Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 467/403/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2023.
Дата набрання законної сили: 15.11.2023
Номер судового провадження: 61-6283ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 листопада 2023 року
		м. Київ
		справа № 467/403/22
		провадження № 61-6283св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),               Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Арбузинської селищної ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 лютого 2023 року у складі судді Савіна О. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Темнікової В. І., Тищук Н. О., Яворської Ж. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст заяви
		1.                 У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
		 
		2.                 У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом визначення місця і часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживання до винесення судом рішення, а саме: щомісячно з 14.00 години кожної першої п`ятниці до 18.00 години кожної першої неділі та з 14.00 години кожної третьої п`ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі; кожної другої та четвертої п`ятниці з 13.00 години до 17.00 години без присутності батька і зобов`язати батька дитини ОСОБА_2 передавати малолітню ОСОБА_3 її матері ОСОБА_1 за місцем проживання дитини та згідно визначеного судом часу спілкування.
		3.                 Заява мотивована тим, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час проживала з матір`ю, а саме до кінця 2021 року, після цього стала проживати з батьком та протягом всього 2022 року проживає з ним за його місцем проживання.
		 
		4.                 Рішенням Виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 30 червня 2022 року № 149 визначено спосіб участі матері - ОСОБА_1 у спілкуванні, вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 . Проте узгодження питань спілкування з дитиною ускладнено її батьком. Він взагалі не йде на контакт та не бажає, щоб донька спілкувалася з матір`ю. Чисельні намагання узгодити час та місце спілкування безрезультатні, навіть спілкування телефоном ускладнено, оскільки батько ОСОБА_4 по декілька днів поспіль може не відповідати на дзвінки матері. Фактично відсутня можливість спілкуватися з дитиною, така поведінка може призвести до руйнування нормальних психоемоційних зв`язків між нею та малолітньою донькою.
		 
		5.                 Зазначала, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини, особисто з її матір`ю, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. Тому забезпечення позову є необхідним у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, якщо врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
		 
		6.                 З огляду на вказане просила заяву задовольнити.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		7.                 Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 
		від 09 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
		 
		8.                 Забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її місцем проживання: АДРЕСА_1 , щомісячно з 14:00 години кожної першої п`ятниці до 18:00 години кожної першої неділі та з 14:00 години кожної третьої п`ятниці до 18:00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов`язано батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передавати малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання дитини: АДРЕСА_2 , відповідно до визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.
		 
		9.                 У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
		 
		10.             Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що відсутність стабільних контактів матері з донькою дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з нею, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю. При цьому жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.
		 
		11.             В той же час, запропонований графік зустрічей матері з донькою - за її місцем проживання до винесення судом рішення, а саме: кожної другої та четвертої п`ятниці з 13.00 години до 17.00 години без присутності батька, неможливо виконати, оскільки місцем проживання позивача на даний час є 
		м. Одеса, що знаходиться на значній відстані від місця проживання дитини - 
		смт. Арбузинка Первомайського району Миколаївської області, а зазначений проміжок часу є недостатнім для переїзду з одного населеного пункту до іншого, у зв`язку із чим заява підлягає частковому задоволенню.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		12.             У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 лютого 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 березня 2023 року.
		 
		13.             Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		14.             Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		15.             У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
		 
		16.             Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що виконання оскаржуваних рішень негативно впливатиме на емоційний стан дитини.
		 
		17.             Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій формально та поверхово розглянули заяву про забезпечення позову та не врахували доводів відповідача, зокрема, що дитина проживає без матері разом з батьком протягом тривалого часу з жовтня 2021 року і не бажає зустрічатися з матір`ю, оскільки втрачено емоційний зв`язок між ними. Зазначає, що позивачка жодного разу не скористалась своїм правом на побачення із донькою у спосіб, визначений рішенням виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області, не цікавиться станом здоров`я доньки, її розвитком та не приймає участі у її забезпеченні.
		 
		18.             Крім того, позивачка мешкає у м. Одесі, яке розташоване майже за 250 км від місця проживання доньки, що буде займати значний час для перевезення дитини з місця проживання батька до місця проживання матері та негативно впливатиме на емоційний стан дитини і її безпеку з урахуванням воєнного стану в країні.
		 
		19.             Вважає, що позивачка має на меті вивезти доньку за межі України.
		 
		20.             Також суди не врахували, що він жодним чином не чинив та не чинить перешкод у побаченнях доньки з матір`ю, він враховує інтереси та бажання дитини, проте позивачка безпідставно викликає поліцію, державних виконавців й психолога під час її візитів до помешкання дитини, не враховуючи інтересів доньки та стану її здоров`я.
		 
		21.             Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		22.             За змістом позовної заяви судами попередніх інстанцій установлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з відповідачем, який чинить позивачці перешкоди у спілкуванні з донькою. 
		23.             Рішенням виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 30 червня 2022 року № 149 «Про вирішення спору між батьками щодо участі матері у вихованні дитини та визначення способів її участі» визначено матері дитини ОСОБА_1 для спілкування та виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні способи участі: в телефонному режимі спілкування - щодня; особисті зустрічі за місцем проживання батька з дитиною - щотижнево (1 раз на тиждень); в інші дні за попередньою домовленістю з батьком дитини; наголошено, що мати може спілкуватися з дитиною лише за умови бажання самої дитини спілкуватися з нею та враховуючи стан здоров`я дитини. Надано право батькам змінювати порядок побачень з дитиною за їх взаємною згодою та з урахуванням інтересів дитини.
		24.             Однак дане рішення виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області, на думку позивача, не виконується.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		25.              Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		26.             Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		27.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		28.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		29.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		30.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		31.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		32.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		33.             Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
		 
		34.             Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
		 
		35.             Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
		 
		36.             Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
		 
		37.             У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
		 
		38.             Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
		 
		39.             У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі 
		№ 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції  правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.
		 
		40.             Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові 
		від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.
		 
		41.             Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
		 
		42.             Відповідач не навів у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про те, що зустрічі дитини із матір`ю можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини.
		 
		43.             Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
		 
		44.             У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі 
		№ 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
		 
		45.             ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
		 
		46.             У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.
		 
		47.             Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах 
		від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження 
		№ 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
		 
		48.             Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
		 
		49.             При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
		 
		50.             Із пояснень сторін в суді апеляційної інстанції було встановлено погіршання відносин між позивачкою та дочкою в останній час. При цьому позивачка наполягала, що це сталося після її звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дочки з нею та вважала, що це результат впливу відповідача на дочку, а на думку відповідача це сталося через те, що позивачка сама не спілкувалася з дитиною тривалий час і дитина втратила бажання спілкуватися з матір`ю.
		 
		51.             Аналіз зазначених пояснень сторін та матеріалів справи свідчить про те, що суди правильно виходили з того, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
		 
		52.             При цьому, судами враховано, що запропонований графік зустрічей матері з донькою - за її місцем проживання до винесення судом рішення, а саме: кожної другої та четвертої п`ятниці з 13.00 години до 17.00 години без присутності батька, неможливо виконати, оскільки місцем проживання позивача на даний час 
		є м. Одеса, що знаходиться на значній відстані від місця проживання дитини - смт. Арбузинка Первомайського району Миколаївської області, а зазначений проміжок часу є недостатнім для переїзду з одного населеного пункту до іншого.
		 
		53.             Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви 
		ОСОБА_1 про забезпечення позову.
		 
		54.             Вказані обставини спростовують доводи відповідача стосовно неврахування судами попередніх інстанцій віддаленості міста Одеси від смт. Арбузинка Первомайського району Миколаївської області, оскільки такі були предметом розгляду судів попередніх інстанцій і їм надана відповідна оцінка, зокрема щодо необхідності забезпечення контакту матері з малолітньою донькою на час розгляду справи у зв`язку із погіршенням відносин між ними. Мати має право на контакт з донькою, якого також потребує дитина, що також сприятиме й налагодженню співпраці між батьками. 
		 
		55.             Доводи касаційної скарги про те, що позивачка має на меті вивезти доньку за межі України є припущеннями та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		 
		56.             Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, про що зазначив у касаційній скарзі заявник.
		 
		57.             Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
		 
		58.             Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                 Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		2.                 Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 лютого 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 березня 
		2023 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...