Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/10958/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.
Надіслано судом: 22.11.2023. Зареєстровано: 23.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2023.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/127/501/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022020000000022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/10958/22
		Провадження № 1-кп/127/501/23 
		 
		                                                       
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		17.11.2023 м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження внесене в ЄРДР 05.03.2022 за № 22022020000000022, по обвинуваченню
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, інваліда ІІІ групи, непрацюючого, одруженого, має на утриманні дочку, 2013 року народження, раніше несудимого, 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 436, ч. 1 ст. 436-1, ч. 1 ст. 436-2 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Громадянин України ОСОБА_4 , у період з 17.06.2018 по 02.03.2022, перебуваючи у помешканні, в якому він проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, з ідеологічних мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою розміщення, використання та поширення матеріалів, у яких міститься символіка комуністичного тоталітарного режиму, поширював публікації (зображення) з цього приводу за таких обставин.
		Так, приблизно у 2007 році, точний час невстановлений, використовуючи для ідентифікації користувача свій власний абонентський номер оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 , ОСОБА_4 створив власну сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» під іменем « ОСОБА_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому ОСОБА_4 , враховуючи події 2013-2014 років, які стались на Майдані Незалежності в м. Києві, намагаючись приховати свою особу від інших користувачів зазначеної соціальної мережі, перейменував на « ОСОБА_7 » та продовжив її використання з особистою, у тому числі протиправною, метою.
		З вказаного моменту та у подальшому ОСОБА_4 , достовірно знаючи про блокування доступу до російської соціальної мережі «Вконтакте» на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України № 133 від 15.05.2017, продовженого на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2020, затвердженого Указом Президента України № 184 від 14.05.2020, використовуючи спеціалізовані програми для обходу блокування - VPN, умисно, цілеспрямовано, переслідуючи ідеологічні мотиви, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер соціальної мережі через можливість поширення інформації через всесвітню мережу Інтернет серед невизначеного кола осіб, на постійній основі використовував власну сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» для вчинення кримінальних правопорушень.
		Зокрема, використовуючи власний мобільний телефон марки Xiaomi MiA2Lite (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ) та обліковий запис у соціальній мережі «Вконтакте» під іменем « ОСОБА_7 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 17.06.2018 ОСОБА_4 , діючи зі злочинним умислом, спрямованим на поширення та публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, здійснив вхід на власну сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), власноручно відшукав у антиукраїнських групах зазначеної соціальної мережі та, шляхом натискання функції «лайк» та «поширити», розмістив і поширив з вільним доступом до перегляду іншими користувачами зазначеної соціальної мережі публікацію - графічний матеріал із зображенням герба СРСР та написом «СССР просыпайся!», в якому, враховуючи значення абревіатури СРСР та герба СРСР, які, у відповідності до підпунктів «а», «є» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 09.04.2015, є символікою комуністичного тоталітарного режиму, міститься публічний заклик до його відродження. Станом на 05.03.2022 зазначена публікація перебувала у вільному доступі й використовувалась як інформаційний графічний матеріал у наведеній вище соціально-орієнтованій мережі, маючи при цьому 44 відмітки «Сподобалось» та 3 відмітки «Поширити».
		Крім того, відповідно до обвинувального акта  ОСОБА_4 , продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на пропаганду війни, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022 та 02.03.2022, використовуючи вищезазначений мобільний телефон та обліковий запис у соціальній мережі «Вконтакте» під іменем « ОСОБА_7 », здійснив вхід на власну сторінку у вказаній соціальній мережі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та у особистих листуваннях з користувачами зазначеної соціальної мережі з персональними сторінками під назвами « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », висловлюючи свою позицію стосовно збройного конфлікту та агресії Російської Федерації проти України, що тривають на території України з 2014 року по теперішній час, використав ключові лексеми (словесні вирази), висловлювання та синтаксичні цілі, в яких з лінгвістичної точки зору містяться публічні заклики до ведення агресивної війни Російської Федерації проти України. Органом досудового розслідування такі діяння ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 436 КК України, як публічні заклики до агресивної війни. 
		Окрім того, відповідно до обвинувального акта  ОСОБА_4 , продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікацію її учасників, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022 та 02.03.2022, використовуючи вищевказаний мобільний телефон та обліковий запис у соціальній мережі «Вконтакте» під іменем « ОСОБА_7 », здійснив вхід на власну сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та у особистих листуваннях з користувачами зазначеної соціальної мережі з персональними сторінками під назвами « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », висловлюючи свою позицію стосовно збройного конфлікту та агресії Російської Федерації проти України, що тривають на території України з 2014 року по теперішній час, використав такі ключові лексеми (словесні вирази), висловлювання та синтаксичні цілі, які з лінгвістичної точки зору містять ознаки схвалення, виправдування збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікації її учасників. Органом досудового розслідування такі діяння ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 436-2 КК України, як виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, та представників збройних формувань Російської Федерації.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4  винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь не визнав. Суду повідомив, що він є громадянином України, разом з дружиною та неповнолітніми дітьми постійно проживає у м. Вінниці, тому жодної антидержавної діяльності не здійснював. Акцентував увагу суду на тому, що має багато друзів та знайомих, які проживають в різних країнах, в тому числі і в РФ, з якими підтримує відносини через спілкування в соціальних мережах. Також підтвердив, що приблизно в 2007 році, використовуючи власний абонентський номер оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 , створив власну сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» під іменем « ОСОБА_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку після подій у 2014 році перейменував на « ОСОБА_7 ». Зауважив, що зазначену сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» могли бачити лише його друзі, більша частина яких були його однокурсниками по військовому вузу. Підтвердив, що всі вони зазначені під іменами, які вказані в обвинувальному акті. Звертав увагу суду на їх незначну кількість. Повідомив також, що будь-які інші особи доступу до сторінки не мали, тому побачити його публікації та особисте спілкування не могли. Зазначив, що кожен його месенджер - це приватне спілкування, втручання до якого не допускається. 
		Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що 03.03.2022, коли його не було вдома, до нього подзвонила дружина і повідомила, що вдома на нього очікують співробітники СБУ. Приїхавши додому, при спілкуванні з працівниками УСБУ, на запитання, чи є у нього сторінка «Вконтакте», обвинувачений підтвердив, що дійсно має таку і спілкується у ній з товаришами по вузу. Також зазначив, що вказаною сторінкою користується не часто. Після повномасштабного вторгнення, його товариші по вузу - колишні військові РФ, запитували його (також колишнього військового) про події в країні. Такий стиль висловлювання, що відтворений в обвинувальному акті, пояснює необхідністю донести в формі, зрозумілій для його друзів з РФ, свою думку, яка жодним чином не спрямована на визнання правомірною тимчасової окупації частини території України чи підтримання збройної агресії РФ проти України, а навпаки - на хибні дії РФ по відношенню до України, в тому числі й на недоліки тактики РФ. При цьому зауважив, що його колишні одногрупники погоджувались з його думкою. Обвинувачений акцентував увагу суду на тому, що окрім особистого листування з певними особами, він більше жодної інформації не розміщував, «блогерством» не займався. Вважає, що відбулось втручання у його приватне листування.
		Також зауважив, що працівники УСБУ отримали доступ до його переписки з його дозволу. Пояснив, що після 03.03.2022 він доступу до своєї сторінки не мав, оскільки вона перебувала під контролем працівників УСБУ (його телефон розрядився і вхід до сторінки був здійснений за допомогою ноутбука, який приніс працівник УСБУ). Зазначив, що оскільки не вів публічної діяльності, тому й погодився надати доступ до своєї сторінки, так як був впевнений, що нічим протизаконним він не займається і проблем ніяких бути не може. Зауважив, що особисте спілкування в мережі Інтернет не можна розцінювати як публічну діяльність. Вважає, що під час проведення експертизи був проведений аналіз саме його особистого спілкування. Також акцентував увагу суду на тому, що попередньо обмежив доступ до своїх сторінок, щоб вони не були публічними. Зауважив, що усі документи у справі отримані лише після надання ним доступу до його сторінки.
		Окрім того, ОСОБА_4 просив суд врахувати, що висунуте проти нього обвинувачення не ґрунтується на вимогах закону, оскільки кримінальна відповідальність передбачена за публічні висловлювання, а він публічної діяльності не вів, а спілкувався лише з обмеженим колом осіб. 
		Захисник обвинуваченого - адвокат  ОСОБА_5   в судовому засіданні просив виправдати свого підзахисного. Звертав увагу суду на те, що ОСОБА_4  використовував свою сторінку в соціальній мережі «Вконтакте» лише для спілкування з обмеженим колом осіб, а саме своїми товаришами по військовому вузу, яких було декілька осіб. Сторінка мала обожений доступ. Будь-які інші особи не могли заходити на вказану сторінку ОСОБА_4 і, тим більше, читати його публікації. Крім того, вхід на сторінку здійснювався лише шляхом введення паролю, який був відомий лише ОСОБА_4 . Тому, таке листування є особистим і не може містити в собі публічних закликів до будь-яких дій, оскільки недоступне для загального перегляду будь-ким іншим. 
		В ході судового розгляду судом також всебічно та ретельно досліджено письмові докази, які були зібрані стороною обвинуваченням в ході досудового розслідування даного кримінального провадження. 
		Зокрема, на підставі матеріалів правоохоронних органів 05.03.2022 до ЄРДР за № 22022020000000022 було внесено відомості про інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення. 
		Висновком експерта № 85/1 від 18.03.2022, наданим на виконання постанови слідчого про призначення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 05.03.2022, встановлено, що у наданих на дослідження матеріалах у висловлюваннях особи « ОСОБА_13 », з лінгвістичної точки зору міститься публічне схвалення здійснення збройної агресії Російської Федерації проти України; публічне схвалення дій Російської Федерації (за контекстом) щодо фізичного знищення національно налаштованих українців у Донецьку; співчуття великим втратам у живій військовій силі країни-агресора; публічне засудження патріотично налаштованого населення України; заклик до блокади Києва; заклик до відсутності співчуття до українців; заклик до росіян з великою інтенсивністю чинити фізичне насилля над українцями; заклик до жорстокіших дій щодо українців (за контекстом), до відсутності співчуття до будь-кого з населення України; публічне зневажання тих, хто стає на захист України у лавах ЗСУ. Також у наданих на дослідження матеріалах, у висловлюваннях особи « ОСОБА_13 », з лінгвістичної точки зору містяться ознаки розпалювання національної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності, образа почуттів громадян за національною ознакою та патріотичними переконаннями. Крім того, було встановлено, що у наданих на дослідження матеріалах, у висловлюваннях особи « ОСОБА_13 », з лінгвістичної точки зору відсутні погрози або насильство щодо працівника правоохоронного органу. 
		Також судом було досліджено протокол огляду від 05.03.2022, об`єктом якого була інтернет-сторінка в соціальній мережі «Вконтакте» користувача під іменем « ОСОБА_7 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). В ході огляду були виявлені та зафіксовані відповідними скріншотами, графічне зображення герба СРСР з надписом «СССР ПРОСЫПАЙСЯ» та переписка з особами під іменами « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 ».
		Висновком експерта № 98/1 від 20.04.2022, наданим на виконання постанови слідчого про призначення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 05.03.2022, встановлено, що у наданих на дослідження матеріалах, у висловлюваннях особи « ОСОБА_13 », з лінгвістичної точки зору міститься публічний заклик до ведення агресивної війни Російської Федерації проти України. Також міститься публічний заклик до відродження комуністичного тоталітарного режиму та ознаки виправдовування, визнання правомірною агресії Російської Федерації проти України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації. Разом з тим, у наданих на дослідження матеріалах, у висловлюваннях особи « ОСОБА_13 », з лінгвістичної точки зору містяться ознаки розпалювання національної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності, образа почуттів громадян за національною ознакою та патріотичними переконаннями. 
		Відповідно до протоколу огляду від 04.05.2022, було проведено огляд мобільного телефону Xiaomi MiA2Lite (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ), з встановленою sim-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . 
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В достовірності досліджених судом доказів у суду сумніву не виникає, адже вони отримані без порушення закону, тому є допустимими, у зв`язку з чим суд їх прийняв. 
		При цьому суд вважає необхідним зауважити, що досліджені судом експертні висновки носять допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковими для суду.
		Також суд зауважує, що під час судового розгляду даного кримінального провадження судом були створені всі необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, у тому числі і права на захист. 
		Таким чином, заслухавши пояснення обвинуваченого, дослідивши докази, клопотання про дослідження яких було заявлене сторонами кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Зі змісту ч. 3 ст. 26 КПК України випливає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		За змістом ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні належність йому інтернет-сторінки у соціальній мережі «Вконтакте» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не заперечував. Також обвинувачений не заперечував тієї обставини, що використовував зазначену сторінку під іменем « ОСОБА_7 ». Вхід на сторінку здійснював зі свого мобільного телефону Xiaomi MiA2Lite (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ), з вмонтованою у нього сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 , яка була підв`язана до цієї сторінки. 
		Отже, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджений факт використання обвинуваченим ОСОБА_4 інтернет-сторінки у соціальній мережі «Вконтакте» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з прив`язкою до абонентського номера НОМЕР_1 за допомогою мобільного телефону Xiaomi MiA2Lite (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ).
		Заперечуючи свою причетність до вчинення будь-якого кримінально караного діяння, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник посилались на те, що обвинувачений жодної публічної діяльності не вів, а тому не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. На підтвердження зазначеного заперечення обвинувачений та його захисник посилались на те, що експертизи, висновки яких надані суду на підтвердження винуватості обвинуваченого, отримані за результатами дослідження приватної переписки обвинуваченого з іншими особами і не містять ознак публічності.
		Відповідно до позиції Верховного Суду від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		Безпосередній об`єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436 КК України, є мир між державами і народами. Генеральна Асамблея ООН ще в 1947 році засудила пропаганду війни, а в Декларації про право народів на мир від 12.11.1984 проголосила, що народи нашої планети мають священне право на мир. Збереження цього права і сприяння його здійсненню визнається одним з основних обов`язків кожної держави.
		Предметом цього злочину вважаються матеріали із закликами до агресивної війни або до розв`язування воєнного конфлікту (друкована і рукописна продукція, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски та інші матеріальні носії інформації тощо).
		Об`єктивну сторону даного злочину характеризують альтернативні дії: публічні заклики до агресивної війни або розв`язування воєнного конфлікту; виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій; розповсюдження таких матеріалів.
		Визначення агресії дається в резолюції ХХІХ сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974. Під агресією слід розуміти застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави або будь-яким іншим чином, що несумісний зі Статутом ООН. Свідченням агресії, як правило, є таке застосування збройних сил державою першою. Встановлення наявності акту агресії входить до повноважень Ради Безпеки ООН.
		Актом агресії може визнаватися вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка воєнна окупація, яка є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її, бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави, тощо. 
		У Законі України «Про оборону України» збройна агресія визначена як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України та наведено перелік актів збройної агресії, який є аналогічним названому.
		Агресивна війна і воєнний конфлікт є видами агресії. Агресивна війна характеризується масштабністю дій, поєднанням використання збройних сил з іншими засобами боротьби (зокрема, економічними, дипломатичними, ідеологічними, інформаційними), постановкою та реалізацією певних політичних завдань: захоплення чужої території, поневолення, звернення в рабство чи пограбування іншого народу тощо. Воєнний конфлікт характеризується використанням збройних сил для вирішення певних спірних питань між державами, наприклад, щодо кордону між ними. 
		У статті 436 КК України йдеться про заклики до агресивної війни або до розв`язування воєнного конфлікту між Україною та іншою державою, або лише між третіми державами. Для кваліфікації цього злочину не має значення, яка саме держава закликається до вчинення акту агресії. Публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам у їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню).
		Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які дії, зазначені у ст. 436 КК України. 
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. 
		Згідно з ч. 3 ст. 258 КПК України спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв`язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.
		Відповідно до ч. 4 ст. 258 КПК України втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є: 1) аудіо-, відеоконтроль особи; 2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції; 3) зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; 4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.
		Згідно з приміткою до ст. 111-1 КК України публічним вважається поширення закликів або висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації.
		Науково-практичний коментар до розділу I Особливої частини КК України (злочини проти основ Національної безпеки України) визначає у коментарі до ст. 109 КК України, що під публічними закликами необхідно розуміти виражені у будь-якій формі (текстовій, графічній, аудіо, відео) звернення до інших осіб, вчинені у відкритий спосіб у місці, яке дозволяє вільно сприймати їх необмеженому колу осіб, які можуть спонукати цих осіб до вчинення відповідних злочинів, передбачених КК України.
		В судовому засіданні встановлено та не спростовано стороною обвинувачення, що вхід на сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка належить ОСОБА_4 , було здійснено працівниками УСБУ шляхом введення паролю, наданого обвинуваченим. Тобто, будь-яка стороння особа, не мала доступу до цієї сторінки та не могла бачити публікацій її володільця. Відтак, суд вважає виявлену у ній переписку саме приватним листуванням. Тому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, ОСОБА_4 слід визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436 КК України, та виправдати.
		Крім того, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції» № 2110-IX від 03.03.2022, КК України був доповнений статтею 436-2. 
		Зі змісту пункту 1 розділу ІІ - Прикінцеві положення - цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		Закон № 2110-IX був опублікований у таких виданнях: «Голос України» від 15.03.2022 - № 56, «Урядовий кур`єр» від 27.04.2022 - № 96 та «Офіційний вісник України» від 29.04.2022 - 2022 р., № 33, стор. 22, стаття 1719, код акта 110930/2022. Отже, днем набуття Законом № 2110-IX чинності є 16.03.2022.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Згідно з ч. 3 ст. 4 КК України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		Зі змісту ч. 2 ст. 5 КК України випливає, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		З пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення випливає, що часом вчинення діяння, відповідальність за яке введена Законом № 2110-IX, є 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022 та 02.03.2022, тобто до набрання відповідним законом чинності. Саме тому суд вважає, що в силу приписів ч. 2 та 3 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України ОСОБА_4 не може нести відповідальність за діяння, які на час його вчинення не були визнані у встановленому законом порядку кримінально караними.
		З огляду на викладене суд дійшов переконання, що в діянні ОСОБА_4 на час його вчинення був відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України. Тому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у вчиненні зазначеного діяння ОСОБА_4 має бути виправданий.
		Натомість, на переконання суду, був підтверджений факт поширення та публічного використання ОСОБА_4 символіки комуністичного тоталітарного режиму шляхом розміщення та поширення на його особистій сторінці соціально-орієнтованої мережі «Вконтакте» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) під іменем « ОСОБА_7 » символіки комуністичного тоталітарного режиму, яка з лінгвістичної точки зору містить публічний заклик до відродження комуністичного тоталітарного режиму. Такі діяння ОСОБА_4 , на переконання суду охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-1 КК України, як публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму.
		Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 саме за ч. 1 ст. 436-1 КК України. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
		На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (невизнання ним своєї вини та відсутність щирого каяття); ступінь тяжкості вчиненого злочину (відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-1 КК України, відноситься до нетяжких злочинів); особливості й обставини вчинення цього злочину; особу обвинуваченого (який в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимостей (востаннє був засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2019 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та відповідно до п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» звільнений від відбування призначеного покарання. Даний вирок набрав законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 15.01.2020); має інвалідність 3-ї групи, одружений, дружина теж є інвалідом 3-ї групи; має на утриманні власну неповнолітню доньку та виховує доньку дружини від попереднього шлюбу, батько якої помер; на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується з позитивної сторони). 
		Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшували б покарання обвинуваченого, а також обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжували б покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
		За вищевикладених обставин, суд, проаналізувавши поведінку обвинуваченого: невизнання ним своєї вини та відсутність щирого каяття, враховуючи відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання за ч. 1 ст. 436-1 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки в судовому засіданні не встановлена наявність в даному діянні обвинуваченого корисливого мотиву.
		Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		Згідно з абз. 3 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання. З матеріалів кримінального провадження випливає, що жодний запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосований не був. 
		Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи № 98/1 від 20.04.2022 в сумі 11892 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 51 копійка, оскільки її проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину, за яким доведено його винуватість. 
		Процесуальні витрати за проведення судової експертизи № 85/1 від 18.03.2022 в сумі 10571 (десять тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 12 копійок слід компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки дана експертиза стосується тих кримінальних правопорушень, за якими ОСОБА_4 судом визнано невинуватим та виправдано.
		Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 436, 436-1, 436-2 КК України, ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд - 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати невинуватим в пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 1 ст. 436 КК України, і виправдати в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
		ОСОБА_4 визнати невинуватим в пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 1 ст. 436-2 КК України, і виправдати в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
		Визнати  ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 436-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, без конфіскації майна. 
		Строк відбування покарання рахувати з дня затримання на виконання вироку, що набрав законної сили.
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи № 98/1 від 20.04.2022 в сумі 11892 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 51 копійка.
		Процесуальні витрати за проведення судової експертизи № 85/1 від 18.03.2022 в сумі 10571 (десять тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 12 копійок - компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2022 по справі № 127/9253/22 на майно вилучене 04.05.2022 в ході проведення огляду, а саме: мобільний телефон марки Xiaomi MiA2Lite (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ) та sim-карту оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 . 
		Речові докази у кримінальному провадженні № 22022020000000022, які відповідно до квитанції № 556 поміщені до кімнати зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, а саме: 
		- мобільний телефон марки Xiaomi MiA2Lite (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ) та sim-карту оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 , які належать  ОСОБА_4 - повернути власнику. 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...