Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/39821/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2023. Зареєстровано: 23.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2023.

Номер судового провадження: 2-9830/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/39821/23-ц 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Литвинової І. В.,
		при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, апарату Ради Національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фінанс Україна» про стягнення грошових сум за військовими облігаціями, упущеної вигоди, штрафних санкцій, компенсації моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Позиція сторін у справі.
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив солідарно стягнути з Міністерства фінансів України та Національного банку України невиплачені йому кошти доходу за листопад 2022 року за облігації внутрішніх державних позик №№ UA4000207880, UA4000207518 у розмірі 77 315, 00 грн; солідарно стягнути з Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України матеріальні шкоду/збитки в наслідок знецінення невиплачених позивачу за листопад 2022 року коштів доходу за належні йому облігації внутрішніх державних позик №№ UA4000207880, UA4000207518 у розмірі 5 832, 00 грн, та упущену вигоду позивача у розмірі 13 338, 00 грн з підстав бездіяльності вказаних відповідачів; солідарно стягнути з Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України компенсацію моральну шкоду в розмірі 10 800, 00 грн, завдану йому внаслідок обмеження конституційних прав позивача та бездіяльності Міністерства фінансів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України щодо відновлення його конституційних прав.
		В обґрунтування вказано, що метою цього позову є відновлення прав власності позивача на кошти доходу за належні позивачу ОВДП, які є боргом Держави Україна, виплата яких є її обов`язком, яку уособлює емітент цих ОВДП - Міністерство фінансів України, належні позивачу кошти доходу за ОВДП були перераховані на транзитний рахунок Національного банку України без врахування розпоряджень позивача про перерахування належних позивачу коштів доходу за ОВДП безпосередньо на особистий рахунок позивача в АТ «Сенс Банк», оскільки рахунки третьої особи - ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», з яких зазвичай позивачу виплачувався дохід за  облігації внутрішніх державних позик, були заблоковані з підстави запровадження Указу Президента - рішення Ради Національної безпеки і оборони України № 726/2022 та рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1332. На момент звернення до суду належні позивачу кошти доходу за облігації внутрішніх державних позик обліковуються на транзитному рахунку Національного банку України, заблоковані, і не виплачуються позивачу.
		Позивач переконаний, що відповідачі зобов`язані та мали можливість забезпечити захист та відновлення його порушених прав, відповідно покладених на них завдань, компетенції, повноважень щодо своєчасного виконання боргових зобов`язань перед позивачем - виплати позивачу доходи за належні йому облігації внутрішньої державної позики. Позивач є непрацюючим пенсіонером, з мінімальною пенсією за віком в розмірі 2 500, 00 грн. Дохід з інвестицій позивача в облігаціях внутрішньої державної позики є єдиним його джерелом фінансової підтримки, який було обрано ним виключно за наданими Державою гарантіями, що інвестиції в облігації внутрішньої державної позики абсолютно безризикові, оскільки гарантуються Державою, що в свою чергу гарантує своєчасну виплату позивачу очікуваного доходу. Оскільки Держава не вирішують питання захисту та відновлення порушених прав позивача щодо своєчасної виконання боргового зобов`язання - виплати позивачу борг - кошти доходу за належні позивачу облігації внутрішньої державної позики, позивач обмежений в фінансуванні його щоденних потреб, у праві вільного розпорядження власністю на власний розсуд. 
		Представник відповідача Ради Національної безпеки і оборони України вказав у своєму зверненні, що Рада є неналежним відповідачем у справі. 
		Відповідач Служба безпеки України у своєму відзиві позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що вважає вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки не наведено обґрунтувань та не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач безпосередньо зазнав втручання в свої права внаслідок оскаржуваної бездіяльності СБУ, та спричинення внаслідок цього суттєвого негативного впливу саме на його права або інтереси та завдання йому реальної шкоди. Позивач як власник облігацій ОВДП не є суб`єктом, до якого застосовано обмежувальні заходи, всі обмеження, які опосередковано торкнулися його, це - неможливість отримання доходу по цінним паперам, користуватися і розпоряджатися ними, що є наслідком особливостей обліку прав власності на цінні папери Україні. Таким чином, у позивача відсутнє реальне порушення його прав, оскільки Указом Президента від 19 жовтня 2022 року № 726/2022 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) виключно до фізичних та юридичних осіб, визначених в додатках до цього Указу. Як зазначає позивач та відповідачі у листах, на які він посилається, ОСОБА_1 не є особою, до якої застосовані санкції. Натомість, дії відповідачів, які ОСОБА_1 вважає порушенням, зводяться по суті до виконання вимог законодавства щодо обліку прав власності на цінні папери в Україні. Стверджуючи про подачу позову щодо захисту прав споживачів, позивач фактично намагається визнати неправомірними дії щодо застосування санкцій до третьої особи ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», яка має правоздатність та можливість оскаржити зазначений Указ Президента України у встановленому законодавством порядку.
		Позивач у відповіді на відзив Служби безпеки України не погодився із доводами відповідача, вказав, що відповідачі одностайно вказали на Службу безпеки України як на головного ініціатора санкцій, запроваджених до третьої особи у частині, якою обмежуються конституційні права позивача на мирне володіння та розпорядження належними йому облігаціями внутрішньої державної позики та коштами доходу за облігаціями внутрішньої державної позики, та одностайно вказали, що з питаннями вимог внесення змін до запроваджених до третьої особи санкцій у частині, якою обмежуються конституційні права позивача, йому треба звертатися саме до головного ініціатора санкцій.
		У додаткових поясненнях представник Служби безпеки України вказав, що кошти державного бюджету належать на праві власності Державі, а отже боржником у зобов`язанні із сплати коштів з державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних правовідносин. Законодавством не передбачено стягнення моральної та матеріальної шкоди з бюджетних асигнувань, виділених на фінансування Служби безпеки України, таке стягнення не може бути покладено на державний орган.
		У відзиві відповідача Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку представник заперечував проти позову, вказав, що оскільки всі види застосованих Рада Національної безпеки і оборони України санкцій, є дотичними до ліцензійної діяльності ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», тому Комісією було прийнято рішення саме про зупинення дії ліцензії, з метою забезпечення збереження коштів власників облігацій внутрішньої державної позики. Для вирішення складної ситуації щодо клієнтів ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» та їх заблокованих коштів, Комісія підготувала законопроект, який вносить зміни до трьох Законів України - про санкції, про депозитарну систему та про ринки капіталу, і вже відправила його на розгляд до Верховної Ради України.
		У відповіді на відзив відповідача Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку позивач вказав, що рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1332, запровадженням якого під наглядом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку були порушені конституційні права клієнтів ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», було прийняте 09 листопада 2022 року - після публікації Указу Президента № 726 та рішення Ради Національної безпеки і оборони України санкцій № 726. Але жодних превентивних заходів щодо захисту клієнтів ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» відповідачем вчинено не було ні до прийняття рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1332 ні після його прийняття, аж до вересня 2023. Позивач неодноразово звертався до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з вимогами надати роз`яснення - як саме Національна комісії з цінних паперів та фондового ринку захищає, та/чи збирається захищати порушені конституційні права клієнтів ТОВ «ФРІДОМ ФІНАНС Україна», які страждають в наслідок запровадження рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1332, що було цілковито проігноровано Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, бо Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, в дійсності, упродовж десяти місяців нічого не робило для цього, повідомляючи безвинних клієнтів ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», що їм треба зачекати збігу строку п`ять років - до 19 жовтня 2027 року, - до закінчення запроваджених до ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» санкцій, коли обмежені права клієнтів автоматичного відновляться.
		У своєму відзиві представник відповідача Міністерства юстиції України позов не визнав, заперечуючи проти задоволення позову, вказав, що рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введених у дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022, застосовано відповідні санкції у відношенні ТОВ «Фрідом Фінанс Україна». Відповідно до пункту 2 вказаного рішення та підпункту 6 пункту 1313 додатку № 2 до вказаного рішення, до ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» застосовано санкцію у вигляді анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами строком на п`ять років, на підставі ст. 5 Закону України № 1644-VII. Так, відповідачем не вчинялося і не може вчинятися жодних дій у межах спірних правовідносин, відповідно до Закону України «Про санкції», які спрямовані на зміну правового становища позивача. Виплати доходів / погашень за облігації внутрішньої державної позики їх власникам здійснюється депозитарними установами, які обслуговують рахунки у цінних паперах таких власників в порядку та строки, визначені договором про обслуговування рахунка у цінних паперах та внутрішніми документами депозитарної установи, яка обслуговує рахунок у цінних паперах власника облігацій внутрішньої державної позики. Тому відповідальність за невиконання або неналежне виконання депозитарною установою своїх зобов`язань за договором з депонентом - власником облігацій внутрішньої державної позики має нести така депозитарна установа. 
		Представник відповідача Міністерства фінансів України заперечував у відзиві проти задоволення позову, зазначаючи, що відсутність виплати доходу за облігаціями внутрішньої державної позики, які належать позивачеві, виникла внаслідок невиконання своїх зобов`язань перед останнім депозитарною установою, а саме ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», яке позивач вказав як третю особу у справі, на яку і покладено обов`язок виплати погашень / доходів власникам облігацій внутрішньої державної позики покладений на депозитарні установи. Мінфін, як емітент облігацій внутрішньої державної позики, у межах своєї компетенції своєчасно здійснюю відповідні погашення, обслуговування яких здійснює Національний банк України шляхом перерахування на рахунки депозитарних установ. 
		Позивач у відповіді на відзив відповідача Кабінету Міністрів України заперечив проти доводів останнього, зазначивши, що емітував свої кошти не у діяльність третьої особи, а інвестував заощадження в облігації внутрішньої державної позики - в цінні папери - боргові зобов`язання Держави, гарантовані нею для всіх видів виплат (в тому числі і доходу). Не третя особа позбавила позивача можливості своєчасно отримувати прибуток за належні позивачу облігації внутрішньої державної позики, а божник-Держава, за представництвом відповідачів. Не третя особа ігнорувала звернення/скарги позивача з вимогами вчинити дії щодо відновлення порушених прав позивача вільного розпорядження належними позивачу облігації внутрішньої державної позики, а відповідачі - суб`єкти владних повноважень - представники вищої влади в Державі, які мали обов`язок, повноваження, компетенцію, можливість відновити права позивача. Позивач не погоджується з твердженням відповідача, про те, що ним не могло вчинятися жодних дій для відновлення порушених прав позивача, бо відповідно до пункту 1 Рішення Ради Національної безпеки і оборони № 726 - санкції були внесені Службою безпеки України, а не Кабінетом Міністрів України.
		ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
		07 вересня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 11 вересня 2023 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		12 вересня 2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 107 000, 00 грн /т. І а. с. 88-89/.
		13 вересня 2023 року позивач подав через Електронний суд клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
		20 вересня 2023 року від представника відповідача НБУ до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. В обґрунтування своєї заяви про зміну порядку розгляду вказано, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі потребують надання та висловлення доводів та аргументів, має суспільний інтерес, оскільки рішення РНБО про застосування санкцій до ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» має значний суспільний розголос, що, на переконання представника заявника, зумовлює перехід від розгляду у спрощеному до загального позовного провадження. 25 вересня 2023 року це клопотання надійшло засобами поштового зв`язку /т. І а. с. 115-124/. 
		25 вересня 2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Національного банку України - Булгакова С. В. про зміну порядку розгляду справи /т. І а. с. 125-126/.
		26 вересня 2023 року до суду засобами поштового зв`язку надійшли заперечення відповідача Ради Національної безпеки і оборони України 
		30 вересня 2023 року до Електронного суду подано відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив Національного банку України, зареєстрований у суді 02 жовтня 2023 року.
		03 жовтня 2023 року засобами Електронного суду до суду подано відзив Служби безпеки України на позов, зареєстрований 04 жовтня 2023 року у суді.
		Також 03 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив Національного банку України на позов.
		06 жовтня 2023 року позивач подав через Електронний суд відповідь на відзив Служби безпеки України.
		09 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
		10 жовтня 2023 року від позивача через Електронний суд надійшла відповідь на відзив Національної комісії з цінних паперів.
		11 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання представника відповідача Президента України в особі Офісу про закриття провадження у справі, на підставі того, що вимога ОСОБА_1 до Президента України є вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владно-управлінських функцій, тому позов має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		16 жовтня 2023 року позивач через Електронний суд подав відповідь на відзив відповідача Кабінету Міністрів України.
		Також 16 жовтня 2023 року позивач через Електронний суд подав до суду відповідь на відзив Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та заяву про долучення доказів до матеріалів справи.
		17 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача Міністерства юстиції України.
		Також 17 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача Міністерства фінансів України.
		24 жовтня 2023 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника Служби безпеки України.
		Також 24 жовтня 2023 року позивач направив до суду відповідь на додаткові пояснення представника відповідача Служби безпеки України.
		Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. 
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		ІІІ. Фактичні обставини справи.
		ОСОБА_1 є власником облігацій внутрішньої державної позики UA4000207880 та UA4000207518 , емітентом яких є Міністерство фінансів України. За графіком виплати доходу за облігаціями внутрішньої державної позики мали бути здійснені у листопаді 2022 року. Облігації внутрішньої державної позики ОСОБА_1 обліковуються ТОВ «Фрідом Фінанс Україна».
		19 жовтня 2022 року рішенням Ради Національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введених у дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022, застосовано відповідні санкції у відношенні ТОВ «Фрідом Фінанс Україна». 
		Відповідно до вказаного рішення Ради Національної безпеки і оборони України, було підтримано внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до визначеного переліку юридичних осіб, зокрема до депозитарної установи ТОВ «Фрідом Фінанс Україна».
		Пунктом 1313 додатку 2 рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» передбачено застосування до ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» низки обмежувальних заходів, зокрема: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій (повне припинення); обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель, товарів, робіт і послуг у юридичних осіб резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції; заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона); заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, зокрема заборона здійснення фінансових операцій із придбання та/або набуття права власності іншим чином вказаними суб`єктами щодо облігацій внутрішньої державної позики України, облігацій зовнішньої державної позики України та заборона обліку переходу права власності на цінні папери за вказаними операціями в системі депозитарного обліку України).
		Зазначені обмеження застосовані до ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» строком на п`ять років.
		Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1332 зупинено ліцензію ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» на провадження депозитарної діяльності депозитарної установи на п`ять років на підставі Указу Президента України про введення в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України № 726/2022.
		Чергова виплата доходу за належними ОСОБА_1 облігаціями внутрішньої державної позики, починаючи з листопада 2022 року, не надійшла.
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
		Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відносини, що виникають під час емісії, обігу, викупу цінних паперів та виконання зобов`язань за ними, укладання і виконання деривативних контрактів, заміни сторони деривативних контрактів та вчинення правочинів щодо фінансових інструментів на ринках капіталу, а також відносини, що виникають під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках регулюються Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».
		Як передбачено частиною першою статті 11 Закону, облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов`язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
		Згідно з частиною третьою статті 16 Закону облігації внутрішньої державної позики України - це цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов`язання України щодо відшкодування пред`явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
		Міністерство фінансів України є емітентом облігацій внутрішньої державної позики, тобто органом державної влади, який уповноважений державою на розміщення від свого імені цінних паперів та бере на себе зобов`язання за такими цінними паперами перед їх власниками.
		Відповідно до своїх повноважень емітента, визначених у постанові Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 248 «Про затвердження Положення про порядок проведення операцій, пов`язаних з розміщенням облігацій внутрішньої державної позики», Мінфін: розробляє та оприлюднює орієнтовні графіки розміщення облігацій внутрішньої державної позики, визначає час та обсяги розміщення облігацій (затверджений графік, а також зміни до нього періодично розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства); визначає форми та шляхи розміщення облігацій внутрішньої державної позики, встановлює терміни обігу облігацій внутрішньої державної позики, дати їх погашення та сплати купонного доходу (для купонних облігацій); встановлює граничний рівень дохідності облігацій внутрішньої державної позики, відповідно до якого задовольняються заявки учасників розміщення облігацій; оприлюднює інформацію про результати розміщення облігацій внутрішньої державної позики; оформляє випуски облігацій внутрішньої державної позики глобальними сертифікатами; забезпечує своєчасне погашення облігацій внутрішньої державної позики та сплату доходу за ними.
		Законом України «Про депозитарну систему України» встановлено правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів.
		Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про депозитарну систему України» облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.
		Крім того, депозитарна установа в установленому Комісією порядку відповідно до отриманих від Центрального депозитарію та/або Національного банку України депозитарних активів провадить діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів і корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах депонентів, номінальних утримувачів, а також на власному рахунку в цінних паперах, на якому обліковуються цінні папери, права на цінні папери та обмеження прав на цінні папери, що належать такій депозитарній установі.
		Таким чином, відповідно до матеріалів справи, позивач є депонентом депозитарної установи ТОВ «Фрідом Фінанс Україна». Міністерство фінансів України, виступаючи емітентом цінних паперів, здійснює погашення основної суми боргу та виплату доходів за облігаціями внутрішньої державної позики шляхом перерахування сум доходів у відповідний термін, встановлений законодавством, на транзитний рахунок Національного банку України.
		У свою чергу, Національний банк України в межах компетенції здійснює обслуговування виплат емітента шляхом перерахування вищезазначених сум коштів на рахунки клієнтів - депозитарних установ, якою, як стверджує позивач, є ТОВ «Фрідом Фінанс Україна».
		Водночас пунктом 165 Глави 20 розділу III Положення про провадження депозитарної і клірингової діяльності та забезпечення здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів Національним банком України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 21 грудня 2017 року № 140 визначено, що депозитарні установи зобов`язані забезпечити перерахування сум доходів та/або погашень за державними цінними паперами своїм депонентам.
		Отже, саме ТОВ «Фрідом Фінанс Україна», відповідно до положень чинного законодавства, повинне здійснювати виплати власникам облігацій внутрішньої державної позики належних їм доходів.
		Обов`язок виплати погашень/доходів власникам облігації внутрішньої державної позики покладений на депозитарні установи. Мінфін, як емітент облігацій внутрішньої державної позики, у межах своєї компетенції своєчасно здійснює відповідні погашення, обслуговування яких здійснює Національний банк України шляхом перерахування на рахунки депозитарних установ.
		У результаті цього, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання депозитарною установою своїх зобов`язань за договором з депонентом, яким є позивач, повинна нести депозитарна установа - ТОВ «Фрідом Фінанс Україна».
		Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 640/7728/20, в якій позивач оскаржував бездіяльність МЗС України та КМ України щодо відсутності ініціювання перед РНБО України пропозиції стосовно скасування санкцій застосованих до позивача, зазначив, що за усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		У даній справі Верховний Суд зробив висновок, що за відсутності відповідного рішення Верховного Суду, яке набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО України, законність застосування таких санкцій не може бути предметом розгляду місцевого адміністративного суду.
		При цьому стосовно перевірки наявності підстав для подальшого збереження застосованих до позивача санкцій, слід звернути увагу на положення частини сьомої статті 5 Закону України «Про санкції», відповідно до якої рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування, яка чітко визначена у частині першій статті 1 даного закону.
		Отже, оцінка досягнення мети застосованих санкцій як підстави для їх скасування відноситься до дискреційних повноважень суб`єкта, який прийняв рішення про їх застосування.
		Згідно з висновками Верховного Суду у справі № 640/7728/20, визнаючи бездіяльність МЗС України та КМ України щодо невнесення пропозицій до Ради Національної безпеки і оборони України стосовно скасування санкцій та зобов`язавши відповідачів ініціювати питання щодо скасування застосованих санкцій, суди фактично не відновили порушені права позивача, оскільки остаточне рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до Закону що, насамперед, свідчить про неефективний спосіб захисту порушеного права.
		Між тим, у контексті обставин вищевказаної справи, Верховний Суд констатує, що оскільки у випадку, що розглядається, сама по собі вказана бездіяльність МЗС України та КМ України не є юридично значимими для спірних правовідносин, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача внаслідок застосування санкцій є саме оскарження відповідного Указу Президента України, яким введено у дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до якого до позивача застосовано санкції.
		Крім того, позивач надає витяги з відповідей на його запити, в яких відповідачі роз`яснюють йому причини неможливості проведення відповідних операцій, не заперечують гарантоване Конституцією та належне позивачу право власності на облігації внутрішніх державних позик України, не заперечують належне позивачу право на вільне володіння та розпорядження цими облігаціями внутрішніх державних позик України, про що самостійно вказує позивач.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зроблено висновок, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі.
		Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		У постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/422/18 Верховний Суд зазначає, що  відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
		Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.
		При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Вказане підтверджується висновками Верховного Суду у постановах 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15, від 09 грудня 2014 року у справі № 5023/4983/12.
		Враховуючи приписи частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.
		За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, як зазначено у статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.
		Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц поняття моральної шкоди визначене як страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		Тягар доказування наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та її результатом покладається на позивача.
		Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
		Особа звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
		Наведені вище висновки аргументовані правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 та від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20.
		Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 9901/276/19 виклала свою правову позицію, згідно з якою протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Водночас було зауважено, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
		Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів на підтвердження обставин, на які він послався як на підставу для свого позову, а саме порушення його прав колом суб`єктів-відповідачів.
		Відповідно до вищевказаного суд приходить до висновку, що позивачем не визначено, які суб`єктивні права та охоронювані законом інтереси порушені відповідачами, у чому безпосередньо полягають такі порушення, завдані, на його переконання, ними, та у чому воно виражається, які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок дій відповідачів та якими доказами у справі це підтверджується, тому у задоволенні позову про солідарне стягнення суми у розмірі 77 315, 00 грн як доходу за листопад 2022 року, у розмірі 5 832, 00 грн як збитків внаслідок знецінення невиплачених доходів, у розмірі 13 338, 00 грн як упущеної вигоди та компенсації моральної шкоди у розмірі 10 800, 00 грн, суд не встановив підстав.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є необґрунтованим й відмовляє у задоволенні у повному обсязі.
		V. Розподіл судових витрат.
		Оскільки при поданні позовної заяви позивач не сплатив судовий збір і враховуючи те, що у задоволенні позову суд відмовляє, порушень прав позивача, у тому числі як споживача, судом не встановлено, на нього покладаються судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
		На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
		ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
		ст.ст. 1-23, 623 Цивільного кодексу України,
		ст.ст. 1- 5 Закону України «Про санкції»,
		ст.ст. 1-8 Закону України «Про депозитарну систему України»,
		ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, апарату Ради Національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фінанс Україна» про стягнення грошових сум за військовими облігаціями, упущеної вигоди, штрафних санкцій, компенсації моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід Держави судовий збір 1 073, 60 грн. 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. 
		 
		Суддя                                                                                                               І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...