Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/1422/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2023. Зареєстровано: 28.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2023.
Дата набрання законної сили: 30.05.2024
Результат оскарження 30.05.2024 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/0158/100/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022030580000619

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/1422/23
		Провадження № 1-кп/0158/100/23 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27 листопада 2023 року                                                                          м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, кримінальне провадження № 12022030580000619 від 13.05.2022 року про обвинувачення
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Луцьк Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із професійно- технічною освітою, неодруженого, старшого солдата ВЧ НОМЕР_1 , раніше судимого 22.06.2022 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 4 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, -
		 
		                                                     В С Т А Н О В И В
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 00 годин 00 хвилин, ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи автомобілем марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою сполученням М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тередбече» зі сторони с. Кульчин, Луцького району Волинської області в напрямку до с. Дачне, Луцького району Волинської області, поблизу будинку № 46, що розташований по вул. Дачній, в с. Озерце, Луцького району Волинської області, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху, а саме зміною смуги руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1., яку перетинати заборонено, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом марки «KOGEL SN 24», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався в зустрічному напрямку. 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди: 
		- пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку експерта № 180  від 15 червня 2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримала наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку із крововиливами під оболонки, крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови, набряк-набухання головного мозку; крововиливи в ділянці коренів легень; відкритий подвійний перелом нижньої щелепи зі зміщенням; закрита хребетно-спинномозкова травма: перелом краніальної пластинки тіла ХІІ хребця грудного відділу хребта та перелом поперечного відростка тіла І хребця поперекового відділу хребта зліва; закритий перелом правої променевої кістки; множинні садна та різані рани обличчя, множинні садна та синці нижніх кінцівок, які стосовно живих осіб належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілої.
		Причиною смерті ОСОБА_13 є закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжується забоєм головного мозку, крововиливами під оболонки (субдурального та субарахноїдального характеру);
		- пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку експерта № 186 від 20 червня 2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримав наступні тілесні ушкодження: багато- уламковий вдавлений злам кісток склепіння та основи черепа в лівій лобно-скронево-тім`яній ділянці, забій головного мозку із крововиливами під оболонки, крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови, злам кісток носа, забійна рана в лівій лобній ділянці із садном та ознаками загоєння, параорбітальні синці, садно грудної клітки зліва, ушита рана правого коліна. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась багатоуламковим вдавленим зламом кісток склепіння та основи черепа із забоєм головного мозку та крововиливами під оболонки, стосовно живих осіб належать до тяжких як небезпечних для життя в момент спричинення, і вданому конкретному випадку викликали смерть потерпілого.
		Причиною смерті ОСОБА_8 є відкрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалася багатоуламковим вдавленим зламом кісток склепіння та основи черепа із забоєм головного мозку, крововиливами під оболонки; 
		- пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку експерта № 256 від 14 червня 2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримав наступні тілесні ушкодження: переломи нижньої щелепи на рівні 48/8-й зуб справа/, 33 /3-й зуб зліва/ та в ділянці правого суглобового паростка; забиті рвані рани обличчя; закрита травма грудної клітки з обмеженим пристінковим пневмотораксом справа; закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння переломів щелепи необхідний час більше 21 доби;
		- пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно висновку експерта № 248 від 10 червня 2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримала наступні тілесні ушкодження: закритий відламковий перелом лівої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням; забій та забійна рана на передній поверхні лівої гомілки; забійна рана лобної ділянки, множинні садна обличчя, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння перелому необхідний час більше 21 доби.
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе  порушення водієм ОСОБА_15 п. 1.2., п.1.3, п. 1.5., п.2.1 а), п. 2.3 б),  п. 2.9 а), п.10.1, п.11.3, п.12.1, параграфу 1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України  № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:
		- п.1.2.- в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
		- п.1.3. - учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
		- п.1.5. - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		- п.2.1.а) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
		- п. 2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		- п.2.9 а) - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
		- п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		- п.11.3- на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
		- п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху  водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		- параграфу 1 розділу 34- лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.
		Одночасно з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні до суду подано цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, відповідно до якого просять стягнути з останнього на їх корить  по 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.  відшкодування моральної шкоди та по 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу (т.1, а.с.23-27).
		До початку судового розгляду до суду надійшов:
		- цивільний позов Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської  сільської  ради  до ОСОБА_11 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення в сумі 27869 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 11коп.;
		- цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, відповідно до якого просять стягнути з останнього на його корить 200 000 (двісті тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди та 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу; 
		- цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, відповідно до якого просять стягнути з останнього на її корить 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.  відшкодування моральної шкоди та 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу; 
		- цивільний позов Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» до ОСОБА_11 про відшкодування збитків завданих злочином в сумі 6617 (шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 37 коп..
		Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.06.2023 року прийнято до розгляду  вищезазначені  цивільні позови. Комунальне  підприємство  «Луцька   центральна   районна лікарня «Підгайцівської   сільської  ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , Комунальне  підприємство «Медичне  об`єднання Луцької  міської    територіальної  громади «КП «МОЛМТГ»  визнано   цивільними  позивачами;  представника потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 - представником цивільних позивачів; обвинуваченого ОСОБА_11 - цивільним відповідачем (т.1,а.с.130). 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Пояснив, що є військовослужбовцем  військової частини  НОМЕР_1 . З 07.05.2022  по  ІНФОРМАЦІЯ_6 перебував у  відпустці.   З   військової  частини   прибув  до  Луцька  на  автомобілі Ніссан Навара,  який,  з  його  слів,  був  переданий    йому  командиром  частини  на  відповідальне  зберігання.  У  день,  вказаний  у  обвинувальному  акті (ІНФОРМАЦІЯ_6),  тобто  останній  день  відпустки,  зустрівся  з  друзями  ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,  ОСОБА_18 ,  ОСОБА_19 );  придбавши спиртне,   автомобілем  вирушили  у  с. Озерце,  вживали  алкоголь.   Зауважив,   що   під  час   розпиття     алкоголю,  двічі  сідав   за  кермо  автівки  та   здійснював  маршрут  до  Луцька. Опівночі  ( конкретної  години  сказати  не  може),  будучи  у стані  алкогольного  сп`яніння,   керуючи  автомобілем, по автодорозі с. Озерце в напрямку с. Дачне, Луцького району Волинської області, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся  з фурою.   Подальших  подій  не   пам`ятає.   На  запитання    суду  щодо  володіння  навичками   кермування  вказав,  що  ніколи  не  проходив     такої  підготовки,  свідоцтва   на  право  керування  не  отримував.  
		У   вчиненому   щиро кається,  просить    суворо   не  карати  та  дати  можливість    продовжити  військову  службу. Заявлені  потерпілими  цивільні  позови   визнає  у повному   обсязі.
		Потерпіла ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що перебувала з обвинуваченим у дружніх відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_6 погодились  на пропозицію ОСОБА_20   (відсвяткувати   від`їзд   до  військової  частини),   поїхали  до  с.  Озеро,  де  вживали  алкоголь.   Підтвердила,  що   ОСОБА_20   двічі    під  час  розпиття    алкоголю сідав  за  кермо  у  нетверезому  стані    та   їздив  до  ОСОЛуцька Про  відсутність  у  ОСОБА_20   права   на  керування   вона    знала.    Зауважила,  що    обвинувачений  у  той   вечір  безперешкодно,  будучи  у стані  алкогольного  сп`яніння, проїжджав  блокпости. Під  час   вчинення   ДТП   за  кермом  автомобіля   був   саме  ОСОБА_20 ,  який  перебував    у  стані  алкогольного  сп`яніння.   Обставин ДТП не пам`ятає. В результаті дорожньо-транспортної  пригоди отримала   значні тілесні ушкодження, внаслідок чого проходила лікування протягом  двох місяців. Зазначила, що її психологічний стан важкий, оскільки у ДТП загинула її кохана людина ( ОСОБА_18 ) та найкраща подруга ( ОСОБА_17 ). Пред`явлений цивільний позов підтримує, просить його задовольнити. На суворій мірі покарання ОСОБА_11 не наполягає,  однак  вибачення останнього   не  приймає.
		Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що очевидцем ДТП не був. В результаті дорожньо-транспортної  пригоди  загинув його син ОСОБА_8 . Претензії матеріального та матеріального характеру до обвинуваченого відсутні. На суворій мірі покарання не наполягає, просив призначити останньому мінімальне покарання. Зауважив, що обвинуваченим відшкодована йому шкода, що виразилась у добровільній сплаті кредитної заборгованості його покійного сина. 
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняв   пропозицію   ОСОБА_20    щодо  поїздки  в  с.  Озерце. Приїхавши  на  обумовлене  місце,  вживали  алкоголь. За кермом  авто  перебував   лише  ОСОБА_20 .  Підтвердив  той  факт,  що    останній, будучи напідпитку,   двічі   дозволяв  собі  сідати  за кермо  та     курсувати  до  ОСОЛуцька В  момент  ДТП  обвинувачений   рухався    по зустрічній   смузі. Обставин ДТП не пам`ятає. Пред`явлений цивільний позов підтримує, просить його задовольнити. Наполягає на суворій мірі покарання.
		Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що  свідком   ДТП  не була.   Однак,  у  дорожньо-транспортній   пригоді    за  участю  ОСОБА_20 загинула   її   єдина  донька  -   ОСОБА_13 . 
		Пред`явлений цивільний позов підтримує, просить його задовольнити. Наполягає на суворій мірі покарання.
		Потерпілий ОСОБА_5 підтримав покази надані своєю дружиною ОСОБА_4 . Пред`явлений цивільний позов підтримав, просить його задовольнити. Наполягає на суворій мірі покарання. 
		Враховуючи те, що ОСОБА_11 в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушенні за   фактичними  обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілих.
		Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та загибель кількох осіб, ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 286-1 КК України.
		При призначенні покарання суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якого покарання призначається в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за порушення правил дорожнього руху суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо).
		Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не лише дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку після  вчинення  злочину.
		В силу ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 відноситься до категорії особливо  тяжких злочинів.
		При призначенні покарання суд враховує, те, що обвинувачений є особою молодого віку (т.2, а.с.24), має постійне місце проживання (т.2, а.с.25), є військовослужбовцем (т.2, а.с. 11, 62-64, 66), позитивно характеризується за місцем несення служби (т.2, а.с.67), що свідчить про його міцні соціальні зв`язки; відсутність даних щодо ймовірного перебування на диспансерному обліку у лікаря-психіатра  або ж  нарколога  (т.2 а.с.32-33).
		Водночас, суд враховує, що обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за  правопорушення,  пов`язані  з  охороною  громадського порядку  (ст.178 -   розпивання  алкогольних  напоїв у  громадських  місцях) (т.2,а.с.40-41); вчинення  злочину  у стані алкогольного  сп`яніння  (2,1%) особою,  яка не  лише  не  має посвідчення  водія, а й не  володіє  навичками   водіння,  знаннями  ПДР  України,  що  не заперечувалось  самим  обвинуваченим (т.2, а.с.31, 36-37).
		ОСОБА_11 ,  будучи  військовослужбовцем,  тобто  особою, до якої прикутий інтерес суспільства  з  точки   зору  авторитетності,   не  маючи  права  керування  транспортними засобами, не володіючи правилами дорожнього руху, керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров`ю для його учасників. Його протиправні дії призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті двох   молодих людей, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей. 
		До обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить  добровільне відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_8 , що виразилась у добровільній сплаті  обвинуваченим кредитної заборгованості його покійного сина.
		Водночас, суд не вбачає підстав для врахування при призначенні покарання обвинуваченому  пом`якшуючої  обставини  - щире  каяття. 
		Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації та готовність нести покарання. 
		Під час розгляду даного кримінального провадження обвинувачений визнав факт вчинення злочину, але,  водночас, не виявив, на думку суду, свідомої готовності нести покарання за  вчинене, що  виразилось  у  втечі обвинуваченого  з  приміщення  суду перед стадією «останнього  слова   обвинуваченого»,  перебування   останнього  у розшуку понад місяць та втечу з під-варти, що  підтверджено  самим  обвинуваченим  в  судовому   засіданні. Окрім того, у репліках  під час судових дебатів, обвинувачений неодноразово у своїх висловах  намагався  звернути увагу  суду    на  те,  що  не  лише   його дії  призвели  до невідворотних наслідків ( «…усім  було   весело під  час  розпивання  алкогольних напоїв… тому  не  варто   усіх  «собак  вішати  на  мене»…). 
		З  огляду  на   викладене, суд приходить до переконання про відсутність свідомого щирого  каяття.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_11   відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , суд враховує думку потерпілих, які, у більшості, настоювали на суворій мірі покарання. Однак, зазначає, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
		Заслухавши думку прокурора, який просив врахувати суспільну небезпечність злочину, особу  винного, поведінку останнього після вчинення злочину (переховування від суду, втечу з  під-варти після застосування судом запобіжного заходу)  та призначити максимальну міру покарання за інкримінованою статтею з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення   права  керування   транспортними засобами   на строк десять  років; потерпілих та їх представника -   адвоката ОСОБА_9 , які, у  більшості, наполягали на реальній суворій мірі покарання; обвинуваченого, який як в судових дебатах так і в останньому слові просив суд  суворо  його  не карати та призначити мінімальну  міру  покарання за ч. 4 ст.286-1 КК  України  у виді семи  років та  надати можливість реабілітуватися шляхом активного захисту  країни у збройній агресії росії   проти України; захисника обвинуваченого - адвоката   ОСОБА_10 , який просив надати можливість його  підзахисному надалі нести  службу у лавах  ЗС України  та поклався  на розсуд суду при призначенні мірі покарання; враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки - смерть двох молодих людей, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч. 2 ст.50 КК України, вважає за необхідне призначити   ОСОБА_11   максимальне покарання в межах санкції статті, за якою він притягується, у виді позбавлення волі, з призначенням додаткового  покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи висновок, зроблений в постанові від 04.09.2023 року Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду при розгляді справи № 702/301/20 щодо правозастосування положень статей 55, 286, 286-1 КК.
		Таке покарання, на переконання суду, забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_11 , відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Інкриміноване ОСОБА_11 кримінальне правопорушення вчинене 13.05.2022 року, тобто до постановлення щодо нього вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.06.2022 року за ч. 4 ст. 407 КК України,  яким  останньому було призначено покарання у виді трьох років позбавлення  волі   та звільнено   на  підставі  ст. 75 КК України   від   відбування основного  покарання із встановленням  одного  року іспитового строку.
		Відповідно до абз. 2  ч.23  Постанови Пленуму  Верховного  Суду  України  № 7  від 24.10.2003  року  «Про практику  призначення   судами  кримінального  покарання»,  коли особа,  щодо  якої  було  застосоване  таке  звільнення,  вчинила   до постановлення   вироку в  першій   справі  інший  злочин,  за  який  вона   засуджується  до покарання,  що  належить відбувати  реально,  застосування принципів  поглинення,  часткового  чи  повного складання призначення покарань не допускається. За таких умов кожен  вирок виконується  самостійно. 
		З  огляду  на  викладене,   вирок   Луцького  міськрайонного  суду  Волинської  області від 22.06.2022  року  відносно   ОСОБА_11     слід виконувати  окремо. 
		Варто підкреслити, що жодна із наведених захистом обставин, як то відсутність у житті ОСОБА_11 батьківського виховання, служба в ЗСУ та бажання у майбутньому не порушувати закон, не можуть нівелювати стан алкогольного сп`яніння особи, яка знаючи про відповідні заборони, не  маючи права керування ТЗ та не володіючи Правилами дорожнього руху  України,  все ж дозволив   собі   сісти в такому статусі (військовослужбовець)  та стані (2,1%)  за кермо, піддаючи небезпеці як себе, так і інших осіб. Суд вважає, що посилання ОСОБА_11 як на обставину, яка може вплинути на призначення мінімального виду покарання - його безпосереднє перебування в зоні активних бойових дій «передова» не може істотно знижувати ступінь небезпечності діяння. Окрім того, будь-яких даних про перебування останнього на передовій, ні обвинуваченим, ні захисником суду не надано.
		Вирішуючи заявлені цивільні позови Комунального підприємства  «Луцька   центральна районна лікарня «Підгайцівської сільської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , Комунального  підприємства «Медичне  об`єднання Луцької  міської територіальної  громади «КП «МОЛМТГ» про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу, витрат на  лікування   особи,  яка потерпіла    від  кримінального  правопорушення, та  відшкодування   збитків,  завданих  злочином,  суд виходить з наступного.
		Відповідно до позовної заяви,  поданої представником потерпілих ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 - адвокатом  ОСОБА_9 , останній просив визнати  його  довірителів цивільними   позивачами   у  кримінальному  провадженні,   обвинуваченого  -  цивільним  відповідачем  та  стягнути з  обвинуваченого на їх користь моральну шкоду у розмірі   500000 (п`ятсот тисяч) грн.  кожному;  витрати  на   правову   допомогу  у  розмірі 20000 (двадцять тисяч)  грн  кожному.
		Посилаючись на норми цивільного законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, вказує, що дії ОСОБА_11 , які призвели до смерті доньки потерпілих, як наслідок, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, спричинили моральні та фізичні страждання, які   внесли негативні зміни  у їх життя; наслідки перенесеної травми позначились на погіршенні їх здоров`я. Окрім іншого, вказують, що обвинувачений з моменту вчинення ДТП не цікавився їх життям  та не попросив вибачення за вчинене. Враховуючи вищевикладене, оцінюють свої душевні страждання саме у сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. кожному, які просять стягнути з ОСОБА_11 (т.1, а.с.22-27).
		Відповідно до позовної заяви, поданої від імені представника потерпілого  ОСОБА_6 -  адвоката   ОСОБА_9 , останній  просив   визнати   його  довірителя цивільним позивачем у кримінальному  провадженні,  обвинуваченого - цивільним відповідачем та стягнути   з  ОСОБА_11   на користь потерпілого моральну  шкоду у розмірі  200000 (двісті тисяч) гривень та витрати на  правову  допомогу у  розмірі  20000 (двадцять  тисяч)  гривень. 
		Посилаючись на норми цивільного законодавства, що регулюють питання відшкодування   шкоди, вказує, що дії ОСОБА_11   призвели  до  втрати   нареченої ( ОСОБА_13 )  його довірителя, що кардинально  змінило сенс його життя, а також спричинили тимчасову  втрату    працездатності у  зв`язку  з  отриманими   травмами. 
		Відповідно  до позовної  заяви,  поданої   від  імені  представника  потерпілої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_9 , останній просив  визнати  її  довірительку цивільним позивачем у  кримінальному  провадженні,  обвинуваченого -  цивільним відповідачем та стягнути  з ОСОБА_11   в  користь ОСОБА_14 моральну  шкоду  у розмірі   500000 (п`ятсот тисяч) грн.;  витрати  на   правову   допомогу  у  розмірі  20000 (двадцять тисяч)  грн.
		В  обґрунтування  позову зазначає,  що ОСОБА_14 залучена у кримінальному провадженні,  як особа  з  числа  сім`ї  загиблого  ОСОБА_8 , оскільки перебувала з останнім  у   сімейних  відносинах,   передбачених  ч.2  ст.3  СК  України.  Передчасна смерть близької  людини   порушила   нормальні  життєві   зв`язки  та  уклад,  призвела  до  значних незворотних змін, способу  життя,  планів  на  майбутнє.  Окрім  іншого,  потерпіла перенесла моральні  страждання   щодо свого стану  здоров`я, оскільки отримані під час ДТП травми докорінно  змінили  її   спосіб  життя.  
		Ухвалою   Ківерцівського районного суду   Волинської області від 01  червня 2023 року вказані цивільні позови прийнято до розгляду   в межах   даного кримінального провадження (т.1 а.с.130).
		Вислухавши доводи потерпілих та їх представника, які позов підтримали з підстав, викладених у них; обвинуваченого та його захисника, які позови визнали повністю, дослідивши матеріали кримінального провадження і надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.
		Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Також суд бере до уваги і те, що як вірно визначено у п. 6.4. Методичних рекомендаціях Листа Мінюсту від 13.05.2004р. N 35-13/797 "Відшкодування моральної шкоди" моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Згідно вимог ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, суд враховуючи, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_11 , які полягали у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .  ОСОБА_14 заподіяно моральну шкоду порушенням звичайного порядку життя; наслідки для останніх є незворотними, а саме смерть,  для    когось  єдиної  дитини,   для  інших -  близьких  людей; отримані травми перешкоджають можливості активної і повноцінної їх життєдіяльності. Також судом прийнято до уваги і те, що потерпілі перенесли душевні страждання, пережили емоційний стрес. Смерть дитини є тими вкрай негативними наслідками, які залишаються назавжди і змінюють усе життя батьків, яке стає неповноцінним, оскільки жодне нове благо не може замінити втрачене, в даному випадку втрату рідної дитини (щодо  Сніцар). Суд зазначає, що оцінити розмір таких душевних страждань та їх життєвих змін відносно кожного з потерпілих об`єктивно неможливо, так як таке поняття як "життя людини" не може бути оцінено будь-яким матеріальним виміром і є в будь-якому випадку вищим за нього.
		Окрім іншого, суд враховує позицію обвинуваченого та його захисника, які погодились із відшкодуванням заявленої потерпілими суми моральної шкоди.
		З врахуванням викладеного цивільні позови ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_14 до ОСОБА_11 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення.
		Вирішуючи цивільні позови Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради та Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» до ОСОБА_11 про стягнення витрат на лікування, суд зазначає наступне.
		Згідно положень ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
		Як вбачається з довідки Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради № 733/1.5.2-21 від 12.07.2022 року вартість стаціонарного лікування ОСОБА_14 з 13.05.2022 року по 20.05.2022 року становить 27869 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 11 коп. (т.1, а.с.55).
		Відповідно до довідки Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» № 213/2.8.23 від 26.01.2023 року вартість стаціонарного лікування ОСОБА_13 становить 6617 (шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 37 коп. (т.1, а.с. 117).
		Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнання ним вищевказаних цивільних позовів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих у повному обсязі.
		Щодо вимог потерпілих-позивачів про стягнення з ОСОБА_11 витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
		Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 КПК України, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.
		За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження, а згідно ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		На підставу стягнення витрат правової допомоги потерпілими було надано ордери на представництво їх інтересів адвокатом ОСОБА_9 (т.1 а.с.28,64,76,84).
		Повноваження адвоката підтверджується свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю №658 від 30.05.2012 року (т.1 а.с.39,67,79, 88).
		Актами попереднього  розрахунку  вартості  наданої  правової  допомоги доводиться найменування правової послуги адвоката, строк вчинення дії, кількість фактично витраченого часу та вартість послуг (т.1, а.с.32-33, 38,69,81).
		Квитанціями прибуткових  касових  ордерів стверджується оплата послуг адвоката за надані послуги у сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. кожним потерпілим (т.1, а.с. 31, 37, 68, 80).
		При вирішенні вказаного питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		У своєму рішенні від 11.02.2019 р. №335/9780/15-ц Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
		З наданого адвокатом розрахунку виконаних робіт вбачається, що останній надав своїм клієнтам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 послуги у виді складення позовної заяви, на що було витрачено по 5 год робочого часу із розрахунку 1 год.роб х 1000 грн, що в сукупності становить 10 000 грн. 
		Однак, суд не може погодитись з таким твердженням, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при оформленні позовної заяви від імені ОСОБА_4 було враховано позицію й ОСОБА_5 . Тобто, час,  витрачений адвокатом на складання  позовної заяви від імені ОСОБА_5 охоплені часом складання позовної заяви від імені ОСОБА_4 .
		Тому, суд вважає за доцільне заявлені ОСОБА_4   вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити повністю; ОСОБА_5   частково, зменшивши їх в частині підготовки позовної заяви. 
		Судові витрати на правничу допомогу у розмірі по 20 000 (двадцять тисяч) підлягають стягненню  з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_14 .
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою. 
		Питання про речові докази вирішити у відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Судові витрати у справі, пов`язані із залученням експерта для проведення судової інженерно-транспортної, комісійної судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної, судової транспортно-трасологічної та судової автотехнічної екпертиз в сумі 30328,74 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_11 в дохід держави.
		Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2022 року в рамках даного кримінального провадження - скасувати.
		З метою забезпечення виконання цивільних позовів арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.01.2023 року, не підлягає до скасування.
		Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд -
		 
		                                                               У Х В А Л И В
		 
		Визнати винним ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 ( десять) років.
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.06.2022 року виконувати самостійно.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_11 рахувати з моменту затримання - 23 листопада 2023 року.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою. 
		Цивільний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_11   про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.
		В задоволені решти позову ОСОБА_5   до ОСОБА_11 -  відмовити.
		Цивільний позов Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради до ОСОБА_11 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення  - задовольнити. 
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь Комунального підприємства «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради 27869 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 11 коп. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_14 .
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 200 000 (двісті тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
		Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_14 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_14 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
		Цивільний позов Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» до ОСОБА_11 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення  - задовольнити. 
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» 6617 (шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 37 коп. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_13 .
		Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2022 року в рамках даного кримінального провадження - скасувати.
		Речові докази: автомобіль марки «Nissan Navaro», р.н.з. НОМЕР_2 , який поміщений на спецмайданчик тимчасового затриманих транспортних засобів центру забезпечення  ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_22 ;
		- змиви з керма та частину подушки безпеки з автомобіля марки «Nissan Navaro», р.н.з. НОМЕР_2 - знищити;
		- вантажний автомобіль марки «марки "DAF XF105.460", р.н.з. НОМЕР_5 , повернутий власнику ОСОБА_23 - залишити останній;
		- напівпричіп марки "Kogel SN 24" р.н.з. НОМЕР_4 , повернутий власнику ОСОБА_12 - залишити останньому.
		Стягнути з ОСОБА_11 в дохід держави судові витрати у справі, пов`язані із залученням експерта для проведення судової інженерно-транспортної, комісійної судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної, судової транспортно-трасологічної та судової автотехнічної екпертиз в сумі 30328 (тридцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 74 коп.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя Ківерцівського районного суду                                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...