Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/2074/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2023. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: 11-кп/803/3486/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022050000000059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/3486/23 Справа № 202/2074/22   Суддя у 1-й інстанції -  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_1 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2023 року                                м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		 
		головуючого-судді              ОСОБА_1 ,
		суддів              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,
		   прокурора                     ОСОБА_5 ,
		   в режимі відеоконференції:
		   обвинуваченої                 ОСОБА_6 ,
		   захисника                     ОСОБА_7 ,
		          
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №220222050000000059, щодо
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Новогродівки Донецької області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
		 
		За вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 серпня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного їй майна.
		Строк відбування покарання ухвалено обчислювати ОСОБА_6 з 06 березня 2022 року, залишивши незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
		Цим вироком  ОСОБА_6 визнано винуватоюу державнійзраді,тобто діянні,умисно вчиненомугромадянином Українина шкодусуверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканності,обороноздатності,державній,економічній,інформаційній безпеціУкраїни,а саме:змові нанадання представникаміноземної організаціїдопомоги впроведенні підривноїдіяльності протиУкраїни,за попередньоюзмовою групоюосіб,вчиненій за наступних обставин.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 року зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам президент РФ, а також інші невстановлені представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
		Так, 24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
		Так, в 2018 році (більш точна дата та час невстановлена), обвинувачена ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, перебуваючи у невстановленій будівлі на тимчасово окупованій території м. Донецька Донецької області, була завербована представником спеціальних служб іноземної держави  РФ на ім`я « ОСОБА_8 » (повні анкетні дані не встановлено). В ході спілкування ОСОБА_6 було запропоновано здійснювати діяльність, направлену на надання допомоги представникам спеціальних служб рф в проведенні підривної діяльності на території м. Новогродівки Донецької області, з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави рф через раніше знайомого їй ОСОБА_9 (з 28.01.2015 року особа перебуває в розшуку за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України) засобами телефонного зв`язку та мережі Інтернет відомостей щодо місць дислокації, чисельності та маршрутів пересування, підрозділів та військової техніки Збройних Сил України, задіяних у проведенні антитерористичної операції та операції об`єднаних сил на території Донецької області.
		Далі, ОСОБА_6 при вказаних вище обставинах, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на державну зраду, а саме: змову на надання представникам іноземної держави РФ допомоги в проведенні підривної діяльності на території м.Новогродівка Донецької області, на виконання злочинної домовленості, направленої на надання допомоги працівникам спеціальних служб РФ, на вказану пропозицію добровільно погодилася, надала зобов`язання про збереження у таємниці факту співробітництва та відомостей, що стануть їй відомі у процесі його здійснення. При цьому ОСОБА_6 детально обговорила та встановила спосіб зв`язку за допомогою мобільного телефону та мережі Інтернет.
		Після 24 лютого 2022 року, точна дата та час не встановлені, ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Новогродівки Донецької області, отримала за допомогою мережі Інтернет на власний мобільний телефон від представників іноземної держави завдання проставити червоною фарбою мітки у формі кола із хрестом всередині біля військових об`єктів та правоохоронних органів, розташованих на території м.Новогродівки Донецької області.
		25 лютого 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Новогродівки Донецької області, на виконання злочинного завдання представників спеціальних служб іноземної держави РФ, у невстановлений час, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, для орієнтування військовослужбовців ЗС РФ встановила на місцевості в районі розташування шахти «Шахта №2» в м. Новогродівці - дві мітки фарбою червоного кольору, в районі розташування Відділу поліції № 3 Покровського районного управління ГУНП в Донецькій області за адресою м. Новогродівка, вул. Паркова, 6/1, мітку фарбою червоного кольору та в районі розташування Новогродівського ЗЗСО І-ІІ ступенів №9 за адресою м.Новогродівка, вул. Шкільна, 15 - дві мітки фарбою червоного кольору, сфотографувала їх та, використовуючи мережу Інтернет, за допомогою мобільного телефону через соціальну мережу «Інстаграм» (ник-нейм « ОСОБА_10 ») відправила зроблені фотознімки ОСОБА_9 , чим надала допомогу представникам іноземної держави (РФ) в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		 
		В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що судом допущено невідповідність висновків фактичним обставинам справи та порушено норми матеріального права, а вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Зазначає, що в обвинувальному акті не деталізовано, які саме дії ОСОБА_6 були проведені для підривної діяльності проти України, в чому саме полягало її завдання та ким воно ставилось, яка її роль, кількість виконаних завдань, до чого призвели або могли призвести дії обвинуваченої. Вказує, що твердження суду про те, що ОСОБА_9 є представником іноземної держави, нічим не підтверджено, не встановлено його місце знаходження та чи існує взагалі така людина, чи він живий, не надано будь-яких документів на підтвердження того, що останній є представником іноземної держави. Зазначає, що не доведено, що обвинувачена користувалась та їй належав акаунт в мережі «Інстаграм» « ОСОБА_10 », при цьому у обвинуваченої був вилучений кнопочний мобільний телефон, що унеможливлює вихід нею в соціальні мережі. Вказує, що наданий прокурором витяг з ЄРДР щодо ОСОБА_9 про те, що той здійснює незаконну діяльність само по собі не підтверджує те, що останній бере участь у терористичній діяльності. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявність у обвинуваченої прямого умислу на вчинення дій з метою надання представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності. Вказує, що нічим не доведено, що обвинувачена передавала будь-які дані, ні дати відправлення, ні способу, не надано переписку, чи що вона взагалі існувала, та які саме відомості передавались. Звертає увагу, що постанова про закриття кримінального провадження за заявою обвинуваченої є немотивованою і грунтується фактично на показаннях слідчого, який проводив досудове розслідування і є зацікавленою особою. Зазначає, що поняті, яких було допитано судом, не можуть беззаперечно стверджувати про відсутність примусу до обвинуваченої під час слідчого експерименту, оскільки остання не була постійно у їх полі зору. Зазначає, що судом не було належним чином встановлено особу свідка ОСОБА_11 , який будучи очевидцем вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, з його слів, не повідомив про це відповідні органи. Звертає увагу, що під час проведення слідчого експерименту не було зафіксовано жодних слідів від фарби, яку за словами свідка ОСОБА_11 наносила обвинувачена. Зазначає, що суд не звернув увагу на те, що свідок ОСОБА_12 також був затриманий, однак в подальшому був допитаний лише як свідок. Вважає, що ОСОБА_12 надав показання, щоб його відпустили та надали статус свідка. Звертає увагу, що органом досудового розслідування не надано жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачена виїжджала до м.Донецька, коли той вже був окупований. Вказує, що свідок ОСОБА_12 , повідомляв суд про те, що обвинувачена казала йому, що до неї був застосований електрошокер, однак суд не відреагував на це. Зазначає, що свідок ОСОБА_13 , який повідомив, що ОСОБА_9 нібито є учасником ДНР, не вказав, звідки йому це стало відомо, крім цього останній також повідомив, що нібито бачив ОСОБА_6 , коли вона проставляла мітки, але не зміг сказати, в чому остання була одягнута, коли саме це відбувалось, та чому не повідомив про цей факт відповідні органи з самого початку, або не затримав останню, щоб запобігти подальшим таким спробам.
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		 
		Захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили вирок суду скасувати.
		У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив вирок суду залишити без зміни.
		 
		Мотиви суду.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
		Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обгрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		За вимогами ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, мотиви призначення покарання.
		Крім того, обґрунтування обвинувачення  це не перелік доказів, наданих органами досудового розслідування, а аналіз усіх зібраних у провадженні доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинуваченого, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.
		Суд зобов`язаний саме після всебічного, повного і об`єктивного розгляду дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для ухвалення обвинувального вироку.
		Таким чином, судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
		У справі Kari-Pekka Pietilainen v. Finland (Кари-Пека Питилайнен проти Фінляндії, рішення від 22 вересня 2009 року), у §33 Європейський суд зазначив, що право сторін надавати міркування по справі, які вони вважають такими, що стосуються справи, визначає відповідний обов`язок суду належним чином досліджувати всі доводи, представлені сторонами: Розділ 13 Застосування положень ст.6 Конвенції з прав людини 167 «...право на справедливий судовий розгляд, гарантоване за статтею 6 §1 Конвенції, охоплює, між іншим, право сторін у провадженні надавати доводи, які вони вважають такими, що стосуються їхньої справи. Оскільки призначення Конвенції  гарантувати не права, які є теоретичними чи ілюзорними, а права, які є реальними та ефективними.., це право може розглядатись як ефективне лише, якщо заявник дійсно «заслуховується», тобто його доводи належним чином досліджуються судом. Стаття 6 §1 Конвенції покладає на суди обов`язок провести належне дослідження доводів, аргументів та доказів, представлених сторонами, без упередженості до їхньої оцінки або релевантності до їхнього рішення...».
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано в повному обсязі.
		З матеріалів провадження видно, що суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
		Мотивуючи своє рішення суд виходив з того, що наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом доказами доведено поза розумним сумнівом те, що 25 лютого 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Новогродівки Донецької області, на виконання злочинного завдання представників спеціальних служб іноземної держави РФ, у невстановлений час, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, для орієнтування військовослужбовців ЗС РФ встановила на місцевості в районі розташування шахти «Шахта №2» в м. Новогродівці - дві мітки фарбою червоного кольору, в районі розташування Відділу поліції № 3 Покровського районного управління ГУНП в Донецькій області за адресою м. Новогродівка, вул. Паркова, 6/1 мітку фарбою червоного кольору та в районі розташування Новогродівського ЗЗСО І-ІІ ступенів №9 за адресою м.Новогродівка, вул. Шкільна, 15 - дві мітки фарбою червоного кольору, сфотографувала їх та, використовуючи мережу Інтернет, за допомогою мобільного телефону через соціальну мережу «Інстаграм» (ник-нейм « ОСОБА_10 ») відправила зроблені фотознімки ОСОБА_9 , чим надала допомогу представникам іноземної держави (РФ) у проведенні підривної діяльності проти України.
		Разом з тим апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України, а саме: змова на надання представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за попередньою змовою групою осіб.
		Загалом вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
		Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
		Кримінальним законом установлено, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.
		Викладене також узгоджується з позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі №759/7443/17.
		Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, суд першої інстанції послався на показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також протокол огляду мобільного телефону від 06 березня 2022 року та протокол проведення слідчого експерименту з обвинуваченою від 23 березня 2022 року.
		Як слідує з матеріалів провадження ОСОБА_6 було добровільно надано працівникам поліції для проведення необхідних слідчих дій належні їй мобільні телефони fly та sigma.
		Органом досудового розслідування на підтвердження винуватості ОСОБА_6 було надано протокол огляду від 06 березня 2022 року, відповідно до якого предметом огляду був лише мобільний телефон fly, моноблок в корпусі чорного кольору, однак, вказаний протокол не містить відомостей про модель і технічні характеристики вказаного мобільного телефону, при цьому стороною захисту заперечувався факт можливості використання вказаного телефону для користування соціальною мережею «Інстаграм», що залишились поза увагою суду першої інстанції.
		Також не було враховано судом першої інстанції, що під час проведення вказаного огляду не було встановлено та перевірено можливість виходу з нього в мережу Інтернет, наявність чи відсутність соціальних мереж, зокрема, «Інстаграм», а також акаунту « ОСОБА_10 » та переписки ОСОБА_6 з представником іноземної організації щодо надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, при цьому органом досудового розслідування інкриміновано ОСОБА_6 , зокрема, підтримання зв`язку з представником іноземної організації саме через соціальну мережу «Інстаграм».
		Вказані обставини не були встановлені і судом першої інстанції під час розгляду провадження, зокрема, суд не зазначив, якими саме доказами підтверджуються встановлені ним фактичні обставини того, що ОСОБА_6 передавала данні представнику іноземної організації через соціальні мережу «Інстаграм», а саме акаунт « ОСОБА_10 », та таким же чином отримувала відповідні завдання щодо надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
		Враховуючи викладене, на переконання апеляційного суду, судом першої інстанції не наведено переконливих аргументів, чому він визнав обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом за наявності не підтверджених наданими стороною обвинувачення доказами обставин, які є частиною об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
		Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст. 368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв`язку з чим суд зобов`язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
		Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
		Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, не перевірив належним чином доводи як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та не навів у вироку переконливого обґрунтування, чому прийняв одні докази та відкинув інші.
		Крім того, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові суду від 09 листопада 2021 року (справа №281/128/19, провадження № 51-4536км19), відповідно до якої доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
		За відсутності у судовому засіданні клопотань щодо повторного дослідження доказів, виключні підстави для чого передбачені ч.3 ст. 404 КПК України, апеляційний суд, приймаючи до уваги усталену практику Верховного Суду, принцип змагальності та за для забезпечення визначеної ст. 23 КПК України засади кримінального провадження у вигляді безпосередності дослідження доказів та дотримання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, позбавлений можливості винесення остаточного рішення по справі.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції керується приписами ч.6 ст.9 КПК України, які визначають, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, тоді застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Тому, виходячи із передбачених п.п.2, 10, 13 ч.1 ст.7 КПК України загальних засад кримінального провадження щодо законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
		Внаслідок скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості щодо розгляду решти апеляційних вимог захисника, що обумовлює часткове задоволення поданої апеляційної скарги і вони підлягають перевірці при новому судовому розгляді кримінального провадження.
		Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вказані недоліки, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обгрунтоване й вмотивоване рішення.
		Вирішуючи питання щодо тримання обвинуваченої під вартою суд апеляційної інстанції виходить із наступного. Стаття 418 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України). Тому з метою забезпечення перегляду провадження в суді першої інстанції, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння тяжких злочинів, обвинуваченій слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Відповідно до статті 5 Конвенції нікого не може бути позбавлено свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. У справі «Руслан Яковенко проти України» Суд зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.
		Виходячи із конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості обвинувачення та даних про особу обвинуваченої, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 грудня 2023 року.
		Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 задовольнити частково.
		   
		 
		 
		 
		 
		 
		   Вирок Індустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 10серпня 2023року щодо  ОСОБА_6  скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		   Раніше обраний щодо обвинуваченої  ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без зміни та продовжити до 10 грудня 2023 року.
		 
		Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		    ОСОБА_1               ОСОБА_2              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...