Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/1585/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано судом: 17.11.2023. Зареєстровано: 18.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2023.
Дата набрання законної сили: 19.12.2023
Номер судового провадження: 2/448/491/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер: 448/1585/23 
		Провадження № 2/448/491/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		(повний текст)
		 
		06.11.2023 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
		головуючого судді Кічака Ю.В.,
		при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марія Андріївна та Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на житловий будинок -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, відносився до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_7 , а членом такого були ОСОБА_8 (дружина голови двору), ОСОБА_9 (матір-теща голови двору), ОСОБА_2 (позивачка, дочка голови двору), ОСОБА_4 (позивач, зять голови двору), ОСОБА_3 (позивачка, онука голови двору), ОСОБА_5 (позивач, онук голови двору), ОСОБА_6 (позивач, син голови двору), а тому кожен із них мав право на 1/8 частку у спірному будинковолодінні.
		Покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_9 , яка за життя своїм майном не розпорядилася. Стверджують, що у відповідності до ст.549 ЦК УРСР спадщину після смерті останньої прийняла її дочка - ОСОБА_8 , вступивши в управління спадковим майном такого. З огляду на що вважають, що частка ОСОБА_8 у спірному житловому будинку збільшилась і становила 2/8 у такому.
		Вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 . Ствердили, що ОСОБА_7 (її, спадкодавиці, чоловік) та ОСОБА_6 (її, спадкодавиці, син), як спадкоємці першої черги спадкування за законом, прийняли спадщину після смерті спадкодавиці ОСОБА_8 , факт прийняття ними спадщини стверджується спільним проживанням разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку не заявили про відмову від прийняття спадщини. З огляду на що вважають, що частки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у спірному житловому будинку збільшились і становили по 2/8 у такому за кожним.
		Покликалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , котрий за життя розпорядився всім своїм майном, склавши заповіт на користь ОСОБА_1 (позивачки). Ствердили, що ОСОБА_1 , як спадкоємиця за заповітом, звернулась в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне спадкове майно, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус рекомендував їй (позивачці) звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності. 
		З огляду на наведене, просять суд ухвалити рішення, яким визнати за ними право власності на вищевказаний житловий будинок  АДРЕСА_1 , у таких частках: за позивачкою ОСОБА_1 ,  ОСОБА_6 право власності по 2/8 частки у такому, а за позивачами ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 - по 1/8 частці у такому.
		Ухвалою судді від 28.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у даній цивільній справі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марію Андріївну та Мостиську державну нотаріальну контору Львівської області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
		Позивачі  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, а подали через канцелярію суду письмові заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просить розглядати справу у їх відсутності.
		Представник відповідача - Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву в якому зазначив, що не мають заперечень проти позовних вимог та просять розглядати справу у їх відсутності. 
		Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. в судове засідання не з`явилася, проте подала копії сторінок спадкової справи №43/2022 заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; та просила розглядати справу у її відсутності.
		Представник третьої особи - в.о. завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явився, проте надіслав заяву-повідомлення №01-16/190 від 05.10.2023р.; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №74222882 від 05.10.2023р., згідно якої після смерті спадкодавиці ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №74222943 від 05.10.2023р., згідно якої після смерті спадкодавиці ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не заводилась; інші інформаційні довідки зі спадкового реєстру, а також клопотання про здійснення розгляду даної справи у його (представника) відсутності.
		Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
		Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав. 
		Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
		Судом встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", головою якого був ОСОБА_7 , а членом такого були ОСОБА_8 (дружина голови двору), ОСОБА_9 (матір-теща голови двору), ОСОБА_2 (позивачка, дочка голови двору), ОСОБА_4 (позивач, зять голови двору), ОСОБА_3 (позивачка, онука голови двору), ОСОБА_5 (позивач, онук голови двору), ОСОБА_6 (позивач, син голови двору), що підтверджується виписками з погосподарських книг по с.Боєвичі Мостиського району Львівської області від 21.08.2023р., про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого. 
		Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
		Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
		Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
		Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
		Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
		Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
		Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
		Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
		Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 (позивачка), ОСОБА_4 (позивач), ОСОБА_3 (позивачка), ОСОБА_5 (позивач), ОСОБА_6 (позивач), тобто кожен по 1/8 частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_9 . 
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
		Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
		Згідно із ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
		Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст.530 ЦК України 1963 року).
		Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
		Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
		Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.
		Отже, оскільки спадкодавиця ОСОБА_9  померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.
		До складу даної спадщини входило право на 1/8 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належало спадкодавиці ОСОБА_9 як члену колгоспного двору.
		Спадкодавиця ОСОБА_9  за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
		Згідно повідомлення з Львівського державного нотаріального архіву від 12.10.2023р. за №3485/01-30, інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №74222882 від 05.10.2023р. та №74188567 від 03.10.2023р, - після смерті  ОСОБА_9 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №172 від 12.09.2023р., - після смерті ОСОБА_9 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в управління її спадковим майном вступила її дочка ОСОБА_8 , яка проживала із спадкодавицею та доглядала житловий будинок.
		У відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР суд розцінює такі дії останньої як вступ у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто приходить до висновку, що вона вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини.
		Судом не здобуто доказів, що є інші спадкоємці першої черги спадкування за законом, та такі у встановлений законом строк прийняли спадщину після смерті спадкодавиці ОСОБА_9 . 
		Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_9 спадкове майно, в тому числі право на 1/8 частку спірного будинковолодіння, що належало їй як члену колгоспного двору, успадкувала саме її дочка ОСОБА_8 .
		Таким чином, ОСОБА_8  стала фактичними власником 2/8 часток спірного будинковолодіння (1/8 частка, що належала їй як члену колгоспного двору + по 1/8 частку, яку вона успадкували після смерті матері ОСОБА_9 ).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_8 .
		До складу даної спадщини входило право на 2/8 частки спірного будинковолодіння  АДРЕСА_1 (1/8 частка, що належала їй як члену колгоспного двору + по 1/8 частку, яку вона успадкували після смерті матері ОСОБА_9 ).
		Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавиця ОСОБА_8 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
		Згідно повідомлень з Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області від 05.10.2023р. за №01-16/190 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №74222943 від 05.10.2023р., - після смерті ОСОБА_8 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась.
		Із довідки виданої виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області за №173 від 12.09.2023 року, вбачається, що ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею проживали та були зареєстровані чоловік ОСОБА_7 та син ОСОБА_6 (позивач). 
		Інших спадкоємців першої черги спадкування за законом, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.
		У відповідності до вимог 1268 ЦК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (позивач) вважаються такими, що прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті їх дружини, матері - спадкодавиці ОСОБА_8 .
		Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (позивач) не заявили про відмову від даної спадщини.
		Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_8 спадкове майно, в тому числі право на 2/8 частки спірного будинковолодіння успадкували саме - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (позивач).
		Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (позивач) стали фактичним власниками по 2/8 часток спірного будинковолодіння за кожним (по 1/8 частці, які належала їм як членам колгоспного двору та по 1/8 частці, які вони успадкували в порядку спадкування після смерті їх дружини, матері - спадкодавиці ОСОБА_8 ). 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_7 .
		До складу даної спадщини входило право на 2/8 частки спірного будинковолодіння  АДРЕСА_1 (1/8 частка, що належала йому як члену колгоспного двору + по 1/8 частку, яку він успадкував після смерті дружини ОСОБА_8 ).
		Спадкодавець ОСОБА_7 за життя своїм майном розпорядився, а саме 24.01.2020р. склав заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 (позивачці). Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1-2. 
		Відповідно до копій сторінок спадкової справи №43/2022, заведеної після смерті ОСОБА_7 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємиця за заповітом, спадщину після смерті останнього прийняла - звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини (отже факт прийняття нею спадщини підтверджується поданою нотаріусу заявою про прийняття спадщини) та отримала Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із: земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,6 га, яка розташована на території с.Боєвичі Яворівського району (колишнього Мостиського району) Львівської області.
		Інші спадкоємці, які мали б право на обов`язкову частку у спадщині спадкодавця ОСОБА_7 , зокрема: син спадкодавця ОСОБА_6 та дочка спадкодавця ОСОБА_2 відмовилися від такої, що підтверджується їх письмовими заявами, наявними у матеріалах спадкової справи №43/2022.
		Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_7 спадкове майно, в тому числі право 2/8 частки у спірному будинковолодінні, успадкувала саме його онука (позивачка ОСОБА_1 ).
		Таким чином, позивачка ОСОБА_1 стала фактичним власником 2/8 часток спірного будинковолодіння.
		При цьому, нотаріусом позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дане спадкового майна - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавця ОСОБА_7 . Нотаріус роз`яснив позивачці можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.
		Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
		Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
		Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
		Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.
		З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
		Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим такі звернулися до суду із вказаним позовом.
		Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтв про смерть спадкодавців ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; копією заповіту ОСОБА_7 ; копіями сторінок спадкової справи №43/2022 заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №74222882 від 05.10.2023р., згідно якої після смерті спадкодавиці ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №74222943 від 05.10.2023р., згідно якої після смерті спадкодавиці ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не заводилась; виписками з погосподарських книг по с.Боєвичі Мостиського району Львівської області від 21.08.2023р., про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р.; довідками, виданою виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №172 та №173 від 12.09.2023р.; листом-повідомленням нотаріуса від 11.08.2023р. про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; копіями паспортів позивачів; іншими матеріалами справи.
		Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
		Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
		Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
		Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. 
		Оскільки у даному випадку питання про право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.
		Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
		Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
		Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. 
		Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України. 
		Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Узагальнюючи, суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог, зокрема слід визнати: за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 2/8 ідеальних частин спірного майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, зокрема, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; за позивачем ОСОБА_6 право власності на 2/8 ідеальних частин спірного майна, зокрема: права на 1/8 частку, яка йому належала як члену колгоспного двору та 1/8 частку, яку він успадкував в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; за позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності по 1/8 ідеальних частин (за кожним) спірного майна, що належало їм як членам колгоспного двору.
		Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марія Андріївна та Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 2/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області. 
		Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області. 
		Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 1/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області. 
		Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на 1/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області. 
		Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на 1/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області. 
		Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , право власності на 2/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області. 
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 16.11.2023р.
		Відомості про учасників справи: 
		Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженка та зареєстрвоана с.Золотковичі Мостиського району Львівської області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , уродженка с.Боєвичі Мостиського району Львівської області; проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_3 , уродженка с.Боєвичі Мостиського району Львівської області; проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_4 , уродженець с.Новосілки Мостиського району Львівської області; проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП - НОМЕР_5 , уродженець с.Боєвичі Мостиського району Львівської області; проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП - НОМЕР_6 , уродженець с.Боєвичі Мостиського району Львівської області; проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Відповідач: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04371928; місцезнаходження: 81321, с.Шегині, вул.Дружби, 184, Яворівського району Львівської області, e-mail: sheg.s.rada.s.@ukr.net.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марія Андріївна (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Зелена, 2, Яворівського району Львівської області, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_11 ).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області, e-mail:dnk_most@ukr.net.
		 
		 
		 
		Суддя                                                            Ю.В. Кічак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...