Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/839/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2023. Зареєстровано: 18.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2023.
Дата набрання законної сили: 07.11.2023
Номер судового провадження: 1472 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 листопада 2023 року м. Харків Справа № 905/839/22 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Тихий П.В.
		при секретарі Соляник Н.В.
		за участю представників сторін:
		позивача  Горянін А.О.
		відповідача  не з`явився
		розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Донбасенерго» (вх.№1472Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2023 у справі № 905/839/22 (повний текст якого складено та підписано 03.07.2023 суддею Кротіновою О.В. у приміщенні господарського суду Донецької області)
		за позовом ПАТ «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області, код ЄДРПОУ 23343582,
		до відповідача держави Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва
		про стягнення майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00грн., що є еквівалентом 14 971 090,36дол.США або 14 989 084,51 євро
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва, про стягнення майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00грн., що є еквівалентом 14 971 090,36дол.США або 14 989 084,51євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання цього позову, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником будівлі у м. Донецьку по проспекту Тітова, 8-б, яка використовувалась ним для розміщення апарату управління, і дана адреса визначала місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі як юридичної особи. У зв`язку зі збройною агресією РФ, яка почалась у липні 2014 року у Донецькій області, товариство було вимушено залишити будівлю за вказаною адресою та орендувати інше офісне приміщення з метою розміщення апарату управління у м. Києві. 
		Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» вважає обставини свого переміщення, оренду офісного приміщення у м. Києві та зміну місцезнаходження прямим наслідком втрати офісного приміщення у м. Донецьку. Позивач позбавлений можливості володіння та користування зазначеним нерухомим майном, при цьому вимушений нести додаткові витрати на оренду аналогічного нерухомого майна. За твердженнями позивача, ним понесено збитки у вигляді фактичної втрати належного товариству нерухомого майна та додаткових витрат на оренду аналогічного нерухомого майна для розміщення офісу апарата управління компанії, які й заявлені до стягнення. 
		Оскільки Російська Федерація здійснює контроль над частиною території Донецької та Луганської областей, у тому числі над територією м. Донецьк, вона є відповідальною за збитки, нанесені Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго». 
		На підтвердження викладених обставин позивач надав суду: інформаційну довідку ПАТ «Національний депозитарій України» №83312 від 28.09.2022 «Щодо інформації про власників голосуючих акцій акціонерного товариства, пакет яких становить 5 і більше відсотків акцій», свідоцтво про право власності на будівлю з прибудовою від 19.09.2000, рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Донецька №403/12 від 12.07.2000 «Про оформлення права власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Донецьк, пр. Тітова, 8б за Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго»», рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Донецька №546 від 14.09.2000 «Про затвердження ідеальних часток співвласників у будівлі, розташованій за адресою: м. Донецьк, пр. Тітова, 8б», договір купівлі продажу приміщень №194 від 18.12.2000 із актом приймання-передачі приміщень від 26.12.2000 до нього, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.12.2012 реєстраційний номер 5278, витяг з Державного реєстру правочинів №12221244 від 03.12.2012, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.12.2012 реєстраційний номер 5311, витяг з Державного реєстру правочинів від 04.12.2012, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.12.2012 реєстраційний номер 5436 разом із витягом з Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу приміщень від 12.12.2012 реєстраційний номер 5582 із витягом з Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу приміщень від 24.04.2013 реєстраційний номер 1317, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності: №36854505 від 20.12.2012, №36854722 від 20.12.2012, №36855006 від 20.12.2012, №36957525 від 25.12.2012, №2862807 від 24.04.2013, наказ Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» №125 від 19.08.2014 «Про переведення працівників апарату управління на роботу в іншу місцевість», договір оренди нерухомого майна №14 від 01.11.2014 із актом приймання-передачі майна від 01.11.2014 та додатками №2, 4, 5 до нього, договір оренди нерухомого майна №216-КМФ/17 від 21.12.2017 із актом приймання-передачі майна від 01.10.2017 та додатками №1, 3, 4, 5 до нього, договір оренди нерухомого майна №115-КМФ/20 від 26.10.2020 із актом приймання-передачі майна від 01.09.2020 із додатками №1, 3, 4, 5, 6 до нього, протокол №23 від 17.12.2014 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Донбасенерго», реєстр вихідних платіжних доручень на користь Київської міської філії АТ «Укртелеком» в період 01.11.2014-23.06.2022 за оренду нерухомого майна, виписки ПАТ «Укрінбанк» по рахункам позивача за 27.02.2015, 27.03.2015, 22.05.2015, інформацію АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів з рахунків Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 01.11.2014 по 31.12.2017, за період з 01.07.2016 по 31.12.2017, за період з 01.01.2018 по 24.06.2022, платіжні доручення: №2719 від 20.04.2021, №3251 від 17.05.2021. №3385 від 18.05.2021, №4072 від 27.05.2021, №4165 від 28.05.2021, №4229 від 31.05.2021, №4384 від 02.06.2021, №4609 від 07.06.2021, №4669 від 08.06.2021, №4714 від 09.06.2021, №4778 від 10.06.2021, №5363 від 17.06.2021, №5476 від 18.06.2021, №5556 від 22.06.2021, №5635 від 23.06.2021, №5770 від 24.06.2021, №5872 від 25.06.2021, №6726 від 31.08.2021, №7094 від 15.09.2021, №7309 від 20.09.2021, №8645 від 18.10.2021, №8778 від 19.10.2021, №9652 від 01.11.2021, №9859 від 02.11.2021, №9913 від 03.11.2021, №9964 від 04.11.2021, №10878 від 19.11.2021, №10996 від 19.11.2021, №12779 від 20.12.2021, №12842 від 21.12.2021, №14191 від 18.01.2022, №14200 від 18.01.2022, №14239 від 19.01.2022, №14340 від 20.01.2022, №675 від 17.02.2022, №721 від 18.02.2022, №786 від 22.02.2022, №1162 від 22.03.2022, №1907 від 28.04.2022, №1951 від 02.05.2022, №1968 від 03.05.2022, №1990 від 04.05.2022, №2288 від 19.05.2022, №2374 від 20.05.2022, №2382 від 23.05.2022, №2395 від 24.05.2022, №2715 від 16.06.2022, №2724 від 17.06.2022, №2731 від 20.06.2022, №2778 від 21.06.2022, №2783 від 22.06.2022, №2792 від 23.06.2022, №2799 від 24.06.2022, акти надання послуг за договором №14 від 01.11.2014: №828107/14-189 від 23.12.2014, №828107/14-190 від 31.12.2014, №828107/14-194 від 31.01.2015, №82Е000/15-150 від 28.02.2015, №82Е000/15-285 від 31.03.2015, №82Е000/15-283 від 30.04.2015, №82Е000/15-465 від 31.05.2015, №82Е000/15-565 від 30.06.2015, №82Е000/15-661 від 31.07.2015, №82Е000/15-808 від 31.08.2015, №82Е000/15-1064 від 31.10.2015, №82Е000/15-1176 від 30.11.2015, №82Е000/15-1332 від 31.12.2015, №82Е000/16-9 від 31.01.2016, №82Е000/16-192 від 29.02.2016, №82Е000/16-356 від 31.03.2016, №82Е000/16-534 від 30.04.2016, №82Е000./16-12 від 31.05.2016, №82Е100/16-11 від 30.06.2016, №82Е100/16-108 від 31.07.2016, №82Е100/16-306 від 31.08.2016, №82Е100/16-404 від 30.09.2016, №82Е100/16-712 від 31.10.2016, №82Е100/16-794 від 30.11.2016, №82Е100/16-1005 від 31.12.2016, №82Е100/17-13 від 31.01.2017, №82Е100/17-347 від 28.02.2017, №82Е100/17-676 від 31.03.2017, №82Е100/17-813 від 30.04.2017, №82Е100/17-1046 від 31.05.2017, №82Е100/17-1541 від 30.06.2017, №82Е100/17-1653 від 31.07.2017, №82Е100/17-2208 від 31.08.2017, №82Е100/17-2209 від 30.09.2017, за договором №216-КМФ/17 від 21.12.2017: №82Е100/17-3523 від 21.12.2017, №82Е100/17-3343 від 21.12.2017, №82Е100/17-3341 від 31.12.2017, №82Е100/18-286 від 31.01.2018, №82Е100/18-539 від 28.02.2018, №82Е100/18-913 від 31.03.2018, №82Е100/18-1115 від 30.04.2018, №82Е100/18-1657 від 31.05.2018, №82Е100/18-2005 від 30.06.2018, №82Е100/18-2348 від 31.07.2018, №82Е100/18-2869 від 31.08.2018, №82Е100/18-3218 від 30.09.2018, №82Е100/18-3560 від 31.10.2018, №82Е100/18-3926 від 30.11.2018, №82Е100/18-4341 від 31.12.2018, №82Е100/19-289 від 31.01.2019, №82Е100/19-417 від 28.02.2019, №82Е100/19-1110 від 31.03.2019, №82Е100/19-1549 від 30.04.2019, №82Е100/19-1958 від 31.05.2019, №82Е100/19-2360 від 30.06.2019, №82Е100/19-2561 від 31.07.2019, №82Е100/19-2697 від 31.08.2019, №82Е100/19-2841 від 30.09.2019, №82Е100/19-3015 від 31.10.2019, №82Е100/19-3127 від 30.11.2019, №82Е100/19-3257 від 31.12.2019, №82Е100/20-88 від 31.01.2020, №82Е100/20-281 від 29.02.2020, №82Е100/20-1009 від 31.03.2020, №82Е100/20-1097 від 30.04.2020, №82Е100/20-1244 від 31.05.2020, №82Е100/20-1378 від 30.06.2020, №82Е100/20-1452 від 31.07.2020, №82Е100/20-1649 від 31.08.2020, за договором №115-КМФ/20 від 26.10.2020: №82Е100/20-2046 від 14.12.2020, №82Е100/20-1909 від 31.10.2020, №82Е100/20-2013 від 30.11.2020, №82Е100/20-2071 від 31.12.2020, №82Е100/21-23 від 31.01.2021, №82Е100/21-66 від 28.02.2021, №82Е100/21-126 від 31.03.2021, №82Е100/21-151 від 30.04.2021, №82Е100/21-198 від 31.05.2021, №82Е100/21-268 від 30.06.2021, №82Е100/21-289 від 31.07.2021, №82Е100/21-323 від 31.08.2021, №82Е100/21-2925 від 30.09.2021, №82Е100/21-3216 від 31.10.2021, №82Е100/21-3277 від 30.11.2021, №82Е100/21-3464 від 31.12.2021, №82Е100/21-3487 від 31.01.2022, №82Е100/21-3503 від 28.02.2022, №82Е100/21-3532 від 31.03.2022, №82Е100/21-3547 від 30.04.2022, №82Е100/21-3570 від 31.05.2022, №82Е100/21-3577 від 30.06.2022, №82Е100/21-3590 від 31.07.2022, висновок експерта №002/08-22 від 31.08.2022 за результатами проведення комплексної судової-економічної та оціночної експертизи (з додатками), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №29674514 від 28.09.2022, статут Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» 2021рік, а також роздруківки з інтернет-сайту, у тому числі, сайту підприємства «Энергия Донбасса», партії «Единая Россия», видання «Українська Правда», а також розрахунок складових додаткових витрат ПАТ «Донбасенерго» на оренду офісного приміщення.
		Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.41 Конституції України, ч.2 ст.2, п.2 ч.1 ст.3, п.8, 9 ч.2 ст.16, ч.1-3 ст.22, ст.321 Цивільного кодексу України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, ч.2 ст.1, п.6 ст.1.-1, ч.6. 9 ст.5, ч.4 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами та доповненнями), Указ Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частини їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях», п.3 ст42 Закону України «Про міжнародне приватне право», наведено практику Європейського суду з прав людини у справах: Луїзіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey), позицію Верховного Суду у справах: №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), №2-0/381/134/16 (провадження №61-3789св18), №752/6366/16-ц (провадження №61-20978св18), №428/8076/16-ц (провадження №61-190св18), №428/13977/16-ц (провадження №61-3831св18). 
		 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2023 у справі № 905/839/22 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва, про стягнення майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00 грн., що є еквівалентом 14 971 090,36 дол. США або 14 989 084,51 євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання позову, задоволено частково.
		Стягнуто з Російської Федерації на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (84306, Донецька область, Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, буд.6; поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.34А, код ЄДРПОУ 23343582, п/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк») майнову шкоду у розмірі 76 736 033,05 грн.
		Стягнуто з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 868 350,00 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		ПАТ «Донбасенерго» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2023 у справі № 905/839/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди у розмірі ринкової вартості нежитлових приміщень в адміністративній будівлі літ. А-9 загальною площею 11295,7 кв. м., розташованих за адресою: Донецька область, м. Донецьк, проспект Тітова,8-б, що належать ПАТ «Донбасенерго», та втрачені у наслідок збройної агресії Російської Федерації, станом на серпень 2014 року становить 166 479 902 грн. або 12 853 034 дол. США, що станом на дату оцінки становить 470 017 459 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.
		В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в рішенні суду міститься помилковий висновок про передчасність твердження про захоплення майна та його експропріацію відповідачем. Так апелянт зазначає, що з 2014 року через незаконну збройну агресію РФ та послідуючу експропріацію майна так званою ДНР, яка контролюється відповідачем, ПАТ «Донбасенерго» втратило належну товариству офісну будівлю, яка розташована за адресою м. Донецьк, проспект Тітова, 8б і в даний час майном товариства володіє і користується «Государственное унитарное предприятие Донецкой народной республики «Энергия Донбасса». Таким чином, судове рішення в оскаржуваній частині, на думку апелянта, суперечить об`єктивним фактам.
		Також апелянт зазначає, що рішення суду не відповідає закону та підходам міжнародних судових інстанцій в частині висновку про відсутність підстав стягнення майнової шкоди у вигляді вартості офісних приміщень, оскільки позивач не може вважатися таким, що втратив своє право власності. На думку апелянта, наявність у ПАТ «Донбасенерго» правовстановлюючих документів на експропрійоване офісне приміщення і визнання державою Україна за позивачем титулу власника не означає, що право власності не втрачене. Власність  це не правовстановлюючий документ, а цілком конкретні права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які безсумнівно втрачені ПАТ «Донбасенерго» через збройну агресію РФ та дій контрольованого відповідачем незаконного утворення - ДНР.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Донбасенерго» (вх.№1472Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2023 у справі № 905/839/22 та призначено справу до розгляду на 26.09.2023.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 оголошено про перерву у розгляді справи до 07.11.2023.
		20.10.2023 від представника апелянта надійшли пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.
		В судове засідання, призначене на 07.11.2023, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився , хоча був повідомлений про час та місце проведення судового засідання тими засобами, які наявні у розпорядженні суду.
		Так, апеляційним судом розміщено оголошення про дату розгляду справи на офіційній сторінці Східного апеляційного господарського суду веб-порталу «Судова влада України» в порядку, передбаченому ч.4, 5 ст.122 Господарського процесуального кодексу України.
		Крім того, всі процесуальні документи суду по справі №905/839/22 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».
		При цьому колегія суддів зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).
		Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
		При цьому Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
		Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		За приписами ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. 
		Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст.365 Господарського процесуального кодексу України України).
		Згідно з ч.1 ст.367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
		Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		Відповідно до ч.1 ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
		За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
		Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
		Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.
		Відповідно до ч.2 ст.367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
		Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію апеляційної скарги та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
		Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
		Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
		Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
		З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.
		Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття апеляційного провадження у справі №905/839/22 дипломатичними каналами, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
		При цьому відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ним дій процесуального характеру.
		Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Враховуючи, що учасники судового процесу були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
		 
		Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.
		За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
		Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).
		Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
		При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
		Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та поясненнях до неї доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» є юридичною особою, резидентом України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 23343582, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 26.08.1998, дата запису - 30.08.2004, номер запису - 12561200000000070.
		Місцезнаходженням вказаної юридичної особи за даними ЄДРПОУ станом на теперішній час є: Україна, 84306, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, б.6.
		29.12.2014 вчинено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, номер запису 12661050054036065, зміна місцезнаходження юридичної особи, у відповідності до якої місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» зазначено Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, б.34-А.
		Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до означеної зміни місцезнаходження, місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» вказано: Україна, 83048, Донецька обл., місто Донецьк, проспект Тітова, б.8-Б.
		Згідно протоколу позачергових зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» №23 від 17.12.2014 зміна означеної адреси місцезнаходження відбулась як для юридичної особи в цілому, в тому числі апарату управління Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго».
		Види діяльності: 35.11 виробництво електроенергії (основний), 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у., 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 36.00 забір, очищення та постачання води, 38.32 відновлення відсортованих відходів.
		З поданих документів слідує належність Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» на праві власності нежитлових приміщень за адресою місто Донецьк, проспект Тітова, 8б:
		приміщення дев`яти поверхової будівлі з двох поверховою прибудовою А-2, загальною площею 10772,7 кв.м., на праві колективної власності, що підтверджують свідоцтво про право власності на будівлю з прибудовою від 19.09.2000 (зареєстровано у Донецькому бюро технічної інвентаризації за реєстровим №6383 від 22.09.2000), рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Донецька №403/12 від 12.07.2000 «Про оформлення права власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Донецьк, пр. Тітова, 8б за Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго»», рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Донецька №546 від 14.09.2000 «Про затвердження ідеальних часток співвласників у будівлі, розташованій за адресою: м. Донецьк, пр. Тітова, 8б», з урахуванням договору купівлі продажу приміщень №194 від 18.12.2000 із актом приймання-передачі приміщень від 26.12.2000 до нього;
		приміщення загальною площею 100,8кв.м. на восьмому поверсі в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, вид власності спільна часткова, розмір частки 195/1000 (від приміщень площею 517,9кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №5278 від 03.12.2012 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» №36854505 від 20.12.2012, реєстраційний номер 1546679, номер запису 1135 в книзі 16дкв-24;
		приміщення загальною площею 67,8кв.м., а саме: приміщення №№79, 80, 81, 82 та частини приміщення №76 в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, вид власності спільна часткова, розмір частки 13/100 (від приміщень площею 517,2кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №5311 від 04.12.2012 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» №36854722 від 20.12.2012, реєстраційний номер 1546679, номер запису 1135 в книзі 16дкв-24;
		приміщення загальною площею 20,9кв.м., а саме: приміщення №№77, 78, 5/100 частин приміщення №76 на восьмому поверсі в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, вид власності спільна часткова, розмір частки 4/100 (від приміщень площею 517,2кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №5436 від 12.12.2012 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» №36855006 від 20.12.2012, реєстраційний номер 1546679, номер запису 1135 в книзі 16дкв-24;
		приміщення загальною площею 200,0кв.м. на восьмому поверсі в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, розмір частки 39/100 (від приміщень площею 517,9кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №5582 від 12.12.2012 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» №36957525 від 25.12.2012, реєстраційний номер 1546679, номер запису 6383 в книзі 16дкв-25;
		приміщення загальною площею 134,0кв.м. у підвалі, означеними за номерами XXVIII, XXIX, XXX, XXXa, в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, розмір частки 26/100 (від приміщень площею 517,2кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №1317 від 24.04.2013 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2862807 від 24.04.2013, реєстраційний номер нерухомого майна 48711014000.
		Відповідно до наказу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» №125 від 19.08.2014 «Про переведення працівників апарату управління на роботу в іншу місцевість», у зв`язку з напруженою ситуацією у м. Донецьку, пов`язаної з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у відповідності з Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», неможливістю повноцінно виконувати функціональні обов`язки на своїх робочих місцях працівниками апарата управління ПАТ «Донбасенерго», з метою забезпечення безпечних умов праці та збереження життя і здоров`я працівників, захисту їх законних прав та інтересів, керуючись ст.ст.32, 120 КЗпП України, постановою КМ України №255 від 02.03.1998 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», рішенням Дирекції ПАТ «Донбасенерго» (протокол від 19.08.2014 №250-Д), постановлено перевести тимчасово працівників апарата управління (додаток 1, 2, 3 до цього наказу), за їх згодою, на роботу в іншу місцевість на строк до одного року із збереженням посади та окладу згідно штатного розкладу, зокрема, для робітників, перелічених у додатку 1, визначити робочі місця за адресою: м.Київ за адресою, визначеною окремим наказом по факту укладання договору оренди офісного приміщення; підготовку робочих місць тощо здійснити протягом вересня 2014 року.
		01.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №14, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в тимчасове платне користування приміщення площею 3031,6кв.м. та майно, детальний опис якого зазначено у додатку №4 до цього договору, на умовах, встановлених цим договором, які розташовані за адресою: м.Київ, вул. Предславинська, 34а (п.2.1 договору).
		Приміщення надається в оренду для розміщення офісу орендаря (п.2.2 договору).
		Строк оренди приміщень за цим договором становить 35 календарних місяців  з 01.11.2014 по 30.09.2017. Строк оренди приміщень за цим договором починається з дати початку оренди та закінчується включно у дату/день підписання акту повернення приміщення (п.3.1 договору).
		Відповідно до п.3.4 договору, за згодою сторін, що оформлюється належним чином сторонами у письмовій формі, строк оренди відповідно до цього договору може бути продовжений або достроково припинений відповідно до його умов та/або чинного законодавства України.
		Стаття 4 договору визначає розмір платежів та порядок оплати, зокрема, що стосується орендної плати сторони погодили таке (п.4.1):
		Починаючи з 01.11.2014 по 15.11.2014 орендна ставка за договором за 1 кв.м. приміщення за 1 місяць оренди становить 79,41грн., не враховуючи ПДВ, що є еквівалентом 6 доларів США. Орендна ставка за договором за 3031,6 кв.м. приміщення за перший місяць оренди становить 120369,68грн., не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%, що складає 24073,94грн., загальна вартість договору з ПДВ за ставкою 20% складає 144443,62грн.
		Починаючи з 16.11.2014 орендна ставка за договором за 1кв.м. приміщення за 1 місяць оренди становить 158,82грн., не враховуючи ПДВ, що є еквівалентом 12 доларів США не враховуючи ПДВ. Орендна ставка за договором за 3031,6 кв.м. приміщення за перший місяць оренди становить 240739,36грн., не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%. Загальна вартість договору з ПДВ за ставкою 20% складає 288887,23грн.
		Розмір орендної плати за кожний поточний звітній місяць оренди розраховується в результаті множення нижче вказаних показників за наступною формулою: орендна плата = ОПхОСхК, де ОП  орендована площа, ОС  орендна ставка, К  коефіцієнт (результат відношення офіційного міжбанківського валютного обмінного курсу української гривні до долара США, який опублікований на відповідній веб-сторінці та з показниками погодженими сторонами у договорі).
		Строк та порядок оплати погоджено у п.4.3 договору та визначено у такому:
		платежі здійснюються орендарем авансом за 1 календарний місяць відповідно до рахунків, які надаються орендодавцем орендареві протягом 7 робочих днів з дати отримання орендарем відповідного рахунку. Першу сплату платежів орендар здійснює не пізніше 5 робочих днів з дати підписання договору.
		Усі платежі за цим договором здійснюються у національній валюті України  гривні.
		Обов`язки орендаря по сплаті платежів за цим договором вважаються виконаними з дати зарахування відповідних сум на рахунок орендодавця у банку.
		Сторони, протягом усього строку дії договору, у результаті виконання цього договору, щомісяця до восьмого числа календарного місяця, підписують акт здачі-прийняття робіт (надання послуг з оренди приміщення за попередній місяць оренди).
		Пунктом 4.4 договору передбачено право орендодавця з 01.11.2015 збільшувати розмір платежів на 3% щорічно. 
		Пунктом 4.5 договору передбачена забезпечувальна сума у розмірі, що становить 1 111 413,36 грн., не враховуючи ПДВ. ПДВ, обчислений за ставкою 20%, складає 222 282,67 грн., загальна сума становить 1 333 696,03грн. 
		Забезпечувальна сума може бути зарахована у якості оплати за останні місяці оренди в разі припинення або дострокового припинення дії договору з відповідним донарахуванням сум, сплата яких передбачена даним договором (утримання будівлі тощо).
		Пункт 4.6 договору визначає, що розмір платежів, забезпечувальної суми вказуються без урахування податку на додану вартість, який сплачується орендарем додатково до та одночасно з такими платежами.
		Відповідно до п.8.1 договору орендодавець взяв на себе обов`язок протягом п`яти робочих днів з дати підписання договору передати приміщення орендарю за актом приймання-передачі приміщення.
		Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (п.17.3 договору.).
		На виконання умов даного договору його сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна від 01.11.2014 (додаток 2 до договору №14 від 01.11.2014), у якому зафіксовано передача та прийняття позивачем нежитлових приміщень (частини нежитлових приміщень) в м. Києві на 1. 2, 3 та 4 поверхах 4-х поверхового будинку №34-а по вул. Предславинська, загальною площею 3031,6кв.м. адміністративних приміщень для розміщення офісу. Дата приймання-передачі майна в користування 01.11.2014.
		Як свідчать акти надання послуг за договором №14 від 01.11.2014: №828107/14-189 від 23.12.2014, №828107/14-190 від 31.12.2014, №828107/14-194 від 31.01.2015, №82Е000/15-150 від 28.02.2015, №82Е000/15-285 від 31.03.2015, №82Е000/15-283 від 30.04.2015, №82Е000/15-465 від 31.05.2015, №82Е000/15-565 від 30.06.2015, №82Е000/15-661 від 31.07.2015, №82Е000/15-808 від 31.08.2015, №82Е000/15-973 від 30.09.2015, №82Е000/15-1064 від 31.10.2015, №82Е000/15-1176 від 30.11.2015, №82Е000/15-1332 від 31.12.2015, №82Е000/16-9 від 31.01.2016, №82Е000/16-192 від 29.02.2016, №82Е000/16-356 від 31.03.2016, №82Е000/16-534 від 30.04.2016, №82Е000./16-12 від 31.05.2016, №82Е100/16-11 від 30.06.2016, №82Е100/16-108 від 31.07.2016, №82Е100/16-306 від 31.08.2016, №82Е100/16-404 від 30.09.2016, №82Е100/16-712 від 31.10.2016, №82Е100/16-794 від 30.11.2016, №82Е100/16-1005 від 31.12.2016, №82Е100/17-13 від 31.01.2017, №82Е100/17-347 від 28.02.2017, №82Е100/17-676 від 31.03.2017, №82Е100/17-813 від 30.04.2017, №82Е100/17-1046 від 31.05.2017, №82Е100/17-1541 від 30.06.2017, №82Е100/17-1653 від 31.07.2017, №82Е100/17-2208 від 31.08.2017, №82Е100/17-2209 від 30.09.2017, у період з 01.11.2014 по 30.09.2017 Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» надано послуги з надання в оренду комерційного нерухомого майна, загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 23615983,416грн. 
		Акти підписано та скріплено підписом і печаткою з обох сторін, без зауважень.
		Дана плата за користування об`єктом нерухомого майна сплачена позивачем у повному обсязі, підтвердженням чого виступають виписки ПАТ «Укрінбанк» по рахункам позивача за 27.02.2015, 27.03.2015, 22.05.2015, інформація АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів з рахунків Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 01.11.2014 по 31.12.2017.
		21.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №216-КМФ/17, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в тимчасове платне користування приміщення площею 3218,1кв.м. та майно, детальний опис якого зазначено у додатку №4 до цього договору, на умовах, встановлених цим договором, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34а (п.2.1 договору).
		Приміщення надається в оренду для розміщення офісу орендаря (п.2.2 договору).
		Строк оренди приміщень за цим договором становить 35 календарних місяців  з 01.10.2017 по 31.08.2020. Строк оренди приміщень за цим договором починається з дати початку оренди та закінчується включно у дату/день підписання акту повернення приміщення (п.3.1 договору).
		Відповідно до п.3.4 договору, за згодою сторін, що оформлюється належним чином сторонами у письмовій формі, строк оренди відповідно до цього договору може бути продовжений або достроково припинений відповідно до його умов та/або чинного законодавства України.
		Стаття 4 договору визначає розмір платежів та порядок оплати, зокрема, що стосується орендної плати сторони погодили таке (п.4.1):
		Починаючи з 01.10.2017 орендна ставка за договором за 1 кв.м. приміщення за 1 місяць оренди становить 244,63грн., не враховуючи ПДВ. Орендна ставка за договором за 3218,1 кв.м. приміщення за перший місяць оренди становить 787243,80грн., не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%, що складає 157448,76грн., загальна вартість орендної ставки за перший місяць оренди складає 944692,56грн. з ПДВ за ставкою 20%.
		Починаючи з другого місяця оренди, 01.11.2017, орендна ставка за договором за 1кв.м. приміщення за 1 місяць оренди становить 9,5 доларів США не враховуючи ПДВ. Орендна плата за договором за 3218,1 кв.м. приміщення за перший місяць оренди дорівнює еквіваленту 30571,95 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01.11.2017 становить 821162,58грн., не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%, що складає 164232,52грн., разом з ПДВ за ставкою 20% - 985395,10грн.
		Орендна плата за кожний наступний місяць оренди розраховується шляхом множення орендної ставки (9,5 долара США) на загальну орендну площу та показник курсу долара США, встановленого НБУ станом на перший робочий день місяця, за який здійснюється орендна плата.
		Строк та порядок оплати погоджено у п.4.3 договору та визначено у такому:
		платежі здійснюються орендарем авансом за 1 календарний місяць відповідно до рахунків, які надаються орендодавцем орендареві протягом 7-10 робочих днів поточного місяця, але не пізніше 20 числа кожного місяця. Першу сплату платежів орендар здійснює не пізніше 5 робочих днів з дати отримання рахунків.
		Усі платежі за цим договором здійснюються у національній валюті України  гривні.
		Обов`язки орендаря по сплаті платежів за цим договором вважаються виконаними з дати зарахування відповідних сум на рахунок орендодавця у банку.
		Сторони, протягом усього строку дії договору, у результаті виконання цього договору, щомісяця до десятого числа календарного місяця, підписують акт здачі-прийняття робіт (надання послуг з оренди приміщення за попередній місяць оренди).
		У п.4.4 договору передбачено, що сторони, після спливу 12 місяців строку оренди, мають право ставити питання про перегляд розміру платежів з метою їх встановлення на рівні розміру, який буде відповідати ринковим цінам для будівель бізнес-центрів такого ж класу та розташування, діючим на момент такого перегляду розміру платежів. 
		Пунктом 4.5 договору передбачена забезпечувальна сума у розмірі, що становить 821162,58грн., не враховуючи ПДВ. ПДВ, обчислений за ставкою 20%, складає 164232,52грн., загальна сума становить 985395,10грн. 
		Забезпечувальна сума може бути зарахована у якості оплати за останні місяці оренди в разі припинення або дострокового припинення дії договору з відповідним донарахуванням сум, сплата яких передбачена даним договором (утримання будівлі тощо).
		Пункт 4.6 договору визначає, що розмір платежів, забезпечувальної суми вказуються без урахування податку на додану вартість, який сплачується орендарем додатково до та одночасно з такими платежами.
		Відповідно до п.8.1 договору орендодавець взяв на себе обов`язок протягом п`яти робочих днів з дати підписання договору передати приміщення орендарю за актом приймання-передачі приміщення.
		Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (п.17.3 договору.).
		На виконання умов даного договору його сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна від 01.10.2017 (додаток 2 до договору №216-КМФ/17 від 21.12.2017), у якому зафіксовано передача та прийняття позивачем нежитлових приміщень (частини нежитлових приміщень) в м.Києві в підвалі та на 1, 2, 3, 4 поверхах 4-х поверхового будинку №34-а по вул.Предславинська, загальною площею 3218,1кв.м. адміністративних приміщень для розміщення офісу. Дата приймання-передачі майна в користування 01.10.2017.
		Як свідчать акти надання послуг за договором за договором №216-КМФ/17 від 21.12.2017: №82Е100/17-3523 від 21.12.2017, №82Е100/17-3343 від 21.12.2017, №82Е100/17-3341 від 31.12.2017, №82Е100/18-286 від 31.01.2018, №82Е100/18-539 від 28.02.2018, №82Е100/18-913 від 31.03.2018, №82Е100/18-1115 від 30.04.2018, №82Е100/18-1657 від 31.05.2018, №82Е100/18-2005 від 30.06.2018, №82Е100/18-2348 від 31.07.2018, №82Е100/18-2869 від 31.08.2018, №82Е100/18-3218 від 30.09.2018, №82Е100/18-3560 від 31.10.2018, №82Е100/18-3926 від 30.11.2018, №82Е100/18-4341 від 31.12.2018, №82Е100/19-289 від 31.01.2019, №82Е100/19-417 від 28.02.2019, №82Е100/19-1110 від 31.03.2019, №82Е100/19-1549 від 30.04.2019, №82Е100/19-1958 від 31.05.2019, №82Е100/19-2360 від 30.06.2019, №82Е100/19-2561 від 31.07.2019, №82Е100/19-2697 від 31.08.2019, №82Е100/19-2841 від 30.09.2019, №82Е100/19-3015 від 31.10.2019, №82Е100/19-3127 від 30.11.2019, №82Е100/19-3257 від 31.12.2019, №82Е100/20-88 від 31.01.2020, №82Е100/20-281 від 29.02.2020, №82Е100/20-1009 від 31.03.2020, №82Е100/20-1097 від 30.04.2020, №82Е100/20-1244 від 31.05.2020, №82Е100/20-1378 від 30.06.2020, №82Е100/20-1452 від 31.07.2020, №82Е100/20-1649 від 31.08.2020, у період з 01.10.2017 по 31.08.2020 Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» надано послуги з надання в оренду комерційного нерухомого майна, загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість 33081752,628грн. 
		Акти підписано та скріплено підписом і печаткою з обох сторін, без зауважень.
		Плата за користування об`єктом нерухомого майна внесена позивачем у повному обсязі, підтвердженням чого виступає інформація АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів з рахунків Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 01.01.2018 по 24.06.2022 (орендна плата за лютий 2018 сплачена за рахунок забезпечувальної суми (платіж згідно платіжного доручення №1333 від 09.02.2018) та оплати згідно платіжного доручення №1709 від 19.02.2018, лютий 2019 проведена за рахунок платежу згідно платіжного доручення №420 від 19.02.2019, серпень 2020 за рахунок залишку забезпечувальної суми, залишку платежу за платіжним дорученням №420 від 19.02.2019 та платежу згідно платіжного доручення №12336 від 17.08.2020). Відсутність заборгованості за означений період відстежується також з акту звіряння між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» станом на 31.07.2022.
		26.10.2020 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №115-КМФ/20, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в тимчасове платне користування приміщення площею 3261,8кв.м. та майно, детальний опис якого зазначено у додатку №5 до цього договору, на умовах, встановлених цим договором, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34а (п.2.1 договору).
		Приміщення надається в оренду для розміщення офісу орендаря (п.2.2 договору).
		Строк оренди приміщень за цим договором становить 35 календарних місяців  з 01.09.2020 по 31.07.2023. Строк оренди приміщень за цим договором починається з дати початку оренди та закінчується включно у дату/день підписання акту повернення приміщення (п.3.1 договору).
		Відповідно до п.3.4 договору, за згодою сторін, що оформлюється належним чином сторонами у письмовій формі, строк оренди відповідно до цього договору може бути продовжений або достроково припинений відповідно до його умов та/або чинного законодавства України.
		Стаття 4 договору визначає розмір платежів та порядок оплати, зокрема, що стосується орендної плати сторони погодили таке (п.4.1):
		Починаючи з 01.09.2020 орендна ставка за договором за 1 кв.м. приміщення становить суму в гривнях еквівалентну 11 доларам США (без урахування ПДВ), що розраховується відповідно до курсу НБУ станом на перший робочий день місяця, за який здійснюється орендна плата.
		За перший місяць оренди орендна ставка за договором за 1 квадратний метр приміщення становить 303,18грн., не враховуючи ПДВ. Орендна плата за договором за 3261,8кв.м. приміщень за перший місяць оренди становить 988912,52грн. не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%, що складає 197782,50грн. Загальна вартість орендної плати за перший місяць оренди складає 1186695,02грн. з ПДВ за ставкою 20%.
		Строк та порядок оплати погоджено у п.4.3 договору та визначено у такому:
		платежі здійснюються орендарем авансом за 1 календарний місяць відповідно до рахунків, які надаються орендодавцем орендареві протягом 7-10 робочих днів поточного місяця, але не пізніше 20 числа кожного місяця. Першу сплату платежів орендар здійснює не пізніше 5 робочих днів з дати отримання рахунків.
		Усі платежі за цим договором здійснюються у національній валюті України  гривні.
		Обов`язки орендаря по сплаті платежів за цим договором вважаються виконаними з дати зарахування відповідних сум на рахунок орендодавця у банку.
		Сторони, протягом усього строку дії договору, у результаті виконання цього договору, щомісяця до десятого числа календарного місяця, підписують акт здачі-прийняття робіт (надання послуг з оренди приміщення за попередній місяць оренди).
		У п.4.4 договору передбачено, що сторони, після спливу 12 місяців строку оренди, мають право ставити питання про перегляд розміру платежів з метою їх встановлення на рівні розміру, який буде відповідати ринковим цінам для будівель бізнес-центрів такого ж класу та розташування, діючим на момент такого перегляду розміру платежів. 
		Пунктом 4.5 договору передбачена забезпечувальна сума у розмірі, що становить 1083302,49грн., не враховуючи ПДВ. ПДВ, обчислений за ставкою 20%, складає 216660,50грн., загальна сума становить 1299962,99грн. 
		Забезпечувальна сума може бути зарахована у якості оплати за останні місяці оренди в разі припинення або дострокового припинення дії договору з відповідним донарахуванням сум, сплата яких передбачена даним договором (утримання будівлі тощо).
		Пункт 4.6 договору визначає, що розмір платежів, забезпечувальної суми вказуються без урахування податку на додану вартість, який сплачується орендарем додатково до та одночасно з такими платежами.
		Відповідно до п.8.1 договору орендодавець взяв на себе обов`язок протягом п`яти робочих днів з дати підписання договору передати приміщення орендарю за актом приймання-передачі приміщення.
		Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (п.17.3 договору.), поряд з цим його умови застосовуються до відносин, що виникли з 01.09.2020 (п.3.1 договору).
		На виконання умов даного договору його сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна від 01.09.2020 (додаток 2 до договору №115-КМФ/20 від 26.10.2020), у якому зафіксовано передача та прийняття позивачем нежитлових приміщень (частини нежитлових приміщень) в м. Києві в підвалі та на 1, 2, 3, 4 поверхах 4-х поверхового будинку №34-а по вул. Предславинська, загальною площею 3261,8кв.м. адміністративних приміщень для розміщення офісу. Дата приймання-передачі майна в користування 01.09.2020.
		Як свідчать акти надання послуг за договором №115-КМФ/20 від 26.10.2020: №82Е100/20-2046 від 14.12.2020, №82Е100/20-1909 від 31.10.2020, №82Е100/20-2013 від 30.11.2020, №82Е100/20-2071 від 31.12.2020, №82Е100/21-23 від 31.01.2021, №82Е100/21-66 від 28.02.2021, №82Е100/21-126 від 31.03.2021, №82Е100/21-151 від 30.04.2021, №82Е100/21-198 від 31.05.2021, №82Е100/21-268 від 30.06.2021, №82Е100/21-289 від 31.07.2021, №82Е100/21-323 від 31.08.2021, №82Е100/21-2925 від 30.09.2021, №82Е100/21-3216 від 31.10.2021, №82Е100/21-3277 від 30.11.2021, №82Е100/21-3464 від 31.12.2021, №82Е100/21-3487 від 31.01.2022, №82Е100/21-3503 від 28.02.2022, №82Е100/21-3532 від 31.03.2022, №82Е100/21-3547 від 30.04.2022, №82Е100/21-3570 від 31.05.2022, №82Е100/21-3577 від 30.06.2022, №82Е100/21-3590 від 31.07.2022, у період з 01.09.2020 по 31.07.2022 Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» надано послуги з надання в оренду комерційного нерухомого майна, загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість 20642724,06грн. 
		Акти підписано та скріплено підписом і печаткою з обох сторін, без зауважень.
		Акт №82Е100/20-1946 від 31.10.2020 суд не бере до уваги, оскільки сума оренди комерційної нерухомості за вересень 2020, що відображена у ньому, не є складовою заявлених позовних вимог, а тому предметом дослідження не виступає.
		Дана плата за користування об`єктом нерухомого майна сплачена позивачем у повному обсязі, підтвердженням чого виступає інформація АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів з рахунків Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 01.01.2018 по 24.06.2022 (оплата жовтня 2020 за рахунок платежів за платіжними дорученнями №17596 від 19.11.2020 та №17597 від 19.11.2020 та вересня 2020 згідно платіжного доручення №20085 від 30.12.2020), платіжні доручення: №2719 від 20.04.2021, №3251 від 17.05.2021. №3385 від 18.05.2021, №4072 від 27.05.2021, №4165 від 28.05.2021, №4229 від 31.05.2021, №4384 від 02.06.2021, №4609 від 07.06.2021, №4669 від 08.06.2021, №4714 від 09.06.2021, №4778 від 10.06.2021, №5363 від 17.06.2021, №5476 від 18.06.2021, №5556 від 22.06.2021, №5635 від 23.06.2021, №5770 від 24.06.2021, №5872 від 25.06.2021, №6726 від 31.08.2021, №7094 від 15.09.2021, №7309 від 20.09.2021, №8645 від 18.10.2021, №8778 від 19.10.2021, №9652 від 01.11.2021, №9859 від 02.11.2021, №9913 від 03.11.2021, №9964 від 04.11.2021, №10878 від 19.11.2021, №10996 від 19.11.2021, №12779 від 20.12.2021, №12842 від 21.12.2021, №14191 від 18.01.2022, №14200 від 18.01.2022, №14239 від 19.01.2022, №14340 від 20.01.2022, №675 від 17.02.2022, №721 від 18.02.2022, №786 від 22.02.2022, №1162 від 22.03.2022, №1907 від 28.04.2022, №1951 від 02.05.2022, №1968 від 03.05.2022, №1990 від 04.05.2022, №2288 від 19.05.2022, №2374 від 20.05.2022, №2382 від 23.05.2022, №2395 від 24.05.2022, №2715 від 16.06.2022, №2724 від 17.06.2022, №2731 від 20.06.2022, №2778 від 21.06.2022, №2783 від 22.06.2022, №2792 від 23.06.2022, №2799 від 24.06.2022, з урахуванням платіжних доручень від 28.06.2022 №2820, від 14.07.2022 №3032, від 15.07.2022 №3053, від 18.07.2022 №3060, від 21.07.2022 №3142, від 22.07.2022 №3148, від 25.07.2022 №3154, від 26.07.2022 №3160, від 27.07.2022 №3166, від 28.07.2022 №3173, від 29.07.2022 №3183. Відсутність заборгованості за означений період відстежується також з акту звіряння між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» станом на 31.07.2022.
		Відтак, загальна сума нарахованої та сплаченої орендної плати за переліченими актами становить 77 340 460,104 грн. з урахування ПДВ.
		Згідно розрахунку складових додаткових витрат Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на оренду офісного приміщення за період з листопада 2014 по липень 2022, за кожним місяцем періоду, сума з урахуванням ПДВ заявлена у загальному розмірі 77454355,97грн., еквівалент 2118056,36 доларів США (акти надання послуг за договором №14 від 01.11.2014: №828107/14-189 від 23.12.2014, №828107/14-190 від 31.12.2014, №828107/14-194 від 31.01.2015, №82Е000/15-150 від 28.02.2015, №82Е000/15-285 від 31.03.2015, №82Е000/15-283 від 30.04.2015, №82Е000/15-465 від 31.05.2015, №82Е000/15-565 від 30.06.2015, №82Е000/15-661 від 31.07.2015, №82Е000/15-808 від 31.08.2015, №82Е000/15-973 від 30.09.2015, №82Е000/15-1064 від 31.10.2015, №82Е000/15-1176 від 30.11.2015, №82Е000/15-1332 від 31.12.2015, №82Е000/16-9 від 31.01.2016, №82Е000/16-192 від 29.02.2016, №82Е000/16-356 від 31.03.2016, №82Е000/16-534 від 30.04.2016, №82Е000/16-12 від 31.05.2016, №82Е100/16-11 від 30.06.2016, №82Е100/16-108 від 31.07.2016, №82Е100/16-306 від 31.08.2016, №82Е100/16-404 від 30.09.2016, №82Е100/16-712 від 31.10.2016, №82Е100/16-794 від 30.11.2016, №82Е100/16-1005 від 31.12.2016, №82Е100/17-13 від 31.01.2017, №82Е100/17-347 від 28.02.2017, №82Е100/17-676 від 31.03.2017, №82Е100/17-813 від 30.04.2017, №82Е100/17-1046 від 31.05.2017, №82Е100/17-1541 від 30.06.2017, №82Е100/17-1653 від 31.07.2017, №82Е100/17-2208 від 31.08.2017, №82Е100/17-2209 від 30.09.2017, за договором №216-КМФ/17 від 21.12.2017: №82Е100/17-3523 від 21.12.2017, №82Е100/17-3343 від 21.12.2017, №82Е100/17-3341 від 31.12.2017, №82Е100/18-286 від 31.01.2018, №82Е100/18-539 від 28.02.2018, №82Е100/18-913 від 31.03.2018, №82Е100/18-1115 від 30.04.2018, №82Е100/18-1657 від 31.05.2018, №82Е100/18-2005 від 30.06.2018, №82Е100/18-2348 від 31.07.2018, №82Е100/18-2869 від 31.08.2018, №82Е100/18-3218 від 30.09.2018, №82Е100/18-3560 від 31.10.2018, №82Е100/18-3926 від 30.11.2018, №82Е100/18-4341 від 31.12.2018, №82Е100/19-289 від 31.01.2019, №82Е100/19-417 від 28.02.2019, №82Е100/19-1110 від 31.03.2019, №82Е100/19-1549 від 30.04.2019, №82Е100/19-1958 від 31.05.2019, №82Е100/19-2360 від 30.06.2019, №82Е100/19-2561 від 31.07.2019, №82Е100/19-2697 від 31.08.2019, №82Е100/19-2841 від 30.09.2019, №82Е100/19-3015 від 31.10.2019, №82Е100/19-3127 від 30.11.2019, №82Е100/19-3257 від 31.12.2019, №82Е100/20-88 від 31.01.2020, №82Е100/20-281 від 29.02.2020, №82Е100/20-1009 від 31.03.2020, №82Е100/20-1097 від 30.04.2020, №82Е100/20-1244 від 31.05.2020, №82Е100/20-1378 від 30.06.2020, №82Е100/20-1452 від 31.07.2020, №82Е100/20-1649 від 31.08.2020, за договором №115-КМФ/20 від 26.10.2020: №82Е100/20-2046 від 14.12.2020, №82Е100/20-1909 від 31.10.2020, №82Е100/20-2013 від 30.11.2020, №82Е100/20-2071 від 31.12.2020, №82Е100/21-23 від 31.01.2021, №82Е100/21-66 від 28.02.2021, №82Е100/21-126 від 31.03.2021, №82Е100/21-151 від 30.04.2021, №82Е100/21-198 від 31.05.2021, №82Е100/21-268 від 30.06.2021, №82Е100/21-289 від 31.07.2021, №82Е100/21-323 від 31.08.2021, №82Е100/21-2925 від 30.09.2021, №82Е100/21-3216 від 31.10.2021, №82Е100/21-3277 від 30.11.2021, №82Е100/21-3464 від 31.12.2021, №82Е100/21-3487 від 31.01.2022, №82Е100/21-3503 від 28.02.2022, №82Е100/21-3532 від 31.03.2022, №82Е100/21-3547 від 30.04.2022, №82Е100/21-3570 від 31.05.2022, №82Е100/21-3577 від 30.06.2022, №82Е100/21-3590 від 31.07.2022).
		Позивач заявляє ці витрати у складі майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00 грн. та визначає еквівалент 14 971 090,36 дол. США або 14 989 084,51 євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання позову.
		 
		Майнову шкоду позивач визначає такою, що зазнав у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, а саме початком у липні 2014 бойових дій у м. Донецьку, з причин чого позивач був вимушений залишити належну йому будівлю за адресою м. Донецьк, проспект Тітова, 8б, у якій був розташований офіс апарата управління Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго». 
		Відсутність доступу та позбавлення можливості володіння та користування нерухомим майном обґрунтовує здійсненням Російською Федерацією контролю над територією м.Донецьк, внаслідок протиправного захоплення, за допомогою утворень підконтрольних державі-агресору, що є окупацією території України, та має наслідком незаконну експропріацію.
		Оскільки з 2014 року позивач позбавлений можливості володіння та користування зазначеним нерухомим майном, вважає його фактично втраченим. За цих обставин позивач заявляє збитки у вигляді вартості офісних приміщень, а саме ринкова вартість нежитлових приміщень в адміністративній будівлі літ.А-9 загальною площею 11295,7кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, м. Донецьк, проспект Тітова, б.8б станом на серпень 2014 року у розмірі 166479902,00грн. з визначення еквіваленту 12853034,00 доларів США, що станом на дату оцінки становить 470017459,00грн. 
		На підтвердження вказаної ринкової вартості втрачених нежитлових приміщень надано висновок судового експерта Машиніченко О.А. та фахівця-оцінювача Максімова В.В. №002/08-22 від 31.08.2022 за результатами проведення комплексної судової-економічної та оціночної експертизи.
		Експерту поставлено питання: 
		яка сума збитків, завдана ПАТ «Донбасенерго» збройною агресією Російської Федерації в результаті якої підприємство втратило офісні приміщення за адресою м.Донецьк вул.Тітова, б.8б? Відповідь по зазначеному питанню надати в частині ринкової вартості втрачених офісних приміщень станом на дату втрати в доларах США та розрахованої на дату проведення експертизи;
		яка сума збитків, завдана ПАТ «Донбасенерго» збройною агресією Російської Федерації, у вигляді вимушених витрат на оренду нежитлових (офісних) приміщень за адресою м.Київ, вул.Предславинська, б.34а? Відповідь по зазначеному питанню надати в доларах на дату проведення експертизи.
		Також позивачем надано висновок експерта №001/06-23 від 08.06.2023 за результатами проведення додаткової судової-економічної експертизи до висновку експерта №002/08-22 від 31.08.2022, відповідно до якого встановлено, що за період з грудня 2014 по липень 2022 підтверджено розмір плати за оренду офісних приміщень за адресою м. Київ, вул. Предславинська, 34а, склав 78351612,88грн.. Також встановлено, що за період з 2014 по липень 2022 документально підтверджений розмір загальних платежів пов`язаних з виконанням вищевказаних договорів оренди склав 89718805грн. з ПДВ, у тому числі безпосередньо плата за оренду офісних приміщень за адресою м. Київ, вул. Предславинська, 34а в сумі 78351612,88 грн. з ПДВ, що за курсом НБУ 36,5686 грн. за 1 дол. США станом на дату проведення додаткової експертизи 08.03.2023 дорівнює 2142592,63 доларів США. Витрати розцінено, як втрата фінансових активів позивача, яка обумовлена втратою офісної будівлі у м. Донецьк внаслідок збройної агресії відповідача та необхідністю забезпечувати господарську діяльність підприємства. 
		Висновок експерта №002/08-22 від 31.08.2022 в частині суми збитків у вигляді вимушених витрат на оренду нежитлових (офісних) приміщень за адресою м. Київ, вул. Предславинська, б.34а, як і висновок експерта №001/06-23 від 08.06.2023 за результатами проведення додаткової судової-економічної експертизи до висновку експерта №002/08-22 від 31.08.2022, керуючись ст.ст.86, 104 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції відхилено, оскільки містить недостовірне відображення орендного платежу за зобов`язаннями липня-грудня 2015, жовтня 2018, а останній включає вартість оренди (акт №82Е100/20-1946 від 31.10.2020), відшкодування витрат за яким не є позовною вимогою. 
		Обґрунтовуючи визначення суми збитків та заявлення їх до стягнення з визначенням еквіваленту в іноземній валюті позивач посилається на застосування положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» №326 від 20.03.2022.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що кореспондується з ст.20 Господарського кодексу України по відношенню до суб`єктів господарювання.
		Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
		Способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.
		Обставини, що зумовили звернення позивача із розглядуваним позовом, є обставини 2014 року, які мали та мають місце на теперішній час у місті Донецьку.
		Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.
		Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		У відповідності до ч.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у 10 - денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
		Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.
		Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території Донецької області є загальновідомим фактом.
		30.04.2018 Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 року операцію об`єднаних сил, що фактично є переформатуванням антитерористичної операції.
		Операція Об`єднаних сил тривала з 30 квітня 2018 по 24 лютого 2022 року .
		На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», згідно з додатком, до якого включено місто Донецьк, позивач проводив свою господарську діяльність за станом на дату початку проведення антитерористичної операції.
		Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд переглядав справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в яких заявники зверталися до судів та просили встановити факт про вимушене переселення після 2014 року з окупованої частини територій Луганської та Донецької областей, яке відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської і Донецької областей України.
		Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі місто Донецьк, покладено на РФ як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено у статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною четвертою статті2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», та підтверджує факт того, що вимушене переселення з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією, зокрема, міста Донецька.
		Подібні висновки щодо вимушеного переселення осіб з окупованих територій Луганської та Донецької областей внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України викладені у постановах Верховного Суду: від 21 серпня 2018 року у справі № 752/6366/16-ц (провадження №61-20978св18), від21серпня 2018 року у справі № 428/8076/16-ц (провадження № 61-190св18), від 06 червня 2018 року справа № 428/13977/16-ц (провадження №61-3831св18).
		За таких обставин, починаючи з 2014 року загальновідомим є той факт, що відповідач чинить збройну агресію проти України.
		Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IVЖеневською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Преамбулою Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлено, що Верховна Рада України, виходячи з того, що відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від05грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року; констатуючи, що у світлі положеньГаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від18жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року, одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України; беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації; відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об`єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
		Також даний Закон містить посилання на проміжне рішення Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року, відповідно до якого на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення Росії на територію України, а також взято до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		 
		Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
		До складу цих територій входить місто Донецьк.
		На виконання постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 з метою поліпшення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації у Донецької та Луганської областях підприємствам з непідконтрольної українській владі території було рекомендовано перереєструватись в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
		Як свідчать обставини справи, позивач, через незаконні дії Російської Федерації, здійснив 29.12.2014 перереєстрацію у м. Київ - населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження, та фактично перемістив апарат управління з м. Донецька до м. Києва, що є негативними наслідками. 
		Таким чином, слідує висновок, що негативні наслідки позивач зазнав через окупацію м. Донецьк у 2014 році.
		З метою визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, прийнято Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», яким встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Відповідно до ст.4 названого Закону на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим вчинення правочинів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
		Стаття 4-1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначає цілі державної політики на тимчасово окупованій території, до яких віднесено деокупація тимчасово окупованої території; забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у передбаченому законом обсязі; забезпечення незалежності, єдності та територіальної цілісності України.
		Статтею 11 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» гарантовано право власності та визначено правовий режим майна на тимчасово окупованій території. Так, На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
		 
		Як встановлено колегією суддів, на тимчасово окупованій території, місто Донецьк, знаходиться нерухоме майно позивача, а саме: нежитлові приміщення за адресою місто Донецьк, проспект Тітова, 8б, загальною площею 11296.2кв.м. 
		Дане приміщення позивач використовував у своїй господарській діяльності у якості офісу для розміщення апарата управління.
		Позивач вважає його втраченим внаслідок неможливості володіння та користування, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
		Так, ПАТ «Донбасенерго» належить право власності на нежитлові приміщення загальною площею 11 296,2 кв.м. у будівлі, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, проспект Тітова, будинок 8-б, та які використовувалися для розміщення апарату управління ПАТ «Донбасенерго» (до моменту втрати вказаного нерухомого майна). За вказаною адресою будівлі було зареєстроване в ЄДР місцезнаходження ПАТ «Донбасенерго» як юридичної особи.
		В липні 2014 року в Донецькій області розпочалися бойові дії. 
		Як зазначив Верховний Суд в постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21), починаючи з 2014 року загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України.
		Факт окупації Російською Федерацією частини території України закріплено на законодавчому рівні. 
		Український Парламент визначив, що на Російську Федерацію покладається відшкодування збитків, завданих тимчасовою окупацією.
		Абзацом 4 частини 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з урахуванням змін, внесених Законом України від 21 квітня 2022 року № 2217-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» визначено, що окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
		Указом Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 7 лютого 2019 року № 32/2019, затверджено Межі та Перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях. В затвердженому Президентом Переліку є і місто Донецьк (п. 1 Переліку).
		У пункті 6 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено, що окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Частиною 4 статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» унормовано, що за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
		Частиною 9 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		На засіданні 17 листопада 2022 року Окружний суд Гааги виніс рішення у справі про збиття авіалайнера MH17 в небі над Донбасом у 2014 році. Гаазький суд встановив, що з середини травня 2014 року на території України мав місце міжнародний збройний конфлікт між Україною та ДНР, за умов якого, так звана, ДНР перебувала під контролем Російської Федерації. 
		Європейський суд з прав людини оголосив рішення щодо прийнятності у справі "Україна та Нідерланди проти Росії" (заяви №№ 8019/16, 43800/14 та 28525/20) на відкритому слуханні 25 січня 2023 року (далі  Рішення).
		Вказана справа стосується конфлікту на сході України за участю проросійських сепаратистів, який розпочався у 2014 році, і, зокрема, передбачуваної постійної практики ("адміністративної практики") порушень Конвенції сепаратистами "Донецької народної республіки" ("ДНР") та "Луганської народної республіки" ("ЛНР"), а також збиття рейсу MH17 на сході України 17 липня 2014 року.
		Визнання ЄСПЛ прийнятності справи означатиме, що суд визнає контроль Росії на Донбасі та визначає часові й територіальні межі окупації.
		У пункті 695 Рішення судом зроблено висновок, що «величезна кількість наведених доказів демонструє поза розумним сумнівом, що внаслідок військової присутності Росії на сході України та вирішального ступеня впливу та контролю, яким вона користувалася над територіями, які перебувають під контролем сепаратистів на сході України, внаслідок її військової, політичної та економічної підтримки сепаратистських утворень, ці території з 11 травня 2014 року і згодом перебували під ефективним контролем Російської Федерації».
		У зв`язку зі збройною агресією РФ, ПАТ «Донбасенерго» було вимушено залишити будівлю за адресою м. Донецьк, проспект Тітова, 8б, в якій був розташований офіс апарата управління ПАТ «Донбасенерго». При цьому, згідно з наказом ПАТ «Донбасенерго» № 125 від 19.08.2014 (додаток 17 до позовної заяви) працівників апарату управління ПАТ «Донбасенерго» було переведено на роботу в іншу місцевість на території, яка контролюється українською владою.
		На теперішній час у будівлі за адресою м. Донецьк, проспект Тітова, 8- Б, розміщено «Государственное унитарное предприятие Донецкой народной республики «Энергия Донбасса», що підтверджується інформацією, яка розміщена на сайті за посиланням: https://don.energy/dpi-niiteploelektroproekt/kontakty/kontakty-te-dpi-nii-teploelektroproekt (роздруківка сайту - додаток 22 до позовної заяви).
		Відповідно до інформації, розміщеної на сайтах, так званої ДНР, за посиланнями https://don.energy/
		https://www.facebook.com/photo/?fbid=1125315021631576&set=ecnf.100057030296595
		https://www.facebook.com/EnergyDonbass/?view_public_for=338941053336691, після втрати контролю ПАТ «Донбасенерго», у будівлі за адресою м. Донецьк, проспект Тітова, 8б розташоване «Государственное унитарное предприятие Донецкой народной республики «Энергия Донбасса», а також його «Техническая единица ДПИ НИИ «Теплоелектропроект».
		З огляду на наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що не підлягає сумніву, що з 2014 року через незаконну збройну агресію Російської Федерації та послідуючу експропріацію так званою ДНР, яка контролюється відповідачем, ПАТ «Донбасенерго» втратило належну товариству офісну будівлю, яка розташована за адресою м. Донецьк, проспект Тітова, 8б і в даний час майном товариства володіє і користується «Государственное унитарное предприятие Донецкой народной республики «Энергия Донбасса».
		 
		Також на думку колегії суддів не відповідає закону, підходам міжнародних судових інстанцій висновок суду першої інстанції, що не можна вважати наявними підстави стягнення майнової шкоди у вигляді вартості офісних приміщень оскільки позивач не може вважатися таким, що втратив своє право власності, є законним власником.
		До ЦК України імплементовані добре відомі і давно розроблені положення цивілістичної доктрини щодо поняття і змісту права власності.
		Так статтею 316 ЦК України унормовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складають права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).
		Конституційний Суд України констатував, що зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011).
		Очевидним є факт, що ПАТ «Донбасенерго» за своєю волею не може здійснювати жодну з правомочностей, які складають зміст права власності. Позивач не має можливості бути у безпосередньому фактичному зв`язку із офісним приміщенням, не може їм користуватися чи розпоряджатися.
		Наявність у ПАТ «Донбасенерго» правовстановлюючих документів на експропрійоване офісне приміщення і визнання державою Україна за позивачем титулу власника не означає, що право власності не втрачене.
		Власність  це не правовстановлюючий документ, а цілком конкретні права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які безсумнівно втрачені ПАТ «Донбасенерго» через збройну агресію Російської Федерації та дій контрольованого відповідачем незаконного утворення - ДНР.
		Оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (втрата майна Позивача) мала місце на території України, то матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальне право України.
		Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно із ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. 
		Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. 
		Також, згідно із ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Стаття 3 ГПК України встановлює, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
		Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а просто включається та автоматично діє в складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною відразу інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
		З огляду на наведене до спірних відносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
		Існує велика кількість міжнародних судових рішень, які виходять із загального принципу «повного відшкодування» [full reparation].
		Вперше принцип повного відшкодування за експропріацію був сформульований у рішенні від 13 вересня 1928 року в справі Постійної Палати Міжнародного Правосуддя (Permanent Court of International Justice, попередник Міжнародного суду ООН) стосовно заводу у Хоржуві (Сase Concerning the Factory at Chorzow) між Німеччиною та Польщею. У зазначеному рішенні (пункт 125) був сформульований наступний принцип:
		«Суттєвим принципом, що міститься в самому визначенні незаконного акту  принципом, який видається встановленим міжнародною практикою і, зокрема, рішеннями арбітражних судів  є що репарація повинна настільки, наскільки це можливо, повністю усувати всі наслідки незаконного акту і відновлювати ситуацію, яка за всій імовірності існувала би, якби цей акт не був учинений. Реституція в натурі або, якщо це неможливо, платіж суми, що відповідає вартості, яку мала би реституція в натурі; присудження, якщо необхідно, збитків за причинену шкоду, яка не відшкодовується реституцією в натурі чи платежем замість неї».
		Далі в пункті 126 рішення Постійна Палата Міжнародного Правосуддя зазначила:
		«Позбавлення права власності на промислове підприємство, експропріація якого заборонена Женевською Конвенцією, включає в себе зобов`язання повернути підприємство та, якщо це неможливо, виплатити його вартість станом на час виплати, і така вартість має замістити реституцію, що стала неможливою.»
		Сформульований в справі стосовно заводу в Хоржуві стандарт повного відшкодування шкоди, спричиненої міжнародно-правовим порушенням, надалі був кодифікований у звичаєвому міжнародному праві і знайшов своє відображення у Проєкті Статей про Відповідальність Держав за Міжнародно-Правові Порушення [Draft Articles on the Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts] 2001 року (далі  «DARSIWA»).
		У статті 31 DARSIWA міститься наступне положення:
		« 1. Відповідальна держава має зобов`язання здійснити повне відшкодування [full reparation] за шкоду, спричинену міжнародно-правовим порушенням.
		2. Шкода включає будь-який збиток, як матеріальний, так і моральний, спричинений міжнародно-правовим порушенням держави.»
		Стандарт повного відшкодування застосовується у рішеннях міжнародних арбітражів в справах, що стосуються експропріацією РФ активів українських інвесторів.
		Відповідно до статті 5(2) Угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом РФ про заохочення та взаємний захист інвестицій 1998 р.:
		«Розмір [компенсації за експропріацію] повинен відповідати ринковій вартості інвестицій, що експропріюються, безпосередньо до моменту експропріації або до того, як стало офіційно відомо про експропріацію, при цьому компенсація буде виплачуватися негайно з урахуванням процентів, що нараховуються з дати експропріації до дати виплати по процентній ставці для тримісячних депозитів у доларах США на Лондонському міжбанківському ринку (LIBOC) плюс 1 %, і буде такою, що ефективно реалізується та вільно переказується.»
		В опублікованих рішеннях міжнародних арбітражів, винесених відповідно до Угоди, що стосуються експропріації активів українських компаній в Криму, зокрема, в справі Stabil Oil (п. 266) зазначається, що «Справедлива ринкова вартість інвестиції це ціна, за якою актив змінить власника, чи точніше, «ціна […], за якою майно перейде до гіпотетичного зацікавленого і досвідченого покупця від зацікавленого і досвідченого продавця, що діятимуть чесно [на відстані витягнутої руки] на відкритому і без обмежень ринку, при цьому кожний діятиме без примусу купити чи продати і обидва будуть розумно обізнані про суттєві обставини.»
		Відповідно, компенсація за корпоративну квартиру в Сімферополі, що належала Stabil Oil і була експропрійована самопроголошеною «владою» Криму, була оцінена арбітражним судом (пункти 400-401) за ринковими цінами на подібну нерухомість в Сімферополі.
		Так, колегія суддів зазначає, що Український Парламент Законом № 1302-XIV від 15.12.1999 ратифікував Угоду між Кабінетом Міністрів України і урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій.
		В статті 5 Угоди передбачена відповідальність за експропріацію, традиційна для міжнародного права в цілому і міждержавних угод про захист інвестицій, зокрема. 
		Так, статтею 5 гарантовано, що інвестиції інвесторів однієї з Договірних Сторін, здійснені на території іншої Договірної Сторони, не будуть експропрійовані, націоналізовані або піддані мірам, рівним по наслідках експропріації (далі іменуються - експропріація), за винятком випадків, коли такі міри приймаються в суспільних інтересах в установленому законодавством порядку, не є дискримінаційними і супроводжуються виплатою швидкої, адекватної й ефективної компенсації.
		Частиною 2 статті 5 Угоди унормовано, що розмір даної компенсації повинен відповідати ринковій вартості інвестицій, що експропріюють, безпосередньо до моменту експропріації або до того, як стало офіційно відомо про експропріацію, при цьому компенсація буде виплачуватися негайно з урахуванням процентів, що нараховуються з дати експропріації до дати виплати по процентній ставці для тримісячних депозитів у доларах США на Лондонському міжбанківському ринку (LIBOC) плюс 1 %, і буде такою, що ефективно реалізується та вільно переказується.
		Загальновідомі численні судові процеси, ініційовані українськими суб`єктами господарювання проти Російської Федерації в інвестиційних арбітражах з приводу відшкодування збитків, понесених у зв`язку із окупацією півострова Крим Російською Федерацією. Найбільш відомими є справи АТ «Ощадбанк» проти РФ  Арбітражний трибунал у Парижі 26 листопада ухвалив рішення задовольнити вимогу щодо компенсації збитків в сумі 1,3 млрд. дол. США (https://www.epravda.com.ua/news/2018/11/26/643014/) та НАК «Нафтогаз України» проти РФ, в якій суд встановив, що сума компенсації повинна дорівнювати справедливій ринковій вартості активів Нафтогазу до моменту їхньої експропріації та присудив 5 млрд. дол. США позивачу (https://www.naftogaz.com/news/russia-pay-5bn- 
		Тобто, незважаючи на невизнання Україною і міжнародною спільнотою анексії Кримського півострову а, відтак, формальне (документальне) збереження статусу позивачів, як власників експропрійованого майна, міжнародні інвестиційні арбітражі приймають рішення про стягнення збитків, завданих експропріацією в сумі ринкової вартості захопленого майна.
		Аналогічно у подібному рішенні у справі Лоізіду проти Туреччини зазначено наступне:
		У 1974 р. внаслідок зростання напруги між грецькими та турецькими кіпріотами та приходу нової влади на Кіпрі Туреччина вторглася і захопила 37% території острова, обґрунтовуючи це відповідальністю, яку вона несла за захист прав турецьких кіпріотів. У 1983 р. уряд окупованих територій в односторонньому порядку оголосив незалежність і створення Турецької Республіки Північного Кіпру (далі - ТРПК), яка була визнана лише Туреччиною. Згодом після оголошення незалежності ТРПК грецькі кіпріоти почали звертатися до міжнародних та національних судів з метою відшкодування майнових втрат і порушень прав людини.
		У справі Лоізіду проти Туреччини, яку, серед багатьох інших, розглядав ЄСПЛ, заявниця, п. ОСОБА_1 ,  громадянка Кіпру. Вона виросла в Кіренії, на півночі Кіпру, де володіла ділянкою землі. У 1972 році вона одружилася та переїхала з чоловіком до Нікосії. Від 1974 року її не допускали до вищезгаданої власності у зв`язку з присутністю турецьких військ на території Кіпру.
		Справа Лоізіду застосовна до досліджуваних правовідносин в двох аспектах:
		1. Відповідальність держави Туреччина за дії самопроголошеної, невизнаної Турецької Республіки Північного Кіпру. ЄСПЛ вирішив, що Туреччина несе таку відповідальність. В нашій справі Російська Федерація несе відповідальність за дії так званої, самопроголошеної «ДНР».
		2. ЄСПЛ відхилив посилання на «нормативно-правові акти» ТРПК  Турецький уряд стверджував, що заявниця назавжди втратила право власності внаслідок дії ст. 159 Конституції Турецької Республіки Північного Кіпру, яка передбачала експропріацію власності в межах її кордонів, що вважалася залишеною після 13 лютого 1975 року. В нашій справі можливі посилання відповідача на «нормативні акти» «ДНР» також не можуть бути враховані при вирішенні спору.
		Стосовно компенсації збитків, то заявниця і не ставила питання про відшкодування вартості земельних ділянок. Посилаючись на звіт про оцінку вартості її майна та очікуваного від нього прибутку, вона вимагала 621 900 кіпрських фунтів як компенсацію матеріальних збитків за період з 22 січня 1990 року, дати приймання Туреччиною обов`язкової юрисдикції Суду по кінець 1997 року. Метод, використаний у звіті про оцінку, включав розрахунок ринкової ціни нерухомості станом на 1974 рік та її збільшення на 12% на рік для розрахунку вартості, яку мала б нерухомість, якби північна частина Кіпру не була окупована турецькою армією. Сума, заявлена як компенсація матеріальних збитків, є сукупністю орендної плати за землю, яка могла бути отримана в період 1990 1997 років, розраховану як 6% від оціночної ринкової вартості землі за кожний з цих років.
		Обрання того чи іншого способу захисту свого права є правом заявниці, те, що заявниця не вважає за потрібне ставити питання про відшкодування вартості захопленої власності не означає неправильність цього способу захисту.
		Крім того, комісія з міжнародного права Організації Об`єднаних Нації на своїй п`ятдесят третій сесії у 2001 році прийняла Проект статей про відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння «Проект ILC" (Додатки 1,2).
		Міжнародні суди, трибунали, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях посилаються на Проект статей про відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння.
		Так, у справі The Rompetrol Group N.V. v. Romania арбітражний трибунал ухвалив, що, хоча статті про відповідальність держав як і раніше мають статус проекту, «ступінь схвалення їх Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй і ступінь їх визнання у рамках подальшої міжнародної практики дає переконливі підстави для того, щоб використовувати цей проект статей у якості директивного документа для цілей винесення рішення по даній справі».
		У справі Conoco Phillips Petrozuata B.V., andothers v. Bolivarian Republicof Venezuela арбітражний трибунал вказав, що «в наступні рішення, включаючи постанови і рішення Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів, на регулярній основі включалися посилання на статті про відповідальність держав як на документ, кодифікуючий або декларуючий норми міжнародного звичаєвого права».
		У справі Hulley Enterprises Limited (Cyprus) v. The Russian Federation арбітражний трибунал зазначив, що застосоване судом матеріальне право також включає «принципи міжнародного права, у тому числі принципи, встановлені належним чином Комісією міжнародного права Організації Об`єднаних Націй у статтях про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння».
		У справі Samsonov v. Russia Європейський суд з прав людини постановив, що статті про відповідальність держав «кодифікували принципи відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння, що сформувалися в рамках сучасного міжнародного права».
		У справі Liseytseva and Maslov v. Russia Європейський суд з прав людини визнав статті про відповідальність держав і коментарі до них у якості «кодифікованих принципів, розроблених у рамках сучасного міжнародного права щодо відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння».
		У справі Likvidejama P/S Selga and Lucija Vasilevska v. Latvia Європейський суд з прав людини визнав статтю 2 статей про відповідальність держав і витяги з коментаря до неї актуальними положеннями міжнародного права. При оцінці відповідальності Латвії Суд, пославшись на статтю 2, зазначив, що обидві умови - привласнення поведінки державі і порушення міжнародно-правового зобов`язання - «є основоположними елементами відповідальності держави за міжнародним правом».
		Таким чином, з огляду на обов`язковість практики ЄСПЛ, при вирішення даного спору застосовними є положення статей про відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння, розроблені Комісією міжнародного права ООН і коментар до неї.
		Стаття 36 Проекту статей про відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння передбачає, що «Держава, відповідальна за міжнародно-противоправне діяння, зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну цим, наскільки така шкода не відшкодована реституцією. У коментарі №. 22 до статті 36 прямо вказано: Компенсація, яка відображає капітальну вартість майна, вилученого або знищеного в результаті міжнародного протиправного діяння, як правило, оцінюється на основі «справедливої ринкової вартості» втраченого майна.
		Так у відповідності до ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Постановою Уряду від 20.03.2022 N 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок №326). При цьому, визначення шкоди та збитків здійснюється за окремими напрямами, у тому числі такими як:
		16) втрати енергетичної інфраструктури напрям, що включає зруйновані газо-, нафтопроводи, лінії електропередачі, інші об`єкти енергетичної інфраструктури;
		18) економічні втрати підприємств напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
		Відповідно до пп. 18 п. 2 Порядку №326 економічні втрати підприємств, у тому числі господарських товариств,  це втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущена вигода від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
		Основні показники таких втрат, які при цьому оцінюють, це:
		- вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств;
		- вартість втрачених фінансових активів підприємств;
		- упущена вигода підприємств;
		- втрати підприємств від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
		16.05.2023 набув чинності наказ Міністерства енергетики України та Фонду державного майна України від 22 лютого 2023 року N 57/342, яким затверджена Методика визначення шкоди та збитків, завданих об`єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок збройної агресії Російської Федерації. 
		Відповідно до вживаних у вказаної Методики термінів:
		-об`єкти енергетичної інфраструктури - об`єкти підприємств, установ та організацій електроенергетичного, ядерно-промислового, вугільно-промислового та нафтогазового комплексів незалежно від форми власності, в тому числі, майно критичної інфраструктури, інші виробничі активи, які підлягають оцінці відповідно до цієї Методики;
		-втрачений об`єкт (актив) - об`єкт (актив), над яким внаслідок впливу зовнішніх факторів втрачено контроль з боку його власника (балансоутримувача) та/або який не може бути відновлений за його первісним місцем розташування.
		Таким чином і національне законодавство чітко і недвозначно підтверджує право позивача на відшкодування вартості майна, захопленого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
		З огляду на викладене, є доведеним факт відмови у доступі до власності та незаконної експропріації майна ПАТ «Донбасенерго» у розмірі, визначеному за результатами проведення комплексної судової-економічної експертизи та законність притягнення Російської Федерації до відповідальність за майнову шкоду у розмірі 470 017 459 грн., що є еквівалентом 12 853 034 дол. США.
		 
		Оскільки рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення майнової шкоди у вигляді додаткових витрат на оренду приміщення за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34а, у загальному розмірі 77 454 355,97 грн., еквівалент 2118056,36 доларів США не оскаржується в апеляційному порядку, колегія суддів рішення в цій частині не переглядає.
		Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України, є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
		З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2023 у справі № 905/839/22.
		Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ПАТ «Донбасенерго» (вх.№1472Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2023 у справі № 905/839/22 задовольнити.
		Рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2023 у справі № 905/839/22 скасувати в частині відмови у задоволені позовної вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі ринкової вартості нежитлових приміщень в розмірі 470 017 459, 00 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		Стягнути з Російської Федерації на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (84306, Донецька область, Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, буд.6; поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.34А, код ЄДРПОУ 23343582, п/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк») майнову шкоду у розмірі 470 017 459,00 грн.
		В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2023 у справі № 905/839/22 залишити без змін.
		Стягнути з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 302 525,00 грн.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. 
		Повний тест постанови апеляційного суду складено 17.11.2023.
		 
		Головуючий суддя М.М. Слободін
		 
		Суддя І.А. Шутенко 
		 
		Суддя П.В. Тихий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...