Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 623/4910/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2023. Зареєстровано: 28.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2023.
Дата набрання законної сили: 27.03.2024
Результат оскарження 27.03.2024 Апеляційний суд Харківської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/638/3371/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 623/4910/21
		Провадження № 2/638/3371/23
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		24 листопада 2023 року                            м. Харків
		 
		Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді Агапова Р.О.,
		за участю секретаря судового засідання Павлова Д.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 150000,00грн. на відшкодування моральної шкоди.
		 
		В обґрунтування позову зазначає, що 04.03.2020 року на 19 км., ПК9, ДН-2 Харків, перегін Колійний пост 18 км - Лосеве, електропоїзд №7680 (ЕР2Р №1035), під керуванням машиніста ОСОБА_2 , скоїв наїзд на гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок цього отримав важкі травми.
		За фактом настання цієї події внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі за текстом - ЄРДР) за №12020220000000268 та розпочато досудове розслідування.
		Власником електропоїзду №7680 (ЕР2Р №1035) є виробничий підрозділ «Моторвагонне депо Харків», регіональної філії«Південна залізниця» Акціонерного товариства "Українська Залізниця, а ОСОБА_2 працює на посаді машиніста у виробничому підрозділі «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця» з 30.04.1996 по теперішній час, що підтверджується листом-відповіддю на адвокатський запит від AT Укрзалізниця від 23.07.2021 року.
		При визначенні розміру моральної шкоди позивач виходить з наступного:
		-здоров`ю заподіяно значну шкоду, що підтверджується довідкою від 16.03.2020 року, виписками з медичних карт стаціонарного хворого та з історії хвороби;
		-позивач зазнав фізичного болю та страждань, переніс операцію що підтверджується довідкою від 26.05.2020 року; витратив багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого, однак попередній стан - ніколи не може бути повністю відновлений, що підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інваліда;
		-все життя позивач змушений переносити нестерпний біль та постійно проходити лікування, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого та індивідуальною програмою реабілітації інваліда;
		-позивач переніс сильний емоційний стрес через отримані травми, отримав 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 25.09.2020 року №282965. З 01.10.2021 року по 01.10.2024 року отримав 3 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 01.10.2021 року №320328;
		-втратив можливість знайти роботу, на яку міг розраховувати до отриманих травм, адже внаслідок отриманих в ДТП травм, позивачу протипоказана важка фізична робота та тривале перебування на ногах, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 01.10.2021 року №320328.
		 
		Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області позовну заяву залишено без руху.
		 
		Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Також вказаною ухвалою витребувано від ГУНП у Харківській області документ про результат розслідування кримінального провадження та судово-медичну експертизу.
		 
		Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 20 квітня 2023 року змінено з 1 травня 2023 року територіальну підсудність судових справ окремих судів Харківської області. Так, змінено територіальну підсудність справ Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, Печенізького районного суду Харківської області, Борівського районного суду Харківської областіДзержинському районному суду міста Харкова.
		06.06.2023 згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали вказаної справи було розподілено судді Агапову Р.О.
		 
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.06.2023 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди та призначено підготовче судове засідання.
		Також вказаною ухвалою повторно витребувано від слідчого управління ГУНП в Харківській області документ про результат розслідування кримінального провадження та судово-медичну експертизу.
		 
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.08.2023 задоволено клопотання представника відповідача та витребувано зі слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області матеріали кримінального провадження №120202200000000267 для огляду.
		 
		18.09.2023 на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.08.2023 до суду надійшли матеріали кримінального провадження.
		 
		10.07.2023 від представника АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
		За нормами частини 1, частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, і інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Виключення з цього правила закріплене у частині 5 статті 1187 Цивільного кодексу України, а саме: особа, яка здійснює діяльність, що джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Відповідач вважає, що єдиною підставою звільнення від відповідальності за завдану шкоду є умисел потерпілого.
		Умисел потерпілого слід відмежовувати від грубої необережності, яка за нормами частини 2 статті 1193 Цивільного кодексу України є підставою лише для зменшення розміру відшкодування за завдану шкоду.
		Під умислом прийнято розуміти психічне ставлення особи до своїх дій та їх наслідків. Це усвідомлення особою характеру своїх дій, передбачення їх наслідків і бажання настання таких наслідків або свідоме їх допущення. Усвідомлення і передбачення становлять інтелектуальну ознаку умислу, а бажання настання наслідків або свідоме їх допущення - його вольову ознаку.
		Відповідно до акту службового розслідування аварії виробничим підрозділом «Основ`янська дистанція колії» від 12.03.2020 зазначено, що 04.03.2020 машиніст електропоїзда ЕР-1035, слідуючи з поїздом № 7680 на перегоні Пост 18 км - Лосеве, побачив сторонню людину, яка лежала в колії. Машиністом було подано неодноразово сигнали великої гучності, але позивач на них не реагував. Було застосоване екстрене гальмування, але так як швидкість в момент застосування екстреного гальмування склала 60км/год. Фактичний гальмівний шлях складав 220 метрів, розрахунковий гальмівний шлях 233,2. Відповідач зазначає, що наїзду на людину запобігти не вдалось.
		Відповідач також вказує, що відповідно до акту службового розслідування аварії від 12.03.2020 причиною травмування є порушення потерпілим «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 року № 54. 
		Ці правила передбачають заборону пішоходам ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом, що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. При наближенні поїзда треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Забороняється знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.
		Дотримання зазначених правил не вимагає від пішоходів особливих зусиль, певних навичок чи здібностей. Очевидним є те, що потерпілий свідомо порушив ці правила.
		Згідно з протоколом № 42 оперативної наради при начальнику виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» постановлено, що вини локомотивної бригади у випадку травмування сторонньої особи поїздом № 7680 не вбачається. Дії локомотивної бригади вірні, згідно вимогам «Інструкції локомотивній бригаді ЦТ-0106».
		Таким чином, безпосередньо технічною причиною наїзду тепловоза на постраждалого ОСОБА_1 стало його перебування на залізничній колії. Саме ОСОБА_1 міг запобігти даній залізнично-транспортній пригоді, виконавши вимоги вказаних вище Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.
		Отже, залізницею не було порушено норми права щодо технічної експлуатації залізниць, що свідчить про відсутність протиправної поведінки.
		Натомість, в виписці № 5425 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 зазначено, що у постраждалого в крові виявлено алкоголь - 3,802 %. Така концентрація, згідно офіційної таблиці для живих осіб, відповідає тяжкому алкогольному отруєнню. Таким чином, у стані алкогольного отруєння громадянин ОСОБА_1 лежав в колії, в результаті чого машиністом було застосовано екстрене гальмування з подачею сигналу великої гучності. Наїзд запобігти не вдалося.
		Також представник зазначає, що стан необережності у діях потерпілого не вбачається з наступних підстав.
		При необережності, на відміну від умислу, вольова ознака полягає в тому, що особа або не передбачає наслідків своїх дій, хоча повинна і могла їх передбачати, або передбачала наслідки, але розраховувала на їх відвернення. Зважаючи на встановлену судом сукупність фактичних обставини, а саме рух по залізничній колії, знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння, лежати на колії, не реагування на сигнали локомотивної бригади, відсутність жодних зусиль для уникнення наїзду на нього при дотриманні простих правил (наближення поїзду легко помітити, перешкоди, щоб перечекати поїзд у безпечній зоні, відсутні), свідчить про те, що лише за наявності умислу потерпілого у даній обстановці йому могла бути спричинена шкода.
		Усвідомлення і передбачення небезпечних наслідків для свого життя внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки є інтелектуальною складовою умислу, що виключає відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки.
		Більш очевидним, що ОСОБА_1 міг взагалі не виходити на колію, більш того не лягати на колії, а отже він усвідомлював, що перебування на залізничній колії при наближенні потягу матиме наслідком наїзд на нього. На думку відповідача, це свідчить лише про те, що потерпілий свідомо допускав та бажав настання шкідливого результату.
		Отже, ОСОБА_1 свідомо, нехтуючи Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті, мав умисел на заподіяння собі шкоди.
		Зважаючи на встановлену сукупність фактичних обставин та свідомі дії ОСОБА_1 , направлені на настання наїзду на нього, відповідач робить висновок, що лише за наявності умислу потерпілого у даній обстановці йому могла бути спричинена шкода.
		Також представник позивача посилається на погіршення фінансового стану АТ «Укрзалізниця».
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, суд встановив.
		04.03.2020 на 19 км ПК9, ДН2 Харків, Перегін Колійний пост 18км  Лосєве, електропоїзд №7680 (ЕР2Р №1035) під керуванням машиніста ОСОБА_2 скоїв наїзд на гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим останній отримав відкритий ІІ Б тип уламковий перелом лівої стегнової кістки в н/з, закритий перелом обох кісточок лівої гомілки без зміщення.
		Згідно акту службового розслідування аварії, затвердженого в.о. начальника виробничого підрозділу «Основ`янська дистанційна колія» від 12.03.2020, 04.03.2020 машиніст електропоїзда ЕР-1035 ОСОБА_4 слідуючи з поїздом № 7680 на перегоні Пост 18 км - Лосеве побачив сторонню людину, яка лежала в колії. На неодноразово подані сигнали великої гучності не реагував. Було прийняте екстрене гальмування, але попередити наїзд в зв`язку з малою відстанню не вдалося. Гальмівний шлях склав 220 метрів, розрахунковий гальмівний шлях 233,2 м. Зупинка потягу відбулася о 19 годині 23 хвилини.
		Згідно висновків Протоколу №42 оперативної наради про начальнику виробничого підрозділу «Моторовагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» від 04.03.2020:
		-вини локомотивної бригади у затримці поїзда №7680 у добу 04.03.2020 не вбачається;
		-вини локомотивної бригади у випадку травмування сторонньої особи поїздом №7680 у добу 04.03.2020 не вбачається;
		-дії локомотивної бригади у складі машиніста електропоїзда ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_5 вірні, згідно вимог Інструкції локомотивній бригаді ЦТ-0106.
		Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків).
		Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
		Якщо грубанеобережність потерпілогосприяла виникненнюабо збільшеннюшкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди,  також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
		Згідно із частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
		Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
		Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
		Відповідно до п.п. 2.5., 2.6, 2.10., 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженихнаказом Мінтранспроту України № 54 від 19 лютого 1998року, пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.; проходити по залізничних мостах і тунелях, не обладнаних спеціальними настилами для проходу пішоходів.
		Особливістю відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати цю шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду як винуваті, так і невинуваті власники, володільці об`єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки.
		Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц), постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року провадження № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц), постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року провадження № 61-12797св21 (справа № 127/13341/20), яку, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, апеляційний суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Згідно висновку експерта за результатами проведення інженерно-технічної експертизи по кримінальному провадження №12020220000000268 №3315 від 22.07.2020, проведеної на підставі постанови слідчого ВР злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області про призначення судово-залізнично-транспортної експертизи:
		- невідповідність між діями пішохода ОСОБА_1 та вимогами нормативно-правових документів, що діють на залізничному транспорті України, при переході залізничних колій в районі місця пригоди мала місце.
		- дії пішохода ОСОБА_1 не відповідали вимогам пунктів 2.3, 2.5, 2.20 Правил безпеки громадян, тексти яких наведено у Дослідженні.
		- встановити чи мала місце невідповідність дій пішохода вимогам пунктів 2.1, 2.2 Правил безпеки громадян за наданими на дослідження матеріалами не надається можливим;
		- при переході залізничних колій в місці пригоди пішохід ОСОБА_1 повинен був керуватись вимогами пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.20 Правил безпеки громадян.
		Згідно висновку експерта за результатами проведення судової залізничного-транспортної експертизи по кримінальному провадженню №12020220000000268 №3314 від 31.05.2021, проведеної на підставі постанови слідчого ВР злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області про призначення судової залізнично-транспортної експертизи:
		-машиніст електропоїзда ЕР2-1035 (поїзд №7680) сполученням смт.Лосєве  Депо ОСОБА_2 до наїзду на пішохода ОСОБА_1 , у момент наїзду та після наїзду повинен був керуватися вимогами пунктів 1.1, 16.38, 16.39, 16.40 Правил, пунктів 17.1 та 17.2 Регламенту, пункту 10.1.21 Інструкції, а також пункту 3.18.1 Інструкції, тексти яких наведені у дослідженні.
		-невідповідність у діях машиніста ОСОБА_2 при веденні електропоїзда ЕР2-1035 (поїзд №7680), яким відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_1 , вимогам пункту 16.38 Правил у частині необхідності стеження за вільністю колії, пункту 16.40 Правил у частині відволікання від його керування та стеженням за сигналами і станом колії, пункту 17.2 Регламенту у частині повідомлення чергового по станції про причину зупинки поїзда, пункту 17.1 регламенту у частині застосування екстреного гальмування електропоїзда для уникнення наїзду на людину місце не мала. Встановити чи мала місце невідповідність у діях машиніста ОСОБА_2 при веденні електропоїзда ЕР2-1035, яким відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_1 , вимогам пункту 16.39 правил у частині утримання шляху прямування гальм електропоїзда готовими до дії, пункту 10.1.21 інструкції та пункту 16.39 правил у частині негайного застосування екстреного гальмування електропоїзда для уникнення наїзду на людину, пункту 16.40 правил у частині недопустимості перевищення допустимої швидкості руху, пункту 1.1 правил, пункту 3.18.1 інструкції у частині забезпечення безпеки руху не надається можливим;
		-безпосередньо технічною причиною наїзду електропоїзда ЕР2-1035 на пішохода ОСОБА_1 , 04.03.2020 стало перебування даного пішохода в габариті рухомого складу та не покидання його меж при прослідуванні зазначеним електропоїздом залізничною колією 18 км ПК9 перегон Лосєве  Пост 18 км.;
		-запобігти даній залізнично-транспортній пригоді міг пішохід ОСОБА_1 ,, виконавши вимогу пункту 2.3 Правил безпеки громадян у частині перебування поза межами небезпечної зони при прослідуванні електропоїздом залізничною колією 18км ПК9 перегону Лосєве  Пост 18 км. За матеріалами наданими на дослідження встановити, чи локомотивна бригада мала технічну можливість запобігти даній залізнично-транспортній пригоді  наїзду на пішохода ОСОБА_1 не надається можливим.
		Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що спричинення шкоди відбулося не з вини відповідача, а через необережність самого потерпілого, що не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, чого в даному випадку не було. 
		Суд враховує встановлений випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого) наявний стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 (3,802%) під час настання події, яка спричинила його ушкодження, нехтування ним правилам поведінки безпеки громадян на залізничному транспорті, що свідчить про грубу необережність потерпілого, що тягне за собою зменшення суми відшкодування.
		Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується тим, що моральна шкода позивачу завдана тілесними ушкодженнями і каліцтвом, що спричинило та буде спричиняти йому протягом усього життя душевних страждань. Позивачу встановлена друга група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №282965, відповідно до якої інвалідність встановлено до 01.10.2021. З 01.10.2021 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності на строк до 01.10.2024, що підтверджується довідкою серії 12ААВ №320328.
		Матеріали справи не містять, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, у сумі 75000,00грн.
		На підставівикладеного,керуючись ст. ст.12,76-81,89,95,229,258,259,263-265,273,352,354,355 ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		   Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди  задовольнити частково.
		   Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 75 000,00грн. моральної шкоди.
		В іншій частині  відмовити. 
		Із урахуванням пункту 15.5Перехідних положень ЦПК України(в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 27.11.2023.
		 
		   
		 
		Суддя                                     Р.О. Агапов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...