Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/281/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг; будівельного підряду.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2023. Зареєстровано: 30.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2023.
Дата набрання законної сили: 04.04.2024
Результат оскарження 29.02.2024 Західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		20 листопада 2023 року м. ТернопільСправа № 921/281/22 
		Господарський суд Тернопільської області
		у складі судді Шумського І.П. 
		за участі секретаря судового засідання Бега В.М. 
		розглянув справу
		за позовом Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (вул. Клепарівська, 20 м. Львів 79007) в інтересах держави в особі позивачів:
		1. Головного управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, буд. 9-А м. Київ, 03151)
		2. Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )
		до відповідача Товариства з обмеженої відповідальністю Ферозіт (вул. Шевченка, 171 м. Теребовля, Тернопільська область, 79069) 
		про визнання частково недійсними договорів та стягнення коштів. 
		 
		За участю від: 
		прокурора  Троян Р.Б.
		позивача 1  Рибак Х.А. 
		позивача 2  Рибак Х.А. 
		відповідача - Галушка Г.М. 
		 
		Зміст позовних вимог, позиція позивача.
		24.06.2022 (згідно відбитку штемпеля пошти) Заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю Ферозіт про: 
		- визнання недійсними пунктів 2.1 договорів №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018, укладених між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт, в частині включення в ціну робіт за договорами суми податку на додану вартість;
		- стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 3541503,63 грн (з урахуванням заяви №30-54/02-1661 вих-23 від 22.06.2023). 
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про укладення між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт договорів підряду №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018, зміст п. 2.1 яких вказує на включення податку на додану вартість до ціни робіт. 
		Прокурором стверджено про те, що такі умови договорів не відповідають п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, а тому підлягають визнанню недійсними згідно з ст. 215 ЦК України. Зайво сплачена в ціні товару сума податку на додану вартість підлягає стягненню з відповідача згідно з ст.1212 ЦК України.
		 
		Позиція відповідача - Товариства з обмеженої відповідальністю Ферозіт.
		Відповідачем повністю заперечено проти позову. В обґрунтування цьому ним зазначено, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Наявність додаткової угоди, договірної ціни, акту наданих послуг/виконаних робіт, якщо їм надано статус невід`ємної частини договору, в яких зазначено про повноту та остаточність розрахунків, відсутність взаємних претензій сторін, виключає стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
		Прокурор стверджує про безпідставність нарахування ТОВ Ферозіт податку на додану вартість на суму 3541503,63 грн. При цьому, посилається, зокрема на матеріали кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за № 42019140400000029.
		Здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 24.04.2019 за № 42019140400000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, прокурору було відомо про порушення інтересів держави з 24.04.2019.
		Договори, п. 2.1 яких просить визнати недійсним прокурор, укладено сторонами 17.05.2017 та 14.08.2018. З позовом у цій справі прокурор звернувся у червні 2022 року, тобто більш ніж через 5 та майже 4 роки відповідно з моменту укладення договорів. Тому, прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, наслідком чого є відмова у позові відповідно до ст. 267 ЦК України.
		У даній справі суд повинен встановити чи порушено право/інтерес позивача, якщо так то чим, як/чи виконувався договір з моменту його укладання, чи наявний спір між сторонами, якщо так то коли і чому він виник, у чому він полягає, коли виник спір щодо визнання недійними пункту 2.1. договорів.
		Зважаючи на строк дії договорів, суду цій справі у першу чергу слід встановити факт виконання договорів сторонами у частині, яку просить визнати недійсним позивач, прийняття виконання договорів сторонами, та встановити чи не призводить таке визнання недійсним до зміни умов договору та створення нових його умов. Також чи є визнання недійсним договору (його пункту) у цій конкретній справі належним способом захисту, враховуючи вище викладене.
		Окрім того, ТОВ Ферозіт зазначено: 
		- прокурор не обґрунтував наявності у нього підстав для представництва інтересів держави у суді. Прокурор не надав доказів, що позивачі не мають можливості самостійно захистити права держави у цьому випадку, а також доказів неналежності здійснення ними такого захисту.
		24.06.2022 Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері лише повідомила позивачів про те, що буде подано позов до ТОВ Ферозіт про стягнення безпідставно отриманих коштів, та цього ж дня прокурором подано позов. Інших листів про усунення вищевказаних порушень на адресу позивачів прокурором не направлялось.
		Таким чином, при зверненні прокурора до суду у цій справі останнім не дотримано порядку, встановленого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, оскільки, повідомивши компетентний орган про виявлені порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор не надав можливості позивачам самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, а відтак і не довів бездіяльності компетентного органу, яка обумовлює право прокурора на звернення до суду з цим позовом для представництва інтересів держави в суді.
		В матеріалах справи відсутні докази того чи вживались позивачами якісь дії для відновлення порушених інтересів держави.
		Відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у справі є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України; 
		- матеріали справи не містять документів, які підтверджують повноваження Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Р. Бучка на підписання позовної заяви від 24.06.2022 та заяви про зміну предмета позову від 22.06.2023;
		- матеріали справи не містять доказів того, що Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони (якою подано заяву про зміну предмета позову) є правонаступником Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (якою подано позов). 
		 
		Процесуальні дії суду у справі.
		Ухвалою суду від 01.07.2022 позовну заяву у даній справі було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України при її подачі до суду.
		20.07.2022 прокурором подано заяву №1971вих-22 від 19.07.2022 (вх. №4620), за результатом розгляду якої ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/281/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.08.2022, яке відкладалось на 08.09.2022.
		08.09.2022 судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання №24/08/22-1 від 24.08.2022 ТОВ Ферозіт про залишення позову без розгляду, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 29.09.2022. 
		Ухвалою суду від 29.09.2022 підготовче судове засідання відкладено на 13.10.2022.
		13.10.2022 судом постановлено ухвалу, якою призначено у даній справі судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1) Чи підтверджується документально сплата ТОВ Ферозіт до бюджету 3541503,63 грн, про які йдеться у позові. Проведення судової експертизи доручено Тернопільському відділенню КНДІСЕ, а до закінчення проведення судової експертизи провадження у справі №921/281/22 зупинено. При цьому, оплату вартості експертизи було покладено на ТОВ Ферозіт.
		Надалі, судом неодноразово розглядались клопотання експерта, пов`язані з призначеною у даній справі експертизою, у зв`язку з чим провадження у справі було неодноразово поновлене та зупинене. 
		17.05.2023 завідувачем Тернопільського відділення КНДІСЕ В.Бутрином надіслано на адресу суду Висновок експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи за №932/22-22 від 05.05.2023 у справі № 921/281/22, а також повернуто матеріали вказаної справи.
		Ухвалою суду від 06.06.2023 поновлено провадження у справі №921/281/22, підготовче судове засідання призначено на 19.06.2023, в якому оголошувались перерви до 26.06.2023, 06.07.2023.
		При цьому, в підготовчому судовому засіданні 19.06.2023 судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, якою змінено найменування прокуратури з Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері на Львівську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони.
		06.07.2023 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду заяву прокурора № 30.54/02-1661вих-23 (вх. № 5432 від 26.06.2023) про зміну предмета позову, подальший розгляд справи постановлено здійснювати з її урахуванням, відкладено підготовче судове засідання у справі на 17.07.2023.
		Ухвалою суду від 17.07.2023 підготовче судове засідання відкладено на 10.08.2023.
		20.07.2023 судом постановлено ухвалу, якою підготовче судове засідання у справі призначено на 07.09.2023.
		Ухвалою суду від 07.09.2023 закрито підготовче провадження по справі №921/281/22 та призначено її до розгляду по суті на 05.10.2023, в якому оголошувалась перерва до 02.11.2023.
		07.11.2023 судом постановлено ухвалу, якою розгляд справи по суті призначено на 20.11.2023.
		Прокурором та представниками позивачів в судовому засіданні 20.11.2023 підтримано позовні вимоги в повній мірі. 
		Представником відповідача в судовому засіданні 20.11.2023 заперечено проти позову. 
		Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. 
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
		З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
		Суд, у судовому засіданні 20.11.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом.
		17.05.2017 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - замовник) та Товариством з обмеженої відповідальністю Ферозіт (надалі - виконавець) укладено договір №5-1 (надалі  договір №5-1) підряду на будівельні роботи, згідно п. 1.1 якого підрядник зобов`язався за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк роботи з Будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Тернопіль, вул. Смакули (код ДК 021-2015 45210000-2 Будівництво будівель) (надалі - об`єкт будівництва або об`єкт), а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію (копію декларації про початок будівельних робіт), а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.
		У п. 2.1 договору №5-1 сторонами зазначено, що ціна робіт за договором (договірна ціна) є динамічною та становить 28015450 грн, з урахуванням ПДВ, з них: за рахунок бюджетних асигнувань 2017 року 9954780,12 грн, з урахуванням ПДВ, оплата виконаних у 2018 році робіт буде здійснюватися в межах бюджетних асигнувань 2018 року. 
		Згідно з п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, звільняється від оподаткування податком на додану вартість (п. 2.2 договору №5-1). 
		Фінансування робіт здійснюється за рахунок асигнувань загального фонду Державного бюджету України (п. 2.5 договору №5-1).
		Згідно з п. 9.1 договору №5-1 розрахунки за виконані підрядні роботи, які складають предмет цього договору, здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника проміжними платежами в межах не більш як 90 відсотків вартості робіт за актами приймання  здачі виконаних робіт (форма КБ-2в), за наявності та в межах бюджетних асигнувань.
		Відповідно до п. 9.2 договору №5-1 кінцеві розрахунки за виконані підрядником роботи (10% від вартості робіт) здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, за наявності та в межах бюджетних асигнувань. 
		У п. 9.3 договору №5-1 зазначено, що розрахунки за виконані підрядником роботи, здійснюються виходячи з об`ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі представлених підрядником актів КБ-2в з накладними на матеріали (видатковими накладними) та довідки КБ-3 у строк протягом 10 робочих днів з моменту прийняття замовником фактично виконаних робіт.
		Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 20.12.2018 (п. 19.1 договору №5-1). 
		Надалі, 14.08.2018 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - замовник) та Товариством з обмеженої відповідальністю Ферозіт (надалі - виконавець) укладено договір №76 (надалі  договір №76) підряду на виконання додаткових робіт, згідно п. 1.1 якого підрядник зобов`язався за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк роботи з Будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Тернопіль, вул. Смакули (код ДК 021-2015 45210000-2 Будівництво будівель) (надалі - об`єкт будівництва або об`єкт), а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію (копію декларації про початок будівельних робіт), а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.
		У п. 2.1 договору №76 сторонами зазначено, що ціна робіт за договором (договірна ціна) є динамічною та становить 8656813,47 грн, з урахуванням ПДВ, з них: за рахунок бюджетних асигнувань 2018 року 3910653,69 грн, з урахуванням ПДВ, оплата виконаних у 2018 році робіт буде здійснюватися в межах бюджетних асигнувань 2018року. 
		Згідно з п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, звільняється від оподаткування податком на додану вартість (п. 2.2 договору №76). 
		Фінансування робіт здійснюється за рахунок асигнувань загального фонду Державного бюджету України (п. 2.5 договору №76).
		Згідно з п. 9.1 договору №76 розрахунки за виконані підрядні роботи, які складають предмет цього договору, здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника проміжними платежами в межах не більш як 90 відсотків вартості робіт за актами приймання  здачі виконаних робіт (форма КБ-2в), за наявності та в межах бюджетних асигнувань.
		Відповідно до п. 9.2 договору №76 кінцеві розрахунки за виконані підрядником роботи (10% від вартості робіт) здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, за наявності та в межах бюджетних асигнувань. 
		У п. 9.3 договору №76 зазначено, що розрахунки за виконані підрядником роботи, здійснюються виходячи з об`ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі представлених підрядником актів КБ-2в з накладними на матеріали (видатковими накладними) та довідки КБ-3 у строк протягом 10 робочих днів з моменту прийняття замовником фактично виконаних робіт.
		Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 20.12.2018 (п. 19.1 договору №76). 
		На виконання умов договорів №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018 ТОВ Ферозіт протягом періоду з 01.10.2017 до 31.03.2019 виконало та передало замовнику/Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України будівельні роботи відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) підписаних сторонами, а саме:
		№2 від 18.10.2017 на загальну суму 961017,17 грн, у т.ч. 810352,21 грн  сума БРМ по акту, 150665,50 грн  сума ПДВ; 
		№3 від 17.11.2017 на загальну суму 1122102,52 грн, у т.ч. 960443,10 грн  сума БРМ по акту, 161659,42 грн  сума ПДВ;
		№4 від 28.11.2017 на загальну суму 934206,78 грн, у т.ч. 798384,56 грн  сума БРМ по акту, 135822,22 грн  сума ПДВ;
		№5 від 05.12.2017 на загальну суму 951218,54 грн, у т.ч. 812435,95 грн  сума БРМ по акту, 138782,59 грн  сума ПДВ;
		№6 від 12.12.2017 на загальну суму 1538390,38 грн, у т.ч. 1291487,12 грн  сума БРМ по акту, 246903,26 грн  сума ПДВ; 
		№7 від 21.12.2017 на загальну суму 1542688,87 грн, у т.ч. 1335870,33 грн  сума БРМ по акту, 206818,54 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 03.08.2018 на загальну суму 1839458,12 грн, у т.ч. 1604149,89 грн  сума БРМ по акту, 235308,23 грн  сума ПДВ;
		№84 від 17.09.2018 на загальну суму 2301979,94 грн, у т.ч. 1963139,41 грн  сума БРМ по акту, 338840,53 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 25.09.2018 на загальну суму 2126289,20 грн, у т.ч. 1838719,29 грн  сума БРМ по акту, 287569,91 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 19.10.2018 на загальну суму 3394445,72 грн, у т.ч. 2923110,20 грн  сума БРМ по акту, 471335,52 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 12.11.2018 на загальну суму 2555202,07 грн, у т.ч. 2158958,83 грн  сума БРМ по акту, 396243,24 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 12.11.2018 на загальну суму 1215736,94 грн, у т.ч. 1152007,49 грн  сума БРМ по акту, 63729,45 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 29.11.2018 на загальну суму 1040734,06 грн, у т.ч. 895825,70 грн  сума БРМ по акту, 144908,36 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 29.11.2018 на загальну суму 1311739,62 грн, у т.ч. 1214193,30 грн  сума БРМ по акту, 97546,32 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 12.12.2018 на загальну суму 1675419,33 грн, у т.ч. 1491392,26 грн  сума БРМ по акту, 184027,07 грн  сума ПДВ;
		№б/н від 20.12.2018 на загальну суму 2500000 грн, у т.ч. 2218656,53 грн  сума БРМ по акту, 281343,47 грн  сума ПДВ.
		Загальна сума актів приймання виконаних будівельних робіт складає 27010629,80 грн, у т.ч. загальна сума ПДВ  3541503,63 грн (про стягнення якої йдеться у позові). 
		Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на вищевказані роботи, а саме:
		№6481 від 18.10.2017 на суму 903993 грн, з яких сума ПДВ 150665,50 грн; 
		№6482 від 18.10.2017 на суму 57024,71 грн, з яких сума ПДВ 0 грн;
		№3442 від 17.11.2017 на суму 1122102,52 грн, з яких сума ПДВ 161659,42 грн;
		№4996 від 28.11.2017 на суму 934206,78 грн, з яких сума ПДВ 135822,22 грн;
		№1631 від 05.12.2017 на суму 951218,54 грн, з яких сума ПДВ 138782,59 грн;
		№1727 від 12.12.2017 на суму 1538390,38 грн, з яких сума ПДВ 246903,26 грн;
		№2431 від 21.12.2017 на суму 1542688,87 грн, з яких сума ПДВ 206818,54 грн;
		№3376 від 08.08.2018 на суму 1839458,12 грн, з яких сума ПДВ 235308,23 грн;
		№7869 від 17.09.2018 на суму 2301979,94 грн, з яких сума ПДВ 338840,53 грн; 
		№7870 від 25.09.2018 на суму 2126289,20 грн, з яких сума ПДВ 289569,91 грн;
		№8471 від 19.10.2018 на суму 3394445,72 грн, з яких сума ПДВ 487176,06 грн;
		№3317 від 12.11.2018 на суму 2555202,07 грн, з яких сума ПДВ 401498,20 грн;
		№3316 від 12.11.2018 на суму 1215736,94 грн, з яких сума ПДВ 85686,55 грн;
		№4601 від 29.11.2018 на суму 1040734,06 грн, з яких сума ПДВ 144908,36 грн;
		№4602 від 29.11.2018 на суму 1311739,62 грн, з яких сума ПДВ 97546,32 грн;
		№1265 від 12.12.2018 на суму 1675419,33 грн, з яких сума ПДВ 184027,07 грн;
		№1275 від 20.12.2018 на суму 2500000 грн, з яких сума ПДВ 281343,47 грн.
		Загальна вартість робіт згідно з переліченими податковими накладними складає 27010629,80 грн. Загальна сума ПДВ  3586556,23 грн (інша, ніж та, що торкається спору). 
		На виконання умов договорів №5-1 та №76 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України перераховано ТОВ Ферозіт грошові кошти на загальну суму 27010629,80 грн, а саме:
		961017,71 грн згідно платіжного доручення №3 від 13.10.2017;
		1122102,52 грн згідно платіжного доручення №4 від 17.11.2017;
		934206,78 грн згідно платіжного доручення №5 від 28.11.2017;
		951218,54 грн згідно платіжного доручення №7 від 05.12.2017;
		1538390,38 грн згідно платіжного доручення №8 від 12.12.2017;
		1542688,87 грн згідно платіжного доручення №11 від 22.12.2017;
		1839458,12 грн згідно платіжного доручення №2590 від 06.08.2018;
		2301979,94 грн згідно платіжного доручення №3169 від 21.09.2018;
		2126289,20 грн згідно платіжного доручення №3318 від 26.09.2018;
		3394445,72 грн згідно платіжного доручення №3591 від 22.10.2018;
		946528,32 грн згідно платіжного доручення №3857 від 12.11.2018;
		1215736,94 грн згідно платіжного доручення №3858 від 12.11.2018;
		1608673,75 грн згідно платіжного доручення №3856 від 12.11.2018;
		1040734,06 грн згідно платіжного доручення №4209 від 30.11.2018;
		1311739,62 грн згідно платіжного доручення №4230 від 30.11.2018;
		1675419,33 грн згідно платіжного доручення №4534 від 13.12.2018;
		2500000 грн згідно платіжного доручення №4730 від 20.12.2018.
		Тобто позивачем оплачено відповідачу усю вартість робіт, вказану підрядником в актах про їх виконання, в тому числі заявлену до стягнення суму ПДВ (3541503,63 грн).
		У період з 10.06.2019 до 30.07.2019 ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Ферозіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 до 31.03.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 до 31.03.2019, результати якої оформлено актом перевірки від 30.07.2019 №897/19-00-14-01/37961273 (надалі - акт перевірки).
		Матеріалами перевірки встановлено, зокрема, що ТОВ Ферозіт до операцій з проведення будівельно-монтажних робіт з будівництва 72 квартирного житлового будинку по вул. Смакули в м. Тернополі відповідно до п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України мало застосувати пільгу з податку на додану вартість. В порушення п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України ТОВ Ферозіт проводило нарахування ПДВ на виконані будівельні роботи роботи в частині матеріальних витрат та витрат з експлуатації машин, внаслідок чого завищено податкові зобов`язання на 3586555 грн, у т.ч. за жовтень 2017 року в сумі 150665 грн, за листопад 2017 року в сумі 297482 грн, за грудень 2017 року в сумі 592504 грн, за серпень 2018 року в сумі 235308 грн, за вересень 2018 року в сумі 628410 грн, за жовтень 2018 року в сумі 487176 грн, за листопад 2018 року в сумі 729639 грн, за грудень 2018 року в сумі 465371 грн. В порушення п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних зайво включено до податкових зобов`язань з ПДВ та враховано при визначенні сум ПДВ, що підлягають сплаті до державного бюджету в періодах, в яких виписано податкові накладні. 
		Із змісту вказаного акту перевірки від 30.07.2019 видно, що контролюючим органом встановлено порушення, зокрема: 3) вимог пп. б) п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме: не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні всього на суму податку на додану вартість у розмірі 3263594,28 грн, в т.ч.: в жовтні 2017 року на суму 128837,18 грн, в листопаді 2017 року на суму 86979,39 грн, в грудні 2017 року на суму 156653,71 грн, в травні 2018 року на суму 71855,32 грн, в червні 2018 року на суму 66540,55 грн, в серпні 2018 року на суму 843078,47 грн, у вересні 2018 року на суму 66596,21 грн, у жовтні 2018 року на суму 670676,16 грн, в листопаді 2018 року на суму 480575,02 грн, в грудні 2018 року на суму 689886,04 грн, в березні 2019 року на суму 1916,23 грн.
		За результатами виявленого вищевказаного порушення, на підставі акта перевірки №897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області платнику податків ТОВ Ферозіт винесено податкове повідомлення-рішення №0008661401 від 20.08.2019 про застосування штрафу в розмірі 1631797,14 грн (50% від 3263594,28 грн суми ПДВ), на підставі абз.2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України. 
		Ця санкція торкається не складення та не реєстрації відповідачем у відповідному Реєстрі податкових накладних на суму 3263594,28 грн, і не зачіпає суми ПДВ 3541503,63 грн, яка була зайво включена у вартість оплачених з бюджету будівельних робіт. 
		Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ТОВ "Ферозіт" звернулось до суду з адміністративним позовом у справі №500/2034/19 до відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0008661401 від 20.08.2019 про застосування до позивача штрафу в розмірі 1631797,14 грн.
		Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №500/2034/19 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, та довів правомірність та законність спірного ППР №0008661401 від 20.08.2019.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №500/2034/19: скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №500/2034/19; прийнято нову постанову; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" задоволено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0008661401 від 20.08.2019.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення повністю, оскільки податковий орган допустив порушення порядку (процедури) накладення штрафу, визначеного пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України. Так, податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні санкції на підставі абзацу 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України в той час, як застосуванню штрафних санкцій на цій підставі мало передувати винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, складеного за результатами проведеної перевірки, та не здійснення платником податків протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання такого податкового повідомлення-рішення, реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, зазначених в абзаці 1 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.
		Вищезгадані: податкове повідомлення-рішення та судові акти у адміністративній справі №500/2034/19 не торкаються спірної суми і наведені лише з підстави посилань на них ТОВ "Ферозіт" як на докази спростування висновку податкової перевірки. 
		В матеріалах справи міститься копія висновку експерта №3365/4356/4357 від 30.09.2021 судово-економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №42019140400000029, наданого судовим експертом В.Сухолитким Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання постанови про призначення судово-економічної експертизи від 04.05.2020 слідчого третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Скрелі В.В.
		На вирішення судово-економічної експертизи, проведеної в межах кримінальної справи, були поставлені питання:
		1. Чи підтверджуються документально висновки акту № 897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ферозіт (код за ЄДРПОУ 37961273) податкового законодавства за період з 01.10.2017 до 31.03.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 до 31.03.2019, в частині: 
		- завищення податкових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Ферозіт (код за ЄДРПОУ 37961273) по ПДВ на суму 3586556,23 грн, під час виконання будівельних робіт у відповідності до договору підряду на будівельні роботи №51 від 17.05.2017 та договору підряду на виконання додаткових робіт №76 від 14.08.2018, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт (код ЄДРПОУ 37961273) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України?
		- безпідставної оплати Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ПДВ на суму 3586556,23 грн за виконанні будівельні роботи у відповідності до договору підряду на будівельні роботи № 51 від 17.05.2017 та договору підряду на виконання додаткових робіт №76 від 14.08.2018, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт (код ЄДРПОУ 37961273) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України?
		У відповідь на перелічені вище питання, судовим експертом у висновку №3365/4356/4357 від 30.09.2021 зазначено, що дослідженням наданих документів документально підтверджуються висновки акту № 897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ферозіт (код за ЄДРГІОУ 37961273) податкового законодавства за період з 01.10.2017 до 31.03.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2019, в частині: 
		- розміру нарахованого податку на додану вартість зазначеного в актах приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) у відповідності до умов договору підряду на будівельні роботи №51 від 17.05.2017 та договору підряду на виконання додаткових робіт №76 від 14.08.2018, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт (код ЄДРПОУ 37961273) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на загальну суму 3541503,63 грн, що вказано в акті №897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019, як завищення податкового зобов`язання;
		- розміру проведеної оплати Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виконаних будівельних робіт у відповідності до умов договору підряду на будівельні роботи №51 від 17.05.2017 та договору підряду на виконання додаткових робіт № 76 від 14.08.2018, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт (код ЄДРПОУ 37961273) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України протягом періоду з 01.10.2017 до 31.03.2019 на загальну суму 27010629,80 грн, у т. ч. ПДВ на суму 3541503,63 грн.
		При цьому, у дослідницькій частині висновку експерта №3365/4356/4357 від 30.09.2021 зазначено, що згідно з приписам п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 №705/3145) експерту заборонено вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами. У зв`язку з цим, експертом не надано відповіді на питання щодо безпідставності оплати Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ПДВ на суму 3586556,23 грн за виконанні будівельні роботи у відповідності до зазначених договорів підряду.
		Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (такий висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/21300/17, від 15.06.2021 у справі № 910/5898/20, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20, від 04.08.2021 у справі №918/36/19).
		Як вже зазначалось, 17.05.2023 завідувачем Тернопільського відділення КНДІСЕ В.Бутрином надіслано на адресу суду Висновок експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи за №932/22-22 від 05.05.2023 у справі № 921/281/22.
		У відповідь на поставлене питання експертом зазначено про документальне підтвердження сплати ТОВ Ферозіт до бюджету податку на додану вартість у розмірі 3541503,63 грн з операцій виконання будівельних робіт на об`єкті Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Смакули в м. Тернополі за період з 01.10.2017 до 31.03.2019.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
		Зазначаючи про те, що позивачами не здійснювались заходи щодо повернення безпідставно перерахованих Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України Товариству з обмеженою відповідальністю Ферозіт коштів згідно умов договорів підряду №5-1 та №76, Львівською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
		Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
		Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.
		Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
		Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).
		Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
		Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		За висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
		Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Частиною 1 статті 1 Закону України Про національну гвардію України визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
		Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони (ч.2 ст. 1 Закону України Про національну гвардію України).
		До складу Національної гвардії України входять: 1) головний орган військового управління Національної гвардії України; 2) оперативно-територіальні об`єднання Національної гвардії України; 3) з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України (ч.1 ст. 5 Закону України Про національну гвардію України).
		Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону України Про національну гвардію України головний орган військового управління Національної гвардії України, органи військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи Національної гвардії України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відповідних банківських установах.
		Фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.1 ст.22 Закону України Про національну гвардію України).
		Згідно з п. 1 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України (затвердженого Указом Президента України №346/2014 від 28.03.2014) (надалі - Положення) Головним органом військового управління Національної гвардії України (далі - головний орган військового управління НГУ) є Головне управління Національної гвардії України. 
		У п.п. 20, 21 п. 4 Положення головний орган військового управління НГУ відповідно до покладених на нього завдань: здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за територіальними управліннями НГУ, з`єднаннями, військовими частинами і підрозділами, вищими навчальними закладами, навчальними військовими частинами (центрами), базами, установами та закладами Національної гвардії України (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між ними, у тому числі у разі їх розформування; виступає в установленому порядку замовником (пайовиком) робіт із проектування, будівництва (придбання) житла для військовослужбовців та працівників Національної гвардії України, об`єктів, будівель і споруд військового, спеціального та іншого призначення, з реконструкції та капітального ремонту нерухомого майна, що перебуває в оперативному управлінні Національної гвардії України.
		Отже, саме до повноважень позивачів, як окремих юридичних осіб, належить вирішення питання щодо повернення безпідставно перерахованих Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України Товариству з обмеженою відповідальністю Ферозіт грошових коштів (в якості сум ПДВ), під час виконання умов договорів підряду №5-1 та №76.
		Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері листами №65вих-22 від 14.01.2022 та №65вих-22 від 14.01.2022 повідомила Військову частину НОМЕР_1 та Головне управління Національної гвардії України про встановлений нею факт безпідставного перерахування (з урахуванням п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України) Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України Товариству з обмеженою відповідальністю Ферозіт коштів в сумі 3541503,63 грн (в якості податку на додану вартість), які підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України. 
		Надалі, Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері листами №1724вих-22 від 24.06.2022 та №1724вих-22 від 24.01.2022 знову повідомила Військову частину НОМЕР_1 та Головне управління Національної гвардії України про встановлений нею факт безпідставного перерахування (з урахуванням п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України) Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України Товариству з обмеженою відповідальністю Ферозіт коштів в сумі 3541503,63 грн (в якості податку на додану вартість), які підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України. 
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п. 40 постанови).
		Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи (п. 41 постанови).
		Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п. 42 постанови).
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови). 
		Верховним Судом у постанові від 09.11.2021 по справі №904/7181/20 також зазначено, що прокурор на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зобов`язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Таким органом повинно бути розглянуто таке звернення і вжито заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.
		Матеріали справи не містять жодних відповідей на датовані січнем 2022 року повідомлення органу прокуратури, які б надавались позивачами у справі. 
		Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства, позивачами у даній справі з січня 2022 року до червня 2022 року самостійно не вжито заходів для їх усунення.
		Отже, у даному випадку має місце бездіяльність позивачів щодо звернення до суду з відповідним позовом до відповідача.
		У п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, згідно якого, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
		З урахуванням правових висновків, наведених у п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18, суд у справі №921/281/22 вважає достатньо обґрунтованими доводи прокурора про наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до суду, з наведених в заявах по суті спору підстав. 
		Зважаючи на наведене, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про залишення без розгляду позову прокурора на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України. Тому таке клопотання не підлягає до задоволення. 
		В підготовчому судовому засіданні 19.06.2023 судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, предметом розгляду якої була зміна найменування органу прокуратури, яким подано позов у даній справі. У зв`язку з цим, суд не надає оцінку доводам відповідача, наведеним в судовому засіданні 20.11.2023, про те, що матеріали справи не містять доказів того, що Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони є правонаступником Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. 
		Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять документів, які підтверджують повноваження Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Р.Бучка на підписання позовної заяви від 24.06.2022 вже наводились ним у клопотанні № 24/08/22-1 від 24.08.2022.
		За результатом розгляду клопотання № 24/08/22-1 від 24.08.2022, ухвалою суду від 08.09.2022 судом відмовлено у його задоволенні, з наведених у ній підстав. Тому, в суду відсутні підстави повторно надавати оцінку таким доводам ТОВ Ферозіт, наведеним у судовому засіданні 20.11.2023, як щодо оформлення/підписання позовної заяви, так і заяви про зміну предмета позову від 22.06.2023.
		Як вже зазначалось, предметом судового розгляду у даній справі є вимога про визнання недійсними окремих частин договорів №5-1, №76 та стягнення безпідставно перерахованих коштів. 
		Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		При цьому, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
		Разом з тим, при застосуванні наведених положень Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст.ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України).
		Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
		Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
		Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
		Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
		За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
		Пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
		Приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
		У випадках, що розглядаються, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
		Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, від 10.02.2022 у справі №916/707/21. 
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021 зазначив про незгоду із наведеним висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 08.08.2019 у справі №911/1626/18.
		Зважаючи на встановлення обставин, які свідчать про те, що предметом договорів №5-1 та №76 було виконання робіт з будівництва багатоквартирного будинку за державні кошти, які підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПК України, суд у даній справі дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними пунктів 2.1 договорів №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, адже таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.
		Верховний Судом у постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 викладено висновок щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин, подібних до правовідносин у справі, що розглядається.
		Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
		Набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Оскільки відповідач отримав від позивача 2 суму ПДВ при тому, що відповідні роботи були звільнені від оподаткування ПДВ, суд погоджується з доводами прокурора щодо стягнення суми 3541503,63 грн, оскільки неповернення відповідачем позивачу 2 зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача 2 поза підставою, передбаченою законом.
		На справедливість такого висновку вказує і пункт 1 частини третьої цієї ж статті, яким встановлюється, що положення глави 83 (набуття, збереження без достатньої правової підстави) застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Наведене твердження не спростовують надані відповідачем матеріали, а також експертний висновок №932/22-22 від 05.05.2023 в частині розрахунків ТОВ "Ферозіт" з бюджетом по сплаті ПДВ. Оскільки, як і судові рішення в адміністративній справі №500/2034/19, вони торкаються податкових зобов`язань відповідача. У той же час, відносини, які є предметом спору у справі №921/281/22 виникли у зв`язку з безпідставним (всупереч закону) збільшенням відповідачем договірної ціни та стягнення на користь іншої сторони правочину зайво сплачених коштів. 
		Судом вже зазначалось, що в ході розгляду справи відповідачем у заяві від 01.11.2023 викладено заяву про застосування строку позовної давності. 
		Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).
		Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
		В той же час, невідповідність окремих положень договорів податковому законодавству і безпідставне включення відповідачем у вартість робіт сум ПДВ було виявлено податковою перевіркою, результати якої було оформлено Актом №897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019. Відтак, трирічний термін про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів міг сплинути у липні 2022 року, а позов подано до його закінчення, а саме - у червні 2022 року. 
		Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Водночас, у п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема продовжено період карантину до 22.06.2020.
		Надалі, постановами Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; від 26.08.2020 № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020; від 13.10.2020 № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020; від 09.12.2020 № 1236 (з урахування внесених до неї змін постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023) продовжено період карантину до 30.06.2023.
		Разом з тим, у п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжувався: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022; з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022; з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022; з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022; з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022; з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023; з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023; з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023; з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023.
		З наведеного убачається, що прокурор не пропустив строк позовної давності.
		 
		Розподіл судових витрат.
		В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		Позов задоволити. 
		1. Визнати недійсним пункт 2.1 договору підряду на будівельні роботи №5-1 від 17.05.2017, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт, в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість.
		2. Визнати недійсним пункт 2.1 договору підряду на виконання додаткових робіт №76 від 14.08.2018, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю Ферозіт, в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю Ферозіт (вул. Шевченка, 171 м. Теребовля, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37961273) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) безпідставно отримані кошти в сумі 3541503 (три мільйони п`ятсот сорок одну тисячу п`ятсот три) грн 63 коп.
		Видати наказ.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю Ферозіт (вул. Шевченка, 171 м. Теребовля, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37961273) 58490 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто) грн 55 коп. витрат по сплаті судового збору на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код 38326057, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р UA238201720343120001000082783).
		Видати наказ.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України. 
		Копію рішення в електронній формі направити Львівській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону, Головному управлінню Національної гвардії України, Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, Товариству з обмеженої відповідальністю Ферозіт до їх електронних кабінетів в ЄСІТС.
		Повне рішення складено 29 листопада 2023 року. 
		 
		Суддя І.П. Шумський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...