Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 555/2023/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 22.11.2023. Зареєстровано: 23.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2023.
Дата набрання законної сили: 17.11.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4815/480/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018180000000376

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Рівненський апеляційний суд
		___________________________________________________________
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		17 листопада 2023 року м. Рівне 
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
		   судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		   з участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		   прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		  захисників  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілої  ОСОБА_10 ,
		представника потерпілої  адвоката ОСОБА_11 
		розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Рівне апеляційніскарги потерпілої ОСОБА_10 таїї представника адвоката ОСОБА_11 , прокурораРівненської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,захисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12018180000000376 від 28.05.2018 року
		відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з освітою середньою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого майстром будівельних робіт ФОП « ОСОБА_12 », раніше не судимого,
		-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, 
		ВСТАНОВИЛА:
		ОСОБА_7 28.05.2018 року, в темну пору доби, приблизно о 02 год. 25 хв., керуючи автомобілем марки «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Т-18-12 Немовичі - Березне - В. Межиричі - Федорівка, зі сторони м.Березне в напрямку с.Соснове, зі швидкістю 90 км/год., на 42 км вказаної автодороги поблизу електроопори №20 17-04ВРХ, що за с.Моквин Березнівського району Рівненської області, виконуючи маневр обгону попутного автомобіля марки «Audi 100», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху при виникненні перешкоди для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в ході чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по правому краю проїзної частини, зі сторони м. Березне в напрямку с. Соснове, назустріч руху транспортних засобів, та не заважав іншим учасникам дорожнього руху.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у Комунальному закладі «Березнівська центральна районна лікарня». Порушення ОСОБА_7 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та настання суспільно-небезпечних наслідків.
		ВирокомБерезнівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 обрано тримання під вартою на строк 60 днів від дати винесення вироку, тобто до 12.08.2023 року при відсутності інших судових рішень з даного приводу, взявши його під варту в залі суду негайно (ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31 липня 2023 року продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів  до 28 вересня 2023 року включно, без визначення розміру застави, ухвалою Рівненського апеляційного суду від 26.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 ).
		Строк покарання ухвалено рахувати з 14.06.2023 року, з моменту затримання особи.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 5 148 грн.
		Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 01.06.2018 року на автомобіль марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасовано. Автомобіль марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 повернуто володільцю ОСОБА_14 .
		Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди закрито у зв`язку із відмовою від позову.
		Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
		В поданійапеляційній скарзіпотерпіла ОСОБА_10 та їїпредставник адвокат ОСОБА_11  покликаються на необґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання внаслідок м`якості.
		Вважають, що суд при призначенні ОСОБА_7 покарання належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, підвищену суспільну небезпечність вчиненого та обставини його вчинення, те, що обвинувачений вину визнав лише перед судовими дебатами, під тиском зібраних та досліджених доказів, не вживав заходів для порозуміння з потерпілими, позицію потерпілої щодо призначення обвинуваченому максимального покарання.
		Просять ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. В решті вирок суду залишити без зміни.
		Прокурор вапеляційній скарзі покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Зазначає, що обставини, в умовах яких обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення значно підвищують як суспільну небезпечність особи винного, так і суспільну небезпечність вчиненого злочину.
		Звертає увагу, що у мотивувальній частині вироку вказано про необхідність застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Однак в резолютивній частині вироку судом не вказано про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 додаткового покарання.
		Просить вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 14.06.2023 року відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Резолютивну частину вироку доповнити наступним змістом: Призначити ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
		В решті вирок суду залишити без змін.
		Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційнійскарзі покликається на необґрунтованість вироку в частині призначеного покарання внаслідок суворості.
		Вважає, що судом помилково не було враховано при призначенні йому покарання його поведінки, як обвинуваченого, щодо повного відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій, сума якої є значною, зібрання якої потребувало відповідного часу.
		Звертає увагу, що судом не було враховано і поведінку самого пішохода, який перебував у стані легкого ступеня алкогольного сп`яніння і міг легковажно врахувати дорожню обстановку.
		На думку обвинуваченого, враховуючи зазначене і всі обставини справи, дані про його особу, суд помилково прийшов до висновку про можливість його виправлення лише в умовах ізоляції від суспільства.
		Просить вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 14.06.2023 року змінити в частині призначеного покарання. Вважати засудженим його за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст. 76, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
		Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити його з-під варти в залі суду.
		В решті вирок суду залишити без змін.
		В запереченнях на апеляційні скарги потерпілої та її представника, прокурора обвинувачений ОСОБА_7 зазначає про їх безпідставність та необгрунтованість, відповідно і просить залишити їх без задоволення.
		Захисник ОСОБА_8 в поданійв інтересахобвинуваченого ОСОБА_7  апеляційнійскарзі зазначає, що судом не наведені в повному обсязі характеризуючі дані на обвинуваченого, відсутнє обгрунтування неможливості застосування до останнього положень ст. 75 КК України.
		Вказує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, свою винність не заперечував, позитивна поведінка після ДТП, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, шкоду відшкодував потерпілій, одружений, має малолітню дитину.
		Просить вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 14.06.2023 року змінити. Звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку 2 роки.
		Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу і її представника, які підтримали апеляційну скаргу, не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора в частині необхідності призначення додаткового покарання, однак наполягали на призначенні 8 років позбавлення волі, заперечили проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, не заперечив проти задоволення апеляційної скарги потерпілої і її представника в частині призначення додаткового покарання, заперечив проти задоволення апеляційних обвинуваченого і захисника, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, заперечили проти задоволення апеляційних скарг сторони обвинувачення, перевіривши вирок суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково наступних підстав.
		Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, в апеляційних скаргах не оскаржується, а тому апеляційний суд не перевіряє вирок в цій частині.
		Що стосується доводів апеляційних скарг сторони обвинувачення щодо необґрунтованості вироку в частині призначеного покарання внаслідок м`якості, то колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Даних вимог закону судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, належним чином не дотримано.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		При цьому дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
		Колегія суддів бере до уваги те, що Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним»; «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, наслідки, що настали  загибель людини, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивну характеристику останнього за місцем проживання та за місцем роботи, наявність малолітньої дитини, те, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, що полягала у доставленні потерпілого до медичного закладу, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, прийшовши до переконання про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк в межах санкції частини статті за інкримінований злочин з реальним його відбуванням.
		За наведеного, на думку колегії суддів, доказів наспростування висновківсуду першоїінстанції щодо виду і строку призначеного основного покарання внаслідок м`якості вапеляційних скаргахсторони обвинувачення не наведено,і вході судовогозасідання апеляційноїінстанції нездобуто.
		Поряд з цим, відповідно до мотивувальної частини вироку суд зазначив, що приймаючи до уваги усі обставини, суд призначає ОСОБА_7 додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, проте у резолютивній частині вироку посилання суду на призначення такого додаткового покарання відсутнє, що вказує на допущені судом помилки стосовно невідповідності вироку вимогам ст. 374 КПК України щодо його змісту.
		Так, на думку колегії суддів, слушними є доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Колегія суддів виходить з того, що злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, хоча і відноситься до злочинів вчинених з необережності, однак належить до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, полягає в тому, що вчинюється джерелом підвищеної небезпеки, а саме транспортним засобом і в даному випадку призвів до непоправних наслідків у виді смерті потерпілого, що стосується охоронюваної державою найважливішої соціальної цінності  життя і здоров`я людини. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що право на керування транспортним засобом покладає на водія обов`язок неухильно дотримуватись ПДР і користуватись вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб.
		З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи суспільну небезпечність злочину та наслідки діяння, приходить до переконаня про наявність правових підстав для призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. 
		Крім того, в мотивувальній частині вироку відсутність підстав для застосування відносно обвинуваченого положень ст. 75 КК України належним чином не обґрунтовано. 
		Колегія суддів, аналізуючи висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, з урахуванням доводів апеляційних скарг сторони захисту та встановлених обставин при апеляційному перегляді оскаржуваного вироку, вважає, що вирішуючи питання про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, не було достатньою мірою враховано та належним чином оцінено в сукупності всі обставини, які впливають на загальні засади щодо вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Законодавець дав суду право у виняткових випадках, з огляду на тяжкість злочину, індивідуальні особливості вчиненого правопорушення, особу винного та інші обставини справи, можливість прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		При цьому, застосування зазначеної норми матеріального закону не є обов`язковим для суду, а є його дискреційним повноваженням. Тобто можливість вибору одного з юридично дозволених варіантів правозастосовного рішення, що є умовою ефективного правозастосування норм права суб`єктами застосування для прийняття правильного, законного та обґрунтованого рішення.
		Суд бере до уваги, що щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться у провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.
		Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 вину у вчиненому визнав, висловив щирий жаль з приводу вчиненого (зокрема, і в судовому засіданні ще 18.04.2019 року), неодноразово наголошував, що не хотів, щоб так сталось, просив вибачення у потерпілої. Звернуто увагу на поведінку обвинуваченого відразу після ДТП щодо доставляння потерпілого до медичного закладу, так і протягом досудового розслідування, судового розгляду справи, зокрема, і апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, який протягом цього часу не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності. Також колегія суддів звертає увагу на факт відшкодування шкоди, заподіяної злочином в сумі, зазначеній в позовній заяві потерпілою, яка відмовилась від отримання коштів, повернувши їх обвинуваченому, і відмовилась від цивільного позову, в результаті чого судом першої інстанції закрито провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди у зв`язку із відмовою від позову. Дані про особу обвинуваченого свідчать, що останній раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, не перебуває на обліках у лікарів нарколога і психіатра, має міцні соціальні зв`язки, одружений, на утриманні перебуває малолітня дитина - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідно до свідоцтва про народження від 30.05.2023 року, Серія НОМЕР_3 , Т.2, а.с.169). 
		Встановлено відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Дані обставини в своїй сукупності, на переконання колегії суддів, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та свідчать про можливість застосування відносно нього положень ст. 75 КК України.
		За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі саме на строк 4 роки з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки з можливістю відбування покарання без ізоляції від суспільства в умовах повного контролю з боку держави, тобто зі звільненням ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Відповідно до п.2 ч.1ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
		Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно відповідних Указів Президента України, затверджених відповідними Законами України та діє на даний час.
		Відповідно до постанови про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 28.05.2018 року автомобіль Volkswagen Touareg, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
		Встановлено, що транспортний засіб Volkswagen Touareg, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , зареєстрований у компетентних органах Республіки Болгарія. 
		Дані про те, що власники зазначеного транспортного засобу вживали будь-яких заходів щодо повернення майна, в матеріалах даного кримінального провадження відсутні і в судовому засіданні при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення таких даних не встановлено.
		25.10.2023 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 подано клопотання про передачу транспортного засобу Volkswagen Touareg, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , на потреби Збройних сил України.
		06.11.2023 року командиром військової частини НОМЕР_4 подано клопотання про передачу автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , у військову частину А НОМЕР_5 Збройних сил України.
		З огляду на викладене, з врахуванням думки учасників провадження, зокрема, обвинуваченого і його захисників щодо необхідності передати вказаний транспортний засіб військовій частині НОМЕР_4 , колегія суддів прийшла до висновку про задовлення клопотання військової частини НОМЕР_4 Збройних сил України про передачу автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер, НОМЕР_1 для забезпечення виконання відповідних завдань.
		Питання щодо речового доказу у даному крнимінальному провадженні - автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер, НОМЕР_1 підлягає вирішенню у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
		За наведеного, оскаржуваний вирок не може залишатись чинним і відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КПК України підлягає скасуванню в частині призначеного покарання та вирішення питання щодо речового доказу з ухваленнямв цій частині нового вироку.
		Керуючись ст.ст.615, 373, 374, 404,405,407,420 КПК України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_10 та її представника  адвоката ОСОБА_11 , прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 14 червня 2023 року відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України скасувати в частині призначеного покарання та вирішення питання щодо речового доказу, ухвалити в цій частині новий вирок.
		Призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 (два) роки.
		Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, ч. 1, ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Виключити з резолютивної частини вироку абзац 7 (сьомий) щодо повернення автомобіля марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , ОСОБА_14 .
		Автомобіль марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , 2004 р.в., передати військовій частині А НОМЕР_5 Збройних сил України. 
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілій.
		 
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...