Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/22480/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2023. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 19.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/521/2040/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023160000001021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                        Справа № 521/22480/23
		Номер провадження:1-кп/521/2040/23
		16.11.2023
		                       
		                    В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		  16 листопада 2023 року                                           м. Одеса
		 Малиновський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023160000001021 від 08.07.2023 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гулянка Красноокнянського району Одеської області, громадянина України, із повною середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2012 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою:     АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
		 
		              В С Т А Н О В И В :
		 
		 ОСОБА_5  08.07.2023року приблизноо 07:45год.,у світлийчас доби,у сухупогоду,без опадів,керуючи технічносправним легковимавтомобілем «РЕUGЕОТ407»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,здійснював руху Хаджибейськомурайоні м.Одесипо лівійсмузі проїзноїчастини вул.СвятославаРіхтера,на якійорганізовано двостороннійрух зокремими проїзнимичастинами зустрічнихнапрямків,що відокремленіодна відодної розділювальноюсмугою,та якіскладалися зтрьох смугдля рухутранспортних засобіву кожномунапрямку,з бокувул.Туристськав напрямкувул.Костровазі швидкістю106-111км/год,чим порушиввимогип.п.12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (надалі Правила дорожнього руху України), які передбачають, що:
		   п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;
		   п. 12.9. «Водієві забороняється:
		   б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
		   В цей час попереду вказаного автомобіля, а саме за межами проїзної частини вул.Святослава Ріхтера - на тротуарі праворуч біля будинку №44-а знаходився пішохід похилого віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вийшов з тротуару на проїзну частину вул. Святослава Ріхтера та став її перетинати, рухаючись у темпі спокійного кроку з боку будинку №44-а в напрямку будинку №75-а, тобто перетинав проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «РЕUGЕОТ 407».
		   Під час руху по проїзній частині вул.Святослава Ріхтера при наближенні до перехрестя з вул.Корнюшина, маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля небезпеку для свого подальшого руху - пішохода ОСОБА_7 , який перебував на проїзній частині та перетинав її справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, водій ОСОБА_5 у порушення вимог п.2.3. б) Правил дорожнього руху України, який наказує, що: 
		   п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		   6) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,
		уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, а відволікся від керування своїм автомобілем, оскільки подивився у дзеркало заднього виду свого автомобіля, чим позбавив себе можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою, а також відповідно та своєчасно реагувати на її зміну, внаслідок чого в порушення вимог п.п. 1.5., 12.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
		   п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		   п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», 
		не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки автомобіля, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка більші ніж вдвічі перевищувала допустиму на даній ділянці дороги, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, в результаті чого на ділянці проїзної частини вул.Святослава Ріхтера, розташованій біля будинку №44-а в Хаджибейському районі м.Одеси, скоїв наїзд передньою частиною кузову керованого ним автомобіля «РЕUGЕОТ 407» на пішохода ОСОБА_7 .
		   Внаслідок даної ДТП смертельно травмовано пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: поєднана травма голови та шиї, тулуба та кінцівок: травма голови та шиї: масивне осаднення голови; забійна рана голови; крововилив в м`які тканини голови; крововилив під м`яку мозкову оболонку обох скроневих та потиличних часток з переходом в ділянку стовбуру головного мозку; розрив атланто-потиличного з`єднання; відрив стовбуру головного мозку від спинного мозку з забоєм підлягаючої речовини: крововилив під м`яку мозкову оболонку мозочка; закрита травма тулуба: садно черевної стінки; по одному садно в ділянках правої та лівої сідниць; крововилив в мяких тканинах поперекової ділянки; розриви обох крижо-клубових з`єднань; розрив зв`язкового апарату хребта та міжхребцевого диска поміж 4-м та 5-м хребцями грудного відділу, з краєвим переломом переднього верхнього краю 5-го хребця грудного відділу; перелом грудини на рівні 3-4-го ребер; переломи 2-8-го правих ребер по середньоключичній лінії; переломи 2-1 1-го правих ребер по лопатковій лінії; уламкові переломи 2-11-го лівих ребер поміж передньою пахвовою та лопатковою лініями; забої та розриви легень; розриви печінки та крововиливи в ділянці її зв`язкового апарату; крововиливи в ділянці судинних ніжок обох нирок; травма кінцівок: осаднення правого надпліччя з переходом на праве плече; садно в ділянці правого ліктьового суглоба; синець правої кисті; осаднення лівого плеча, ділянки ліктьового суглоба з переходом на передпліччя на фоні якого розташована забійна рана; скальпована рана лівої кисті; садно в ділянці правого колінного суглоба; масивна забійно-розміжчена рана правої гомілки; відкритий багатоуламковий перелом лівої плечової кістки у нижній третині та лівої ліктьової кістки у верхній третині; крововилив в м`які тканини правого стегна по задній поверхні; крововилив в м`які тканини правої гомілки; крововилив в м`які тканини лівого стегна по задній поверхні; відкритий багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки, які утворилися одночасно, незадовго до настання смерті, в період часу який вимірюється секундами або хвилинами, від дії тупих твердих предметів, за одним механізмом, внаслідок дорожньої транспортної травми, зокрема, від контакту з частинами транспортного засобу та дорожнього покриття, складають єдиний комплекс поєднаної травми і оцінюються у сукупності, за критерієм небезпеки для життя, по відношенню до живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
		   Смерть ОСОБА_7 настала від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок в умовах ДТП.
		   Допущенні водієм ОСОБА_5 порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. б), 12.3., 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7 .
		Кримінальна відповідальністьза вчинене кримінальне правопорушення, передбачена ч.2 ст.286 КК України, а саме за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, не оспорює фактичні обставини його вчинення, викладені у обвинувальному акті, зазначив, що дійсно 08.07.2023 року вранці за вказаних обставин та у зазначений період часу здійснив наїзд на пішохода, який перетинав дорогу на перехресті. Він керував транспортним засобом - автомобілем «РЕUGЕОТ 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого він є та на якому працює без офіційного оформлення водієм у ТОВ "Доставка води". В той день був тверезим, рухався із перевищенням швидкості та перетинав перехресття на мигловитий зелений сигнал світлофору, подивився у дзеркало заднього виду і тому не помітив пішохода, який переходив дорогу. Помітив його вже перед автомобілем, тому не встиг завчасно загальмувати, став вже гальмувати при зіткненні. У вчиненому щиро кається, просить врахувати, що потерпілий було добровільно відшкодовано матеріальнута моральнушкоду взагальній сумі80000грн., вибачивсяперед нею,має великий водійськийстаж з2007року закатегріями А,В,С,на утриманнімає сім`юта малолітнюдитину,вперше вчинивнеобережний злочин.Просив врахувати його щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди потерпілій та суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортними засобами. 
		Потерпіла ОСОБА_4 в судовомузасіданні пояснила, що вона є донькою померлого  ОСОБА_7 , очеувидцем самої ДТП не була, 08.07.2023 року вранці була дома та почула звук удару, коли вийшла на вулицю, то побачила, що на дорозі від ДТП завгинув її батько, ДТП відбулася напроти їх будинку. Обвинувачений добровільно відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду у загальній сумі 80000 грн., вона його пробачила та просить не призначати покарання, пов`язаного із позбваленням волі. 
		Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		 Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого та обставин, що мають значення для визначення міри покарання та стосовно речових доказів, судових витрат.
		   При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
		 Допитавши обвинуваченого, потерпілу вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого
		   Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		  У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.
		  При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
		  Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
		  Відповідно до ст.12 КК України правопорушення, інкриміноване обвинуваченому, відноситься до категорії тяжкого злочину, який вчинено з необережності.
		 Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд, відповідно до ст.66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав повністю, дав правдиві свідчення, відшкодував матеріальну шкоду потерпілій у добровільному порядку.
		 Відповідно до п.6 ч.1 ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
		 Щодо особи обвинуваченого, то він раніше не судимий, працює не офіційно, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2012 року народження, на обліку у лікаря-психіатора та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується. Під час вчинення ДТП ознак сп`яніння ОСОБА_5 не виявлено.
		   Відповідно до досудової доповіді, складеної Малиновським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, ОСОБА_5 характеризується за місцем проживання та реєстрації позитивно, одружений, виховує малолітню дитину 2012 року народження, має добрі родинні відносини, є працьовитою людиною, посвідчення водія отримав в 2007 році, притягувався до адмінінстративної відповідальності за порушення ПДР України в 2017 та 2022 роках, ймовірність вчинення повторного правопорушення є низькою, виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення волі.
		 Таким чином, враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення та потерпілої, сторони захисту, приймаючи до уваги досудову доповідь, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.286 КК України. При цьому, визначаючи розмір покарання, суд зважає на конкретні обставини злочину та його наслідки, зокрема, грубе порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху та здійснення наїзду на потерпілого, що призвело до отримання ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала його смерть, суд приходить до переконання про неможливість призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та застосування до нього вимог ст.69 КК України, на застосуванні яких наполгала сторона захисту, та вважає за необхідне призначити останньому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
		 В той же час, зважаючи на те, що вчинений ОСОБА_5 злочин є необережним,враховуючи його особу, поведінку після вчинення злочину, а саме те, що він зрозумів та усвідомив протиправність своєї поведінки, обставини справи, вік обвинуваченого, який є молодою людиною, до кримінальної відповідальності притягується уперше, у добровільному порядку вдшкодував матеріальну та моральну шкоду портерпілій у загальній сумі 80000 грн., позицію потерпілої, яка не наполягає на позбавленні волі обвинваученого, суд проиходить до висновку про можливість звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
		Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступних висновків.
		Санкція ч.2 ст.286 КК України надає альтернативний характер застосування призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати такого покарання до особи. Це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків тощо. Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. 
		Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Отже, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, суд насамперед виходить з конкретних обставин справи, характеру допущених порушень вимог Правил дорожнього руху та їх наслідків, зокрема, грубе порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху перевищення дозволеної швидкості руху більше, ніж вдвічі та, як наслідок, здійснення наїзду на потерпілого, що призвело до його смерті, суд приходить до переконання, що, справедливим та доцільним у даному випадку, буде призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню рівня безпеки інших осіб учасників дорожнього руху та буде відповідною протиправному діянню реакцією держави.
		Доводи сторони захисту стосовно не призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на те, що єдина можлива робота на яку може працевлаштуватися обвинувачений це виключно водій, не приймаються судом до уваги та є такими, що не підтверджені жодними доказами, крім того під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 працював водієм без офіційного оформлення.
		Долю речових доказів суд вирішцє відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		 В кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
		   Відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати за проведення судових експертиз.
		  Керуючись ст. ст. 100,124, 373,374 КПК України, суд-
		 
		                    У Х В А Л И В :
		 
		  ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки..
		 На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки:
		 -періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,     -повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
		  Обов`язок нагляду за засудженим ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
		 Строк покарання ОСОБА_5 відраховувати з 16.11.2023 року.
		 Після набрання вироком законної сили речові докази :
		 -легковий автомобіль«РЕUGЕОТ407»,реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_5 , скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.07.2023 року;
		 - оптичний носій та флешносій з відеозаписом обставин дорожньо-транспортної пригоди від 08.07.2023 року - залишити зберігатися у матеріаліх кримінального провадження.
		   Стягнути з ОСОБА_5 витрати по проведенню судових експертиз у розмірі 10754,10 грн. на користь держави.
		Вирок судув частинівстановлення обставинсправи,дослідження якихбуло визнанонедоцільним відповіднодо положеньч.3ст.349КПК України,оскарженню непідлягає,в іншійчастині можебути оскарженийшляхом подачіапеляційної скаргидо Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
		 Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
		 Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
		 
		   Суддя                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...