Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9933/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2023. Зареєстровано: 22.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" листопада 2023 р.           Справа№ 910/9933/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Агрикової  О.В.
		суддів:            Мальченко А.О. 
		          Козир Т.П. 
		 
		Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
		за участю представників сторін:
		від прокурора - Греськів В.В.,
		від відповідача 1 - Брильовська О.Р.,
		від відповідача 2 - Гринюк В.Г.,
		вільні слухачі - ОСОБА_4,
		       ОСОБА_5,
		       ОСОБА_6,
		       ОСОБА_7,
		       ОСОБА_8,
		       ОСОБА_9,
		       ОСОБА_10,
		       ОСОБА_11,
		розглянувши апеляційну скаргу
		Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 (повний текст рішення складено 13.03.2023)
		у справі № 910/9933/20 (суддя Балац С.В.)
		За позовом прокурора Львівської області в інтересах держави
		до: 
		1.          Львівської обласної державної адміністрації
		2.          Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ"
		про визнання недійсним розпорядження, договору та застосування наслідків недійсного правочину, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У 2020 році прокурор Львівської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" про:
		- визнання недійсним розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки" № 844/0/5-19 від 07.08.2019 року, яким вирішено продати товариству з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" земельну ділянку площею 15,1563 га (кадастровий номер: 4623387200:02:000:0294), що розташована за межами населеного пункту с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області;
		- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2019 року № 1876, укладений між Львівської обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ", посвідчений приватним нотаріусом Юзвою В.Я. на підставі якого відчужено земельну ділянку площею 15,1563 га (кадастровий номер: 4623387200:02:000:0294), застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом скасування запису № 33043713 від 02.09.2019 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ «УЗЛІССЯ» на вказану земельну ділянку та повернення її в державну власність.
		В обґрунтування позову прокурор посилався не те, що земельні ділянки водного фонду не можуть перебувати у приватній власності, що свідчить про невідповідність рішення про відчуження земельної ділянки водного фонду у приватну власність чинному законодавству. Оскільки договір купівлі-продажу був укладений на підставі незаконного рішення, то він є недійсним та не створює будь-яких правових наслідків, що є підставою в тому числі для застосування реституції.
		Рішенням господарського суду м. Києва від 08.07.2021 року у справі № 910/9933/20 (суддя Усатенко І.В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції мотивовані тим, що спірна земельна ділянка складається з земель віднесених до категорії земель рекреаційного призначення, і не містить земель водного фонду, при укладенні спірного договору не було порушено вимог чинного законодавства, зокрема статті 59 Земельного кодексу України. Перебування у приватній власності земель рекреаційного призначення не суперечить земельному законодавству.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.08.2022 року рішення господарського суду м. Києва від 08.07.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року скасовано, справу № 910/9933/20 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		Постанова суду касаційної інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не врахували висновки, які наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17, від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 30.05.2018 року у справі №    469/1393/16-ц, від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц та у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19 щодо застування положень статей 59, 60 Земельного кодексу України з урахуванням вимог статті 79 ГПК України у подібних правовідносинах. Також суд касаційної інстанції зазначив, що суди не встановили правовий режим спірної земельної ділянки з урахуванням положень статей 1, 3, 4 Водного кодексу України, не з`ясували та не перевірили дотримання порядку та законності її передання у власність Товариству, правових підстав для такого передання. Суди не надали правової оцінки доводам прокурора про те, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги, є землями водного фонду України, та не надали оцінки доказам на підтвердження цих доводів, тому висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки" № 844/0/5-19 від 07.08.2019 року, яким вирішено продати товариству з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" земельну ділянку площею 15,1563 га (кадастровий номер: 4623387200:02:000:0294), що розташована за межами населеного пункту с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2019 року № 1876, укладений між Львівської обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ", посвідчений приватним нотаріусом Юзвою В.Я. на підставі якого відчужено земельну ділянку площею 15,1563 га (кадастровий номер: 4623387200:02:000:0294). Скасовано запис про право власності № 33043713 від 02.09.2019 року внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Присуджено до стягнення солідарно з Львівської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" на користь Львівської обласної прокуратури 114 772 грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору, а також, солідарно з Львівської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" на користь Київської міської прокуратури 401 702 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором надано належні та допустимі докази того, що на належній Товариству на праві власності земельній ділянці наявний ставок площею 9,2065 га., що відносить таку земельну ділянку до земель водного фонду, а тому оспорюване розпорядження (про продаж земельної ділянки на якій розміщений ставок площею 9,2065 га.) прийняте Львівської обласної державної адміністрації всупереч приписам частини 2 статті 59 Земельного кодексу України (яка дозволяє передавати у власність замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів). Також місцевий господарський суд зазначив, що оскаржуваний правочин укладено на підставі оспорюваного розпорядження, яке визнане недійсним в судовому порядку, такий правочин підлягає визнанню недійсним на підставі приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить положенню частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (зміст правочину суперечить приписам частини 2 статті 59 Земельного кодексу України). Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що запис про право власності Товариства на земельну ділянку від 02.09.2019 року № 33043713 підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки зазначені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, поданим відповідачем доказам та положенням чинного законодавства України. Крім того, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, оскільки при його ухваленні були суттєво порушені норми як матеріального, так і процесуального права. Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не взято до уваги, що предметом спору у даній справі є одна земельна ділянка площею 15,1563 га, кадастровий №4623387200:02:000:0294. Нібито «ставок», про який вказує Прокурор, займає значно меншу площу, і хоча Прокурором не надано до суду доказів та не зазначено, що конкретно є землею водного фонду, а де межі землі рекреаційного призначення, чи вся земельна ділянка площею 15,1563 га є землею водного фонду, чи все ж землею рекреаційного призначення, місцевий господарський суд не розбираючись, вирішив, всупереч усім шести висновкам експертиз, віднести всю земельну ділянку, площею 15,1563 га до землі водного фонду.  Також, оскільки цільове призначення земельної ділянки - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель: землі рекреаційного призначення, спірну земельну ділянку не віднесено до земель водного фонду. Відтак, з огляду на те, що рішення про відчуження було прийнято з приводу земельної ділянки з категорії земель рекреаційного призначення, в складі якої відсутні землі водного фонду, то приймаючи спірне розпорядження Львівська обласна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства України. Натомість, суд першої інстанції, повністю проігнорував фактичне цільове призначення спірної земельної ділянки, а також не надав правову оцінку доказам, поданим відповідачем. Скаржник наголошує, що ним доведено факт того, що на земельній ділянці загальною площею 15,1563 га розташовано спортивний майданчик для занять різними видами спорту на відкритому повітрі, в тому числі споруда загальною площею в 9,2 га для занять водними видами спорту. Основне призначення спортивного майданчика забезпечувати активний відпочинок відвідувачів ТОВ «Узлісся». Зі змісту висновків експертів вбачається, що досліджувана споруда має статус замкненого штучно створеного елемента довкілля, в якому зосереджуються води, оскільки він не зв`язаний з будь-якими поверхневими водними об`єктами, а його живлення (наповнення) відбувається завдяки водоносним (підземним) горизонтам, які утворюють на території об`єкта значну кількість джерел, що забезпечують його функціонування. Відтак, на думку скаржника належних доказів того, що на спірній земельній ділянці є землі водного фонду чи розміщена водойма, яка згідно чинного законодавства обліковується у Державному водному кадастрі чи Державному земельному кадастрі суду надано не було. Крім цього, скаржник вважає, що позивачем не обґрунтовано та належними доказами не доведено підстави для звернення з позовом щодо визнання недійсним розпорядження та договору в цілому, тобто щодо всієї площі відчуженої земельної ділянки. Натомість, прокурор не посилається і не доводить тих обставин, що вся площа спірної земельної ділянки складається з земель водного фонду, а отже, відсутні підстави в будь-якому випадку для визнання недійсними розпорядження договору щодо всієї спірної земельної ділянки. Також скаржник вважає, що жодного паспорту водного об`єкта, який би знаходився на території спірної земельної ділянки складено відповідно до вимог чинного законодавства немає. Отже, оскільки, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2019 року №1876, укладений між Львівською обласною державою адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся", посвідчений приватним нотаріусом Юзвою В.Я. є дійсним, то відсутні підстави для реституції, про яку заявлено позивачем шляхом скасування запису про право власності та повернення земельної ділянки в державну власність. Крім цього скаржник зазначає, що з 16.01.2020 року, тобто на час подання позову та розгляду цієї справи, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак місцевий господарський суд не може застосувати заявлений позивачем спосіб судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав. З огляду на неможливість застосування наслідків недійсності оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту, доходимо висновку про неможливість задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Також скаржник вважає, що прокурор мав дослідити невжиття Перимишлянською районною державною адміністрацію заходів щодо захисту прав та інтересів держави, та, відповідно звертатися з позовом у даній справі в інтересах держави в особі цього органу, однак уповноваженим органом прокурор визначив Львівську обласну державну адміністрацію, а тому відсутні підстави стверджувати, що прокурор довів наявність причин для звернення до суду саме прокуратури, у зв`язку з чим суд першої інстанції мав залишати позовну заяву у даній справі без розгляду.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору  у розмірі 172 158 грн. 11 коп. та подання до суду доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі.
		11.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської обласної прокуратури надійшла заява на виконання ухвали з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9933/20.
		31.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/9933/20.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 року, у зв`язку з відпусткою судді Тищенко А.І., сформовано для розгляду справи №910/9933/20 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: ОСОБА_1, Мальченко А.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року у справі №910/9933/20 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року у справі №910/9933/20, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року у справі №910/9933/20 та призначено розгляд справи на 12.07.2023 року.
		13.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		14.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ", відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.
		22.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Львівської обласної державної адміністрації, відповідача-1 у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 року клопотання Львівської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.
		04.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ", відповідача-2 у справі, надійшла відповідь відзив на апеляційну скаргу.
		12.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ", відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про зупинення провадження та клопотання про призначення експертизи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року оголошено перерву в судовому засіданні на 06.09.2023 року.
		20.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Львівської обласної прокуратури надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
		03.08.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Львівської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи, заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
		10.08.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ", відповідача-2 у справі, надійшли докази по справі.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 року, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/9933/20 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
		04.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ", відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про доповнення переліку (кількості та змісту) питань на вирішення судової експертизи, до якого додані робочій проект реконструкції гідроспоруд та берегового укріплення зі створенням спортивного майданчику для занять спортом.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року клопотання про зупинення провадження у справі №910/9933/20 залишено без задоволення та оголошено перерву в судовому засіданні до 27.09.2023 року.
		19.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Львівської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
		22.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшло колективне звернення працівників відповідача-2.
		26.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про зупинення провадження у справі.
		27.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської міської прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю прокурора в іншому судовому засіданні.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 року розгляд справи №910/9933/20 відкладено на 11.10.2023 року. 
		Судове засідання, призначене на 11.10.2023 року не відбулось у зв`язку з відрядження судді Козир Т.П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року розгляд справи призначено на 08.11.2023 року.
		В судовому засіданні 08.11.2023 року з`явились всі представники сторін, які надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги та клопотання заявлених відповідачем 2. Представник відповідача 2 підтримав заявлені раніше клопотання та доводи апеляційної скарги, наголошував, що на території спірної земельної ділянки розташоване не озеро, не об`єкт водного фонду, а спортивний майданчик для занять спортом на відкритому повітрі з влаштуванням обхідного колектора І, ІІ, VІІ загальною площею 92 065 м.кв. Прокурор заперечував проти задоволення клопотань та доводів апеляційної карги, представник відповідача 1 поклався на розсуд суду у вирішенні спору по суті та розгляду клопотань.
		Крім того, представником відповідача 2 у судовому засіданні заявлено усне клопотання про витребування доказів в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України. Дане клопотання залишено колегією суддів  без розгляду на підставі ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.
		Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №910/9933/20 до набрання законної сили рішення по адміністративній справі №380/16448/23 колегія суддів зазначає наступне.
		В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що у Львівському окружному адміністративному суді здійснюється розгляд справи №380/1648/23 за позовом ТОВ «Узлісся» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про:
		- визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо складання акту №239-ДК/133 від 15.09.2020 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки;
		- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області утриматись від вчинення дій спрямованих на проведення перевірки суб`єкта господарювання - ТОВ «Узлісся» та належної йому на праві приватної власності споруди - спортивного майданчика для занять спортом на відкритому повітрі загальною площею 92  065 кв.м., що розташована в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 4623387200:02:000:0292, 4623387200:02:000:0293, 4623387200:02:000:0294;
		- скасування акту №239-ДК/133 від 19.05.2020 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області.
		Відтак, заявник звертає увагу, що серед доказів, якими позивач обґрунтував свої вимоги у даній справі, та на підставі яких суд першої інстанції прийняв своє рішення був акт №239-ДК/133 від 19.05.2020 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, складений Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. Таким чином, на думку заявника, у адміністративній справі №380/16448/23 вирішуватиметься питання, що стосується підстав заявлених у господарській справі вимог, від яких залежить можливість розгляду даної господарської справи, а відтак і прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. В своєму клопотання заявник посилається на п. 5, ч. 1, ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно з ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема:
		5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 5, ч. 1, ст. 227 Господарського суду України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
		Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
		Водночас, заявляючи клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення адміністративної справи №380/16448/23 заявником не надано суду належним чином завіреної копії позовної заяви, відтак суд позбавлений можливості з`ясувати пов`язаність справ та встановити чи розглядаються в іншій справі обставини без яких вирішення даної справи є неможливим.
		В той же час, на переконання колегії суддів, матеріали справи містять усі необхідні документи для встановлення обставин, що мають значення для даної справи та акт №239-ДК/133 від 19.05.2020 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, складений Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області не є єдиним доказом, на якій посилається прокурор в обґрунтування позову, стверджуючи, що предметом спірного розпорядження та договору купівлі продажу є земельна ділянка, яка відноситься до земель водного фонду.
		Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що обставини даної справи суд може встановити самостійно шляхом дослідження всіх наявних у справі доказів.
		Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду адміністративної справи №380/16448/23, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №910/9933/20.
		З огляду на те, що у справі №910/9933/20 достатньо матеріалів справи для встановлення всіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №380/16448/23.
		Щодо клопотання про призначення судової інженерно-екологічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідач 2 в суді першої інстанції не звертався до суду з відповідним клопотанням, натомість використав своє право надавши в місцевому господарському суді сім висновків експертиз.
		Відповідно до ч. 1, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
		1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		Колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. У противному випадку це є затягуванням справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
		Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.
		Відповідач 2 в обґрунтування необхідності проведення інженерно-екологічної експертизи зазначає, що для детального та точного встановлення обставин щодо того, чи є об`єкт, який розташований на спірних земельних ділянках штучно створеним майданчиком для зайняття водними видами спорту та чи відповідає об`єкт технічній документації, на підставі якої він був створений необхідно призначення судової експертизи. 
		На розгляд експерта відповідач 2 просить поставити наступні питання:
		- Чи підтверджується документально дані щодо створення, спорудження (будівництва) та експлуатації Споруди - спортивного майданчика для занять спортом на відкритому повітрі з влаштуванням обхідного колектора І, 1, VII загальною площею 92065 кв. м., що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, яка розташована за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, село Стрілки, хутір Ріпище, нормам екологічного, водного та земельного законодавства?          
		- Чи знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623387200: 02:000:0294          об`єкт  нерухомого майна - споруда - спортивний майданчик для занять спортом на           відкритому повітрі відповідно до Топографо-геодезичної зйомки 06.2023 р.? 
		- Чи наявні на земельній ділянці з кадастровим номером 46233872 1.03:000-0294 інші інженерні           споруди?
		- Яке функціональне призначення споруди - спортивного майданчику для занять спортом на відкритому повітрі, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294?  Чи може вищевказана споруда використовуватись за іншим функціональним призначенням? Яким чином здійснюється регулювання рівня води в споруді?
		- Чи розташована споруда - спортивний майданчик для занять спортом на відкритому повітрі, запроектована робочим проектом «Реконструкція гідроспоруд та берегового укріплення зі створенням спортивного майданчику для занять спортом на відкритому повітрі (відкритого плавального басейну) в межах земельної ділянки з кадастровим           номером 4623387200:02:000:0294 ?
		Для дослідження відповідачем 2 долучено до клопотання робочий проект «Реконструкція гідроспоруд та берегового укріплення зі створенням спортивного майданчику для занять спортом на відкритому повітрі (відкритого плавального басейну).
		Однак, колегія суддів зауважує, що факт будівництва (спорудження) підтверджується документацією щодо будівництва об`єкта нерухомості, в тому числі і проектною документацією, та введення даного об`єкта в експлуатацію. Проектна документація на стадії «Проект» або «Робочий проект» може розроблятись на окрему чергу та бути затвердженою у встановленому порядку. Склад та зміст проектної документації об`єктів будівництва на всіх стадіях проектування визначаються згідно з будівельними нормами і мають бути достатніми для оцінки проектних рішень та їх реалізації.
		Робочий проект «Реконструкція гідроспоруд та берегового укріплення зі створенням спортивного майданчику для занять спортом на відкритому повітрі (відкритого плавального басейну) відноситься до стадії проектування під час будівництва об`єкта нерухомості та не є основним доказом, якій підтверджує факт будівництва та знаходження збудованого майна в межах спірної земельної ділянки.
		Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявні висновки експертів, а саме висновок державної експертизи землевпорядної документації від 12.02.2019 року №401-19 (т.1, а.с. 243-244), висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №21647/20-41 від 23.11.2020 року (т.2, а.с. 52-69), висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №21644/20-44 від 27.11.2020 року (т.2, а.с. 71-87), висновок експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою №21643/20-41 від 10.11.2020 року (т.2, а.с. 89-109), висновок експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою №21646/20-41 від 12.11.2020 року (т.2, а.с. 110-130), висновок №05/21 судової гідротехнічної експертизи від 10.04.2021 року (т.3, а.с. 20-26), висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №21649/20-41 від 04.03.2021 року. (т.2, а.с. 189-222).
		У зазначених вище висновках експертів в більшій мірі було дослідження чимало питань щодо спірних питань, водночас заявником не було зазначено та доведено щодо не відповідності даних у вказаних вище висновках експертів.
		Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що заявником не вказано та не доведено належними та допустимими доказами, які саме обставини вказують на необхідність проведення саме інженерно екологічної експертизи, а матеріали справи місять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення.
		Колегія суддів повторює, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 17.07.2018 року у справі №910/4071/17.
		Як було зазначено вище, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами докази, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Отже, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення всіх обставин справи, а питання наведені в клопотанні, по суті не відносяться до обставин щодо яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, відтак, клопотання про призначення судової інженерно-екологічної експертизи колегією суддів відхиляється.
		Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації від 07.11.2003 року №545 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Узлісся" на території Стрілківської сільської ради" вирішено надати в оренду ТОВ "Узлісся земельну ділянку загальною площею 15,4412 га, в тому числі земельну ділянку зайняту спорудами стаціонарної рекреації площею 0,2798 га та для рекреаційних цілей площею 15,1614 га, що розташовані за межами села Стрілки в урочищі "Ріпище", на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 20.11.2003 року. (т.1, а.с. 14, 15-16).
		В матеріалах справи також наявне розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації від 11.04.2007 року №199 "Про продовження ТОВ "Узлісся терміну оренди земельних ділянок на території Стрілківської сільської ради", яким вирішено продовжити термін оренди вищезазначених земельних ділянок на 25 років. На підставі зазначеного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки від 23.05.2007 року. (т.1, а.с. 17).
		Також, 25.11.2009 року між Перемишлянською районною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся" був укладений договір оренди водного об`єкту № 24, відповідно до якого на підставі договору оренди землі від 23.05.2007 року було передано в строкове платне користування водне дзеркало ставу площею 9,2065, розміщеного за межами с. Стрілки (т.1, а.с. 23-27), строком на 22 роки до 25.11.2031 року.
		До матеріалів справи долучено акт прийому-передачі водного об`єкта оренди від 25.11.2009 року. (т.1, а.с. 28).
		Розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації № 254 від 10.07.2018 року "Про затвердження детального плану території з метою розширення території рекреаційного призначення будівництва та обслуговування об`єктів на території урочища Ріпище, Стрілківської сільської ради (за межами населеного пункту) с. Стрілки, Перемишлянського району затверджено детальний план території з метою розширення території рекреаційного призначення за заявою ТОВ "Узлісся" на підставі протоколу громадських слухань від 19.06.2018 року та протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради № 28 від 05.07.2018 року. (т.1, а.с. 229).
		Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області № 32-13-0.28-632/171-18 від 01.11.2018 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) про кількісні характеристики земельних ділянок рекреаційного призначення на території Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області (станом на 01.01.2016) всього в адміністративно-територіальному підпорядкуванні ТОВ "Узлісся" с. Стрілки забудовані землі (землі призначення) - 6,2347 га, води (ставки) - 9,2065 га з усіх земель 15,4412 га - землі рекреаційного призначення. (т.1, а.с. 237).
		Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 25.09.2018 року №986/0/5-18 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано ТОВ «Узлісся» дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною загальною площею 15,4412 га, розташованих за межами населеного пункту на території Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. (т.1, а.с. 228).
		Крім цього, угодою від 15.11.2018 року  про дострокове розірвання договору оренди водного об`єкта № 24 від 25.11.2009 року на підставі Розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації від 15.11.2018 року № 420 за взаємною згодою сторін було достроково розірвано договір № 24 від 09.11.2009 року. (т.1, а.с. 184, 185).
		Об`єкт оренди повернутий орендодавцю на підставі акту (долучений до матеріалів справи, т.1, а.с. 186), відповідно до якого орендар (відповідач) передає, а орендодавець (Перемишлянська районна державна адміністрація Львівської області) приймає дзеркало ставу площею 9,2065 га.
		Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 11.03.2019 року №НВ-4608896192019 земельна ділянка, кадастровий номер 4623387200:02:000:0294, розташована у Львівській області, Перемишлянського району, Стрільківської сільської ради, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площа - 15,1563 га, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 25.10.2018 року, Перемишлянський РВВ Львівської РФ Центру ДЗК Ривак Р. Я. (т.1, а.с. 217-218).
		В матеріалах справи наявний також кадастровий план земельної ділянки, що є додатком до витягу. (т.1, а.с. 219).
		Крім того, відповідач-1 долучив до матеріалів справи проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ "Узлісся" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Земельна ділянка розташована: Львівська область, Перемишлянський район, Стрілківська сільська рада. (т.1, а.с. 224-266) щодо земельної ділянки загальною площею 15,4412 га.
		Висновком № 10 від 17.01.2019 року Відділу містобудування та архітектури Перемишлянської районної державної адміністрації про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ "Узлісся" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення погоджено проект землеустрою. (т.1, а.с. 235). Розмір земельної ділянки 15,1563 га, 0,2010 га, 0,0839 га.
		Також, висновком Держгеокадастру про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки  від 23.01.2019 року № 572/82-19 погоджено проект землеустрою ТОВ "Узлісся" земельної ділянки, розташованої у Львівській області, Перемишлянського району, Стрільківської сільської ради. (т.1, а.с. 236).
		Проект землеустрою також був погоджений Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (№ 31-2051/0/2-18 від 21.11.2018 року). (т.1, а.с. 241).
		До матеріалів справи долучено лист Державного агентства водних ресурсів України № 17 від 18.01.2019 року (від 29.01.2019 № 27/ЛВ/21-19) адресований Перемишлянському районному виробничому відділу Львівської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру". З питання погодження проекту землеустрою зазначено, що земельні ділянки в межах прибережних смуг можуть належати до будь-якої категорії земель. В матеріалах проекту запроектована до відведення земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення (довідка відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області  № 32-13-0.28-632/171-18 від 01.11.2018). Враховуючи викладене, повідомлено, що погодження проектів землеустрою, в яких земельну ділянку не віднесено до земель водного фонду, не належить до компетенції Держводагентства. (т.1, а.с. 239-240).
		Розпорядженням голови Львівської ОДА від 29.03.2019 року №269/0/5-19, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 15,1563 га (кадастровий № 4623387200:02:000:0294), 0,2010 га (кадастровий № 4623387200:02:000:0293) та 0,0839 га (кадастровий № 4623387200:02:000:0242) (загальна площа 15,4412 га), розташовані за межами с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області із зміною цільового призначення на "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення". (т.1, а.с. 34).
		Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 10.05.2019 року №445/0/5-19 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки» внесено зміни до п. 1 договору оренди земельної ділянки, зазначеного в пункті 1 цього розпорядження, виклавши його в такій редакції:
		« 1. Львівська обласна державна адміністрація на підставі ст. 122 Земельного кодексу України надає, а ТОВ «Узліясся» приймає в оренду земельні ділянки загальною площею 15,4412 га, з них земельні ділянки площею 15,1563 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0294), площею 0,2010 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0293) та площею 0,0839 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0292), що розташовані за межами населеного пункту с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення терміном на 25 років». (т.1, а.с. 206).
		Також, 16.05.2019 року Львівська обласна державна адміністрація (сторона 1), Перемишлянська районна державна адміністрація (сторона 2) та ТОВ «Узлісся» (сторона 3) уклали додаткову угоду (про зміну сторони договору «орендодавця») до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Юзвою В.Я., приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу, 23.05.2007 року за реєстровим №1162, інше речове право (оренда) на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.04.2019 року, номер запису про інше речове право: 31328856, 31330136, 13127895. (т.1, а.с. 207-208).
		Відповідно до п. 3 вказаної вище додаткової угоди передбачено, що сторона 1 та сторона 3, враховуючи розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 29.03.2019 року №269/0/5-19 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною цільового призначення , домовились викласти пункт 1 основного договору оренди у наступній редакції:
		«Львівська обласна державна адміністрація на підставі ст. 122 Земельного кодексу України надає, а ТОВ «Узліясся» приймає в оренду земельні ділянки загальною площею 15,4412 га, з них земельні ділянки площею 15,1563 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0294), площею 0,2010 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0293) та площею 0,0839 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0292), що розташовані за межами населеного пункту с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення терміном на 25 років».
		Також відповідно до п. 4 вищевказаної додаткової угоди визначено, що всі інші умови договору сторона 1 та сторона 3 погодили залишити без змін і підтверджують свої зобов`язання по ньому.
		Одночасно колегія суддів звертає увагу, що п. 5.1. договору оренди земельної ділянки від 20.11.2003 року встановлено обмеження на земельній ділянці у зв`язку з наявністю на ній водоохоронної зони (озера).
		Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 04.06.2019 року № 571/0/5-19 ТОВ "Узлісся" було надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки зазначених вище земельних ділянок. Згідно рецензії на оцінку земельної ділянки кадастровий № 4623387200:02:000:0294 вартість вказаної земельної ділянки становить 7 231 071, 00 грн. (т.1, а.с. 37).
		ТОВ «Узлісся» є власником комплексу будівель профілакторію, об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Стрілки, хутір Ріпище. Будинок 1 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 31.07.2019 року № 175767235). (т.1, а.с. 258-261).
		Позивачем також до матеріалів справи долучено паспорт ставка № 50 від 26.07.2002 року, який розташований в с. Стрілки, урочище "Ріпище", площею 9,2065 га, тип ставка - русловий, джерело живлення - канал, в басейні річки Дністер. (т.1, а.с. 20-22).
		07.08.2019 року Львівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 844/0/5-19 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення", яким зобов`язано: продати ТОВ "Узлісся" земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 15,1563 (кадастровий № 4623387200:02:000:0294, КВЦПЗ - 07.01), що розташована за межами населеного пункту с. Стрілки на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за ціною 7  231 071, 00 грн. без розстрочення платежу; Перемишлянську районну державну адміністрацію від імені Львівської обласної державної адміністрації укласти договір купівлі-продажу відповідно до вимог чинного законодавства. (т.1, а.с. 38).
		02.09.2019 року між Львівською обласною державною адміністрацією, від імені якої діяла Перемишлянська районна державна адміністрація, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного округу Юзвою В.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1876, відповідно до п. 1.1 якого продавець продав, а покупець купив, без зміни цільового призначення земельну ділянку площею 15,1563 га, кадастровий № 4623387200:02:000:0294, котра належить продавцю на праві державної власності, що підтверджується витягом № 164776616 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Практикою А.Г., державним реєстратором комунального підприємства "Реєстрація" Львівської області, 24.04.2019 року. (т.1, а.с. 39-41).
		Цільове призначення земельної ділянки - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель: землі рекреаційного призначення. Місце розташування земельної ділянки: за межами населеного пункту с. Стрілки, Перемишлянського району, Львівської області на території Стрілківської сільської ради, яка входить в Об`єднану територіальну громаду Бібрської міської ради (п. 1.2 договору).
		Відповідно до п. 2.2 договору, сторони оцінюють покупку в - 7 231 071, 00 грн. і підтверджують, що згадана ціна є реальною та такою, що не є нижчою ринкової вартості.
		Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, що долучений до матеріалів справи, складеного Львівською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся" сторона-1 передала з державної власності, а сторона-2 прийняла у приватну власність земельну ділянку площею 15,1563 га, кадастровий № 4623387200:02:000:0294, розташовану за межами населеного пункту с. Стрілки на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області. (т.1, а.с. 42).
		Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.09.2019 року було внесено відповідний запис № 33043713 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" на земельну ділянку кадастровий № 4623387200:02:000:0294, площею 15,1563 га. (т.1, а.с. 43-44).
		Згідно додатку до листа Перемишлянської районної державної адміністрації від 08.09.2020 року № 01-21/2004 поінформовано, що доручення Львівської обласної державної адміністрації від 25.04.2013 року № 31, від 08.08.2016 року № 70/0/6-16, а також матеріали інвентаризації/обстежень ставків/водойм на території Стрілківської сільської ради (за межами населеного пункту) за період 2002 року, 2008 року, 2011 року, 2016 року та письмові докази затвердження/погодження таких матеріалів Львівською обласною державною адміністрацією в райдержадміністрації відсутні. (т.1, а.с. 177).
		Прокуратурою було надано лист Басейнового управління водних ресурсів річок західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 11.05.2021 року № 19221-21, в якому зазначено, що відсутність водних об`єктів на геопорталі не означає їх фактичну відсутність на місцевості. Згідно відомості інвентаризації водних об`єктів Перемишлянського району станом на 01.09.2016 року складеної на виконання доручення Львівської ОДА від 08.08.2016 року № 70/0/6-16 за межами населеного пункту с. Стрілки наявні землі водного фонду, паспорт ставка № 50, площею 9,2065 га, цільове призначення водного об`єкта - рекреація, орендар ТОВ "Узлісся". (т.3, а.с. 52-54).
		Окрім цього, прокурором також доданий до матеріалів справи лист Басейнового управління водних ресурсів річок західного Бугу та Сяну державного агентства водних ресурсів України від 05.10.2022 року № 09/1465 (т.5, а.с. 12), в якому, зокрема, зазначено наступне: 
		"Згідно інвентаризації водних об`єктів, проведеної на виконання доручення Кабінету Міністрів України, а саме п. 5 Плану організації виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року "Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади", введеного в дію Указом Президента України від 29 квітня 2021 року № 180, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів 19 травня 2021 року (протокол № 66), на території Бібрської ТГ за межами с. Стрілки обліковується водний об`єкт площею водного дзеркала 9,2065 га.
		Паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого, затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року № 99, для даного водного об`єкту не розроблявся.
		Враховуючи те, що доступ до водного об`єкту, який розташований на приватній земельній ділянці з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294 за межами с. Стрілки Бібрської ТГ Львівського району, обмежений, анкета водного об`єкта складалася комісією на основі даних попередніх інвентаризацій водних об`єктів, ГТС та паспорта № 50 (2002 року).
		В результаті проведених інвентаризацій встановлено, що даний водний об`єкт - це русловий ставок на річці Біла з розташованими на ньому гідротехнічними спорудами".
		Отже, спір у даній справі на думку прокурора виник у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка має в своєму складі землі водного фонду, оскільки на ній розташовано об`єкт водного фонду площею більше 3 гектарів, якій може перебувати у юридичних осіб тільки на праві оренди. Зазначені обставини зумовлюють протиправність оспорюваного розпорядження, недійсність оспорюваного правочину та, як наслідок, скасування внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності Товариства на земельну ділянку.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного
		За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються положення частин 1, 2 статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Статтею 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).
		Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). 
		Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема поверхневі води - штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.
		За змістом статті 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
		Пунктами "а", "б" частини першої статті 58 Земельного кодекс України та статтею 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать земельні ділянки, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
		Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (частина 2 статті 88 Водного кодексу України, частина 2 статті 60 Земельного кодексу України).
		Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
		Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
		Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності передбачені положеннями частини другої статті 59 Земельного кодексу України, а саме, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
		Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60- 62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного кодексу України.
		Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
		Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. За змістом статті 59 Земельного кодексу України та статті 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, та фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, Верховний Суд зазначив: "З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки як ділянки водного фонду, що не могла передаватися у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій правильно виснували про те, що і передання цієї ділянки у приватну власність нібито із земель сільськогосподарського призначення, і подальша зміна її цільового призначення на землі громадської забудови є протиправними. Вимоги прокурора про визнання рішень № 10 і № 31 незаконними та скасування у частині є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника. Задоволення судами цих вимог є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки."
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №    487/10128/14-ц, за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, висловлено таку правову позицію: "Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил)."
		Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 Земельного кодексу України, статтею 88 Водного кодексу України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
		Системний аналіз наведених норм законодавства та правових висновків по подібним правовідносинам дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 469/1393/16-ц, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки.
		За усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (постанова від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, на яку посилається скаржник).
		На земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту, можуть встановлюватися прибережні захисні смуги, які надаються в користування лише для цілей, визначених статями 59, 60 Земельного кодексу України та статями 85, 88- 89 Водного кодексу України, тому під час розгляду справ щодо надання у власність земельних ділянок на яких розташовані водні об`єкти, судам належить встановити, чи знаходиться земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги (незалежно від цільового призначення та категорії земельної ділянки), чи дотримано порядок її надання у власність.
		Місцевий господарський суд погодився з доводами прокурора, що на спірній земельній ділянці розміщена водойма - площею 9,2065 га, що свідчить про те, що ця ділянка є землями водного фонду.
		Даний висновок підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з яких вбачається  наступне.
		Спірна земельна ділянка перебувала в оренді Товариства з 2003 року та згідно з умовами договору оренди на Товариство було покладено обмеження щодо використання земельної ділянки через наявність на ній озера та водоохоронної зони (пункт 5.1 договору). (т.1, а.с. 15-16).
		При цьому, колегія суддів підкреслює, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 23.05.2007 року, з врахуванням додаткової угоди від 16.05.2019 року, в оренду передається земельна ділянка площею 15,1563 га (кадастровий № 4623387200:02:000:0294) відповідно до якої діють обмеження згідно з п. 5.1. договору щодо її використання у зв`язку з наявністю водного об`єкта на ній. 
		Колегія суддів також звертає увагу, що на підстави договору оренди землі між Перемишлянською районною державною адміністрацією та Товариством було укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення №24, згідно з пунктом 1.1. якого, орендодавець на підставі договору оренди землі від 23.05.2007 року передав, а Товариство прийняло в строкове платне користування водне дзеркало ставу площею 9,2065 га, розміщеного за межами с. Стрілки Перемишлянського району, для рибогосподарських потреб та рекреаційних цілей, що також підтверджується актом прийому-передачі від 25.11.2009 до договору оренди водного об`єкта № 24. (т.1, а.с. 23-27).
		Колегія суддів, відхиляє доводи відповідача 2, що даній договір не може бути взятий до уваги, оскільки він укладався під впливом помилки, оскільки, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання договору оренди водного об`єкта загальнодержавного значення №24 недійсним відповідачем 2 до суду не надано.
		Крім того, довідка ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 01.11.2018 року № 32-13-0.28-632/171-18 державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем) про кількісні характеристики земельних ділянок рекреаційного призначення надана відповідачем 2 також підтверджує, що станом 01.01.2016 року на спірній земельній ділянці наявний ставок площею 9,2065 га. (т.1, а.с. 237)
		Також колегія суддів звертає увагу, що у пункті 2.5 Пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки зазначено "води, землі під ставами площею 9,2065 га на абрисі, плані відведення, кадастровому плані земельної ділянки - позначення "став", що також підтверджує наявність водного об`єкту на спірній земельній ділянці. (т.1, а.с. 224-266).
		До того ж, актом перевірки Управління з контролю за використанням охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 19.05.2020 року підтверджено факт наявності водного об`єкту на спірній земельній ділянці та віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а також вибуття її з державної власності усупереч вимогам законодавства. (т.1, а.с. 46-53).
		Позивачем також до матеріалів справи долучено копію паспорт ставка № 50 від 26.07.2002 року, який розташований в с. Стрілки, урочище "Ріпище", площею 9,2065 га, тип ставка - русловий, джерело живлення - канал, в басейні річки Дністер. (т.1, а.с. 20-22). 
		Крім того матеріали справи місять анкети стану водного об`єкта (ставка) в Пермишлянському районі Львівської області площею 9,2 га, що перебуває в оренді ТОВ «Узлісся». (т.3, а.с. 67-70).
		Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 12.02.2019 року №401-19 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «Узлісся» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення не повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам. (т.1, а.с. 244).
		Матеріали справи містять акт встановлення та узгодження меж землекористування ТОВ «Узлісся» від 21.12.2018 року (т.1, а.с. 231-233) та план відведення земельної ділянки на яких знаходиться - став.
		В матеріалах справи також наявний лист Державного агентства водних ресурсів України від 05.05.2021 року №09/876 (т.3,а.с. 52-53) в якому зазначено наступне:
		«На земельній ділянці з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294 згідно даних інвентаризації ставків та водоймищ Львівської області 2002 року (Розпорядження голови Львівської ОДА від 21.02.2002 року №141) був розташований ставок площею дзеркала 7,5 га. Відповідно до вказаного розпорядження був складений паспорт ставка (від 26.07.2002 року), за даними якого: тип ставка - русловий, джерело живлення - канал, площа дзеркала - 7,5 га, призначення ставка - рибогосподарські потреби, рекреація.
		ТОВ «Узлісся» листом від 02.10.2013 звернулося до Львівського облводресурсів (БУВР Західного Бугу та Сяну) внести зміни в паспорт, а саме: джерело живлення - річка Біла, площа дзеркала - 9,2065 га, призначення ставка - спортивна риболовля.
		Також, вказаний ставок був включений в інвентаризації водних об`єктів 2008 (Розпорядження голови Львівської ОДА від 24.01.2008 року №32/0/5-08), 2011 (Розпорядження голови Львівської ОДА від 23.09.20011 року №982/0/5-11), 2013 (Доручення Львівської ОДА від 25.04.2013 № 31), 2016 (Доручення Львівської ОДА від 08.08.2016 № 70/0/6-16) років. Наявні матеріали по ставку, який розташований в ур. Ріпище с. Стрілки Перемишлянського району додаються.
		На вказану земельну ділянку між Перемишлянською районною державною адміністрацією та ТОВ «Узлісся» були укладені договір оренди землі від 31.05.2007 року терміном на 25 років та договір оренди водного об`єкта № 24 від 25.11.2009 року терміном на 22 роки.
		Паспорт водного об`єкта розташованого на вище вказаній земельній ділянці, порядок розроблення якого затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року № 99, Держводагентством України не погоджувався.
		В Басейновому управлінні водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну відсутня інформація щодо зміни статусу і стану водного об`єкту, який розташований в с. Стрілки Перемишлянського району за кадастровим номером 4623387200:02:000:0294.
		Відповідно до положення про Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну управління надає пропозиції Держводагентству України щодо наповнення державного водного кадастру за розділом «Поверхневі водні об`єкти».
		Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» від 04.10.2016 року № 1641-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року № 372 внесено зміни до Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 року № 413.
		Зокрема, зазначеними змінами передбачено, що розділ «Поверхневі води» державного водного кадастру доповнюється частиною щодо обліку поверхневих водних об`єктів. Повноваження щодо ведення розділу «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів покладено на Держводагентство України.
		Відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС наразі розроблено геопортал «Водні ресурси України», в якому міститися інформація про розташування та межі поверхневих водних об`єктів за такими дескрипторами: для річок - довжиною більше 10 км, для озер - площею більше 0,5 км2 (знаходиться за таким посиланням: http://193.42.111.76:81). На сьогодні, інших вимог щодо обліку поверхневих водних об`єктів не існує.
		Разом з цим, відсутність водних об`єктів на геопорталі не означає їх фактичну відсутність на місцевості.»
		Також, як вже було вище зазначено, прокурором доданий до матеріалів справи лист басейнового управління водних ресурсів річок західного Бугу та Сяну державного агентства водних ресурсів України від 05.10.2022 року № 09/1465 (т.4, а.с. 235), в якому, зокрема, зазначено наступне: 
		"Згідно інвентаризації водних об`єктів, проведеної на виконання доручення Кабінету Міністрів України, а саме п. 5 Плану організації виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року "Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади", введеного в дію Указом Президента України від 29 квітня 2021 року № 180, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів 19 травня 2021 року (протокол № 66), на території Бібрської ТГ за межами с. Стрілки обліковується водний об`єкт площею водного дзеркала 9,2065 га.
		Паспорт водного об`єкта, порядок розроблення та погодження якого, затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року № 99, для даного водного об`єкту не розроблявся.
		Враховуючи те, що доступ до водного об`єкту, який розташований на приватній земельній ділянці з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294 за межами с. Стрілки Бібрської ТГ Львівського району, обмежений, анкета водного об`єкта складалася комісією на основі даних попередніх інвентаризацій водних об`єктів, ГТС та паспорта № 50 (2002 року).
		В результаті проведених інвентаризацій встановлено, що даний водний об`єкт - це русловий ставок на річці Біла з розташованими на ньому гідротехнічними спорудами". (т.5, а.с. 12).
		Відповідач 2 в свою чергу вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами знаходження у складі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, земельної ділянки водного фонду у заявленому позивачем розмірі, оскільки рішення про відчуження було прийнято з приводу земельної ділянки з категорії земель рекреаційного призначення, в складі якої відсутні землі водного фонду, то приймаючи спірне розпорядження Львівська обласна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень, та згідно чинного законодавства. За таких умов на думку відповідача 2 відсутні підстави для визнання розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки" № 844/0/5-19 від 07.08.2019 року.
		В підтвердження своїх тверджень відповідач 2 посилається на висновки семи експертиз, які були долучені ним до матеріалів справи.
		Ретельно дослідивши висновки експертів, колегія суддів зазначає наступне.
		В матеріалах справи наявний висновок експерта №21643/20-41 від 10.11.2020 року відповідно до якого на вирішення експертизи поставлено питання чи відповідає проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ «Узлісся» вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. (т.2, а.с. 89-109).
		За результатами досліджень проекту на відповідність вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам з питань землеустрою і землекористування в дослідницької частині експертизи, встановлено, наступне:
		«Згідно із відомостями проекту в межах земельної ділянки кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, площею 15,1563 га, розташована водойма. В переліку обмежень та обтяжень щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, площею 15,1563 га, відсутні відомості щодо водоохоронних обмежень на використання цієї земельної ділянки. На час розроблення проекту вказані земельні ділянки перебували в оренді ТОВ "Узлісся" на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.05.2007 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 31.05.2007 року за №04:07:457:000076 (далі - договір 2007), укладеного між ТОВ "Узлісся" Перемишлянською районною державною адміністрацією Львівської області. Згідно із підпунктом 5.1. пункту 5 договору 2003 року та підпунктом 5.1. пункту 5. договору 2007 року (копія договору 2007 року наявна в складі проекту), у зв`язку із наявністю водоохоронної зони (озеро), на земельній ділянці забороняється розорювання земель, зберігання та застосування пестицидів і добрив, випасання худоби, миття та обслуговування транспортних засобів, влаштування звалищ сміття, гноєсховища, скотомогильника, скидання неочищених стічних вод, недопустимість замивання та засипка заплавних озер і стариць. 
		Вказані обмеження визначені статтею 61 Земельного кодексу України та статтями 87, 89 Водного кодексу України для прибережних захисних смуг та водоохоронних зон. Відсутність в переліку обмежень та обтяжень щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, площею 15,1563 га, відомостей щодо водоохоронних обмежень на використання цієї земельної ділянки, не є істотним недоліком, який впливає на результати заходів передбачених проектом, оскільки відомості про зазначені обмеження вказані в інших документах та матеріалах, які є складовими проекту, і наявні обмеження на використання даної земельної ділянки визначені законодавством України. 
		Згідно із відомостями проекту, зокрема, графічних матеріалів земельної ділянки з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, площею 15,1563 га, в межах цієї земельної ділянки розташована водойма. З урахуванням інформації в підпункті 5.1. пункту 5 договору 2003 та підпункті 5.1. пункту 5 договору 2007, водойма, яка відображена на графічних матеріалах земельної ділянки кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, площею 15,1563 га, є озером. Тобто, в проекті вказана суперечлива інформація щодо наявності чи відсутності водного об`єкту в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, площею 15,1563 га, та його виду (у разі наявності в межах земельної ділянки водного об`єкту). Відповідно до даних геопорталу у межах запитуваної ділянки водні об`єкти відсутні. Разом з цим, відсутність водних об`єктів на геопорталі не означає їх фактичну відсутність на місцевості. Крім того, станом на 25.08.2020 року паспорти водних об`єктів у межах запитуваної ділянки на погодження до Держводагенства не надходили. Виходячи і наведеного, наявність суперечливої інформації в проекті щодо наявності/відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623387200:02:00:0294, площею 15,1563 га, водного об`єкту, його виду, та не погодження проекту Державним агентством водних ресурсів України, не є істотним недоліком, який впиває на результати заходів, які передбачені цим проектом землеустрою.
		Також вказаним вище висновком зазначено, що якщо в межах земельної ділянки, яка розпорядженнями Голови Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області від 07.11.2003 року №545 та від 11.04.2007 року №199 за основним цільовим призначенням віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, розташований водний об`єкт, то на частину цієї земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт, крім режиму використання земель рекреаційного призначення поширюється режим використання земель водного фонду.»
		Враховуючи мотивувальну частину висновку експерта №21643/20-41, колегія суддів дійшла висновку, що експертом на підставі документів зроблено висновок, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623387200:02:000:0294, площею 15,1563 га розташована водойма, однак зроблено помилковій висновок, що наявність суперечливої інформації в проекті не є істотним недоліком, який впливає на результати заходів, які передбачені цим проектом землеустрою. 
		Крім цього, колегія суддів зазначає, що висновок експертизи №21643/20-41 спростовується наявним в матеріалах справи висновком державної експертизи землевпорядної документації від 12.02.2019 року (т.1, а.с. 243) в якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТзОВ «Узлісся» яке зареєстроване за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, село Стрілки, хутір Ріпище, 1 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення земельна ділянка розташована: Львівська область, Перемишлянський район, Стрілківська сільська рада не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. (т.1, а.с. 244).
		У висновку експерта №21646/20-41 від 12.11.2020 року на вирішення судової експертизи поставлено питання чи відбулась зміна цільового призначення/категорії земель при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ «Узлісся». ( Т2 а.с. 110-110).
		На аркуші 16 вказаного вище висновку експерта підтверджено наявність на спірній земельній ділянці водного об`єкта.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що мотивувальна (дослідницька) частина висновку майже дублює висновок експерта №21643/20-41 та вказує на підтвердження матеріалами проекту, наявності на земельній ділянці водного об`єкта.
		Одночасно, колегія суддів критично ставиться до висновку експерта №21646/20-41, що за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ «Узлісся», основне цільове призначення (категорія) та цільове призначення (вид використання) земельних ділянок не змінено виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
		З назви Проекту вбачається, що він розроблений щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, але фактичної зміни цільового призначення не відбулось, що зазначено у висновку даної експертизи.
		При цьому, колегія суддів бере до уваги довідку від 23.04.2019 року №13-0.28-100/112-19 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відділу Перемишлянського районі, кадастровий номер 462337200:02:000:0015 змінений на 462337200:02:000:0294 при реєстрації земельної ділянки площею 15,1563 га, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на території Стрілківської сільської ради за межами населеного пункту. (т.2, а.с. 159). 
		Колегія суддів підкреслює, що на земельній ділянці з кадастровим номером 462337200:02:000:0015 були наявні обмеження щодо її використання, у зв`язку з наявністю водного об`єкта, що підтверджується вищезазначеними доказами, однак, такі обмеження не зареєстровані за земельної ділянкою з кадастровим номером 462337200:02:000:0294.
		Також, в матеріалах справи наявний висновок №05/21 судової гідротехнічної експертизи від 10.04.2021 року. (т. 3, а.с. 25-26).
		На вирішення експерта поставлено такі питання:
		« 1. Чи наявний/відсутній природно чи штучно створений елемент довкілля загальнодержавного значення, в якому зосереджено води (водний об`єкт) на земельній ділянці площею 15,1563 га, кадастровий номер 4623387200:02:000:0294, яка розташована за межами населеного пункту Стірлки Перемишлянського району Львівської області?
		2. Чи потрібно встановлювати прибрежно-захисну смугу для об`єкта, що розміщений на земельній ділянці площею 15,1563 га, кадастровий номер 4623387200:02:000:0294? Чи є необхідність у будівництві обхідного колектору на земельній ділянці?
		3. Яке призначення об`єкта?
		4. Чи відповідає Паспорт ставка №50 від 26.07.2002 року вимогам земельного, водного законодавства та іншим нормативно-правовим актам України?
		5. Якою документацією повинна підтверджуватись наявність водного об`єкта на земельній ділянці, кадастровий номер 4623387200:02:000:0294, відповідно до норм законодавства станом на дату прийняття розпорядження голови Львівської ОДА від 07.08.2019 року №844/0/5-19?»
		Зазначеним висновком встановлено, що на земельній ділянці площею 15,1563 га, кадастровий номер 4623387200:02:000:0294, яка розташована за межами населеного пункту Стрілки Перемишлянського району Львівської області, відсутній елемент довкілля загальнодержавного значення, в якому зосереджуються води. Наявна споруда, як штучний елемент довкілля, в якому зосереджуються води, не зв`язаний з будь-якими природними і штучними водними об`єктами. Одночасно даним висновком встановлено, що з 2013 року наявність водного об`єкту на земельній ділянці підтверджується згідно Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, який затверджено наказом Мінекології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.2012 року, що являється основним документом який засвідчує наявність водного об`єкта на конкретній території. До паспорта додаються ситуаційний план водного об`єкта, план водного. об`єкта М 1:500 - 1:2000, плани та розрізи всіх основних елементів гідровузла (водопідвідних, водорегулювальних, водоскидних, водовідвідних), повздовжній профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи в характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води (п. 4.8 Наказу).
		Колегія суддів критично ставиться до вказаного вище висновку з наступних підстав.
		Експерти дійшли висновків про те, що на спірній земельній ділянці «відсутній природний елемент довкілля загальнодержавного значення, в якому зосереджуються води», разом з тим, встановили, що на такій земельній ділянці наявний «штучний елемент довкілля, в якому зосереджуються води».
		Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).
		Виходячи зі змісту вказаних термінів «штучний елемент довкілля, в якому зосереджуються води», що розташований на спірній ділянці - це водний об`єкт.
		В п. 2 заключної частини висновку експерти дійшли хибного переконання (яке прямо суперечить вимогам чинного законодавства та дослідницькій частині висновку), що «в зв`язку з відсутністю на досліджуваній земельній ділянці природного водного об`єкту встановлювати прибережно-захисні смуги не потрібно».
		Згідно з положеннями ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
		Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховиш та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Прибережні захисні смути встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.
		Закон прямо вказує, що прибережні захисні смуги встановлюються, як на водних об`єктах природного, так і штучного походження.
		Відтак, п. 2 заключної частини Висновку прямо суперечить ст. ст. 1, 88 Водного кодексу України.
		У п. 3 заключної частини Висновку експерти стверджують, що «досліджуваний об`єкт - це споруда, призначена для відпочинку та занять спортом на відкритому повітрі, в т.ч. водними видами спорту».
		Отже, в даному висновку експерти зазначають, що на земельній ділянці площею 15,1563 га розташовано спортивний майданчик для занять спортом на відкритому повітрі, в тому числі споруда загальною площею 9,2 га для занять водними видами спорту.
		Водночас, даний висновок протирічить зібраним у матеріалах справи доказам, які підтверджують, що на земельній ділянці загальною площею 9,2 га знаходиться об`єкт водного фонду (т.1, а.с. 20, т.3, а.с. 71, 67-69, т.1, а.с. 15-16, 23-27, 28, 237, 184-185, 231-232, т.3, а.с. 152-153, т.1, а.с. 207-208, т.5, а.с. 12). Одночасно, в матеріалах справи наявний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 12.02.2019 року №401-19 (т.1, а.с. 243-244) яким зазначено пропозицію уточнити категорію земельних ділянок з врахуванням водного об`єкту, який розташований на земельній ділянці та долучити погодження передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України; на графічних матеріалах відобразити межі прибережної захисної смуги водного об`єкта відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України. Даним висновком також визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТзОВ «Узлісся» яке зареєстроване за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, село Стрілки, хутір Ріпище, 1 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення земельна ділянка розташована: Львівська область, Перемишлянський район, Стрілківська сільська рада не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.
		Пункти 4 та 5 експертного висновку № 05/21 виходять за межі дослідження судової гідротехнічної експертизи, оскільки питання відповідності паспорта ставка вимогам чинного законодавства відноситься до правових питань, які не можуть бути предметом висновку експерта. (ч. 2, ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).
		Щодо висновку експерта №21647/20-41 від 23.11.2020 року колегія суддів зазначає, що дослідженню підлягає документація з оцінки земель «Звіт про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки площею 15,1563 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0294). яка підлягає продажу у власність (викупу) ТОВ «Узлісся». Даним висновком встановлено, що документація з оцінки земель «Звіт про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки площею 15,1563 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0294), яка підлягає продажу у власність (викупу) ТОВ «УЗЛІССЯ» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та знаходиться за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Стрілки (за межами населеного пункту)», розроблена Приватним підприємством «ЕКСПЕРТ-ТУР-ПРОЕКТ» у 2019 році, прошита, частково пронумерована, скріплена печаткою «ЕКСПЕРТ-ТУР-ПРОЕКТ» за підписом директора ПП «ЕКСПЕРТ-ТУР-ПРОЕКТ» З. Бачинської, відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, що діяли на дату його складання. (т.2, а.с. 52-69).
		Однак, колегія суддів звертає увагу, що дана експертиза не надає відповіді чи відноситься спірна земельна ділянка до земель водного фонду чи ні, тому не береться колегією суддів до уваги.
		На вирішення експертизи №21644/20-44 від 27.11.2020 року було поставлено питання «Чи відповідає Детальний план території з метою розширення території рекреаційного призначення, будівництва та обслуговування об`єктів на території урочища Ріпище, Стрілківської сільської ради (за межами населеного пункту) с. Стрілки Перемишлянського району, змісту містобудівної документації законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, а також вимогам завдань з розроблення містобудівної документаці?». (т.2, а.с. 71-87).
		Однак, колегія суддів звертає увагу, що з мотивувальної частини висновку вбачається, що на дослідження надавався Детальний план території з метою розширення території рекреаційного призначення. Колегія суддів зазначає, що відповідність Детального плану території вимогам чинного законодавства не є предметом дослідження у даній справі, а тому вказаний вище висновок не береться колегією суддів до уваги.
		Висновок експерта № 21649/20-41 від 04.03.2021 року  (т. 2, а.с. 189-223) щодо ринкової вартості земельної ділянки та збільшення її вартості за рахунок капіталізації не спростовує доводи прокурора щодо віднесення спірної земельної ділянки до об`єктів водного фонду. Натуральне обстеження земельної ділянки при проведенні експертизи не проводилось. Одночасно, колегія суддів звертає увагу на фото № 9 серед наданих замовником експертизи ( ТОВ «Узлісся») актуальних фотографій досліджуваного об`єкту (т. 2, а.с. 196 зворотна сторінка) - Озеро та будівля на ньому.
		Щодо заперечень відповідача 2 стосовно Паспорта ставка №50 від 26.02.2002 року, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідачем 2 заперечується дійсність даного паспорта через відсутність його оригіналу та виправлень в ньому.
		Щодо виправлень в Паспорті ставка № 50, наданому до матеріалів справи самим відповідачем 2 (т.1, а. с. 164), колегією суддів встановлено, що всі виправлення мають відмітку «виправленому вірити» та містять підпис та печатку Державного комітету України по водному господарству Львівського обласного виробничого управління водного господарства.
		Крім цього, відповідно до листа Басейного управління водних ресурсів річок західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 05.05.2021 року № 09/876 (т. 3, а.с. 52) відповідач-2 02.10.2013 року звертався до управління про внесення виправлень в Паспорт.
		Зі змісту листа 02.10.2013 року вбачається, що ТОВ «Узлісся» просило начальника Львівського Облводресурсів внести зміни в Паспорт ставка, у зв`язку з тим, що були виявлені неточності в пункті джерело живлення (згідно карт та космічного знімання ставок знаходиться в руслі р. Біла), та в технічних умовах в пункті площа водного дзеркала (згідно договору оренди та паспорта ставка 9,2065га). Оскільки ТОВ «Узлісся» не проводить діяльності з риборозведення, також просило внести зміни у пункті призначення ставка на спортивна риболовля. (т.3, а.с. 71).
		Відповідач 2 стверджує, що матеріали справи не містять жодного паспорту водного об`єкта на спірній земельній ділянці складеного відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Мінекології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, то наявний в матеріалах справи паспорт 2002 року не відповідає вимогам чинного законодавства.
		Колегія суддів не може погодитись з даними твердженнями відповідача 2 з наступних підстав.
		Як вже було зазначено вище Порядок розроблення паспорта водного об`єкта був затверджений 18.03.2013 року, тому його вимоги не можуть бути застосовані до паспорту, складеного 26.06.2002 року.
		Крім цього звертаючись 02.10.2013 року до Начальника Львівського Облводресурсів (т.3, а.с. 71) щодо внесення змін до паспорта ставка, відповідач 2 не зауважив, що даний паспорт, який є у нього в наявності, не відповідає Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Мінекології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, та про необхідність привести у відповідність Порядку паспорт ставка №50 від 26.02.2002 року.
		Аналізуючи статус спірної земельної ділянки представник відповідача 2 стверджує, що вона не відноситься до об`єкту водного фонду та на ній знаходиться спортивна споруда, призначена для відпочинку та заняттям водними видами спорту. Дане твердження на думку відповідача 2 підтверджується вищезазначеними висновками експертиз; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.07.2019 року (т.1, а.с.258-261); листуванням із органами влади та місцевого самоврядування, що знаходяться у матеріалах справи.
		Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Узлісся» набуло у власність об`єкти профілакторію, що підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 24.07.2003 року серія САА №566060, Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 18.09.2009 року серія САС № 514916, витягом про реєстрацію на права власності на нерухоме майно від 18.09.2009 року.
		Відповідно до Свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 18.09.2009 року серія САС № 514916 (т. 1, а.с 144) у праві власності відповідача 2, зокрема, знаходяться : лодочна з пірсом - 676, 3 кв.м; берегове укріплення-бутебетонне І, берегове укріплення-бетонні плити ІІ, гідротехнічна споруда (дамба). Одночасно, відповідно до витягу про реєстрацію на права власності на нерухоме майно від 05.01.2018 року. (т. 1, а.с. 146) в комплекс будівель профілакторію входять, зокрема, насосна 3-1, площею 8,3 кв.м; громадський будинок (будинок на озері) площею 389 кв.м; господарські споруди берегове укріплення-бутебетонне І, берегове укріплення-бетонні плити ІІ, гідротехнічна споруда (дамба).
		Згідно  абз. 7, ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
		Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
		Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відводів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.10.1996 року за № 625/1650 встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. 
		Проаналізувавши вказані норми законодавства колегія суддів дійшла висновку, що такий об`єкт, як гідротехнічна споруда ставка є інженерною спорудою та нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкту.
		Одночасно, як вбачається з витягу про реєстрацію на права власності на нерухоме майно від 31.07.2019 року (т. 1, а.с 258-261) у власності відповідача 2 під п. 20 опис об`єкта рахується - Споруда спортивний майданчик для занять спортом на відкритому повітрі з влаштуванням обхідного колектора І, ІІ, VІІ загальною площею - 92 065 кв.м.
		Відповідач 2 стверджує, що підставою для реєстрації права власності на спортивний майданчик є декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та № ЛВ 141192060255, виданий 25.07.2019 року.
		Однак, відповідачем 2 до матеріалів справи вищезазначеної декларації не надано.
		Із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18).
		Колегія суддів зауважує, що право власності на спортивний майданчик, як на новостворений об`єкт зареєстровано 31.07.2019 року , тоді як відповідачем 2 до матеріалів справи в підтвердження будівництва спортивного майданчика надано «Опис документів ТОВ «Узлісся», які всі датовані 2020 роком. (т.2, а.с. 10-12).
		Одночасно, колегія суддів звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача 2, а саме щодо того, що ТОВ «Узлісся» спочатку орендувало водний об`єкт, реєструвало право власності на гідротехнічні споруди та об`єкти нерухомості, що знаходяться на озері, а згодом після розірвання даного договору стверджує про відсутність такого водного об`єкту.
		Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17.
		Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
		На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
		Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
		Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
		Отже, з сукупного аналізу зазначених вище доказів, колегія суддів керуючись стандартами балансу вірогідностей погоджується з висновком суду першої інстанції, що на належній Товариству на праві власності Земельній ділянці наявний ставок площею 9,2065 га., що відносить таку Земельну ділянку до земель водного фонду.
		Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки" № 844/0/5-19 від 07.08.2019 року прийняте стосовно продажу ТОВ «Узлісся» земельної ділянки водного фонду із незамкненою природною водоймою, яка не може перебувати у приватній власності.
		Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
		Приписами статті 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Відтак, з огляду на те, що оскаржуване розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки" № 844/0/5-19 від 07.08.2019 року, яким вирішено продати товариству з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" земельну ділянку площею 15,1563 га (кадастровий номер: 4623387200:02:000:0294), що розташована за межами населеного пункту с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області прийняте всупереч приписам частини 2 статті 59 Земельного кодексу України (яка дозволяє передавати у власність замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів), а тому таке розпорядження підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, що вірно встановлено судом першої інстанції.
		Приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Положеннями частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.
		З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2019 року № 1876 спрямований на відчуження спірної земельної ділянки, на якій знаходиться незамкнена природна водойма - водний об`єкт загальнодержавного значення з площею водного дзеркала 9,2065 га, який не може перебувати у приватній власності в силу вимог чинного законодавства.
		Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить положенню частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (зміст правочину суперечить приписам частини 2 статті 59 Земельного кодексу України) та укладений на підставі оспорюваного розпорядження, яке визнане недійсним в судовому порядку.
		Також, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952) викладено у новій редакції.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37  цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26  Закону № 1952  у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Відтак, з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, а тому доводи скаржника у цій частині є частково обґрунтованими.
		В той же час, колегія суддів вважає доцільним відзначити, що під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		З огляду на викладене, а також враховуючи аксіому цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", колегія суддів вважає, що встановивши в ході розгляду справи, що наявність слова "запис" у прохальній частині поданого позову не змінює суті заявлених вимог, які направлені на поновлення прав держави, як власника спірної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов раціонального та логічного висновку про можливість скасування запису № 33043713 від 02.09.2019 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ «УЗЛІССЯ» на спірну земельну ділянку та повернення її в державну власність.
		За обставин цієї справи колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, позаяк вважає, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки, якою вказану вище колегія суддів не вважає.
		Крім цього, колегія суддів вважає доцільним також вказати, що факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.
		Також, колегія суддів зазначає, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Отже, у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним, наявні підстави для припинення права власності ТОВ «Узлісся» на спірну земельну ділянку шляхом скасування відповідних записів про право власності.
		Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що запис про право власності Товариства на Земельну ділянку від 02.09.2019 року № 33043713 підлягає скасуванню в судовому порядку.
		Щодо доводів скаржника про порушення державою в особі прокурора принципу належного врядування, колегія суддів зазначає наступне.
		У практиці ЄСПЛ напрацьовані три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме:
		чи є такий захід законним;
		чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»;
		- чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
		Законність втручання та суспільний інтерес, цей критерій означає, що втручання держави у право власності особи, а тим більш позбавлення власності, повинно здійснюватися на підставі закону.
		У позовній заяві прокурор наголосив на тому, що його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час розпорядження земельною ділянкою водного фонду, а також на захист суспільних інтересів і права власності на землю Українського народу. Вважав, що важливо відновити становище, яке існувало до порушення права власності на спірну земельну ділянку, яка незаконно вибула з володіння держави, як власника.
		Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
		Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (частина перша статті 13 Конституції України).
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
		Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).
		Земельне законодавство базується на таких принципах: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель (пункти «а»-«г» частини першої статті 5 ЗК України).
		Загальний інтерес у збереженні земель водного фонду полягає у тому, що такі землі крім іншого є незамінним засобом і вичерпним за якостями природним ресурсом, який складно відновити у разі знищення . ( про доступ населенню до водних ресурсів).
		З урахуванням наведеного мету втручання у право власності на спірні земельні ділянки з метою контролю за їхнім використанням і розпорядженням ними можна вважати легітимною.
		Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для зацікавлених осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
		У справі, яка переглядається, незаконна продаж земель водного фонду, переслідує легітимну мету контролю державою правомірності користування землями водного фонду. А нормами чинного законодавства зазначеного вище чітко встановлена заборона приватної власності об`єкта водного фонду розміром більш ніж 3 га.
		Крім цього, вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.
		У даному випадку колегія суддів вважає цілком правомірним втручання держави в право власності відповідача 2, оскільки вибуття спірної земельної ділянки з права власності держави відбулось з порушенням чинного законодавства. Задоволення даного позову призведе до відновлення права власності держави на спірну земельну ділянку.
		В той же час, відповідач 2 не позбавлений права оформити право оренди землями водного фонду, яке він мав до розірвання договору оренди водного об`єкта №24 від 25.11.2009 року.
		При цьому, в даному випадку держава реалізує право на легітимне очікування поновлення її порушених прав у спосіб встановлений законом, як юридичний обов`язок, що виникає із закону та полягає у поновленні її речових прав.
		З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" задоволенню не підлягає.
		Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня  2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається. 
		Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. 
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.   Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року у справі №910/9933/20 залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року у справі № 910/9933/20 залишити без змін.
		 
		3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року у справі № 910/9933/20.
		 
		4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9933/20.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови складено 20.11.2023 року. (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. у відпустці та суддів Мальченко А.О. та Козир Т.П. на підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ)
		 
		Головуючий суддя                                                            О.В. Агрикова 
		 
		Судді                                                                                А.О. Мальченко
		 
		                                                                                Т.П. Козир

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...