Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/4083/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2023. Зареєстровано: 24.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2023.
Дата набрання законної сили: 13.12.2023
Номер судового провадження: 2/461/2193/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Справа №456/4083/23 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 листопада 2023 року                                                                        м.Львів
		Галицький районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді                                Мироненко Л.Д.
		з участю секретаря судового засідання:         Курилюк А.І.
		представника відповідача                        Мірошнікова П.В.,
		 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Зміст позовних вимог.
		 
		Між позивачем та відповідачем був укладений договір щодо комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. За умовами вказаного договору відповідач відкрив позивачу поточний пенсійний рахунок та видав банківську картку на умовах тарифного пакету «Стандартний». Строк його банківської картки закінчився у 2020 році. Оскільки позивач перебуває у Канаді, він не зміг особисто відновити її дію, і як наслідок не зміг отримувати пенсійні виплати. 22 липня 2022 року він видав довіреність третій особі, яку автентифікував у Заступника Реєстратора Міністерства Генерального Прокурора провінції Британська Колумбія а також легалізував довіреність у Генеральному консульстві України в Едмонтоні. 
		12 жовтня 2022 року довірена особа позивача звернулася у відділення «Ощадбанку» з усіма необхідними документами, однак у реалізації прав довіреної особи було безпідставно відмовлено, а позивач не зміг отримати пенсію, яка знаходилась на банківських рахунках. Позивач вважає, що його дії відповідача є протиправними. Після зміни позовних вимог останній просив :
		-визнати протиправними дії AT «Ощадбанк» щодо невизнання легалізованої довіреності та відшкодувати матеріальні втрати за легалізаціний процес у розмірі 2607,00грн.
		Зобов`язати AT «Ощадбанк»:
		-надати позивачу письмову виписку про всі операції, баланс, а також нараховані відсотки на залишок коштів, що обліковуються на рахунку НОМЕР_1 та на рахунку НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у AT «Ощадбанк» за період з 01.01.2020 по 12.10.2023, надіславши її на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактичний адрес прописки;
		-надати позивачу письмову виписку про всі транзакцїї по банківський картці Master Card пенсійна НОМЕР_4 та всіх банківських картках, що належать або відкриті на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у AT «Ощадбанк» за період з 01.01.2020 не 12.10.2023, надіславши її на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактичний адрес прописки;
		-усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними ОСОБА_2 грошовими коштами (пенсійні нарахування, відсотки на залишки коштів), що знаходяться на поточних рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у AT «Ощадбанк»;
		-видати в повному обсязі суми коштів (пенсійні нарахування), що зберігаються на поточних рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у AT «Ощадбанк» станом на 12.10.2023 довіреній особі позивача. Довіреною особою ОСОБА_1 визнати ОСОБА_3 , громадянина України (паспорт НОМЕР_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ). прописаного за адресою АДРЕСА_1 ;
		-видати в повному обсязі відсотки на залишки коштів, що зберігаються на поточних рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у AT «Ощадбанк» станом на 12.10.2023, довіреній особі позивача Довіреною особою ОСОБА_1 визнати ОСОБА_3 , громадянина України (паспорт НОМЕР_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ). прописаного за адресою АДРЕСА_1 ;
		-призначити справедливе відшкодування за матеріальні та моральні збитки, внаслідок порушення AT «Ощадбанк» своїх зобов`язань щодо комплексного обслуговування клієнта та забезпечення вчасного та необмеженого доступу до пенсійних нарахувань ОСОБА_1 .
		Судом були враховані клопотання позивача про витребування доказів, викладені у резолютивній частині позову та задоволені для повного всебічного з*ясування фактичних обставин у справі. На пропозицію суду, такі були надані представником відповідача та досліджені судом.
		 
		Рух справи у суді.
		 
		05 червня 2023 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди був скерований до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.
		30 червня 2023 року позовна заява згідно ухвали Галицького районного суду була залишена без руху.
		12 липня 2023 року було відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням(викликом) сторін.
		Згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2023 року був здійснений перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		 
		Позиції сторін по справі під час судового розгляду.
		 
		Позивач, скориставшись своїм диспозитивним правом, в судові засідання не з*явився, надав заяву про слухання справи без його участі.
		Представник відповідача у відзиві на позов та під час виступу у судових засідання категорично заперечував проти позову з огляду на наступне. На його думку, легалізація довіреності від 22.07.2022, яка видана уповноваженим органом іноземної держави, полягала у підтвердженні її дійсності на етапі автентифікації у відповідному підрозділі провінції або в Міністерстві закордонних справ Канади (перший етап легалізації), зокрема, шляхом зазначення у сертифікаті автентифікації від 28.07.2022, який у даному випадку складено уповноваженою особою провінції Британська Колумбія, щодо підтвердження дійсності (чинності) оригіналу офіційного документа, а не лише щодо підтвердження статусу публічного нотаріуса, засвідчення справжності його підпису на документі та дійсності відбитку печатки, яким скріплено документ. Адже підпис та печатка публічного нотаріуса відносяться до формальних атрибутів документа, що не є тотожним із поняттям підтвердження дійсності (чинності) документа відповідно до права країни походження.
		На другому етапі легалізації - проставлення легалізаційної печатки у консульському відділі Посольства України в Канаді або в Генеральному консульстві України в Едмонтоні чи в Генеральному консульстві України в Торонто - відбувається лише засвідчення офіційними консульськими установами України, які знаходяться у країні походження документа, щодо справжності підпису та печатки тієї уповноваженої особи провінції Британська Колумбія , якою у даному випадку 28.07.2022 складено сертифікат автентифікації.
		Вказує, що другий етап легалізації - проставлення легалізаційної печатки - є виключно формальною процедурою, у якій по суті не встановлюється дійсність оригіналу офіційного документа, складеного відповідно до права країни походження.
		Зокрема, відповідно до п.п.3.20.5. п.3.20. Розділу 3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 №142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2004 за №1649/10248, документи, які складено за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються консулами за умови їх засвідчення в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна визнала себе правонаступником). Без легалізації такі документи приймаються консулами в таких випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна визнала себе правонаступником).
		Таким чином, без відповідного засвідчувального напису у сертифікаті автентифікації від 28.07.2022 про підтвердження дійсності оригіналу офіційного документа, який у даному випадку складено уповноваженою особою провінції Британська Колумбія , у Банку не було підстав самостійно вважати подану довіреність від 22.07.2022 дійсною та придатною для використання в Україні, оскільки не пройдено процес її легалізації.
		Додатково необґрунтованість та безпідставність позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій AT «Ощадбанк» щодо невизнання легалізованої довіреності стверджується наступним.
		Згідно п.1 ч.1 ст.38 ЗУ «Про нотаріат», консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні, а також крім договорів оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
		Відповідно до ст.44 Глави XI Розділу ПІ Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 №127/94, консул вчиняє нотаріальні дії, передбачені законодавством України. Порядок вчинення нотаріальних дій консулом визначається Законом України "Про нотаріат", цим Статутом, Положенням про порядок вчинення нотаріальних дій консулом, яке затверджується Міністерством юстиції України і Міністерством закордонних справ України, а також іншими актами законодавства України.
		Угоди, що посвідчуються нотаріально, а також заяви та інші документи підписуються в присутності консула, який вчинює нотаріальні дії. Якщо угоду, заяву чи інший документ підписано за відсутності консула, то особа, яка підписала такий документ, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею - ч.1 ст.48 Глави XI Розділу III Консульського статуту України.
		Згідно п.п.1 п.1.3. Розділу 1 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 №142/5/310, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2004 за №1649/10248, консулами вчиняються такі види нотаріальних дій: посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності та ін.), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, розташованого в Україні, а також крім договорів оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
		23.03.1989 Україною (в складі СРСР) ратифіковано Віденську конвенцію про консульські зносини від 04.04.1963. Відповідно до n.«f» Статті 5 Конвенції, консульськими функціями « виконання обов`язків нотаріуса, реєстратора актів цивільного стану та інших подібних обов`язків, а також виконання деяких функцій адміністративного характеру, за умови, що в цьому випадку ніщо не суперечить законам та правилам держави перебування.
		Канада не є учасником Гаазької Конвенції, тому на неї поширюється вимога легалізації (сертифікації) іноземних офіційних документів - процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ, з метою використання його за кордоном. Обов`язковою умовою легалізації документів є попередня автентифікація документа. Документи, видані компетентними органами Канади, для подальшого їх використання на території України мають бути автентифіковані у відповідному підрозділі провінції або в Міністерстві закордонних справ Канади та легалізовані згідно Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 №113 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 за №535/6823.
		Наведеними нормами законодавства однозначно стверджується, що складення (посвідчення) довіреності від 22.07.2022 мало місце саме за участі уповноваженого орган} іноземної держави - публічного нотаріуса Мір Ігор Гуцуляк у м. Ванкувер, провінція Британська Колумбія, Канада - а не пана Любомира Гуцуляка, Почесного Консула України у Ванкувері, оскільки легалізація передбачена саме для документів, які складено за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, що і мало місце у випадку із довіреністю позивача ОСОБА_1 .
		Натомість, нотаріальні дії вчинені консулами визнаються в Україні (посвідчення правочинів, зокрема довіреностей, відноситься до повноважень консулів).
		Тобто, у разі якщо б довіреність від 22.07.2022 первинно була вчинена (посвідчена) консулом, тоді позивачеві не довелося б її легалізувати в уповноваженої особи провінції Британська Колумбія щодо підтвердження дійсності оригіналу офіційного документа, та звертатися до консула - у консульський відділ Посольства України в Канаді або в Генеральне консульство України в Едмонтоні чи в Генеральне консульство України в Торонто - з метою проставлення легалізаційної печатки.
		Однак, довіреність від 22.07.2022 містить недоліки, що свідчать про порушення порядку її легалізації.
		Також просив відмовити у задоволенні інших позовних вимог, які є похідними, від основної позовної вимоги.
		 
		Фактичні обставини справи та мотиви прийняття рішення судом.
		 
		Судовим розглядом було встановлено, що позивачем були подані заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі -ДКБО) від 07.06.2016, в якій зазначено про відкриття на ім`я позивача поточного рахунку № НОМЕР_2 в ТВБВ №10013/0289 філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк», а також додатково подано виписку по рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито у цьому ж відділенні. Отже, позивачу були відкриті два банківські рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .
		Згідно з ч.1-3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до п.3.1. заяви про приєднання до ДКБО від 07.06.2016, шляхом підписання цієї заяви клієнт беззастережно приєднується до Договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви розміщена на Інтернет-сторінці Банку www.oschadbank.ua,та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. 
		Умовами ДКБО передбачено, що банк має право ініціювати зміни умов договору та повідомляє клієнтів про зміни умов договору шляхом їх публікації на сайті. Зазначена редакція ДКБО, а також усі інші його редакції, розміщені у вільному доступі на Інтернет-сторінці банк\ www.oschadbank.ua,а саме: _розділ_«Договори,_тарифи_та_інші">https://www.oschadbank.ua/cards > розділ «Договори, тарифи та інші документи» > розділ «Договори».
		Згідно умов ДКБО у редакції, яка була чинна у спірний період (жовтень-грудень 2022 року), передбачалося, що клієнт має право уповноважити на розпорядження картковим рахунком довірену особу, яка при реалізації своїх повноважень керується договором (п.1.10 Розділу Особливої частини ДКБО), Банк має право відмовити довіреній особі клієнта в отриманні платіжної картки за довіреністю, якщо довіреність не містить відповідних повноважень або оформлена з порушенням (не дотриманням) норм законодавства або в інших випадках, передбачених законодавством (».10.4.17 Розділу XX Особливої частини ДКБО).
		Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
		Згідно норм ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		З огляду на викладене, довіреність це односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіреності, створює, змінює та припиняє права та обов`язки свого довірителя.
		Частиною 1 статті 245 ЦК України унормовано, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
		Згідно ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право»  документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
		Статтею 34 цього ж закону встановлено, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
		Оскільки держава Канада не є учасником Гаазької Конвенції, відтак на неї поширюється вимога легалізації іноземних офіційних документів.
		Нотаріальне засвідчення, автентифікація, а потім легалізація - це процес, призначений звільнити іноземну владу від необхідності перевіряти справжність документа, який їм надано. Іншими словами, особа, яка хоче використовувати канадський публічний документ за межами Канади, повинна мати деякі офіційні докази того, що документ є справжнім (легальним).
		При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини» 1963 року, міжнародними договорами та чинним законодавством України.
		Легалізація - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ, з метою використання його за кордоном.
		Легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу.
		Легалізації не підлягають документи й акти, які суперечать законодавству України або можуть за своїм змістом завдати шкоди інтересам України, або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян;оригінали, копії та фотокопії паспортів, військових квитків, трудових книжок, документів, що мають характер листування, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчення водія, посвідчення особи, нормативно-правові акти та роз`яснення щодо їх застосування; документи, видані органами та посадовими особами з перевищенням їх повноважень. У разі виникнення сумніву в тому, що представлені документи відповідають законам України або держави перебування, консульська посадова особа має право звертатись до компетентних органів відповідної держави або до відповідних органів в Україні за офіційним роз`ясненням.
		Документи, видані компетентними органами Канади для подальшого їх використання на території України мають бути автентифіковані у відповідному підрозділі провінції або в Міністерстві закордонних справ Канади та легалізовані в консульському відділі Посольства України в Канаді або в Генеральному консульстві України в Едмонтоні чи в Генеральному консульстві України в Торонто.
		При поданні офіційних документів на консульську легалізацію до консульського відділу Посольства України в Канаді фізичні особи повинні подати документ, який посвідчує особу (паспорт) та заяву за відповідною формою . Обов`язковою умовою легалізації документів є попередня автентифікація документа в Міністерстві закордонних справ Канади  або у відповідному підрозділі провінції  в Онтаріо,  в Британській Колумбії,  в Альберті,  в Саскачевані, в Манітобі.  
		Перебуваючи у місті Ванкувер, Британська Колумбія , Канада 22 липня 2022 року позивач довіреністю уповноважив Колінковського Олександра Миколайовича бути його довіреним представником в усіх установах та відділеннях АТ «Державний ощадний банк України». Довіреному було надано право на представництво його інтересів в усіх установах та відділеннях AT «Ощадбанк», включаючи ТВБВ №10013/0289, у якому ОСОБА_1 має картковий рахунок № НОМЕР_1 .
		12 жовтня 2022 року ОСОБА_6 з довіреністю звернувся до ТВБВ №10013/0289, однак зазначена довіреність прийнята не була.
		Листом-відповіддю від 12 грудня 2022 року №2967 за підписом керуючого ТВБВ №10013/0289 філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк» повідомлено ОСОБА_1 , що відносно наданої довіреності не пройдено процес її легалізації. Зокрема, відсутнє засвідчення документа Консульством України про те, що документ (довіреність) є справжнім та придатним для використання в Україні.
		Однак, суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вказана довіреність була викладена українською мовою, набула чинності з дати ї підписання 22 липня 2022 року, була завірена публічним нотаріусом провінції Британська Колумбія, Канада та скріплена підписом «Мір Ігор Гуцуляк» та печаткою публічного нотаріуса.
		Про проходження довіреністю процесу автентифікації свідчить документ, виданий 28 липня 2022 року Реєстратором Канцелярії у місті Вікторія, провінція Британська Колумбія з підписом ОСОБА_7 та печаткою. Вказаним документом підтверджено, що на момент підписання документа у провінції Британська Колумбія Мір Гуцуляк , був належним чином уповноважений діяти як публічний нотаріус. Крім того, на документі міститься штамп Генерального консульства України в Едмонтоні № 572/178 від 26 серпня2022 року та гербова печатка.
		Отже, належними та допустимими доказами підтверджено, що довіреність, яку видав позивач пройшла автентифікацію та легалізацію.
		Суд вважає за необхідне звернути увагу, що статтею 1 Протоколу №.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи відповідач безпідставно відмовив уповноваженій позивачем особі в отриманні грошових коштів, які знаходилися на рахунках в АТ «Ощадбанк». 
		Згідно виписки про рух коштів по рахунках № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 , наданих відповідачем, вбачається про наявність грошових коштів у сумі 162089 грн. 84 коп, які банк повинен був видати ОСОБА_6 на підставі довіреності ОСОБА_1 від 22 липня 2022 року, яка була дійсною на момент звернення уповноваженої позивачем особи до банку. При цьому, умовами договору банківського рахунку (п. 3.4.3. заяви про приєднання до ДКБО від 07.06.2016) передбачено процентну ставку 0% на залишок коштів за рахунком, тобто проценти за договорами банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 не нараховувалися.
		 
		Щодо позовної вимоги  про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належними  ОСОБА_1 грошовими коштами (пенсійні нарахування, відсотки на залишки коштів), що знаходяться на поточних рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 суд погоджується з позицією відповідача щодо неналежно обраного способу захисту. 
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		       За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
		Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист ? це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		       Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.
		       Статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним
		       Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		З аналогічних підстав не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання ОСОБА_6 довіреною особою ОСОБА_1 , 
		 
		Щодо призначення справедливого відшкодування за матеріальні та моральні збитки, внаслідок порушення AT «Ощадбанк» своїх зобов`язань щодо комплексного обслуговування клієнта та забезпечення вчасного та необмеженого доступу до пенсійних нарахувань ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Згідно з п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
		Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Отже, для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача. Оскільки, на підтвердження завдання позивачеві матеріальної та моральної шкоди, належних та допустимих доказів позивачем не надано, суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги.
		Керуючись ст. 268 ЦПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		       Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- задовольнити частково.
		       Визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо відмови ОСОБА_6 у здійсненні банківських операцій на підставі довіреності ОСОБА_1 від 22 липня 2022 року, завіреною публічним нотаріусом провінції Британська Колумбія, Канада Mir Ihor Huculak та зареєстрованої в реєстрі під номером 60014069.
		       Зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» здійснити видачу ОСОБА_6 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошових коштів у сумі 162089 (сто шістдесят дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн. 84 коп. з рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 :
		-№ НОМЕР_7 ;
		-№ НОМЕР_8 .
		       Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
		       В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		       Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
		       Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ЄДРПОУ 00032129.
		       Повний текст рішення складено 22 листопада 2023 року.
		 
		       Головуючий суддя Л.Д. Мироненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...