Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2152/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2023. Зареєстровано: 24.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2023.
Дата набрання законної сили: 14.11.2023
Номер судового провадження: 2103 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2023 року м. Харків Справа № 905/2152/21 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Гребенюк Н.В.
		 
		за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.
		за участю представників сторін:
		від позивача - Скляревська Н.О.
		від відповідача  Денисова М.П.
		розглянувши апеляційну скаргу ДП "Маріупольський морський Торговельний порт" (вх.№2103Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2152/21, повний текст якого складено та підписано 15.09.2023 суддею Говорун О.В. у приміщенні господарського суду Донецької області
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн"
		до Державне підприємство "Маріупольський морський Торговельний порт"
		про стягнення 824 791,49 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До господарського суду Харківської області звернулось Приватне акціонерне Товариство з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" (далі - позивач) з позовною заявою до Державного підприємства "Маріупольський морський Торговельний порт" (далі - відповідач) про стягнення 824 791,49 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №27-7/19/528 від 02.12.2019, у зв`язку з чим просить стягнути основну заборгованість, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
		 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2152/21 позов задоволено частково.
		Стягнуто з Державного підприємства «Маріупольський морський Торговельний порт» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, ідентифікаційний код юридичної особи - 01125755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, б.52, оф.322, ідентифікаційний код юридичної особи - 23151836) основний борг у розмірі 573673 (п`ятсот сімдесят три тисячі шістсот сімдесят три) грн 20 коп., пеню у розмірі 139247 (сто тридцять дев`ять тисяч двісті сорок сім) грн 54 коп., 3% річних у розмірі 28937 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 72662 (сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 21 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 12217 (дванадцять тисяч двісті сімнадцять) грн 80 коп.
		В задоволенні інших вимог відмовлено.
		ДП "Маріупольський морський Торговельний порт" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2023 по справі № 905/2152/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "МКТ-Комюнікейши" до ДП "Маріупольський морський торговельний порт" про стягнення 824 791,49 грн. Також просить долучити до матеріалів справи витяг з акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Маріупольський морський торговельний порт» за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 від 06.12.2021 № 040505-857/02 щодо взаємовідносин Порту з позивачем за спірним договором, а також лист СВ СБУ з долученим витягом з ЄРДР щодо втрати документів від 01.11.2022 № 78/2/13-9093нт. Судові витрати покласти на позивача.
		Так, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про виконання позивачем свого обов`язку як 31.12.2019, так і 25.02.2020, оскільки матеріали справи не містять доказів довиконання позивачем свого обов`язку з поставки 25.02.2020. Вважаючи, що актом № 1 від 25.02.20202, позивач довиконав свій обов`язок, на думку апелянта, суд першої інстанції проігнорував зміст даного акту, який навпаки, є доказом не постачання товару, а його повернення.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Маріупольський морський Торговельний порт" (вх.№2103Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2152/21. Справу призначено до розгляду на 14.11.2023.
		 
		27.10.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
		07.11.2023 від представника апелянта надійшла заява, в якій він надав пояснення з приводу доводів, наведених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.
		 
		В судове засідання, призначене на 14.11.2023, з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.
		 
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКТ-Комюнікейшн" та Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт» укладено договір поставки №27-7/19/528 (далі - договір), згідно з п.1.1. якого, постачальник (позивач по справі) зобов`язується поставити на склад покупця (Порт), а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію, далі іменовану товар, в кількості та за цінами, які вказані у додатках №1 та №2 до даного договору, що є невід`ємними частинами даного договору.
		Постачальник зобов`язується поставити товар власним/найманим транспортом, за свій рахунок, та з оформленням первинних документів на умовах поставки DDP, що відповідають міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів» «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року (п. 1.2. договору).
		Відповідно до п.2.1 договору, поставка товару здійснюється протягом 14 робочих днів з дати отримання письмової заявки постачальником, але не пізніше 23.12.2019, якщо інше не обговорено в додатку окремо.
		Згідно з п.3.1 договору, якість, комплектність товару, що поставляється, повинні відповідати діючим стандартам і нормам. При поставці товару Постачальник повинен надати наступні документи:
		поз. 1 Специфікації Додатку № 1 до договору - Basic Service Manual DP2000 Series Radio (DVD), GMVN5141AU (DVD), MOTOTRBO Publication GMLN4575F (DVD).
		поз. 1,3 Специфікації Додатку № 1 до договору - User Manual (DVD), 
		поз. 1-4 Специфікації Додатку № 1 до договору - Quick reference guide.
		поз. 3 Специфікації Додатку № 1 до договору  Basic Service Manual DM2000 Series Radio (DVD).
		п. 1 -4 Специфікації Додатку № 1 до договору - гарантійний талон тощо.
		Відповідно до п.3.2 договору, здавання-прийняття товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції і товарів по кількості № П-6 від 15.06.65 і № П-7 від 25.04.66.
		Приймання товару по якості, комплектності і кількості здійснюється уповноваженими представниками покупця. Покупець має право залучити для участі в прийманні товару по кількості, якості і комплектності представників незацікавленої сторони. У випадку поставки неналежної якості постачальник зобов`язується замінити його протягом 14 днів з дати складання акта приймання по якості (п.3.4, 3.5 договору).
		Згідно з п.4.1 договору, сума договору становить 573 673,20 грн.
		Покупець здійснює оплату товару з поточного рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дати поставки товару на склад покупця, але не пізніше 27.12.2019 на підставі оригіналу рахунку та податкової накладної за визначеними кодами щодо товарів, робіт, послуг, відповідно до ДК, та зареєстрованій в системі згідно з вимог чинного законодавства, та за наявності повного пакету належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції (4.2 договору).
		У випадку поставки товару неналежної якості, усі збитки, викликані поставкою неякісного товару, включаючи витрати на проведення експертизи і вартість збереження неякісного товару на складі Покупця, оплачує Постачальник (п. 5.5. договору).
		Договір набирає сили з дати підписання і діє до 31.12.2019, а в частині обов`язків, що виникли в період даного договору і відповідальності за їхнє виконання, до повного їхнього виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки (п.8.1 договору).
		Сторонами до договору від 02.12.2019 укладено специфікацію від 02.12.2019 на загальну суму 478061 грн без ПДВ, щодо поставки товару, а саме:
		- Радіостанція DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 28559 грн без ПДВ (1 шт);
		- Радіостанція DP2600E MOTOTRBO (тип) PANR502F; модель: MDH02RDH9VA1AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 24404 грн без ПДВ (9 шт);
		- Радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 40346 грн без ПДВ (1 шт);
		- Радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип) МТА504М; модель: MDМ02QNH9JA2AN в комплекті згідно технічної специфікації на суму 189520 грн без ПДВ (5 шт) (а.с.10).
		Також, сторонами до договору укладено технічну специфікацію (а.с.10 зворотній бік).
		31.12.2019 позивачем завезено на територію Порту товар згідно з видатковою накладною від 30.12.2019 № 111 на загальну суму 573 673,20 грн. та виставлено рахунок на оплату № 274 від 30.12.2019.
		При прийманні товару Портом було виявлено недоліки останнього. У зв`язку з викладеним, на адресу позивача були направлені листи від 08.01.2020 №20-9/20/14, від 10.01.2020 № 20-9/20/47, від 22.01.2020 №20-9/20/133.
		Так, згідно з листом від 08.01.2020 № 20-9/2014 Порт зазначив, що при перевірці товару на відповідність умовам договору поставки, щодо комплектації товару по 1 та 2 позиції специфікації до договору встановлені наступні недоліки:
		-фактично поставлено кліпсу PMLN 7296А, замість замовленої кліпси 2,5" PMLN 7008;
		- фактично поставлено зарядний пристрій WPLN4226A, замість замовленого WPLN4255;
		-фактично поставлено виносний динамік з мікрофоном PMMN4071A, замість замовленого PMMN4071;
		-фактично поставлено антену РМАЕ4079А, замість замовленої РМАЕ4069;
		 
		Щодо комплектації товару по 3 та 4 позиції специфікації до договору, встановлені недоліки:
		-фактично поставлено низькопрофільний кронштейн кріплення RLN6469A, замість замовленого RLN6466;
		-фактично поставлено блок живлення «PULSE» IPS 13,8V/20A.Модель В41.16, замість замовленого Д12-20-АС220.
		Листом від 10.01.2020 № 20-9/20/47 Порт повідомив постачальнику додатковий недолік за позиціями 3,4 специфікації договору, а саме: фактично поставлено антену Siro SA 270MN замість замовленої антени ANT 425F2.
		Також у зазначених листах Порт просив постачальника направити компетентного фахівця для прийняття участі у комісійному прийманні поставленого товару.
		Листом від 14.01.2020 № 3752 постачальник повідомив про направлення компетентного фахівця для прийняття участі у комісійному прийманні поставленого товару та зазначив щодо виявлених недоліків наступне:
		1.щодо кліпси - то поставлена кліпса PMLN 7296А відрізняється від замовленої кліпси PMLN 7008 додатковою функцією «вібро»;
		2.щодо поставленого зарядного пристрою WPLN4226A замість замовленого WPLN4255, то останній (WPLN425) є комплектом, до якого входить база зарядного пристрою WPLN4226A та блок живлення (з чого вбачається, що поставлено тільки базу зарядного пристрою);
		3.щодо виносного динаміку з мікрофоном PMMN4071A, замість замовленого PMMN4071, то вони, як вбачається з листа, не мають відмінностей;
		4.щодо антени РМАЕ4079А, замість замовленої РМАЕ4069, то вони відрізняються діапазоном частот: 403-527 МГц та 405-450 МГц;
		5.щодо кронштейна кріплення RLN6469A, замість замовленого RLN6466, то вони відрізняються упаковкою: пакет замість картонної коробки;
		Зазначену інформацію постачальник підтвердив листом, як він зазначив, від офіційного представника Motorola Solution Inc. від 09.01.2020. 
		Щодо недоліків блоку живлення «PULSE» IPS 13,8V/20A.Модель В41.16, замість замовленого Д12-20-АС220, то постачальник повідомив, що замінить його.
		Щодо поставлених антен Siro SA 270MN, замість замовлених ANT 425F2, то у листі від 14.01.2020 № 3752 постачальник повідомив, що на його запит до постачальника даного обладнання ним отримано відповідь, що поставлена антена відповідає замовленим технічним характеристикам специфікації. Однак ані запиту, ані відповіді виробника ТОВ "МКТ-Комюнікейшн" не надало суду першої інстанції, в силу чого ця інформація не доведена доказами.
		Тобто постачальник підтвердив відмінність поставленого товару від погодженого у специфікації до договору, і навіть зазначив про заміну однієї позиції.
		22.01.2020 Портом на адресу позивача направлено лист № 20-9/20/133 про направлення компетентного фахівця для прийняття участі у комісійному прийманні товару.
		27.01.2020 позивачем за участі представника відповідача складений акт №1 приймання продукції (товарів) по кількості та якості (а.с.17-18).
		В пункті 26 вказаного акту вказано: «докладний опис виявлених недоліків та їх характер по п.3,4 в комплектації товару згідно з технічної специфікації зазначено:
		1) Блок живлення Д12-20-АС220, фактично поставлено блок живлення PULSE IPS 13,8V/20A. Модель B41/16, що не відповідає вимогам договору.
		2) Антена ANT 425F2 у стандартній комплектації, фактично поставлено антени іншої торгівельної марки та з іншими технічними характеристиками, що не відповідає вимогам договору».
		За змістом п.27 акту №1, «кількість невідповідної, некомплектної продукції, перелік бракованих частин, вузлів і деталей та їх вартість: згідно видаткової накладної №111 від 30.12.2019 товар: Радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації  1 шт. на суму 40346 грн без ПДВ та Радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації  5 шт на суму 189520 грн без ПДВ, не відповідає умовам договору».
		В пункті 30 викладений висновок комісії про характер виявлених дефектів продукції: «товар, що не відповідає умовам договору-блок живлення «PULSE» IPS 13,8V/20A. Модель В41.16 у кількості 6 шт та антена ANT425F2 у стандартній комплектації у кількості 6 шт повернути постачальнику. Постачальнику протягом 14 днів провести заміну не відповідного товару».
		Представник позивача не погодився з п.п.2 п.26 акту №1, та зазначив, що фактично поставлена антена ANT 425F2 повністю відповідає умовам договору, зокрема, технічним характеристикам.
		Щодо невідповідності поставлених блоків живлення відповідач зауважень не надав.
		Зауважень щодо комплектності радіостанцій DP2600E у кількості 10 шт. від позивача не надходило.
		Відтак, у відповідача були зауваження щодо комплектності лише 6 радіостанцій DМ2600. Які стосувались блоків живлення та антен.
		У листі від 11.02.2020 № 3770 ТОВ «МКТ-Комюнікейшн» висловило незгоду з зауваженнями щодо невідповідності поставленої антени ANT 425F2 умовам договору та наголосило на тому, що технічна специфікація до договору не містить торгівельної марки антени, тому вибір торгівельної марки є правом постачальника. 
		12.02.2020 відповідач звернувся до позивача з листом №20-9/20/294 в якому, зокрема, просив провести корегування бухгалтерських документів та вивезти з території Державного підприємства "Маріупольський морський Торговельний порт" товар, що не відповідає вимогам договору на суму 229 866 грн, а саме: Радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації  1 шт. на суму 40346 грн без ПДВ та Радіостанція DМ2600 MOTOTRBO (тип МТА504М; модель:МDM02QNH9JA2AN) в комплекті згідно технічної специфікації  5 шт на суму 189520 грн без ПДВ (а.с.110-111).
		Товариство з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшт» повідомило, що антени ANT425F2 повністю відповідають умовам договору, а саме: повна сумісність роботи з радіостанціями DM2600; наявність з`єднувача типу N (а.с.112-114).
		21.02.2020 позивач відповідачу направив лист №3772 в якому повідомив, що відповідно до акту №1 від 27.01.2020 приймання продукції (товарів) по кількості та якості, ТОВ «МКТ-Комюнікейшн» готове провести заміну товару який не відповідає умовам договору, а саме: Блок живлення Д12-20-АС220 в кількості 6 шт. (а.с.109).
		Згідно з актом № 1 від 25.02.2020 Постачальник прийняв від Порту блоки живлення, завезені 31.12.2019, які не відповідали умовам договору: «PULSE» IPS 13,8V/20А.Модель В41.16. 
		Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частковою з посиланням на те, що поставка позивачем 10 радіостанцій DP2600 на суму 297834 грн відбулась 31.12.2019, поставка 6 радіостанцій DM2600 на суму 275839,20 грн, враховуючи визнані позивачем недоліки щодо блоків живлення та їх подальшу заміну, відбулась 25.02.2020 та на те, що в порушення вимог законодавства та договору відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
		Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Відповідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.
		Враховуючи зазначене та умови договору, позивач зобов`язаний був поставити Порту в строк до 23.12.2019 товар, зазначеній у погодженій специфікації.
		Колегія суддів зазначає, що договором передбачено було постачання саме одного товару у кількості та комплектації згідно зі специфікацією, тобто постачання мало б відбутись однією партією. Як у постачальника виник обов`язок з постачання один раз товару, так і у Порту виникає обов`язок один раз сплатити за поставлений товар.
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на аналогічне тлумачення закону у подібних правовідносинах (близька за змістом постанова ВС від 08.10.2019 у справі № 920/810/18).
		Між тим, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення на зазначені умови договору уваги не звернув, фактично розділив один обов`язок на два. Так само підрахував штрафні санкції за два періоди, поставивши обов`язок Порту в залежність від виконання обов`язку постачальником.
		Так, суд першої інстанції зробив висновок, що своє зобов`язання Постачальник по- перше, виконав; по-друге, виконав 31.12.2019 на суму 297834 грн. та 25.02.2020 на суму 275839,20 грн.
		Однак, щодо 31.12.2019, то суд першої інстанції не взяв до уваги, що 31.12.2019 позивач здійснив постачання неналежного товару, з чим у листуванні позивач сам і погодився.
		Щодо 25.02.2020, то згідно з матеріалами справи, у цей день Порт повернув позивачу частину неякісного товару, а саме: блоки живлення, що були поставлені 31.12.2019, тому висновок суду першої інстанції, що позивач виконав свій обов`язок 25.02.2020, тим більше на суму 275839,20 грн., є невірним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, які не місять доказів постачання як блоків живлення відповідно до умов договору (Д12-20-АС220), так і антен ANT 425F2.
		Сторонами було погоджено відповідну процедуру приймання товару, а саме те, що приймання товару по якості, комплектності і кількості здійснюється саме Покупцем (п. 3.4. договору). 
		Відповідно до п. 3.2. договору, враховуючи приписи Інструкцій про порядок приймання продукції і товарів по кількості і якості №П-6 від 15.06.65 і №П-7 від 25.04.66, покупець при виявленні недоліків поставленого товару зупинив його приймання, зафіксував виявлені недоліки, про що зазначено у листах, та викликав позивача, як постачальника, який у листах-відповідях підтвердив відмінність поставленого товару від замовленого та забезпечив участь свого представника при прийманні товару тільки 27.01.2020, де знову погодився з відмінністю поставленого товару від замовленого.
		Таким чином, суд першої інстанції зробив невірний висновок про виконання позивачем свого обов`язку як 31.12.2019, так і 25.02.2020. Матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем свого обов`язку з поставки. 
		Вважаючи, що актом № 1 від 25.02.2020, позивач завершив виконання свого обов`язку, суд першої інстанції фактично проігнорував зміст даного акту, який, навпаки, є доказом не постачання товару, а його повернення.
		Таким чином, на день винесення даної постанови позивачем не виконані взяті на себе зобов`язання у повному обсязі: ним не поставлено в повному обсязі товар, обумовлений договором, так само як і не надано усіх належних документів на поставлену частину товару.
		Відповідно до п.4.2. договору у Порта виникає обов`язок оплатити товар (увесь товар) протягом 20 банківських днів з дати поставки товару на підставі оригіналу рахунку та за наявності повного пакету належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції.
		Враховуючи обставини справи, а саме не поставку товару в повному обсязі, не надання необхідних документів на товар, що фактично поставлений, колегія суддів дійшла висновку про те, що у Порта не виник обов`язок з оплати. Остаточний розрахунок повинен здійснюватися відповідачем після поставки всього товару по конкретній Специфікації, а також надання необхідних документів. Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Однак, суд першої інстанції не врахував ані зазначені вище норми матеріального права, ані умови договору, не дослідивши в повному обсязі наявні матеріали справи, зробив невірний висновок з виконання обов`язків за договором з боку позивача, як постачальника, та невиконання обов`язку з боку Порту, як покупця, який, не зважаючи на не вивезення товару з території Порту навіть після отримання відповідних листів-прохань, продовжував зберігати неприйнятий товар.
		З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Щодо тверджень позивача про те, що ним 30.12.2019 складено податкову накладну № 1 та зареєстровано її в Державному реєстрі податкових накладних, а відповідачем зазначена податкова накладна прийнята, що, на думку позивача, свідчить про прийняття відповідачем товару за видатковою накладною від 30.12.2019 № 111 у обсязі, передбаченому договором та відображення господарської операції з прийняття товару в податковому та бухгалтерському обліку, колегія суддів зазначає наступне. 
		В постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
		Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
		Водночас, будь-яких доказів в підтвердження відображення відповідачем цієї господарської операції у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій з оформлення податкового кредиту, позивачем до суду не надано. Крім того, позивач з клопотанням про витребування відповідних доказів на підставі ст.74, 81 ГПК України, також не звертався.
		Щодо тверджень позивача про підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2021, колегія суддів зазначає, що останній не містить посилань на будь-які первинні документи, в тому числі, на спірний договір, тому не може бути доказом приймання відповідачем товару від позивача за спірним договором. 
		Щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме витягу з акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Маріупольський морський торговельний порт» за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 від 06.12.2021 № 040505-857/02 щодо взаємовідносин Порту з позивачем за спірним договором, а також листа СВ СБУ з долученим витягом з ЄРДР щодо втрати документів від 01.11.2022 № 78/2/13-9093нт., колегія суддів зазначає таке.
		У відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від сторін.
		Апелянт вказує, що зазначені докази не долучались до суду першої інстанції через те, що відповідач такого доказу не мав в наявності, оскільки був втрачений у зв`язку з тимчасовою окупацією та встановленням контролю та території підприємства збройними формуваннями РФ та окупаційної адміністрацією РФ. 
		У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.
		Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).
		Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення заяви апелянта про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
		Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України, є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2152/21 прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. З огляду на це апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ДП "Маріупольський морський Торговельний порт" (вх.№2103Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2152/21 задовольнити.
		Рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2023 у справі № 905/2152/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-Комюнікейшн» (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, б. 52, оф. 322, ідентифікаційний код юридичної особи - 23151836) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський Торговельний порт» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, каб. 1405, 14 поверх, код ЄДРПОУ 01125755) 18 326,70 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 24.11.2023.
		 
		Головуючий суддя М.М. Слободін
		 
		Суддя П.В. Тихий 
		 
		Суддя Н.В. Гребенюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...