Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/17862/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2023. Зареєстровано: 18.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2023.

Номер судового провадження: 2/686/4801/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/17862/23
		Провадження № 2/686/4801/23 
		 
		           
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		9 листопада 2023  року                                   
		Хмельницький міськрайонний суд   Хмельницької області
		в складі: головуючого судді - Чевилюк З.А.
		за участі секретаря - Непийвода А.В., 
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача ОСОБА_2 
		представника відповідача Ленчика В.М. 
		розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в сумі 1250 000 грн.
		08.04.2016 року Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України було розпочато кримінальне провадження №42016000000000971 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.1 ст.203-2 КК України.
		12.10.2016 року Печерський районний суд у рамках справи №757/50045/16-к розглянув клопотання старшого слідчого з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України та надав дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання позивача. Обшук також проводився у службовому кабінеті позивача.
		В подальшому розпочате кримінальне провадження № 42016000000000971 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 203-2 КК України було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України зі зміною фабули.
		У зв`язку із здійсненням відносно позивача вказаного вище кримінального провадження
		20.10.2016року наказом начальника Головного управління Національної поліції України №326 о/с, внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення ( за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію») позивача було звільнено зі служби.
		В свою чергу, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від
		06.03.2017р. у справі №822/2141/16 було задоволено  адміністративний позов   ОСОБА_1  до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу та визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 20.10.2016 року №1107 «Про порушення службової дисципліни та притягнення до адміністративної відповідальності заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 20.10.2016 року №326 о/с про звільнення полковника поліції, заступника начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_1  зі служби  в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з 20.10.2016 року.
		22.05.2017 року позивача повідомлено про підозру та 02.06.2017 року був складений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000000971 від 08.04.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України.
		23.05.2017 року ухвалою Печерського районного суду у справі №757/28402/17-к позивача було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби, що забороняло позивачу залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 23 до 6 години строком на два місяці.
		Підтримання публічного обвинувачення у кримінально провадженні № 42016000000000971 з січня 2017 року по серпень 2018 року здійснювалось прокурорами Генеральної прокуратури України, водночас постановою Генерального прокурора України від
		23.08.2018року до складу групи включено прокурорів відділу процесуального керівництва кримінальних проваджень слідчих регіональної прокуратури - прокуратури Хмельницької області Намис`юка О.Б. та Мельничука М.І., які в подальшому також були змінені.
		Наказом ГУНП в Хмельницькій області №185/ос від 19.06.2020 року на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 р. у справі №822/2141/16 позивача було поновлено на посаді заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області з 20.10.2016 року.
		24.04.2023року Хмельницькою обласною прокуратурою в особі прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Хмельницької обласної прокуратури Анатолія Данилишена було постановлено відмовитись від підтримання        державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 42016000000000971 від 08.04.206року за обвинуваченням позивача ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 3. ст. 191 Кримінального кодексу України.,  з мотивів відсутності  доказів, які  б підтверджували факти вчинення  ОСОБА_1  інкримінованих   правопорушень за ч.2 ст.190, ч.3.ст.191 КК України. 
		У зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, потерпілі ОСОБА_4  заявою від 01.05.2023 року,  ОСОБА_5  та ОСОБА_6  заявами від12.05.2023 року, повідомили суд про своє небажання підтримувати обвинувачення ОСОБА_1 в суді, не заперечували щодо відмови від підтримання обвинувачення прокурором. 12.05.2023 року ОСОБА_7 , потерпілий у даному кримінальному провадженні, подав заяву відповідно до якої клопотання прокурора про відмову від обвинувачення просив задовольнити та відмовився від підтримання приватного обвинувачення.
		23.05.2023 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області було постановлено кримінальне провадження з обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України по справі № 686/10978/17 - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
		При цьому, до позивача у період з 23.05.2017 року по 23.07.2017 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби з особистими зобов`язаннями. Також за місцем проживання позивача проводились обшуки, вилучались особисті речі (мобільний телефон та планшет «IPad»), які станом на момент звернення з позовом позивачу не повернуто.
		Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №.42016000000000971 від 06.04.2016 року відносно позивача були проведені негласні слідчі (розшукові) дії у вигляді: аудіо-, відеоконтролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронного технічного засобу; спостереження за особою; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, а тако;к аудіо-, відеоконтролю місця, шляхом таємного проникнення в нього, у тому числі з використанням технічних засобів. Тобто, органом досудового розслідування було безпідставно обмежено позивача у свободі пересування, праві приватної власності, порушено таємницю спілкування та право на недоторканість житла, знехтувано повагою до сімейного життя, що є порушенням конституційних гарантій наданих кожному громадянину.
		Обшук місця проживання 19.10.2016 року, а також інші слідчі дії були проведені, на той час, підлеглими позивача, які зловтішались та намагались принизити його гідність, що завдало йому значних душевних страждань та створило сильну емоційну напругу.
		Під час обшуку у службовому кабінеті, а також при обшуку за місцем проживання позивача супроводжував спецпідрозділ у масках та зі зброєю, як особливо небезпечного злочинця чи вбивцю, хоча на той момент позивачу не було оголошено підозри.
		Усе це відбувалось в присутності колег та підлеглих.
		Під час знаходження під домашнім арештом за місцем проживання позивача у смт. Кельменці, Чернівецької області співробітники МВС, які були його підлеглими за часи перебування на посаді начальника Кельменецького РВ УМВС України в Чернівецькій області, здійснювали перевірку дотримання мною вимог ухвали про обрання запобіжного заходу та намагались у будь-який спосіб принизити честь та гідність позивача.
		Звільнення позивача з поліції, а також розголос справи погіршив його соціальний статус, ділову репутацію. Здійснення кримінального провадження призвело до втрати посади та роботи, яку він любив та на тривалий час позбавило можливості влаштуватись на іншу гідну роботу. Це було обумовлено тим, що у витязі з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ще станом на 22.06.2023 року вказувалось, що 22.05.2017 року Генеральною прокуратурою України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України. Кримінальне провадження N942016000000000971 06.06.2017 року направлено до суду з обвинувальним актом. Зважаючи на вказану обставину, при спробі влаштуватись на гідну роботу, яка відповідає його фаху та звичкам до позивача одразу було зверхнє та підозріле ставлення, що зумовлювало відмову у працевлаштуванні.
		Процес поновлення позивача на посаді заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області після ухвалення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2017 р. у справі №822/2141/16 тривав більше 3-х років, з огляду на бездіяльність роботодавця, що зумовило необхідність ініціювання низки судових процесів.
		Вказане вище, також не могло не вплинути на взаємовідносини з сім`єю. Батько, ОСОБА_8 , який вкладав свої сили та гроші в його навчання та розвиток, знаючи, що позивач досягнув гідного кар`єрного рівня у системі правоохоронних органах занадто емоційно та тяжко переніс здійснення відносно позивача кримінального провадження, звільнення його з правоохоронних органів, компрометування імені позивача, у зв`язку з чим захворів та ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер.
		Загальна кількість судових засідань у кримінальній справі № 686/10978/17 склала більше 100 (ста). Усі ці судові засідання позивач був змушений відвідувати, що призводило до емоційного вигорання, стресу, витрачання коштів на адвоката та переїзди.
		Внаслідок того, що у період карантину позивачу постійно потрібно було прибувати до міста Хмельницький за судовими викликами, в той час як позивач проживав у Чернівецький області, він захворів на Covid-19, який був ускладнений двобічною пневмонією, що призвело стаціонарного лікування в період з 25.10.2021 р. по 09.11.2021 р. із перебуванням у реанімаційному відділення.
		Внаслідок безпідставно ініційованого відносно позивача кримінального провадження журналістами були опубліковані компрометуючи позивача статті, які також викликали душевний біль та осоромили перед суспільством.
		Вважає, що вищевказані дії органів досудового розслідування є протиправними та такими, що завдали позивачу істотної моральної шкоди, що зумовило звернення до суду з метою компенсації душевних страждань та втрат.
		В судовому  засіданні  позивач та його  представник  підтримали позов  та наполягали  на його задоволені. Відповідачі подали письмові відзиви  на позов, зауваживши про  безпідставність та  необґрунтованість  позову, просили відмовити у  задоволені позову. Представник органів прокуратури вказав, що кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав, заявлений розмір моральної шкоди є необґрунтованим. У відзиві прокуратури зазначено, що фактично відповідач перебував під слідством 71 місяць з 22.05.2017 року.Якби він і мав право на відшкодування моральної шкоди, то розрахунок його був би наступний 71 місяць х6700(середній заробіток)=475700 грн. У письмовій відповіді на відзив та в судовому засіданні представник позивача зауважив, що в постанові про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні №4201600000000971 від 08.04.2016, прокурор вказавна те,що`дослідивши під час судового розгляду зібрані у кримінальному провадженні докази, вислухавши показання потерпілого, свідків, обвинуваченого, прокурор дійшов до переконання, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.190,ч.3ст.191 КК України, не знайшло свого підтвердження в частині доведення способу заволодіння грошовими коштами та наявності усіх ознак інкримінованих злочинів. Інкримінований обвинуваченому спосіб заволодіння чужим майном шляхом шахрайських дій, а саме зазначений у обвинувальному акті спосіб заволодіння-обман, тобто повідомлення недостовірної інформації, не знайшов свого підтвердження у суді. В ході судового слідства та за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження доказів, які б підтверджували факти вчинення інкримінованих ОСОБА_1 у обвинувальному акті кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.191 КК України не встановлено». Вказані обставини також підтверджені ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23.05.2023 року у справі №686/10978/17.Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04.07.2023 року, у справі №727/7635/21 вказала, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів , що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
		Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню.
		Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
		Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР)підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешті на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриттякримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04.07.2023 року, у справі №727/7635/21 вказала, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів , що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
		Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
		Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі№ 242/4741/16-ц).
		Відповідно достатті 2 ЦК Україниучасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставістатті 1176 ЦК Україниє держава Україна.
		Згідно з ч.1 ст. 177 ЦКдержава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Безспірне списання коштів Державного бюджету України на підставі рішення суду згідно з пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України здійснюється саме Державною казначейською службою України.
		Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		Відповідно до роз`яснень, що викладені в п.9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023року визначено у сумі 6700 грн..
		Судом встановлені наступні факти та відповідаючи їм правовідносини.
		08.04.2016 року Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України було розпочато кримінальне провадження №42016000000000971 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.1 ст.203-2 КК України.
		12.10.2016 року Печерський районний суд у рамках справи №757/50045/16-к розглянув клопотання старшого слідчого з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України та надав дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання позивача. Обшук також проводився у службовому кабінеті позивача.
		В подальшому розпочате кримінальне провадження № 42016000000000971 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 203-2 КК України було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України зі зміною фабули.
		У зв`язку із здійсненням відносно позивача вказаного вище кримінального провадження
		20.10.2016року наказом начальника Головного управління Національної поліції України №326 о/с, внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення ( за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію») позивача було звільнено зі служби.
		В свою чергу, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від
		06.03.2017р. у справі №822/2141/16 було задоволено  адміністративний позов   ОСОБА_1  до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу та визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 20.10.2016 року №1107 «Про порушення службової дисципліни та притягнення до адміністративної відповідальності заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 20.10.2016 року №326 о/с про звільнення полковника поліції, заступника начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_1  зі служби  в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з 20.10.2016 року.
		22.05.2017 року позивача повідомлено про підозру та 02.06.2017 року був складений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000000971 від 08.04.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України.
		23.05.2017 року ухвалою Печерського районного суду у справі №757/28402/17-к позивача було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби, що забороняло позивачу залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 23 до 6 години строком на два місяці.
		Підтримання публічного обвинувачення у кримінально провадженні № 42016000000000971 з січня 2017 року по серпень 2018 року здійснювалось прокурорами Генеральної прокуратури України, водночас постановою Генерального прокурора України від
		23.08.2019року до складу групи включено прокурорів відділу процесуального керівництва кримінальних проваджень слідчих регіональної прокуратури - прокуратури Хмельницької області Намистюка О.Б. та Мельничука М.І., які в подальшому також були змінені.
		Наказом ГУНП в Хмельницькій області №185/ос від 19.06.2020 року на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 р. у справі №822/2141/16 позивача було поновлено на посаді заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області з 20.10.2016 року.Виконання рішення суду здійснювалось близько трьох років.
		24.04.2023року Хмельницькою обласною прокуратурою в особі прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Хмельницької обласної прокуратури Анатолія Данилишена було постановлено відмовитись від підтримання        державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 42016000000000971 від 08.04.2016року за обвинуваченням позивача ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 3. ст. 191 Кримінального кодексу України,  з мотивів відсутності  доказів, які  б підтверджували факти вчинення  ОСОБА_1  інкримінованих   правопорушень за ч.2 ст.190, ч.3.ст.191 КК України. 
		У зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, потерпілі ОСОБА_4  заявою від 01.05.2023 року,  ОСОБА_5  та ОСОБА_6  заявами від12.05.2023 року, повідомили суд про своє небажання підтримувати обвинувачення ОСОБА_1 в суді, не заперечували щодо відмови від підтримання обвинувачення прокурором. 12.05.2023 року ОСОБА_7 , потерпілий у даному кримінальному провадженні, подав заяву відповідно до  якої клопотання прокурора про відмову від обвинувачення просив задовольнити та відмовився від підтримання приватного обвинувачення.
		23.05.2023 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області було постановлено кримінальне провадження з обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК України по справі № 686/10978/17 - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Загальний строк проведення попереднього, досудового та судового слідства 86 місяців.
		Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.
		Оцінивши всі обставини справи, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним переслідуванням органами досудового розслідування. Загальний строк проведення попереднього, досудового та судового слідства 86 місяців, тривалість поновлення на роботі близько трьох років,неможливість належного працевлаштування, стрес та переживання, яких зазнав позивач у зв`язку з проведеними щодо нього заходами органами слідства є очевидними та підтвердженими матеріалами справи.
		Щодо розміру моральної шкоди, то її розмір обраховується відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначається виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом що становить 86 х6700 грн.=576200 грн. Моральна шкода у розмірі 576200 грн. є достатнім та об`єктивними еквівалентом компенсації позивачу завданої неправомірними діями відповідачів.
		Саме позитивне вирішення спору є елементом   моральної компенсації позивачу, способом сатисфакції. 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,12,13,76,89,110,141,258,259,263-265 ЦПК України, ст.56 Конституції України, ст.ст.15,16,1176 ЦК України, 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задоволити частково.
		Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 576 200 грн..
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
		Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідачі:Офіс Генерального прокурора, м.Київ, вул.Різницька 13/15, код 00034051.
		Хмельницька обласна прокуратура, м.Хмельницький, пров.Військоматський 3, код02911102.
		Державна казначейська служба України, м.Кииїв, вул.Бастіонна 6, код 37567646.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2023 року.
		 
		Суддя З.А.Чевилюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...