Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 169/546/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 21.11.2023. Зареєстровано: 22.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2023.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Результат оскарження 19.03.2024 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/169/20/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022030550000802

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 169/546/22
		Провадження № 1-кп/169/20/23 
		 
		ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 листопада 2023 року                                                         смт Турійськ
		 
		Турійський районний суд Волинської області в складі
		головуючого                                 ОСОБА_1 , 
		з участю: 
		секретарів судового засідання         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурорів                                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		                                                ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		потерпілого                                 ОСОБА_8 ,
		представника потерпілого                 ОСОБА_9 ,
		захисника                                 ОСОБА_10 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі міського типу Луків Турійського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має професійно-технічну освіту, неодружений, є громадянином України, судимості не має,
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_11 10 вересня 2022 року близько 13 години, перебуваючи на дорозі біля місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесної суперечки на грунті особистих неприязних відносин зі своїм сусідом ОСОБА_8 , умисно наніс останньому два удари кулаками правої та лівої руки в область нижньої щелепи, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому обох гілок нижньої щелепи зі зміщенням, що за ступенем тяжкості належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці стійкої втрати працездатності менш ніж на третину.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 винуватим себе в пред`явленому обвинуваченні не визнав і суду показав, що 10 вересня 2022 року цілий день був удома. В обідню пору після 13 години до нього приїхали поліцейські і сказали, щоб не він конфліктував з сусідами. Ввечері знову приїхали поліцейські та запитували навіщо він зламав щелепу ОСОБА_8 . Стверджував, що потерпілого взагалі не бачив у той день і тілесних ушкоджень йому не наносив. Із сусідами у них склалися неприязні стосунки. ОСОБА_12 крала у них курей, у зв`язку з чим вони збудували паркан на межі ділянок. Цивільний позов потерпілого не визнав.
		Незважаючи на невизнання ОСОБА_11 себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винуватість у заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_8 повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так, потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що 10 вересня 2022 року в обідню пору близько 13 години повертався додому. Обвинувачений зі своєю співмешканкою, яка знімала відео на телефон, стояли на дорозі. Між ним та ОСОБА_11 виникла словесна суперечка щодо місця розташування належного йому хліва. Під час конфлікту обвинувачений двічі вдарив його кулаками в щелепу. Перший удар він витримав, а від другого впав. Викликали поліцію. Пізніше біль в щелепі посилився, у зв`язку з чим поїхав у лікарню, де встановили, що у нього перелом щелепи. Обвинувачений вибачення не просив, а навпаки лише погрожував йому. Вказував, що такими діями обвинуваченого йому заподіяно також і моральну шкоду. Позов підтримав із викладених у ньому підстав, просив його задовольнити.
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що 10 вересня 2022 року її чоловік поїхав у магазин купити цемент. В обідню пору близько 13 години повертався додому, зупинився навпроти будинку ОСОБА_11 . Бачила як обвинувачений наніс удар її чоловікові, після чого останній впав, але сам піднявся і дійшов до хвіртки. Подія відбувалася на відстані близько 10 метрів від неї. Завела чоловіка додому та викликала поліцію. Після того, як поліцейські поїхали, самопочуття її чоловіка погіршилося, у зв`язку з чим вона викликала швидку медичну допомогу, яка відвезла їх у лікарню. У лікарні зробили знімок і встановили, що в чоловіка перелом щелепи. 
		Будучи допитаним у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав суду, що проживає по АДРЕСА_2 . ОСОБА_11 є його сусідом. 10 вересня 2022 року в обідню пору дощило та він вийшов на дорогу, щоб поправити накриття над копицею соломи. Побачив, що ОСОБА_11 з співмешканкою стоїть теж на дорозі біля свого будинку. Через кілька хвилин з`явився ОСОБА_8 з велосипедом. ОСОБА_11 та ОСОБА_8 про щось говорили. Під час розмови ОСОБА_11 наніс один удар рукою ОСОБА_8 , від чого той похитнувся. Тоді ОСОБА_11 ще раз вдарив рукою ОСОБА_8 , внаслідок чого останній впав. Бачив, що дружина ОСОБА_8 бігла до нього по подвір`ю. Після цього він продовжив поправляти накриття та пішов додому.
		Свідок ОСОБА_15 показала, що вона проживає з обвинуваченим у цивільному шлюбі. 10 вересня 2022 року близько 10 години бачила потерпілого у магазині, де він вимагав у неї прибрати якісь вікна. Вона не розуміла, про що йде мова, оскільки була за кордоном тривалий час. Після 13 години до них додому приїхали поліцейські, з`ясовували їхні відносини з сусідами ОСОБА_8 . Відносини у них неприязні у зв`язку тим, що вона збудувала паркан на межі ділянок. Ввечері після 21 години знову приїхали поліцейські, які повідомили, що ОСОБА_8 звернувся в поліцію з заявою про нанесення ОСОБА_11 йому тілесних ушкоджень. Стверджувала, що 10 вересня 2022 року о 14 годині вона з обвинуваченим та двома дітьми була вдома, ніякої бійки з потерпілим не було і обставини отримання потерпілим тілесних ушкоджень їй невідомі. 
		З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення видно, що 10 вересня 2022 року потерпілий ОСОБА_8 звернувся в Ковельське РУП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій зазначив, що 10 вересня 2022 року близько 14 години на вулиці Молєва в селищі міського типу Луків ОСОБА_11 на грунті неприязних особистих відносин наніс йому тілесні ушкодження (а. к. п. 98 т. 1).
		Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 11 вересня 2022 року потерпілий ОСОБА_8 показав, як 10 вересня 2022 року близько 14 години на вулиці Молєва в селищі міського типу Луків він та обвинувачений стояли під час конфлікту один відносно одного, та механізм нанесення обвинуваченим йому ударів: перший удар кулаком лівої руки в ділянку нижньої щелепи справа, від якого він не впав; другий удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи зліва, від якого він впав на землю з велосипедом, який тримав у руках (а. к. п. 103-106 т. 1). 
		Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 16 вересня 2022 року свідок ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту показав, яким чином 10 вересня 2022 року близько 14 години на вулиці Молєва в селищі міського типу Луків були розташовані тіла обвинуваченого та потерпілого один стосовно другого під час конфлікту, і механізм нанесення обвинуваченим ударів потерпілому: перший удар кулаком лівої руки в праву сторону обличчя потерпілого; другий удар кулаком правої руки в ліву сторону обличчя потерпілого, від якого останній впав на землю з велосипедом (а. к. п. 99-102 т. 1). 
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 11 вересня 2022 року підтверджується, що свідок ОСОБА_13 показала, яким чином 10 вересня 2022 року близько 14 години на вулиці Молєва в селищі міського типу Луків були розташовані тіла обвинуваченого та потерпілого один стосовно другого під час конфлікту, а також відтворила механізм нанесення обвинуваченим удару потерпілому кулаком правої руки в ліву сторону обличчя потерпілого, від якого останній впав на землю з велосипедом (а. к. п. 107-109 т. 1). 
		Вказані у зазначених вище протоколах обставини зафіксовані на фототаблицях до протоколів.
		Слідчі експерименти проведені у службовому кабінеті № 409 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.
		Щодо вказаного у зазначених вище письмових доказах часу вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину «близько 14 години», то слід зазначити, що під час судового розгляду було достовірно встановлено, що подія відбулася «близько 13 години», у зв`язку з чим сторона обвинувачення 01 червня 2023 року змінила обвинувачення в цій частині (а. к. п. 180-183 т. 1).
		Зазначена обставина (час) встановлена на підставі наданого стороною захисту листа Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у Волинській області від 05 жовтня 2022 року № 16аз/25/01-2022, зі змісту якого видно, що повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 спричинив тілесні ушкодження чоловікові заявниці, надійшло на спецлінію «102» 10 вересня 2022 року о 13 годині 08 хвилин (а. к. п. 143 т. 1). 
		Також, час вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину «близько 13 години» під час судового розгляду кримінального провадження підтвердили потерпілий ОСОБА_8 , свідок ОСОБА_13 , а свідок ОСОБА_14 вказував, що подія відбулася в обідню пору, яка, виходячи із загальновідомих понять, включає в себе 13 годину дня.
		Відповідно до висновку експерта № 159 від 19 вересня 2022 року при проведенні судово-медичної експертизи в потерпілого ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому обох гілок нижньої щелепи зі зміщенням. Такі тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмета з обмежуючою травмуючою поверхнею, можливо при обставинах, вказаних в описовій частині постанови слідчого, термін утворення відповідає відомостям, вказаним у наданій на експертизу медичній документації. Ушкодження завдані мінімальною кількістю контактів не менше одного.
		Судово-медичні дані, що виявлені у потерпілого ОСОБА_8 тілесні ушкодження утворилися при падінні з висоти власного зросту, відсутні.
		Вказані вище тілесні ушкодження в ОСОБА_8 належать до категорії середньої тяжкості по ознаці стійкої втрати працездатності менш ніж на третину (а. к. п. 110 т. 1).
		Висновок експерта є чітким і зрозумілим та підтверджує одну з кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, передбаченого диспозицією частини першої статті 122 Кримінального кодексу України, а саме, наслідок протиправних дій обвинуваченого - заподіяння потерпілому значної стійкої втрати працездатності менш як на одну третину.
		Експертизу проведено на підставі постанови слідчого ОСОБА_17 про призначення судово-медичної експертизи від 12 вересня 2022 року по медичній документації: медичній картці амбулаторного хворого ОСОБА_8 № 23013 ВОКЛ, яку останній надав слідчому 12 вересня 2022 року, що підтверджується відповідною заявою потерпілого (а. к. п. 111 т. 1).
		Доводи сторони захисту про недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи № 159 від 19 вересня 2022 року в зв`язку з тим, що сторона обвинувачення під час виконання вимог статті 290 Кримінального процесуального кодексу України не відкрила обвинуваченому ОСОБА_11 і його захиснику медичну картку потерпілого ОСОБА_8 , є безпідставними й необґрунтованими та суд до уваги їх не бере з таких мотивів.
		Відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання вимог статті 290 Кримінального процесуального кодексу України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом, оскільки зазначені документи отримані у визначеному законом порядку і сторона захисту не клопотала про надання доступу до медичних документів.
		Потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, які згідно з положеннями статті 91 Кримінального процесуального кодексу України належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об`єктом експертного дослідження.
		Такі висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218кмо19). 
		З реєстру матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні видно, що доступ до матеріалів стороні захисту був наданий 29 вересня 2022 року (а. к. п. 5 т. 1).
		У судовому засіданні захисник підтвердив, що 29 вересня 2022 року йому та обвинуваченому у порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України була надана можливість ознайомитися з усіма матеріалами досудового розслідування, у тому числі з висновком судово-медичного експерта № 159 від 19 вересня 2022 року. 
		При цьому, сторона захисту не заявляла клопотання про надання доступу до медичної документації потерпілого, на підставі якої був складений висновок експерта, що захисник підтвердив у судовому засіданні.
		Таким чином, зважаючи на положення статей 22, 87, 290 Кримінального процесуального кодексу України у їх взаємозв`язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було б невідкриття слідчим стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі положень статті 87 зазначеного Кодексу.
		Водночас добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання вимог статті 290 Кримінального процесуального кодексу України доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку експерта.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що висновок судово-медичного експерта № 159 від 19 вересня 2022 року відповідає критерію допустимості, а доводи сторони захисту про протилежне є необґрунтованими.
		Такі ж висновки щодо допустимості висновку судово-медичної експертизи викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 530/1843/18 (провадження № 51-3375км22).
		Під час судового розгляду на підтвердження недопустимості зазначеного вище висновку експерта захисник надав рецензію на нього, у якій рецензент ОСОБА_18 вказав, що висновок експерта є науково необґрунтованим, не підтвердженим об`єктивними даними, складеним з порушенням методичних вимог, та таким, що не відповідає нормам законодавства про судову експертизу (а. к. п. 5-11 т. 2).
		Проте, вказана рецензія не має доказового значення та жодної процесуальної сили в розумінні Кримінального процесуального кодексу України і ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті рецензентом змісту висновку експерта, а вказані в рецензії, на думку рецензента, порушення й недоліки не впливають на належність і допустимість як доказу висновку експерта, який попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
		Також, слід зазначити, що відповідно до Порядку проведення рецензування висновків експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року № 335/5, метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків. Метою рецензування проєктів висновків є визначення рівня підготовки фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта.
		Посилання захисника у клопотанні про визнання висновку експерта недопустимим доказом (а. к. п. 1-2 т. 2) на безпідставну відмову судом у задоволенні його клопотання про допит судово-медичного експерта не відповідає дійсності і суперечить звукозапису судового засідання від 22 червня 2023 року, з якого видно, що метою допиту експерта захисник ставив з`ясування достатності підстав для проведення експертизи по медичній документації потерпілого, а не роз`яснення висновку експерта, як того вимагають положення статті 356 Кримінального процесуального кодексу України, що й стало підставою для відмови в задоволенні клопотання про допит експерта.
		Окрім того, судове засідання 22 червня 2023 року було відкладене за клопотанням сторони захисту для підготовки клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи, однак на наступне судове засідання до закінчення з`ясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами захисник таке клопотання не подав, а натомість звернувся до суду із заявою про відвід головуючого.
		Твердження сторони захисту про те, що у потерпілого взагалі були відсутні тілесні ушкодження, оскільки відповідно до повідомлення Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради від 06 червня 2023 року № 1.10/1472 ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні не перебував і за медичною допомогою в установу не звертався (а. к. п. 193 т. 1), є безпідставними і не мають правового значення для розгляду цього кримінального провадження. Суд не бере до уваги такі твердження, оскільки ні в адвокатському запиті, ні в повідомленні лікарні не вказаний період, за який запитується та надається інформація, і факт перебування чи неперебування потерпілого на стаціонарному лікуванні не є предметом доказування у цьому провадженні.
		Крім того, в порядку перевірки вказаної інформації за згодою всіх учасників провадження судом були здійснені відповідні запити в Комунальне підприємство «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради.
		Зі змісту наданих Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради відповідей видно, що потерпілий ОСОБА_8 12 вересня 2022 року звертався за медичною допомогою в зазначену установу і на нього була заведена амбулаторна карта № 23013. Відповідно до відомостей з електронної системи E-health ОСОБА_8 був на прийомі в лікаря ортопеда-травматолога та щелепно-лицевого хірурга. За результатом огляду ОСОБА_8 був встановлений діагноз So 2.66 - перелом нижньої щелепи. На госпіталізацію ОСОБА_8 не прийшов, амбулаторну карту не повернув (а. к. п. 204 т. 1, а. к. п. 42 т. 2).
		З огляду на вказане, доводи сторони захисту про відсутність медичної документації, на підставі якої у цьому кримінальному провадженні проведена судово-медична експертиза, є необґрунтованими припущеннями і суд до уваги їх не бере. 
		Більше того, на спростування таких доводів сторони захисту потерпілий ОСОБА_8 надав суду медичну документацію.
		Так, відповідно до довідки № 5571 від 10 вересня 2022 року ОСОБА_8 о 18 годині 19 хвилин був на прийомі на травмпункті ЦРЛ Ковельського МТМО, де йому було зроблено рентгенограму, накладено пов`язку на нижню щелепу та направлено на прийом до стоматолога в поліклініку на 12 вересня 2022 року. Діагноз: закритий перелом кутів нижньої щелепи з обох сторін. Анамнез захворювання: травму отримав 10 вересня 2022 року в побуті близько 14 години побили в смт Луків (а. к. п. 26 т. 2).
		З медичної карти амбулаторного хворого № 23013, яка оформлена 12 вересня 2022 року в Комунальному підприємстві «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, видно, що ОСОБА_8 був на прийомі в лікарів і за результатом огляду йому був встановлений діагноз перелом нижньої щелепи в ділянці обох суглобових паростків. Рентгенолог у карті зазначив, що на знімках кісток черепа в 3 проекціях візуалізується перелом обох гілок нижньої щелепи зі зміщенням (а. к. п. 28-30 т. 2). 
		Вказаний діагноз підтверджується також консультативним висновком спеціаліста (щелепно-лицевого хірурга) від 12 вересня 2022 року (а. к. п. 26 т. 2).
		Посилання сторони захисту на відсутність у карті печатки лікарів, які оглядали потерпілого, не спростовує сам факт такого огляду та встановлений діагноз. 
		Твердження захисника про те, що при переломі нижньої щелепи потерпілий мав би відчувати нестерпний біль і невідкладно, а не о 16 годині 54 хвилини, викликати екстрену медичну допомогу, ґрунтуються на припущеннях і, на думку суду, час виклику потерпілим бригади екстреної медичної допомоги не має правового значення для розгляду цього кримінального провадження. Суттєвим є сам факт такого виклику через певний проміжок часу після події - близько 4 годин, привід для виклику - біль нижньої щелепи, та попередній діагноз - перелом нижньої щелепи, що підтверджується відповіддю Комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради від 30 жовтня 2023 року № 1353/1.11 (а. к. п. 34 т. 2).
		Доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу проведення слідчого експерименту від 11 вересня 2022 року зі свідком ОСОБА_13 у зв`язку з тим, що в написанні часу його проведення допущені виправлення, суд до уваги не бере, оскільки такі недоліки у протоколі не можуть тягнути за собою недопустимість протоколу як доказу в цілому.
		Слідчий експеримент проведений відповідно до положень статті 240 Кримінального процесуального кодексу України з метою перевірки і уточнення показань свідка ОСОБА_13 щодо нанесення тілесних ушкоджень її чоловікові ОСОБА_8 , а в протоколі проведення вказаної слідчої дії зафіксовані відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - відтворення дій обвинуваченого ОСОБА_11 та інших обставин, очевидцем яких була свідок ОСОБА_13 .
		З огляду на вказане, суд вважає, що протокол проведення слідчого експерименту отриманий у визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України порядку та відповідає критерію допустимості.
		Також під час судового розгляду захисник покликався на те, що свідок ОСОБА_14 не міг бачити обставини конфлікту між обвинуваченим та потерпілим.
		Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Частиною шостою вказаної статті передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Судом неодноразово було роз`яснено сторонам кримінального провадження їхнє право заявити клопотання про проведення слідчого експерименту на місцевості з метою перевірки показань зазначеного свідка, однак вони таким правом не скористалися, а суд відповідно до положень частини третьої статті 333 Кримінального процесуального кодексу України позбавлений можливості з власної ініціативи доручити органу досудового розслідування провести таку слідчу дію.
		З огляду на вказане, суд вважає вказані вище доводи захисника безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.
		Показання свідка ОСОБА_15 , яка є членом сім`ї обвинуваченого, про те, що вона з обвинуваченим та двома дітьми 10 вересня 2022 року була вдома, ніякої бійки між ОСОБА_11 та потерпілим не було і тілесних ушкоджень він потерпілому не наносив, суд до уваги не бере, оскільки вони суперечать іншим дослідженим під час судового розгляду цього кримінального провадження доказам.
		Причин обмовляти потерпілим обвинуваченого під час судового розгляду встановлено не було, причин сумніватися в правдивості показань потерпілого, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у суду немає.
		Таким чином, повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, враховуючи, що провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування у ході судового розгляду не встановлено, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_11 кримінального обвинувачення, доведеність стороною обвинувачення його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує його дії за частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. 
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі, достовірні й достатні докази на спростування вищевказаного відсутні.
		Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, який є здоровою працездатною особою, не працює, неодружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти життя і здоров`я особи та проти громадського порядку (останній раз ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2014 року за частиною першою статті 121, частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням іспитового строку), що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, проте в контексті положень статті 89 Кримінального кодексу України є таким, що судимості не має.
		Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.
		Крім цього, при визначенні міри покарання суд також враховує досудову доповідь на обвинуваченого, відповідно до якої ризик вчинення ОСОБА_11 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки останнього для суспільства є середніми.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, а тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій частини першої статті 122 Кримінального кодексу України, будучи переконаним в тому, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
		Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, наслідки, які настали від його протиправних дій, у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості, думку потерпілого та його представника, які наполягали на суворій мірі покарання, суд дійшов висновку, що у розглядуваному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 75 Кримінального кодексу України і звільнення обвинуваченого від призначеного судом покарання з іспитовим строком. 
		Щодо цивільного позову потерпілого. 
		Потерпілий ОСОБА_8 пред`явив до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування завданої злочином майнової шкоди у розмірі 769.01 гривень, моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 5 900 гривень (а. к. п. 31-33 т. 1).
		Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		З матеріалів кримінального провадження видно, що потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звертався в заклади охорони здоров`я з метою отримання медичної допомоги і йому був встановлений діагноз: перелом обох гілок нижньої щелепи зі зміщенням. За результатом судового розгляду цього кримінального провадження встановлено, що вказану травму ОСОБА_8 отримав внаслідок неправомірних дій обвинуваченого.
		На підтвердження завданої майнової шкоди потерпілий надав квитанцію № 207082757 від 13 вересня 2022 року про оплату вартості пов`язки на голову на суму 495 гривень (а. к. п. 34 т. 1). Платником у квитанції зазначений не потерпілий, а ОСОБА_19 , який є зятем потерпілого і не належить до учасників цього провадження (а. к. п. 67, 68 т. 1).
		Також до позову додані дві квитанції з аптеки про оплату ліків на суму 139 гривень 12 копійок (а. к. п. 35 т. 1), з яких неможливо встановити, що зазначені в них ліки придбані саме потерпілим (позивачем) та безпосередньо пов`язані із лікуванням завданої йому травми (перелом обох гілок нижньої щелепи зі зміщенням).
		Будь-які докази про призначення потерпілому таких ліків у матеріалах кримінального провадження відсутні.
		Приєднані до позову два квитки на автобус незаповнені, не містять відомостей про пасажира, дату поїздки та про сполучення, а зі змісту чеку № 582099 від 22 вересня 2022 року про оплату квитка на автобус сполученням Луцьк-Луків неможливо зрозуміти, хто саме скористався цією послугою та яким чином це пов`язано з завданою потерпілому шкодою.
		З огляду на вказане, виходячи з того, що цивільним позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру завданої йому внаслідок вчинення злочину майнової шкоди, то в цій частині позову слід відмовити. 
		Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до зазначених норм матеріального права, враховуючи характер та глибину душевних страждань потерпілого ОСОБА_8 , яких він зазнав внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, тяжкість наслідків злочину - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвело до зміни звичного способу життя, вимушеного лікування та вжиття додаткових зусиль для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення і з обвинуваченого ОСОБА_11 слід стягнути на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень, що буде справедливою сатисфакцією за заподіяну потерпілому моральну шкоду, а в решті позову - відмовити.
		Процесуальні витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, - витрати на правову допомогу у сумі 5 000 гривень, розмір яких відповідає критеріям розумності, справедливості і необхідності, є співмірним зі складністю справи, тривалістю розслідування, судового розгляду, кількістю судових засідань з участю адвоката (12 засідань загальною тривалістю 8 годин 08 хвилин) та обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг та підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження належними доказами (а. к. п. 36-38, 140 т. 1), на підставі положень статті 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого.
		Витрати представника потерпілого, цивільного позивача, пов`язані із прибуттям до місця судового провадження, у розмірі 900 гривень стягненню не підлягають, оскільки доказів понесення таких витрат ні потерпілим, ні його представником суду надано не було.
		Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_11 під час судового розгляду кримінального провадження суд вважає за можливе не обрати останньому запобіжний захід до набрання цим вироком законної сили.
		Керуючись статтями 368, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати винуватим ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_11 рахувати з дня приведення цього вироку до виконання.
		Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.
		У решті позову відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...