Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/6359/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 21.11.2023. Зареєстровано: 23.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2023.
Дата набрання законної сили: 15.11.2023
Номер судового провадження: А/857/18629/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/6359/23 пров. № А/857/18629/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Ільчишин Н.В., 
		суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
		за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
		розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року (судді Микитюка Р.В., ухвалене у письмовому провадженні в м. Івано-Франківськ) у справі №300/6359/23 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 14.09.2023 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови від 13.09.2023 про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норми процесуального та матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Вказує, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 13.09.2023 у ВП №72765784, оскільки постанова №00005640, видана Департаментом державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті 22.02.2023 про накладення на позивача адмінстягнення в розмірі 51000,00 грн. відповідно до ст. 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення вважається виконаною і вона не підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби. Зазначає, що 06.03.2023 - протягом десяти днів з дня набрання законної сили вказаною постановою про накладення на позивача адмінстягнення, позивачем сплачено 50 відсотків розміру штрафу (25500,00 грн), що підтверджується квитанцією від 06.03.2023. Звертає увагу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 у справі №300/2099/23, яке набрало законної сили.
		Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.
		Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
		Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. 
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті 22.02.2023 прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00005640, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу.
		Дата набрання постановою законної сили - 02.03.2023 (а.с.11).
		27.02.2023 позивач отримав постанову №00005640 від 22.02.2023 рекомендованим листом та як підтверджує квитанція від 06.03.2023 №9298-6273-4053-0533 позивачем сплачено 25500,00 грн. штрафу (а.с.12-13).
		13.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.02.2023 серії АА №00005640, за результатом розгляду якого, рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2023 у справі №352/499/23 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (вебсайт: https://reуestr.court.gov.ua/Review/109786993).
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2023 року в адміністративній справі № 352/499/23 без змін (вебсайт: https://reуestr.court.gov.ua/Review/112904033).
		13.09.2023 Головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП №72765784 з примусового виконання постанови Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті від 22.02.2023 серії АА №00005640 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу у розмірі 76,500 грн, а також винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №72765784 з примусового виконання постанови Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті від 22.02.2023 серії АА №00005640 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу у розмірі 76,500 грн. (а.с. 5-6).
		Вважаючи постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 13.09.2023 у ВП №72765784 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу у розмірі 76,500 грн. протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
		Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв правильні рішення.
		Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
		Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі  Закон №1404-VIII).
		Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ).
		Пунктами 2, 6 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
		Згідно статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		За правилами частин 1, 2 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
		Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина 1 статті 15 Закону №1404-VIII).
		Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №1404-VIII, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
		Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
		Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Пунктом 1 частини 3 цієї ж норми Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №№1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
		Відповідно до положень статті 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП) у разі сплати особами, зазначеними у статті 143 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною. У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
		Згідно зі статтею 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
		Позивач зазначає, що згідно квитанції від 06.03.2023 №9298-6273-4053-0533 він сплатив 25500,00 грн. штрафу, тобто протягом десяти днів з дня набрання законної сили постановою №00005640 від 22.02.2023 про накладення на позивача адмінстягнення в розмірі 51000,00 грн., тобто він сплатив 50 відсотків розміру штрафу, аналізуючи відповідні доводи колегія суддів враховує наступне.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 у справі №300/2099/23, яке міститься у матеріалах справи, старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті 22.02.2023 прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00005640, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, шляхом накладення штрафу.
		Так, згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
		Відповідно до частини 3 статті 291 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
		Згідно частин 1-3 статті 300-2 КУпАП, у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною. У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00005640, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу у розмірі 51000,00 грн., що підтверджує рішення суду у справі №352/499/23, яке набрало законної сили, а позивачем сплачено 25500,00 грн. у десятиденний строк, що становило 50 відсотків розміру штрафу, тому державний виконавець у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження та згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про арешт коштів боржника, оскільки позивачем сплачено штраф у відповідності до частини 1 статті 300-2 КУпАП, у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу не у повному обсязі.
		Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно із частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та матеріали справи, колегія суддів вважає постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у ВП №72765784 від 13.09.2023, винесені державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. 
		Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
		Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі №300/6359/23  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. 
		 
		Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
		 
		Судді В.В. Гуляк
		 
		Р.Й. Коваль
		 
		Повний текст постанови складено 20.11.2023

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...