Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/12145/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2023. Зареєстровано: 22.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2023.
Дата набрання законної сили: 21.12.2023
Номер судового провадження: 2/127/1449/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                        Справа № 127/12145/23
		       Провадження № 2/127/1449/23
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.11.2023         року  Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
		при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
		встановив:
		       ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12.02.2022 укладено Кредитний договір (оферти) № 12.02.2022-100000063 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Відповідно до п.2.1. Договору електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Згідно п.2.2. Договору електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: п.п.2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця;п.п.2.2.2. заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; п.п.2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайт Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікаторі (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний прі його ідентифікації на сайті. Відповідно до п.2.3.3. Договору Позичальник в особистому кабінеті на вебсайт Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавеці у особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію пре укладення кредитного договору (оферту) та заявку, підписані кваліфікованим електронник підписом уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником (п.2.3.4 Договору). Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.5. Договору). Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір ні умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронна підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку (п.2.3.6 Договору). В Заявці до Договору сторони погодили, що Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 16 000, 00 грн., згідно підтвердження АЗ «ТАСКОМБАНК», строком на 70 днів до 22.04.2022 за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту) на кількісті днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 2400,00грн. Графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; кількість платежів зі сплаті процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту сплачується 5 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 5273,76 грн., 2 платіж у розмірі 5273,76 грн., 3 платіж у розмір 5273,76 грн., 4 платіж у розмірі 5273,76 грн., 5 платіж у розмірі 5273,80 грн. Комісії сплачується 1 платежем не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 2 400,00 грн. Відповідно до Заявки від 12.12.2022 та підтвердження АТ «ТАСКОМБАНК» від 20.03.2023 Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 16 000,00 грн., а ОСОБА_1 12.02.2022 отримано кредитні кошти у розмірі 16 000,00 грн. В якості доказу перерахування ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 12.02.2022-100000063 від 12.02.2022 р в сумі 16000,00. Позивачем до суду надано лист АТ «ТАСКОМБАНК» № 5675/47.1 від 20.03.2023 р. , в якому АТ «ТАСКОМБАНК» надано підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 94 від 10 червня 2021 р. банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме : дата операції -12.02.2022 , час 00:39:23, картка отримувача НОМЕР_1 , сума зарахування 16000,00 грн., код авторизації 074149, відправник ТОВ «Споживчий центр».
		Ухвалою суду від 09.05.2023року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
		Представником відповідач адвокатом Ю. Федик до суду подано відзив, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_1 12.02.2022 р. кредитний договір № 12.02.2022-100000063 із ТОВ «Споживчий центр» не підписував та кошти в сумі 16000,00 грн. не отримував, позивачу наразі невідомо, кому належить карта НОМЕР_1 , яка вказана у листі АТ «Таскомбанк» та на яку було зараховані кошти в сумі 16000,00 грн., позивачу також невідомо хто є одержувачем вказаних коштів, так як позивачем не надано доказів того, на який саме банківський рахунок перераховані кошти та того, що банківська карта НОМЕР_1 належить відповідачу. 12 лютого 2022 року вночі телефон відповідача було деактивовано, телефон знаходився у режимі «політ», що підтверджується скріншотами із телефону. Вранці 12.02.2022 р. відповідач побачив, що протягом ночі 12.02.2022 р. до його додатку «Дія» приходили численні запити кредитної історії, хоча він ніяких заявок на отримання кредитів не подавав. За даними УБКІ відповідач дізнався що 12.02.2022 р. на його ім`я невідомими особами оформлено кредити, а саме у Фінансовій компанії «Форза» на суму 3998,00 грн. та 4803,98 грн. , у ТОВ «Інстафінанс» на суму 15583,00 грн., у ТОВ «Споживчий центр» (Швидкогроші) на суму 16000,00 грн. 12.02.2022 р. номер телефону був відновлений відповідачем у відділенні "Київстар" і прив`язаний до його паспорта. У відділенні ПрАТ «Київстар» працівники не змогли надати вичерпної відповіді відповідачу, яким чином його sim-карта могла бути перевипущена за ініціативою інших осіб. Відповідачем також було 12.02.2022 р. подано заяву до правоохоронних органів щодо вчинення щодо нього шахрайських дій невідомими особами та за його заявою 13.02.2022 р. відомості про кримінальне правопорушення (ст.190 КК ч. 1) було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12022025020000126). 17.02.2022 р. на електронну адресу ТОВ «Споживчий центр» (швидкогроші) відповідачем було направлено витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, працівникам позивача він в телефонному режимі повідомив, що кредитного договору із ТОВ «Споживчий центр» він не укладав та грошей не отримував. Відповідач дійсно мав особистий кабінет у позивача, він отримував у 2021 році кредит у ТОВ «Споживчий центр», який повністю повернув. На даний час доступ до його особистого кабінету у ТОВ «Споживчий центр» йому заблоковано та він не може надати до суду історію з його особистого кабінету. У особистому кабінеті відповідача були вказані дві його банківські карти, але кошти позивачем було перераховано на карту, яку відповідач ніколи не вказував у особистому кабінеті та кому вона належить йому наразі невідомо. Отже, відповідач із позивачем не укладав кредитний договір та не отримував 12.02.2022 р. кошти в сумі 16000,00 грн.
		Представником позивача А. Солодовніком подано до суду відповідь на відзив, в якому вказано, що ОСОБА_1 12.02.2022 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора 8278 на веб-сайті ТОВ «Споживчий центр», який ОСОБА_2 отримав на свій мобільний номер телефону НОМЕР_2 , підписано (акцептовано) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, паспорт, графік, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на наданий номер рахунку кошти у розмірі 16 000,00 грн., а отже Кредитний договір (оферти) № 12.02.2022-100000063 від 12.02.2022 укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Надати електронний чек з номером картки та П.І.П. отримувача не вбачається можливим, оскільки відповідно до п.п. 3 п.13 Розділу 5 Постанови Правління НБУ №705 від 05.11.2014 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» Торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо. Також зазначено, що відповідач являється клієнтом ТОВ «Споживчий центр» з 28.08.2021 р. та кредитний договір № 12.02.2022-100000063 від 12.02.2022 є десятим кредитним договором, укладеним між сторонами.
		Представником відповідача адвокатом Ю.Федик до суду подано заперечення, в якому представник відповідача зазначила, що позивач не заперечує, що до 2022 року ним було укладено низку договорів із позивачем ( конкретну кількість відповідач не може назвати, так як у нього заблокований доступ до особистого кабінету), за якими відсутня заборгованість, проте відповідач не бажає сплачувати кошти , які він не отримував за договором, який він не укладав . У відповіді на відзив позивач вказує, що кошти за спірним договором отримано на номер карти , вказаний у заявці, проте у заявці, наданій до позовної заяви не вказано повний номер карти, а тільки перші та останні чотири цифри банківської карти. Позивач вказує, що «надати електронний чек з номером картки та П.І.П. отримувача не вбачається можливим, оскільки відповідно до п.п. 3 п. 13 Розділу 5 Постанови Правління НБУ №705 від 05.11.2014 р. «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» «Торговець зобов`язаний  не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо».П. 4 Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. №705 ( в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", іншими законами та нормативно-правовими актами Національного банку. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначав, що торговець - суб`єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі). В даному випадку позивач не є торговцем в розумінні ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», він не продавав відповідачу товари та послуги та не видавав йому готівкові кошти, позивач перерахував безготівкові кошти у вигляді кредиту на карту, яка була вказана у заявці, яка була подана невідомою особою від імені відповідача з використанням його фінансового номеру телефона, тому є безпідставним посилання на п.п. 3 п. 13 Розділу 5 Положення, затвердженого постановою Правління НБУ №705 від 05.11.2014 р.
		В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив задовольнити.
		Представник відповідача адвокат - Федик Ю. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.
		Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову, з наступних підстав.
		При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстраціїу його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
		В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги»  платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, платіжний інструмент це персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції; Держателем такого платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.
		Неналежною платіжною операцією для цілей цього Закону вважається платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі, неналежним платником є особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); неналежним отримувачем є особа , на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
		В якості доказу отримання коштів за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 позивач надав лист АТ «ТАСКОМБАНК» № 5675/47.1 від 20.03.2023 р. , в якому АТ «ТАСКОМБАНК» надано підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 94 від 10 червня 2021 р. банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме : дата операції -12.02.2022 , час 00:39:23, картка отримувача НОМЕР_1 , сума зарахування 16000,00 грн., код авторизації 074149, відправник ТОВ «Споживчий центр».
		Разом з тим, на виконання ухвали суду від 19.09.2023р. акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» надіслано лист № 4615/47.7-БТ від 06.10.2023 р. про те, що кошти в сумі 16000,00 гривень зараховано 12.02.2022 на рахунок НОМЕР_3 в гривнях, операції по якому можуть здійснюватись за допомогою вказаної в ухвалі платіжної картки НОМЕР_1 (повний номер 4134183000083902), вищезазначений рахунок НОМЕР_3 в гривнях відкрито на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), банківська картка НОМЕР_1 не відкрита на ім`я ОСОБА_1 .
		Отже, як вбачається із вказаного листа, відповідач ОСОБА_1 грошові кошти за кредитним договором № 12.02.2022-100000063 від 12.02.2022 р. в сумі 16000,00 грн. не отримував, а кошти в сумі 16000,00 за кредитним договором № 12.02.2022-100000063 від 12.02.2022р. від були перераховані на карту ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), повний номер карти НОМЕР_5 . Позивач пояснень щодо підстав перерахування вказаних коштів за кредитним договором № 12.02.2022-100000063 від 12.02.2022р. саме на банківську картку ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а не ОСОБА_1 не надав.
		Верховний Суд у справі № 757/22453/20 ( постанова від 03.02.2023 р.) дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про недійсність кредитного договору внаслідок встановлення обставин про перерахування банком коштів не на рахунок особи, яка ніби- то укладала кредитний договір , а на рахунок іншої особи. Також Верховний Суд зазначив, що в такому випадку надавачем кредиту під час верифікації клієнта не до кінця проведена ідентифікація особи з якою укладається договір.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
		З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Навіть сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов`язку позичальника повернути грошові кошти. Якщо судом буде встановлено, що позикодавець не передав кошти позичальнику, договір позики вважається неукладеним.
		Однак неукладеність і недійсність договору тягнуть за собою різні правові наслідки, оскільки договір є неукладеним, то і не потребує визнанню недійсним.
		Так, в п. 8 постанови від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
		За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
		Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
		Так, визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом; судам слід відмовляти у задоволенні позову з такою вимогою.
		Однак, якщо в ході розгляду судового спору суд виявить ознаки, за якими договір можна визначити як неукладений, а, отже, таким, що не породжує правових наслідків (ухвала ВССУ від 30.09.2015 року у справі № 6-22599св15), і тому не потребує визнання недійсним, то суд має вказувати про це у мотивувальній частині судового рішення.
		Встановлені судом обставини не є підставою для визнання договору недійсним, а можуть лише бути підставою для відмови в задоволення вимог щодо стягнення коштів як за неукладеним договором.
		Велика Палата Верховного суду у справі №522/1528/15-ц від 26.01. 2021р.вказує , що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.
		Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, і останній не може бути задоволений.
		Суд дійшов висновку про те, що в зв`язку з тим, що кошти за кредитним договором №12.02.2022-100000063 від 12.02.2022 р. перераховані позивачем не відповідачу ОСОБА_1 , а на картку ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , кредитний договір № 12.02.2022-100000063 від 12.02.2022р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 з огляду на норми ст.ст.1046,1051,1054 ЦКУ є неукладеним, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
		На підставі викладеного керуючись ст. ст.  202,  203,  205, 207, 215, 230-233, 626, 638, 640, 1046, 1051ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.1046,1051,1054 ЦК України ст.ст. 3, 4, 12, 13, 16, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
		Судові витрати залишити за позивачем. 
		Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня  його проголошення.  В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення. 
		Повне судове рішення складено 20.11.2023року.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», м. Київ, вул. Саксаганського, 133А,код ЄДРПОУ 37356833.
		ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 .
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...