Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/9733/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення реєстрації податкових накладних.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2023. Зареєстровано: 17.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2023.
Дата набрання законної сили: 15.11.2023
Номер судового провадження: К/990/27085/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 листопада 2023 року 
		м. Київ
		справа № 320/9733/22
		адміністративне провадження № К/990/27085/23, К/990/27072/23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І. В.,
		суддів: Шишова О. О., Яковенка М. М.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023, ухвалене суддею Балаклицьким А. І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2023, прийняту колегією суддів у складі Оксененка О. М., Лічевецького І. О., Чаку Є. В., у справі № 320/9733/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліум-Пром» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії.
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліум-Пром» (далі - позивач, ТОВ «Аліум-Пром») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1, ДПС України), Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДПС у Київській області), в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 31.10.2022 №  804;
		- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо складання акту відмови у допуску до проведення фактичної перевірки та щодо викладення в акті відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 01.11.2022 інформації про відмову посадовим (службовим) особам ДПС України у допуску до проведення фактичної перевірки;
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2022 №  613-Р;
		- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №  990514202100057 термін дії з 11.08.2021 до 11.08.2026 (адреса місця торгівлі: Україна, Київська область, м. Бровари, вул. Оникієнка Олега, 127-Б) та поновити дію зазначеної ліцензії з 08.11.2022;
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України від 25.11.2022 №  306-р/л;
		- зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на виробництво пального №990114201900016 термін дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 за місцезнаходженням: 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка, Автодорога Київ-Чоп 20 КМ.+925 М. Місце провадження діяльності згідно з додатками (стор.1-2): Київська область, м. Бровари, вул. Оникієнка Олега, 127-Б та Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, буд. 42 та поновити дію зазначеної ліцензії з 25.11.2022.
		На обґрунтування позовних вимог вказувало, що:
		- в наказі про проведення фактичної перевірки позивача відсутні конкретні підстави для її проведення, у зв`язку з чим вказана фактична перевірка позивача призначена протиправно, а тому недопуск посадових осіб до проведення такої перевірки не може спричиняти наслідки у вигляді анулювання ліцензій;
		- копію наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку було вручено (пред`явлено) особам, які не є уповноваженими особами позивача або особами, яка проводять розрахункові операції, тоді як без належного вручення (пред`явлення) зазначених документів відсутні підстави розпочинати фактичну перевірку.
		Київський окружний адміністративний суд рішенням від 31.01.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2023, позовні вимоги задовольнив з посиланням на таке:
		- у наказі міститься посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), але у зазначеному підпункті передбачено дві альтернативні підстави для призначення перевірки, а тому у наказі про призначення перевірки має бути конкретизовано, яка саме з альтернативних підстав обрана податковим органом як підстава призначення фактичної перевірки;
		- посадові особи контролюючого органу не дотрималися обов`язку вручити уповноваженим особам позивача або особам, які здійснюють розрахункові операції, копію наказу про призначення перевірки та направлення на перевірку, оскільки такі документи були вручені начальнику охорони та начальнику нафтобази, які не є уповноваженими особами;
		- за відсутності належним чином оформленого наказу про призначення перевірки (із зазначенням конкретно визначених підстав) та без вручення копії наказу про призначення на направлення на перевірку саме уповноваженим особам контролюючий орган не мав право приступати до проведення фактичної перевірки, а тому відмова позивача у допуску посадових осіб до проведення перевірки є обґрунтованою;
		- оскаржувані розпорядження про анулювання ліцензій, прийняті у зв`язку з відмовою без законодавчих підстав від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки, є протиправними, оскільки така відмова визнана обґрунтованою.
		 
		Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили:
		ТОВ «Аліум-Пром» здійснює діяльність, серед іншого, щодо виробництва продуктів нафтоперероблення та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. 
		Для здійснення зазначеної діяльності Державна фіскальна служба України видала позивачу ліцензію на виробництво пального (реєстраційний номер 990114201900016) з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, місце провадження діяльності згідно з додатками (стор.1-2): Київська область, м. Бровари, вул. Оникієнка Олега, 127-Б та Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, буд. 42.
		ГУ ДПС у Київській області видало позивачу ліцензію на право оптової торгівлі пальним (реєстраційний номер 990514202100057) з терміном дії з 11.08.2021 по 11.08.2026, адреса місця торгівлі: Київська область, м. Бровари, вул. Оникієнка Олега, 127-Б.
		ДПС України наказом від 31.10.2022 №  804 призначила проведення фактичної перевірки ТОВ «АЛІУМ-ПРОМ» з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює обіг пального, за період з 01.01.2022 по дату закінчення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб з 31.10.2022 по 09.11.2022.
		У преамбулі цього наказу зазначено, що фактична перевірка призначається з метою дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг пального на підставі підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, Закону України від 19.12.1995 №  481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (зі змінами), та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ДПС України.
		На підставі указаного наказу були видані направлення на фактичну перевірку від 31.10.2022 №  141/Ж3/99-00-09-03-01/41282429 та №  142/Ж3/99-00-09-03-01/41282429.
		Посадові особи ДПС України не були допущені до проведення перевірки, що зафіксовано в акті відмови від допуску до фактичної перевірки від 02.11.2022 №  44/Ж6/99-00-09-03-01/41282429.
		ГУ ДПС у Київській області прийняло розпорядження від 08.11.2022 №  613-Р "Про анулювання ліцензії", яким анулювало ТОВ "Аліум-Пром" ліцензію на право оптової торгівлі пальним №990514202100057 у зв`язку з відмовою без законодавчих підстав від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.
		З цих самих підстав Державна податкова служба України розпорядженням від 25.11.2022 №  306-р/л "Про анулювання ліцензії" анулювало ліцензію на виробництво пального №990114201900016.
		Не погодившись з наказом про призначення перевірки, діями контролюючого органу щодо її проведення, а також прийнятими внаслідок відмови у допуску до перевірки розпорядженнями про анулювання ліцензій, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		Головне управління ДПС у Київській області та ДПС України, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулися до суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Скаржники покликаються на те, що суди попередніх інстанцій не врахували позиції Верховного Суду, що викладені у постановах від 07.06.2022 у справі №  320/4140/20, від 01.06.2022 у справі №  520/7331/21, від 12.08.2021 у справі №  140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №  815/1978/18, від 05.11.2018 у справі №  803/988/17, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
		Контролюючий орган зазначає, що зазначений вище підпункт передбачає право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а тому у наказі про призначення перевірки не вимагається зазначати конкретну інформацію щодо ймовірних порушень, для перевірки яких призначається перевірка.
		Обґрунтовуючи ці доводи, скаржники посилаються на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі якого Верховний Суд ухвалою від 16.08.2023 (щодо касаційної скарги ГУ ДПС у Київській області) та ухвалою від 23.08.2023 (щодо касаційної скарги ДПС України) відкрив касаційне провадження у справі з метою перевірки вищенаведених доводів скаржників.
		Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №  481/95-ВР (далі - Закон №  481/95-ВР).
		Відповідно до абзацу другого статті 16 Закону №  481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної Законами України.
		Статтею 15 Закону №  481/95-ВР передбачено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.
		У свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
		Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
		Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
		Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема,
		(1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками,
		(2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Абзацом четвертим пункту 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
		Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
		Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність наказу про призначення фактичної перевірки позивача, оскільки в ньому чітко не сформульовано підставу її проведення з посиланням на відповідні нормативні положення. Обставини щодо необґрунтованого призначення перевірки зумовили висновок судів про безпідставність розпоряджень про анулювання ліцензій. 
		Відповідно до визначених підстав касаційного оскарження відповідачі порушують перед судом касаційної інстанції питання щодо необхідності зазначення у наказі про проведення перевірки однієї з альтернативних підстав, що визначені у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
		Так, у постановах від 12.08.2021 у справі №  140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №  815/1978/18), від 25.01.2019 у справі №  812/1112/16, від 05.11.2018 у справі №  803/988/17, від 22.05.2018 у справі №  810/1394/16), від 20.03.2018 у справі №  820/4766/17) Верховний Суд указував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
		(1) наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
		(2) здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
		Поряд з цим у постановах від 08.09.2020 у справі №  640/21536/19, від 19.11.2020 у справі №  160/7971/19, від 17.12.2020 у справі №  520/12028/18 Верховний Суд указував про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, також конкретні фактичні підстави її призначення. У вказаних справах зроблено висновок, що при здійсненні призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.
		Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі №  120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі №  500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
		Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
		У ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу на проведення фактичної перевірки контролюючий орган формально визначив підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте конкретизація підстави, передбаченої зазначеним положенням, в наказі відсутня, а саме у наказі не зазначено чи перевірка призначена у зв`язку з наявністю інформації про порушення позивачем законодавства, чи у зв`язку з виконанням контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Інформація щодо обставин здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як передумови призначення фактичної перевірки (із зазначенням їх виду), у спірному наказі також відсутня. Не зазначено у спірному наказі й про те, яке саме порушення допустив позивач, яке могло бути підставою для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України
		Отже, контролюючий орган не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого його посадові особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього та необхідності його скасування.
		Отже, ураховуючи те, що спірний наказ складений з порушенням вимог чинного законодавства, а також з огляду на те, що він не був реалізований (фактична перевірка не відбулася), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо протиправності наказу ДПС України від 31.10.2022 №  804 та необхідність його скасування.
		При цьому, Верховний Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним скаржником у касаційній скарзі, в частині правильного застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, оскільки для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків недостатньо вказати як підставу лише номер підпункту статті ПК України, тому що такий пункт містить декілька альтернативних обґрунтувань для проведення перевірки.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню. При цьому колегія суддів наголошує, що в межах інших висновків судів попередніх інстанцій судові рішення не переглядалися, правова оцінка таким не надається відповідно до статті 341 КАС України, оскільки вони не є підставою касаційного оскарження.
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
		З огляду на наведене, касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України підлягають залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі №  320/9733/22 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		Суддя-доповідач                                                                                І. В. Дашутін
		Судді                                                                                                          О. О. Шишов
		                                                                                                    М. М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...