Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/8798/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2023. Зареєстровано: 24.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2023.
Дата набрання законної сили: 15.11.2023
Номер судового провадження: 9448/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 листопада 2023 р.Справа № 440/8798/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Калиновського В.А.,
		Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
		за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
		представник позивача Смольський Ю.С.
		представник відповідача Черніченко І.Ю. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 06.07.23 по справі № 440/8798/22
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" 
		до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив суд:
		- визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення № 00138000701 від 28.07.2021 року, № 00139000701 від 28.07.2021 року, № 00140000701 від 28.07.2021 року, №00141000701 від 28.07.2021 року.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками акту документальної планової виїзної перевірки № 230/35-00-07-01-05/35713283 від 24.06.2021 року та вважає їх протиправними. 
		Щодо висновків перевірки про порушення платником абз. 5 п. 26 П(С)БО 7 "Основні засоби" та заниження суми нарахованої амортизації по об`єкту "Єристівський кар`єр 1 черга" на загальну суму 2 902 400,06 грн. зазначив, що на оподатковуваний прибуток підприємства впливає виключно сума розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, на яку має зменшуватись фінансовий результат згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України. Оскільки жодних претензій до нарахування амортизації, що здійснювалась за правилами пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України в ході податкової перевірки не висувалось, представник позивача вважає, що звинувачення у заниженні податку на прибуток на загальну суму 522 432 грн. є безпідставними та такими, що не відповідають правилам розрахунку амортизації. Вважає, що будь - яка можлива помилка в розрахунку бухгалтерської амортизації нівелюється податковою різницею і не може впливати ані на зменшення, ані на збільшення об`єкту оподаткування податком на прибуток. 
		З приводу висновків відповідача про заниження рентної плати за користування надрами на загальну суму 228 005, 15 грн. звернув увагу суду, що пунктом 252.12 статті 252 Податкового кодексу України встановлено врахування в розрахунковій вартості корисних копалин (база для обчислення рентної плати) суми нарахованої амортизації. У висновках контролюючого органу вказано, що перевіркою повноти задекларованих у рядку 02 Декларації "Фінансовий результат до оподаткування (податок або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року у загальній сумі 7 252 987 489 грн. не встановлено їх заниження або завищення. Вважає, що виявлена перевіряючими невідповідність стандартам бухгалтерського обліку в нарахуванні амортизації не може впливати на податкове зобов`язання платника. 
		Щодо висновків про порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у зв`язку з непроведенням розрахункових операцій через РРО на загальну суму 607 968,41 грн. зазначив, що товариство, оприбутковуючи в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів кошти від працівників в розмірі 10% вартості санаторно - курортних путівок, не здійснювало розрахункових операцій в розумінні Закону. Зазначив, що при здійсненні операцій, безпосередньо не пов`язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, а саме операцій, доходи від яких включаються до складу інших операційних доходів або інших доходів, РРО або програмні РРО і розрахункові книжки не застосовуються. 
		Щодо висновків про порушення платником статей 103, 141 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 7 статті 11 "Проценти" Конвенції між урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, під час виплати на користь компанії "Ferrexpo Finance Plc" доходів з джерелом їх походження з України (проценти), та заниження податку на прибуток з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на загальну суму 122 200 211 грн. зазначив, що податковим органом ставиться під сумнів економічна присутність компанії "Ferrexpo Finance Plc" в юрисдикції. З цього приводу позивач зауважив, що компанія "Ferrexpo Finance Plc" створена в 2003 році та її основною діяльністю є фінансування компаній групи Ferrexpo та надання управлінських послуг. Компанія "Ferrexpo Finance Plc" є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (Великобританія), про що компанія надала перевіряючим відповідні довідки. Компанія "Ferrexpo Finance Plc" є особою, яка має право отримувати вигоду та визначає подальшу економічну долю доходу і не пов`язана договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі. Договорами позики не передбачено будь - яких положень щодо зобов`язань компанії "Ferrexpo Finance Plc" перераховувати проценти на користь третіх осіб чи будь-яких інших застережень щодо використання даних процентів. Тобто, компанія "Ferrexpo Finance Plc" є бенефіціарним власником доходу. Також, представник позивача звернув увагу, що в компанії працює 5 штатних співробітників, а також компанія користується послугами інших 10 професійних працівників. Згідно листа Королівської податкової та митної служби Великої Британії від 19.09.2015 року № 14062/5/99-99-12-01-02-16 інформації про будь - які розслідування податкових справ щодо компанії "Ferrexpo Finance Plc" відсутня. Компанія "Ferrexpo Finance Plc" своєчасно виконує всі свої зобов`язання відповідно до законодавства про оподаткування доходів від трудової діяльності. 
		Враховуючи наведене, позивач вважає безпідставними висновки відповідача про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" податку на прибуток з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у звітних періодах. Також представник позивача вважає, що підстави перевірки є незаконними, так як на момент прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки від 30.03.2021 року № 36-П на здійснення перевірки діяв мораторій. 
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено.
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 00138000701 від 28.07.2021 року, № 00139000701 від 28.07.2021 року, № 00140000701 від 28.07.2021 року, №00141000701 від 28.07.2021 року.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24810, 00 грн.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що позивача у встановленому порядку було включено до Плану - графіка проведення документальних перевірок платників податків на 2021 рік, тому на відповідача як територіальний орган ДПС було покладено обов`язок призначення документальної планової перевірки. Постановою Кабінету Міністрів України № 89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію за умови дотримання ним вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України. Північним МУ ДПС ці вимоги були дотримані. Крім того, платником було допущено контролюючий орган до перевірки. Отже, дії відповідача щодо призначення та проведення такої перевірки були правомірними. 
		Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" абз. 5 п. 26 П(С)БО 7 "Основні засоби", в результаті чого занижено суми нарахованої амортизації по об`єкту "Єристівський кар`єр 1 черга" (інв. № 210001001) на загальну суму 2 902 400,06 грн. Так, апелянт зазначає, що підприємство мало нарахувати амортизаційні відрахування та врахувати їх під час визначення фінансового результату у 2017 та 2018 роках. Але дана помилка підприємства встановлена перевіркою лише у 2021 році. Згідно п. 4 ПсБО 6 "Виправлення помилок", виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). З 2019 року підприємством застосовується новий наказ про облікову політику, в зв`язку з переходом на міжнародні стандарти. Таким наказом було затверджено нову формулу для визначення амортизації за гірничо-добувним активам - метод кількості одиниці продукції - виробничий метод. Отже, у 2019 році на підприємстві змінено облікову політику та облікові оцінки в порівнянні з 2017-2018 роками. Оскільки в 2019 році відбувся перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, то неможливо визначити вплив помилок 2017 та 2018 років на періоди 2019 та 2020 року, та інформація в таких періодах не є порівняльною, оскільки застосовуються різні методи (формули) нарахування амортизації. Згідно параграфу 46 МСБО 8, виправлення помилки попереднього періоду виключається з прибутку або збитку за період, у якому виправлено помилку. Таким чином, з врахуванням вимог МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки", ТОВ "Єристівський ГЗК" повинно виправити помилки 2017-2018 років, виключенням з прибутку або збитку за період, у якому виявлено помилку, тобто в 2021 році і таким чином виправити помилку щодо неврахованих у складі витрат амортизаційних нарахувань за попередні періоди. Проте, при прийнятті рішення судом не враховано, що бухгалтерські помилки можуть бути виправлені тільки за бухгалтерськими стандартами, а податкові за правилами податкового обліку.
		Щодо заниження податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами при видобуванні корисних копалин, зауважив, що ТОВ «Єристівський ГЗК» було порушено правила ведення бухгалтерського обліку, П(С)БО, щo призвели до викривлення та недостовірності відображення даних в регістрах бухгалтерського обліку, а саме, заниження сум нарахованої амортизації в бухгалтерському обліку по об`єкту «Єристівський кар`єр 1 черга» у 2017-2018 роках. Суми нарахованої амортизації підприємством враховувались в складі виробничих витрат по рахунку 2301 «Основне виробництво». Базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини і мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) (п. 252.6 ст.252 ПКУ). Нормами ПКУ передбачено, що рентна плата за користування надрами при видобуванні корисних копалин обчислюється з вартості обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини). Таким чином, заниження сум нарахованої амортизації в бухгалтерському обліку по об`єкту Єристівський кар`єр 1 черга» вплинуло на заниження витрат як по залізній руді проданої так і по магнетитовому концентрату до флотаційної доводки у частині переданої на переробку залізної руди. За рахунок збільшення сум нарахованої амортизації по об`єкту «Єристівський кар`єр 1-черга» за період з II кварталу 2017 року по IV квартал 2018 року, у відповідності до норм П(С)БО 7 «Основні засоби», також збільшується розрахункова вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини - залізної руди, а також розрахункова вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства, що утворюється в результаті виконання первинної переробки - магнетитовому концентрату до флотаційної доводки, у частині переданої на переробку залізної руди. При цьому п.252.12, п.252.7 ст.252 ПКУ не ставлять залежність розрахунку вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини з метою визначення рентної за користування надрами від показників, які враховані/чи не враховані при визначенні фінансового результату. Проте, надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив лише про недоведеність контролюючим органом невідповідності нарахованої позивачем суми амортизації податковому законодавству. Проте ним не надано оцінку доводам контролюючого органу щодо помилкового зазначення позивачем формули такої амортизації що не заперечувалось та визнавалось платником. Такі обставини не можуть свідчити про відповідність розрахованих сум нормам ПК України. А висновки суду в цій частині є такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.
		Щодо донарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку застосування РРО, апелянт зазначив, що за результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення дотримання вимог п. 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами і доповненнями (далі Закон №265), а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) при оплаті 10% вартості санаторно-курортних путівок зі період з 03.04.2017 по 17.02.2020. Зазначені суми оприбутковані до каси підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, але не проведені через РРО, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону № 265. Апелянт звернув увагу на те, що штраф накладено не за надання компенсації за санаторно-курортну путівку, де «платником» виступає підприємство, а навпаки, за ту частину, яку не компенсовує роботодавець, де «платником» виступає саме робітник, вносячи в касу підприємства 10% вартості путівки. Тобто придбаваючи путівку, оплачуючи 10% від її вартості. Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку є Закон №265. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається. Таким чином, у разі реалізації путівок (в даному випадку реалізації путівок за їх 10% вартістю), РРО необхідно застосовувати на загальних підставах, крім випадків розрахунків виключно через банківські установи. Дана позиція підтверджується Державною податковою службою на інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» (309.3), а також листом ДФС України від 18.06.2015 року № 12748/6/99-99-22-07-03-15 «Щодо застосування реєстраторів розрахункові операцій». Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд першої інстанції не застосував норм матеріального права, які мали бути застосовані, що призвело до ухвалення протиправного рішення.
		Щодо заниження податку на прибуток з доходів нерезидентів, апелянт зазначив, що задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив із того що контролюючим органом не заперечувався бенефіціарний статус Ferrexpo Finance PLC, позивачем надано відповідні довідки про те, що вказаний контрагент є нерезидентом Сполученого Королівства Великобританії. На переконання суду цього достатньо для застосування пільги, передбачено Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, при сплаті податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Проте, судом першої інстанції не наведено в судовому рішенні обґрунтованих підстав для відхилення доводів відповідача. Зауважив, що вказане податкове правопорушення полягає в іншому, а саме у неправомірному використанні переваг. Так, податковим органом проаналізовано фінансову звітність за 2011-2015 роки та встановлено отримання банківських кредитів спочатку Ferrexpo AG, а вже потім їх було передано Ferrexpo Finance Plc. Так, в 2011 році розмір отриманого траншу Ferrexpo AG за кредитною лінією від 01.09.2011 становив 420 млн. дол. США, Ferrexpo Finance Plc - 0. В 2014 році розмір отриманого траншу Ferrexpo AG за кредитною лінією від 02.09.2013 становив 350 млн. дол. США, Ferrexpo Finance Plc - 0. Всі ризики, пов`язані з можливим непогашенням боргу українськими компаніями, у тому числі ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" несуть Ferrexpo AG (Швейцарія) та Ferrexpo Middle East FZE (ОАЕ), при цьому у Ferrexpo Finance Plc відсутні активи для виконання своїх зобов`язань перед кредиторами. Таким чином, кредит було надано ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" за рахунок Ferrexpo AG (Швейцарія) та Ferrexpo Middle East FZE (ОАЕ), і якби ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" отримало кредитні кошти напряму від компаній групи Ferrexpo AG (Швейцарія) та Ferrexpo Middle East FZE (ОАЕ), то проценти мали б оподатковуватись за ставкою 10% чи 3 % відповідно. Натомість, позивач, отримавши кредит від Ferrexpo Finance Plc, уникає від оподаткування процентів, що суперечить положенням Конвенції. Судом першої інстанції не наведено підстав відхилення доводів контролюючого органу щодо застосування до спірних правовідносин Коментарів до Модельної конвенції ОЕСР та Фінального Звіту щодо застосування Заходів 6 Плану протидії BEPS. Таким чином, керуючись вищевикладеними фактами Північне міжрегіональне управління ДПС наполягає на тому, що метою як створення Ferrexpo Finance PLC, так і проведення операції з виплати процентів джерелом походження з України, було отримання податкової переваги за статтею 11 Конвенції і не відповідає правилу основної мети за пунктом 7 статті Конвенції. 
		Крім того, відповідач зазначив, що враховуючи норми абз. 2 ч. 4 ст. 122 КАС України, позивач мав звернутись до адміністративного суду у строк до 16.02.2022 року. Натомість, позовна заява датована 04.10.2022, тобто із порушенням процесуальних строків. Вказане є підставою для повернення позовної заяви позивачеві. 
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстровано юридичною особою, ідентифікаційний код 35713283.
		30 березня 2021 року Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято наказ № 36-П "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський ГЗК" (код ЄДРПОУ 35713283).
		У період з 12.04.2021 року по 16.06.2021 року відповідно плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок на 2021 рік, на підставі наказу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 30.03.2021 року №36-П проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року, за результатами якої складений акт від 24.06.2021 року № 230/35-00-07-01-05/35713283.
		Згідно висновків акту перевірки від 24.06.2021 року № 230/35-00-07-01-05/35713283 встановлені порушення ТОВ "Єристівський ГЗК", зокрема:
		- п.4, п.26 П(С)БО 7 "Основні засоби", пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижений податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 522 432 грн., у тому числі за три квартали 2018 року у сумі 429 578 грн., за 2018 рік у сумі 522 432 грн.;
		- п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 607 968,41 грн. за період з 03.04.2017 по 17.02.2020;
		- пп. 252.3.1 п. 252.3, п. 252.6, п. 252.11, п. 252.12, п.252.16, 252.18 ст. 252 Податкового кодексу України, встановлено заниження рентної плати за користування надрами на загальну суму 228 005,15 грн.;
		- пп. 103.1 ст. 103, пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 7 ст. 11 "Проценти" Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилянням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна , під час виплати на користь компанії "Ferrexpo Finance Plc" доходів з джерелом їх походження з України (проценти), а саме занижено податок на прибуток з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на загальну суму 122 200 211 грн.
		На підставі акту перевірки від 24.06.2021 року № 230/35-00-07-01-05/35713283 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесені податкові повідомлення - рішення від 28.07.2021 року:
		- № 00138000701, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на загальну суму 285 006,44 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 228 005,15 грн., за штрафними санкціями - 57 001,29 грн.;
		- №00139000701, яким за непроведення розрахункових операцій через РРО застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 60796,84 грн.;
		- № 00140000701, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 653 040,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 522 432,00 грн., та за штрафними санкціями - 130 608,00 грн.;
		- № 00141000701, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 152 750 263, 75 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 122 200 211,00 грн., та за штрафними санкціями - 30 550 052, 75 грн.
		Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 00138000701 від 28.07.2021 року, № 00139000701 від 28.07.2021 року, № 00140000701 від 28.07.2021 року, №00141000701 від 28.07.2021 року та оскаржив їх до суду.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 522 432 грн. та про заниження платником рентної плати за користування надрами на загальну суму 228 005,15 грн. Оприбутковуючи в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів кошти від працівників у розмірі 10 % вартості санаторно - курортних путівок не здійснювало розрахункових операцій в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки в даному випадку мали місце правовідносини з надання підприємством заохочувальних та компенсаційних виплат своїм працівникам у формі вартості санаторно - курортних путівок. Висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог пп. 103.1 ст. 103, пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 7 ст. 11 "Проценти" Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилянням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства та фактичних обставин справи. Всупереч встановленого п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України мораторію на проведення перевірок, контролюючим органом призначено та проведено перевірку, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Перевіркою повноти декларування різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року встановлено заниження збільшуючих різниць у сумі 2 902 400,06 грн., у тому числі 2017 рік у сумі 943 666,86 грн., 2018 рік у сумі 1 958 733,20 грн.
		Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу № 2116 від 30.12.2011 "Про затвердження облікової політики ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", бухгалтерський облік і фінансова звітність на комбінаті ведеться у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), затверджених Міністерством фінансів України.
		Відповідно до розділу 6.3 Облікової політики (в редакції наказу № 2116 від 30.12.2011), нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) здійснюється на комбінаті прямолінійним методом, відповідно до якого річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об`єкту основних засобів. Нарахування амортизації здійснюється щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Суму нарахованої амортизації на комбінаті відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.
		Згідно наказу від 29.12.2012 № 1213-ОД розділ 6.3 Облікової політики було доповнено положенням, відповідно до якого нарахування амортизації кар`єру здійснюється виробничим методом по формулі: Залишкова вартість * (добуто/загальна кількість запасів).
		За даними бухгалтерського обліку сума нарахованої амортизації за виробничим методом по об`єкту "Єристівський кар`єр 1 черга" (інв. № 210001001) склала: - за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року - 28 803 135,03 грн.; - за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 52 879 570,05 грн.
		Згідно пункту 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об`єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об`єкта на його первісну вартість; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об`єкта, і подвоюється; 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об`єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об`єкта основних засобів.
		Згідно пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
		Таким чином, виробничий метод відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" це метод, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням первісної або переоціненої вартості необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об`єкта основних засобів.
		У висновку експерта № 231 від 31.01.2023 року за результатами проведення судової економічної експертизи судовим експертом Гайдаром В.М. зазначено, що суми заниження амортизації в бухгалтерському обліку підприємства за 2-4 квартали 2017 року - 943667 грн. та за 2018 рік - 1958733 грн. не були відображені ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" у складі витрат, і відповідно вони не брали участі у формуванні фінансового результату у Звіті про фінансові результати за 2017 рік по коду рядка 2290 "Фінансовий результат до оподаткування: прибуток" сумі 1741692 тис. грн. і Звіті про фінансові результати за 2018 рік по коду рядка 2290 "Фінансовий результат до оподаткування: прибуток" сумі 3251657 тис. грн. Суми заниження амортизації в бухгалтерському обліку підприємства за 2-4 квартали 2017 року - 943667 грн. та за 2018 рік - 1958733 грн. були встановлені податковою перевіркою згідно акту перевірки від 24.06.2021 року № 230/35-00-07-01-05/35713283.
		Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.
		Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу (підпункт 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України).
		Згідно пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.
		Враховуючи, що зменшення оподатковуваного прибутку по рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток і збільшення оподатковуваного прибутку по рядку 1.1.1 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток на однакову суму відповідно до правил арифметичних розрахунків дає нуль і не призводить до загального збільшення оподатковуваного прибутку, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 522 432 грн.
		Крім того, нормами п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що не має підстав збільшувати податкові різниці, які збільшують фінансовий результат до оподаткування, оскільки відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів, а вона ТОВ «Єристівський ГЗК» у бухгалтерському обліку нарахована не була і на ці суми не було зменшено «Фінансовий результат до оподаткування: прибуток» відображений у звітах про фінансові результати за 2017-2018 роки.
		Наведене також засвідчується висновком Експерта Гайдара В.М. № 231 за результатами проведення судово-економічної експертизи.
		Стосовно доводів контролюючого органу, за якими позивачу встановлено заниження рентної плати за користування надрами, на загальну суму 228 498,91 грн., судова колегія зазначає наступне.
		Згідно положень пункту 252.12 статті 252 Податкового кодексу України встановлено врахування в розрахунковій вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини суми нарахованої амортизації.
		За висновками відповідача перевіркою повноти задекларованих у рядку 02 Декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 у загальній сумі 7 252 987 489 грн. не встановлено їх заниження або завищення.
		Враховуючи, що Податковий кодекс України не містить заборон щодо нарахування амортизації на основні засоби іншим методом крім "виробничого", а представником відповідача не доведено суду належними доказами невідповідності нарахованої позивачем суми амортизації податковому законодавству, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність висновків відповідача про заниження платником рентної плати за користування надрами на загальну суму 228 005,15 грн.
		Також, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо непроведення розрахункових операцій через РРО при оплаті 10 % вартості санаторно - курортних путівок за період з 03.04.2017 по 17.02.2020 на загальну суму 607 968,41 грн.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначена структура заробітної плати:
		Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Згідно пункту 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать, зокрема: вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства.
		Згідно пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
		За визначенням статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
		Згідно підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
		Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", оприбутковуючи в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів кошти від працівників у розмірі 10 % вартості санаторно - курортних путівок не здійснювало розрахункових операцій в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки в даному випадку мали місце правовідносини з надання підприємством заохочувальних та компенсаційних виплат своїм працівникам у формі вартості санаторно - курортних путівок.
		Щодо висновків податкового органу про порушення платником пп. 103.1 ст. 103, пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 7 ст. 11 "Проценти" Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилянням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, під час виплати на користь компанії "Ferrexpo Finance Plc" доходів з джерелом їх походження з України (проценти), а саме заниження податку на прибуток з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на загальну суму 122 200 211 грн., суд зазначає наступне.
		Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України врегульовано статтею 103 Податкового кодексу України.
		Відповідно до п. 103.1. ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
		Пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України особі (податковому агенту) надано право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
		При цьому застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
		Підпунктом 141.4.1. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні». 
		Підпунктом 141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України встановлено, що резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		У абзаці «а» пп.141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України закріплено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
		Згідно із пп.14.1.206 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.
		Як свідчать матеріали справи 26 червня 2012 року між Феррекспо Файненс плс, компанія зареєстрована відповідно до законодавства Сполученого Королівства Великобританії (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", зареєстроване відповідно до законодавства України (позичальник) укладений договір позики № Y/06/12 (далі - Договір № Y/06/12).
		Загальна сума позики, з урахуванням доповнення № 3 від 30.04.2013 року, не повинна перевищувати 300 000 000 доларів США.
		За користування кожним траншем за Договором № Y/06/12 позичальник виплачує кредитору відсотки із розрахунку фіксованої ставки 9,8% річних (пункт 2.5 Договору № Y/06/12).
		Згідно доповнення № 1 від 04.12.2012 року позичальник виплачує кредитору відсотки із розрахунку фіксованої ставки 7,5% річних.
		Згідно доповнення № 11 від 26.01.2018 року позичальник виплачує кредитору відсотки із розрахунку фіксованої ставки 5,75% річних.
		За даними перевірки в перевіряємий період Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" здійснено погашення заборгованості по позиці у розмірі 127 200 000 доларів США/3 421 093 890 грн.; відсотки за користування кредитними коштами за Договором № Y/06/12 на користь нерезидента "Ferrexpo Finance Plc" сплачені на загальну суму 849 127 700грн./31 966 560 доларів США.
		За період ІІ півріччя 2017 року - 2020 рік Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" у 2020 році задекларовано суми виплачених доходів на користь нерезидентів у сумі 114 716 232 грн., нарахований та сплачений податок на доходи нерезидента за ставкою 5% в сумі 5 735 812 грн.
		В ході проведення перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" надано перевіряючим довідки на підтвердження статусу компанії "Ferrexpo Finance Plc" як податкового резидента у Великій Британії у 2017- 2020 роках.
		При цьому, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом відповідач не ставив під сумнів достовірність зазначених довідок та наявність у них необхідних реквізитів.
		10 лютого 1993 року між Україною та Сполученим Королівством Великобританії і Північної Ірландії підписано Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (набуття чинності 11.08.1993) (далі - Конвенція).
		Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Пунктом 3 статті 2 Конвенції визначено, що її дія поширюється, зокрема, на (i) податок на прибуток (доходи) підприємств, що сплачуються в Україні.
		Згідно з пунктом 1 статті 4 для цілей Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.
		Статтею 11 Конвенції врегульовано порядок оподаткування процентів: проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів.
		Судом встановлено, що компанія "Ferrexpo Finance Plc" є бенефіціарним власником сплачених процентів, що сторонами по справі під сумнів не ставиться.
		Таким чином, суд першої інстанції правомірно погодився з доводами позивача про те, що оскільки компанія "Ferrexpo Finance Plc" є бенефіціарним власником відсотків, отриманих від позивача, є резидентом Великобританії в розумінні Конвенції, у ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" відповідно до ст. 11 Конвенції на час виплати доходу резиденту Великої Британії у формі процентів по Договору № Y/06/12, були наявні усі правові підстави, передбачені Податковим кодексом України та Конвенцією, для не утримання податку з доходів неризедента із джерелом походження з України.
		При цьому, суд також правомірно відхилив доводи контролюючого органу про неможливість в силу ч. 7 ст. 11 Конвенції застосування пільгового режиму оподаткування відсотків, які сплачуються на користь нерезидента компанії "Ferrexpo Finance Plc", оскільки запозичення коштів здійснено позивачем з метою одержання переваг Конвенції, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що до висновків про укладення Договору № Y/06/12 з метою отримання переваг конвенції контролюючий орган дійшов проаналізувавши листи компетентних органів та фінансову звітність компанії "Ferrexpo Finance Plc".
		З тексту листа Королівської податкової та митної служби Великої Британії від 19.09.2015 №14062/5/99-99-12-01-02-16, судом встановлено, що компанія "Ferrexpo Finance Plc" була створена 29.09.2003. Інформація про будь які розслідування податкових справ щодо компанії відсутня. Компанія "Ferrexpo Finance Plc" своєчасно виконує всі свої зобов`язання відповідно до законодавства про оподаткування доходів від трудової діяльності.
		У Королівській податковій та митній службі Великої Британії є інформація про надання довідок у зв`язку з Конвенцією між Сполученим Королівством та Україною про уникнення подвійного оподаткування від 28.01.2013 та від 19.02.2013. За 2013 рік компанія сплатила податки на суму 1107783,93 фунтів стерлінгів. При цьому, за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2013 року застосовувалася ставка податку - 24%, за період з 01 квітня 2013року по 31 грудня 2013 року - 23%.
		Зі змісту листа Королівської податкової та митної служби Великої Британії від 16.06.2017 №S002108 встановлено наступне: Компанія "Ferrexpo Finance Plc" за період з 01.01.2013 по 16.06.2017 є резидентом Великобританії відповідно до статті 4 Конвенції, яка існує між Великобританією та Україною. Мета компанії полягає в тому, щоб виступати в якості фінансової компанії для Групи Феррекспо. Компанія як залучає, так і розподіляє фінансування з використанням ряду своїх власних співробітників і покриттям фінансових витрат зі своїх власних доходів. Компанія заснована у Великобританії, щоб скористатися перевагами фінансових ринків Лондона і забезпечити захист кредиторів Групи Феррекспо. Відсутність загального часу між її надходженнями і платежами означає, що вона несе відповідальність за забезпечення грошей, необхідних для виплати сум у встановлені терміни. При цьому, компанія "Ferrexpo Finance Plc" не має ніяких обов`язків щодо використання будь якої частини грошей, отриманих компанією, для сплати певної заборгованості.
		На думку спеціаліста з міжнародного оподаткування Королівської Податково Митної Служби, який підписав зазначений лист, Компанія "Ferrexpo Finance Plc" не є кондуїтною компанією, тобто такою що не має бенефіціарного права власності на дохід. Компанія заснована і є податковим резидентом в Великобританії з комерційних причин, у зв`язку з чим вона має перевагу в системі договорів стосовно подвійного оподаткування в Великобританії і, як уважає спеціаліст, компанія не брала та видавала кредити для того, щоб отримати неналежні переваги в системі договорів щодо подвійного оподаткування в Великобританії.
		Також, в листі зазначено, що фінансова звітність компанії "Ferrexpo Finance Plc" свідчить, що вона є більше, ніж штучне юридичне тлумачення. Компанія має 5 співробітників, які отримують винагороду в розмірі 1,47 млн. доларів США та заробляють на адміністративних зборах 4,77 млн. доларів США від інших компаній групи це не включає дохід від процентів.
		Відсотки, отримані від позик, наданих дочірнім компаніям Феррекспо, - це дохід, який слід ураховувати, використовуючи тест «Indofood». Тому компанія «Ferrexpo Finance PLC» має «повний привілей безпосереднього отримування прибутку». Кредити, надані українським дочірнім компаніям, були профінансовані за рахунок передекспортної кредитної лінії та гарантійних векселів ряду фінансових установ третьої сторони. Дані позики та отримане фінансування не пов`язані або не співпадають. Виплати відсотків, що сплачуються компанії, здійснюються головним чином щомісяця, тоді як виплати відсотків компанією відбуваються з різною періодичністю щомісяця, щоквартально та раз на два роки. Тому компанія "Ferrexpo Finance Plc" має повний привілей отримувати прибуток від отриманого доходу, оскільки компанія може використовувати ці гроші, доки не будуть сплачені власні платежі, і, фактично, записи про компанію свідчать, що компанія мала значні грошові суми на депозитах.
		Поряд із цим, зазначено, що хоча компанія «Ferrexpo Finance PLC» повинна використовувати відсотки, отримані від внутрішньо групових позик, вона має задовольняти виплати, які їй належало сплатити, за рахунок власного фінансування, це відбувається на тій же основі, що і з будь-якою фінансовою компанією, яка бере на себе позику для подальшого кредитування (наприклад, банк). Тому вона не зобов`язана передавати «дохід», оскільки компанія фактично зобов`язана здійснювати виплати з «доходу», що є іншим поняттям.
		Викладені обставини у своїй сукупності вказують, що податковий орган Великої Британії зазначає, що компанія "Ferrexpo Finance Plc" є добросовісним платником податків, не є фіктивною компанією і створена не з метою отримання переваг конвенції, а з метою отримання переваг ринку Лондона та Сполученого королівства.
		Таким чином, суд вважає, що компанія "Ferrexpo Finance Plc" створена з метою надання фінансових послуг та фінансування підприємств групи «Ferrexpo», як за рахунок своїх коштів так і за рахунок запозичених, що не заборонено законом.
		Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу з посиланням на дані фінансової звітності компанії «Ferrexpo Middle East FZE» та «Ferrexpo AG» про те, що останні компанії мали більше можливостей для видачі позики позивачу, а ризики, пов`язані з можливим непогашенням боргу позивачем несли саме «Ferrexpo Middle East FZE» і «Ferrexpo AG», тому що "Ferrexpo Finance Plc" не змогла б погасити кредити перед своїми кредиторами в разі дефолту української компанії, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів та моделюванні ситуацій, які навіть не настали.
		При цьому, суд наголошує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а тому суб`єкт господарювання здійснюючи господарську діяльністю самостійно обирає контрагентів з якими вступати у договірні правовідносини, а податковий орган не вправі вирішувати ці питання за суб`єктів господарювання.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно погодився з доводами позивача про безпідставність твердження фіскального органу про відсутність у "Ferrexpo Finance Plc" достатніх коштів для фінансування кредиту для позивача.
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.07.2021 року по справі № 440/2010/20.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог пп. 103.1 ст. 103, пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 7 ст. 11 "Проценти" Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилянням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства та фактичних обставин справи.
		Крім того, у ході судового розгляду встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені за наслідками проведення податковим органом документальної планової виїзної перевірки на підставі наказу Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 30.03.2021 року № 36-П "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський ГЗК" (код ЄДРПОУ 35713283)".
		Пунктом 52-2 підр. 10 розд. XX Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 цього Кодексу.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 установлено з 19.12.2020 та в подальшому до 30.04.2023 на території України карантин.
		Відповідно до вимог п. 4 розд. II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
		В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою скорочено строк дії обмежень, встановлених п. 52-2 підр. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24.04.2020 № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
		Втім, суд звертає увагу на те, що на момент прийняття Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків наказу від 30.03.2021 року № 36-П "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський ГЗК" (код ЄДРПОУ 35713283)" мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину, встановлений п. 52-2 підр. 10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України, був чинним та його дія не зупинялась.
		Так, виходячи зі змісту п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.
		Більш того, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України і в постанові Кабінету Міністрів України, застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.
		Таким чином, всупереч встановленого п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України мораторію на проведення перевірок, контролюючим органом призначено та проведено перевірку, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
		Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про те, що, приймаючи рішення суд першої інстанції, безпідставно керувався практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 01.07.2021 у справі №440/2010/20 за позовом ТОВ «Біланський гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки перевіркою було встановлено інші порушення, які підтверджувалися іншими доказами, ніж ті, що містяться у справі № 440/8798/22, отже правовідносини не є подібними, а тому наведені висновки Верховного Суду не є тотожними, з огляду на наступне. 
		Судом встановлено, що як у справі 440/2010/20 так і у даній справі (№ 440/8798/22) фіскальний орган, посилаючись за п. 7 ст. 11 Конвенції, вказував про не можливість застосування Конвенції, посилаючись на одні і ті самі докази (лист Королівської податкової та митної служби Великої Британії від 16.06.2017 №S002108, № S002108/APR), єдина різниця, це те, що: у справі №440/2010/20 відповідач наголошував, що Ferrexpo Finance PLC не є беніфіціарним власником отриманих відсотків, а тому комбінат отримав неправомірну податкову перевагу застосувавши Конвенцію; у справі №440/8798/22 відповідач вже не наголошував на фіктивності компанії Ferrexpo Finance PLC, а застосував більш загальний опис порушення вказавши, що як створення Ferrexpo Finance PLC, так і проведення операції з виплати процентів джерелом походження в України, здійснено з метою отримання переваг конвенції. 
		Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції об`єктивно взяв до уваги практику Верховного Суду по справі №440/2010/20.
		Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне. 
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 Полтавським окружним адміністративним судом було відмовлено у задоволенні заяви Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення без розгляду адміністративного позову у справі № 440/8798/22.
		Відмовляючи у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим у задоволенні заяви Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення без розгляду адміністративного позову у справі №440/8798/22 слід відмовити.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні наведеної заяви, всебічно оцінив наведені у ній доводи та прийняв вмотивоване рішення із застосуванням практики Верховного Суду, яке обґрунтоване наступним.
		Відповідно до вимог п. 52-8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. 
		Позивач звернувся до суду з даним позовом 12.10.2022 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, а листом від 09.11.2022 року № 14189/6/99-00-06-01-02-06 Державна податкова служба України повідомила позивача, що скарги ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (вх. ДПС № 24072/6 від 16.08.2021 та № 24213/6 від 17.08.2021) на податкові повідомлення - рішення від 28.07.2021 №№ 00138000701, 00139000701, 00140000701, 00141000701 залишені без розгляду у зв`язку з оскарженням платником податків рішення контролюючого органу до суду.
		Таким чином, враховуючи, що станом на момент звернення з даним позовом до суду перебіг строку розгляду контролюючим органом скарги платника податків був зупиненим, отже, день закінчення процедури адміністративного оскарження фактично не настав, відтак в даному випадку позивачем не пропущений місячний строк оскарження, передбачений п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України.
		Суд також правомірно відхилив доводи представника відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду згідно абзацу 2 частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неприйняттям Державною податковою службою України рішення за результатами розгляду скарги позивача, оскільки як зазначив суд у спірних правовідносинах спеціальною нормою, яка регулює строк звернення до суду, є положення п. 56.19. ст. 56 Податкового кодексу України.
		Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновок юридичної фірми Allen&Over LLP", щодо діяльності компанії "Ferrexpo Finance PLC" у 2013-2016 роках не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС, судова колегія зазначає, що даний висновок не покладено судом в основу спірного рішення, відповідно, врахування чи не врахування даного доказу жодним чином не вплинуло на його прийняття.
		Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів також вважає неспроможними, оскільки під час апеляційного провадження судом не встановлено таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог, які були предметом розгляду.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 00138000701 від 28.07.2021 року, № 00139000701 від 28.07.2021 року, № 00140000701 від 28.07.2021 року, №00141000701 від 28.07.2021 року, та задоволення позовних вимог ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" повністю.
		Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
		Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року по справі№ 440/8798/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 по справі № 440/8798/22 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. 
		 
		Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді   З.О. Кононенко   О.М. Мінаєва   Повний текст постанови складено 23.11.2023 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...