Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/7447/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2023. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 15.11.2023
Номер судового провадження: А/857/13323/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7447/23 пров. № А/857/13323/23
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		судді-доповідача Шинкар Т.І.,
		суддів Іщук Л.П.,
		Обрізка І.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кухар Н.А.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження в м.Львові 20 червня 2023 року у справі № 380/7447/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		11.04.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, просив: - визнати протиправними дії виконавчого комітету Львівської міської ради з прийняття рішення №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 » після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення громадянина ОСОБА_1 від 08.02.2023, що зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3808-6076-4998-9883; - визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.03.2023 №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ». 
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прийнято рішення після спливу строку, в межах якого таке рішення повинно було бути прийняте. Суд першої інстанції вказав, що позивач в порядку пп.1 п.1. Постанови КМ України від 24 червня 2022 р. № 722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану» вправі здійснювати проектування об`єкта будівництва без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини». Суд першої інстанції дійшов висновку, що право на застосування принципу мовчазної згоди не може бути змінене або припинене у зв`язку із направленням дозвільним органом рішення про відмову у видачі документа дозвільного характеру із порушенням строків, встановлених законом.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачений обов`язок особи отримати містобудівні умови та обмеження. Скаржник вказує, що порушення строку прийняття рішення виконавчого комітету є процедурним порушенням, яке не впливає на правильність такого рішення по суті. Скаржник зазначає, що наміри забудови позивача не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, оскільки мережа ландшафтних та рекреаційних територій не передбачає розміщення житлового фонду. Скаржник зазначає, також, що на території закладів відпочинку не допускається розташування будь-яких сторонніх закладів, житла, а також розташування будівель та споруд, що не пов`язані функціонально з обслуговуванням відпочиваючих. Вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не дотримав норм процесуального права.
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що позивач за принципом мовчазної згоди вправі здійснювати проектування об`єкта будівництва без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
		Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
		З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить зблокована нежитлова будівля котеджу АДРЕСА_1 , та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2022.
		08.02.2023 ОСОБА_1 зареєстрував в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером AM01:3808-6076-4998-9883 заяву на видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_3 .
		До заяви на видачу містобудівних умов та обмежень долучені документи:
		1.План топографо-геодезичного знімання території в масштабі 1:2000;
		2.Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2022;
		3. Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками;
		4. Ситуаційна схема  схема розміщення ділянки в структурі населеного пункту. 
		21.03.2023 Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_3 », яким відмовив громадянину ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 , беручи до уваги невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Вважаючи дії щодо прийняття рішення та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради протиправними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
		Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі  Закон №280/97-ВР) встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок відповідно до пункту 9 частини 1 статті 31 Закону №280/97-ВР віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власні (самоврядні) повноваження).
		Згідно з частиною 3 статті 51 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
		Ухвалою Львівської міської ради № 507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» визначено виконавчий комітет Львівської міської ради спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень.
		За нормами частин 6, 9, 10 статті 59 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
		Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі  Закон № 3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Положеннями статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних. 
		Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 
		1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 
		2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 
		3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання (частина 4 статті 29 Закону № 3038-VI).
		Відповідно до частини 6 статті 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Отже, за змістом наведених норм, законом встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень, тому, у такому випадку, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється наявність однієї або декількох підстав, визначених Законом для відмови, із розкриттям їх змісту.
		У рішенні Виконавчого комітету Львівської міської ради №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 » вказано, що відповідно до генерального плану смт.Брюховичі, затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 №567, вул.Незалежності України, 64, знаходиться в межах території закладів відпочинку та туризму, що не відповідає намірам забудови  реконструкція зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_2 ).
		Суд апеляційної інстанції зауважує, що генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до положень статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
		Згідно із частинами 1 та 2 статті 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		Відповідно частини 1 статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
		Аналіз наведених норм права вказує на те, що режим забудови територій визначається в Генеральному плані населеного пункту, розроблених відповідного до нього плану зонування та детальному плану території, які є основними видами містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відповідно до пункту 1.3 наданого позивачем Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками, об`єкт знаходиться у АДРЕСА_3 , на земельній ділянці площею 3,8 га з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001, цільове призначення  для будівництва оздоровчо-розважального комплексу. 
		Відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти України, зазначена земельна ділянка віднесена до категорії земель - землі рекреаційного призначення, призначення  07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, власність  комунальна.
		Згідно з частиною 3 статті 19 Земельного кодексу України земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
		Частинами 1, 3 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. 
		Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
		Відповідно до частини 3 статті 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.
		Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (абзац 2 частини 2 статті 24 Закону № 3038-VI).
		Отже, норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. 
		Слід зазначити, що «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану та детального плану, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні спірних правовідносин, оскільки пріоритетним є застосування норми містобудівного законодавства як спеціальних норм.
		Оскільки визначальним при складанні і видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у цій справі є врахування уповноваженим органом містобудування та архітектури, яким є виконавчий комітет Львівської міської ради, Генерального плану смт.Брюховичі, з врахуванням зазначеного правового регулювання, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач, як компетентний орган, дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заяви позивача, зазначивши підставу відмови громадянину ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 Львівської міської територіальної громади - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Отже, приймаючи оскаржуване рішення №270 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано.
		Щодо строків прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови, то суд апеляційної інстанції зауважує, що заява про надання містобудівних умов та обмежень подана позивачем 08.02.2023, а оскаржуване рішення №270 від 21.03.2023 прийнято відповідачем під час дії в Україні воєнного стану. 
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1. Постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану» установлено, що надання послуг з питань дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві здійснюється з урахуванням таких особливостей: на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану: у разі ненадання відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або неприйняття рішення про відмову в їх наданні протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви про їх видачу проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Частиною 1 статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлено, що принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
		Механізм застосування принципу мовчазної згоди визначений частині 6 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а саме: у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.
		У постанові від 04.06.2019 у справі №826/5252/17 Верховним Судом викладено наступну правову позицію: юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; суб`єктом господарювання документи подані за встановленою законодавством процедурою (у встановлений строк, до відповідного суб`єкта владних повноважень, у відповідній формі тощо); подані суб`єктом господарювання документи відповідають вимогам законодавства; закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви; відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.
		Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 160/17667/21, яким також вказано, що сама лише бездіяльність (неприйняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди. 
		Касаційний суд у цій справі вказав, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи свій висновок про виникнення права на отримання дозволу на виконання будівельних робіт за принципом мовчазної згоди, повинні були не лише формально констатувати бездіяльність дозвільного органу, факт подання заявником усіх визначених законом документів та наявність позитивних експертних висновків щодо проектної документації на об`єкт будівництва, а й з`ясувати обставини справи про те, чи дотримано позивачем усі вимоги законодавства для отримання такого дозволу, зокрема, чи відповідали подані ним документи вимогам законодавства та чи були наведені у них відомості достовірними.
		У постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №826/9746/17 наголошено, що принцип мовчазної згоди може бути застосовано за умови, якщо суб`єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а у суб`єкта владних повноважень відсутня альтернатива у прийнятті або не прийнятті позитивного рішення за зверненням такого суб`єкта господарювання.
		Отже, без з`ясування питання дотримання заявником вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності та перевірки відповідних обставин доказами неможливо беззаперечно стверджувати про те, що в уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень, яким є відповідач, в межах спірних правовідносин була відсутня альтернатива у прийнятті або не прийнятті позитивного рішення за зверненням позивача, тобто відсутній інший варіант поведінки аніж видати відповідний дозвіл позивачу.
		В постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №826/2810/17 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.
		У спірних правовідносинах, які виникли у сфері містобудівної діяльності, підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру  видачі містобудівних умов та обмежень встановлюються спеціальним законом, а саме у статті 29 Закону № 3038-VI. Наявність хоча б однієї з таких вказує на відсутність підстав для видачі документа дозвільного характеру, про невідповідність діяльності вимогам законодавства, а отже і про неможливість застосування принципу мовчазної згоди.
		Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію, з огляду на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що є законодавчо закріпленою підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що недотримання відповідачем строків надання відмови у наданні містобудівних умов та обмежень не є самодостатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення від 21.03.2023 №270, що судом першої неправильно трактовано.
		Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
		У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в задоволенні позову слід відмовити.
		Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнити.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 380/7447/23 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук   І. М. Обрізко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...