводу прийняття на службу (наказ № 76 л/с від 29 травня 2012 року) та звільнення зі служби в органах поліції РФ (наказ № 74 л/с від 04 квітня 2014 року) ОСОБА_199 , який у 2013 році займав посаду оперуповноваженого з особливо важливих справ 3 відділу 3 оперативно-розшукової частини (з боротьби з найбільш небезпечними злочинами економічної спрямованості та протидії корупції) Головного управління МВС РФ по ПКФО;
		 протоколу огляду предметів (документів) від 23 вересня 2014 року (з додатками), відповідно до якого слідчим проведений огляд контрольного провадження №240-58-144-2012-21/1901 в кримінальній справі №21/1901 та контрольного провадження №50-123/21/1901 по матеріалу перевірки № 201/3-124пр-14, під час огляду встановлена наявність в контрольних провадженнях, в тому числі, копії постанови від імені слідчого слідчого відділу по Приміському району слідчого управління Слідчого комітету РФ по Республіці Північна Осетія - Аланія лейтенанта юстиції ОСОБА_17 про порушення 23 жовтня 2012 року о 05 год. 30 хв. кримінальної справи №21/1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 та ст. 317 КК України. Документ містить, в тому числі, відомості про те, що 23 жовтня 2012 року невстановлена особа, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21093, під`їхала з боку м. Назрань Республіки Інгушетія до СП ДПС «Кізляр» ДІБДР МВС РПО-Аланія, де привела в дію вибуховий пристрій, що призвело до вибуху, в результаті якого були травмовані та загинули кілька працівників правоохоронних органів;
		 постанови слідчого від 06 листопада 2014 року про визнання потерпілим в кримінальній справі № 835788, відповідно до змісту якої невстановлена особа на ім`я ОСОБА_15 , попередньо схиливши до цього ОСОБА_34 шляхом обману в ході неодноразових телефонних розмов, у квітні-травні 2013 року у м. Москва за посередництва ОСОБА_22 заволоділа належними ОСОБА_43 грошовими коштами в розмірі 1200000 доларів США за організацію притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності на території ПКФО РФ, а також оголошення ОСОБА_12 в міжнародний розшук; 
		 висновку техніко-криміналістичної судової експертизи № 12/9-43 від 23 березня 2015 року, згідно з висновками якої відображення відбитку гербової печатки Магаського районного суду Республіки Інгушетія, розташоване на третьому аркуші копії постанови судді Магаського районного суду Республіки Інгушетія ОСОБА_19 від 23 червня 2013 року про обрання стосовно ОСОБА_12 запобіжного заходу, не є відображенням відбитку гербової печатки Магаського районного суду Республіки Інгушетія, експериментальні зразки відбитків якої надані для експертизи;
		 висновку техніко-криміналістичної судової експертизи № 12/9-124 від 11 червня 2015 року, згідно з висновками якої, зокрема, відображення відбитків гербової печатки «ГСУ СК России по СКФО» в копії постанови про притягнення ОСОБА_12 в якості обвинуваченого від 03 червня 2013 року та в копії постанови про розшук обвинуваченого ОСОБА_12 від 03 червня 2013 року, не є відображеннями відбитків гербової печатки «ГСУ СК России по СКФО», експериментальні зразки відбитків якої надані для порівняння на експертизу;
		 протоколу огляду предметів (документів) від 29 липня 2015 року (з додатками), згідно з яким слідчим в результаті огляду вилученого в ТОВ «Мейл.Ру» компакт-диску з інформацією про вхідні та вихідні електронні повідомлення з адреси електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_10», якою користувався ОСОБА_117 , була встановлена наявність: 
		1) повідомлень із фотокопіями свідоцтва про народження дітей ОСОБА_46 , документів про оренду ОСОБА_200 житла (квартири), довідки щодо проходження служби в органах поліції РФ ОСОБА_200 ;
		2) вхідних повідомлень із численними зображеннями ОСОБА_12 , а також зображеннями заяв ОСОБА_12 про видачу паспорту;
		3) вхідних повідомлень від « ОСОБА_201 » у квітні-червні 2013 року із численними зображеннями ОСОБА_202 , відомостями стосовно ОСОБА_12 (відомостями про місце мешкання та реєстрації в Україні, відомостями про серію та номер паспорта громадянина України, ІПН, переліками підприємств тощо), зображеннями екрану з фіксацією результату пошуку відомостей щодо ОСОБА_12 в базі Інтерполу; при цьому повідомлення містять відомості про їх попереднє пересилання з адрес електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 »;
		 протоколу огляду предметів (документів) від 30 червня 2015 року, згідно з яким слідчим в результаті огляду компакт-диску, вилученого в ВАТ «Вимпел.Ком», встановлені факти багаторазових з`єднань абонентських номерів ОСОБА_172 та ОСОБА_46 протягом 2013 року;
		 протоколу огляду предметів (документів) від 01 липня 2015 року, згідно з яким слідчим в результаті огляду компакт-диску, вилученого в ВАТ «МТС», встановлені факти багаторазових з`єднань абонентських номерів ОСОБА_172 та ОСОБА_46 протягом 2013 року.
		 компетентними органами РФ порушено кримінальну справу №11702450048000102 щодо ОСОБА_34 за ч. 3 ст. 30 ч. 5 ст. 291 УК РФ та щодо ОСОБА_22 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 30, ч. 4 ст. 291.1 КК РФ.
		Предметом досудового розслідування цієї кримінальної справи було те, що в період з 23 по 26 квітня 2013 року ОСОБА_38 за посередництва ОСОБА_22 передав працівнику правоохоронного органу ОСОБА_198 грошові кошти в сумі 1.200.000 доларів США за незаконне порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_12 , притягнення останнього до кримінальної відповідальності та оголошення його в міжнародний розшук.
		12 грудня 2017 року ОСОБА_43 пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 30 ч. 5 ст. 291 УК РФ та 20.12.2017 року обвинувачений оголошений у міжнародний розшук у зв`язку з переховуванням від органу досудового розслідування. 
		29 грудня 2017 року кримінальне переслідування відносно підозрюваного ОСОБА_22 закрито на підставі ч. 2 ст. 28 КК РФ;
		- протокол тимчасового доступу від 06 червня 2016 року до речей та документів, що знаходяться у володінні НБУ (документів з приводу одержання ОСОБА_11 у 2007 році індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення інвестицій за кордон шляхом придбання корпоративних прав компанії «ICD NVESTMENTS SA» (Швейцарія)):
		 копію індивідуальної ліцензії № 804 на здійснення інвестицій за кордон (про дозвіл ОСОБА_11 перерахувати за межі України 2000000 швейцарських франків згідно з Угодою про купівлю-продаж частки від 26 квітня 2007, укладеною між компанією «Oleandri SA» та ОСОБА_11 для придбання 20000000 акцій компанії «ICD INVESTMENTS SA», що складає 100% акціонерного капіталу компанії «ICD INVESTMENTS SA»);
		 копію угоди про купівлю-продаж частки від 26 квітня 2007, укладеної між компанією «Oleandri SA» та ОСОБА_11 про придбання 20000000 акцій компанії «ICD INVESTMENTS SA», що складає 100% акціонерного капіталу компанії «ICD INVESTMENTS SA»
		 копію Статуту компанії «ICD INVESTMENTS SA»;
		- матеріали виконаного компетентними органами Республіки Польща запиту про міжнародну правову допомогу, якими встановлено, що Генеральна прокуратура України прохала перевірити перебування за конкретною адресою: м. Варшава, вул. Доманиевська, 37, офісу компанії «КСГ Агро», де протягом певного часу у 2013 року були розміщені сервери, за допомогою яких працював шифрований канал зв`язку ІР-телефонії.
		Згідно копії відповіді Окружної прокуратури у м. Варшава від 05 червня 2017 року надано відомості про підтвердження факту дійсної оренди компанією «КСГ Агро» до 31 жовтня 2013 року офісу за адресою: м. Варшава, вул. Доманиевська, 37;
		- протокол обшуку від 14 липня 2016 року за адресами: м. Київ, провулок Михайла Реута, буд. 17, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року, у ході якого виявлено копії документів компанії «ICD Investments SA»;
		- протокол огляду від 14 липня 2016 року, згідно якого оглянуто документи, вилучені під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, провулок Михайла Реута. 
		- протокол огляду від 24 травня 2016 року, згідно якого проведено огляд документів вилучених у банку «KSG Bank», за адресою м. Київ, вул. Прорізна, 6, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, протоколом про тимчасовий доступ до документів від 23 травня 2016 року (ухвалу отримано на виконання щонайменше банком 16 травня 2016 року), оглянуто диск CD-R б/н червоного кольору, який згідно роздруківки містить виписку ОСОБА_203 по розрахунковому рахунку №  НОМЕР_8 (USD) за період з 12 грудня 2012 року по 10 травня 2016 року.
		Згідно зазначеної виписки вбачається, що за вказаний період всього надійшло на розрахунковий рахунок № НОМЕР_8 (USD) 722804,76 та всього знято 722804,76.
		Виписка по розрахунковому рахунку № НОМЕР_8 (USD), який належить ОСОБА_204 складається з 33 аркушів.
		Вивченням роздруківки виписки розрахункового рахунку № НОМЕР_8 (USD) встановлено, що за вказаний період ОСОБА_205 користувався 6 платіжними картками, а саме: 1) НОМЕР_9 (зняття Прага, Японія), 2) НОМЕР_22 (зняття Київ), 3) НОМЕР_23 (зняття Київ), 4) НОМЕР_24 (розрахунок за обслуговування карти), 5) НОМЕР_10 (зняття Київ), НОМЕР_11 (зняття Москва).
		На підставі виписки з розрахункового рахунку № НОМЕР_8 (USD) встановлено, що 01 липня 2013 року на території м. Москва РФ проведена видача грошових коштів з карти НОМЕР_11 , яка належить ОСОБА_205 шляхом зняття їх з банкоматів;
		- протокол огляду від 15 липня 2016 року з додатками, яким прокурором проведений огляд інформації, розміщеної у мережі Інтернет щодо компанії «OLBIS INVESTMENTS LTD S.A.», за результатами якого, зокрема, встановлено, що вказана компанія зареєстрована 07 червня 2004 року за адресою: округ Пана, провінція Панама, з відомостями щодо президентів (керівників) - ОСОБА_191 , ОСОБА_53 , ОСОБА_146 ;
		- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 16 травня 2016 року з описом вилучених документів з приводу: 
		 спільного прямого набуття асоційованими особами ОСОБА_11 та ОСОБА_60 істотної участі в ПАТ «КСГ Банк» у розмірі 66,9206%;
		 рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ від 24 листопада 2015 року №546 про погодження асоційованим особам ОСОБА_11 та ОСОБА_206 прямого спільного набуття істотної участі в ПАТ «КСГ Банк»;
		 анкету фізичної особи ОСОБА_11 стосовно участі в ПАТ «КСГ Банк» із відомостями, про те, що з 28 липня 2008 року по дату заповнення анкети (2015 рік) займає посаду віце-президента компанії «ICD INVESTMENTS SA» (Швейцарія, Віа Насса, 60, 6901, Лугано;
		- копію протоколу обшуку 17 вересня 2014 року, який проведено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року, згідно з яким під час проведення обшуку в приміщенні ПАТ «КСГ БАНК» за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 6, відшукано, зокрема:
		1) юридичну справу компанії «АЙСІДІ ІНВЕСТМЕНТС СА» (ICD INVESTMENTS SA), яка складається з документів, в тому числі, на представництво інтересів компанії ОСОБА_11 , ОСОБА_207 , ОСОБА_27 ;
		2) юридичну справу № 7063 ОСОБА_208 по рахунках № НОМЕР_12 та № НОМЕР_13 ;
		3) виписки по рахунках ОСОБА_103 № НОМЕР_12 та № НОМЕР_13 ;
		4) договір № 70300801 від 12.12.2012 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_14 для здійснення операцій з використанням платіжної картки;
		5) виписка по рахунку ОСОБА_103 № НОМЕР_14 в ПАТ «КСГ БАНК»;
		- копію протоколу огляду від 08 вересня 2016 року, згідно з яким в результаті проведеного огляд виписки по рахунку № НОМЕР_14 ОСОБА_103 встановлено, що 27 червня 2013 року на рахунок надійшли грошові кошти в розмірі 142000 доларів США, на той час на рахунку був негативний баланс, а саме - 39179,92 доларів США; в подальшому 01 липня 2013 року з рахунку № НОМЕР_14 здійснено видачу готівки з «Citibank» м. Москва РФ через банкомати; після видачі на рахунку баланс склав - 1439,92 доларів США;
		 копію протоколу обшуку від 17 липня 2013 року, згідно з яким в результаті проведення, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року в справі №757/15330/13 (про надання дозволу на проведення обшуку в депозитарних (банківських) скриньках № НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28 ПАТ «Альфа-Банк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6), обшуку в депозитарних (банківських) скриньках № НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28 ПАТ «Альфа-Банк» були виявлені та вилучені документи та речі, зокрема - ноутбук «TOSHIBA», паспорти на ім`я ОСОБА_34 та ОСОБА_65 тощо;
		 копію протоколу огляду від 16 серпня 2013 року, згідно з яким під час огляду ноутбуку «TOSHIBA», вилученого під час обшуку в депозитарній (банківській) скриньці № НОМЕР_28 ПАТ «Альфа-Банк», була встановлена наявність інформації про контакти (телефонні номери та адреси електронної пошти) ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 (інтер), ОСОБА_213 , ОСОБА_133 , ОСОБА_214 , а також численні аудіо та відео файли з записами розмов, в тому числі про «Родовід Банк», пов`язані з ним кримінальні справи, про ОСОБА_12 тощо;
		 копію висновку експерта № 19/13-35 від 10 жовтня 2013 року, згідно з яким голос та розмови, зафіксовані в певних аудіо записах, виявлених під час огляду ноутбуку «TOSHIBA», належать ОСОБА_43 ;
		- протокол огляду від 02 червня 2016 року, згідно з яким оглянуто документи отримані згідно протоколу тимчасового доступу від 01 червня та 06 червня 2016 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16 трвня 2016 року, яким встановлено, факт внесення готівкових коштів, а саме 4 583 843,86 доларів США та 880 445 Євро на рахунок ОСОБА_11 а також зняття з рахунку відкритого у АТ «Альфа банк», грошових коштів у значних сумах, в тому числі через уповноважених осіб ОСОБА_157 та ОСОБА_215 ;
		- протокол огляду від 26 вересня 2016 року про результати огляду документів з приводу укладення та реалізації договору поставки мінеральних добрив № 67/ДУАХ від 12 березня 2013 року між ТОВ «ФОСАГРО-УКРАЇНА» та ТОВ «Торговий Дім Українського Агропромислового Холдингу»;
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15 серпня 2013 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року, слідчим у ОСОБА_12 були вилучені ноутбук «Fujitsu-Siemens» та флеш накопичувач «Lexar» об`ємом пам`яті 64G;
		- протокол огляду від 21 травня 2015 року, згідно з яким прокурором оглянуті додатки до певних постанов про призначення фоноскопічних експертиз;
		- протокол огляду речей і документів від 18 липня 2016 року, згідно з яким прокурором проведений огляд файлу аудіо запису «570-611_02.07.2013».
		У ході цієї слідчої дії встановлено наступне.
		Оглядом властивостей файлу з`ясована дата його змінення 03.07.2013 о 00:54.
		Прослуховуванням аудіо запису встановлена його тривалість - 30 хвилин 38 секунд.
		Зроблено стенограму розмови ОСОБА_11 ( К ) та ОСОБА_197 ( ОСОБА_217 ):
		 
		ОСОБА_218 - Алё. ОСОБА_108.
		ОСОБА_227. - 
		 
		ОСОБА_219 - не
		К. - Та ты шо?
		ОСОБА_217 - Нет, ещё рано
		К. - А у вас ещё полдвенадцатого
		ОСОБА_227. - Щас подожди, я не знаю, да, да да.
		К.- (Смеётся).
		ОСОБА_227. - Шо у вас?
		К. - А мы принимаем председателя сената Швейцарии завтра.
		ОСОБА_220 - председателя чего?
		К. - ІНФОРМАЦІЯ_11.
		ОСОБА_227.- Кто вы и сколько вас?
		К.- Та мы, это вообще. Он с официальным визитом едет в Украину. Вот этот товарищ, который там серьёзный вот, и он, мы с ним общались там, на месте, вот тот что я тебе рассказывал хоккейные вот эти все матчи, клуб его хоккейный, да
		ОСОБА_227. - А он едет к кому?
		К.- Ну он встречается со всеми официальными, ну официальный визит глава парламента президент премьер. - а на х*й они ему ну..? ОСОБА_109.-
		К.- (смеётся)
		ОСОБА_217 - из перечисленного одни ничтожества, особенно первый бл*дь
		К.- ну и с нами встретится там с бизнесом, в посольстве Швейцарском . Там будет такой, ужин такой, ну как обычно ж. Всё как бы
		ОСОБА_217 - а мне пожрать нечего 
		ОСОБА_222 - смеётся Понятно. Вам понятно. Всё ясно. Лишь бы в Швейцарии было всё спокойно. Смеётся
		ОСОБА_217 - Так а шо? Шо толку, все эти встречи, знаешь. Там один есть блатной какой-то из Днепропетровска мне, бл*дь я обедал, бл*дь, с ОСОБА_110. Я говорю- и шо, бл*дь, ? Ну и шо?
		К.- (смеётся).
		ОСОБА_227. - Если бы у него дома был. Вот эти обеды, бл*дь. Заплатил сто тысяч или пятьдесят тысяч за то что посидеть там типа с ОСОБА_110 ну и шо дальше. Таких там лохов еще куча
		ОСОБА_222 - Да, много. Не, мы не платим такие деньги.
		ОСОБА_217 - Нет, я говорю, ну и шо оно даёт?
		К. - Неет, ну мы с ним контакт поддерживаем, он приехал с официальным, а мы пойдём завтра, на послезавтра там в посольстве будет там мероприятие, с кем надо познакомимся, И как бы скажем так, будем дальше своё дело делать.
		ОСОБА_217 - 
		ОСОБА_223 - Приехал товарищ мой, который посол он же там пройдёт всем расскажет покажет. Ну как, официальный визит, всё понятно.
		ОСОБА_217 - мы щас с тобой можем поговорить, нет? Я ж ездил в тот район
		К. - ага
		ОСОБА_227. - где там, вот этот завод, бл*дь
		К. - ОСОБА_224 ОСОБА_224 или папа?
		ОСОБА_217 -Дааа, ОСОБА_224 , там где председатель вот этого, забыл как он там называется.
		К. - Ага, ОСОБА_225 , 
		ОСОБА_226 .А. Дааа. Это ж мэр города, руководитель партии.
		К. - Ага, ага.
		ОСОБА_217 - Зам его, зам мэра.
		К. - ага начиная от политики. Смотрел этот аэропорт.
		К.- ага
		ОСОБА_227. - У ребят там всё полностью, пожалуйста, любые вопросы, шо как
		ОСОБА_227 . Пиз*ец конечно. Громадина, две полосы, Там они строят уже ангары, логистику строят. Китайцы хотели вообще всё купить сразу. Но политика государства на х*й они нужны китайцам, продавать ничего. Пожалуйста, пусть платят... Поле для деятельности пиз*ец, бл*дь. Строить там это то что я тебе говорил - да, пожалуйста, стройте. Шо ещё любые вопросы. Вот вам мэрия, вот вам граница, вот вам шо хотите. Работайте. Вот это я понимаю есть отношения которые оплачиваются.
		K- 
		ОСОБА_228 - А все эти комплексные обеды, хождения.
		К.- Не, не не да это я тебе рассказываю просто.
		ОСОБА_227 . Та я понял я ж тоже тебе Для чего мы с тобой делимся. У каждого ж есть своё мнение
		ОСОБА_222 -да, да
		ОСОБА_217 - Поэтому, я ж знаешь, вся ху*ня эта ни о чём. -
		К. - 
		ОСОБА_229 А - Вот видишь когда конкретно можно задать вопросы, а можно так? - можно. А можно так? можно. А можем мы это? ну давайте подумаем. Вот - это я считаю.
		К. - А шо по ОСОБА_111 они рассказывают? Что они хотят, что там можно?
		ОСОБА_220 - ОСОБА_112, да я не занимался ОСОБА_113. Я ездил по аэропорту мне было интересно.
		К. - А, ты ездил по аэропорту. Но по ОСОБА_111 надо ехать.
		ОСОБА_220 - Это надо отдельно ехать. И тут всё понимать. Ну шо я, бл*дь, туда поеду?
		К. - Ну да.
		ОСОБА_217 - Ну это всё равно что я тебя сейчас возьму на аэропорт смотреть самолёт. Ну где ты и где самолёт.
		К. - Ну да. Смеётся.
		ОСОБА_227. - Это точно также что ты пойдёшь к поросятам, бл*дь, и я стану и буду смотреть на этих поросят, Ну красивые, ну хвостики крученные, что дальше.
		К.- смеётся.
		.А.А. - Ну просто каждый что то в чём-то понимает.
		К. - да, да.
		ОСОБА_217 - Вот и получилось ты в этому уже понимаешь.
		К. - дааа
		ОСОБА_217 - Ну надо брать и ехать ты своим взглядом увидишь, знаешь как.
		К. - да да.
		ОСОБА_227. - В стройку я могу зайти, оно там стройка идёт, я вижу своим взглядом сразу - что чего и как. Я в этом понимаю.
		К.- угу
		ОСОБА_217 - Ну что я попрусь туда.
		К. - Неее, хорошо. Всё понятно, мы так и говорили.
		ОСОБА_230 . Я тебе политически сказал, что пожалуйста. Это можно решать, 1 можно. Более того у моего друга, с кем я тебя знакомил, хорошие отношения, и с банком и с правительством и с людьми нормальными.
		К. - Ну он должен сказать- - что они хотят, понимаешь. Потому что, как там? Какой там конкурс? Что как бы куда заходит, что
		ОСОБА_217 - ОСОБА_112. Всё можно решать. Всё можно решать.
		К - Ну да
		ОСОБА_217 - И конкурсы и всё.Первое надо желание. Понимаешь?
		К - Не, желание иметь в Европе как бы позиция ну понятное дело шо нормальная, это как бы без вопросов.
		ОСОБА_227. - Мой друг до тринадцатого уехал в Италию отпуск.
		ОСОБА_222 - ОСОБА_114, ага
		ОСОБА_217 - После тринадцатого
		ОСОБА_222 - Ну нормально, что такое тринадцатое.
		ОСОБА_217 - Планируй, приезжай.
		ОСОБА_222 - 
		ОСОБА_231 А. - Я ему сказал там
		К. - угу. Ну у него хорошее, конечно, место такое шикарное
		ОСОБА_217 - У него там рядом освободится ещё этаж. С 1 го января. Он весь его будет забирать. Если нам надо он выставит нам там ещё.
		ОСОБА_222 - угу, угу.
		ОСОБА_227. - Он по-любому будет забирать.
		К - угу. Ну хорошо, там нормальное место. Шикарно.
		ОСОБА_227. - Ну что у вас там райотделы выносят, бл*дь, я смотрю,
		К. - А, да, да, у нас тут насилуют женщин милиционеры.
		ОСОБА_227. - Уё*ки с*ка, мало бл*дь, даже расстрелять.
		К. - да, да, да
		ОСОБА_220 - Таких п*доров даже убивать бл*дь сразу нельзя. Знаешь медленно, с*ка, на мясокомбинат.
		К. - да да да
		ОСОБА_227. - Три мусора, три п*дораса изнасиловали девочку избить. И эти у*бки с*ка, убить мало.
		К. - дааа. Ну это животные, животные, самые настоящие.
		ОСОБА_227. - Та, бл*дь, министра этого еб*го, надо гнать палкой у*а.
		К. - смеётся. Ну его сегодня там, да п*дорастили со всех сторон.
		ОСОБА_227. - Так а шо?
		К. - та да. Ну а шо, снимать то понятно кто должен, если что.
		ОСОБА_227. - Не, я понимаю так а что харьковские судьи головы, где головы? Где судьи.
		К. - смеётся.
		ОСОБА_227. - Там бл*дь в Константиновке скандал с мусорами, там эти убиваются ездят всё время, там насилуют, и шо министр? Та министра первого с*ка выгнать палкой.
		К. - Да. Ну понимаешь, они ж понимают они всё дали такой статус всей системе судебно милицейско прокурорской. Они ж думали шо на выборах это им даст подготовить ко всему оппозицию. Но наоборот рождает такое беззаконие такое как бы так скажем всплеск абсолютно противоположный. Поэтому оно каждый день что то случается, тут это случилось, там другое. Ну, понятно. Понятно. Мы щас тоже с ОСОБА_115 с моим товарищем, с послом из Швейцарии, там поговорили же ж «людина державна» на посаде определено. Иначе оно как бы. Ну это вот это - оно ж должно быть как то
		ОСОБА_232 он?
		К - Ну а шо ему сказать. Что ему сказать ещё. Говорит ну. Ну. То может сказать то, не может.
		ОСОБА_217 - Но вроде сценарий такой шо должно было быть вообще на днях, ну думаю может после дня рождения. ОСОБА_116 уходит во Францию, послом.
		K. - Угy.
		ОСОБА_227. - на его место, бл*дь, ОСОБА_117.
		К. - угу
		ОСОБА_227. - Рядом с ОСОБА_117 там ещё зам 
		ОСОБА_233 - угу
		ОСОБА_217 - На место ОСОБА_234 - 
		ОСОБА_235 - А кто это?
		ОСОБА_217 - Нууу такой же бл*дь...с Донецка.
		К. - А я понял.
		ОСОБА_227. - Начальник УВД щас.
		К.- Не ОСОБА_118,
		ОСОБА_217 - Нууу незнаю. Мой сегодня с ОСОБА_118 встречался,
		К - 
		ОСОБА_236 - тот ему сказал на следующую среду что то ему скажет
		К. - угу
		ОСОБА_217 - Шо скажет в следующую среду. Это какое число десятое, да?
		К.- 
		ОСОБА_237 А. - Понедельник - восьмое. Да, десятое. Ну вот может что-то и скажет. Бог его знает.
		К. - угу
		ОСОБА_227 - Тот грозился что вроде собирался что то. Ну
		К. - Ну да.
		ОСОБА_227. - Та то слушай. Собирался там. С какой ноги тот встанет бл*дь, на Межгирье
		К. - Ну да
		ОСОБА_227. - Х*й его знает. Щас одно, завтра другое.
		К. - Ну да, ну следующий год четырнадцатый, а через него пятнадцатый. Тогда уже всё будет и говорить.
		ОСОБА_227. - Нет. Ну то шо ОСОБА_119, это мне уже подтвердили ну все.
		К. - Что переводят?
		ОСОБА_230. - Да. И с Вашингтона, и бл*дь с Москвы. Бл*дь, и кто-то мне ещё говорил. И Украина неоднократно подтверждает. Но я знал это отсюда как б мне говорили. Я так .... Уже пошла такая информация.
		 
		ОСОБА_238 - Массово, да. То есть мне месяц назад ещё первый раз сказали. Я так не отнесся, да вы что пи*дите. А потом же ты ж мне вот это говорил.
		К. - ну да.
		ОСОБА_227. - В прессе везде пишут. Там ещё послы, Знаешь, уже все это обсуждают. Значит действительно может быть и правда. Дай бог
		К. - Ну. Будем надеется что какие-то позиции и события позитивные произойдут.
		ОСОБА_227. - дай бог. Уже просто тут от всего тошнит, бл*дь. От этих мразей, просто. Причём ОСОБА_120 сам по себе мужик то неплохой, понимаешь. Просто, банда, б*дь, вокруг - пе*тов, бл*дь. Сыночек который там всё, не знает что кого куда назначить, идиотов. Поэтому я и пришёл к такому, понимаешь.
		К. - Ну он же всё равно за это отвечает за всё.
		 
		ОСОБА_239 - Он всё равно за это отвечает.
		ОСОБА_217 - Он ответит, да и сын его ответит. Не забудут, не простят уже. Сильно много обиженных, сильно много, сильно обиженных.
		К.- (смеётся ).. Ну ничего! Всё равно будем думать о том что
		ОСОБА_217 - Это не шутка это нормальная вещь, которую реально можно сделать. Самое главное за рубежом когда помимо денег, есть связи. Вот это - главное.
		К - даааа
		ОСОБА_217 - Есть связи можно обсуждать этот вопрос очень интересный. И так, и так, и так.
		К. - Нет, ну эту позицию надо обсуждать. Я вот сегодня почему как бы еду к послу в Швейцарии, а вместе с тем он сам с Закарпатья. Как бы очень близкая экология. Понимаешь да? Вот. Там шо мы говорим о том что был какой то там объём земли чтобы что то можно было под что то под корма выращивать в Закарпатье, и какой то бизнес скажем, который связан был с, например, выращиванием в Венгрии. Там такая интересная комбинация.
		ОСОБА_227. - угу. А шо те ОСОБА_121 Тебя на ОСОБА_121 вывести?
		К. - Не. Ну я просто говорю, что раз уж я с этим общаюсь, он у него как бы ближайший. Шо его как бы выходить там. Пусть он как бы выходит. Нуууу.. Как бы оно там само собой, понимаешь? Мы там бегло просто поговорим, а он там уже внутри своих. Не, не за то. Ну Закарпатье, вот допустим какую-то позицию получить там, по землям для, желательно с доступом влаги вот там какой-то, там это нормально тысяч пять хотя бы гектар, что б там можно было тысяч семьдесят тонн кукурузы выносить и это всё потом в Венгрию для кормов доставить. Это хорошая позиция.
		ОСОБА_217 - Угу. Угу. Так у тебя с ОСОБА_240 нормальные
		ОСОБА_222 - не, я с ОСОБА_240 лично не знаком. Я говорю я с этим парнем. Я дружу с послом, который а это его крёстник. Кум.
		ОСОБА_227. - Не, ну если надо ОСОБА_121. У меня там через бандитов если что (есть мысль?).... (смеётся)
		К. - Ну, ну.
		ОСОБА_227. .....Оно так нормально. Если что смотри.
		ОСОБА_222 - Нууу будем смотреть, да. Или через него, этого парня.
		ОСОБА_227. - Ну скажешь, скажешь, если что.
		К.- Да. Просто, если смотреть вот этот проект по ОСОБА_122, то она конечно в комплексе там смотреть, потому что часть может что-то на месте, а часть в Украине.
		ОСОБА_227. - Шо эта ОСОБА_123 английская не выходила?
		ОСОБА_222 - Кто кто?
		ОСОБА_227. - ОСОБА_123 английская не выходила?
		К. -Не. Вообще молчок. Нигде и ничего. Вот одни пробили там ещё раз по розницам, у меня там вырисовался ОСОБА_241 . Там у меня была по.
		ОСОБА_242 уже отстранили.
		К.- Всё, пиз*ец
		ОСОБА_217 - Да. И ещё там группу всю эту, на х*й. Все щас убежали на больничный. На х*й нет никого.
		К.- А кто ж там новый, который будет теперь?
		ОСОБА_227. - Там новые. Всё нормально, это хорошо, нормально.
		 
		ОСОБА_243 - Конечно. Тот уже всех там зае*ал. Его уже с*ка там все ненавидят. То что я и говорил. Зае*ётся так что сам от себя плеваться будет-?).
		К. - Угу, угу. То есть ОСОБА_241 вообще ушёл или просто?
		ОСОБА_217 - Всё, уже выгнали, бл*дь.
		К. - Да ты чё?
		 
		ОСОБА_244 - То есть он... уже не в МВД?
		ОСОБА_227. -Та я незнаю пока его выгнали, понизили на той неделе, пока они все в отпуска ушли, ну придёт, значит уже выгоняют. Там всех. Начальника ОСОБА_124, там другой пришёл. Так що там всё много поменялось. Это уже третий раз как бы.
		К. - ну.
		ОСОБА_227. - Ну это ж. Это очень хорошо.
		К. - А шо ОСОБА_125 этот?
		ОСОБА_217 - Ничё. Ты, кстати, вот тот адвокат, что у тебя, помнишь ОСОБА_126 ещё был?
		К.- 
		ОСОБА_229 А. - Ты его вообще на х*й, даже на порог не пускай. 
		К-да?
		ОСОБА_217 - На порог даже не пускай. Вообще. Во-первых, чтоб ты понимал за ним, не знаю как тебе ты там. Алло.
		К.- Да.
		ОСОБА_227. - Ты такой осторожный, осторожный там говоришь ОСОБА_127. А шо б ты понимал, этот ОСОБА_126, он защищает защищал 
		ОСОБА_245 - 
		ОСОБА_229 А. - И всех ОСОБА_128 людей. С кем воюет ОСОБА_285, бл*дь.
		К. - Ну я понял.
		ОСОБА_217 - Он ходит туда, за ним такой хвост ходит вериница, что извини меня не за ОСОБА_129 ни за кем такого не ходят. Как ходит за этим ОСОБА_130. А ты с ним. Я ему даже телефоны наши поотключал, всё ёлки палки.
		К.- угу
		ОСОБА_217 - Поэтому вот с ним вообще обрежь все контакты. Что б ты понимал.
		K - Я понял. А что ж ты молчишь?
		ОСОБА_227. - Так я тебе тогда сказал ещё.
		К. - Ни х*ра ты не сказал, мы ещё его
		ОСОБА_227. - Ты с ним ходил там к адвокатам. Ты понимаешь?
		К. - Да
		ОСОБА_227. - А этот складывает ребусы откуда. Думает, твою мать у них адвокаты одни. У него ОСОБА_131 адвокат. Понимаешь, это вообще пиз*ец. Ну я его выгнал вообще на х*й.
		К. - угу.
		ОСОБА_227. - Просто выгнал. Сказал иди на х*й, чтобы духа твоего нигде не было. Я таких дураков ещё нигде не видел просто.
		К.- Угу. Я ж тебе сказал сразу, кто что
		ОСОБА_227.- Его вообще. Ты мне тогда сказал, я удивился. Я тебе тогда сказал, ты у меня спросил нюансы. Я тебе говорю дурак полный. Ты говоришь, ну мы тут вот там это, у него и телефон тут наш. Что я могу сделать? Ты ж тоже взрослый мальчик, я ж тебе не могу. Я тебе могу советы давать, я ж тебе не могу там настаивать или приказывать.
		К. - угу
		ОСОБА_109. Я тебе могу только советы давать, как близкому родственнику и партнёру. Я тебе тогда сказал на х*й. А потом просто ну я смотрю ну думаю подожди, где твоя безопасность? Где... Я тебе рассказываю этих надо на порог не пускать. А вот тебе пример.
		К. - угу
		ОСОБА_217 - И ОСОБА_285 первый, который будет бегать думать ни х*я себе, глянь он этого защищает ходит, конечно, он будет бегать на тебя злится. (смеётся). Нашёл ты себе кента, бл*дь. Вычеркни телефон.....и...
		К. - Ну хорошо, это не вопрос. Всё.
		ОСОБА_227. - Надо тебе там какие-то адвокаты.
		К.- Не, не, не. Ну просто был. Мне интересно, что мне его рекомендовал мой адвокат.
		ОСОБА_227. - Послушай, ну он вообще дурак. У меня ни одного дела выигранного. Даже если его как адвоката брать, он вообще - дурак. Ноль. Их три дела, и все три проиграны. Он вообще никакой.
		К. - Ну всё, мы за него вообще не..
		ОСОБА_227. - Если тебе нужен адвокат и юрист, я ж тебе говорю, бери моего батю, этот хоть профессионал, всю жизнь в органах работал, и юридический диплом и адвокат, профессионал по делам.
		К.- Ну понятно
		ОСОБА_217 - Так этот хоть напишет бумагу. Ему не надо не платить ничего, он всё сделает, как надо правильно, он общается с моими людьми он в Киеве, пожалуйста, так это человек который хоть соображает. А это что молокосос, кто его ОСОБА_132 с ОСОБА_133 притащил, это он их западэнский. Понимаешь.
		К.- Да?
		ОСОБА_227. - Я его увидел там за неделю, как ОСОБА_134 арестовали. Я увидел этого ну посмотрел на него чисто как ОСОБА_131, какой-то там типа адвокат. Он пришёл к нам ОСОБА_135 с ним пообщался, е*ать, дурак на х*й. ОСОБА_132 говорит, ну пусть он чисто там так просто ходит. Ну и потом он вот это там появился, типа там че-то тут рисовать к ОСОБА_136 ходить... Мы полностью его и всех его адвокатов отстранили, полностью, всех выгнали на х*й. Потому что таких дураков мы ещё не видели. Люди, которые советуют своим клиентам говорят да вы там признайтесь что он хулиган хитрый.
		K- 
		ОСОБА_237 А. И тут с мусорами. Ну это просто, я тебе скажу как в фильме крёстный отец, ты помнишь смотрел? Кто говорит к вам прийдёт разговаривать о перемирии это, говорит, враг. Так и здесь.
		К.- Понятно. А у них ничего пока, да?
		ОСОБА_217 - Где?
		К.- У этих ребят. Как оно, я понял ничего не меняется.
		 
		ОСОБА_246 - Да.
		ОСОБА_227. - Ну там суд, всё уже, надо идти ликвидировать в суд. Всё уже. На этой неделе в суд попадёт.
		К. - Это он про него рассказывал. Что там типа договорились что оружие какое-то нашли?
		ОСОБА_220 - что у кого?
		К.- Та не знаю, он что то рассказывал что у кого-то нашли договорились что нашли оружие. У кого-то выиграли какой-то процесс.
		ОСОБА_227. -Послушай, ну этот ОСОБА_126, ты не представляешь, это не адвокат - это враг и дурак какой-то. Всё вместе в одном лице, понимаешь.
		ОСОБА_222 - угу
		ОСОБА_217 - Это просто вообще, ну не дай бог. Даже жена ОСОБА_137, которая там, знаешь как бы, пообщалась, увидела. Говорит иди на х*й. Я тебя видеть не хочу. Ни профессионала, ни человека. Всё просто на интрижках, развести, нае*ать. Ноль, ну. Он столько вреда сделал ещё, со своими адвокатами, со своими разговорами там бездарными, понимаешь? Он реально вред принёс, который займёт ещё ломать полгода, только его вред. Что б ты понимал этот уровень адвоката.
		К.- Ну слава богу что мы с ним очень мало общались.... Так шо, 
		ОСОБА_247 А - Ну так я и в шоке, понятно что у ОСОБА_285, там вообще он просто в а*уе, понимаешь? Это люди ОСОБА_138, враги которые против него, и они ещё тебя ходят защищают. Ну нарошно не придумаешь.
		ОСОБА_222 - да
		ОСОБА_217 - И как ему объяснить, что ты не это самое.
		К.- Не в теме, да?
		ОСОБА_227 - Ну да. Поэтому понятно, что он на тебя злится. (Смётся).
		К. - Да. Совпадение.
		ОСОБА_227. - Ну да Ну кому это объяснить?
		K.- - ну бог с ним
		 
		ОСОБА_248 - он же с ОСОБА_139 он там занимался, потом его отодвинули в принципе посмотрим что там будет следующее.
		ОСОБА_217 - Та. Нормально, не переживай.
		К.- Да?
		ОСОБА_227. - А шо ОСОБА_135 тебе?
		К- Та не знаю. Он же там собирался дело решать. 
		ОСОБА_249 - 
		ОСОБА_250 - Решит?
		ОСОБА_227. - Ну. Ему наоборот хорошо там. Он же в куче вот этих новых последних изменений. Ну так не надо только вслух говорить, там очень большой возле него. Они там все за ним там ходят роем, бл*дь. Так что не переживай.
		К.- дай бог
		ОСОБА_227 . - Он всё решит.
		К.- Не будем тогда. ОСОБА_140 деньги платить. ( Смеётся.)
		ОСОБА_227. - Какому ОСОБА_140
		К.- Ну этому - 
		ОСОБА_251 . Ой мр*зь ..то отдельный эпизод, с*ка. Вот кого я бл*дь ещё. Ой... (вздохнул) ... Ненавистная тв*рь такая.
		К. - И живут же такие люди.
		ОСОБА_227. - С*ка и не сдохнет никогда.
		К.- Да.
		ОСОБА_227.- Уже там сахарный диабет, уже и не знаю что ему уже колют, уже ничего нет, с*ка. И живёт ещё. Падаль, бл*дь, когда ж ты с*ка сдохнешь. И с*ка только всем вред делает, это вообще человек ни дня не может прожить чтобы хорошо. Всё время только один вред.
		К. - Я просто сколько людей видел, да. Я беседовал там с одесситами ребятами, там тоже они с ним воевали просто.
		ОСОБА_227. - Никто доброго слова не скажет.
		К.- Та! Доброе слово... (смеётся.)
		ОСОБА_227 - Самое главное. ОСОБА_112, со мной можно договориться, с тобой, с любым человеком. С этим договориться невозможно. Всё поставлено на мурке. Отнять, нае*ть, кинуть, бл*дь. Святого ничего вообще нет. Просто.
		К. - (смеется).
		ОСОБА_227. Причём люди приходят к нему дают бизнес. Предлагают по человечески, ну типа давай, давай так, он соглашается и потом начинает еб*ть. Ну это просто нонсенс. Ну это просто мр*зи.
		К. - Ну от того они и потеряют всё. Потому шо, думают что таким образом всё решат. Что там ОСОБА_141, как?
		ОСОБА_227. - Та, спят уже.
		К. - Да? Так ты вот это сам вот это?
		ОСОБА_227. - Та нет, у меня просто только Москва сейчас была на проводе, Казахстан мне там звонили мои, этот с Турции звонил. Я уже целый вечер на телефонах вешу. 
		К. - У тебя международные все контакты.
		ОСОБА_227 . Да, да щас там это то, се
		К. Так что телефоны наши работают везде, да?
		ОСОБА_227 . Так а я ж тоже ж, все мои у меня друзья, у всех, в Лондоне, в Москве, Америке, в Казахстане. Я ж пораздавал там у всех аппараты мобильники. У ОСОБА_142 две недели назад. ОСОБА_143 что 
		К - А работает ты поставил аппарат который?
		ОСОБА_227. - Не, я его ещё не подключил. Да, я его просто хочу щас мне дадут одну штуку. Я хочу чтобы он видел, где он стоит. Мне там ОСОБА_144 сделает ещё там один приборчик. Ну там австрийская, да?
		К. - угу, угу
		ОСОБА_217 - ну будет так сделано. А ОСОБА_142 перешёл на такую связь как и наша. У него была старая шведская. А он теперь и мобильную штуку сделал. Вот они только запускают. Вот буквально уже вторую неделю, ещё не могут
		К. - угу, угу.
		ОСОБА_227 . Шо у них тоже теперь будет так, в онлайне.
		К- (смеётся).
		ОСОБА_227. - Так ну что, ОСОБА_112, удобно, что ты хочешь, все хотят тоже такое
		К.- Ну да, никому неинтересно чтоб
		ОСОБА_230 . Да. На Украине всех слушают. Там слушают. Все всех слушают. Поэтому нормальные умные люди делают вот такие свои корпоративные вещи. Ну, тут просто что мы у них это переняли потому что у них этот какой то там масадовец
		К.- ну да.
		ОСОБА_227. ... Он же эту связь делает, понимаешь..
		ОСОБА_222 - угу.
		ОСОБА_227. - И ОСОБА_145 ж у них и передрал.
		К - ну да.
		ОСОБА_227. - Там только что то эти твои подводят что то второй месяц после удара
		К. - Там не то что мои подводят. Там надо который интернетом что то вот это.. двойные каналы, там всё такое.
		ОСОБА_217 - Ну чтобы два канала, чтобы качество было хорошее.
		К.- Ну да.
		ОСОБА_230 . Ну дожми его уже перейдём, потому что видишь там то свет пропадает в этой Польше, да оно конечно прыгает блин.
		К.- Ну вот. Я думаю он говорит на четырнадцатое число там по ней
		ОСОБА_217 - Ну дай бог. Дожми а я щас ещё дожму у ОСОБА_146 там уже купил там станцию большую, у него там тоже вроде есть хороший этот самый центр свой 
		К. - угу....
		ОСОБА_227. - Там поставим, будет ОСОБА_147, эта ну Польша как резерв пусть стоит.
		К. - угу.
		ОСОБА_227. - Она не помешает. Я ещё докупил оборудование. Лучше пусть будет три, ничего страшного. И для безопасности будет хорошо, и на всякий случай, вдруг знаешь, где то что-то автоматически переключаться. Там он уже конверторы какие-то докупил дополнительные. Просто ждём вот этого основного получается тебя чтобы там всё это смонтировать.
		K. - ну это да, что то там они дали не такое качественное.
		ОСОБА_217 .....хороший должен быть
		К- Да, да, Там хорошие офисы и хорошая вот эта комната. Там банк был, там всё приспособлено для этой всей цели. Будем надеется, что там всё будет нормально
		ОСОБА_217 - Шикарно, тем более.
		К - угу. Хорошо. Видпочивайте.
		ОСОБА_227 - Давай, дорогой, взаимно, тебе также.
		ОСОБА_222 - давай пока
		ОСОБА_217 - Спокойной ночи! Завтра набери хоть побухаем.. Давай, целую. ОСОБА_252 . Пока пока.
		Судом наводиться детальний зміст вказаного діалогу, позаяк протокол огляду цієї розмови поданий, як один з ключових доказів винуватості особи та її комунікації з особою, яка вказується в обвинувальному акті, як Особа 1;
		- протокол огляду речей і документів від 18 серпня 2016 року, згідно з яким прокурором проведений огляд файлу аудіо запису «570_210_210.06.2013»;
		- протокол огляду речей і документів від 25 серпня 2016 року, згідно з яким прокурором проведений огляд файлу аудіо запису «210-194_21.07.2013_12.19»;
		- протокол огляду речей і документів від 25 серпня 2016 року, згідно з яким прокурором проведений огляд файлу аудіо запису «303-110_16.07.2013_09.05»;
		- протокол огляду речей і документів від 29 серпня 2016 року, згідно з яким прокурором проведений огляд файлу аудіо запису «303-510_05.07.2013_22.40»;
		- протокол тимчасового доступу до речей від 25 травня 2015 року (з описом), відповідно до змісту якого прокурором групи прокурорів в кримінальному провадженні № 12013000000000502 (здійснено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2015 року в справі №757/16884/15-к про надання прокурору в кримінальному провадженні №12013000000000502 тимчасового доступу до речей - мобільних телефонів «Iphone» серійний номер НОМЕР_16 ; «Iphone» серійний номер НОМЕР_17 ; «Iphone» серійний номер НОМЕР_18 ; «Iphone» серійний номер НОМЕР_19 , вилучених 08.07.2014 року в ході обшуку будинку ОСОБА_34 та які знаходяться при матеріалах кримінального провадження № 42014100000000771 з можливістю їх вилучення) здійснений тимчасовий доступ до речей - мобільних телефонів «Iphone» серійний номер НОМЕР_16 , «Iphone» серійний номер НОМЕР_17 , «Iphone» серійний номер НОМЕР_18 , «Iphone» серійний номер НОМЕР_19 , які вилучені;
		- матеріали отриманих на запит прокурора в кримінальному провадженні №12013000000000502 від 13.10.2014 року № 17/1/1-32807-14 у кримінальному провадженні №42014100000000771 від 13.10.2014 № 17/1/1-32936-14 (з копіями додатками), слідкує, що 
		(а) згідно копії протоколу обшуку від 08 липня 2014 року працівниками органу досудового розслідування та оперативних підрозділів в кримінальному провадженні № 42014100000000771 від 06.07.2014 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2014 року був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_34 , за адресою: АДРЕСА_6 , під час проведення якого були виявлені та вилучені, в тому числі - мобільних телефонів «Iphone» серійний номер НОМЕР_16 , «Iphone» серійний номер НОМЕР_17 , «Iphone» серійний номер НОМЕР_18 , «Iphone» серійний номер НОМЕР_20 ;
		(б) згідно протоколу огляду від 16 липня 2014 року, відповідно до якого слідчим був проведений огляд документів та речей, вилучених 08.07.2014 року під час проведення обшуку у домоволодінні АДРЕСА_6 ; за результатами огляду вилучених під час обшуку окремих мобільних телефонів «Iphone» встановлено, зокрема, наступне:
		 «Iphone» серійний номер НОМЕР_16 - без sim-картки; має обліковий запис поштової адреси « ІНФОРМАЦІЯ_7 » із інформацією стосовного цього запису: ім`я « ОСОБА_253 », E-mail - « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ім`я користувача - « ОСОБА_253 »; має записи про здійснення вихідних дзвінків, зокрема: абоненту « ОСОБА_254 » у кількості 13 викликів 04.07.2013 року в період з 20:02 до 20:04; абоненту «НОМЕР_16» у кількості одного виклику 20.05.2013 року в 7:50;
		 «Iphone» серійний номер НОМЕР_17 - без sim-картки; має обліковий запис поштової адреси « ІНФОРМАЦІЯ_6 » із інформацією стосовного цього запису: ім`я « ОСОБА_255 », E-mail - « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ім`я користувача - « ОСОБА_255 »; в меню «Контакти» має записи про кілька контактів з трьох значними номерами;
		 «Iphone» серійний номер НОМЕР_18 - без sim-картки; має обліковий запис поштової адреси « ІНФОРМАЦІЯ_6 » із інформацією стосовного цього запису: ім`я « ОСОБА_256 », E-mail - « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ім`я користувача - « ОСОБА_256 »;
		 «Iphone» серійний номер ОСОБА_257 - з sim-карткою «Київстар»; має вхідні повідомлення від абонента « ОСОБА_258 »;
		- протокол огляду предмету від 23 серпня 2013 року (з додатками) слідчим був проведений огляд предметів - ноутбука «Fujitsu-Siemens» та флеш накопичувача «Lexar» об`ємом пам`яті 64G, вилучених 15 серпня 2013 року у ОСОБА_12 .
		Відповідно до змісту протоколу, слідчим за результатами огляду встановлено, що на флеш накопичувачі «Lexar» об`ємом пам`яті 64G, крім іншої інформації, містяться:
		(а) численні файли із зображеннями, в тому числі:
		 файл з найменуванням «Image_ 510_22.07_15:43» - фотокопія супровідного листа «Следователю по особо важным делам ГСУ СК РФ по СКФО подполковнику юстиции ОСОБА_18 , исх. № 1310096 от 22.07.13, сообщаем Вам, что НЦБ Интерпола МВД России нами направлен необходимый материал на объявление в международный розыск гр. ОСОБА_12 , руководитель ФНЦБ Интерпола по РИ майор полиции ОСОБА_259 » (в папці «22.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 1» - фотокопія «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 ) г. Владикавказ 03 июня 2013 года, следователь по особо важным делам отдела управления по расследованию особо важных дел Главного следственного управления следственного комитета Российской Федерации по Северо-Кавказскому федеральному округу полковник юстиции ОСОБА_18 , по уголовному делу № 688323 (в файловому архіві «2» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 2» - продовження фотокопії «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в файловому архіві «2» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 3» - продовження фотокопії «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в файловому архіві «2» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 4» - продовження фотокопії «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в файловому архіві «2» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 5» - продовження фотокопії «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в файловому архіві «2» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 1» - фотокопія «постановление об избрании меры пресечения г. Назрань 23 июня 2013 года, судья Магасского районного суда РИ ОСОБА_19 , об избрании меры пресечения в виде заключения под стражу в отношении ОСОБА_12 обвиняемого в совершении преступления предусмотренного ч. 1 ст. 208 УК РФ» (в файловому архіві «3» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 2» - продовження фотокопії «постановление об избрании меры пресечения» » (в файловому архіві «3» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 3» - продовження фотокопії «постановление об избрании меры пресечения» (в файловому архіві «3» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 1» - фотокопія «постановления о розыске обвиняемого ( ОСОБА_12 ), г. Владикавказ 03 июня 2013 года по уголовному делу № 688323» (в файловому архіві «4» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография 2» - продовження фотокопії «постановления о розыске обвиняемого ( ОСОБА_12 ), г. Владикавказ 03 июня 2013 года по уголовному делу № 688323» (в файловому архіві «4» папки «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «Image» - фотокопія супровідного листа «Следователю по особо важным делам ГСУ СК РФ по СКФО подполковнику юстиции ОСОБА_18 , исх. № 1310096 от 22.07.13, сообщаем Вам, что НЦБ Интерпола МВД России нами направлен необходимый материал на объявление в международный розыск гр. ОСОБА_12 , руководитель ФНЦБ Интерпола по РИ майор полиции ОСОБА_259 » (в папці «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «сканирование 0018_510_25.07_13.21» - копія «Информационный центр при МВД по Республике Ингушетия, справка о результатах проверки в ОСК, регистрационный № 839054, дата 15.07.2013» (в папці «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография» - фотокопія «постановления о возбуждении уголовного дела и принятии его к производству г. Владикавказ 23.10.2012 г. 05 часов 30 минут №21/1901» (в папці «ОСОБА_148» у папці «25.07.2013»);
		 файл з найменуванням «Image _888_27.07_14.42» - фотокопія супровідного листа «Следователю по особо важным делам ГСУ СК РФ по СКФО подполковнику юстиции ОСОБА_18 , исх. № 1310096 от 22.07.13, сообщаем Вам, что НЦБ Интерпола МВД России нами направлен необходимый материал на объявление в международный розыск гр. ОСОБА_12 » (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «Номера на 27.07.2013» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «Пользовательская инструкция по Cisco» - інструкція користувача «Cisco Any Connect 8 Mail & Cisco Jabber & Cisco Jabber IM» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «сканирование 0018_27.07_888_14.29» - копія «Информационный центр при МВД по Республике Ингушетия, справка о результатах проверки в ОСК, регистрационный № 839054, дата 15.07.2013» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _27.07_888_14.37» - фотокопія «постановления о возбуждении уголовного дела и принятии его к производству г. Владикавказ 23.10.2012 г. 05 часов 30 минут №21/1901» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _ 27.07_888_14.39 (2)» - фотокопія «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 ) г. Владикавказ 03 июня 2013 года» (папка «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _27.07_888_14.39 (3)» - продовження фотокопії «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _27.07_888_14.39 (4)» -продовження фотокопії «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _27.07_888_14.39 (5)» -продовження фото копії «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _27.07_888_14.39» -продовження фотокопії «постановления о привлечении в качестве обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _ 27.07_888_14.40 (2)» -фотокопія «постановление об избрании меры пресечения г. Назрань 23 июня 2013 года, судья Магасского районного суда РИ ОСОБА_19 , об избрании меры пресечения в виде заключения под стражу в отношении ОСОБА_12 обвиняемого в совершении преступления предусмотренного ч. 1 ст. 208 УК РФ» (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _27.07_888_14.40 (3)» -продовження фотокопії «постановление об избрании меры пресечения ОСОБА_12 » (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _27.07_888_14.40» - продовження фотокопії «постановление об избрании меры пресечения ОСОБА_12 » (в папці «27.07.2013»);
		 файл з найменуванням «фотография _ 27.07_888_14.41» - фотокопія «постановления о розыске обвиняемого ( ОСОБА_12 )» (в папці «27.07.2013»);
		 файл «24.06.2013» - переписка електронною поштою (в папці «24.06.2013»);
		(б) численні звукозаписи у вигляді аудіо файлів, в тому числі: «570_210_27.06.2013», «210_634_28.06.2013», «НОМЕР_15-634_28.06.2013_2», «НОМЕР_15-510_30.06.2013_14.23», «НОМЕР_15-510_13.58_01.07.2013», «НОМЕР_19-510_03.07.2013_21.16», «НОМЕР_15-210_04.07.2013_00,41», «303-570_05.07.2013_22,14», «НОМЕР_16-510_08.07.2013_10.53», «НОМЕР_16-510_10.07.2013_18.23», «НОМЕР_16-195_12.07.2013_16.49», «303-110_16.07.2013_09,05», «210-194_21.07.2013_10.12», «510_888_22.07.2013_15.44», «НОМЕР_16-194_22.07.2013», «НОМЕР_16-110_25.07.2013_12,40», «НОМЕР_16-110_25.07.2013_13,28», «НОМЕР_16-110_25.07.2013_13.30», «НОМЕР_16-110_25.07.2013_13.32», «510.217_25,07,2013_17,54», «НОМЕР_19-110_25.07.2013_17.32», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,14», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,21», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,35», «НОМЕР_16-586_31.07.2013_22.31», «НОМЕР_16-586_02.08.2013_22.51», «602_210_07.08.2013_22.04», «530.110_09.08.2013_12.30», «НОМЕР_15-611_02.07.2013», які були відтворені та прослухані в судовому засіданні;
		- згідно додатків до протоколу огляду предмету від 23 серпня 2013 року досліджено:
		(а) документ - фотокопію викладеного на російській мові повідомлення керівника ФНЦБ Інтерполу Міністерства внутрішніх справ по Республіці Інгушетія ОСОБА_20 № 13/0096 від 22.07.2013 на адресу слідчого з особливо важливих справ ГСУ СК РФ по ПКФО ОСОБА_18 про те, що необхідний матеріал про оголошення в міжнародний розшук ОСОБА_12 направлений в Національне центральне бюро Інтерполу МВС Росії; 
		(б) документ - фотокопію постанови від імені слідчого в особливо важливих справах відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Слідчого Комітету Російської Федерації по Північне - Кавказькому федеральному округу полковника юстиції ОСОБА_18 від 03.06.2013 року про притягнення ОСОБА_12 в якості обвинуваченого в кримінальній справі №688323 та пред`явлення ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 208 КК РФ; текст документу міститься на 5 (п`яти) аркушах, викладений на російській мові, містить в тому числі відомості про те, що ОСОБА_12 , 1974 р.н., уродженець м. Донецька Республіки Україна, з травня-червня 2010 року ніби фінансував на території Республіки Інгушетія озброєне формування (загін), не передбачене федеральним законом, створене для порушення суспільної безпеки та суспільного порядку, посягання на життя співробітників правоохоронних органів, військовослужбовців та залякування населення, чим вчинив злочин, передбаченого ч. 1 ст. 208 КК РФ - фінансування озброєного формування (загону), не передбаченого федеральним законом;
		(в) документ - фотокопію постанови від імені судді Магаського районного суду Республіки Інгушетія ОСОБА_19 від 23.06.2013 року про обрання стосовно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; текст документу викладений на 3 (трьох) аркушах російською мовою; згідно зі змістом документу 23.06.2013 року за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого ОСОБА_18 суддею було постановлене рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно ОСОБА_12 , 1974 р.н., обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 208 КК РФ, який переховується від органів попереднього слідства та постановою слідчого від 03.06.2013 р. оголошений в міжнародний розшук; крім іншого, текст документу містить посилання на те, що клопотанням слідчого ОСОБА_18 передбачені відомості про причетність ОСОБА_12 до фінансування підготовчих дій учасників незаконних озброєних формувань, які вчинили злочини, пов`язані із організацією 23.10.2012 року вибуху на СП ДПС «Кізляр» ДІБДР МВС РПО-Аланія, в результаті якого були травмовані та загинули кілька працівників правоохоронних органів;
		(г) документ - фотокопію постанови від імені постанови від імені слідчого в особливо важливих справах відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Слідчого Комітету Російської Федерації по Північне - Кавказькому федеральному округу ОСОБА_18 від 03.06.2013 року в кримінальній справі № 688323 про оголошення розшуку громадянина Республіки Україна обвинуваченого ОСОБА_12 , 1974 р.н., із дорученням МВС по РІ розшук та затримання ОСОБА_12 ; текст документу міститься на 2 (двох) аркушах, викладений на російській мові, містить в тому числі відомості про те, що: а.) кримінальна справа порушена за фактом вчиненого 23.10.2012 року терористичного акту, вбивства двох та більше осіб загально небезпечним способом, незаконного обороту вибухонебезпечних пристроїв, посягання на життя працівників правоохоронних органів та військовослужбовців, зокрема - за фактом того, що 23.10.2012 року невстановлена особа, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21093, під`їхала з боку м. Назрань Республіки Інгушетія до СП ДПС «Кізляр» ДІБДР МВС РПО-Аланія, де привела в дію вибуховий пристрій, що призвело до вибуху, в результаті якого були травмовані та загинули кілька працівників правоохоронних органів, а також про те, що б.) ОСОБА_12 ніби вчинив дії, пов`язані із фінансуванням грошовими коштами підготовчих заходів незаконних озброєних формувань, діючих на території Республіки Інгушетія та переховується від органів попереднього слідства за межами кордону РФ та території іноземних країн;
		(ґ) документ - фотокопію довідки про результати перевірки реєстраційний № 839054 від 15.07.2013, із наступним текстом: ОСОБА_12 , м. народження м. Донецьк Республіка Україна, федеральний розшук, циркуляр: 2013/50, зник/втік: 03.06.2013; запобіжний захід: арешт; ст. КК РФ: 208 ч. 1; справа № 23/13; заведена 05.06.2013 МВС Інгуської Республіки; виконавець: ОСОБА_260 »; документ виконаний на російський мові друкованим способом, має також виконаний рукописним способом запис «Для ОСОБА_261 »;
		(д) документ - фотокопію постанови від імені слідчого слідчого відділу по Приміському району слідчого управління Слідчого комітету РФ по Республіці Північна Осетія - Аланія лейтенанта юстиції ОСОБА_17 про порушення 23.10.2012 року о 05 год. 30 хв. кримінальної справи №21/1901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 та ст. 317 КК України; документ виконаний російською мовою на 1 (одному) аркуші; містить в тому числі відомості про те, що 23.10.2012 року невстановлена особа, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21093, під`їхала з боку м. Назрань Республіки Інгушетія до СП ДПС «Кізляр» ДІБДР МВС РПО-Аланія, де привела в дію вибуховий пристрій, що призвело до вибуху, в результаті якого були травмовані та загинули кілька працівників правоохоронних органів; 
		(е) файл - «Номера на 27.07.2013», зміст якого виявляє собою викладений в двох стовбцях текст; в лівому стовбці - трьохзначні цифри, розділені на два розділи - розділ «Стаціонарні» (цифри від 102 до 444, без додержання безперервності числового ряду) та розділ «Мобільні» (цифри від 501 до 985, без додержання безперервності числового ряду); в правому стовбці навпроти відповідної цифри - примітки, викладені на російській мові; текст документу, серед інших, містить наступні записи: «110 ОСОБА_149, офіс, Москва», «194 ОСОБА_150, Крим», «195 ОСОБА_151 Крим», «ОСОБА_152 Москва (Відеотелефон)», «211 ОСОБА_153 Італія (Відеотелефон)», «212 ОСОБА_149 1 Офіс, Москва», «213 ОСОБА_149 2 Офіс, Москва», «214 ОСОБА_149 3 Офіс, Москва», «215 ОСОБА_149 4 Офіс, Москва», «217 ОСОБА_154, Угорщина», «303 ОСОБА_155 Київ», «317 ОСОБА_11 Дім, Швейцарія», «417 ОСОБА_11 Дім, Київ», «427 ОСОБА_11 Офіс, Дніпропетровськ», « ІНФОРМАЦІЯ_8 », «ОСОБА_156», «508 ІНФОРМАЦІЯ_9 », « ОСОБА_263 (мобільний)», « НОМЕР_21 ОСОБА_262 (мобільний)», «540 ОСОБА_126 Прага (мобільний)», « НОМЕР_22 робочий (мобільний)», « НОМЕР_23 робочий (мобільний)», «НОМЕР_18 ОСОБА_164 ( ОСОБА_164 )», «596 ОСОБА_135 CDMA Intertelecom», «602 ОСОБА_265 (мобільний)», «613 ОСОБА_11 (мобільний)», «614 ОСОБА_266 »; «611 ОСОБА_11 (мобільний)», «617 ОСОБА_11 (мобільний)», «НОМЕР_20 ОСОБА_149 1», «631 ОСОБА_149 2», «632 ОСОБА_149 3», «633 ОСОБА_149 4 (помічник)», «НОМЕР_19 ОСОБА_15, помічник ОСОБА_267 », «886 ОСОБА_268 (мобільний)», «НОМЕР_16 ОСОБА_269 (мобільний)»;
		- протокол додаткового огляду предмету - флеш накопичувача «Lexar» об`ємом пам`яті 64G від 13.01.2014 року;
		- протоколу огляду від 04 листопада 2013 року, згідно з яким слідчим оглянутий оптичний диск із відеозаписом інтерв`ю, розміщеним у мережі Інтернет за участю ОСОБА_25 .
		3. висновки експертів
		Згідно з ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
		В цьому проваджені результати експертних досліджень звукозаписів на досліджених судом аудіо файлах, вказують, що згідно з
		- висновком експерта № 19/13-07 від 25 березня 2014 року: голос та розмови, зафіксовані в наданих експерту для дослідження аудіо записах та файлах «570_210_27.06.2013» та «НОМЕР_15-510_30.06.2013_14.23», в тому числі, належать ОСОБА_22 та ОСОБА_270 ;
		- висновком експерта № 19/13-39 від 01 липня 2014 року:
		1) голос та розмова, зафіксовані в аудіо запису, в тому числі, файлі «602-210_07.08.2013_22.04», належать ОСОБА_271 ;
		2) змісти розмов за участі ОСОБА_22 в аудіо записах на, в тому числі, файлах «602-210_07.08.2013_22.04» та «НОМЕР_16-510_08.07.2013_10.53» є цілісними;
		3) змісти розмов за участі ОСОБА_22 та ОСОБА_202 в аудіо записах на, в тому числі, файлі «570_210_27.06.2013» - є цілісними;
		- висновком експерта № 19/13-02 від 17 січня 2014 року: голос та розмови, зафіксовані в аудіо записах на, в тому числі, файлах: «210_634_28.06.2013»; «НОМЕР_16-510_08.07.2013_10.53», «НОМЕР_16-510_10.07.2013_18.23», «303-110_16.07.2013_09,05», «210-194_21.07.2013_12,19», «602-210_07.08.2013_22.04», «530.110_09.08.2013_12.30», належать ОСОБА_22 ;
		- висновком експерта № 19/13-11 від 05 травня 2014 року:
		1) голос та розмова, зафіксовані в аудіо записах на, в тому числі, файлі «НОМЕР_15-634_28.06.2013_2», належить ОСОБА_270 ;
		2) змісти розмов в аудіо запису на, в тому числі, файлі «НОМЕР_15-634_28.06.2013_2» - є цілісними;
		- висновком експерта № 19/13-67 від 12 вересня 2014 року:
		1) голос та розмови, зафіксовані в аудіо записах на, в тому числі, файлах: «НОМЕР_15-210_04,07,2013_00,41», «303-570_05.07.2013_22,14», «НОМЕР_16-510_08.07.2013_10.53», «НОМЕР_16-195_12.07.2013_16.49», «НОМЕР_16-194_22.07.2013», «510.217_25,07,2013_17,54», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,14», «НОМЕР_16-586_31.07.2013_22.31», належать ОСОБА_272 ;
		2) змісти розмов в аудіо записах на, в тому числі, файлах:«НОМЕР_15-210_04,07,2013_00,41», «303-570_05.07.2013_22,14», «НОМЕР_16-510_08.07.2013_10.53», «НОМЕР_16-195_12.07.2013_16.49», «НОМЕР_16-194_22.07.2013», «510.217_25,07,2013_17,54», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,14»;, «НОМЕР_16-586_31.07.2013_22.31», є цілісними;
		- висновком експерта № 19/13-29 від 28 квітня 2014 року: 
		1) голос та розмови, зафіксовані в аудіо записах на, в тому числі, файлах: «НОМЕР_16-510_10.07.2013_18.23», «303-110_16.07.2013_09,05», «210-194_21.07.2013_12,19», належать ОСОБА_271 ; 
		2) змісти розмов в аудіо записах на, в тому числі, файлах: «НОМЕР_16-510_10.07.2013_18.23», «303-110_16.07.2013_09,05»,«210-194_21.07.2013_12,19», є цілісними;
		- висновком експерта № 19/18-04Ф від 25 лютого 2015 року: фонограми, в тому числі, на файлах: «НОМЕР_16-510_10.07.2013_18.23», «303-110_16.07.2013_09,05», «210-194_21.07.2013_12,19», «602-210_07.08.2013_22.04», «530.110_09.08.2013_12.30», - є не змонтованими;
		- висновком експерта № 19/13-10 від 17 червня 2014 року:
		1) голос та розмова, зафіксовані в аудіо записах на, в тому числі, файлах: «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,14», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,21», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,35», «НОМЕР_16-586_31.07.2013_22.31», «НОМЕР_16-586_02.08.2013_22.51», належить ОСОБА_273 ;
		2) змісти розмов в аудіо записах на, в тому числі, файлах: «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,14», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,21», «НОМЕР_16-586_27,07,2013_17,35», «НОМЕР_16-586_31.07.2013_22.31», «НОМЕР_16-586_02.08.2013_22.51», - є цілісними;
		- висновком експерта № 19/18-19Ф від 06 травня 2015 року: голос та розмови, зафіксовані в аудіозапису на файлі «НОМЕР_15-611_02.07.2013», належать ОСОБА_11 та ОСОБА_270 .
		В цьому діалозі (зміст розмови детально вище розкритий у вироку) його учасники спілкуються на різні теми, окрім обставин вказаних у п. ІІ вироку.
		VІІ. Оцінка доказів з зазначенням мотивів, з яких Суд відкидає певні докази
		Поняття доказів та доказування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 4 КПК України.
		Складовою процесу доказування у кримінальному провадженні є «предмет доказування», який визначається як коло закріплених у законі обставин, що повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному провадженні.
		У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
		(1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		(2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		(3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (ст. 91 КПК України).
		Законодавець в ст. 94 КПК України вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).
		Водночас, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ч. 1 ст. 23 КПК України).
		Саме кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, позаяк сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України, адже вони, в силу ст. 26 КПК України, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Отже, у підсумку слід зауважити про таке, що доказів вказаних у VІ вироку.
		(а) за критерієм належності та допустимості
		Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.
		Вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18).
		Вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті (правова позиція, викладена у постановах ВС від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к). 
		Визнаючи доказ недопустимим відповідно до ч.2 або ч.3 ст.87 КПК України, суд має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції України та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ч.1 ст.87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (правова позиція, викладена у постанові ВС від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к).
		Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (правова позиція, викладена у постанові ВС від 06 липня 2021 року у справі №720/49/19).
		Повертаючись до обставин даної справи, Суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.
		Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.
		Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
		Як наслідок слід зазначити, що, вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до доказів зазначених у розділі VІ вироку, Суд констатує таке:
		1. положення ст. 29 КПК України
		Згідно зі ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
		Водночас, саме питання про дотримання цих вимог кримінального процесуального закону, на переконання суду, слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно Суд погоджується з доводами захисту, що за обставин вказаних у блоці (ііі) п. ІV вироку, наявне процесуальне порушення в частині дотримання ч. 1 ст. 29 КПК. Однак виходить з того, що за фактичних обставин цього провадження та відомостей про особу обвинуваченого (тривалий час проживання в УРСР (входила до складу СРСР, де російська мова мала статус офіційної в періоді існування Союзу), вільного спілкування російською мовою (беручи до увагу фактичні дані наявні у справі та його безпосередні виступи в суді), часового проміжку у який ці докази отримувалися та судової практики того часу, це процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання доказів недопустимими, позаяк воно прямо та істотно не порушує права і свободи обвинуваченого (причини того судом вказано в цьому абзаці раніше) та/або не надає підстав для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, з огляду на характер цього порушення.
		Суд врахував також і те, що однією із основних засад кримінального провадження є рівність перед законом і судом, за змістом якої не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, у тому числі, за мовними ознаками (ст. 7 ч. 1 п. 3, ст. 10 ч. 1 КПК).
		У справі не йдеться про наявність певних обмежень у процесуальних правах обвинуваченого, у тому числі, за мовними ознаками, не посилається на них і захист, адже акцентує свої аргументи в цій частині доводами про порушення процесуального порядку визначеного КПК України.
		В той час, як проявом принципу «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені ст. 6 п. 3 підпунктах «а», «е» Конвенції про захист прав та основоположних свобод: а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього; e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.
		Про ці обставини у справі не йдеться, а тому дотриманим є принцип «рівності можливостей».
		Більш того, що за фактичних обставин цього провадження у ході допиту свідка, у порядку ст. 225 КПК, слідчим суддею, з урахуванням думки учасників цієї дії, приймалося відповідне рішення про її вчинення з використанням російської мови.
		Судом провадження розглядається у межах визначених ч. 1 ст. 337 КПК, а тому перед ним не постає питання оцінки вказаних дій з боку суб`єктів їх вчинення на іноземній мові. Порушення ж певних прав обвинуваченого судом не встановлено з вказаних мотивів.
		2. міжнародне співробітництво
		Оцінка доводам захисту надається без урахування відповіді на питання п. 1 цього блоку, котре уже розв`язано судом.
		Таким чином, на переконання суду, якість сформованих запитів, на котру покликається захист, не може бути підставою для визнання доказів отриманих у порядку міжнародної допомоги недопустимими, адже вони мають місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
		Відповідно, докази отримані у ході міжнародної допомоги не можуть вважатися недопустимими на підставах описаних стороною захисту (див. п.п. б) блок (ііі) п. ІV вироку), оскільки не витікають з порушень ст. 87 КПК та не враховують того, що в постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд вказав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів. Більш того, в постанові від 11 квітня 2019 року в справі № 642/5974/13-к Верховний Суд зауважив, що встановлення судом недопустимості доказів або порушень вимог процесуального закону під час збирання доказів не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано.
		Порушень ч. 2 ст. 553 КПК не встановлено, навіть з урахуванням посталого питання щодо перекладу та мови здійснення запитів, позаяк йдеться про використання мови, визначеної відповідним міжнародним договором або іншої прийнятної для сторони мови (в залежності від запиту, котрих у цій справі було кілька). На те, що запити за своїм змістом та характером були прийнятними вказує і сам факт їх фактичного виконання.
		Згідно ч. 2 ст. 550 КПК відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.
		Також порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо (див. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011).
		На переконання суду, захист не наводить того рівня і ступеня аргументів за яких йшлося б про отримання даних з порушенням засад справедливого судочинства, прав людини і основоположних свободи, або ж про порушення основних прав, визнаних Конвенцією.
		3. записи розмов та похідні від них докази
		Суд погоджується з позицією сторони захист вказаною в п.п. а) блок (ііі) п. ІV вироку, що ці докази та похідні від них є недопустимими з ґрунтовних мотивів наведених стороною захисту та враховуючи те, що Конституційний Суд України у рішенні від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 вказав, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		При цьому, у п. 3.4 мотивувальної частини вказаного рішення зауважується, що Конституційний Суд України виходить з того, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.
		При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.
		Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням щодо їх збирання і фіксації неуповноваженими на те особами.
		В цій справі йдеться про фактичні дані (записи розмов), одержані шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Відсутній фактор випадкового характеру фіксування фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження.
		В силу п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		В постанові ВС від 17 жовтня 2023 року в справі № 455/844/16-к зауважується, що при вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ч. 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.
		У цьому випадку похідні докази здобуті саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, який визнаний недопустимим у порядку п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК, тобто йдеться про істотне порушення прав і свобод людини. Апріорі, КС України вказав, що за такої ситуації, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Гефген проти Німеччини» сформулював доктрину «плодів отруєного дерева», яка полягає в наступному: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.
		Вказана практика ЄСПЛ щодо доктрини «плодів отруєного дерева» віднайшла своє відображення, у тому числі, і у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 761/19749/13-к, від 19 вересня 2019 року у справі № 488/2433/15, від 21 лютого 2020 року у справі № 381/2316/17, від 29 січня 2020 року у справі № 473/3712/18, від 21 січня 2020 року у справі № 756/8425/17 та інших.
		Таким чином, втрата запису має наслідки і для похідних доказів (протоколи огляду накопичувачів інформації, протоколи огляду певних аудіофайлів, стенограми розмов фізичних осіб, а також висновки за результатами судово-фоноскопічних експертиз), які отримані у ході проведення слідчих та процесуальних дій з доказом, який є очевидно недопустимим, а тому вони також підлягають визнанню судом недопустимими на підставі правової доктрини «плодів отруєного дерева», а саме:
		 протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15 січня 2013 року, на підставі якого вилучено у потерпілого флеш-накопичувач «Lexar» об`ємом пам`яті 64GB;
		 протокол огляду предмету від 23 серпня 2013 року, на підставі якого оглянуто флеш-накопичувач «Lexar» об`ємом пам`яті 64GB та скопійовано певні аудіофайли на флеш-накопичувач «Transcend» об`ємом пам`яті 4Gb, «SanDisk» об`ємом пам`яті 4Gb та «SanDisk» об`ємом пам`яті 16Gb, а також записано на оптичний диск без зазначення його номера;
		 флеш-накопичувач «Transcend» об`ємом пам`яті 4Gb;
		 флеш-накопичувач «SanDisk» об`ємом пам`яті 4Gb;
		 стенограми розмов ОСОБА_32 , ОСОБА_22 , ОСОБА_33 , виконані Департаментом карного розшуку МВС України (супровідний лист № 7/4-286 від 16 січня 2014 року);
		 протокол додаткового огляду предмету від 13 січня 2014 року, на підставі якого оглянуто флеш-накопичувач «Lexar» об`ємом пам`яті 64GB та скопійовано певні аудіофайли на флеш-накопичувач «SP Silicon Power» об`ємом пам`яті 4GB;
		 флеш-накопичувач «SP Silicon Power» об`ємом пам`яті 4GB;
		 стенограми розмов ОСОБА_34 , ОСОБА_32 , ОСОБА_22 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , виконані Департаментом карного розшуку МВС України (супровідний лист № 7/4-7531 від 07 листопада 2013 року);
		 висновок експерта № 19/13-02 від 17 січня 2014 року;
		 висновок експерта № 19/13-10 від 17 червня 2014 року;
		 висновок експерта № 19/13-11 від 05 травня 2014 року;
		 висновок експерта № 19/13-07 від 25 березня 2014 року;
		 висновок експерта № 19/13-29 від 28 квітня 2014 року;
		 висновок експерта № 19/13-39 від 01 липня 2014 року;
		 протокол огляду від 07 липня 2014 року, яким оглянуто флеш-накопичувач «SanDisk» об`ємом пам`яті 4Gb;
		 висновок експерта № 19/13-67 від 12 вересня 2014 року;
		 висновок експерта № 19/18-04Ф від 25 лютого 2015 року;
		 висновок експерта № 19/18-19Ф від 06 травня 2015 року;
		 протокол огляду від 18 липня 2016 року;
		 протокол огляду речей та документів від 18 серпня 2016 року;
		 протокол огляду речей та документів від 25 серпня 2016 року;
		 протокол огляду речей та документів від 29 серпня 2016 року.
		4. дотримання правил визначених ст. 225 КПК
		Оцінка доводам захисту надається без урахування відповіді на питання п. 1 цього блоку, котре вже розв`язано судом.
		Доводи захисту про відсутність приводів та підстав для допиту свідків не слідують з положень ст. 225 КПК та дійсних обставин у провадженні на дату допиту (-ів), позаяк на той час були дійсними передумови визначені реченням першим частини першої вказаної статті Кодексу.
		Аргументи про порушення абз. 3 - 4 ч. 1 ст. 225 КПК не є дійсними, адже на момент вчинення цієї дії обвинувачений вказаний статус, у порядку ст. 42 КПК, не набув.
		Питання дотримання прав і свобод інших осіб, котрі не є обвинуваченими в цій справі, зокрема ОСОБА_33 , не перебуває у межах оцінки суду в цій справі.
		Щодо незабезпечення положень ч. 3 ст. 23 КПК по відношенню до цих свідків, то Суд не вбачає це автоматичним наслідком для настання обставин визначених ч. 3 ст. 225 КПК України. Тим паче, що йдеться про неприбуття у період СOVID-19 та у ході війського втручання РФ (свідки мешкають у РФ), тобто коли ця дія була дійсно ускладнена в реалізації об`єктивними чинниками. 
		5. виписка по рахунку № НОМЕР_14 
		Ця виписка стосується рахунку ОСОБА_208 , котра отримана на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року у справі № 757/18369/16-к, а тому судом критично сприймаються аргументи про порушення порядку ст. 159-165 КПК України.
		6 . показання свідків
		(а) «з чужих слів»
		Доводи сторони захисту про те, що деякі допитані судом свідки, надавали показання з чужих слів, а тому ці дані не можуть бути використані, як доказ у кримінальному провадженні, Суд не сприймає, зазначаючи, що, на його переконання, показання цих свідків можуть бути використанні як доказ, оскільки відповідають встановленим вимогам допустимості та підтверджуються сукупністю інших доказів.
		Позаяк, дійсно, показання із чужих слів не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, лише якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень ч.2 ст.97 КПК України.
		Водночас, Європейський суд з прав людини у своїй практиці щодо визнання показання із чужих слів допустимим доказом також звертав увагу на те, що показання із чужих слів не можуть бути вирішальними та єдиними під час винесення судового рішення, а мають бути підтверджені іншими допустимими доказами (п.55 рішення у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Заява № 17444/04) від 21 жовтня 2010 року).
		Для визначення того, чи є показання, в яких передаються висловлювання іншої особи, показаннями із чужих слів у значенні ст. 97 КПК України, необхідно встановити, чи надаються або використовуються ці висловлювання іншої особи для доведення існування того факту, про який стверджується в цьому переданому висловлюванні. Показання, які містять висловлювання іншої особи, надані з іншою метою, наприклад, для доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями із чужих слів відповідно до статті 97 КПК України, оскільки у такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав, що і має місце в цій справі (правова позиція, викладена у постанові ВС від 15 червня 2021 року, справа №727/8838/15-к).
		Більш того, Верховний Суд в постанові від 07 жовтня 2021 року в справі №166/362/19, виходячи з критеріїв, сформованих ним у постановах від 19 листопада 2019 року в справі №441/845/17, від 10 грудня 2020 року в справі №331/609/17 та від 25 лютого 2021 року в справі №662/330/20, щодо застосування положень ст. 97 КПК України, зазначив, що показання свідка щодо обставин вчинення злочину, про які він дізнався зі слів обвинуваченого та його матері, в силу положень ст. 97 КПК України, не є показаннями із чужих слів, оскільки зазначений свідок особисто сприймав безпосередні висловлювання обвинуваченого, який вказував про факт вбивства ним потерпілої.
		Отже, свідчення не є показаннями із чужих слів, оскільки зазначені свідки особисто сприймали безпосередні висловлювання учасників діалогів, які вказували про певний факт.
		(б) положення ч. 4 ст. 95 КПК
		Верховний Суд у справі №755/6856/17 в постанові від 26 січня 2023 року вказав, що суд визнав протокол допиту особи як свідка недопустимим доказом, керуючись положеннями ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
		Разом із тим, ч. 2 ст. 84 КПК України передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з ч. 1, 2 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати і протоколи процесуальних дій.
		Тобто, оцінка цих протоколів має бути забезпечена судом в т.ч. в порядку ч.1, 2 ст. 99 КПК України та їх неврахування з посиланням на положення ч. 4 ст. 95 Кодексу не є прийнятним.
		Засаді безпосередності дослідження показань речей і документів, як і будь-якій іншій загальній засаді кримінального провадження, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. 
		В залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального провадження та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Наприклад, принцип безпосередності зазнає певних легітимних обмежень у випадку допиту особи, до якої застосовані заходи безпеки або яка відсутня безпосередньо в залі судового засідання (стаття 232 КПК України), і такі легітимні обмеження не можна вважати порушенням принципу безпосередності. Також суди апеляційної та касаційної інстанцій в більшості випадків ґрунтують свої висновки на показаннях, які були надані в суді першої інстанції, оскільки багаторазовий допит особи в судах різних інстанцій без вагомих причин не тільки був би обтяжливим для такої особи, учасників і суспільства, але й суперечив би самому змісту інстанційності.
		Таким чином, Суд вважає, що положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (перше речення ч. 4 ст. 95 КПК України), не може тлумачитися як безумовна заборона.
		(в) свідчення ОСОБА_22 .
		Свідок ОСОБА_22 був допитаний в кримінальному провадженні № 12013000000000502 в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, 22 травня 2014 року, тобто до того, як ОСОБА_11 спільно із компанією «IСD Investments SA» була ініційована подача позову до ОСОБА_22 та компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD» про стягнення коштів у зв`язку із порушенням умов відповідного договору позики між компаніями «IСD Investments SA» та «TRIUMF ART PROMOTION LTD» від 18 квітня 2013 року у січні 2015 року (арбітражна справа № 500078-2015). 
		При наданні показань слідчому судді 29 березня 2016 року, тобто хронологічно пізніше факту звернення ОСОБА_11 та компанії «IСD Investments SA» до швейцарського арбітражу із відповідним позовом (вимогою) до ОСОБА_22 та компанії «TRIUMF ART PROMOTION LTD», свідок фактично підтвердив власні показання, надані ним в судовому засіданні 22 травня 2014 року, вказавши більш деталей. Відповідно Суд не вбачає у них певних невідповідностей того рівня і ступеня, за якого б через сам факт такої невідповідності, ці свідчення можливо було проігнорувати, хоча і розділяє занепокоєння сторони захисту в частині того, що свідок може мати свій «приватний інтерес» у провадженні, враховуючи, що саме про нього вказується, як Особу 2 в обвинувальному акті.
		7. інші докази
		Йдеться про докази, які не віднайшли свою оцінку у попередніх блоках 1-5 цього пункту вироку та у підсумку судом зауважується, що інші доводи захисту по наявність у провадженні обставин визначених ст. 87 КПК не є дійсними, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 вказала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України), а цих порушень щодо доказів, які не віднайшли свою оцінку у попередніх блоках 1-5 вироку, у справі не виявлено.
		Щодо умов їх отримання, то відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Отже, наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення речей і документів за доброю волею особи. При цьому необхідно зважати на те, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
		Отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
		За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання особою, у володінні якої перебувають певні речі, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.
		Ба більше, ст. 56 КПК передбачає, що протягом кримінального провадження потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, а ст. 93 того ж Кодексу передбачає, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Потерпілий здійснює збирання доказів шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (не будь-яких). Тобто, використання, як доказу, та власне саме по собі залучення, в ключі позиції Верховного Суду в постанові від 31 березня 2021 року в справі № 333/1539/16-к, в постанові від 19 травня 2020 року в справі № 490/10025/17, наданих представником потерпілим документів відповідає вимогам КПК.
		Отже, Суд відхиляє на цих підставах аргументи сторони захисту щодо отримання доказів, котрі не вказані у блоках 1 - 6 цього пункту вироку, з порушенням порядку встановленого КПК.
		При цьому, слід зауважити, що Верховний Суд в постанові від 24 жовтня 2018 року в справі № 733/249/16-к зазначив, що після огляду предмет визнається речовим доказом і долучається до кримінальної справи мотивованою постановою (ухвалою), яким завершується формування даного виду доказу. Цією постановою створюється особливий правовий режим поводження з предметом в кримінальній справі.
		Джерелом фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів виступає протокол огляду предмета.
		У цій ситуації, судом досліджено джерело фактичних даних.
		Ухвали про тимчасовий доступ звернуті до виконання у межах їх строку дії, а тому саме реалізація надалі доступу, не впливає (не змінює) на строк звернення до виконання судового рішення, оскільки щонайменше тривалість виконання ухвали в часі може бути поєднувана, зокрема, з тим масивом даних, котрий запитується.
		b. відомості, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти
		Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі № 753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
		Суд зазначає, що відкриття однією стороною доказів іншій стороні є умовою, за якої такі докази можуть бути надані суду. Ця умова забезпечує сторонам достатній час і можливості для підготовки їх позиції. Стосовно сторони захисту, така можливість складає інтегральну частину справедливого судового розгляду, право на який передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
		Суд зазначає, що, на відміну від доказів, що стосуються предмета доказування, обсяг яких сторона обвинувачення має можливість визначити наперед, виходячи з вимог ст. 91 КПК та характеру обвинувачення, характер і обсяг доказів, які стосуються обставин, що не стосуються предмета доказування, але можуть мати значення, наприклад, для з`ясування допустимості чи достовірності наданих сторонами доказів, практично неможливо визначити наперед.
		В протилежність інквізиційному процесу, у якому обсяг доказів майже повністю визначається стороною обвинувачення, в змагальному процесі жодна зі сторін не може достеменно передбачити наперед весь хід судового процесу і обсяг доказів, який їй знадобиться для обстоювання своєї позиції (п. 27 постанови ВС від 11 травня 2021року в справі № 737/838/16-к).
		Враховуючи, що сторони вільні у використанні своїх процесуальних прав і самостійно обирають стратегію і тактику ведення справи (статті 22 та 26 КПК), у тому числі тактику спростування доказів, наданих протилежною стороною, обсяг доказів, які можуть бути надані на спростування чи, навпаки, на підтвердження допустимості чи достовірності доказів, не може бути визначено заздалегідь, оскільки залежить від динаміки кримінального провадження, яка визначається головним чином діями сторін у процесі.
		Таким чином, сторона, у володінні якої знаходяться докази, які обґрунтовують допустимість інших наданих доказів, приймає рішення про необхідність їх надання суду лише у випадку, якщо допустимість цих доказів обґрунтовано поставлена під сумнів на тих чи інших підставах.
		Змагальність процесу передбачає свободу сторін у висловленні своїх заперечень, у тому числі щодо допустимості тих чи інших доказів. Це, зокрема, прямо випливає зі змісту ч. 3 ст. 89 КПК, яка передбачає, що сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Цьому праву кореспондує відповідний обов`язок іншої сторони довести допустимість такого доказу (ч. 2 ст. 92 КПК).
		У зв`язку з цим та з огляду на принцип диспозитивності розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту.
		Отже, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, виявить, що в них наявні протоколи проведення слідчих дій певним слідчим, або ж документи щодо господарської діяльності потерпілого (накази інструкції), але відсутні процесуальні документи, які стали підставою для проведення цих дій, і вона вважатиме за необхідне ознайомитися з цими документами, цілком очікувано розраховувати на те, що ця сторона якнайскоріше заявить слідчому, прокурору чи суду клопотання про необхідність відкриття і приєднання вказаних документів до матеріалів провадження (див. постанову ВС від 08 липня 2020року в справі № 718/1433/17).
		Тому баланс інтересів сторін не на користь сторони захисту буде порушено не стільки у випадку, якщо відповідний процесуальний документ не буде відкрито на стадії закінчення досудового розслідування, скільки в ситуації, якщо всупереч клопотанню, своєчасно заявленому в суді стороною захисту, цей документ так і не буде відкритий або буде відкритий із невиправданою затримкою, коли сторона захисту вже не матиме можливості належним чином підготуватися до захисту і скорегувати лінію захисту.
		В цій справі прокурор надав вказані матеріали, як тільки стала простежуватись відповідна потреба.
		З їх урахуванням Суд констатує таке:
		(і) повноваження
		В постанові від 14 лютого 2022 року в справі № 477/426/17 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок, що постанова керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами, було запропоновано прокурору надати відповідні процесуальні рішення.
		В цій справі сумніви пролунали та були розвіяні з дотриманням стандартів сформованих ВС у справах № 718/1433/17, № 477/426/17, № 737/838/16-к.
		Суд розглядав питання щодо групи слідчих та зауважує, що в постанові від 04 жовтня 2021 року в справі № 724/86/20 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, яка встановлює належну процедуру визначення групи слідчих, що здійснюватимуть досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні, а саме вказала, що за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
		В постанові від 03 травня 2022 року в справі № 696/99/21 Верховний зауважив, що процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.
		В постанові від 25 серпня 2021 року в справі № 663/267/19 Верховний Суд відмітив, що повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посаду особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування (як у цій справі), не суперечить вимогам ст. 39 КПК і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні. Прийняття рішення саме у такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.
		В цій справі, на підставі наданих матеріалів, встановлено, що слідчі та прокурори діяли у межах наявних повноважень, зокрема це простежується щонайменше з постанов від 22 та 30 серпня 2013 року, 08 січня 2014 року, 09 квітня 2014 року, 14 травня 2014 року, 09 та 24 вересня 2014 року, 01 жовтня 2014 року, 15 та 20 січня 2015 року, 24 березня 2015 року, 07 та 10 квітня 2015 року, 13 жовтня 2015 року, 04 листопада 2015 року, 14 грудня 2015 року, 12 січня 2016 року, 23 та 24 лютого 2016 року, 03 та 17 березня 2016 року, 13 лютого 2016 року, 01 та 04 серпня 2016 року, 23 листопада 2017 року, 24 жовтня 2018 року, 18 та 21 лютого 2020 року.
		(іі) ознайомлення, у порядку ст. 290 КПК України
		За фактичних обставин справи не може йтися про обмеження в часі ознайомлення, у порядку ст. 290 КПК України, строком, котрий є надміру коротким, оскільки ознайомлення з матеріалами справи в межах розумних строків відповідає завданням кримінального судочинства, визначеним у ст. 2 КПК України, що з одного боку забезпечує реалізацію прав і свобод людини і громадянина, а з іншого - вимагає від особи відповідальної поведінки, зумовленої законними потребами, інтересами інших осіб (зокрема, потерпілого) та суспільства в цілому.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-рп/2012 від 18 січня 2012 року, ЄСПЛ у справі "Корнєв і Карпенко проти України" при визначенні адекватності часу та можливостей, які необхідні обвинуваченому для підготовки захисту, суд враховує конкретні обставини справи, її складність, обсяг матеріалів справи, який було пред`явлено для ознайомлення, обсяг матеріалів, з якими необхідно ознайомитись, тощо.
		Ухвала про встановлення строку на ознайомлення відповідає вказаним критеріям.
		(ііі) підслідність
		Доводи щодо порушення правил підслідності обумовлені її зміною без наявності фактів «неефективності розслідування» та порушеннями положень ст. 36, 216, 218 КПК України при їх прийнятті та, як наслідок, здобуття доказів органом досудового розслідування з порушенням правил підслідності, не є обґрунтованими з огляду на наступне.
		У постанові від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок щодо реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, та про наслідки її недотримання, а саме вказавши, що
		- за змістом ч. 5 ст. 36, статей 86, 87, 110, 214, 216 КПК визначається належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, яка містить такі елементи: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні постанові; г) вмотивованість такої постанови;
		- обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.
		Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК;
		- у кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення;
		- постанова про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яке здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору допустимості;
		- у разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК;
		- наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
		Тобто, на переконання суду в цій справі, формулювання у ч. 5 ст. 36 КПК України «у разі неефективного досудового розслідування», що надає повноваження відповідному прокурору доручити розслідування іншому органу, не може тлумачитися таким чином, щоб обмежувати повноваження прокурора передати провадження більш ефективному органу розслідування лише випадком, коли вже доведено, що розслідування органом за визначеною законом підслідністю є неефективним.
		У відповідного прокурора вже на початку розслідування можуть бути підстави вважати, що розслідування органом, визначеним законом, буде неефективним. З урахуванням вимоги негайності й ефективності розслідування зволікання із передачею справи з одного органу до іншого лише для того, щоб впевнитися в неефективності розслідування органом, визначеним ст. 216 КПК України, може мати негативні наслідки для розслідування, які в більшості випадків не можуть бути компенсовані навіть за умови ефективного, але спізнілого розслідування.
		Саме собою забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування, є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути найрізноманітніші підстави для передачі справи іншому органу із самого початку.
		Це можуть бути і відомості про особисту зацікавленість посадових осіб певного органу розслідування у результатах справи, і їхня функціональна залежність від сторін у справі, і відсутність достатнього досвіду, ресурсів та інформації у того органу, який має проводити розслідування за визначеною законом підслідністю, тощо.
		Враховуючи важливість швидкого прийняття рішень на початкових стадіях розслідування злочину, не можна тлумачити положення ч. 5 ст. 36 КПК України як таке, що вимагає від прокурора очікувати провалу розслідування для того, щоб впевнитися, що розслідування визначеним ст. 216 КПК України органом є неефективним, і доручити розслідування іншому органу.
		У зв`язку з наведеним, Суд також вважає за доречне послатися на численні рішення ЄСПЛ, де було встановлено порушення вимоги ефективного розслідування в контексті статей 2 та 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Так, у рішенні у справі «Davydov and Others v. Ukraine» (заяви 17674/02 та 39081/02, від 01 липня 2010 року, https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-99750), що стосувалася масового побиття в`язнів, ЄСПЛ зазначив: «Що стосується розслідування, проведеного органами прокуратури, то Суд зазначає, що спеціальний прокурор ОСОБА_274, який проводив першу перевірку зазначених скарг, особисто брав участь у першому навчанні і затверджував плани навчань. Він мав безпосередні стосунки з посадовими особами Замкової колонії, з якими він щодня контактував по роботі. Суд доходить висновку, що перевірку скарг, яку проводив спеціальний прокурор ОСОБА_274 , не можна вважати ефективним і ретельним розслідуванням скарг заявників на погане поводження, тобто таким, що відповідає вимогам статті 3.
		Щодо розслідування, яке проводив прокурор обласної прокуратури ОСОБА_157, Суд зазначає, що проведене ним розслідування мало низку недоліків. Зокрема, офіційне розслідування прокуратура розпочала тільки після другого навчання, коли після першого навчання минуло вже понад шість місяців, а це не може вважатися таким, що відповідає вимозі негайності. Особами, яких обласна прокуратура залучила до проведення розслідування, були саме ті, хто затверджував план навчання або особисто брав участь у навчанні, або працівники Замкової колонії.
		Як підсумок, Суд зазначає, що спосіб проведення цього розслідування не відповідав суті ефективного та незалежного розслідування, здатного забезпечити встановлення фактичних обставин...».
		Аналогічні висновки зробив ЄСПЛ у справі «Pomilyayko v. Ukraine» (заява № 60426/11, від 11 лютого 2016 року, https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-181571), де зазначив, що спочатку розслідування проводилося відділом міліції, у якому працювали ті, хто можливо і застосував погане поводження до заявниці.
		З огляду на зазначене, на погляд суду в цій справі, тлумачення ч. 5 ст. 36 КПК України таким чином, щоб перешкодити відповідним прокурорам забезпечити ефективне розслідування, якщо вони з самого початку розуміють, що розслідування за визначеною законом підслідністю буде неефективним, не відповідає точному змісту цього положення, взятого в сукупності з обов`язком органів правопорядку забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування.
		У підсумку, повертаючись до обставин цієї справи, Суд зауважує, що підстави передачі справи від одного органу до іншого в дійсності були обумовлені реальними підставами з числа передбачених КПК для вчинення даної дії, та з огляду на зміни в законодавстві щодо органів досудового розслідування, котрі мають право його проводити.
		Позаяк, відповідно до постанов про доручення здійснення досудового розслідування слідує таке:
		- згідно постанови від 20 березня 2014 року розслідування з Головного СУ МВС України доручено Головному СУ ГПУ, у порядку ч. 4 ст. 216, п. І Розділу ХІ Перехідних положень КПК, оскільки ОСОБА_43 присвоєно перший ранг державного службовця;
		- відповідно до постанови від 10 лютого 2016 року, враховуючи зміни у структурі Генеральної прокуратури подальше здійснення досудового розслідування визначено доручити іншому слідчому підрозділу в межах одного органу, а саме Головного СУ управлінню Генеральної прокуратури України;
		- 18 лютого 2016 року, згідно постанови в.о. Генерального прокурора ОСОБА_275 доручено розслідування управлінню з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Голвоної війської прокуратури ГПУ, оскільки на той час були наявні відомості про те, що колишній народний депутат України ОСОБА_276 перебуваючи в розшуку, знаходячись на території Російської Федерації, в м. Москва, може сприяти членам незаконних збройних формувань ДНР, шляхом надання свого особистого житла, що знаходиться в м. Донецьку.
		Враховуючи наведене, подальше здійснення досудового розслідування доручено іншому слідчому підрозділу в межах одного органу;
		- згідно постанови від 19 листопада 2019 року розслідування доручено Головному СУ НП України, позаяк досудове розслідування неможливо закінчити до 20 листопада 2019 року, а тому у відповідності до пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України вирішено питання про доручення здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні іншому органу досудового розслідування.
		У відповідності до положень ч. 1 ст. 216 КПК з метою найбільш ефективного досудового розслідування, досягнення мети кримінального провадження, здійснення досудового розслідування злочинів у кримінальному провадженні № 12013000000000502 доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України, саме на підставі ч. 5 ст. 36, ч. 1 ст. 216 та п. 1 розділу ХІ Перехідні положення» КПК України.
		В той час, як оцінка питання «ефективності розслідування» перебуває у межах дискреційних повноважень суб`єкта його прийняття, в той час, як у ході розгляду провадження, ключовим при оцінці такого рішення є питання того, яким чином його прийняття вплинуло на забезпечення прав людини і основних свобод під час кримінального провадження та на справедливість судового розгляду в цілому і, врешті решт, на здатність суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Тобто, у кожному конкретному випадку наявність таких підстав була обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні - постанові, яке відповідає вимогам ст. 110 КПК, у тому числі, на переконання, суду є вмотивованим, адже надає обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.
		Здійснення розслідування після виділення провадження у відношенні Особи 1 до моменту його зміни на інший орган корелює з положенням ст. 218 КПК (в редакції на дату подій), яка вказує, що слідчий проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність та відповідає положенням ст. 2, 9, 25 КПК.
		(іv) строки розслідування
		Аналізуючи питання строків визначених ст. 219 КПК слід відмітити наступне.
		Закінчення строків визначених ст. 219 КПК та направлення обвинувального акта до суду поза межами них захист мотивує тим, що 
		- 22 серпня 2013 року в ЄРДР за № 12013000000000502 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 14 ч. 1, ст. 115 ч. 2 п. 9 КК України;
		- 14 липня 2016 року ОСОБА_277 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 371; ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 15, ч. 2 ст. 372, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України.
		Відповідно, саме з цієї дати (14 липня 2016 року) розпочато відлік строку досудового розслідування в кримінальному провадженні;
		- 12 вересня 2016 року заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор ОСОБА_278 продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 14 січня 2017 року;
		- в подальшому досудове розслідування протягом 2016-2019 років неодноразово зупинялось на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України (у зв`язку з необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва) та відновлювалось у зв`язку з необхідністю виконання слідчих та процесуальних дій.
		Зокрема, з аналізу відомостей про рух кримінального провадження вбачається, що на момент, коли 24 жовтня 2018 року ухвалено постанову про зупинення досудового розслідування кримінального провадження № 12013000000000502 на підставі здійснення міжнародного співробітництва минуло 2 місяці 25 днів строку досудового розслідування, а залишилось - 3 місяці 5 днів;
		- 24 червня 2019 року змінено склад групи прокурорів в кримінальному провадженні. Виходячи зі змісту ст. 116 КПК це означає, що досудове розслідування було відновлено та потім знову зупинено, хоча, зазначені обставини й не знайшли свого відображення в Реєстрі.
		Отже, минуло 2 місяці 26 днів строку досудового розслідування, а залишилось - 3 місяці 4 дні;
		-02 вересня 2019 року досудове розслідування відновлено.
		Стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів в порядку ст. 290 КПК України.
		Тобто, минуло 2 місяці 27 днів строку досудового розслідування, а залишилось - 3 місяці 3 дні;
		- стадія відкриття матеріалів тривала до 18 листопада 2019 року;
		- період з 02 вересня по 18 листопада 2019 року не враховується, оскільки відповідно до ст. 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не включається у строки досудового розслідування;
		- однак, не виконавши повністю вимоги ст. 290 КПК, 19 листопада 2019 ркоу досудове розслідування було відновлено і доручено іншому органу - Головному слідчому управлінню Національної поліції України. Отже, виходячи зі змісту ст. 116 КПК, зазначена процесуальна дія могла бути виконана лише у встановлений КПК строк, тобто досудове розслідування було відновлено.
		Більш того, на підтвердження того факту, що кримінальне провадження повернулось на стадію досудового розслідування і провадження було відновлено, свідчить та обставина, що 02 січня 2020 року визначено групу слідчих для здійснення досудового розслідування та призначено старшого групи слідчих.
		21 лютого 2020 року визначено групу прокурорів в кримінальному провадженні;
		- 27 квітня 2020 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/15235/20-к скасовано постанову прокурора відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, безпеки людства, миру міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 від 24 жовтня 2018 року про зупинення досудового розслідування кримінального провадження № 12013000000000502;
		- 12 травня 2020 року стороною обвинувачення ОСОБА_11 та його захисників було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів.
		При цьому, ані Реєстр, доданий до обвинувального акта, ані матеріали досудового розслідування, відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, не містять постанов про зупинення досудового розслідування в період з 19 листопада 2019 року (дата, коли досудове розслідування кримінального провадження було доручено ГСУ НП) і до 12 травня 2020 року, тобто до дати повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів;
		- таким чином, з урахуванням попередніх періодів, шестимісячний строк досудового розслідування після доручення досудового розслідування новому органу досудового розслідування (з 19 листопада 2019 року) продовжив свій плин і закінчився 21 лютого 2020 року.
		Станом на 12 травня 2020 року пройшло 8 місяців 20 днів процесуальних строків, тобто має місце перевищення строку досудового розслідування на 2 місяці 20 днів;
		- 22 травня 2020 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва стороні захисту встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 19 червня 2020 року.
		Отже, відповідно до вимог ст. 219 КПК України період з 12 травня 2020 року (повідомлення про завершення досудового розслідування) до 19 червня 2020 року не враховується в строки досудового розслідування;
		-22 червня 2020 року відбулось висунення обвинувачення ОСОБА_279 ;
		- відповідно, направлення 24 червня 2020 року зазначеного обвинувального акта до суду також відбулось поза межами строку досудового розслідування (пізніше визначеного прокурором шестимісячного строку).
		Водночас, Суд аналізуючи ці доводи зауважує, що КПК України чітко розрізняє «процесуальні дії» і «процесуальні рішення» і не дає підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії (постанови ВС від 14 лютого 2023 року (справа №405/680/22) та від 14 березня 2023 року (справа №465/7069/21)).
		Отже, не всі рішення, які приймаються під час перебування провадження на стадії досудового розслідування, є невід`ємною частиною такого розслідування. Окрім рішень, що рухають розслідування і спрямовані на досягнення його результату, під час розслідування також можуть прийматися рішення виключно організаційного характеру.
		Наприклад, звільнення з відповідного органу слідчого або прокурора, які були долучені до конкретного розслідування, викликає необхідність його заміни іншим слідчим або прокурором, для чого приймається відповідне організаційне рішення.
		На відміну від рішень, спрямованих на виконання завдань розслідування, це рішення викликано подією, що не пов`язана з розслідуванням, не залежить від його перебігу і не впливає на просування розслідування.
		Аналогічні міркування стосуються рішення про реорганізацію або ліквідацію органу досудового розслідування, про доручення розслідування справи тому чи іншому слідчому або групі слідчих або їх заміну і багатьох інших рішень організаційного характеру.
		Тому ці рішення не можна вважати складовими частинами досудового розслідування, які впливають на його перебіг та строк визначений ст. 219 КПК, зокрема і за умови їх вчинення в період його зупинення.
		Ухвалою Суду від 19 лютого 2021 року
		(і) надано розпорядження (забезпечено) адвокату ОСОБА_8 право тимчасового доступу до документів, які знаходяться у володінні Управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Офісу Генерального прокурора, а саме до відомостей електронної інформаційної системи Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) у кримінальному провадженні унесеному до даного Реєстру 22 серпня 2013 року за № 12013000000000502 по таким розділам, як-то: «Реєстрація», «Характеристика КП», «Правопорушники», «Наслідки», «Рух провадження»;
		(іі) зобов`язано надати вказані матеріали в розпорядження суду.
		На підставі вказаних даних та постанов про зупинення і відношення, наданих прокурором, щодо строків з`ясовано таке:
		- 14 липня 2016 року повідомлено обвинуваченого про підозру;
		- 12 вересня 2016 року продовжено строк досудового до 6 місяців, тобто до 14 січня 2017 року;
		- 30 вересня 2016 року - зупинено провадження. Отже, на дату зупинення минуло 2 місяці 17 днів;
		- 05 жовтня 2016 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 18 днів;
		- 11 жовтня 2016 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 19 днів;
		- 17 жовтня 2016 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 20 днів;
		- 11 листопада 2016 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 21 днів;
		- 13 грудня 2016 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 22 днів;
		- 23 листопада 2017 року - відновлено та зупинено провадження. Отже минуло 2 місяці 23 днів;
		- 11 липня 2018 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 23 днів;
		- 24 липня 2018 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 24 днів;
		- 24 жовтня 2018 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 25 днів;
		- 24 червня 2019 року - відновлено та зупинено провадження, тобто минуло 2 місяці 26 днів;
		02 вересня - 19 листопада 2019 року відновлення та виконання вимог ст. 290 КПК (строк не йде в силу ст. 219, 290 КПК з цього часу).
		Обставини періоду з 19 листопада 2019 року до 20 лютого 2020 року хоча і стосуються відновлення провадження, однак учинені з метою прийняття рішень таких, як: визначення підслідності, призначення слідчого, прийняття провадження, визначення керівника ОДР, призначення прокурора, прийняття провадження.
		Так, відповідно до рапорту начальника відділу Головної військової прокуратури ОСОБА_280 від 19 листопада 2019 року, який погоджено начальником управління ОСОБА_281 та в.о. першого заступника Головної військової прокуратури ОСОБА_282 , на адресу заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора ОСОБА_283 слідує, що 
		? у провадженні слідчих Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України перебувало кримінальне провадження № 12013000000000502 за підозрою ОСОБА_11 ;
		? у зазначеному провадженні в порядку ст. 290 КПК України сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та виконано відкриття матеріалів, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
		? нормами КПК України не передбачено можливості відновлення досудового розслідування після його завершення. При цьому, у зв`язку з тим, що досудове розслідування не закінчено у кримінальному провадженні можуть прийматися процесуальні рішення.
		? 19 листопада 2019 року у кримінальному проваджені прийнято рішення про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування;
		? відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06 квітня 2016 року № 139, відомості про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування підлягає внесенню до Реєстру;
		? поряд з цим, після внесення до Реєстру відомостей про відкриття матеріалів призупиняється технічна можливість внесення інформації про прийняття указаного процесуального рішення;
		? враховуючи викладене, з метою обліку у Реєстрі відомостей про прийняте процесуальне рішення у кримінальному провадженні № 12013000000000502 запропоновано внести до Реєстру відомості про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000502, а після обліку у ньому прийнятого рішення щодо доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування внести відомості про відкриття матеріалів;
		? внесення відновлення досудового розслідування та відкриття матеріалів здійснюватиметься виключно для отримання технічної можливості відображення у Реєстрі відомостей про прийняте рішення щодо доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.
		Тобто, ці рішення викликані подією, що не пов`язана з розслідуванням, не залежить від його перебігу і не впливає на просування розслідування й вчинення на етапі виконання вимог ст. 290 КПК, а тому період з 19 листопада 2019 року до 20 лютого 2020 року включає у себе 3 місяці і 2 дні, однак не підлягає урахуванню у строк визначений ст. 219 КПК, за виключенням одного дня, коли мала дія відновлення і фіксація про новий орган, як про те вказується у рапорті.
		Тим паче, що «новим» органом досудового розслідування це провадження після прийняття продовжено, без урахування дій повязаних з організаційним характером, зі стадії виконання вимог ст. 290 КПК. Положення ч. 2 ст. 280 КПК стосуються лише випадків визначених частиною першої цієї статті, та не містять у собі тотожних заборон у період вчинення дій передбачених ст. 290 КПК.
		Отже, на цей час, минуло 2 місяці 27 днів.
		22 травня 2020 року слідчим суддею визначено стороні захисту строк ознайомлення до 19 червня 2020 року.
		Обвинувальний акт надійшов до суду 24 червня 2020 року.
		Таким чином, загальні арифметичні строки у 6 місяців є дотриманими. Водночас, дійсним є факт, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року у справі № 757/15235/20-к скасовано постанову прокурора від 24 жовтня 2018 року про зупинення досудового розслідування кримінального провадження.
		Частина 3 статті 219 КПК із змінами, внесеними згідно із Законом № 1950-VIII від 16.03.2017, котра підлягає урахування до даних правовідносин, передбачає, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
		А тому період з 24 жовтня 2018 року щонайменше до 24 червня 2019 року не підлягає зарахуванню у строк розслідування, в силу ч. 3 ст. 219 КПК із змінами, внесеними згідно із Законом № 1950-VIII від 16.03.2017.
		Відповідно, за цих умов, строк розслідування та направлення обвинувального акта до суду 24 червня 2020 року, не є порушеним.
		Щодо питання застосування ч. 3 ст. 219 КПК в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, то слід зауважити, що зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону.
		Ураховуючи позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 711/8244/18 (постанова від 11 вересня 2023 року) датою введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», є 16 березня 2018 року.
		Також в мотивувальній частині об`єднана палата ККС зазначила, що пункт 4 § 2 є спеціальною нормою щодо ст. 5 КПК України і, відповідно, у спеціально визначеній ним ситуації перевага має надаватися йому, а не загальній нормі ст. 5 КПК України (lex specialis derogat legi generali).
		Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
		Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 3 ст. 1 КПК України).
		Відтак норма пункту 4 § 2 є складовою кримінального процесуального законодавства України, яку слід застосувати з тією особливістю, яка нею прямо визначена. Наведене дозволяє зробити висновок про те, що пункту 4 § 2 застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.
		В цій справі відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до введення в дію цих змін, а тому ч. 3 ст. 219 КПК в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 не має зворотньої дії в часі.
		Суд також не вбачає дискримінації через визначений законом різний правовий режим кримінальних проваджень в залежності від дати набрання законом чинності.
		Питання дискримінації може бути підняте у зв`язку із нерівним ставленням до особи через певні «захищені» ознаки. Такі ознаки зазначені у ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає: - користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
		Такі ж захищені ознаки зазначені у статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в статті 1 до цих ознак також додав вік, інвалідність, громадянство, сімейний та майновий стан, місце проживання.
		Очевидно, що перспективне або ретроспективне застосування процесуального правила не має нічого спільного з дискримінацією за «захищеними» ознаками. Навіть за найширшого тлумачення виразу «інші ознаки», ці ознаки мають бути тісно пов`язані з особою, бути її сталою характеристикою, яка відрізняє її від інших осіб.
		У даному випадку різний правовий режим застосування ч. 3 ст. 219 КПК не залежить від будь-яких ознак осіб, а залежить лише від певних фактів кримінального провадження.
		Тому поширювати на це питання тему дискримінації підстав немає.
		Правило статті 5 КПК про дію закону в часі передбачає у якості загального правила ситуацію, коли різний правовий режим застосовується до і після набуття чинності відповідними нормами.
		Це правило зумовлено потребами розвитку законодавства, у тому числі процесуального, і не може вважатися дискримінаційним.
		Правило Пункту 4 § 2 є особливим випадком застосування загального правила статті 5 КПК, який визначає ознаку, за якою застосовується різний правовий режим, притаманний будь-якій зміні законодавства: момент внесення відомостей про правопорушення до ЄРДР.
		Таке уточнення ознаки, за якою застосовується ст. 5 КПК, не може вважатися дискримінаційним.
		Цього ж підходу (щодо умов дії п. 4 § 2 в поєднанні з положеннями ст. 5 КПК) притримується і ВС в постанові від 11 квітня 2023 року в справі № 201/3571/20/
		(v) підсудність
		В ухвалі від 10 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду зазначила, що згідно з ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі вчинення декількох кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого було вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
		Як вбачається з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання висунутого обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_11 , будучи бенефіціаром підконтрольної йому швейцарської компанії «ICD Investment SA», перебуваючи в дружніх та родинних стосунках з Особою 1, будучи обізнаним про здійснення відносно останнього правоохоронними органами України досудового розслідування за підозрою у вчиненні низки тяжких і особливо тяжких злочинів, у тому числі розкрадання коштів ПАТ «Родовід Банк» та замовлення умисного вбивства ОСОБА_12 , приблизно у першій декаді квітня 2013 року вступив у злочинну змовою з Особою 1, Особою 3 та іншими невстановленими особами з метою незаконного притягнення завідомо невинного ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації, його незаконного арешту та подальшого незаконного позбавлення волі, щоб перешкодити співпраці ОСОБА_12 з правоохоронними органами України, спрямованої на викриття злочинної діяльності Особи 1 та його співучасників. При цьому Особа 1 визначила ОСОБА_11 його функції в реалізації спільного злочинного плану, а саме, забезпечення перерахування грошових коштів у розмірі 1 200 000 доларів США, тобто засобів вчинення злочину, на рахунок підконтрольної Особі 2 компанії «Triumpf Art Promotion LTD» для подальшої передачі працівникам правоохоронних органів Російської Федерації, які повинні були з використанням реквізитів та фабули реально існуючої кримінальної справи штучно створити докази начебто причетності ОСОБА_12 до вчинення особливо тяжкого злочину та прийняти незаконне процесуальне рішення про притягнення його до кримінальної відповідальності з подальшим обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошенням у міжнародний розшук задля затримання та екстрадиції на територію юрисдикції правоохоронних органів Російської Федерації для завідомо незаконного тримання під вартою.
		Виконуючи відведену йому роль, ОСОБА_11 надав вказівку службовим особам компанії «ICD Investment SA» укласти фіктивний кредитний договір з компанією «Triumpf Art Promotion LTD» на суму 1 500 000 доларів США і 23.04.2013 року під видом надання кредиту забезпечив перерахування з рахунку компанії «ICD Investment SA» на рахунок компанії «Triumpf Art Promotion LTD» грошових коштів у сумі 1 200 000 доларів США, які були призначені для передачі невстановленим слідством особам з числа працівників правоохоронних органів Російської Федерації в якості оплати за створення ними штучних доказів, спрямованих на незаконне притягнення завідомо невинного ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації та подальше незаконне позбавлення його волі.
		Також ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з Особою 1, з метою покриття витрат Особи 2, пов`язаних з переведенням вказаної суми в готівку, шляхом надання вказівок службовим особам компанії «ICD Investment SA» 29.04.2013 року забезпечив перерахування в межах фіктивного кредитного договору на рахунок компанії «Triumpf Art Promotion LTD» коштів у сумі 61 000 доларів США.
		Вказаними діями ОСОБА_11 вчинив пособництво в закінченому замаху на незаконне позбавлення волі ОСОБА_12 за попередньою змовою групою осіб, пособництво в закінченому замаху на завідомо незаконні затримання та тримання під вартою, пособництво в закінченому замаху на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим та прокурором, поєднане з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину та штучним створенням доказів обвинувачення, оскільки вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочинів до кінця, однак злочини не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки Особа 2, зловживаючи довірою Особи 1, ввела її в оману з метою заволодіння грошовими коштами і не вчиняла будь-яких дій, обумовлених злочинним планом Особи 1.
		Зміст висунутого ОСОБА_11 обвинувачення свідчить про те, що місце вчинення кримінальних правопорушень органом досудового розслідування встановлено не було, а тому позиція захисника ОСОБА_8 стосовно підсудності кримінального провадження Кіровському районному суду м. Дніпропетровська лише з огляду на те, що в зазначений в обвинувальному акті період часу ОСОБА_11 проживав та постійно перебував у м. Дніпро, необґрунтована.
		Досудове розслідування в кримінальному провадженні закінчувалося Головним слідчим управлінням Національної поліції України, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, тобто в межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, до якого кримінальне провадження надійшло з дотриманням правил територіальної підсудності.
		Разом з тим, визначити суддю для розгляду вказаного кримінального провадження немає можливості, оскільки судді ОСОБА_284 було заявлено відвід, який задоволено, а інші судді вказаного суду, у яких наявні повноваження та відповідна спеціалізація, вже брали участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, тому згідно з ст.76 КПК України їх повторна участь у кримінальному провадженні є недопустимою.
		Відповідно КАС, у порядку ст. 34 КПК України, кримінальне провадження № 12013000000000502 щодо обвинуваченого направив на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.
		Згідно ч. 5 ст. 34 КПК спори про підсудність між судами не допускаються.
		Отже, провадження розглянуто з дотриманням правил підсудності визначених КПК України.
		VIII. Підстави для виправдання обвинуваченого
		У підсумку, враховуючи вказані обставини у їх сукупності, Суд констатує, що відповідно до ст. 94. Оцінка доказів КПК слідує, що суд здійснює таку оцінку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		В постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 зауважено, що законодавець в ст. 94 КПК вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.
		Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.
		З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
		Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		З урахуванням того, що Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17 зазначив, що за змістом кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
		Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
		Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		В цій справі у ході її розгляду судом забезпечено дотримання вимог ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами, та за наслідками їх урахування Суд дійшов висновку, щодо недоведеність у проваджені обставин про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин викладених в обвинувальному висновку, форми вини, мотиву і мети їх вчинення.
		Отже, вказуючи про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, Суд виходив з такого у своїх висновках.
		Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.
		З урахуванням того, що згідно ч. 1 ст. 2 КК України, єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, відповідно до ст. 11 цього ж Кодексу.
		Суть обвинувачення зводиться до наступного:
		-  ОСОБА_11 , діючи як пособник організованих Особою 1 злочинів, шляхом надання засобів злочину у вигляді грошових коштів, призначених для оплати послуг виконавців злочину вчинив всі дії, які вважав необхідними для незаконного позбавлення волі ОСОБА_12 , однак не зміг довести злочин до кінця з причин незалежних від нього, оскільки Особа 2, шляхом зловживання довірою Особи 1 увів його в оману з метою заволодіння грошовими коштами останнього та фактично не вчиняв будь-яких дій обумовлених злочинним планом Особи 1;
		- ОСОБА_11 , своїми зазначеними вище умисними протиправними діями, що виразились у наданні грошових коштів, призначених для оплати послуг виконавців злочину шляхом перерахування коштів з рахунків компанії «ICD Investments SA» на рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD», за попередньою змовою групою осіб із Особою 1 вчинив всі дії, які вважав необхідними для завідомо незаконного затримання, тримання під вартою завідомо невинного громадянина ОСОБА_12 , однак не зміг довести злочини до кінця з причин, незалежних від його волі, оскільки Особа 2, шляхом зловживання довірою Особи 1 увів його в оману з метою заволодіння грошовими коштами останнього та фактично не вчиняв будь-яких дій обумовлених злочинним планом Особи 1;
		- ОСОБА_11 своїми зазначеними вище умисними протиправними діями, що виразились у наданні грошових коштів, призначених для оплати послуг виконавців злочину шляхом перерахування коштів з рахунків компанії «ICD Investments SA» на рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD», за попередньою змовою групою осіб із Особою 1 вчинив всі дії, які вважав необхідними для притягнення завідомо невинного громадянина ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності у вчиненні особливо тяжкого злочину, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, однак не зміг довести злочини до кінця з причин, незалежних від його волі, оскільки Особа 2, шляхом зловживання довірою Особи 1 увів його в оману з метою заволодіння грошовими коштами останнього та фактично не вчиняв будь-яких дій обумовлених злочинним планом Особи 1.
		Тобто, доведенню в цій справі підлягає ключовий факт - чи здійснювалось перерахування коштів з рахунків компанії «ICD Investments SA» на рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD» за ініціативи обвинуваченого, як пособника цих злочинів (чи діяв обвинувачений з прямим умислом на незаконне позбавлення волі шляхом завідомо незаконного затримання, тримання під вартою та притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення громадянина України ОСОБА_12 ).
		Однак, за наслідками судового розгляду цього провадження, Суд, здійснивши дослідження усіх доказів наданих стороною обвинувачення, у порядку ст. 94 КПК України, як кожного окремо, так і у їх сукупності, з числа уже проаналізованих вище судом, та зміст, яких детально наведено в цьому судовому рішенні, вважає цей факт не доведеним.
		Ці обставини не випливають, ані з пояснень допитаних свідків, ані з даних протоколів, ані з інших документів, котрі було досліджено судом.
		Суд тільки з`ясував, що учасниками подій в цій справі є ОСОБА_150 , Особа 1 та ОСОБА_285 , котрі були бізнесменами в Україні в роки описані у п. ІІ вироку.
		ОСОБА_150 перебував у дружніх та родинних стосунках із Особою 1 (справа відносно якого, за висунутим обвинуваченням щодо вчинення цих же злочинів, однак у якості організатора, розглядається Дарницьким районним судом м. Києва).
		Діти вказаних осіб ( ОСОБА_286 та Особи 1) перебували у фактичних шлюбних відносинах та мають спільного сина.
		На противагу, ОСОБА_285 та Особа 1 перебували в роки описані у п. ІІ вироку у складних стосунках з огляду на взаємини у бізнесі та перетинання їх інтересів, що потягло за собою конфлікту ситуацію.
		Також, у роки описані в обвинувальному акті Особа 1 перебував у розшуку за підозрою у вчиненні, на думку правоохоронних органів України, низки кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, можливо, не міг самостійно проводити будь які фінансові операції від свого імені, а тому збереженню накопиченої грошової маси його родини (з метою в тому числі виведення їх з пулу бачення правоохоронних органів) міг сприяти обвинувачений, в т.ч., напевне, ураховуючи фактичні родинні відносини цих осіб.
		ОСОБА_11 був кінцевим бенефіціаром компанії "ICD Investments SA", відповідно, діяльність компанії мала відповідати його інтересам.
		23 квітня 2013 року з рахунку компанії «ICD Investments SA» № НОМЕР_1 на рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD» №  НОМЕР_2 було перераховано грошові коштів у розмірі 1 200 000 доларів США. 
		29 квітня 2013 року з рахунку компанії «ICD Investments SA» на рахунок компанії «Triumh Art Promotion LTD» здійснено перерахування грошові коштів у розмірі 61 000 доларів США.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1 -р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Але в цій справі так не сталося, оскільки у ході її розгляду так і не отримано даних, котрі б вказували на те, що дійсною метою вказаного переказу коштів була мета заявлена стороною обвинувачення та відображена у п. ІІ вироку.
		Щодо суті траншу обвинувачений надав свої пояснення, тобто висунув власну версію подій, яка не дозволяє констатувати мету траншу, як таку, що була обумовлена обставинами описаними у п. ІІ вироку.
		У той час, як згідно ч. 1, 2 ст. 18 КК суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, суб`єктом якого може бути лише певна особа.
		Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст. 23 КК України).
		Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27 КК України).
		Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень за ст. 146, 371, 372 КК характеризується прямим умислом.
		Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		В постанові від 02 грудня 2020 року в справі № 299/2937/16 Верховний Суд зауважив, що визначальним фактором при кваліфікації діянь є спрямованість умислу особи, її суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій.
		Під спрямованістю умислу розуміється мобілізація інтелектуально-вольових зусиль винного на вчинення діяння, що посягає на конкретний об`єкт, здійснюється обраним винуватим способом та заподіює конкретні наслідки.
		При цьому, для кваліфікації безпосереднє і вкрай важливе значення має встановлення виду умислу за ступенем конкретизації в свідомості суб`єкта злочину, передбачення можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, до яких відносять визначений, альтернативний і невизначений умисел.
		На відміну від визначеного умислу, де особа має конкретне, точне уявлення про індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає можливість настання конкретних суспільно-небезпечних наслідків, при альтернативному або невизначеному умислі свідомість винного охоплює можливість настання двох або більше конкретно визначених наслідків (альтернативний), або широкого спектру негативних наслідків в межах одного виду шкоди чи різних її видів, що, хоча і охоплюються передбаченням винного, але індивідуально не визначені в його свідомості (невизначений).
		Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілою особою, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій (див. постанову ВСУ від 14 листопада 2013 року в справі № 5-46кс13, з урахуванням того, що підтримав означену позицію ККС ВС в постановах від 03 липня 2018 року по справі № 179/276/16-к, від 04 липня 2018 року по справі № 628/4025/13-к, від 08 травня 2018 року по справі № 755/6384/15-к).
		Відповідно, при розв`язанні поставленого питання в цій справі, щодо того чи мало місце вчинення дій по перерахуванню коштів з метою указаною у п. ІІ вироку, Суд констатує, що доказів такої мети немає, як і відсутні докази факту відповідності обвинуваченого ознакам ч. 5 ст. 27 КК, в цій ситуації.
		Вчинене (транш) за спрямованістю умислу, не має підстав розцінюватись як посягання на потерпілого, хоча свідчення осіб і вказують на те, що він (транш) був проблемним (підписанти вказували на підробку їх підписів).
		При вчиненні злочину у співучасті необхідно також з`ясувати форму співучасті, оскільки вона, у більшості випадків, має значення для кваліфікації такого діяння.
		Відповідно до ст. 28 КК злочин у співучасті може бути вчинений: а) групою осіб (без попередньої змови); б) групою осіб за попередньою змовою; в) організованою групою; г) злочинною організацією.
		В ч. 2 ст. 146 КК йдеться про попередню змову групою осіб.
		При вчиненні злочину в такому випадку діяння співучасників підлягають кваліфікації за статтею (частиною статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за злочин, вчинений за цією формою співучасті, у разі, якщо вона передбачена як обов`язкова чи кваліфікуюча ознака. При цьому при вирішенні питання про кваліфікацію діяння конкретного співучасника необхідно брати до уваги те, яку роль у спільному вчиненні злочину він виконав.
		Наявні у провадженні докази не вказують на попередню змову з боку обвинуваченого з Особою 1 з метою заявленою стороною обвинувачення у п. ІІ вироку.
		Отже, в цій справі, на переконання суду, котре сформоване у порядку ст. 94 КПК, йдеться про наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, ніж описаної у п. ІІ вироку щодо ролі обвинуваченого, що, власне, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Позаяк, для дотримання стандарту доведення винуватості особи, котрий визначений ст. 94 КПК України, недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		У цій справі обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, враховуючи вищенаведене та пояснення обвинуваченого, не був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
		Факт злочинної змови обвинуваченого з Особою 1 узагалі жодним доказом не доводиться. Апріорі, спростовується даними протоколу огляду файлового запису, на котрому зафіксований їх діалог. Зі змісту цього протоколу слідує, що ці особи перебували у дружніх відносинах, спілкувалися на різні теми, зокрема, політику, бізнес, обговорювали потерпілого, з яким обоє були знайомі тривалий час, і все.
		Однак, Конституції України не забороняє свободу спілкування. Факт же сталої і постійної комунікації між цими особами є зрозумілим, хоча б з огляду на фактичні їх родинні відносини, з огляду на спільне проживання дітей.
		Більш того, навіть, якщо у ході розгляду провадження у відношенні Особи 1 буде встановлено, що дійсно організація оплати замовлених злочинів (описаних у п. ІІ вироку) відбулася з використанням рахунків належних компанії обвинуваченого, це не вказує на його умисел на вчинення кримінально-караних дій, за якими йому висунуто обвинувачення (інакше кажучи сторона обвинувачення так і не довела факту того, що транзакція вчинялася, саме як операція по оплаті злочину, а не просто, до прикладу, на прохання, без обізнаності про дійсну мету).
		Адже, навіть, сторона обвинувачення у обвинувальному акті вказує, що ОСОБА_11 у зв`язку з переховуванням Особа 1 за кордоном, наприкінці 2012 - на початку 2013 років отримав у розпорядження та керування грошові кошти, які належали родині ОСОБА_23 , в сумі майже 21 000 000 млн. доларів США на рахунок своєї компанії «ICD INVESTMENTS SA» під виглядом позики, а також 4 583 843 млн. доларів США та 880 455 євро готівкою, які розмістив на своїх рахунках у банку ПАТ «Альфа-Банк», завдяки чому став фактичним розпорядником цих грошових коштами в інтересах Особи 1, та якими останній, в силу вищеописаних обставин, не міг розпоряджатися особисто.
		Однак, сторона обвинувачення так і не доводить нічим іншим, як власним баченням подій (припущенням), що подальше перерахування певної суми, зокрема можливо і з цих коштів, до РФ уже саме по собі, навіть із використанням супутніх компаній, вказує на його участь в подіях вказаних у п. ІІ вироку, як особи, котра діяла в цій ситуації, не як розпорядних коштів родини Особи І, а як пособник діянь, за якими йому висунуто обвинувачення.
		Таким чином недоведеність факту вчинення траншу з описаних стороною обвинувачення мотивів, автоматично вказує, на недоведеність і вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень вказаних у п. ІІ вироку, позаяк, його роль, як пособника, за версією обвинувачення, полягала саме в оплаті, і все.
		Понад це, щодо кримінальних правопорушень за ст. 371, 372 КК слід зауважити, додатково, про таке.
		Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 29 КК виконавець підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК; організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною ст. 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
		У ст. 371, 372 КК йдеться про спеціального суб`єкта цих кримінальних правопорушень, згідно з ч. 2 ст. 18 КК України.
		При вчиненні співучасниками злочину зі спеціальним суб`єктом обов`язково, щоб ознаками такого суб`єкта володів виконавець. Для інших видів співучасників (організатор, підбурювач, пособник) закон не встановлює будь-яких обмежень, пов`язаних із можливістю їх участі у вчиненні такого злочину.
		Водночас при кваліфікації злочину зі спеціальним суб`єктом, вчиненого у співучасті, необхідно з`ясувати, що крім ознак співучасті мають місце додаткові умови, відповідно до яких співучасники усвідомлюють, що: а) злочин, про вчинення якого відбулася змова, може бути вчинений лише спеціальним суб`єктом; б) виконавець має ознаки такого суб`єкта.
		Слід зазначити, що якщо ознаки спеціального суб`єкта одночасно є й обов`язковими ознаками складу злочину, то вони мають враховуватися і при кваліфікації діяння співучасника.
		Проте, це правило поширюється лише на ті випадки, якщо ознаки спеціального суб`єкта характеризують небезпечність злочину, виступаючи при цьому одночасно основними або кваліфікуючими ознаками його складу. Наприклад, підбурювач схиляє до прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службову особу (ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК), службову особу, яка займає відповідальне (ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК) чи особливо відповідальне становище (ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 368 КК).
		У ст. 371, 372 КК йдеться про спеціальний суб`єкт. Зокрема, в ст. 371 КК ним може бути службова особа органу дізнання, слідчий і прокурор, незаконного тримання під вартою - також начальник місця попереднього ув`язнення; а в ст. 372 КК, - слідчий і прокурор.
		Вказані в обвинувальному акті Особи 1 та 2, як і обвинувачений, не є спеціальними суб`єктами злочинів за ст. 371, 372 КК.
		Слідчий РФ, про якого наявна згадка, засуджений у РФ за шахрайство у відношенні Особи 1. Більш того, у висунутому обвинуваченні за цими статтями КК про нього відсутня згадка, як така (йдеться про Осіб 1 та 2 й обвинуваченого).
		Згідно ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		За загальним правилом межі відповідальності обвинуваченого, як імовірного співучасника, визначаються межами діяння виконавця (в цій частині обвинувачення спеціального суб`єкта), однак у провадженні взагалі відсутній, як такий суб`єкт злочинів за ст. 371, 372 КК, а тому, не дивлячись на об`єм доказової бази та її якість, співучасник не може відповідати за цими статтями (відсутній спеціальний суб`єкт).
		При цьому, згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
		За таких обставин, враховуючи вищезазначене, Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження з цього питання, у порядку ст. 94 КПК України, уважає за доречне ухвалити виправдувальний вирок відносно обвинуваченого.
		Водночас, визначаючись з підставою виправдання Суд враховує, що в силу принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв`язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі (див. рішення ЄСПЛ у справі «AFFAIRE VASSILIOS STAVROPOULOS c. GRECE» від 27 вересня 2007 року, заява № 35522/04, п. 39, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-82427).
		У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказується, що судам слід мати на увазі, що виправдувальний вирок постановляється, зокрема, за відсутністю в діянні складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо); діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; підсудний не є суб`єктом злочину через відсутність  спеціальних ознак, встановлених для суб`єкта даного складу злочину; підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність.
		 
		Суд за наслідками розгляду не визнає доведеним, що  ОСОБА_11 був пособником в закінченому замаху на (1) незаконне позбавлення волі людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; (2) завідомо незаконне затримання та тримання під вартою; (3) притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим та прокурором, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину та штучним створенням доказів обвинувачення.
		 
		Відповідно, враховуючи, що встановлено відсутність суб`єктивної сторони діянь та ознак суб`єкта додатково щодо кримінальних правопорушень у сфері правосуддя, обвинуваченого слід виправдати у порядку п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, позаяк не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень.
		ІХ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
		Процесуальні витрати
		Відповідно до ст. 118 КПК України витрати пов`язані з залученням експерта є процесуальними витратами.
		Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		У кримінальному провадженні документально підтверджені витрати на залучення експертів становлять 68099 гривень 36 копійок, які включають в себе вартість складання експертами висновків вказаних у вироку.
		Отже, позаяк, у порядку ст. 124 КПК України, щодо обвинуваченого не ухвалюється обвинувальний вирок, однак щодо Особи 1 кримінальне провадження ще розглядається, Суд не убачає підстав для вирішення цього питання. Надалі воно може бути урегульоване у порядку ст. 537, 539 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		у х в а л и в :
		ОСОБА_11  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 371; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 372 Кримінального кодексу України та виправдати, у зв`язку із недоведеністю, що в його діянні є склад цих кримінальних правопорушень.
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		С у д д я                                                                                  ОСОБА_158

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...