Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/1903/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2023.
Дата набрання законної сили: 02.11.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		справа №755/1903/23                                                           Головуючий у І інстанції - Чех Н.А.
		апеляційне провадження №22-ц/824/10747/2023                 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
		                                                                
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Головуючого    Гуля В.В.,
		суддів                Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
		за участю секретаря судового засідання    Ковтун М.В.    
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Луньової Анни Геннадіївни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляції, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У лютому 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь банку за період з 08 грудня 2019 року по 01 грудня 2022 року 3% річних у розмірі 61 324,10 грн та інфляційні втрати у сумі 314 124,48 грн.
		В обґрунтування позову зазначено, що 07 листопада 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та  ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2006/13-2.06/910.
		09 березня 2010 року АКБСР «Укрсоцбанк» змінило найменування на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року - на АТ «Укрсоцбанк». 03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи АТ «Укрсоцбанк», правонаступником прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк». Крім того, АТ «Альфа-Банк» прийняло рішення про зміну свого найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена                      30 листопада 2022 року. 
		Відповідно до виконавчого листа від 02 вересня 2011 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто борг у розмірі 681 378,89 грн за договором кредиту №2006/13-2.06/910 від                   07 листопада 2006 року та 7 181,26 грн витрат пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.
		Позивач посилався на те, що рішення суду не виконано.
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		У мотивування скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на недостатність доказів тієї обставини, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист від 02 вересня 2011 року, залишається невиконаним.
		Зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що рішення суду виконано відповідачем повністю або частково.
		Уважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження наявної заборгованості.
		Зауважує, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, покладаючи весь тягар доказування виключно на позивача, хоча відповідач взагалі не висловив жодного заперечення проти позову.
		Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
		02 листопада 2023 року від представника АТ «Сенс Банк» - Подольського А.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі. 
		Проте, вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на відсутність доказів того, що саме цей адвокат представляє інтереси банку в іншій справі, та необґрунтованість пріоритету участі у судовому засіданні в іншій цивільній справі.
		 Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інформація щодо виконання рішення суду відсутня. Не надано позивачем і інших документів, які підтверджують, що на час звернення до суду з даним позовом рішення суду не виконано.
		Проте, колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом установлено, що 07 листопада 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2006/13-2.06/910.
		09 березня 2010 року АКБСР «Укрсоцбанк» змінило найменування на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року - на АТ «Укрсоцбанк». 03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи АТ «Укрсоцбанк», правонаступником прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк». АТ «Альфа-Банк» прийняло рішення про зміну свого найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу проведена 30 листопада 2022 року.
		21 вересня 2011 року Дніпровський районний суд м. Києва видав виконавчий лист №6-3538/11, згідно якого із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за Договором кредиту №2006/13-2.06/910 від 07 листопада 2006 року у розмірі 681 378,89 грн та 7 181,26 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.
		За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
		Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
		Згідно частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів.
		Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
		У кредитора при цьому згідно з частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення сплати основного боргу.
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.
		Матеріалами справи встановлено, що 21 вересня 2011 року Дніпровський районний суд м. Києва видав виконавчий лист №6-3538/11, згідно якого із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за Договором кредиту №2006/13-2.06/910 від 07 листопада 2006 року у розмірі 681 378,89 грн та 7 181,26 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.
		Згідно копії постанови старшого державного виконавця Другого київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу від 27 січня 2012 року (ВП № 30916468), відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого листа №6-3538/11 від 21 вересня 2011 року у зв`язку із тим, що боржник мешкає в АДРЕСА_1 .
		Таким чином, відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується копією виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом               м. Києва на виконання рішення третейського суду. Доказів виконання грошового зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди за рішенням суду матеріали справи не містять.
		З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
		Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
		Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		При цьому, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.
		Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
		Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі №6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі №753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі №461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі №761/43507/16-ц.
		Оскільки відповідач з 2011 року знав або повинен був знати про грошове зобов`язання, що підтверджується виконавчим листом №6-3538/11, виданим 21 вересня 2011 року Дніпровський районний суд м. Києва, згідно якого із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за Договором кредиту №2006/13-2.06/910 від 07 листопада 2006 року у розмірі 681 378,89 грн та 7 181,26 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, та порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
		Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
		Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від          06 липня 2016 року №6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18.
		Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
		Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).
		Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Положеннями статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У матеріалах справи будь-які докази виконання рішення третейського суду повністю або частково відсутні.
		Згідно розрахунку позивача за період з 08 грудня 2019 року по 01 грудня 2022 року сума заборгованості відповідача становить 375 448,58 грн, що складається з: 61 324,10 грн - 3% річних, 314 124,48 грн - інфляційні втрати.
		Розрахунок заборгованості позивачем проведено правильно, період нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідає строку позовної давності.
		Таким чином, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи сторони позивача, неповно з`ясував обставини справи, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
		Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
		Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду згідно з вимогами частини першої статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову. 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк»  підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 631,73 грн.
		Оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» сплачено не було, сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8 447,60 грн підлягає стягненню з відповідача  ОСОБА_1 на користь держави.
		Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Луньової Анни Геннадіївни - задовольнити.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року - скасувати.
		Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляції - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНН: НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; МФО: 300346; код ЄДРПОУ: 23494714; п/р № НОМЕР_2 ) 3% річних у розмірі 61 324,10 грн та інфляційні втрати у сумі 314 124,48 грн, а всього 375 448,58 грн.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 631,73 грн.
		Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 447,60 грн на користь держави.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
		 
		 
		Головуючий                                                                                           В.В. Гуль
		 
		 
		Судді                                                                                                       Ю.О. Матвієнко 
		 
		 
		                                                                                                                 Я.С. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...