Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/10073/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2023. Зареєстровано: 23.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2023.

Номер судового провадження: 2/522/2290/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		13.11.23
		Справа № 522/10073/20
		Провадження № 2/522/2290/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 листопада 2023 року             м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси 
		у складі судді  Чернявської Л.М.,
		за участю секретаря судового засідання  Купцова С.О.,
		розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб відповідачів при проведенні досудового розслідування (неефективне розслідування),
		ВСТАНОВИВ:
		22 червня 2020 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб відповідачів при проведенні досудового розслідування (неефективне розслідування).
		Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 24 червня 2020 року роз`єднані позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб відповідачів при проведенні досудового розслідування (неефективне розслідування) в самостійні провадження.
		Виділені в самостійне провадження позовні вимоги передані для реєстрації нових справ.
		24 червня 2020 року відкрито провадження по справі. Встановлено загальний порядок розгляду справи.
		Звертаючись до суду з Відповідним позовом, Позивачі обґрунтували свої вимоги тим, що 15 вересня 2017 року в наслідок пожежі, яка виникла в кімнаті № 4 корпусу № 5, який знаходився на території Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія» (надалі  табір «Вікторія»), за адресою: АДРЕСА_1 , загинула їх донька ОСОБА_9 , 2009 року народження. За даним фактом уповноваженими органами держави Україна здійснено досудове розслідування, яке виявилося вкрай неефективним у зв`язку з самоусуненням слідчого та прокурора від належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до заподіяння майнової та моральної шкоди потерпілим. Так, дії (бездіяльність) слідчого та прокурора призвели до неналежного огляду місця події, невжиття заходів щодо відшукання решток загиблої доньки, неналежне призначення та проведення експертизи, що потягло за собою необхідність проведення ексгумації решток загиблої доньки, проведення додаткових генетичних експертиз щодо встановлення належності решток їх доньці, не проведення повного огляду місця події і, як наслідок, відшукання решток загиблої ОСОБА_10 через десять місяців після загибелі. Виділення із матеріалів кримінального провадження інших кримінальних проваджень потягло за собою не лише відсутність повного, об`єктивного, ефективного та швидкого розслідування загибелі їх доньки, а й проведення ідентичних слідчих та процесуальних дій у окремих кримінальних провадженнях, зокрема призначення ідентичних за змістом експертиз, допит свідків, проведення слідчих експериментів. Все це сприяло не встановленню та не притягненню до відповідальності винних осіб, не встановленню причини займання, швидкості поширення вогню, невжиття заходів щодо порятунку загиблих, порушення при будівництві та експлуатації будівель табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розмивання відповідальності винних осіб, дало змогу окремим особам взагалі уникнути відповідальності за свої злочинні дії (бездіяльність) та виїхати за межі України. Інші порушення (дії будівельних організацій, посадових осіб Одеської міської ради під час будівництва, ремонту та експлуатації табору «Вікторія»), виявлені під час розслідування трагедії, взагалі залишені правоохоронними органами поза увагою.    Крім того, неефективність розслідування слідчими та правоохоронними органами України виявилася у невжитті заходів щодо збереження доказів скоєння злочинів. Не зважаючи на суспільний інтерес до розслідування трагедії, висвітлення в засобах масової інформації, контроль вищого керівництва держави Україна до цієї трагедії, постійний інтерес та контроль з боку позивачів щодо стану досудового розслідування, досудове розслідування за ч. 2 статті 270 КК України не завершене, винні особи не понесли передбачене Законом покарання. 
		Окрім того, ОСОБА_1 за рахунок власних коштів сплачено експертизу в рамках кримінального провадження у розмірі 668000 гривень, результати якої було долучено до матеріалів кримінальних проваджень. Проте, прокуратурою було призначено численні ідентичні експертизи, які так і не було проведено належним чином. Разом з тим, частина обвинувачених була звільнена від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. З огляду на тривалий час проведення досудового розслідування, невжиття заходів щодо ефективного розслідування, відсутність вироків судів про притягнення до відповідальності винних осіб за загибель доньки їм було завдано значної моральної шкоди. Позивачі оцінили завдану моральну шкоду в розмірі 2000 000 гривень кожному. 
		27 липня 2020 року від представника Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого зазначено, що Позивачами не надано доказів на підтвердження того, що саме внаслідок дій (неефективного розслідування) посадових осіб Прокуратури Одеської області та Головного управління Національної поліції в Одеській області їм була завдана моральна шкода пов`язана із смертю маленької дитини.
		04 листопада 2020 року від представника Одеської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого зазначено, що Одеська обласна прокуратура позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачами не доведено протиправність поведінки відповідача, наявність заподіяної шкоди та причинного зв`язку такої поведінки та заподіяною шкодою. Окрім того посилаються, що надмірна тривалість кримінальних проваджень викликана складністю справ та сукупністю процесуальних дій учасників процесу, а не бездіяльністю прокуратури та її посадових осіб. Щодо стягнення компенсації понесених витрат (матеріальної шкоди) в рамках кримінального провадження зазначили, що відповідні витрати на проведення експертизи є процесуальними витратами та питання про розподіл вирішується судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті та не можуть бути стягнуті у цивільній справі окремо.
		11 листопада 2020 року від представника ГУНП в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого зазначено, що Позивачі не надали достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їм працівниками Головного управління моральної шкоди.
		20 грудня 2021 року від представника Позивачів до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновків судового експерта № 53 від 02.10.2021 року та № 54 від 02.10.2021 року щодо проведення судово-психологічної експертизи із визначення розміру завданої моральної шкоди.
		Протокольною ухвалою суду від 20 грудня 2021 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до слухання по суті.
		20 вересня 2022 року від представника Одеської обласної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення.
		В судовому засіданні 28 вересня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, надавши свої пояснення стосовно обставин справи. 
		ОСОБА_1 пояснив, що тривале неефективне досудове розслідування причин пожежі, проведення додаткових генетичних експертиз щодо встановлення належності решток їх доньці, не проведення повного огляду місця події і, як наслідок, відшукання решток загиблої ОСОБА_10 через десять місяців після загибелі та перепоховання доньки завдало значної моральної шкоди.
		Представник ГУ НП в Одеській області заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення стосовно обставин справи. 
		Представник Одеської обласної прокуратури заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
		27 вересня 2023 року від представника Одеської обласної прокуратури надійшли копії письмових вказівок прокурора та інших документів щодо проведення процесуальних дій прокурором у кримінальних провадженнях № 12017160480003888, № 12017160000000991, № 4201716000001249, № 1201960480000392 на спростування доводів позову щодо бездіяльності органів прокуратури під час досудового розслідування.
		03 жовтня 2023 року від Головного управління Національної поліції в Одеській області до суду надійшли письмові пояснення до судових дебатів, у відповідності до яких просили врахувати інформацію про кількість та вид процесуальних дій які були проведені по кримінальному провадженню № 12017160480003888 від 16.09.2017 року за ч. 2 ст. 270 КК України.
		В судовому засіданні 13 листопада 2023 року представник Позивачів адвокат Муравська О.О. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. 
		Прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси Місюрко Г.А. заперечувала проти задоволення позову, надала до суду письмову промову у відповідності до якої зазначено, що Одеська обласна прокуратура та її посадові особи, у спірних правовідносинах діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та законами України, та протиправних дій (бездіяльності) стосовно позивачів не вчиняла, що виключає деліктну відповідальність та є підставою для відмови у задоволенні вимог у цій справі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної нібито прокуратурою під час досудового розслідування.
		Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області Сокуренко І.А. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав необґрунтованості. 
		Дослідивши в судовому засіданні докази по справі, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_9 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками справи, на території Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93, 15.09.2017 року сталася пожежа, через яку загинуло троє дітей, одна з них - ОСОБА_9 .
		У зв`язку з чим, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 загинула ОСОБА_9 , яка є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та рідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Звертаючись до суду з відповідним позовом  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначили, що за фактом гибелі ОСОБА_9 уповноваженими органами держави Україна здійснено досудове розслідування, яке виявилося вкрай неефективним у зв`язку з самоусуненням слідчого та прокурора від належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до заподіяння майнової та моральної шкоди потерпілим. 
		Не зважаючи на суспільний інтерес до розслідування трагедії, висвітлення в засобах масової інформації, контроль вищого керівництва держави Україна до цієї трагедії, постійний інтерес та контроль з боку позивачів щодо стану досудового розслідування, досудове розслідування за ч. 2 статті 270 КК України не завершене, винні особи не понесли передбачене Законом покарання. 
		З огляду на тривалий час проведення досудового розслідування, невжиття заходів щодо ефективного розслідування, відсутність вироків судів про притягнення до відповідальності винних осіб за загибель доньки Позивачі зазначили, що їм було завдано значної моральної шкоди в розмірі 2000 000 гривень кожному. 
		Так, судом встановлено, що за фактом пожежі яка сталась 15.09.2017 року на території Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93, СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області 16.09.2017 року розпочато кримінальне провадження № 12017160480003888 за ч. 2 ст. 270 КК України, підслідність в якому 19.09.2017 року прокуратурою області визначено за СУ ГУ НП в Одеській області.
		Постановою про визнання потерпілими СВ ГУ НП в Одеській області від 02 лютого 2018 року по кримінальному провадженню № 12017160480003888 від 27.12.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залучено до кримінального провадження у якості потерпілих.
		Відомості щодо визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 потерпілим відсутні.
		За результатамидосудового розслідування,до Київськогорайонного суду м.Одеси 28.02.2018року скерованообвинувальний акту кримінальномупровадженні №12017160480003888за обвинуваченнямдиректора Комунальногопозашкільного навчальногозакладу «Одеськийміський дитячийоздоровчо -спортивний комплекс«Вікторія» ОСОБА_11 у порушеннівстановлених законодавствомвимог пожежноїбезпеки,що призвелодо виникнення15.09.2017року пожежі,в наслідокякої 3дитини (2005, 2007 і 2009 року народження) загинули, 3 дитини отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, заподіяно майнову шкоду в особливо великому розмірі в сумі 7593 706 грн., за ч. 2 ст. 270 КК України.
		Під час досудового розслідування було призначено комплексну пожежно-технічну, будівельно-технічну та електротехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз. 
		29.07.2021 року з урахуванням зібраних матеріалів, кримінальне провадження спрямовано до Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз для проведення комплексної пожежно-технічної, будівельно-технічної та електротехнічної експертизи, судовий розгляд зупинено. 
		Судове провадження відновлено 10.11.2021 року у зв`язку із розглядом клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.
		Для виконання клопотання експерта, прокурором заявлено клопотання про проведення виїмки документів, яке судом задоволено 10.11.2021 року.
		Крім того, прокурором заявлено клопотання про доручення органу досудового розслідування проведення слідчої (розшукової) дії, а саме: огляд Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93, із залученням експертів з можливістю відібрання: зразків, у вигляді зпилів або щіпок, з дерев`яних конструкцій стін, стелі та оздоблення кімнат дерев`яних корпусів Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93; зразку захисного засобу, що використовувався для просочення вказаних дерев`яних конструкцій. Зазначене клопотання судом задоволено 10.11.2021.
		У подальшому, Київським районним судом м. Одеси 09.12.2021 року винесено ухвалу про доручення органу досудового розслідування проведення слідчої (розшукової) дії, а саме: огляду Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія» зі зміненою (новою) назвою експертної установи.
		Також, у матеріалах вказаного кримінального провадження містяться висновки експертиз, проведених під час розслідування кримінального провадження № 12017160480003888, щодо визначення причин виникнення пожежі.
		Так, згідно висновку 17/67/15.09.2017 від 27.10.2017 року ГУ ДСНС України в Одеській області осередок пожежі, що сталася 15.09.2017 року на території табору «Вікторія», знаходився в житловому приміщенні кімнати № 4, яке розміщувалося на першому поверсі корпусу № 5, в районі північно-західного кутка, біля західної стіни навпроти входу, в місці знаходження тумбочки.
		Найбільш ймовірною причиною виникнення даної пожежі є аварійний режим роботи побутового заглибного електричного кип`ятильника, залишеного без нагляду, який був підключений до електромережі.
		Водночас, згідно висновку експерта № 19/14-2/8-СЕ/17 від 18.12.2017 ДНДЕКЦ МВС України, у межах проведення судової пожежно-технічної експертизи установлено, що осередок пожежі знаходився в правій частині спальної кімнати № 4 корпусу № 5.
		Встановлено чотири ймовірних причини виникнення пожежі, які за обставин наведених в дослідницькій частині (в зв`язку з повним знищенням в наслідок пожежі зовнішніх стін, міжповерхового перекриття), експертним шляхом не вдається ані спростувати, ані підтвердити:
		- виникнення пожежі від джерела відкритого вогню (полум`я сірника, полум`я свічок, тління тютюнового виробу);
		- виникнення пожежі від теплових проявів електричної енергії (коротке замикання);
		- виникнення пожежі в наслідок занесення стороннього джерела запалювання; 
		- виникнення пожежі від тепла, отриманого від більш розігрітого або розжареного предмета (електрокип`ятильник).
		Разом з цим, відповідно до проведеного огляду об`єкту (корпус № 5) в період 21.09.2017 року по 25.09.2017 року виявити порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, перевірити наявність системи автоматичної пожежної сигналізації та її справність не представилось за можливе у зв`язку з майже повним знищенням об`єкту дослідження та зміною обстановки в місці огляду у зв`язку з діями пожежних підрозділів по ліквідації пожежі та пошуком тіл загиблих.
		У зв`язку з неможливістю категорично визначити причину виникнення пожежі та встановити, на момент проведення дослідження, порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, відповісти на питання «Чи знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку між собою, виникнення пожежі з недотриманням Правил пожежної безпеки?» є не можливим.
		Крім того, згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 19/13-3/278-СЕ/17 від 27.12.2017 ДНДЕКЦ МВС України розроблена проектно-кошторисна документація Закладу, а саме корпусів № № 1, 2, 3 та 4, не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНІП, тощо), оскільки відсутній експертний висновок проектно-кошторисної документації об`єкту дослідження стадії «робочий проект».
		Виконані будівельні роботи з будівництва (реконструкції) корпусів № № 1, 2, 3 та 4 Закладу не відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Улаштування стрічкового утеплення з джутового полотна не відповідає проектному рішенню, лакофарбне покриття стін та перегородок окремими місцями має пропуски та патьоки, висота житлових кімнат нижче, зазначеної у проектній документації, настінні бра, розподільчі щити без підкладки негорючого матеріалу, розетки не відповідають проектній документації тощо. За умовами проектної документації, щоб досягти ступеню вогнестійкості ІІІб, на об`єкті дослідження потрібно виконати певний ряд заходів з протипожежної обробки будівельних конструкцій.
		Враховуючи, що при натуральному обстеженні об`єкту дослідження не можливо оцінити якість та взагалі наявність опорядження внутрішніх та зовнішніх будівельних конструкцій стін, перегородок, стелі, підлоги шляхом їх оброблення протипожежним захистом, тому встановити ступінь вогнестійкості житлових корпусів № № 1, 2, 3 та 4 за фактичними показниками, судовими експертами не вбачається за можливе.
		Проектно-кошторисною документацією передбачено лакофарбове покриття стін корпусів № № 1, 2, 3 та 4, які розташовані на території Закладу, що відповідає вимогам нормативних документів.
		Протипожежні відстані між збудованими корпусами № № 1, 2, 3 та 4, які розташовані на території Закладу, відповідають вимогам нормативних документів.
		Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками справи, не погоджуючись з висновками вказаних експертиз, потерпілим ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси направлено клопотання про призначення комплексної судової пожежно-технічної, будівельно-технічної, електротехнічної експертизи.
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2018 року клопотання потерпілого задоволено та призначено комплексну судову пожежно-технічну, будівельно-технічну, електротехнічну експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз із залученням іноземних експертів Міжнародного інституту експертиз.
		ОСОБА_1 було сплачено експертизу в рамках кримінального провадження № 12017160000000991, призначену згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 05.06.2018 року в розмірі 668000 (шістсот шістдесят вісім тисяч) гривень.
		На виконання вказаної ухвали слідчим СУ ГУНП в Одеській області 23.07.2018 року проведено огляд з цими експертами території Закладу та вилучено рештки кісток у кількості 39об`єктів та експертні зразки з конструктивних елементів двоповерхових дерев`яних котеджів.
		З метою ідентифікації вказаних решток кісток слідчим призначено комплексну судово-медичну, медико-криміналістичну та молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої 15.08.2018 року доручено ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України».
		Згідно висновкуекспертів від25.09.2018року №42-мку наданомуекспертам пакеті№ 1знаходяться обвугленіконгломерати зіструктурою деревиничи невідомоїгомогенної речовини,які немають ознакбудови кістковоїтканини.У пакеті№ 2знаходяться спаленікісткові фрагменти.Три зних належаликісткам тварини(тварин)або птахів.Один обвугленийфрагмент нижньоїщелепи упакеті №2за анатомо-морфологічнимиознаками євідламком лівоїполовини тіланижньої щелепилюдини.Два зуби,які зберіглисяна об`єкті,за своєюформою,будовою ірозмірами належалискелету дитини. Через значнуступінь обвуглюванняі зруйнуванняфрагмента щелепивизначити стать,зріст,будь-якіінші ознакизагиблої дитининемає можливості. Проведеним порівняльним дослідженням ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ймовірно виключаються. Виключити можливість належності нижньої щелепи до кісток потерпілої ОСОБА_9 в даному випадку не є можливим. 
		Також,в матеріалахсправи є висновок міжнародних експертів від 29.01.2019 року № 9243, у відповідності до якого основною причиною пожежі може бути аварійний режим роботи побутового заглибного електричного кип`ятильника, залишеного без нагляду, який був підключений до електромережі.
		Версії виникнення пожежі від занесення стороннього джерела запалювання, самозаймання речовин та матеріалів, аварійних режимів роботи мобільного телефону та його акумулятора, аварійного режиму роботи лампи розжарення в настінному світильнику (бра), теплових проявів електричного струму при виникненні аварійних режимів роботи електропроводок, за результатами комплексних досліджень, не знайшли свого підтвердження.
		В результаті проведення натурального огляду, аналізу наданої проектної документації будівництва встановлено:
		-Завдання на проектування було видано без врахування Містобудівних умов та обмежень, назва об`єкта проектування у завданні на проектування не відповідає Містобудівним умовам та обмеженням.
		-Розрахунок категорії складності даного об`єкта будівництва, який було виконано лише на спальні місця чотирьох корпусів, без врахування місткості триповерхового спального корпусу для вихователів та обслуговуючого персоналу, не відповідає Завданню на проектування та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, ДБН В.1.2-14-2009 та постанові КМУ від 11.05.2011 № 560.
		-Будівництво дерев`яних спальних корпусів, передбачене проектом ступеню вогнестійкості  ІІІ б двоповерховими, не відповідає п. 9.3.1. ДБН В.2.2-9-2009, який є базовим нормативним документом на громадські будинки і споруди.
		У зв`язку з чим, у кримінальному провадженні проведено декілька експертиз, якими надано висновки, у тому числі, що суперечать один одному, 24.09.2019 року призначено комплексну судову будівельно-технічну, пожежно-технічну, електротехнічну та хімічну експертизу, проведення якої доручено Київському НДІСЕ щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між допущеними під час будівництва порушеннями та виникненням пожежі, швидкістю розповсюдження вогню та настання смерті тощо. 
		На момент розгляду справи, висновок щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між допущеними під час будівництва порушеннями та виникненням пожежі, швидкістю розповсюдження вогню та настання смерті відсутній.
		Разом з цим, під час судового засідання, судом з`ясовано, що представником батьків загиблих дітей  адвокатом Сягровець Т.М. заявлено клопотання про проведення ряду слідчих (розшукових) дій, у тому числі ексгумації тіл загиблих ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 з підстав правильності ідентифікації трупів, проведенні комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи, допиту експертів та одночасних допитів батьків із працівниками табору.
		У відповідності до заявленого клопотання, на підставі постанов процесуального керівника 12.02.2018 року слідчим проведено ексгумацію тіл загиблих дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
		Ексгумовані решти тіл за клопотанням потерпілих скеровано для дослідження до КЗОЗ «Харківське обласне бюро судово-медичних експертиз» та КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз» на підставі постанови про призначення комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи.
		Згідно висновку експертизи від 15.03.2018 року № 169, перевірено правильність ідентифікації трупів та виключено можливість переплутання тіл в результаті помилки експертів.
		Крім того, під час розслідування за клопотаннями потерпілих проведено одночасний допит свідка - старшого вихователя, відповідального за корпус № 5 ОСОБА_14 із потерпілими (батьками загиблих дітей), допитано в якості свідка художнього керівника дитячого ансамблю «Адель» ОСОБА_15 , судові експерти ООБСМЕ ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , проведено слідчий експеримент за участю свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та батьків загиблих дітей на території Закладу з метою детального відтворення дій працівників табору з евакуації дітей, проведено слідчий експеримент, за результатом якого встановлено відсутність герметичності пожежних водойм, розташованих на території Закладу.
		Також,слід зазначити,що частиною1ст.36КПК Українипередбачено,що прокурор,здійснюючи своїповноваження відповіднодо вимогцього Кодексу,є самостійниму своїйпроцесуальній діяльності,втручання вяку осіб,що немають нате законнихповноважень,забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаних вимог Закону «Про прокуратуру» та статей 2, 9, 25, 36 КПК України прокурорами у кримінальних провадженнях відповідно до наявних повноважень надавалися письмові вказівки, що також не заперечувалось учасниками справи.
		Щодо кримінальних проваджень № 42018160000000173 та № 42018160000000171. 
		Прокуратурою Одеської області 15.03.2018 до Київського районного суду м. Одеси скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018160000000171 від 26.02.2018, стосовно ОСОБА_19 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за фактом неналежного виконання своїх службових обов`язків провідного інспектора Київського РВ ГУ ДСНС України в Одеській області, внаслідок чого, приблизно о 23.07 год 15.09.2017 виникла пожежа у двоповерховому спальному корпусі № 5 Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу «Вікторія», за адресою: АДРЕСА_1 . У результаті вказаної пожежі загинуло троє дітей, які проживали в кімнаті № НОМЕР_1 , яка знаходилась на 2 поверсі зазначеного корпусу, а саме: ОСОБА_13 , 2005 р.н., ОСОБА_12 , 2007 р.н. та ОСОБА_9 , 2009 р.н. 
		За аналогічними обставинами, 15.03.2018 до Київського районного суду м. Одеси також скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018160000000173 від 26.02.2018 за ч. 2 ст. 367 КК України стосовно начальника Київського РВ ГУ ДСНС України в Одеській області Дяченко В.І. Розгляд зазначених кримінальних проваджень здійснюється суддею Київського районного суду Прохоровим П.А. (справа № 520/3194/18). 
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2018 кримінальні провадження № 42018160000000171 та № 42018160000000173 об`єднано в одне провадження за № 42018160000000171. 
		Кримінальне провадження № 42018160000000171 триває. 
		Також, Київським відділом поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019160480000392 від 30.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, розпочатому за заявою ОСОБА_20 про те, що 09.12.2018 невстановлені особи, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , дитячий табір «Вікторія», всупереч установленому порядку, завідомо знаючи про ухвалу суду про накладення арешту на майно дитячого табору, винесли з дерев`яного корпусу меблі.
		Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснювався прокурорами Одеської місцевої прокуратура № 1 Одеської області.
		За результатами досудового розслідування слідчим 10.09.2019 року та 30.12.2019 року прийняті рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
		З матеріалах справи вбачається, що процесуальним керівником двічі скасовувалися прийняті рішення слідчого від 10.09.2019 року та 30.12.2019 року про закриття вказаного кримінального провадження.
		Постановою слідчого від 15 вересня 2023 року закрито кримінальне провадження № 12019160480000392 від 30.01.2019 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК.
		За обвинуваченням виховательки ОСОБА_21 вироком затверджено угоду про визнання винуватості за ч. 2 статті 137 КК України  неналежне виконання обов`язків по догляду за дітьми, справа № 520/1413/18.
		Також, суд враховує та звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 13.11.2019 року було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення огляду території та приміщень табору «Вікторія» з метою ретельного просіювання у повному обсязі залишків згорілої будівлі. Зобов`язано ГУ ДСНС в Одеській області скласти «Акт розбору згарища». 
		Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній акт розбору згарища як обов`язковий документ за наслідками пожежі, а відтак суд дійшов висновку, що слідча дія не завершена та ухвала слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 13.11.2019 року не виконана. 
		З огляду на вищевикладене, суд з матеріалів справи вбачає, відсутність доказів проведення розбору згарища працівниками ДСНС, оскільки зазначений акт в матеріалах справи відсутній, а зі згарища залишки зсипано в мішки та розчищено територію, але пересіювання та інших необхідних дій проведено не було, що підтверджується наявними в матеріалах справи фотокартками та про що зазначено в експертному дослідженні № 9243 від 29.01.2019 року.
		Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
		У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
		У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц зазначено, що "ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови. […] Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо".
		У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19 зазначено, що "відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір".
		Висновок про можливість відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження викладений у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19, який підтриманий Верховним Судом у постановах від 01 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі №646/5368/19.
		Неефективність розслідування пожежі, тобто вина Одеської обласної прокуратури та ГУНП в Одеській області, яка виникла у таборі «Вікторія», виявилася у непроведені належних слідчих та процесуальних дій, щодо:
		- встановлення причини пожежі;
		- велика кількість кримінальних проваджень та відсутність взаємодії між слідчими щодо їх розслідування;
		- відсутність проведення слідчих дій (бездіяльність) щодо встановлених експертизою фактів порушення при проектуванні, будівництві, відсутності належного контролю за будівництвом;
		- бездіяльність щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Одеської міської ради, ДСНС, ДАБІ та інших;
		- бездіяльність в частині виконання ухвали про розбір згарища.
		Стаття 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує право на життя.
		Конвенція поклала на державу-учасницю негативні та позитивні щодо статті 2 Конвенції.
		Негативні  утримуватися від умисного або незаконного позбавлення життя; позитивні  вживати відповідні заходи для захисту життя тих, хто знаходиться під юрисдикцією держави. Суд повторює, що перше речення п. 1 статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватися від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідні заходи для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Це включає основне завдання держави щодо забезпечення права на життя шляхом прийняття ефективних норм кримінальних законів для попередження злочинів проти особи, що забезпечуються правоохоронним механізмом для попередження, усунення та покарання порушень таких норм. За відповідних обставин це також поширюється на позитивний обов`язок органів державної влади вживати заходи попередження для захисту особи або осіб, чиє життя знаходиться під загрозою здійснення кримінальних дій іншими особами. Рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine) від 8 листопада 2005 р., заява № 34056/02, п. 164. 
		Позитивний обов`язок держави також полягає у тому, що держава повинна належним чином реагувати на загибель особи, а саме проведення ефективного розслідування у справі, де мала місце загибель особи за обставин, які потенційно можуть передбачати відповідальність держави, стаття 2 передбачає обов`язок держави будь-яким чином забезпечити належну реакцію судової або іншої гілки влади для забезпечення того, що законодавчий та адміністративний устрій захисту права на життя здійснюється належним чином і що будь-яке порушення цього права припиняється та карається. Рішення у справах «Oneryildiz v. Turkey» [GC] від 30 листопада 2004 р., заява № 48939/99, п. 91, та «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99, п. 54. 
		Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції» також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили. Див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 р. у справі «Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), заява № 22729/93, п. 86. 
		Головна мета розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя, а у випадках, коли беруть участь представники держави або органи, у забезпеченні їх відповідальності за смерті, в яких вони винні. Форма розслідування, яка досягне такої мети може бути різною залежно від обставин. Проте, який би з методів не брався за основу, державні органи влади повинні діяти за своєю власною ініціативою, у випадку коли вже якесь питання звернуло їх увагу. Вони не можуть перекласти це на ініціативу родичів чи чекати подання формальної скарги або взяття кимось на себе відповідальності за проведення слідчої процедури. Рішення у справі «Ілхан проти Туреччини» (Эlhan v. Turkey) [GC] від 27 червня 2000 р., заява № 22277/93, п. 63. 
		Ефективним розслідуванням є система, яка вимагається статтею 2, та має передбачати незалежне та безстороннє розслідування, яке відповідає певним мінімальним стандартам щодо ефективності: Розслідування повинне також бути ефективним у тому розумінні, що воно має бути здатне привести до визначення питання, чи використана сила у таких справах була або не була виправдана за тих обставин (рішення у справі «Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey) від 19 лютого 1998 р., заява № 22729/93, п. 87) та встановлення і покарання відповідальних осіб (рішення у справі «Огур проти Туреччини» (Oрur v. Turkey) [GC] від 20 травня 1999 р., заява № 21594/93, п. 88). Результат при цьому є необов`язковим, але обов`язковим є здійснення заходів. Рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine) від 8 листопада 2005 р., заява № 34056/02, п. 176. 
		Таким чином, компетентні органи мають діяти з належною наполегливістю і за своєю ініціативою порушувати провадження, яке здатне, по-перше, встановити обставини, за яких сталась подія, та недоліки діяльності системи; по-друге, встановити, хто саме з представників державних органів був причетний до події. Вимога щодо публічності також застосовується у цьому контексті. Рішення у справах «Огур проти Туреччини» (Oрur v. Turkey) [GC] від 20 травня 1999 р., заява № 21594/93, пп. 88, 91-92; «Ілхан проти Туреччини» (Эlhan v. Turkey) [GC] від 27 червня 2000 р., заява № 22277/93, п. 63; «МакКерр проти Сполученого Королівства» (McKerr v. the United Kingdom) від 4 травня 2001 р., заява № 28883/95, п. 148. 
		Незалежність розслідування це певна ієрархічна або інституційна незалежність, а також практична незалежність: Мінімальна вимога до такої системи полягає в тому, що особи, відповідальні за проведення слідства, мають бути незалежні від тих, хто причетні до подій, що розслідуються. Мається на увазі ієрархічна або інституційна незалежність, а також практична незалежність. Рішення у справах «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99, п. 70, та «Мастроматтео проти Італії» (Mastromatteo v. Italy) [GC] від 24 жовтня 2002 р., заява № 37703/97, пп. 90, 94 та 95. 
		Збереження доказів полягає в тому, що органи державної влади повинні були б вжити всіх заходів для збереження доказів, які мають відношення до події. Прогалини у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців, чи то тих, хто замовив або організував злочин, створюють ризик недодержання такого стандарту. Рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine) від 8 листопада 2005 р., заява № 34056/02, п. 176. Суд відмічає, що розслідування не буде ефективним доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Рішення у справі «Nachova and Others v. Bulgaria» від 26 лютого 2004 р., заяви №№ 43577/98 та 43579/98, п. 131. Сергій Шевченко проти України (Sergey Shevchenko v. Ukraine) від 4 квітня 2006 року, заява № 32478/02  ЄСПЛ Суд дійшов висновку про порушення обов`язку держави-відповідача відповідно до статті 2 Конвенції в зв`язку з непроведенням ефективного та незалежного розслідування факту смерті особи та що розслідування не забезпечило достатню прозорість та захист інтересів найближчого родича (батька померлої особи).
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що посадовими особами прокуратури Одеської області та ГУ НП в Одеській області було порушено статтю 3 Конституції України та статтю 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Право на ефективний судовий захист закріплено також у ст.2 Міжнародного пакту про громадянські права 1966 року та уст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.
		У зв`язку з вищевикладеним, судом встановлено, що досудове розслідування трагедії у таборі «Вікторія» триває з 16 вересня 2017 року і не закінчено на день звернення до суду, тобто триває майже 6 років, незважаючи на резонансність, підвищений інтерес суспільства, оскільки загинули малолітні діти, поза розумним сумнівом, негативно впливають на моральний стан Позивачів завдаючи їм моральної шкоди.
		Разом з цим, суд зазначає, що Відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу, який би давав змогу встановити відсутність вини Відповідачів у довготривалому, неефективному розслідуванні.
		Суд також наголошує, що позитивний обов`язок держави стосовно впровадження належної системи захисту життя, здоров`я та гідності людини передбачає забезпечення ефективного розслідування фактів позбавлення життя та неналежного поводження.
		Ефективність такого розслідування вимірюється його повнотою, всебічністю, оперативністю, незалежністю тощо. Незалежність розслідування порушень прав людини на життя та повагу до її гідності означає, зокрема, те, що з погляду безстороннього спостерігача не має існувати жодних сумнівів щодо інституційної (ієрархічної) незалежності державного органу (його службових осіб), уповноваженого здійснювати офіційне розслідування таких порушень. 
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивачами належним чином обґрунтовано вимоги про стягнення моральної шкоди з підстав надмірної тривалості кримінального провадження, тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, а вказані факти є беззаперечним доказом порушення державою (Прокуратура Одеської області та Головного управління Національної поліції в Одеській області) вимог статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, внаслідок чого позивачі мають право на отримання компенсації, яка з урахуванням тривалості досудового розслідування та, виходячи із фактичних обставин втрати позивачами дитини, яка загинула.
		Правові підстави відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
		Правовими підставами відшкодування шкоди визначено, зокрема положення статей 27, 55, 56 Конституції України, статті 2 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статтею 23, 1167, 1168 ЦК України.
		Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.
		У частині першій статті 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		За приписами статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
		Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
		За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.
		Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
		Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (див. mutatis mutandis § 135 рішення ССПЛ від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Грейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви №33985/96 і №33986/96; § 95 рішення ССПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява №21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.
		ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, гарантованих статтею 6 Конвенції (див. mutatis mutandis § 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Суд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
		Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ. зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis § 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»; $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції», заява №19773/92). 
		Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
		Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
		Частиною другою статті 113 КПК України визначено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідними положеннями цього Кодексу.
		Відповідно до вимог статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
		За змістом частини другої статті 28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частіші строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
		Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що у справах, пов`язаних із порушенням статті 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод завдання моральної шкоди презюмується.
		Звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивачі просили стягнути з Держави України моральну шкоду завдану бездіяльністю посадових осіб прокуратури Одеської області, ГУ НП в Одеській області досудового розслідування в розмірі 2000000 гривень на кожного.
		Суд, з врахуванням обставин справи, висновків судового експерта № 53 від 02.10.2021 року та № 54 від 02.10.2021 щодо проведення судово-психологічної експертизи із визначення розміру завданої моральної шкоди Позивачам, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зі зменшенням розміру моральної шкоди, яку просили стягнути позивачі.
		Так, в матеріалах справи є Висновок судового експерта № 53 від 02.10.2021 року за результатами проведення судово-психіатричної експертизи встановлено, що у разі встановлення неефективності розслідування кримінального провадження відносно загибелі ОСОБА_9 , орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань заподіяних ОСОБА_1 становить 54 мінімальні заробітні плати.
		У відповідностідо ст.8ЗУ «Продержавний бюджетУкраїни на2023рокі» з1січня 2023року встановленамінімальна заробітнаплата у місячному розмірі - 6700 гривень.
		Тобто, Висновком судового експерта № 53 від 02.10.2021 року визначено орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань заподіяних ОСОБА_1 в розмірі 54 мінімальні заробітні плати, що складає 361800, 00 гривень.
		Враховуючи обставини справи, процесуальну поведінку ОСОБА_1 , яка полягала у створенні процесуальної можливості для проведення експертизи в рамках кримінального провадження № 12017160000000991, а саме сплаті грошових коштів в розмірі 668000 гривень, ініціювання питання про ексгумацію тіл загиблих дітей з підстав сумнівів органів досудового розслідування відносно ідентифікації загиблих дітей, суд погоджується з сумою моральної шкоди, яка встановлена Висновком судового експерта № 57 від 02.10.2021 року, а відтак встановлює розмір компенсації моральних страждань заподіяних ОСОБА_1 в розмірі 361800, 00 гривень.
		Також, в матеріалах справи є Висновок судового експерта № 54 від 02.01.2021 року за результатами проведення судово-психіатричної експертизи встановлено, що у разі встановлення неефективності розслідування кримінального провадження відносно загибелі ОСОБА_9 , орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань заподіяних ОСОБА_2 та її дитині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 36 мінімальні заробітні плати, що на теперішній час складає 241 200, 00 гривень.
		Щодо визначення еквіваленту компенсації моральних страждань заподіяних ОСОБА_2 , то суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми грошової компенсації моральних страждань, встановлених Висновком судового експерта № 54 від 02.01.2021 року, оскільки під час судових засідань, надання пояснень учасниками справи, суд дійшов висновку про різний ступінь моральних страждань батька та матері загиблої дитини, що також підтверджується і відповідними висновками експерта.
		У зв`язку з вищевикладеним, суд встановлює розмір компенсації моральних страждань заподіяних ОСОБА_2 в розмірі 120 600, 00 гривень.
		Оцінюючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу страждань, понесених позивачами внаслідок неефективності розслідування кримінального провадження, які виразились у морально - психологічних хвилюваннях, порушенні нормального ритму життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також необхідністю витрачання часу для звернення за правовою допомогою та з позовом до суду та відповідно до вимог ст. 1167, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково, з підстав викладених вище.
		Такий розмір компенсації буде відповідати дійсним обставинам справи та тяжкості моральних страждань, заподіяних позивачам.
		При цьому, при визначенні розміру відшкодування, судом було враховано вимоги розумності і справедливості (ВС №372/3192/18 від 25.08.2020 р.). Зазначене відшкодування моральної шкоди не може використовуватись позивачами, як спосіб збагачення, а визначений розмір стягненняморальної шкоди є достатнім та справедливим. 
		Застосовуючи вищенаведені міркування, суд вважає, що достатньою сатисфакцією буде стягнення з Держави на користь позивачів у якості компенсації моральної шкоди у вищезазначеному розмірі.
		Визначений розмір моральної шкоди, на переконання суду, є розумним та справедливим, тому суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково.
		Щодо визначення компенсації моральних страждань заподіяних дитині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує ту обставину, що у зв`язку з віковими особливостями малолітньої дитини ОСОБА_1 , як на період початку розслідування так і на момент вирішення спору, малолітня дитина не може зазнавати моральних страждань завданих саме неефективним розслідуванням кримінального провадження відносно загибелі сестри ОСОБА_9 , а відтак суд відмовляє в частині стягнення компенсації моральних страждань заподіяних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		При цьому суд приймає до уваги, що  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було залучено до кримінального провадження у якості потерпілого.
		У зв`язку з вищевикладеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з Держави Україна на користь ОСОБА_1 .
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунків, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 та у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 638/14007/17.
		Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 668000 гривень за оплачену експертизу в рамках кримінального провадження № 12017160000000991 призначеної згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2018 року, суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками справи, ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді із клопотанням про призначення комплексної пожежно-технічної, будівельно-технічної, електротехнічної експертизи.
		Відповідно дост.118КПК УкраїниПроцесуальні витратискладаються із: 1)витрат направову допомогу; 2)витрат,пов`язаних ізприбуттям домісця досудовогорозслідування абосудового провадження; 3)витрат,пов`язаних іззалученням потерпілих,свідків,спеціалістів,перекладачів таекспертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
		Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження є матеріальними витратами органів досудового розслідування. Прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
		Згідно п. 1 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що питання про відшкодування матеріальної шкоди (витрат на проведення експертизи) у розмірі 668000, 00 гривень повинне бути вирішено за результатами судового розгляду у кримінальному провадження № 12017160000000991, у зв`язку з чим, залишає відповідну вимогу без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 352, 354ЦПК України, 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб відповідачів при проведенні досудового розслідування (неефективне розслідування)  задовольнити частково.
		Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду завдану бездіяльністю посадових осіб прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області на досудовому розслідуванні в розмірі в розмірі 54 мінімальних заробітних плат, що складає 361800 (триста шістдесят одна тисяча вісімсот) 00 гривень.
		Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду завдану бездіяльністю посадових осіб прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області на досудовому розслідуванні в розмірі в розмірі 18 мінімальних заробітних плат, що складає 120 600 (сто двадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення підписано та складено 22 листопада 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                         Чернявська Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...