Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 585/3439/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 17.11.2023. Зареєстровано: 18.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2023.
Дата набрання законної сили: 05.06.2024
Номер судового провадження: 2-а/585/57/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 585/3439/23 
		Номер провадження 2-а/585/57/23 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 листопада 2023 року                            м.Ромни
		 
		 
		Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
		   головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
		   з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,    
		Справа № 585/3439/23, провадження № 2-а/585/57/23
		   Позивач: ОСОБА_1 
		   відповідач: Департамент патрульної поліції,
		   розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про визнання протиправною та скасування постанови.
		Представник відповідача Олійник Ірина Зеновіївна, яка діє на підставі довіреності №18322/41/3/01-2022 від 19.12.2022 .
		       
		   Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		    ОСОБА_1 звернувся доРоменського міськрайонногосуду  з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7519426 від 13.08.2023.
		   Позовні вимоги мотивує тим, що 13.08.2023 рухався на своєму транспортному засобі, зареєстрованому у законному порядку «Yamaha Gear 4t ua 06j», реєстраційний номер транспорту АААВ4314, близько 13:00 у Печерському районі міста Києва, по-вулиці Сорочинська 27, як несподіванно почув ззаду нього сигнали авто патрульної поліції про те, щоб він з`їхав вліво та зупинився. Він зупинився, до нього підійшов інспектор ОСОБА_2 і почав вимагати у нього водійське посвідчення, не пояснивши при цьому конкретної, законної причини зупинки згідно статті 35 закону Національної поліції, не повідомивши про законні підстави для перевірки документів та зупинки його транспортного засобу. Коли він почав запитувати в нього конкретні, законні підстави для зупинки та перевірки документів, законної вимоги озвучено не було, а лише не зрозумілі, абсолютно розмиті причини, які інспектор придумував на ходу. Ніяких правопорушень він (позивач) не вчиняв перед самою зупинкою, тому сама зупинка його патрульними була не законною.
		   Під час діалогу з поліцейськими він вирішив показати своє водійське посвідчення, бо на нього чекали клієнти і він поспішав виконувати свої робочі обов`язки, потім показував свій техпаспорт на свій транспортний засіб, хоча на це також не було законної вимоги, але поліцейські все одно вимагали від нього документи, страховий поліс, який по-факту в нього був актуальний і тоді, і на даний час, але також не було законних підстав для його перевірки, так як він не був учасником ДТП та не було складання протоколу в той момент зупинки поліцейськими щодо нього. В той час, коли він розмовляв з юристом по-телефону, поліцейській підійшов до нього знову, та повідомив про те, що на нього складена постанова і поліцейський ОСОБА_3 почав озвучувати йому частину його прав вже в самому кінці, по-факту винесення постанови. Це його шокувало та обурило, бо за тими документами, які він показував поліцейським, було складено на нього постанову за наче б-то те, що він їм їх не показував. В додаток до цього його ніхто не попереджував про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, самої процедури розгляду справи не було. Жодного разу він не відмовив поліцейським показувати свої документи, але не було жодних законних вимог та підстав, які б зобов`язували його в той момент пред`явити поліцейським свої документи.
		   Позивач вказує на те, що працівником поліції при винесенні оскаржуваної постанови порушено порядок та процедуру розгляду справи, не досліджено належні та допустимі докази, не заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. 
		   Крім того, інспектором у постанові не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснювалось фіксування.
		   Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, будь-яких належних доказів, які б свідчили про вчинення ним порушення правил дорожнього руху при винесенні постанови інспектор йому не надав.
		   Просить визнати протиправною та скасувати винесену відносно нього постанову серії ЕАТ №7519426 від 13.08.2023 про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 425 грн. за ч.1 ст. 126 КУпАП і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. 
		   10.10.2023 від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов. Відповідач вважає твердження позивача хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Зазначає, що у провадженні суду знаходиться справа №759/13117/23 за позовом ОСОБА_4 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАС №7282234 від 05.07.2023, якою позивача притягнуто за ч.1 ст. 126 КУпАП.
		   Представник відповідача вказує, що пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		   У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати - посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
		   Посилаючись на вимоги п.п.2.1, 2.4 ПДР України, п.п.2,3 ст. 23, п.2 ч.1 ст. 32, ст. 35, ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» вказує, що як вбачається з нагрудного відеореєстратора № 472977,476453 (надалі - відео Н/К №1 та Н/К № 2 ) працівники поліції здійснили зупинку транспортного засобу GEAR номерний знак НОМЕР_1 під керуванням Позивача. На місці зупинки інспектор повідомили Позивача, що здійснили його зупинку у відповідності до п.3 ч.1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» та попросили останнього, пред`явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України. Проте Позивач відмовився надати для перевірки документи, передбачені п.2.4 ПДР. Після чого інспектор у відповідності до пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), повідомив хто розглядає справу, оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснив особі, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.
		   Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на т/з кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на т/з на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його/з була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи (Постанови Верховного Суду №127/19283/17 від 25.09.2019, 537/2324/17 від 10.09.2019. Таким чином позивач мав пред`явити документи у відповідності до п.2.1 ПДР України, однак відмовився це зробити, що має склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.
		   У відзиві також зазначено, що позивач у своїй заяві зазначає про порушення Інспектором процедури розгляду справи відносно нього, водночас не доводить дані обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Слід зауважити, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у рішенні №761/4629/17 від 30.10.2017.
		   Щодо доводів позивача про відсутність у графі «до постанови додається» не вказано інформації  докази, то Інструкцією №1395 не передбачено внесення до постанови (не в автоматичному режимі) відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція (№1395). За приписами п.5 розділу IV якої постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб., на відміну від зразку постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), який наведений у додатку 12 Інструкції та зразку постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, який наведений у додатку 1 Інструкції. Таким чином , звертає увагу на те, що такі відомості (щодо технічного засобу, яким здійснено фотозйомку або відеозапис) зазначаються виключно у постановах, що виносяться у справах про адміністративне правопорушення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) та у справах про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, проте обов`язок щодо внесення таких відомостей до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відсутній, а відтак - наведені твердження не відповідають чинній нормативно-правовій оазі, яка регулює спірні відносини та не повинні враховуватися при розгляді справи по суті та винесенні кінцевого рішення.
		   Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначається чинним законодавством, постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених чинним законодавством, отже позов не підлягає задоволенню.
		   30.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він звертає увагу суду на те, що обставини, які описані у відзиві на позовну заяву жодним чином не відповідають ситуації, яка склалась по відношенню до нього, оскільки у відзиві йде посилання на справу №759/13117/23 за позовом ОСОБА_4 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАС №7282234 від 05.07.2023 і. Враховуючи указане, відповідач в особі представника ОСОБА_5 проявив абсолютну некомпетентність зі свого боку, несумлінне та безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків , що вкотре підкреслює відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач також зазначив, що як вбачається із відеозапису, о 12 год. 47 хв. 57 сек. він дійсно почав пред`являти документи, які від нього вимагали співробітники поліції, а саме посвідчення водія відповідної категорії, а згодом і реєстраційний документ на транспортний засіб (о 13 год. 01 хв. 33 сек). Відтак вказаний відеозапис додатково підтверджує той факт, що ним жодним чином не було здійснено адміністративного правопорушення, а причина зупинки в контексті «скарги надходять від громадян», озвучена о 12 год. 42 хв. 48 сек. є незаконною. Додатково звертає увагу суду на незаконність винесеної щодо нього постанови, посилаючись на долучений представником відповідача відеозапис, на якому після вручення йому (позивачу) оскаржуваної постанови працівники поліції сідають в патрульний автомобіль. о 13 год. 11 хв. 37 сек. вони починають його ( ОСОБА_1 ) обговорювати, вживати відносно нього нецензурну лексику і вихваляються, що ледь винесли відносно нього постанову. також вони засуджують його позицію щодо відстоювання свого права на проведення розгляду справи в рамках чинного законодавства, а також о 13 год. 13 хв. 05 сек. жаліються один одному, що «ледь одну постанову видушили за пів дня». Таким чином співробітники поліції не лише проявили неповагу до нього як до учасника дорожнього руху, а й підтвердили своїми діями незаконність винесеної постанови. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 
		 
		Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
		   29 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с.19).
		   19 вересня 2023 року позивачем усунуто указані в ухвалі без руху недоліки (а.с.23).
		   20вересня 2023року  судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.38).
		   16 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.58).
		Позивач надав заяву, в якій позов підтримав і просив розглядати справу у його відсутності (а.с.69)
		Відповідач явку свого представника до суду не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 61)
		   Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 246 КАС України судом не застосовувались.
		 
		   Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		   Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7519426 від 13.08.2023 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 425 грн. за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП. В постанові зазначено час та місце скоєння, суть та обставини правопорушення: 13.08.2023 о 12 :57:08 в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не пред`явив свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб а також поліс обов`язкового страхування, чим порушив п.2.4 а. ПДР . Дата розгляду справи 13.08.2023 13:05:07. Прийняте по справі рішення адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 грн. Графа: «до постанови додається» не заповнена (а.с.34-35).
		Під час розгляду справи досліджено долучений до позову відеозапис, який проводив позивач після того, як був зупинений працівниками поліції. Відеозапис містить розмову ОСОБА_1 з поліцейськими та процес розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача (а.с.14).
		   Позивач з указаною постановою по справі про адміністративне правопорушення не погоджується, звернувся до суду з адміністративним позовом.
		З досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.
		Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про національну поліцію».
		 
		   Норми права, застосовані судом: 
		Згідно п.1ч.1ст.2КАС Україниу справахщодо оскарженнярішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьадміністративні судиперевіряють,чи прийняті(вчинені)вони  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Відповідно ст.5КАС Україникожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися доадміністративного суду,якщо вважає,що рішенням,дією чибездіяльністю суб`єктавладних повноваженьпорушені їїправа,свободи абозаконні інтереси,і проситипро їхзахист шляхом:  1)визнання протиправнимта нечиннимнормативно-правовогоакта чиокремих йогоположень;  2)визнання протиправнимта скасуванняіндивідуального актачи окремихйого положень;  3)визнання дійсуб`єкта владнихповноважень протиправнимита зобов`язанняутриматися відвчинення певнихдій;  4)визнання бездіяльностісуб`єкта владнихповноважень протиправноюта зобов`язаннявчинити певнідії;  5)встановлення наявностічи відсутностікомпетенції (повноважень)суб`єкта владнихповноважень;  6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожньогоруху України, затверджені постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001р.№1306 (далі ПДР України).
		Відповідно до статті 14ЗУ «Продорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
		   Відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
		   а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
		   б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
		   Відповідно доп.2.4а ПДРУкраїни навимогу поліцейськоговодій повинензупинитися здотриманням вимогцих Правил,а також:  пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
		В ч. 1 ст.9КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
		Відповідно до статті 222КУпАП органиНаціональної поліціїрозглядають справипро адміністративніправопорушення,у томучислі,передбачені ч.1ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		У відповідності до статті 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		В свою чергу, згідно з п.1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Статтею 248КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 1 ст.72КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		 
		Мотиви суду.
		   Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожного окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Судом встановлено, що 13.08.2023 відносно позивача інспектором управління патрульної поліції Мариничем О.В. складено постанову накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7519426, накладено на позивача за порушення вимог ч.1 ст. 126 КУпАП штраф у розмірі 425 грн. (а.с.15).
		До відзиву долучений диск з бодікамери поліцейського (а.с.36), а отже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувалась відеофіксація .
		У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі 524/9716/16-а викладена позиція про те, що у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото-чи відеозапис порушення.
		Приписами частини 3 статті 283КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
		У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
		Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
		Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
		Указаним спростовується позиція відповідача щодо того, що оскаржувана постанова не повинна була містити посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис. 
		Крім того, в самій оскаржуваній постанові мається відповідна графа «до постанови додаються» (а.с.35).
		Отже, в порушення вимог ч.3 ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб. 
		Таким чином, відеозапис, доданий представником відповідача до відзиву,судом не досліджується, він не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана позивачем постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить відповідного посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. 
		При цьому, одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
		Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
		Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		З постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), адміністративне провадження № К/9901/29775/18, вбачаться, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
		Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
		В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
		За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
		З долученого позивачем відеозапису (а.с.14), встановлено що суб`єктом владних повноважень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не були дотримані норми Конституції України, КУпАП, та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо права на захист .
		Так, з відеозапису вбачається, що водій після розмови з поліцейським з приводу причини його зупинки, та вимоги поліцейського пред`явити йому документи, перелік яких визначений у п. 2.1 ПДР, спочатку запитує, що він порушив, потім пред`явив посвідчення водія, щодо свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та страхового полісу, то останній просить назвати йому законну причину зупинки та запитує, що він порушив, щоб пред`являти указані документи. Між водієм та поліцейськими відбувається розмова з цього приводу, після чого ОСОБА_1 вирішує комусь зателефонувати. Інспектор вимагає надати йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, водій говорить «зараз» і телефонує. Зі змісту телефонної розмови вбачається, що ОСОБА_1 має намір скористатись правовою допомогою, адже говорить про те, що він є членом клубу, доповідає ситуацію, запитує, як поступити йому у даному випадку, але інспектор поліції весь час перебиває ОСОБА_1 , вимагає надати йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і в той час, як ОСОБА_1 не закінчивши розмову продовжує консультуватись в телефонному режимі з приводу ситуації, що склалась, інспектор говорить «ви порушили п.2.4 ПДР, на Вас буде складена постанова», після чого роз`яснює ст. 63 Конституції України та права. Водій зазначає, що не відмовляється показати техпаспорт, а працівник поліції запитує «хто його навчив обманювати», запитує адресу водія. ОСОБА_1 пред`являє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в телефоні, а інспектор зазначає, що він вже розглядає справу, прийняв рішення, «Ви порушили ПДР» та запитує, чи буде водій отримувати копію постанови (а.с.14).
		Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що стало порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Крім того, з указаного відеозапису, який долучив позивач, вбачається, що, окрім не надання водію права скористатись своїм правом на захист, при винесенні оскаржуваної постанови інспектор фактично не заслухав пояснення водія, не запитав, чи є у останнього якісь клопотання, та заперечення. 
		26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		   Крім того, слід зазначити, що відповідачем долучено по справі відзив на позов, в якому є посилання на те, що у провадженні суду знаходиться справа №759/13117/23 за позовом ОСОБА_4 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАС №7282234 від 05.07.2023, якою позивача притягнуто за ч.1 ст. 126 КУпАП і відповідач вважає твердження позивача хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. 
		   В той час, як суд розглядає справу за позовом ОСОБА_1 , номер даної справи 585/3439/23 , і оскаржується постанова серії ЕАТ №7519426 .
		   Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З огляду на вищевикладене, доводи позивача ОСОБА_1 відповідачем не спростовані та заслуговують на увагу.
		Стаття 6 Конвенції - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
		Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 2.4 а Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
		Відповідно до усталеної практики Європейського Суду із прав людини, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод («Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016).
		В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем у встановленому порядку не доведено обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, що є підставою для її скасування.
		Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають. 
		При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). 
		Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 536,80 грн, тому судовий збір у вказаному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 підлягає стягненню на його користь. 
		Також судом застосовані норми процесуального права, які регулюють порядок ухвалення рішення: ст. ст. 241-246, 250 КАС України. 
		Суд вирішив: 
		   
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7519426 від 13.08.2023 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.
		Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. 
		Стягнути з відповідача (суб`єкта владних повноважень)  Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок. 
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Апеляційна скарга на рішення суду подається на підставі ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
		   Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження .
		   З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		   Позивач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: вул. Ф.Ернста, 3 м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646. 
		Повний текст рішення суду складено 17 листопада 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО  МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ  В. І. Євтюшенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...