Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/11826/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2023. Зареєстровано: 28.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2023.
Дата набрання законної сили: 27.11.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4808/485/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/11826/23 
		Провадження № 11-кп/4808/485/23 
		Категорія ст. 115 КК України  
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
		в складі суддів             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		з участю секретаря         ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого про його звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі,
		з участю прокурора                         ОСОБА_8 ,
		засудженого                         ОСОБА_7 ,
		захисника                         ОСОБА_9 ,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно вироку Івано-Франківського обласного суду від 12 грудня 1995 року ОСОБА_7 було засуджено за ст.ст. 93 пп. а), г), е), 142 ч. 3, 17, 81 ч. 3, 206 ч. 2, 42 КК України до виняткової міри покарання - смертної кари (розстрілу) з конфіскацією всього майна. 
		Відповідно до ухвали колегії суддів в кримінальних справах Верховного Суду України від 22 лютого 1996 року вказаний вирок відносно засудженого ОСОБА_7 залишено без змін. 
		Постановою Івано-Франківського обласного суду від 02 червня 2000 року виняткову міру покарання смертну кару засудженому замінено на довічне позбавлення волі. Таке рішення було прийнято судом відповідно до Закону України від 22 лютого 2000 року, відповідно до якого були внесені зміни до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України та скасовано ст. 24 КК України, якою передбачалось призначення виняткової міри покарання у виді смертної кари та доповнено КК України ст. 25-2 КК України, щодо призначення покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Відповідно суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 і застосування ч. 1 ст. 25 КК України 1960 року в редакції від 29 березня 2000 року, тобто фактичної заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк та відповідно звільнення від відбування покарання у зв`язку з відбуттям такого строку.
		 
		Засуджений в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2023 року та постановити нову якою задовольнити вимоги клопотання та звільнити його від відбування довічного позбавлення волі.
		Вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з невідповідністю висновків викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та з істотним порушенням норм матеріального права.
		Вважає, що нормами КК України 1960 року, який діяв на час вчинення злочину, не було передбачено такий вид покарання як довічне позбавлення волі. Відповідно застосування до нього такого виду покарання погіршує становище в порівняні з КК України, що діяв на час вчинення злочину і не передбачав безстрокових покарань.
		Наголошує, що до нього має бути застосоване правове положення ч. ст. 25 КК України 1960 року, оскільки винна особа відбуває повний строк покарання у виді довічного позбавлення волі, який за положеннями ч. 1 ст. 25 КК України 1960 року в редакції від 29 березня 2000 року складає строк позбавлення волі 25 років, після чого виключається кримінальна відповідальність і застосування покарання. Тобто особа яка відбула строк 25 років позбавлення волі звільняється з установи виконання покарань де діяла примусова ізоляція засудженого, через те, що в органів державної влади не має більше правових підстав позбавляти волі дану особу за вироком суду, також згідно з нормами ст.ст. 3, 8, 19, 64 Конституції України. Таким чином, позбавлення його волі - є порушенням його законних прав і свобод, що фактично прирівнюється до катування (ст. 3 Європейської конвенції з прав людини).
		 
		Під час апеляційного розгляду: 
		- засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_9 просили задовольнити апеляційну скаргу та звільнити засудженого від відбування довічного позбавлення волі;
		- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
		 
		Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали подання, обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що вона не підлягає до задоволення, з таких підстав. 
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.
		За приписами ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
		ОСОБА_7 засуджений вироком Івано-Франківського обласного суду від 12 грудня 1995 року ОСОБА_7 було засуджено за ст.ст. 93 пп. а), г), е), 142 ч. 3, 17, 81 ч. 3, 206 ч. 2, 42 КК України до виняткової міри покарання - смертної кари (розстрілу) з конфіскацією всього майна. Відповідно до ухвали колегії суддів в кримінальних справах Верховного Суду України від 22 лютого 1996 року вказаний вирок відносно засудженого ОСОБА_7 залишено без змін. 
		Постановою Івано-Франківського обласного суду від 02 червня 2000 року виняткову міру покарання смертну кару засудженому замінено на довічне позбавлення волі. Таке рішення було прийнято судом відповідно до Закону України від 22 лютого 2000 року, відповідно до якого були внесені зміни до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України та скасовано ст. 24 КК України, якою передбачалось призначення виняткової міри покарання у виді смертної кари та доповнено КК України ст. 25-2 КК України, щодо призначення покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Відповідно доч.ч.1,2ст.8КПК Україникримінальне провадженняздійснюється здодержанням принципуверховенства права,відповідно доякого людина,її правата свободивизнаються найвищимицінностями тавизначають змісті спрямованістьдіяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Фактично зміст клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та зміст його апеляційної скарги зводиться до непогодження з постановою Івано-Франківського обласного суду від 02 червня 2000 року, якою виняткову міру покарання смертну кару (розстріл) з конфіскацією всього майна, яку було призначено вироком Івано-Франківського обласного суду від 12 грудня 1995 року щодо ОСОБА_7 за ст.ст. 93 пп. а), г), е), 142 ч. 3, 17, 81 ч. 3, 206 ч. 2, 42 КК України, засудженому було замінено на довічне позбавлення волі.
		Також ОСОБА_7 зазначає, що він незаконно відбуває призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі оскільки відбув вже більше 25 років позбавлення волі, у зв`язку з чим просить звільнити його від подальшого відбування призначеного судом покарання. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи засудженого є безпідставними. Так, в матеріалах особової справи №471-К-95 відносно ОСОБА_7 міститься відповідна копія постанови Івано-Франківського обласного суду від 06 лютого 2000 року, згідно якої виняткову міру покарання смертну кару засудженому ОСОБА_7 замінено на довічне позбавлення волі, що є покращенням становища обвинуваченого, так як йому було призначено виняткову міру покарання, а саме смертну кару (розстріл) з конфіскацією всього майна.
		Постанова Івано-Франківського обласного суду від 02 червня 2000 року набула законної сили будь-які правові підстави для скачування чи заміни такого рішення не встановлено.
		Відповідно до змісту вимог ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі є найбільш суворим основним та безстроковим покаранням, відповідно до якого засуджений за вироком суду ізолюється від суспільства і примусово поміщується до спеціальної кримінально-виконавчої установи без зазначення у вироку строку його тримання в ній. 
		Колегія суддів звертає увагу, що як Кримінальний Кодекс 1960 року так і Кримінальний Кодекс 2001 року передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі. Колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 цілком правомірно відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі за вироком суду, який набрав законної сили.
		Твердження засудженого ОСОБА_7 про необхідність застосування ч. 1 ст. 25 КК України 1960 року в редакції від 29 березня 2000 року не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011 по справі № 1-5/2011 в аспекті конституційного подання та конституційного звернення положення Кримінального кодексу України 1960 року із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22 лютого 2000 року № 1483-III, якими смертну кару як вид кримінального покарання було замінено довічним позбавленням волі, у взаємозв`язку з положеннями статей 3, 8, частини першої статті 58, пункту 22 частини першої статті 92, частини другої статті 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», частини другої статті 6 Кримінального кодексу України 1960 року, частини другої статті 4, частини першої статті 5 Кримінального кодексу України 2001 року треба розуміти як такі, що пом`якшують кримінальну відповідальність особи і мають зворотну дію в часі, тобто поширюються на осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, передбачені Кримінальним кодексом України 1960 року, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», у тому числі на осіб, засуджених до смертної кари, вироки щодо яких на час набрання чинності цим законом не було виконано.
		В Україні виключно кримінальний закон визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. 
		Колегія суддів вважає вірними висновок суду про те, що суд першої інстанції не наділений процесуальними правами переглядати рішення суду апеляційної інстанції, яке набуло законної сили.
		В той же час, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішення суду.
		Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. 
		Відповідно до вимог КПК України, особа, яка не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вправі використати процедуру апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. 
		Виходячи з того, що вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 набрав законної сили то він підлягає до виконання і не може бути зміненим не інакше, як у випадках, що передбачені вимогами КПК України. Незгода учасників процесу з прийнятим судовим рішенням за жодних обставин не може бути підставою для звільнення засудженого від призначеного судом покарання. 
		Колегія суддів звертає увагу, що законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування, а також шляхом заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання, за умови звірення особи в порядку, що визначений процесуальним законом.
		Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в клопотанні засудженого про звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки воно є безпідставним та не ґрунтується на відповідних нормах КК України та КПК України.
		З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
		 
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
		Повний текст ухвали проголосити 29 листопада 2023 року о 10 годині.
		 
		 
		 
		Судді                                         ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		    ОСОБА_4 
		 
		 
		 
		    ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...