Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/8300/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 27.11.2023. Зареєстровано: 27.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2023.
Дата набрання законної сили: 15.05.2024
Результат оскарження 15.05.2024 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/201/2748/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 201/8300/23
		    Провадження № 2/201/2748/2023
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2023р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (третя особа  Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» Дніпропетровське обласне управління ТВБВ №10003/0631) про стягнення суми страхового відшкодування,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		20.07.2023р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (третя особа  Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» Дніпропетровське обласне управління ТВБВ №10003/0631) про стягнення суми страхового відшкодування (а.с. №3-7).
		Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.07.2023р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№22).
		В обґрунтування позовних вимог представник позивача  адвокат Чіп Я.М. (діє на підставі ордеру серії АЕ №1106216 від 19.07.2023р. - а.с. № 18) зазначив, що 01.09.2022р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «АрсеналСтрахування» укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 1404/22-Tз/Дп/19, предметом якого є якого є майнові інтереси страхувальника (позивача) або вигодонабувача (третьої особи), що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобілем «Mazda CХ-5», д.н. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві приватної власності. 22.12.2022р. забезпечений за договором страхування автомобіль, що був припаркований, за невстановлених обставин зазнав механічних пошкоджень, про що з місця пригоди було одразу повідомлено страховика за телефонами «гарячої лінії». Крім того, 26.12.2022р. до страхової компанії було надано письмове повідомлення (заяву) про подію, що має ознаки страхового випадку. Також, враховуючи надані страховиком інструкції, було заявлено про пошкодження ТЗ до правоохоронних органів. В підтвердження розміру спричиненого збитку позивач надав до страховика два рахунки - фактури від 02.03.2023р. та від 20.03.2023р. на загальну суму ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу у розмірі 44380грн. 20коп. Проте, листом від 24.04.2023р. страховиквідмовив у виплаті страхового відшкодування із посиланням на п.24.3.4. п. 24.3. договору страхування, а саме страхувальник не виконав своїх обов`язків, які передбачені умовами договору страхування, а саме не надав страховику передбачених цим договором документів для підтвердження факту та обставин настання страхового випадку. На даний час страховиком не здійснено виплату страхового відшкодування, залишається невідшкодованою завдана майну шкода внаслідок механічних пошкоджень автомобіля, що порушує права позивача. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 44 380грн. 20коп., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11 000 грн. (а.с. №3-7).
		22.08.2023р. до суду в порядку ст. 178 ЦПК України надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача  Мамедової І.Р. (діє на підставі довіреності від 19.12.2022р.  а.с. № 42), в якому остання проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на їх безпідставність та не обґрунтованість, оскільки у даному випадку страховиком було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування саме через невиконання страхувальником (водієм транспортного засобу) обов`язків, передбачених договором страхування на місці події. Страховиком встановлено, що страхувальником було порушено обов`язки, передбачені умовами договору, зокрема п. 25.1 договору щодо обов`язкових дій у разі настання події, передбаченої п. 22.2 договору, та п. 26.1 договору щодо надання страховику обов`язкових документів для підтвердження настання страхового випадку. Так, на виконання умов договору страхування страховиком було оглянуто пошкоджений застрахований транспортний засіб та під час огляду та транспортного засобу в умовах СТО на застрахованому транспортному засобі було виявлено пошкодження, характер більшої частини яких відповідає характеру пошкоджень, отриманих саме за наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, подія відноситься до страхового ризику «Збитки внаслідок ДТП» у відповідності з пп. 22.2.2. п.22 договору. При цьому, ДТП мала місце за наявності іншого учасника ДТП (другого транспортного засобу, окрім застрахованого). Проте, обов`язки визначені договором страхувальником виконані не були, оскільки позивач звернувся до поліції із письмовим зверненням лише 26.12.2022р., тобто з порушенням строку передбаченого умовами договору страхування та не з місця події , а також на лінію 102 звернення позивача з приводу настання події не зафіксовано. Таким чином, позивач при настанні події (ДТП) діяв не у відповідності до умов укладеного договору, чим порушив, зокрема, пп. 25.1.2 та пп. 25.1.5 п. 25.1 договору, а саме порушив обов`язок щодо належного фіксування та оформлення ДТП, чим позбавив можливості страховика встановити факт ДТП, причини і обставини настання ДТП з метою переконатися, що ця подія є страховим випадком, а також встановити відповідальну особу, на підставі викладеного у задоволенні позову просила відмовити (а.с. №32-38).
		22.08.2023р. до суду в порядку ст. 53 ЦПК України надійшов відзив на позовну заяву від представника третьої особи - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Дніпропетровське обласне управління  адвоката Юріної В.О. (фактично письмові пояснення), де остання зазначила, що 04.08.2021р. між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №0631/72 на придбання транспортного засобу, відповідно до умов якого, позичальнику надано кредит у розмірі 400500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. В забезпечення виконання умов кредитного договору, між сторонами укладено договір застави майна №0631/72/1, відповідно до якого в заставу передано транспортний засіб: марки «Mazda CХ-5», д.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2021, колір сірий, об`єм двигуна 1998. На виконання умов договору застави 01.09.2022р. між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Арсенал Страхування» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1404/22-Тз/Дп/19, за яким вигодонабувачем виступає АТ «Ощадбанк». 22.12.2022р. за невстановлених обставин застрахований транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, про що відповідно до умов договору страхування, було одразу повідомлено страховій компанії. Проте, страхова компанія відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 24.3.4 та п. 24.3 договору страхування, а саме страхувальник не виконав своїх зобов`язань передбачених умовами договору страхування, та не надав страховику передбачених цим договором документів для підтвердження факту та обставин настання страхового випадку. Хоча, страховий випадок із заставним майном автомобілем марки «Mazda CХ-5», д.н. НОМЕР_1 , який стався 22.12.2022р. не є виключенням із стразових випадків та відповідно до п. 22.2 договору підлягає страховому відшкодуванню. Крім того, відповідно до п. 8 договору страхування заставний транспортний засіб, який належить позивачу,застрахований від всіх можливих ризиків визначених п. 22.2, які є прямими збитками та підлягають компенсації страховиком, у зв`язку з чим позовні вимоги просила задовольнити (а.с. №44-46). 
		Також, 06.09.2023р. до суду від представника третьої особи - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Дніпропетровське обласне управління  адвоката Юріної В.О. в порядку ст. 53 ЦПК України надійшли пояснення на відзив на позовну заяву, в якому остання додатково зазначила, що позивач виконав всі свої обов`язки відповідно до п.п. 26.1.6 договору страхування, так як настала страхова подія за ризиком «збитки внаслідок інших подій», у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню (а.с. №92-93).
		12.09.2023р. до суду від представника позивача в порядку ст. 179 ЦПК України надійшла відповідь на відзив, по тексту якої адвокат Чіп Я.М. зазначив, що заперечення на позов представника відповідача ґрунтуються лише на тому, що страхувальник (позивач) при виявлені пошкоджень на забезпеченому транспортному засобі 22.12.2022р. не викликав з місця події компетентні органи та не дочекався оформлення події співробітниками відповідних компетентних органів, повідомивши письмово поліцію лише 26.12.2022р., що є порушенням п.п. 25.1.2, 25.1.5 умов договору страхування, яке в подальшому стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 28.4 договору. Отже, позиція відповідача є хибною та необґрунтованою, а пред`явлені позовні вимоги позивача є цілком та повністю законними, обґрунтованими і правомірними, які підтверджені належними і допустимими доказами, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, оскільки не виконання умов договору саме з боку відповідача стало наслідком прийняття оскаржуваного рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (а.с. №99-104). 
		Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень стосовно позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
		Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		04.08.2021р. між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №0631/72 на придбання транспортного засобу, відповідно до умов якого, позичальнику надано кредит у розмірі 400500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с. №47-61). 
		В забезпечення виконання умов кредитного договору, між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 04.08.2021р. укладено договір застави майна №0631/72/1, відповідно до якого в заставу передано транспортний засіб: марки «Mazda CХ-5», д.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2021, колір сірий, об`єм двигуна 1998 (а.с. №64-70). 
		На виконанняумов договорузастави,01.09.2022р.між ОСОБА_1 та ПрАТ«СК «АрсеналСтрахування» укладенодоговір добровільногострахування наземноготранспорту №1404/22-Тз/Дп/19,предметом якогоє майнові інтереси страхувальника(позивача)або вигодонабувача(третьоїособи),що            несуперечать законодавствуУкраїни,пов`язані зволодінням,користуванням ірозпорядженням транспортнимзасобом,а самеавтомобілем «MazdaCХ-5»,д/н НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві приватної власності.
		Страхова сума за договором страхування складає 1030000 грн., франшиза за ризиком «дорожньо  транспортна пригода», та «збитки внаслідок інших подій» - 0 грн., вигодонабувачем за договором страхування визначений АТ «Ощадбанк». 
		Страхова премія у розмірі 58710грн. сплачена у повному обсязі (а.с. №71-74).
		Відповідно до п. 22.1. договору страхування страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості.
		Також, у п. 24.4.1 договору страхування визначено, що страхувальник має право при настанні страхового випадку одержати від страховика страхове відшкодування згідно з умовами цього договору.
		22.12.2022р. забезпечений за договором страхування автомобіль «Mazda CХ-5», д/н НОМЕР_1 , що був припаркований, за невстановлених обставин зазнав механічних пошкоджень, про що з місця пригоди було одразу повідомлено страховика за телефонами «гарячої лінії».
		26.12.2022р. до страхової компанії було надано письмове повідомлення (заяву) про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с. №39). 
		Враховуючи надані страховиком інструкції, було заявлено про пошкодження транспортного засобу до правоохоронних органів, що підтверджується відповіддю Відділення поліції №7 Дніпровського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (а.с. №10).
		Також, в підтвердження розміру спричиненого збитку позивач надав страховику два рахунки-фактури №1455 від 02.03.2023р. та №20/03-3 від 20.03.2023р. на загальну суму ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу у розмірі 44380 грн. 20 коп. (а.с. №9).
		Проте, листом від 24.04.2023р. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування із посиланням на п.п. 24.3.4. п. 24.3. договору страхування, а саме страхувальник не виконав своїх обов`язків передбачених умовами договору страхування, та не надав страховику передбачених цим договором документів для підтвердження факту та обставин настання страхового випадку (а.с. №11-12).
		Щодо права позивача на отримання страхового відшкодування, суд зазначає наступне.
		За приписами ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Згідно із ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		Відповідно до ч. 1ст. 979ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Статтею990ЦК України передбачено умови та порядок здійснення страхової виплати.
		Так, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
		Частиною1ст. 991ЦК України та ч.1 ст.26 Закону України «Про страхування» передбачені випадки, коли страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, а саме, у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
		Перелік такихвипадків неє виключним,оскільки,як передбаченоч.2ст.991ЦК Українита ч.2ст.26Закону України«Про страхування»,договором страхуванняможуть бутипередбачені такожінші підставидля відмовиздійснити страховувиплату,якщо цене суперечитьзакону. 
		Виходячи зі змісту наведених норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому, слід враховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником.
		Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від від 13.11.2018р. у справі №910/922/18.
		Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» зазначала, що позивач не має права на отримання страхового відшкодування, оскільки ним порушено обов`язки, передбачені умовами договору, зокрема п. 25.1 договору щодо обов`язкових дій у разі настання події, передбаченої п. 22.2 договору, та п. 26.1 договору щодо надання страховику обов`язкових документів для підтвердження настання страхового випадку. 
		Так, на виконання умов договору страхування страховиком було оглянуто пошкоджений застрахований транспортний засіб та під час огляду та транспортного засобу в умовах СТО на застрахованому транспортному засобі було виявлено пошкодження, характер більшої частини яких відповідає характеру пошкоджень, отриманих саме за наслідками дорожньо-транспортної пригоди. 
		Тобто, на думку представника відповідача, подія відноситься до страхового ризику «Збитки внаслідок ДТП» у відповідності з пп. 22.2.2. п.22 договору. При цьому, дорожньо-транспортна пригода мала місце за наявності іншого учасника ДТП (другого транспортного засобу, окрім застрахованого). 
		Проте, обов`язки визначені договором страхувальником виконані не були, оскільки позивач звернувся до поліції із письмовим зверненням лише 26.12.2022р., тобто з порушенням строку передбаченого умовами договору страхування та не з місця події, а також на лінію 102 звернення позивача з приводу настання події не зафіксовано. 
		Таким чином, позивач при настанні події (ДТП) діяв не у відповідності до умов укладеного договору, чим порушив, зокрема, пп. 25.1.2 та пп. 25.1.5 п. 25.1 договору, а саме порушив обов`язок щодо належного фіксування та оформлення ДТП, чим позбавив можливості страховика встановити факт ДТП, причини і обставини настання ДТП з метою переконатися, що ця подія є страховим випадком, а також встановити відповідальну особу,
		Разом з тим, відповідач у своїй відмові у виплаті страхового відшкодування жодним чином не обґрунтовує які саме дії страхувальника створили перешкоди у визначені обставин настання страхового випадку, та які саме документи з боку позивача не було надано страховику.
		Дійсно, відповідно до вимог п.п. 25.1.2, 25.1.3. договору страхування, страхувальник зобов`язаний негайно, але не пізніше 2 (двох) годин повідомити про настання події компетентні органи, страховика або його представника за номерами телефону НОМЕР_2 (цілодобово), а також викликати відповідні компетентні органи. У випадку, коли виконання вказаних вимог було неможливим, страхувальник повинен довести це документально. Також, страхувальник зобов`язаний протягом трьох днів з моменту настання події письмово сповістити про це страховка шляхом надання повідомлення про страховий випадок встановленої страховикам форми.
		Між тим, факт повідомлення телефоном страховика з місця пригоди позивачем 22.12.2022р., та надання страховику повідомлення про страховий випадок встановленої форми 26.12.2022р., тобто, на третій робочий день, як передбачено вищезазначеними умовами договору та не заперечується відповідачем.
		З матеріалів справи вбачається, а саме з п. 26.4 договору страхування, що страхувальник під час дії договору може двічі скористатись правом не надавати документи компетентних органів у випадку, якщо розмір збитку в результаті страхового випадку не перевищують 25000 грн. (якщо страхова сума по відповідному ТЗ не перевищує 500000грн.), або 5% від страхової суми по відповідному ТЗ (якщо страхова сума по відповідному ТЗ більша 500000 грн.). 
		З огляду на розмір встановленої у п. 10 договору страхової суми (1 030 000 грн.), розмір збитку, який не потребує обов`язкового звернення з боку страхувальника до компетентних органів становить 50500 грн.
		Враховуюче те, що візуально пошкодження на застрахованому транспортному засобі не перебільшували зазначеної вище суми збитку, при якому звернення до компетентних органів не є обов`язковими, позивач не викликав на місце пригоди поліцію, а одразу звернувся до страховика. Після подання письмового повідомлення, з урахуванням рекомендацій страховика, позивач повідомив поліцію, з огляду на те, що розмір збитку може перевищити 50500 грн. (розмір відшкодування, який не потребує звернення до поліції).
		Отже, з аналізу договору страхування вбачається, що вказані умови договору одночасно зобов`язують страхувальника (водія) діяти при страховому випадку відповідно доп. 25.1.2 договору страхування, які передбачають виклик відповідних компетентних органів на місце пригоди, та їх очікування страхувальником (водієм) з метою обов`язкової реєстрації та оформлення події, в той же час як п. 26.4. договору вказує на необов`язковість таких дій страхувальника (не більше двох заявлених подій протягом дії договору страхування) з одночасним обмеженням страхового відшкодування у таких випадках в межах ліміту виплати страхового відшкодування у розмірі 50500 грн.
		Тобто, такими умовами страховик вносить у договір страхування подвійне тлумачення прав і обов`язків для страхувальника при настанні страхового випадку в частині обсягу необхідних для виконання дій, та на власний розсуд застосовує вигідні для себе умови договору, що звужують право страхувальника на отримання страхового відшкодування.
		У постанові ВерховногоСуду посправі №753/11000/14-ц вказано, що у випадку, якщо визначені ст. 213Цивільного кодексуправила тлумачення не дозволяють визначити зміст умови договору, застосовується тлумачення на основі принципу contra proferentem. Він полягає у тому, що сторона, яка включила якусь умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з її неясністю або подвійним тлумаченням. При цьому не має значення, вона сама розробила таку умову або скористалася стандартним. Крім того, це правило застосовується і щодо умов, які включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».
		Отже, оскільки умови договору є неконкретизовані в частині обсягу необхідних для виконання страхувальнику переліку дій при настанні події, що може бути в подальшому класифікована страховою як ДТП, то за принципом contra proferentem саме страховик, як сторона, яка включила такі умови в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з її неясністю або подвійним тлумаченням.
		Таким чином, відмова у виплаті страхового відшкодування, з огляду на не повідомлення страхувальником компетентних органів з місця пригоди, є необґрунтованою, оскільки такий обов`язок є альтернативним для страхувальника в силу положень п. 26.3 договору страхування, та розміру збитків, який становить 44380 грн. 20коп. , і не перевищує 5 відсотків від страхової суми  50500 грн.
		Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Норми ст. 979 ЦК України, які кореспондуються з ст. 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.
		Наведені вище обставини підтверджують, що відповідач в односторонньому порядку вийшов за межі укладеного договору, та відмовив у виплаті страхового відшкодування з підстав, які не передбачені його умовами.
		Оскільки страховик не мав законних підстав для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, порушенні права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення на його користь страхового відшкодування у розмірі 44 380грн. 20коп.
		При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки вигодонабувач за договором страхування залучений до розгляду даної справи, самостійних вимог (позову) до страховика про стягнення відшкодування на свою користь не заявляє, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, т о у позивача наявні всі підстави для отримання страхового відшкодування.
		Крім цього, відповідно до п. 22.1 договору страхування страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості. Також, у п. 24.4.1 договору страхування визначено, що страхувальник має право при настанні страхового випадку одержати від страховика страхове відшкодування згідно з умовами цього договору.
		Отже, позивач у даному випадку має цілком законне право на отримання страхового відшкодування, що також не заперечувалось представником третьої особи.
		Обговорюючи питання розподілу судових витрат у відповідності до положень ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд зазначає наступне.
		Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно із ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі№ 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.
		Як вбачається з наданих документів, для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до АО «Радник» та уклав з ним договір про надання професійної правничої допомоги від 17.07.2023р. (а.с. №19). Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1106216 від 19.07.2023р. виданий АО «Радник» адвокату Чіпу Я.М. (а.с. №18), який має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю №1918 від 17.11.2006р. (а.с. №18 зв.).
		Відповідно до п. 5.2 договору, сторони домовились, що за надання правничої допомоги, передбаченої умовами цього договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у вигляді гонорару у розмірі, в строк та на умовах, що визначається окремим додатком до цього договору. 
		Згідно із детальним розрахунком вартості адвокатського гонорару від 17.07.2023р., який є додатком №1 до договору про надання професійної правничої допомоги, вартість наданих послуг адвоката складає 11 000 грн. (а.с. №20). 
		Так, відповідно до детального розрахунку адвокатський гонорар по справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Арсенал Страхування» складається з наступної правничої допомоги та її вартості: 
		- консультація - 1 000 грн., 
		- збір та опрацювання доказів - 1 000 грн., 
		- підготовка та подачу позову до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська  4 000 грн., 
		- комплексне ведення справи у суді першої інстанції, що включає весь необхідний обсяг правничої допомоги - 5 000 грн.
		Згідно з платіжною інструкцією №0.0.3105524691.1 від 19.07.2023р. позивачем сплачено кошти за надання правничої допомоги у загальному розмірі 11000 грн. (а.с. №20 зв.ст.).
		У постановіВерховного Судувід 11.11.2020р.у справі№ 673/1123/15-ц(посиланняна постановуВерховного Судувід 02.09.2020р.у справі№ 329/766/18),а такожу постановіВерховного Суду               від 03.10.2019р.у справі №922/445/19 зроблені висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи їх сплачено, чи тільки має бути сплачено.
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їхньої реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
		Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
		Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
		Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		22.08.2023р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого зазначено, що копія договору про надання правової допомоги не містить інформації щодо відповідної судової справи, у якій адвокат надає правничу допомогу клієнту. Крім того, до позовної заяви не додано доказів, які б підтверджували, що адвокатським об`єднанням та клієнтом погоджені відповідні тарифи на послуги, зважаючи на те, що вартість години роботи щодо окремих послуг відрізняється, у зв`язку з чим надані документи не є належними доказами понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Страховик вважає вартість витрат на правничу допомогу, заявлену до стягнення (11000 грн.) неспівмірною з ціною позову (44380 грн.20коп.) та такою, що не відповідає складності справи, враховуючи широкий досвід адвоката у супроводі судових справ у сфері страхування. Крім того, позовна заява нараховує 5 сторінок, більшість змісту яких займає цитування норм права, а до позовної заяви не додана велика кількість документів, які зібрані за сприяння адвоката. Відтак, підготовка до розгляду даної справи не зайняла у адвоката багато часу та зусиль. Таким чином, заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, а кількість часу, витраченого на надання правової допомоги позивачу  необґрунтованою, при цьому понесення таких витрат не підтверджено належними доказами, а тому, у випадку задоволення позову, підлягають зменшенню до суми 1000 грн. (а.с. №27-29).
		З приводу клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
		Клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає частково обґрунтованим, бо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн., як це вважає представник відповідача, буде не співмірним зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу (консультація, складання позову, відповіді на відзив тощо).
		Суд зазначає, що посилання представника відповідача на той факт, що копія договору про надання правової допомоги не містить інформації щодо відповідної судової справи, у якій адвокат надає правничу допомогу клієнту, є надуманими та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме детальним розрахунком вартості адвокатського гонорару від 17.07.2023р., який є додатком №1 до договору та в якому зазначено, що даний розрахунок складений по справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (а.с.№20). Крім того, у п. 1.1. вказаного договору зазначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу, із будь-яких правових питань, що виникають у клієнта з приводу стягнення із страхової компанії ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» несплаченого страхового відшкодування по страховому випадку, який мав місце 22.12.2022р., внаслідок чого був пошкоджений належний клієнту (застрахований за договором страхування № 1404/22-Tз/Дп/19) транспортний засіб автомобіль «Mazda CХ-5», д/н НОМЕР_1 . Відсутність номеру конкретної судової справи у вказаному договорі логічно пов`язано із тим, що його укладення відбулось перед зверненням до суду та відкриттям провадження по цивільній справі.
		Перевіривши зміст наданихдокументів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 11000 грн., є завищеними лише вчастині суми 5000 грн. за комплексне ведення справи у суді першої інстанції, оскільки справа розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Отже, суд вважає, що цей вид послуг адвоката варто зменшити вдвічі  до суми 2500 грн.
		За вищезазначеного загальний розмір витрат позивача по оплаті професійної правничої допомоги, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 8500 грн. (1000 грн. + 1000 грн. + 4000 грн. + 2500 грн. = 8500 грн.).
		Крім того, що з урахуванням тих обставин, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судових витрат на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а його позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 073 грн. 60коп.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 627, 991, 979 ЦК України, Законом України «Про страхування», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 275 ЦПК України, суд, 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Арсенал Страхування»(третяособа Акціонерне товариство«Державний ощаднийбанк України»Дніпропетровське обласнеуправління ТВБВ№10003/0631)про стягненнясуми страховоговідшкодування  задовольнити.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 44 380грн. 20коп.
		       Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 073грн. 60коп.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 8500 грн.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
		      Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
		 
		 
		Суддя:                          Ткаченко Н.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...