Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/5352/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано судом: 16.11.2023. Зареєстровано: 17.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2023.
Дата набрання законної сили: 28.11.2023
Номер судового провадження: 2-а/363/53/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		16.11.23 363/5352/23
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		16 листопада 2023 року                         м. Вишгород
		Вишгородський районнийсуд Київськоїобласті ускладі головуючоїсудді ДьоміноїО.П.,за участісекретаря судовогозасідання ХодасевичД.К.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні адміністративнусправу запозовом ОСОБА_1 до адміністративноїкомісії привиконавчому комітетіПірнівської сільськоїради проскасування постановипро накладення адміністративного стягнення за №26 від 11.09.2023 року,-
		ВСТАНОВИВ:
		26.09.2023 року позивачка звернулася до суду з цим позовом, який уточнила 02.11.2023 року та в якому остаточно просила скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради від 11.09.2023 року за №26 про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
		Ухвалою від 27.09.2023 року зазначений позов був залишений без руху та надано позивачці строк для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків. 02.11.2023 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від позивачки разом із заявою про уточнення позовних вимог.
		Ухвалою суду від 06.11.2023 року відкрите провадження за позовом ОСОБА_1 та справа призначена до розгляду на 16.11.2023 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 
		Згідно ч. 3ст. 194 КАС Україниучасники справимають правозаявляти клопотанняпро розглядсправи заїх відсутності. 
		На адресу суду від позивачки надійшла заява, в якій остання просила вирішити справу за її відсутності, позовні вимоги повністю підтримала. 
		Представник відповідачав судовезасідання нез`явився,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленийналежним чином,про щосвідчить рекомендованеповідомлення провручення поштовоговідправлення, відзив на позовну заяву не подав, жодних заяв від нього не надходило. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		   В уточненому позові ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цими вимогами, посилалася на те, що 29.07.2023 року вона зі своєю матір`ю та сестрою вигулювали собак за межами с. Пірнове, біля річки, собаки були в намордниках. До них почали чіплятися сторонні люди, які перебували у стані сп`яніння і під час сварки, одна із членів цієї компанії - ОСОБА_2 почала стверджувати, що собака позивачки її нібито покусала. Позивачка викликала співробітників поліції, які по приїзду, не розглянувши заяву самої позивачки, склали на неї протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП. Так, ОСОБА_1 вважає, що обставини, викладені в протоколі не відповідають дійсності. На підставі зазначеного протоколу, адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради, було винесено постанову 11.09.2023 року за №26, якою позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП та застосовано штраф в розмірі 3400 грн. Позивачка з цією постановою категорично не згодна, оскільки в ній не зазначено: які саме правила утримання собак нею були порушені, в чому це порушення проявилося, яка саме собака нібито завдала шкоду ОСОБА_2 , в чому ця шкода знайшла своє вираження, в оскаржуваній постанові не зазначено заперечень позивачки, що на її думку, свідчить про упередженість комісії. Крім того, позивачка послалася на те, що відповідач не вчинив жодний дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи. Також позивачка зазначає, що адміністративна комісія взагалі не мала повноважень розглядати цю справу, оскільки ч. 2 ст. 154 КУпАП була підвідомча суду, а після внесення змін до цієї статті, ч. 3 ст. 154 КУпАП взагалі не віднесена до будь-якої підвідомчості, при цьому слід вважати можливим її віднесення до компетенції саме виключно суду, оскільки з комплексного та системного аналізу норм діючого КУпАП вбачається, що розгляд справ про правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками та за наявності кваліфікуючих ознак і вищого рівня відповідальності, відноситься саме до компетенції суду, а відтак є всі підстави для скасування оскаржуваної позивачкою постанови.
		   Так, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі надані докази, які мають значення для розгляду цієї справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного:
		Статтею 55Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Крім того з ч. 1 ст.5КАС України випливає,що кожнаособа маєправо впорядку,встановленому цимКодексом,звернутися доадміністративного суду,якщо вважає,що рішенням,дією чибездіяльністю суб`єктавладних повноваженьпорушені їїправа,свободи абозаконні інтереси,і проситипро їхзахист втому числіі шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як вбачається з вимог ч. 1 ст.2КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно ч. 2 ст.2КАС України усправах щодооскарження рішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьадміністративні судиперевіряють,чи прийняті(вчинені)вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законамиУкраїни; 2)з використаннямповноваження зметою,з якоюце повноваженнянадано; 3)обґрунтовано,тобто зурахуванням усіхобставин,що маютьзначення дляприйняття рішення(вчиненнядії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманнямпринципу рівностіперед законом,запобігаючи всімформам дискримінації; 8)пропорційно,зокрема здотриманням необхідногобалансу міжбудь-якиминесприятливими наслідкамидля прав,свобод таінтересів особиі цілями,на досягненняяких спрямованеце рішення(дія); 9)з урахуваннямправа особина участьу процесіприйняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.20КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Судом встановлено, що 23.08.2023 року відносно позивачки ПОГ СВГ ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП серії ВАБ №973231 про те, що ОСОБА_1 29.07.2023 року близько 20 год. в с. Пірнове на березі р. Десна порушила правила утримання собак, один з яких завдав шкоди ОСОБА_2 . 
		Зазначений протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивачки за ч. 3 ст. 154 КУпАП серії ВАБ №973231 був предметом розгляду відповідача по справі - адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради 11.09.2023 року, за наслідками якого комісією було винесено постанову за №26, якою позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
		Зі змісту вказаної постанови вбачається, що з протоколу від 23.08.2023 року серії ВАБ №973231  об 20:00 29.07.2023 року в с. Пірнове на березі р. Десна ОСОБА_1 порушила правила утримання собак, один з яких завдав шкоди. Іншої інформації оскаржувана постанова не містить.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 246КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
		Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Оскаржувана позивачкою постанова про накладення на неї адміністративного стягнення від 11.09.2023 року була винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради за результатами розгляду і вирішення справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
		Суд звертає увагу, що у розумінні КАС України - суб`єкт владних повноважень не обов`язково повинен мати статус юридичної особи. Суб`єкт владних повноважень визначається таким за наявності в нього владних управлінських функцій, якими безумовно наділена адміністративна комісія, що утворюється при органах місцевого самоврядування. Положеннями чинного КУпАП до повноважень адміністративної комісії належить розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень, а відтак зазначені обставини дають достатні підстави для висновку, що адміністративна комісія може бути самостійним відповідачем в адміністративних справах щодо оскарження її рішень, дій та бездіяльності з приводу притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією ВС, яка була викладена у постановах від 01.11.2018 року у справі за №705/3312/17, від 13.01.2020 року у справі за №263/6228/19, від 05.02.2020 року у справі за №265/6669/18.
		Отже, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради в межах даної справи є належним відповідачем щодо позовних вимог, які стосуються законності та обґрунтованості її рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
		Порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення у даному випадку визначається положеннями КУпАП.
		Відповідно до ст. 245 КУпАП  завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відповідно до ст. 284 КУпАП є одним з рішень суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийнято за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення і одночасно з цим яке становить найбільше втручання в особисті права, свободи особи, оскільки передбачає створення для особи негативних наслідків особистого, майнового характеру у вигляді адміністративного стягнення. Внаслідок цього суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише за умови, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому законодавством порядку, а факт вчинення адміністративного правопорушення і вина особи у його вчиненні доведені у встановленому порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Отже, визначальним для такого рішення суб`єкта владних повноважень є доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та вини особи.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП суб`єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Виконання вищезазначеного обов`язку є визначальним для прийняття правомірного рішення суб`єктом владних повноважень, яке буде становити пропорційне та законне втручання у права та свободи особи, а також підтверджувати належне виконання владних (управлінських) функцій самим суб`єктом владних повноважень.
		Виконання цього обов`язку здійснюється у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань, про що зазначено у ст. 279 КУпАП. При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
		Зазначені докази відповідно до ст. 252 КУпАП оцінюються суб`єктом владних повноважень за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, після чого виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
		Отже, дотримання вимог законодавства у процесі розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення сприяє правомірності рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже, сприяє правомірному та пропорційному втручанню у сферу особистих прав і свобод особи, яка зазнає негативних наслідків особистого та майнового характеру внаслідок накладення на неї адміністративного стягнення.
		З приводу правомірності оскаржуваної позивачкою постанови про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідне вказати на наявність/відсутність в адміністративної комісії повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.
		Стаття 154 КУпАП (у редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент розгляду справи) структурно має три окремі частини. Так ч. 1 ст. 154 КУпАП передбачено основний склад цього адміністративного правопорушення, який встановлює адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
		Частини 2 та 3 ст. 154 КУпАП передбачають кваліфіковані склади даного адміністративного правопорушення та підвищену адміністративну відповідальність в залежності від наявності у діях особи тих чи інших кваліфікуючих ознак. Так, у ч. 2 ст. 154 КУпАП встановлено кваліфікуючу ознаку у виді повторного вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП, протягом одного року, а у ч. 3 ст. 154 КУпАП  кваліфікуючу ознаку у виді заподіяння шкоди здоров`ю людини чи її майну.
		З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачку, оскаржуваною нею постановою адміністративної комісії було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
		За загальним правилом, встановленим у ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
		При цьому положеннями чинного КУпАП встановлюються правила розмежування компетенції вищезазначених органів влади (посадових осіб) щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
		Так, відповідно до ст. 214 КУпАП - адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб). Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (пункт 5 статті 213) розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання. З наведеного слідує, що адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, крім тих, що чітко та прямо віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб). У зв`язку з цим інші органи влади (посадові особи) можуть розглядати лише ті справи про адміністративні правопорушення, що прямо віднесені до їх компетенції положеннями чинного законодавства, що визначає процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення.
		Компетенція адміністративних комісій щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення визначається у ст. 218 КУпАП, а компетенція судів, як суб`єктів розгляду справ про адміністративні правопорушення, - у ст. 221 КУпАП. Системний аналіз положень ст. 218 та ст. 221 КУпАП дає можливість зробити висновок, що до компетенції адміністративної комісії відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП. У свою чергу до компетенції суду відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП. При цьому розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст. ст. 218-244-24 КУпАП, не відноситься до компетенції жодних, з числа зазначених у ст. 213 КУпАП органів влади (посадових осіб). Вказані обставини у поєднанні з принципом визначення повноважень адміністративних комісій, що закріплений у ст. 214 КУпАП, могли б давати можливість зробити висновок, що в такому разі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, мають розглядатися саме адміністративними комісіями як такі, що не віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб), але, оцінюючи відповідність такого висновку положенням чинного законодавства, необхідно звернути увагу на наступне:
		Так, ст. 154 КУпАП (у редакції станом на 01.07.2021 рік) структурно складалася з двох частин. У ч. 1 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021 року) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.
		Натомість ч. 2 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021 року) передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.
		Системний аналіз положень ст. 154 КУпАП у зв`язку з положеннями ст. 218, 221 КУпАП у редакції станом на 01.07.2021 рік дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП, станом на 01.07.2021 рік відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП  до компетенції судів.
		15.07.2021 року ВРУ було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» за №1684-IX, яким ст. 154 КУпАП було викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.
		Таким чином, шляхом прийняття ЗУ від 15.07.2021 року за №1684-IX - ст. 154 КУпАП структурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаного закону, виділення ч. 3 ст. 154 КУпАП відбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров`ю та майну людини з ч. 2 ст. 154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч. 2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
		Однак при цьому, як вбачається з положень ЗУ від 15.07.2021 року за №1684-IX, супутніх змін до ст. 218, 221 КУпАП, у зв`язку з появою ч. 3 ст. 154 КУпАП, не було прийнято, а відтак виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч. 3 ст. 154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ - кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв`язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України - як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		Проектуючи вказані положення на обставини даної справи суд робить висновок, що наявність прогалини у законодавстві, як і неточність, неповнота, неясність останнього не може негативно позначатися на позивачці, яка була притягнута до адміністративної відповідальності відповідачем та яка, має право на найшвидше вирішення пред`явленого їй обвинувачення у вчиненні правопорушення. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.
		На підставі вищевикладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, ступінь його тяжкості, те, що склад вказаного правопорушення, у новій редакції законодавства, утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч. 2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, беручі до уваги, що за вчинення даного правопорушення передбачено обов`язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно до ст. 29 КУпАП може бути застосовано лише судом, то, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, прямо не закріплено у ст. 221 КУпАП, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, має здійснюватися саме судом, а не іншим органом влади (посадовою особою). Адміністративна комісія з урахуванням положень чинного законодавства є уповноваженою на розгляд і вирішення лише справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи належить до його компетенції розгляд даної справи. Таким чином, першочергово при надходженні справи про адміністративне правопорушення на розгляд органу влади (посадової особи), останній зобов`язаний переконатися у наявності в нього компетенції щодо здійснення розгляду цієї справи.
		У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі за №826/13000/18 зазначено, що правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. Безспірним є те, що принципи законності та верховенства права покладені в основу провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому в аспекті дотримання належної правової процедури суд звертає увагу, що здійснення розгляду справи не уповноваженим суб`єктом владних повноважень безумовно свідчить про протиправність його подальшого рішення (незалежно від результату) як такого, що ухвалено поза межами повноважень. Зазначені обставини тягнуть за собою протиправність рішення та його подальше скасування.
		Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №973231 від 23.08.2023 року позивачка обвинувачується у вчиненні саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення за №26 від 11.09.2023 року за результатами розгляду даного протоколу була винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради. При цьому комісією, як видно зі змісту постанови, не було застосовано обов`язкове додаткове стягнення у виді конфіскації, але це не надає їй ознак правомірності. Встановлені обставини з урахуванням висновків суду щодо застосування положень матеріального законодавства дають можливість констатувати, що оскаржувана позивачкою постанова за №26 від 11.09.2023 року, винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради за результатами розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, є протиправною, оскільки винесена комісією поза межами наданих їй повноважень.
		Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний зокрема має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно позивачки, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. А відтак, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 доадміністративної комісіїпри виконавчомукомітеті Пірнівськоїсільської радипро скасуванняпостановипро накладення адміністративного стягнення за №26 від 11.09.2023 року  задовольнити.
		Скасувати постановуза №26,адміністративної комісіїпри виконавчомукомітеті Пірнівськоїсільської ради,датовану 11.09.2023роком,про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. - скасувати, провадження по справі закрити.
		Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивачка: ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 20.03.2009 року Жовтневим РВ Криворізького МУ ГУМВ в Дніпропетровській області, РНОКПП: НОМЕР_2 .
		Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради (код ЄДРПОУ  04359643; адреса місцезнаходження: 07342, Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Спортивна, буд. 1).
		 
		 
		 
		Головуюча:                                             О.П. Дьоміна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...