Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/11825/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 15.11.2023
Номер судового провадження: 61-3341ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 листопада 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 521/11825/20
		провадження № 61-3341 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		відповідач - ОСОБА_2 ;
		треті особи - акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у складі судді Плавич І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2020 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що з 24 вересня 2005 року вона перебувала із  ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_6 .
		Під час шлюбу вони придбали у власність квартиру АДРЕСА_1 , що складається з двох кімнат, загальною площею 50, 9 кв. м, житловою площею 29, 5 кв. м, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 . 
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини. Вказувала, що відповідач не виконує рішення суду, не сплачує аліменти на утримання дитини, яка є інвалідом, та станом на 01 липня 2020 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 62 500 грн, а тому вважала, що є підстави для відступу від принципу рівності часток при поділі майна подружжя та визнання за нею права власності на 3/4 частини вказаної квартири.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просила суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 ; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, позов ОСОБА_7 задоволено частково. 
		Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя. 
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя. 
		У задоволенні інших вимог ОСОБА_7 відмовлено. 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Суди виходили із того, що спірна квартира набута сторонами під час перебування у шлюбі, є їхньою спільною сумісною власністю як подружжям, а тому частки майна сторін є рівними.
		Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зауважив, що при вирішенні спору про поділ майна суд може, а не зобов`язаний, на підставі частини другої статті 70 СК України, відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, з урахуванням сукупності доказів, які підтверджують ці обставини. З огляду на це суди зазначили, що сам по собі факт наявності заборгованості відповідача зі сплати аліментів на дитину не є підставою для збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.
		Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що у разі подальшої несплати відповідачем аліментів, позивачка ОСОБА_5 не позбавлена можливості у порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2023 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_7 задовольнити.
		 
		Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду                                     від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 459/1995/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 521/11825/20 із Малиновського районного суду м. Одеси.
		 
		У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач ухилявся від виконання обов`язку щодо сплати аліментів, покладений на нього судовим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року, що призвело до утворення заборгованості. Вказане, на думку заявника, є підставою для відступу від засади рівності часток подружжя в порядку статті 70 СК України.
		Крім того, апеляційним судом не взято до уваги докази щодо погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № ML-506/008/2007, укладеним з ПАТ «ОТП Банк», та закінчення у зв`язку із цим виконавчого провадження, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач мав у своєму розпорядженні грошові кошти, проте витратив їх не на сплату аліментів, а на погашення кредитної заборгованості.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		З 24 вересня 2005 року  ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
		 
		За час шлюбу у них народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6). 
		 
		29 грудня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 50, 9 кв. м, у тому числі житловою - 29, 5 кв. м, право власності на яку зареєстровано за відповідачем 11 січня 2066 року комунальним підприємством «Одеське містке бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (а. с. 7, 8, 9).
		 
		Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року у справі № 521/9349/18 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 500 грн щомісячно, починаючи з 01 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 4-5). 
		 
		Згідно з довідкою про отримання (неотримання) допомоги ОСОБА_5 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» отримувала допомогу малозабезпеченим сім`ям, призначену на період з 01 жовтня 2019 року до 30 червня 2020 року в розмірі 834, 86 грн (а. с. 17).
		 
		Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого 22 липня 2020 року державним виконавцем Другого Малинівського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуйван А. П., розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01 липня 2020 року становила 62 500 грн (а. с. 40, 40 зворот).
		 
		До апеляційної скарги ОСОБА_8 було надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 05 листопада 2021 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 01 листопада 2021 року становила                                    102 500 грн (а. с. 79-80).
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_7 - ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).
		 
		Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		 
		Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 
		 
		При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. 
		 
		За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
		 
		Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Аналіз указаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але й інші обставини.
		 
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21.
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Суди встановили, що спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , набута сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.
		 
		ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не досягли домовленості про поділ спірної квартири, при цьому позивачка просила збільшити її частку у спільному майні подружжя з урахуванням наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини. 
		 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, та встановлених на їх підставі обставин, встановивши, що спірна квартира придбана подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю, дійшов правильного висновку про те, що наявні правові підстави для поділу квартири шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частку, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України. 
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дитини з ОСОБА_8 , існування у ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення статті 70 СК України, самі по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, позивачем не доведено.
		 
		Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі подальшої несплати відповідачем аліментів, позивачка ОСОБА_5 не позбавлена можливості у порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
		 
		Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 459/1995/15-ц, є необґрунтованими, оскільки у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності. Верховний Суд звертає увагу, що встановлення обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, здійснюється судом у кожному випадку окремо із урахуванням наданих сторонами доказів.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 -залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                            О. В. Білоконь
		                                                                                     
		                                                                                                     О. М. Осіян
		 
		                                                                                     Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                     В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...