Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 528/1291/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 23.11.2023. Зареєстровано: 24.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2023.
Дата набрання законної сили: 26.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/528/164/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023170580000343

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Гребінківський районний суд Полтавської області
		__________________________________________________________________________________
		   Справа №: 528/1291/23  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		    
		23 листопада 2023 року м. Гребінка
		 
		Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , 
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		обвинуваченої ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023170580000343, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.07.2023 відносно:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нижневартовськ Тюменської області, рф, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, маючої на утриманні малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є особою з інвалідністю та депутатом, участі в АТО та ООС не брала, раніше не судимої,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
		 
		 в с т а н о в и в:
		22.07.2023, близько 14 год. 30 хв., ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб, перебуваючи на території власного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного діяння, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, таємно викрала живого гусака породи «Легарт данський», вагою близько 3,6 кг., вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/117-23/11465-ТВ від 26.07.2023 становить 516 грн. 67 коп., чим спричинила потерпілому ОСОБА_8 збитки на вказану суму, а викраденим розпорядилася на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Так, в судовому засіданні на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачена ОСОБА_5 надала відповіді, що суть обвинувачення їй зрозуміла, свою провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 України і викладеному в обвинувальному акті від 26.09.2023 року визнає повністю, не заперечувала та не оспорювала щодо обставин його вчинення, а саме місця, дати, часу та способу. Згодилась надавати покази.
		Прокурор Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
		Обвинувачена ОСОБА_5 не заперечувала щодо розгляду даного кримінального провадження в спрощеному порядку, наслідки такого розгляду їй зрозумілі.
		Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться його заява, в якій останній просить розгляд даного кримінального провадження проводити без його участі, при призначенні покарання покладається на думку суду. Претензій до обвинуваченої не має. Цивільний позов в справі не заявлений. Його неявка не перешкоджає розгляду по суті.
		Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_5 в повному обсязі визнала свою провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч.4 ст.185 КК України і обставини якого викладеного в обвинувальному акті від 26.09.2023 року, та беручи до уваги думки: прокурора, обвинуваченої, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачена розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності її позиції у суду немає.
		Суд також роз`яснив учасникам розгляду даного кримінального провадження, що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
		Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
		Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.
		В судовому засіданні, у порядку ст. 351 КПК України обвинувачена ОСОБА_5 надала наступні покази: 22.07.2023 року вона перебувала вдома в с. Скочак, Лубенський району, Полтавської області. Перед будинком гуляли сусідські гуси в кількості близько 20 шт., які періодично заходили в її двір. Вона їх декілька разів виганяла з подвір`я. Після чого вирішила забрати одного гусака, щоб зготувати. Занесла його в хату, де відрізала голову, а тушку сховала в диван. Через деякий час прибігла сусідка, яка сказала, що її бачив інший сусід, як вона викрала гусака. Після чого, прийшов потерпілий, між ними виникла бійка. ОСОБА_9 вона потім віддала потерпілому. Вона розуміє, що вчинила крадіжу, що гусак належав не їй. Їй було відомо, що в країні введений воєнний стан, однак жодним чином не хотіла цим скористатись. Щиро розкаялась у скоєному, просила врахувати, що має на утриманні двох малолітніх дітей та суворо її не карати. Крім того, в судових дебатах просила звільнити від процесуальних витрат, в зв`язку з тяжким матеріальним становищем.
		Дані покази обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи, суд находить їх достатніми та істинними.
		При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання її винуватою, зважаючи на повне визнання нею вини під час судового розгляду.
		Дії ОСОБА_5  кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану. 
		Так, майно, яким заволоділа обвинувачена під час крадіжки, було для неї чужим, адже не перебувало в її власності чи законному володінні. ОСОБА_5 не мала на нього жодного права, цим майном вона заволоділа у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. 
		При цьому, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п.20 ч. 1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, із 05:30 год 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діяв і на момент вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
		Тому суд вважає, що ОСОБА_5 дійсно вчинила умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
		З цього приводу у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Так, відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України кваліфікується, як тяжкий злочин, за вчинення якого не передбачено інших видів покарання окрім позбавлення волі. 
		За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_5 поводила себе позитивно, дотримувалась встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримувала.
		Щодо обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність обвинуваченої ОСОБА_5 . З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченої органом досудового розслідування не встановлено та прокурором в судовому засіданні не наведено. Щодо наявності пом`якшуючих його відповідальність обставин, судом, у відповідності до ст. 66 КК України визнано щире каяття.
		Згідно вимог ч.1 ст.19 КК України ОСОБА_5 є осудною, оскільки осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
		Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченої ОСОБА_5 , яка має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем якого, відсутня негативна характеристика, заяви і скарг на його поведінку не надходило.
		Згідно довідки КНП «Гребінківська міська лікарня», ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності.
		За інформацією довідки виданої Лубенським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, ОСОБА_5 на обліку не перебуває.
		Також враховано, що обвинувачена ОСОБА_5 має на утриманні малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є особою з інвалідністю та депутатом, на даний час не працює у зв`язку з відпусткою по догляду за дитиною, перебуває на обліку як малозабезпечена родина.
		Згідно досудової доповіді, складеної начальником Лубенського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_10 від 26.10.2023, вбачається що з врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без реального позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеку для суспільства.
		Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останньої до скоєного нею.
		Також суд враховує, що хоча обвинувачена і вчинила злочин під час дії режиму воєнного стану, але злочин був вчинений на території Гребінківської ТГ Полтавської області поза межами районів вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ та без будь-якого використання умов воєнного стану, потерпілий не являється особою, яка постраждала від військової агресії з боку російської федерації, в тому числі особою, яка переміщується у більш безпечні регіони України, злочин не вчинений щодо її майна, або щодо майна особи, яка тимчасово залишила житло, майно без контролю для укриття в безпечному місці, отже обвинувачений, вчиняючи кримінальне правопорушення, прагнучи досягти злочинної мети, не мав наміру скористатися умовами воєнного стану.
		Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, обставин його вчинення, відомостей, що характеризують її особу, тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, вартість викраденого, позицію державного обвинувача, обвинуваченої, який щиро розкаявся, обставини викладені органом пробації в досудовій доповіді, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 за вчинення тяжкого злочину належить призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді мінімального покарання в межах санкції статті інкримінованому їй злочину, а саме 5 років позбавлення волі.
		Крім того, суд враховує, що відповідно до положень ч.1 ст.79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
		Зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов`язковою умовою такого звільнення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		При вирішенні питання щодо можливості звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.79 КК України суд, серед іншого, що наведено вище, виходить з того, що значення інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, полягає у тому, що за його допомогою держава намагається задовольнити передусім інтереси дитини.
		Завдяки інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд дає ОСОБА_5 можливість виправитися без ізоляції від суспільства, та інших реальних обмежень, характерних для позбавлення волі. ОСОБА_5 має піклуватися про своїх дітей, які є малолітніми, а остання народилась лише 26.11.2021 року, займатися їх вихованням постійно, оскільки для жінки, суспільства і держави важливим та особливо цінним є фізичне і моральне здоров`я дитини. Звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у відповідності до ст.79 КК України сприятиме побудові здорового соціального фундаменту для майбутнього життя її дітей.
		Приймаючи таке рішення, суд виходить з того, що завдяки цьому інституту, закон ставить інтереси дитини, її виховання, вище, ніж негайне виконання покарання, вище за реалізацію цілей кримінальної відповідальності.
		Отже, у такий спосіб суд, звільняючи ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, виходить перш за все з інтересів її дітей дбаючи про їх майбутнє, нормальний розвиток яких, може постраждати через відбування їх матір`ю реального покарання, адже у малолітньому віці особливо важливим є материнське виховання, тому що саме в цей період відбувається становлення моральної самосвідомості дитини.
		За таких обставин, суд приходить до глибокого переконання, що в такий спосіб будуть досягнуті не лише спеціальні самостійні цілі кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , а й врегульовані суспільні відносини, що складаються між матір`ю і дітьми, жінкою і державою, тобто буде досягнуто загальноправових цілей регулювання суспільних відносин і забезпечення правопорядку в державі.
		Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, які є безумовною підставою для звільнення від відбування ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, беручи до уваги також характер вини обвинуваченої, мотив і мету злочинів, її поведінку після вчинення злочинів, суд вважає за можливе у відповідності до ст.79 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
		На переконання суду таке звільнення від відбування покарання надасть можливість обвинуваченій виправитися без ізоляції від суспільства та задовольнить передусім інтереси її дітей.
		Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винної та запобігання вчиненню нею нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_5 саме такого виду покарання.
		Підстав для застосування до обвинуваченої більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, її особи та відсутності обтяжуючих обставин, суд не знаходить.
		В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, покладає на неї обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Цивільний позов потерпілим не заявлявся. 
		Крім того, по кримінальному провадженню наявні процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування, а саме витрат за проведення судово-товарознавчої у розмірі 956,00 грн.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого) за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.
		Суд, враховуючи те, що обвинувачена не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває на обліку, як малозабезпечена родина, зважаючи на майновий стан обвинуваченої, суд вважає за можливе звільнити останню від процесуальних витрат, які пов`язані із залученням експерта, поклавши їх на рахунок Держави.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався, підстав для його обрання судом також не встановлено.
		Керуючись: ст. 22, ст.100, 119, 122, 124, ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст.50, 56, 65-67, 75, 76, 79 ч. 4 ст. 185 КК України, суд,-
		 
		 у х в а л и в :
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.ст. 75,79 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном у 1 (один) рік.
		Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Іспитовий строк ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку, а саме 23.11.2023 року.
		Речові докази: тушка гусака породи «Легарт данський», вагою 3,623 кг. яку повернуто на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8  залишити в останнього.
		Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору. 
		 
		Суддя   М. Вітківський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...