Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/45899/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них.
Надіслано судом: 20.11.2023. Зареєстровано: 21.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2023.
Дата набрання законної сили: 21.12.2023
Номер судового провадження: 51455/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		20 листопада 2023 року м. Рівне№460/45899/22
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
		 Головне управління ДПС у Волинській області доФізична особа-підприємець ОСОБА_1  про стягнення фінансових санкцій, -В С Т А Н О В И В:
		Головне управління ДПС у Волинській області (далі  позивач) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі  відповідач) про стягнення фінансових санкцій у сумі 6800,00грн.
		Позов обґрунтовано тим, що у відповідача існує заборгованість в розмірі 6800,00 грн., по адміністративним штрафам та штрафних санкціях за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який виник на підставі рішення про застосування фінансових санкцій від 22.07.2022 №000291-09. Дане рішення відповідач не оскаржувала, фінансову санкцію не сплатила, відтак зазначена сума набула статусу податкового боргу. За таких обставин, заборгованість по фінансових санкціях підлягає стягненню у судовому порядку.
		Ухвалою суду від 24.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
		Копію ухвали від 24.11.2022 відповідач отримала 12.12.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк відповідач відзив та будь-які документи чи пояснення з приводу позову суду не надала.
		Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Отже, зважаючи на те, що відповідач ні відзиву, ні будь-яких доказів у спростування позову у встановлений строк не подала, то судом справу вирішено на підставі наявних матеріалів.
		З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
		Відповідач з 06.09.2017 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області (основний вид діяльності «47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами»), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		За даними позивача за відповідачем рахується податковий борг у сумі 6800,00грн за рішенням про застосування фінансових санкцій №000291-09 від 22.07.2022 відповідно до абзацу чотирнадцятого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.
		Копія вказаного рішення була скерована відповідачу згідно із супровідним листом від 26.07.2022 №7115/6/03-20-09-01-06 та вручена 02.08.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Доказів оскарження рішення про застосування фінансових санкцій в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.
		Сума штрафних санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачена.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
		Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
		Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР).
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону №481/95-ВР, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: особам, які не досягли 18 років.
		За приписами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
		Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 17 Закону №481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. У разі невиконання суб`єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
		Пунктом Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, (далі - Порядок №790), передбачено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій зокрема є: матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		Пунктами 10, 11 Порядку №790 передбачено, що у разі невиконання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду. Суми фінансових санкцій, стягнені відповідно до цього Порядку, зараховуються до бюджету згідно із законодавством.
		Згідно із пунктом 13 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін в установленому законодавством порядку.
		Судом встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій від 22.07.2022 №000291-09 у сумі 6800,00грн прийнято на підставі матеріалів адмінсправи Камінь-Каширського РВП НУНП у Волинській області від 24.01.2022.
		Зазначене рішення у встановленому порядку не скасоване та є чинним.
		На момент розгляду справи судом, доказів сплати чи часткового погашення заборгованості в сумі 6800,00грн. відповідачем не надано.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач свій податковий обов`язок не виконав.
		При цьому, суд вважає, що Закон № 481/95-ВР не пов`язує відповідальність суб`єкта господарювання з тим, хто саме здійснив правопорушення, в даному випадку продаж тютюнових виробів не повнолітній особі (офіціант, бармен, продавець чи інший працівник господарської одиниці), а визначає, що необхідною умовою для відповідальності суб`єктів господарювання, передбаченої частиною 2 статті 17 Закону N 481/95-ВР, є факт реалізації тютюнових виробів особі, яка не досягли 18 років.
		Згідно з підпунктами 20.1.19., 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України; контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
		Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про наявність боргу відповідачем не надано, а судом не здобуто, тому суд дійшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
		Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI).
		Статтею 4 Закону України №3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду з вимогою майнового характеру, ціна позову становить 6800грн. отже, судовий збір, відповідно до приписів Закону України №3674-VI підлягав сплаті в розмірі 2481,00гривень.
		Оскільки позивачем при поданні даного позову не сплачено судовий збір, який підлягав сплаті, суд вважає за необхідне стягнути з останнього в дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 2481,00грн. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов Головного управління ДПС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій задовольнити.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету заборгованість з фінансових санкцій у розмірі 6800,00грн та перерахувати: на рахунок UA218999980314000561000003560, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, одержувач коштів: ГУК у Волин.обл/смт.Маневичі/21081500, ідентифікаційний код одержувача: 38009371.
		Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ ВП 44106679) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 2481,00грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 
		 
		Учасники справи:
		Позивач - Головне управління ДПС у Волинській області (м-н Київський, 4,м. Луцьк,Волинська область,43010, ЄДРПОУ/РНОКПП 43143484) 
		Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ) 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Д.Є. Махаринець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...