Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/8419/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2023. Зареєстровано: 24.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2023.
Дата набрання законної сили: 25.12.2023
Номер судового провадження: 2/201/2802/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№ 201/8419/23
		 
		провадження 2/201/2802/2023
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 листопада 2023 року місто Дніпро
		 
		суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_2 про захист прав споживача, повернення коштів депозитного вкладу і стягнення моральної шкоди,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		        ОСОБА_1 21 липня 2023 року звернувся до суду з позовом до відповідача філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, повернення коштів депозитного вкладу і стягнення моральної шкоди, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. По справі виносилися ухвали, розглянуті клопотання. Позивач в своєму позові посилається на те, що 29 липня 2021 року він звернувся до установи банку, за адресою: 49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 66, для відкриття депозиту на своє ім`я; в цьому відділенні банку ним було підписано заяву про приєднання № 381890605/271218 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Отже, на його ім`я банком було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в доларах США на умовах тарифного пакету «Моя картка». В цей же день до каси відділення банку ним було внесено грошову суму в розмірі 5 000 доларів США. Працівником установи банку йому було видано пластикову картки «Ощадбанку», номер картки НОМЕР_2 , строк дії якої зазначено до липня 2026 року. Потім позивач звернувся до менеджера відділення цього банку по пр. Слобожанському, буд. 66, у м. Дніпро для отримання підтвердження пролонгації депозиту в паперовому вигляді. Ним було отримане повідомлення (депозитна інформація) з відділення «Ощадбанку» від 31 січня 2022 року, в якому зазначено чергову пролонгацію мого депозиту на 6 місяців, до 01 серпня 2022 року, на суму депозиту в 5 006.14 доларів США. Отже, станом на 31 січня 2022 року на депозитному рахунку позивача була грошова сума в розмірі 5 006.14 доларів США.
		03 серпня 2022 року у зв`язку з гострою необхідністю отримання грошових коштів, позивач особисто звернувся до зазначеного відділення банку, та згідно з заявки, отримав частину розміщеного депозиту в розмірі 2 700 доларів США, а 04 серпня 2022 року він вдруге звернувся з заявою, та отримав ще частину депозитного вкладу в розмірі 1 300 доларів США. Отже, з наявного на його ім`я депозитного вкладу позивач отримав в касі вказаного відділення банку 4 000 доларів США, а залишок депозиту в розмірі 1006.14 доларів США, разом з незначними відсотками, залишився в банку. Позивач наголошує, що наявною в нього пластиковою карткою він жодного разу не користувався, двічі зняв вказану грошову суму готівкою в розмірі 4 000 доларів лише в касі банку, де йому грошові кошти видавала касир.
		Після цього, тобто з 04 серпня 2022 року, позивач грошових коштів та відсотків зі свого депозитного рахунку не знімав, до відділень банку не звертався, як і не листувався платіжною карткою та банкоматами.
		29 березня 2023 року при його зверненні до відділення банку по пр. Слобожанському, 66 м. Дніпра, щодо перевірки наявності його депозитного вкладу, він з подивом дізнався від працівника банку, що його грошова сума в розмірі 1 006.14 дол. США, яка залишалась на рахунку, вже кимось знята без його відома, тобто викрадена, і навіть на його картці є якась сума боргу в розмірі кількох центів. Згідно з наявного на 21 липня 2023 року курсу гривні до іноземної валюти, в нього вкрадена грошова сума в розмірі 36 560 грн. (1 000 дол. США х 3.6560 грн.)
		Працівники відділення банку надали позивачу письмову роздруківку /виписку/ щодо руху його грошового рахунку, та повідомили, що, виявляється, 05 листопада 2022 року його грошові кошти були кимось перекинуто на іншу так звану «віртуальну» картку, а в подальшому, в період часу з 05 листопада 2022 року по 07 листопада 2022 року з цієї картки гроші були переведені на інші гривневі картки, і таким чином, на його картці грошей немає.
		Позивач в той же день - 29 березня 2023 року - звернувся письмово до відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції, за місцем розташування відділення банку на території Індустріального району м. Дніпра, з приводу відкриття кримінального провадження щодо незаконного заволодіння невідомими особами його грошовими коштами. Працівники поліції не надто ретельно приймали будь-які міри щодо розшуку злочинців, а фактично ніяких мір не прийняли, та лише 18 квітня 2023 року позивач отримав від них формальну відписку про те, що начебто в зазначених діях має місце відсутність складу кримінального правопорушення, і що в діях невідомих осіб вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.
		В той же день, 29 березня 2023 року, позивач також написав претензію та звернувся з рекомендованим листом на ім`я керівника філії АТ «Ощадбанк» у м. Дніпро, в якій просив перевірити факти самовільного зняття грошових коштів з його рахунку, та повернути йому вкрадену грошову суму. 13 квітня 2023 року позивач на свою електронну адресу отримав формальну відписку від дніпровської філії АТ «Ощадбанк», в якій вказано, що «...зазначені в листі питання щодо зняття його грошових коштів не знаходяться в межах компетенції філії, і що необхідно звертатися до головного офісу АТ «Ощадбанк у м. Києві».
		В день отримання ним даної відповіді від філії банку про відмову у з`ясуванні ситуації, що склалася, 13 квітня 2023 року позивач написав претензію про повернення депозитного вкладу на ім`я керівника АТ «Державний ощадний банк України», та відправив рекомендованим листом. Але до цих пір ніякої відповіді у будь-якому виді від керівництва «Ощадбанку» позивач не отримував, хоча дана претензія була давно отримана відповідачем. Телефоном «Гарячої лінії» АТ «Ощадбанку» позивач неодноразово просив оператора надати відповідь на претензію, але керівництво відповідача чітко і постійно ігнорує прохання фізичних осіб.
		Відповідач на день звернення позивача до суду у повному обсязі не виконав своїх зобов`язань за договором № УА 603054820000026200000320274 банківського вкладу в іноземній валюті від 29 липня 2021 року, чим порушив взяті на себе зобов`язання, згідно ст. 1060 ЦК України.
		Неповернення відповідачем позивачу суми вкладу є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого особа - позивач, клієнт банку, значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Враховуючи наведене, в силу положень договору та ст. 1068, 1060 ЦК України, позивач вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму його вкладу за договором банківського вкладу в іноземній валюті від 29 липня 2021 року у розмірі 1 006.14 доларів США, що на день ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ еквівалентно відповідній сумі у гривні.
		Позивач зазначає, що не має наміру стягувати з відповідача нараховані, але не отримані ним досі відсотки за користування депозитом, як і інші витрати по справі.
		Позивач стверджує, що йому завдана значна моральна шкода. Позивач вказує, що і без будь-яких експертних висновків чи досліджень психології потерпілої, приниженої чи ображеної особи, цілком зрозуміло, що своєю незрозумілою чи підступною бездіяльністю з боку працівників служби безпеки банку (відповідача) чи спеціалістів, позивачу, як людині, у якої вкрали чималі грошові кошти, спричинена неабияка моральна шкода, яка полягає в наступному. Йому болісно і прикро усвідомлювати, що якась нечиста на руку особа чи група осіб, яких правильніше би назвати істотами, користуючись або недосконалістю системи захисту вкладів банку, або перебуваючи в злочинній змові між собою, використовуючи тісні зв`язки з працівниками банку, таємним шляхом провела якісь злочинні маніпуляції з використанням, мабуть, електронних засобів банківської системи чи фізичного доступу до карток з їх паролями, що дало змогу вкрасти залишок його депозитного вкладу в розмірі 1 006.14 доларів США. Крім того, що він отримує мінімальну пенсію в розмірі 2 760 грн. і що для нього вкрадена сума досить значною, він постійно, починаючи з дати, коли він дізнався про шахрайські дії - 29 березня 2023 року, мимоволі думає про це злодійство, переймається неподобством та безвідповідальністю посадових осіб «Ощадбанку» та їх співучасників, переймається і кожна нормальна людина, незалежно від бажання, отримує душевні страждання. Переймається і від бездіяльності працівників поліції і від недолугості спеціалістів та стану технічного забезпечення та контролю безпеки банківської установи, і від нерозбірливості керівництва при підборі тих кадрів, яких приймають на роботу на відповідальні посади банку. Звичайно, що як і для кожної нормальної людини, ця безвихідь негативно відображається на його стані здоров`я, на загальному настрої та не додають йому впевненості в завтрашньому дні. Позивач вважає, що в разі задоволення його позову, є всі законні підстави для стягнення з відповідача моральних збитків, сума яких складає 10 000 грн..
		Позивач вважає вказану протиправну бездіяльність відповідача незаконною та такою, що порушує його права та законні інтереси. Позивач вважає такі порушення і відсутність розрахунку з ним (повернення решти вкладу) таким, що грубо порушує його права і інш., звернувся до відповідача і просив відповісти на вказані питання про неповернення вкладу, але належної відповіді не було, що також не законно. Вважаючи вказане незаконним просив винести рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, захистивши його права споживача та зобов`язати відповідача - Дніпропетровське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», повернути йому суму недоотриманого ним депозитного вкладу за договором (заявою про приєднання № 3890605/271218), за поточним рахунком № НОМЕР_1 в сумі 1 006.14 доларів США та стягнути з відповідача на його користь спричинені бездіяльністю відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., задовольнивши позов в повному обсязі.
		       Представник відповідача філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» позовні вимоги не визнав, прийняття та видача вкладу позивача оформлені вірно і законно, порушень не було, порядок цього оформлення був правильний і законний, в передбаченому законом порядку, позовні вимоги безпідставні та не можливими до задоволення, просив в позові відмовити в повному обсязі. Правом надання відзиву на позов не скористався.
		       Треті особи АТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_2 з позовними вимогами не погодилися; банк надав пояснення, де підтримав позицію філії та зазначив, що прийняття та видача вкладу позивача оформлені вірно і законно, порушень не було, порядок цього оформлення був правильний і законний, в передбаченому законом порядку, позовні вимоги безпідставні та не можливими до задоволення, просив в позові відмовити в повному обсязі.
		З`ясувавши думку сторін, третіх осіб, дослідивши добуті та надані докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовну заяву не обгрунтованою і не підлягаючою задоволенню.
		       Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
		Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
		Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
		В судовому засіданні з наданих позивачем, відповідачем і третьою особою документів встановлено, що позивач ОСОБА_1 29 липня 2021 року звернувся до філії АТ «Державний ощадний банк України» за адресою: 49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 66, для відкриття депозиту на своє ім`я. В
		цьому відділенні, філії банку ним було підписано заяву про приєднання №
		381890605/271218 до договору комплексного банківського обслуговування
		фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного
		платіжного засобу (платіжної картки). Отже, на його ім`я банком було відкрито
		поточний рахунок № НОМЕР_3 , в доларах США, на умовах тарифного пакету «Моя картка». В цей же день до каси відділення банку ним було внесено грошову суму в розмірі 5 000 доларів США. Працівником установи банку йому було видано пластикову картки «Ощадбанку», номер картки НОМЕР_2 , строк дії якої зазначено до липня 2026 року.
		Оскільки даний депозитний рахунок було укладено на 6 місяців, згідно з заявки щодо нарахування процентних ставок по депозитах фізичних осіб з 10 червня 2021 року, за користування депозитним вкладом, то одразу ж після сплину 6-й місяців, тобто, 31 січня 2022 року позивач звернувся до менеджера відділення цього банку по пр. Слобожанському, буд. 66, у м. Дніпро для отримання підтвердження пролонгації депозиту в паперовому вигляді. Ним було отримане повідомлення (депозитна інформація) з відділення «Ощадбанку» від 31 січня 2022 року, в якому зазначено чергову пролонгацію мого депозиту на 6 місяців, до 01 серпня 2022 року, на суму депозиту в 5 006.14 доларів США. 
		03 серпня 2022 року у зв`язку з гострою необхідністю отримання грошових коштів, позивач особисто звернувся до зазначеного відділення банку, та згідно з заявки, отримав частину розміщеного депозиту в розмірі 2 700 доларів США, а 04 серпня 2022 року він вдруге звернувся з заявою, та отримав ще частину депозитного вкладу в розмірі 1 300 доларів США. Отже, з наявного на його ім`я депозитного вкладу позивач отримав в касі вказаного відділення банку 4 000 доларів США, а залишок депозиту в розмірі 1006.14 доларів США, разом з незначними відсотками, залишився в банку. Позивач наголошує, що наявною в нього пластиковою карткою він жодного разу не користувався, двічі зняв вказану грошову суму готівкою в розмірі 4 000 доларів лише в касі банку, де йому грошові кошти видавала касир.
		Як стверджує позивач, з 04 серпня 2022 року він грошових коштів та відсотків зі свого депозитного рахунку не знімав, до відділень банку не звертався, як і не листувався платіжною карткою та банкоматами.
		29 березня 2023 року при його зверненні до відділення банку по пр. Слобожанському, 66 м. Дніпра, щодо перевірки наявності його депозитного вкладу, він дізнався від працівника банку, що його грошова сума в розмірі 1 006.14 дол. США, яка залишалась на рахунку, вже кимось знята без його відома і навіть на його картці є якась сума боргу в розмірі кількох центів.
		Працівники відділення банку надали позивачу письмову роздруківку /виписку/ щодо руху його грошового рахунку, та повідомили, що, виявляється, 05 листопада 2022 року його грошові кошти були кимось перекинуто на іншу так звану «віртуальну» картку, а в подальшому, в період часу з 05 листопада 2022 року по 07 листопада 2022 року з цієї картки гроші були переведені на інші гривневі картки, і таким чином, на його картці грошей немає.
		Позивач в той же день - 29 березня 2023 року - звернувся письмово до відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції, за місцем розташування відділення банку на території Індустріального району м. Дніпра, з приводу відкриття кримінального провадження щодо незаконного заволодіння невідомими особами його грошовими коштами. 18 квітня 2023 року позивач отримав від них відповідь про те, що начебто в зазначених діях має місце відсутність складу кримінального правопорушення, і що в діях невідомих осіб вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.
		В той же день, 29 березня 2023 року, позивач також написав претензію та звернувся з рекомендованим листом на ім`я керівника філії АТ «Ощадбанк» у м. Дніпро, в якій просив перевірити факти самовільного зняття грошових коштів з його рахунку, та повернути йому вкрадену грошову суму. 13 квітня 2023 року позивач на свою електронну адресу отримав відповідь від Дніпровської філії АТ «Ощадбанк», в якій вказано, що «...зазначені в листі питання щодо зняття його грошових коштів не знаходяться в межах компетенції філії, і що необхідно звертатися до головного офісу АТ «Ощадбанк у м. Києві».
		В день отримання ним даної відповіді від філії банку про відмову у з`ясуванні ситуації, що склалася, 13 квітня 2023 року позивач написав претензію про повернення депозитного вкладу на ім`я керівника АТ «Державний ощадний банк України», та відправив рекомендованим листом. Але до цих пір ніякої відповіді у будь-якому виді від керівництва «Ощадбанку» позивач не отримував, хоча дана претензія була давно отримана відповідачем. Телефоном «Гарячої лінії» АТ «Ощадбанку» позивач неодноразово просив оператора надати відповідь на претензію, але керівництво відповідача чітко і постійно ігнорує прохання фізичних осіб.
		В обгрунтування позову позивач посилається на наступні підстави.
		Пунктом 37.2 статті 37 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено відповідальність банківських установ у таких ситуаціях. То ж у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей завдяки власним коштам.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Виходячи з логіки цієї правової норми, в даному разі позивач, як користувач, на його думку, не може нести відповідальності за здійснення операцій по зняттю коштів, оскільки зняття з його рахунку грошей мало місце кимось без фізичного пред`явлення користувачем. Також в даному разі він, як стверджує позивач, тобто, користувач, не втрачав своєї платіжної картки і незаконно ніяким чином ніде не використовував, нікому не передавав та не називав код картки чи її номер.
		Спосіб захисту прав та інтересів, передбачений законом чи договором: ст. 1073 ЦК України, ст. 1058 ЦК України, ч. 1 та 2 ст. 1060 ЦК України, ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. 
		Позивач вказує, що відповідач на день звернення позивача до суду у повному обсязі не виконав своїх зобов`язань за договором № UА 603054820000026200000320274 банківського вкладу в іноземній валюті від 29 липня 2021 року, чим порушив взяті на себе зобов`язання, згідно ст. 1060 ЦК України.
		Неповернення відповідачем позивачу суми вкладу є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого особа - позивач, клієнт банку, значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, тому, на його думку, позовні вимоги підлягають задоволенню: в силу положень договору та ст. 1068, 1060 ЦК України, позивач вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму його вкладу за договором банківського вкладу в іноземній валюті від 29 липня 2021 року у розмірі 1 006.14 доларів США, що на день ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ еквівалентно відповідній сумі у гривні.
		Стосовно стягнення моральної шкоди: йому болісно і прикро усвідомлювати, що якась нечиста на руку особа чи група осіб, яких правильніше би назвати істотами, користуючись або недосконалістю системи захисту вкладів банку, або перебуваючи в злочинній змові між собою, використовуючи тісні зв`язки з працівниками банку, таємним шляхом провела якісь злочинні маніпуляції з використанням, мабуть, електронних засобів банківської системи чи фізичного доступу до карток з їх паролями, що дало змогу вкрасти залишок його депозитного вкладу в розмірі 1 006.14 доларів США. Крім того, що він отримує мінімальну пенсію в розмірі 2 760 грн. і що для нього вкрадена сума досить значною, він постійно, починаючи з дати, коли він дізнався про шахрайські дії - 29 березня 2023 року, мимоволі думає про це злодійство, переймається неподобством та безвідповідальністю посадових осіб «Ощадбанку» та їх співучасників, переймається і кожна нормальна людина, незалежно від бажання, отримує душевні страждання. Позивач вважає, що в разі задоволення його позовних вимог, є всі законні підстави для стягнення з відповідача моральних збитків, сума яких складає 10 000 грн..
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів». Частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України кожній особі гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі й визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Позивач вважає вказану протиправну бездіяльність відповідача незаконною та такою, що порушує його права та законні інтереси. Позивач вважає такі порушення і відсутність розрахунку з ним (повернення решти вкладу) таким, що грубо порушує його права і інш., звернувся до відповідача і просив відповісти на вказані питання про неповернення вкладу, але належної відповіді не було, що також не законно. Отже, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
		       Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Судом з`ясовано, що дійсно 29 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 , вкладник банку АТ «Державний ощадний банк України», звернувся до установи даного банку, за адресою: 49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 66, для відкриття депозиту на своє ім`я. В цьому відділенні банку ним було підписано заяву про приєднання № 381890605/271218 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Отже, на його ім`я банком було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в доларах США, на умовах тарифного пакету «Моя картка». В цей же день до каси відділення банку ним було внесено грошову суму в розмірі 5 000 доларів США. Працівником установи банку йому було видано пластикову картки «Ощадбанку», номер картки НОМЕР_2 , строк дії якої зазначено до липня 2026 року.
		Згідно з п. 3.9, а також 4.3 даного договору про приєднання, у разі невиконання або неналежного виконання Банком обов`язків за Договором, Банк несе відповідальність: згідно з чинного законодавства та Договору (публічна частина).
		Згідно з п. 4.1 Договору, Банк відкриває на ім`я позивача депозитний рахунок, а згідно з т.4.2 Договору, Банк виплачує вкладникові проценти на суму депозиту.
		Згідно з п. 4.2, а також п. 6.4 даного Договору, він набирає чинності з дня приєднання Клієнта до Договору та діє протягом невизначеного строку. Тобто, позивачу працівниця відділення банку пояснила при врученні копії заяви про приєднання, що в разі неявки чи не звернення вкладника для продовження дії договору, він буде автоматично продовжений (пролонгований) на той же строк. Дата повернення депозиту та строк розміщення депозиту визначається в електронній заявці, створеній Клієнтом (вкладником).
		Оскільки даний депозитний рахунок було укладено на 6 місяців, згідно з заявки щодо нарахування процентних ставок по депозитах фізичних осіб з 10 червня 2021 року, за користування депозитним вкладом, то одразу ж після сплину 6-й місяців, тобто, 31 січня 2022 року позивач особисто звернувся до менеджера відділення цього банку по пр. Слобожанському, буд. 66, у м. Дніпро для отримання підтвердження пролонгації депозиту в паперовому вигляді. Ним було отримане повідомлення (депозитна інформація) з відділення «Ощадбанку» від 31 січня 2022 року, в якому зазначено чергову пролонгацію мого депозиту на 6 місяців, до 01 серпня 2022 року, на суму депозиту в 5 006.14 доларів США. Отже, станом на 31 січня 2022 року на депозитному рахунку позивача була грошова сума в розмірі 5 006.14 дол. США.
		03 серпня 2022 року у зв`язку з гострою необхідністю отримання грошових коштів, позивач особисто звернувся до зазначеного відділення банку, та згідно з заявки, отримав частину розміщеного депозиту в розмірі 2 700 доларів США, а 04 серпня 2022 року він вдруге звернувся з заявою, та отримав ще частину депозитного вкладу в розмірі 1 300 доларів США. Отже, з наявного на його ім`я депозитного вкладу позивач отримав в касі вказаного відділення банку 4 000 доларів США, а залишок депозиту в розмірі 1006.14 доларів США, разом з незначними відсотками, залишився в банку. 
		29 березня 2023 року при його зверненні до відділення банку по пр. Слобожанському, 66 м. Дніпра, щодо перевірки наявності його депозитного вкладу, він дізнався від працівника банку, що його грошова сума в розмірі 1 006.14 дол. США, яка залишалась на рахунку, вже знята, і на його картці є якась сума боргу в розмірі кількох центів.
		Працівники відділення банку надали позивачу письмову роздруківку /виписку/ щодо руху його грошового рахунку, та повідомили, що 05 листопада 2022 року його грошові кошти в період часу з 05 листопада 2022 року по 07 листопада 2022 року з цієї картки гроші були переведені на інші гривневі картки, і таким чином, на його картці грошей немає.
		Позивач в той же день - 29 березня 2023 року - звернувся письмово до відділення поліції № 2 Дніпровського Районного управління поліції, за місцем розташування відділення банку на території Індустріального району м. Дніпра, з приводу відкриття кримінального провадження щодо незаконного заволодіння невідомими особами його грошовими коштами. Працівники поліції не надто ретельно приймали будь-які міри щодо розшуку злочинців, а фактично ніяких мір не прийняли, та лише 18 квітня 2023 року позивач отримав від них формальну відписку про те, що начебто в зазначених діях має місце відсутність складу кримінального правопорушення, і що в діях невідомих осіб вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.
		В той же день, 29 березня 2023 року, позивач також написав претензію та звернувся з рекомендованим листом на ім`я керівника філії АТ «Ощадбанк» у м. Дніпро, в якій просив перевірити факти начебто самовільного зняття грошових коштів з його рахунку, та повернути йому вкрадену грошову суму. 13 квітня 2023 року позивач на свою електронну адресу отримав формальну відписку від дніпровської філії АТ «Ощадбанк», в якій вказано, що «...зазначені в листі питання щодо зняття його грошових коштів не знаходяться в межах компетенції філії, і що необхідно звертатися до головного офісу АТ «Ощадбанк у м. Києві». 13 квітня 2023 року позивач написав претензію про повернення депозитного вкладу на ім`я керівника АТ «Державний ощадний банк України», та відправив рекомендованим листом. Але до цих пір ніякої відповіді у будь-якому виді від керівництва «Ощадбанку» позивач не отримував
		       Таким чином, дійсно встановлено, що саме 29 липня 2021 року у ТВБВ № 10003/0433 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Державний ощадбанк» позивачем було підписано заяву № 381890605/271218 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (додана позивачем до позовної заяви).
		Згідно пункту 3.1, шляхом підписання зазначеної Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), Клієнт беззастережно приєднується до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка на день підписання Заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці Банку та укладає з Банком Договір, склад ж частиною якого є умови договору банківського рахунку.
		Відповідно до умов договору банк відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу за дебетовою-кредитною схемою (п. 3.3. Заяви про приєднання). У відповідності до п.п. 3.6.1. Заяви позивачу відкрито поточний рахунок НОМЕР_4 в доларах США на умовах тарифного пакету «МОЯ КАРТКА»» та відповідно до умов ДБО видано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 (БПК). Номер мобільного телефону повідомлений банку клієнтом, який використовується банком для ідентифікації клієнта, надання сервісів через контакт центр банку в тому числі послугу CMC інформування, та вважається фінансовим номером клієнта який як контактний також зазначений в позовній заяві є номер НОМЕР_6 .
		Крім того, 04 листопада 2022 року в особистому кабінеті позивача системи «Ощад 24/7» була створена цифрова картка №  НОМЕР_7 із відкриттям карткового рахунку НОМЕР_8 в тарифному пакеті «Економний» (копія заяви Позивача про відкриття рахунку в ДБО додана).
		Відповідно до п.п. 12.23.1. Договору, клієнт має можливість за допомогою системи ДБО «Ощад 24/7» ініціювати випуск цифрової картки. В результаті здійснення вдалої операції випуску цифрової картки здійснюється відкриття карткового рахунку та клієнт в системі ДБО «Ощад 24/7» отримує інформацію щодо номеру цифрової картки. CVV2/СУС 2 - код та термін дії цифрової картки надсилаються на фінансовий номер мобільного телефону клієнта. Номер карткового рахунку зазначається в Заяві про відкриття рахунку та відображається в системі ДБО у відповідному розділі про інформацію щодо карткового рахунку.
		В період 05 листопада 2022 року об 11:03 год та об 11:12 год. через UKR KYIV MOBILE BANKING (система дистанційного обслуговування Mobiie-банкінг «Ощад 24/7») по рахунку № НОМЕР_4 (картка № НОМЕР_2 ) відбулось дві успішні операції з валютообміну коштів на картковий рахунок позивача № НОМЕР_8 (цифрова картка № НОМЕР_7 ) на загальну суму 1011 доларів США грн. еквівалент 36970.85 грн. OTP-повідомлення щодо проведення операцій надходили на фінансовий номер позивача НОМЕР_6 {дані з програмного забезпечення AT «Ощадбанк» щодо повідомлень додано).
		В цей же день 05 листопада 2022 року в період часу з 11:03 год. по 11:13 год. з карткового рахунку позивача № НОМЕР_8 (цифрова картка № НОМЕР_7 ) було здійснено п`ять успішних операцій з переказу коштів на загальну суму 36 800 грн. на картку філії-Рівненського ОУ AT «Ощадбанк» № НОМЕР_9 , картковий рахунок № НОМЕР_10 , відкритий за допомогою Системи ДБО «Ощад 24/7» на ім`я ОСОБА_2 (копія заяви про відкриття рахунку в ДБО додано).
		Також, 05 листопада 2022 року о 13.06 картковий рахунок позивача № НОМЕР_8 (цифрова картка № НОМЕР_7 ) було поповнено на суму 3.15 грн. ( переказ від MARIA.M).
		У зв`язку з тим, що операції були пов`язані з конвертуванням валюти остаточне завершення в процесинговій системі банку відбулося 07 листопада 2022 року. Виписки по карткових рахунках та дані з програмного забезпечення AT «Ощадбанк» щодо проведених операцій надано.
		З приводу здійснених операцій позивач до 29 березня 2023 року до відділень AT «Ощадбанк» та контакт-центру банку не звертався.
		Із заявою про вчинення злочину до відділення поліції позивач звернувся 29 березня 2023 року, відомості про реєстрацію кримінального провадження за вказаною заявою відсутні.
		Суд вважає можливим прийняти до увагу і інші обставини, які мають значення для розгляду справи: з даних програмного забезпечення AT «Ощадбанк» встановлено, що 26 серпня 2022 року о 15:57:59 год. на платіжну картку № НОМЕР_2 було зареєстровано в мобільному додатку «Ощад 24/7» (нова версія Flumo) та активований сервіс «finger print» відбиток пальця після активації на телефоні (планшеті або іншому пристрої) та в системі «Ощад 24/7» сервісу відбиток пальця, про що було надіслано OTP-повідомлення з кодом на фінансовий номер позивача +380962812205 Реєстрація проводилася на пристрої Redmi Note 8 Pro, з якого в подальшому здійснювалися спірні операції (дані з програмного забезпечення АГ «Ощадбанк» щодо реєстрації додано).
		Для реєстрації (перереєстрації) в системі «Ощад 24/7» необхідно ввести номер картки, термін її дії та СУС2-код, що в свою чергу є ідентифікацією платіжного засобу, а ідентифікацією клієнта, є відправлення Банком коду підтвердження реєстрації на фінансовий номер клієнта. В подальшому для входу до системи «Ощад 24/7» використовується логін та пароль.
		На підтвердження вищевикладеного надається інструкція користувача системи «Ощад 24/7», яка є у вільному доступі у мережі інтернет на сайті Банку www.oschadbank.ua
		Дозвіл на виконання операцій в системі «Ощад 24/7» здійснювався за допомогою відбитка пальця, що сканувався та перевірявся за допомогою операційної системи телефону (планшету або іншого пристрою) з якого виконувалися операції у мобільному банкінгу.
		Згідно п. 9.17 Договору, клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології біометрії, в тому числі якщо у мобільному пристрої збережені відбитки пальця(-ів) сторонньої особи.
		Згідно п. 9.18 Договору: «Будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися.».
		В п. 17.1.5 Договору зазначається: «Сторони домовились, що послідовне введення одноразового цифрового паролю, отриманого на номер мобільного телефону, повідомлений клієнтом Банку в порядку та спосіб, визначений Договором або ідентифікація клієнта шляхом Біометрії, є аналогом власноручного підпису Клієнта.».
		Згідно з п. 17.3.8. Договору, наслідки операцій в Системі ДБО, здійснених з використанням Облікового запису Клієнта, відповідальність за такі операції - несе особисто Клієнт, а не Банк.
		Відповідно до п. 17.4.4. Договору, Клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі ДБО, компрометацію ідентифікаційних / авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм- шпигунів на персональному програмному забезпеченні Клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з Картковим рахунком Клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.
		Реєстрація та вхід до системи дистанційного банківського обслуговування Mobile- банкінг «Ощад 24/7» здійснені коректно, що можливо лише за наявності повного номеру банківської картки, CVV-коду, терміну дії картки та коду доступу, який направлявся на фінансовий телефон позивача НОМЕР_6 , і був відомий виключно йому, що підтверджується наявними матеріалами справи.
		Виконані операції по списанню коштів були підтверджені за допомогою біометричної ідентифікації.
		Як вбачається з вищевикладеного, кошти з платіжних карток позивача перераховувались на картку філії-Рівненського ОУ AT «Ощадбанк» № НОМЕР_9 . картковий рахунок № НОМЕР_10 , відкритий за допомогою Системи ДБО «Ощад 24/7» на ім`я ОСОБА_2 .
		Дозвіл на виконання операцій в системі «Ощад 24/7» здійснювався за допомогою біометричних даних, що сканувалися та перевірялися за допомогою операційної системи телефону (планшету або іншого пристрою) з якого виконувалися операції у мобільному банкінгу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		При цьому банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч. З ст. 1066 ЦК України).
		Права, обов`язки та відповідальність сторін при дистанційному обслуговуванні клієнта обумовлені в Договорі (Розділ XVII) - Витяг з Договору комплексного банківського обслуговування додано.
		Згідно п. 17.5.2 Договору, Банк зобов`язується приймати до виконання та виконувати Електронні розрахункові документи Клієнта, підтверджені одноразовим цифровим паролем/біометрією, в т.ч. по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID (та подібні)/Еасе ID (та подібні), оформлені та надані клієнтом відповідно до Договору та/або законодавства.
		Відповідно до термінів які використовуються в Договорі, Електронний розрахунковий документ, що підтверджений (підписаний) Електронним підписом, яким відповідно до цього Договору є одноразовий цифровий пароль/біометрія, в т. ч. по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID (та подібні)/Басе ID (та подібні).
		Одноразовий цифровий пароль для технології «3D Secure» - пароль одноразової дії, який створюється генератором одноразових цифрових паролів та автоматично доставляється клієнту від Банку: шляхом друку банкоматом/ інформаційно-платіжним терміналом (за наявності відповідної технічної можливості у Банку) - використовується для реєстрації у системі ДБО та перевірки за технологією «3D Secure»; шляхом надсилання СМС-повідомлень - використовується для автентифікації та підтвердження операцій в Системі ДБО та перевірки за технологією «3D Secure»; шляхом надсилання через Систему ДБО після введення у Систему ДБО Коду операції, який буде зазначено при здійсненні платежу в Системі ДБО, чи на сторінці Автентифікації за технологією «3D Secure» при проведені оплати товарів чи послуг в мережі інтернет (за наявності відповідної технічної можливості у Банку).
		Пунктом 17.1.5 Договору сторони домовилась, що послідовне введення одноразового цифрового паролю, отриманого на Номер мобільного телефону, повідомлений клієнтом Банку в порядку та спосіб, визначений Договором або ідентифікація клієнта шляхом Біометрії, є аналогом власноручного підпису Клієнта. Всі документи, операції Клієнта, що ініціюються в електронному вигляді і підписані/підтверджені за допомогою Електронного підпису вважаються такими, що підписані власноручним підписом Клієнта та юридично прирівнюються до документів, отриманих від Клієнта на паперовому носії, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України.
		Крім того, у зв`язку з втратою чинності з 01 серпня 2022 року Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Постанови Правління НБУ № 705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», якою затверджено Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання (Положення), до даних правовідносин підлягають застосуванню Закон України «Про платіжні послуги», який визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури та Постанова правління НБУ № 164 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів».
		Так, за правилами п.п.-2-4 ч.20 ст. З8 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб -та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Відповідно до ч. 4-5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.
		З наданих доказів вбачається, та про що зазначає в своєму позові ОСОБА_1 , з приводу спірних операцій він звернувся до банку лише 29 березня 2023 року, тобто після спливу 90 днів з дня списання коштів з його рахунків.
		Відповідно до п.п. 136, 140, 146 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
		Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку / держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Як зазначалось, для реєстрації (перереєстрації), вхід в систему «Ощад 24/7» на іншому пристрої необхідно ввести номер картки, термін її дії та СУС2-код, що в свою чергу є ідентифікацією платіжного засобу, а ідентифікацією клієнта, є відправлення банком коду підтвердження реєстрації на фінансовий номер клієнта.
		З урахуванням обставин справи, відповідно до яких: - операції з переказу коштів відбувалися з обов`язковим дотриманням процедур з обслуговування платіжних карток, а саме: проведення авторизації, безпомилкове введення З DS кодів підтвердження/біометрії без помилок в роботі міжнародної платіжної системи; - реквізити необхідні для входу в систему дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» були відомі виключно позивачу, AT «Ощадбанк» не несе відповідальності перед позивачем за проведені операції по рахунку.
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року по справі № 363/3498/16-ц.
		Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року по справі № 522/22780/15-ц, враховуючи що при вході до системи дистанційного обслуговування Mobile- банкінг «Ощад 24/7» та проведенні операцій з переказу коштів проведена електронна ідентифікація самого електронного платіжного засобу і його користувача, відсутності належних доказів щодо проведення операцій сторонніми особами поза волею та бажанням клієнта, відсутності доказів вини банку, банк не несе відповідальність за проведені позивачем операції по його рахунку.
		Щодо неналежного відповідача.
		Як зазначено вище, спірні операцій з переказу коштів на загальну суму 36 800 грн. на картку; філії-Рівненського ОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_9 , картковий рахунок У НОМЕР_11 , відкритий за допомогою Системи ДБО «Ощад 24/7»'на ім`я ОСОБА_2 .
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язані повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Якщо позивач, ж ініціатор переказу вважає, що в результаті його помилки чи з інших підстав кошті отримані неналежним отримувачем, він має право на підставі ст. 12.12 ЦК України звернутися де отримувача коштів як до належного відповідача з вимогами щодо повернення безпідставні отриманих коштів. В такому випадку АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем. При цьому виключно позивачу відповідно до ст. 51 ЦПК України належить право заміні неналежного відповідача або залучення співвідповідача.
		В постанові Великої палати Верховного суду України від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73469613) зазначено, що пред`явленні позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40).
		Враховуючи, що рішення суду в даній справі в будь-жому випадку вплине на права та обов`язки отримувача коштів, вона повинна відповідно до ст. 53 ЦПК України бути залучена до участі в справі ж третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.   Що судом і зроблено відповідною ухвалою.
		Суд зазначає також інші підстави для відмови в позові
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягай повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
		Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідно до ч. З ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами.
		У постановах Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 459/258/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 457/683/15, від 18 липня 2019 року у справі № 189/763/16-ц Верховний Суд виклав висновки, зокрема, що наслідком пред`явлення позову до філії, яка не є юридичною особою, є відмова у задоволенні позову з підстав неналежного складу осіб.
		Водночас у позовній заяві позивачем визначено в якості відповідача філію - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09305480). Згідно інформації про філію - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» ко; ЄДРПОУ 09305480, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України вільному доступі за електронною - адресою в мережі Інтернет https://usr.miniust.gov.ua/ua/content/free-searcli/person-result філія - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» код ЄДРПОУ 09305480 є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
		Відповідно до норм ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.
		Відповідно до п. 181 Статуту АТ «Ощадбанк», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року за № 568, розміщений у вільному доступі за електронною адресою в мережі Інтернет філії, територіально відокремлені безбалансові відділення та представництва банку не мають статусу юридичної особи.
		Згідно ч. 4 ст. 64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Виходячи з вищезазначеного, філія (відокремлений підрозділ) юридичної особи не може бути відповідачем в силу прямої норми процесуального закону, що вказує на неналежність позивача у справі.
		Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду наведеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (п. 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (п. 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (п. 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (п.п. 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4): від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (п. 38) визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому належного обґрунтування та відповідних належних доказів порушеного права позивача з боку АТ «Ощадбанк» чи його відокремленого підрозділу філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», який визначено позивачем в якості відповідача у справі, не наведено.
		Таким чином, позивачем додано позовну заяву до відокремленого підрозділу АТ «Ощадбанк», який не є юридичною особою, а відтак позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.
		Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Між учасниками справи виникли правовідносини на підставі договору банківського рахунку.
		Спірні правовідносини регулюються ст. 1066-1076 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», які не передбачають відшкодування моральної шкоди.
		Зазначена позиція також висловлена Верховним судом України у справах № 6-2205вов10 та № 6-28003св07.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19) вказано: «Велика »Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 422 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом»
		Як вже зазначено, позивачем не доведено порушень з боку AT «Ощадбанк» вимог законодавства та умов договору банківського рахунку, а отже відповідно відсутні підстави для відшкодування йому моральної ніколи. Позивачем не надано змістовних обґрунтувань і належних доказів заподіяння йому моральної шкоди, та їх зв`язок з діями чи бездіяльністю банку
		Обставини викладені в позовній заяві не пов`язані із захистом прав споживача, але навіть за таких умов, Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Натомість, матеріали даної цивільної справи не містять доказів, що саме з вини AT «Ощадбанк» або його працівників були здійсненні платіжні операції.
		Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта яро перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Тобто, згідно матеріалів справи, у банка були всі правові підстави для виконання розпорядження клієнта про перерахування коштів.
		Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
		Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		       Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. 
		Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.
		Позивач або інші особи повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права відповідача. Однак, жодних доказiв зазначеними особами до суду не надано. 
		Не може суд прийняти до уваги позицію сторони позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується. Порушення законодавства з боку відповідача, неправомірність дій по відношенню до позивача судом не встановлено.
		Твердження позивача відносно протиправності дій відповідача є лише його оціночним судженням, що не може бути витлумачене, як таке, що містить фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, які використовує в своєму позові позивач. 
		При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, повернення коштів депозитного вкладу і стягнення моральної шкоди відмовити.
		Таким чином суд вважає, що обставини позовних вимог не знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, позовні вимоги в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 43, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 4, 15, 16, 18, 22, 203, 204, 215, 216, 220, 321, 328, 525, 526, 530, 545, 570, 571, 627, 628, 629, 635, 657, 1058, 1060, 1066, 1068, 1073, 1074, 1166 ЦК України, п.п.-2-4 ч.20 ст. З8, ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		ОСОБА_1 в задоволенні позову до філії Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_2 про захист прав споживача, повернення коштів депозитного вкладу і стягнення моральної шкоди відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		       Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		 
		 
		 
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...