Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/1285/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2023. Зареєстровано: 17.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: 11-кп/811/501/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023140000000013

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 462/1285/23                                Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/501/23                 Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючої ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України,
		за участю прокурора ОСОБА_7 , 
		                     захисника  ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 , - 
		встановила:
		вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року  ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.436-2 КК України і призначено йому покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з приведенням вироку до виконання.
		Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 03.05.2022р. на мобільний телефон марки «Iphone» s/n НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2 .
		Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
		Згідно вироку, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно - до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан.
		15.03.2022Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		21.04.2022Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
		22.05.2022Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
		15.08.2022Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
		16.11.2022Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Так, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, діючи умисно, цілеспрямовано, ігноруючи свій громадянський обов`язок, передбачений Конституцією України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, використовуючи власний мобільний телефон «Iphone 5S» з серійним № НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , та абонентським номером НОМЕР_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , під час телефонних розмов з ОСОБА_9 12.04.2022 вжив висловлювання, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської федерації, зокрема:
		12.04.2022 близько 21:40 год. вжив висловлювання: «Там два слова всего есть - демилитаризация и денацификация. Ну, если б это была война. Если б это была война, то тогда б объявили войну Украине, правильно».
		12.04.2022 близько 21:41 год. вжив висловлювання «Тебе было, тебе было сказано, что всё будет завершено, как и предполагалось? Было (не договорив). Сегодня говорили, если тебе, внимательно ты слушал - не сегодня сказано было. Всё будет завершено так, как оно и за планировалось», «Там два слова всего есть - демилитаризация и денацификация»;
		12.04.2022 близько 21:43 год. вжив висловлювання: «Ну почему всю страну не уничтожают? Если бы уничтожали, это было бы всё по-другому»;
		12.04.2022 близько 21:44 год. вжив висловлювання: «Ну это же плюс. Люди, которые работали. Да, люди, которые служили в КГБ, их отбирали туда особо тщательно, и этим я доверяю. Главное имперское чувство, а оно есть у нас и КГБ»;
		12.04.2022 близько 21:45 год. вжив висловлювання: «Дебилы/ Вы свои дома розбомбили!»;
		12.04.2022 близько 21:50 год. вжив висловлювання: «Нет, ну, так это война, по- любому кто-то гибнет.. Нет, так это любая, любая операция если войсковая группа, то она так и происходит. Потом идет массированная бомбардировка с уничтожением всех, а не выборочная где-то там, что-то это, а потом идет массированное наступление со всех сторон. Тут ничего подобного нет»;
		12.04.2022 близько 21:52 год. вжив висловлювання: «...Буча - это такой же фейк, как и все твои остальные эти...»;
		12.04.2022 близько 21:55 год. вжив висловлювання: « ...Я, например, не понимаю, почему нельзя было пару ракет запустить в Жешув, да, в польский и там накрыть С-300, а не ждать её, пока она приедет в Днепропетровск и в Днепропетровске её бахнуть. Я бы в Жешуве бахнул».
		Такі дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 1 ст. 436-2 КК України.
		На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить вирок Залізничного районного суду м.Львова від 12.04.2023 року по справі № 462/1285/23 щодо ОСОБА_6 змінити та замінити вид призначеного судом покарання менш суворим покаранням, що не передбачає позбавлення волі.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що з вироком Залізничного районного суду м.Львова від 12.04.2022 року частково не погоджується, вважає, що покарання, призначене йому є надто суворим, та не відповідає особі обвинуваченого. Вирок суду першої інстанції є надто суворим та таким, що не відповідає вимогам ст.2 КПК України, відповідно до якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
		Наголошує, що вчинений ним злочин не заперечує, свою вину визнає та щиро кається.
		Водночас, вважає, що висновки суду, що саме його дії були спрямовані на виправдовування збройної агресії російської федерації, є помилковими, оскільки умислу поширювати чи пропагандувати їх в нього не було.
		Підкреслює, що такі висловлювання обмежувались виключно розмовами з ОСОБА_9 .
		Звертає увагу, що судово-лінгвістична (семантико-текстуальна) експертиза від 14.09.2022р. №387/22-22, наявна в матеріалах справи, досліджувала виключно текст цих висловлювань, і не брала до уваги інтонаційний підтекст, який свідчить про скорше кепкування над співрозмовником, який є старим приятелем з дитинства. А тому, вважає, не повинна була братись до уваги.
		Разом з тим, зазначає, що він усвідомлює, що такі його висловлювання, незважаючи на мету їх виказування, болячи сприймаються громадянами України, які зараз гинуть під бомбардуванням міст та селищ, втрачають своїх близьких на фронті, вимушені кидати власні домівки та майно, і тому є недопустимими у воєнний час. А тому свою провину в цьому змісті визнає повністю, і щиро кається у скоєному.
		При цьому, підкреслює, що за основу судом були взяті лише його висловлювання, що були зафіксовані під час моєї розмови з  ОСОБА_9  лише одного дня 12.04.2022 року, коли він цей запис зафіксував самостійно, і як виявилось з його допиту, він мав наметі «викрити» його як посібника російської агресії, показати себе перед керівництвом тероборони, до лав якої він вступив перед цим «справжнім патріотом», а тому по відношенню до нього в цій розмові діяв провокативно.І саме цей запис було використано слідством як доказ, а також в подальшому прийнятий судом. Хоча, в належний спосіб ОСОБА_9 санкції на запис розмови не отримав, його про проведення фіксації розмови не попередив, а тому такий доказ вважає недопустимим.
		Щодо обставини наявності на його телефоні підписок на телеграм-канали проросійської спрямованості, пояснює, що вони використовувались зовсім нечасто і виключно для особистого користування, як джерело отримання інформації для оцінки ступеню пропаганди проросійської сторони. Жодної антиукраїнської діяльності чи завдання шкоди інтересам обороноздатності України ним не здійснювалось. Ніякої матеріальної шкоди його висловами нікому не було завдано.
		Звертає увагу, що на його поведінку під час розгляду справи у суді першої інстанції вплинули його особисті проблеми пов`язані із розлученням із дружиною та дітьми, низьким рівнем життя та вимушеним працевлаштуванням на роботу не за професією.
		Просить прийняти до уваги висновок уповноваженого органу з питань пробації, в якому зазначається низький ступень його небезпечності для суспільства та можливості повторного скоєння мною цього діяння, а рекомендації цього органу щодо виду покарання тощо.
		Наголошує, що наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України судом першої інстанції взагалі не аналізувалися.
		Вважає, що є достатньо підстав для застосування до нього положень ч. 1 ст. 69 КК України, враховуючи, що він визнає вину, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин в силу збігу тяжких особистих обставин та провокації особи, якого вважав близькою, та визнати такі обставини такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		З урахуванням вказаних обставин та особи винного вважає за можливе призначити йому покарання відповідно до ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції ч. 1 ст. 436-2 КК України. При цьому застосувати ст. 75 КК України.
		На думку апелянта, таке покарання є достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. 65 КК України.
		На вирок суду прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просить вирок Залізничного районного суду м.Львова від 12.04.2023 стосовно ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасувати у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального        правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначити покарання - 3 (три) роки позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, вважаю, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Разом з тим, суд, констатуючи те, що суспільна небезпека кримінального правопорушення є досить високою, оскільки злочин вчинений проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, проявляється у підриві демократичних інститутів і цінностей, справедливості, територіальної недоторканості та політичної незалежності України, вчинений під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, приходить до переконання, що необхідним та достатнім буде покарання у вигляді арешту.
		Наголошує, що не погоджується із позицією суду про те, що призначення тяжчого виду покарання обвинуваченому, з врахуванням характеристик особи, обставин та способу вчинення злочину, сприймалося б як жорстоке поводження та грубо непропорційне діянню покарання.
		Звертає увагу, що судом при призначенні покарання констатовано відсутність обставин що пом`якшують покарання, наявність у нього двох неповнолітніх дітей, однак з такими обвинувачений не проживає.
		Підкреслює, що обвинувачений ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду не визнавав своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не розкаювався у вчиненому, жодним чином не сприяв органу досудового розслідування чи суду у встановленні та з`ясуванні всіх обставин вчинення злочину.
		Враховуючи вказані обставини, відверту антидержавницьку, антиукраїнську та проросійську позицію обвинуваченого, ставлення його до України як держави, вважає, що покарання у вигляді арешту не буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження ним нових, в тому числі аналогічних злочинів.
		Заслухавши доповідача, виступ обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу прокурора заперечили, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу обвинуваченого заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задоволити частково, виходячи з наступного.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
		В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 підтримуючи подану ним апеляційну скаргу зазначив, що не вважає, що його дії спричинили шкоду суспільству чи будь-кому, вважає, що його спровокував ОСОБА_9 і він перебував в напруженому емоційному стані, а тому наговорив. Просив суворо його не карати.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованих йому кримінального правопорушення за ч.1 ст. 436-2 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються представленими в справі доказами в їх сукупності та в апеляційних скаргах на вирок не оспорюються, жодних змін чи доповнень, зокрема, до апеляційної скарги обвинуваченого подано не було. 
		Як встановлено колегією суддів, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно - до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан.
		15.03.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		21.04.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
		22.05.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
		15.08.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
		16.11.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Так, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, діючи умисно, цілеспрямовано, ігноруючи свій громадянський обов`язок, передбачений Конституцією України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, використовуючи власний мобільний телефон «Iphone 5S» з серійним № НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , та абонентським номером НОМЕР_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , під час телефонних розмов з ОСОБА_9 12.04.2022 вжив висловлювання, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської федерації, зокрема:
		12.04.2022 близько 21:40 год. вжив висловлювання: «Там два слова всего есть - демилитаризация и денацификация. Ну, если б это была война. Если б это была война, то тогда б объявили войну Украине, правильно».
		12.04.2022 близько 21:41 год. вжив висловлювання «Тебе было, тебе было сказано, что всё будет завершено, как и предполагалось? Было (не договорив). Сегодня говорили, если тебе, внимательно ты слушал - не сегодня сказано было. Всё будет завершено так, как оно и за планировалось», «Там два слова всего есть - демилитаризация и денацификация»;
		12.04.2022 близько 21:43 год. вжив висловлювання: «Ну почему всю страну не уничтожают? Если бы уничтожали, это было бы всё по-другому»;
		12.04.2022 близько 21:44 год. вжив висловлювання: «Ну это же плюс. Люди, которые работали. Да, люди, которые служили в КГБ, их отбирали туда особо тщательно, и этим я доверяю. Главное имперское чувство, а оно есть у нас и КГБ»;
		12.04.2022 близько 21:45 год. вжив висловлювання: «Дебилы/ Вы свои дома розбомбили!»;
		12.04.2022 близько 21:50 год. вжив висловлювання: «Нет, ну, так это война, по- любому кто-то гибнет.. Нет, так это любая, любая операция если войсковая группа, то она так и происходит. Потом идет массированная бомбардировка с уничтожением всех, а не выборочная где-то там, что-то это, а потом идет массированное наступление со всех сторон. Тут ничего подобного нет»;
		12.04.2022 близько 21:52 год. вжив висловлювання: «...Буча - это такой же фейк, как и все твои остальные эти...»;
		12.04.2022 близько 21:55 год. вжив висловлювання: « ...Я, например, не понимаю, почему нельзя было пару ракет запустить в Жешув, да, в польский и там накрыть С-300, а не ждать её, пока она приедет в Днепропетровск и в Днепропетровске её бахнуть. Я бы в Жешуве бахнул».
		Такі дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 1 ст. 436-2 КК України.
		За змістом статей 408, 420 КПК України погіршення становища обвинуваченого можливе лише при ухваленні судом апеляційної інстанції свого вироку, а при постановленні ухвали не допускається.
		Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		Водночас за приписами   1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		З апеляційної скарги прокурора вбачається, що апелянт, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ці доводи колегія суддів вважає слушними, доводи ж обвинуваченого про те, що вирок суду є незаконним, належним чином не мотивованим з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає необґрунтованими. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, за яких вчинені злочини, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		Обираючи обвинуваченому покарання, суд виходить не тільки із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, а й з надання можливості засудженому виправитись та запобігти вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		Перевіривши в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції та інші матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що вище вказані вимоги Закону належним чином виконані судом першої інстанції не були.
		Виходячи з аналізу поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , яка свідчить про відсутність усвідомлення негативності вчинених ним суспільно небезпечних діянь та небажання стати на шлях виправлення, апеляційний суд приходить до висновку, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді 6 (шести) місяців арешту є надто м`яким. 
		Керуючись вимогами ст.65 КК України, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише за умов реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства. При цьому, апеляційний суд, призначаючи покарання, враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким, вчинений з прямим умислом, дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, працює, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває, наявність у нього двох неповнолітніх дітей, котрі на даний час з ним не проживають. Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання судом не встановлено.
		При призначенні покарання, колегія суддів враховує, що суспільна небезпека вчиненого злочину є досить високою, оскільки злочин вчинений проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, проявляється у підриві демократичних інститутів і цінностей, справедливості, територіальної недоторканості та політичної незалежності України, вчинений під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за цей злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
		Отже, підставами призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визнано дві групи чинників, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; дані, які певним чином характеризують особу винного.
		З приводу доводів обвинуваченого про наявність щирого каяття, то на переконання колегії суддів, таке не знайшло свого підтвердження, так, слід враховувати, що саме по собі визнання своєї вини не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання стало результатом тривалого роздуму і впертої внутрішньої боротьби, свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винним своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які йому ставляться в провину. Щире каяття характеризує поведінку винної особи після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта. Стан щирого каяття характеризується тим, що суб`єкт справді засуджує свій вчинок. При цьому особа визнає антигромадський характер вчинку й готова нести відповідальність.
		Відтак, доводи обвинуваченого про можливість застосування до нього покарання із застосуванням положень ст.69 КК України є безпідставними.
		Також колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 положення ст.75 КК України, вважає, що таке застосування буде неефективними, не сприятиме виправленню обвинуваченого і попередженню вчинення ним нових злочинів. 
		Таким чином, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задоволити частково, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року щодо  ОСОБА_6 у частині призначеного покарання скасувати.
		Керуючись ст.ст. 615, 404, 405, 407, 409, 420КПК України, колегія суддів, - 
		ухвалила:
		апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задоволити частково.
		Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року щодо  ОСОБА_6 у частині призначеного покарання скасувати.
		Призначити  ОСОБА_6  покарання за ч. 1 ст.436-2 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з часу приведення вироку до виконання.
		У решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з дня його оголошення та може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення. 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...