Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7378/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2023. Зареєстровано: 30.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2023.
Дата набрання законної сили: 24.07.2024
Результат оскарження 24.07.2024 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		21.11.2023Справа №  910/7378/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу 
		за позовом    Міністерства оборони України
		до        державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 
		про                 стягнення 84 892 819,66 грн.
		 
		При секретарі судового засідання: Габорак О.М.
		Представники сторін:
		від позивача:  Гром Анатолій Михайлович - посадова особа (витяг з ЄДР),
		                        Хлань Валерій Михайлович - посадова особа (витяг з ЄДР),
		від відповідача: Глушпенко Віталій Олександрович - представник за довіреністю №21-Д від 30.03.2023.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про стягнення 84 892 819,66 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору державним контрактом від 07.10.2022 № 370/3/5/2/1/305, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 84 892 819,66 грн., з яких: 17 504 400,19 грн. - пеня за прострочення термінів надання послуг з ремонту, 45 381 778,31 грн. - штраф за прострочення термінів з надання послуг понад 30 днів, 11 395 844,10 грн. - штрафна санкція у вигляді облікової ставки НБУ за неповернену попередню оплату у визначений термін, 1 367 501,29 грн. - 3 % річних та 9 243 295,77 грн. - інфляційні втрати.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 (суддя Балац С.В.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7378/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження в закритому судовому засіданні. Підготовче засідання призначене на 05.07.2023.
		14.06.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.
		14.06.2023 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про зупинення провадження по справі №910/7378/23 до набрання законної сили рішення по справі №910/5550/23.
		26.06.2023 до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив. 
		28.06.2023 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про об`єднання в одне провадження справи №910/7378/23 зі справою №910/5550/23.
		04.07.2023 до канцелярії суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення понад 30 днів термінів надання послуг з ремонту у розмірі 45  381  778,31 грн., пеню за прострочення термінів надання послуг з ремонту у розмірі 38  898  667,07 грн., штрафні санкції за неповернення оплати у визначений термін у розмірі 26  049  451,55 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3  122  934,18 грн. та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 11  026  151,34 грн. за державним контрактом №370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, а всього - 124  478  982,45 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 (суддя Балац С.В.) задоволено самовідвід судді Сергія Балаца.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/7378/23 між суддями від 14.07.2023 визначено суддю Мудрого С.М.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 суддею Мудрим С.М. прийнято справу № 910/7378/23 до свого провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 05.09.2023.
		10.08.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи по справі №910/7378/23.
		21.08.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
		30.08.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватну компанію - Ultra Defense Corp (UDC).
		30.08.2023 до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення на заперечення ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель».
		01.09.2023 до канцелярії суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення понад 30 днів термінів надання послуг з ремонту у розмірі 45  381  778,31 грн., пеню за прострочення термінів надання послуг з ремонту у розмірі 59  352  882,83 грн., штрафні санкції за неповернення оплату у визначений термін у розмірі 39  124  686,07 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 4  807  102,60 грн. та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 11  922  687,82 грн. за державним контрактом №370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, а всього - 160  589  137,63 грн.
		04.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло заперечення на клопотання ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		В судовому засіданні 05.09.2023 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження, відклав вирішення клопотання про зупинення провадження у справі. Відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відклав розгляд заяви позивача про збільшення позовних вимог та клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи. Відкладено підготовче засідання на 26.09.2023.
		13.09.2023 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про залучення доказів.
		14.09.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про звільнення від відповідальності.
		14.09.2023 до канцелярії суду відповідачем подано заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
		26.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на заперечення ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель».
		В судовому засіданні 26.09.2023 протокольною ухвалою суд ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача по збільшення позовних вимог та розглядати справу з її урахуванням. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 31.10.2023.
		30.10.2023 до канцелярії суду відповідачем подано пояснення.
		В судовому засіданні 31.10.2023 представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі. 
		Представник позивача заперечував щодо клопотання про зупинення.
		Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у зв`язку з його необґрунтованістю. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2023.
		09.11.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на пояснення ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» вих.. №11/2-4840 від 27.10.23.
		В судовому засіданні 21.11.2023 представник позивача просив суд позов задовольнити. 
		Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
		В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
		Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		07.10.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (виконавець) укладено державний контракт про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/5/2/1/305.
		Відповідно до п. 1.1 контракту виконавець зобов`язується надати замовникові послуги з ремонту і технічного обслуговування зброї та систем озброєння (50840000-5) (відновлення, ремонт до боєздатного стану 155 мм самохідних артилерійських установок М109L) (далі - послуги з ремонту виробів, послуги) спеціального призначення за номенклатурою, у кількості в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до контракту), що є невід`ємною частиною цього контракту, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги. 
		Місце надання послуг - виробничі потужності, які авторизовані оригінальним виробником виробів (Італійська Республіка).
		Результатом надання послуг з ремонту виробу є боєздатний стан виробу (його частин, вузлів, агрегатів, комплектуючих) та відповідність робочих параметрів технічній документації виробника виробів ( п. 1.3 контракту).
		Відповідно до п. 3.1 контракту в редакції додаткової угоди № 2 від 22.02.2023 договірна ціна послуг на момент укладення цього контракту становить 1  069  713 345,69 грн. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом КПКВ 2101150/7 у 2022 році складають 733 624 184,50 грн. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом КПКВ 2101150/7 у 2023 році складають 336 089 161,19 грн.
		Згідно п. 4.1 контракту замовник здійснює оплату послуг з ремонту виробу за цим контрактом, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця у наступному порядку:
		4.1.1 замовник має право здійснювати попередню оплату за контрактом у разі надходження коштів на рахунок Міністерства оборони України. 
		4.1.2 за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах воєнного стану та у період проведення операції об`єднаних сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі 97% від вартості послуг за контрактом, але не пізніше терміну надання послуг за контрактом, встановленого календарним планом надання послуг (додаток №1 до контракту) згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами). Виконавець у строк протягом 30 днів з моменту закінчення ремонту виробів, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг, визначені в п. 4.3 контракту.
		Відповідно до п.5.1 контракту термін надання послуг з ремонту виробів встановлений у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до контракту), що є невід`ємною частиною цього контракту.
		Пунктом 5.3 контракту передбачено, що виконавець забезпечує транспортування виробів до місяця надання послуг і в зворотному напрямку. Передача виробів для проведення ремонту,їх отримання після проведення ремонту здійснюється представниками замовника (військові частини) та виконавцем (представником виконавця) та оформлюється актом приймання-передачі виробів.
		Відповідно до п.5.8 контракту після передачі виробів виконавець надає замовнику належним чином оформлені акти приймання-передачі виробів.
		Виконавець письмово, не пізніше ніж за 10 робочих днів, направляє замовнику та ВП МОУ письмове повідомлення про дату закінчення ремонту виробів та готовності їх до проведення технічної інспекції. ВП МОУ у термін 10 робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття представників для участі у технічній інспекції виробів (п.5.14 договору).
		Згідно з п.5.15 контракту приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представниками (представником) військової частини за місцем передачі, вказаним у п. 5.16 контракту, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, та оформляється актом приймання-передачі виробів (додаток 3 до контракту), підписується уповноваженими особами виконавця представниками (представником) військової частини та затверджується виконавцем (п.5.15 контракту).
		Пунктом 5.17 контракту передбачено, що після кінцевого приймання послуг з ремонту виробів ВП МОУ оформляє та надає замовнику посвідчення (додаток 5 до контракту) в цілому по завершенню надання послуг з ремонту виробів за контрактом або кожного окремого виробу, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг з ремонту виробів вимогам п. 2.1 контракту. 
		Відповідно до п.5.18 контракту приймання наданих послуг з ремонту замовником здійснюється на підставі наданих виконавцем: 
		калькуляції договірної ціни на кожен виріб (з вказанням номерів виробів);
		актів приймання-передачі виробів представнику військової частини (додаток 3 до контракту);
		посвідчення (додаток 5 до контракту) видане ВП МОУ про приймання наданих послуг з ремонту виробів (в цілому по завершенню надання послуг за контрактом, за етапами, або кожного окремого виробу); 
		підписаного виконавцем протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів (додаток 2 до контракту).
		За результатом приймання наданих послуг з ремонту виробів складається акт приймання наданих послуг з ремонту виробів (додаток 4 до контракту). Акт приймання наданих послуг з ремонту виробів підписується уповноваженими особами замовника та виконавця та затверджується замовником та виконавцем не пізніше 5 робочих днів.
		Зобов`язання виконавця по наданню послуг з ремонту виробів за контрактом вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником (додаток 4 до контракту).
		Отже, умовами укладеного між сторонами контракту передбачено, що роботи з ремонту виробів виконавцем вважаються наданими та завершеними після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг з ремонту виробів, в якому фіксується вартість ремонту виробів, а не акту приймання-передачі виробів, який свідчить про факт передачі зразка озброєння, але не завершення робіт з ремонту та факту надання послуг.
		Згідно п. 10.1 контракту в редакції додаткової угоди № 5 від 29.06.2023 цей контракт набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30.11.2023, в частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань по цьому контракту, з питань гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного терміну. Продовження строку дії контракту не звільняє виконавця від сплати штрафних  санкцій.
		До матеріалів справи долучені додатки, передбачені контрактом.
		Зокрема згідно додатку 1 «Календарний план надання послуг з ремонту виробів» в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.2022 термін надання послуг з ремонту і технічного обслуговування зброї та систем озброєння визначено до 10.03.2023, вартість - 1  069  713 345,69 грн., кількість виробів, що підлягають ремонту - 33 штуки.
		Також, додатковою угодою № 1 від 28.12.2022 викладено специфікацію виробів для яких надаються послуги з ремонту в новій редакції.
		11.10.2022 року на виконання умов контракту позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 1  037  621  945,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 370/3/1380 від 08.10.2022.
		26.12.2022 відповідач повернув частину попередньої оплати в розмірі 303  997 760,82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 331 від 26.12.2022. Вказані кошти були повторно сплачені замовником на рахунок виконавця 10.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 370/3/219 від 09.03.2023 на суму 303  997 760,82 грн.
		Міністерство оборони України звернулось до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" з претензією № 2 (вих. №717/413486) від 12.03.2023 щодо неналежного виконання умов державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, в якій зазначило про закінчення терміну, наданого контрактом для надання послуг та пропонувало сплатити штрафні санкції.
		На претензію було надано відповідь від 22.03.2023 № 11/2-1047, в якій зазначено про направлення замовнику висновку ТПП про зміну істотних обставин та пропозицією внести зміни до контракту, продовжити строк надання послуг до 15.05.2023.
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов контракту відповідачем надано послуги з ремонту, які прийняті позивачем на підтвердження чого між сторонами підписано акти приймання наданих послуг з ремонту виробів, а саме:
		- №1 від 05.04.2023 на суму 421  402  227,09 грн. (передано з ремонту виробів у кількості 13 штук),
		- №2 від 02.05.2023 на суму 291  740  003,37 грн. (передано з ремонту виробів у кількості 9 штук),
		- №3 від 12.07.2023 на суму 32  415  555,93 грн. (передано з ремонту виробів у кількості 1 штуки).
		Позивачем зазначено, що станом на 31.08.2023 відповідач за контактом не надав послуги з ремонту 10 виробів.
		Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, не передав у строки, обумовлені контрактом, з ремонту обладнання, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання послуг у сумі 59  352  882,83 грн., а саме: в сумі 17  504  400,19 грн. за період з 05.04.2023 по 01.05.2023 (щодо 20 од.), в розмірі 39  546  978,17 грн. за період з 02.05.2023 по 31.08.2023 (щодо 10 од.), 2  301  504,47 грн. за період з 02.05.2023 по 11.07.2023 (щодо 1 од.), штраф за прострочення понад 30 днів термінів надання послуг з ремонту в розмірі 45  381  778,31 грн. Також, позивач вказує, що відповідач в обмовлені контрактом строки не повернув суму попередньої оплати, в зв`язку з чим він нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 39  124  686,07 грн., 3% річних у розмірі 4  807  102,60 грн. нараховані за період з 05.04.2023 по 11.07.2023 та інфляційні втрати у розмірі 11  922  687,82 грн. за період з 11.03.2023 по 11.07.2023.
		За своєю правовою природою укладений між сторонами контракт є змішаним договором, що містить елементи підряду та послуг. Проте, з суті спору вбачається, що предметом розгляду у даній справі є правовідносини, що регулюються нормами, які регламентують підряд.
		Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Суд відзначає, що підрядні роботи безпосередньо виконувались не відповідачем, а приватною компанією "Ultra Defense Corp" (виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони Італії "Agenzia Industrie Difesa company" (підрядник) на підставі контакту на надання послуг № 21/2-15-К1-22 від 12.09.2022, укладеного відповідачем. Згідно вказаного контракту кінцевим споживачем послуг є Міністерство оборони України.
		Обставини щодо виконання робіт з ремонту (підрядних робіт) саме в Італійській Республіці підтверджується також п. 1.2 контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022.
		Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
		Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
		Як вбачається з матеріалів справи та укладеного сторонами контракту ремонт всіх виробів (33 штуки) мав бути здійснений виконавцем у строк до 10.03.2023.
		Натомість, виконавцем передано замовнику вироби з ремонту 05.04.2023 у кількості 13 штук, 02.05.2023 у кількості 9 штук та 12.07.2023 у кількості 1 шт. (загалом 23 штук).
		Отже, матеріалами справи підтверджено, що станом на 10.03.2023, кінцевий строк виконання робіт, відповідачем не було надано позивачу, обмовлених договором.
		Отже, з 11.03.2023 виконавець є таким, що прострочив виконання робіт за контрактом.
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  
		Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
		Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до статті 549 ЦК України, Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 7.2 контракту передбачено, що у випадку не надання послуг в зазначений у додатку 1 термін, з виконавця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
		Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Суд погоджується з визначеними позивачем періодами та наданими розрахунками, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання послуг у сумі 59  352  882,83 грн. (а саме: в сумі 17  504  400,19 грн. за період з 05.04.2023 по 01.05.2023 (щодо 20 од.), в розмірі 39  546  978,17 грн. за період з 02.05.2023 по 31.08.2023 (щодо 10 од.), 2  301  504,47 грн. за період з 02.05.2023 по 11.07.2023 (щодо 1 од.)) та штрафу за прострочення понад 30 днів термінів надання послуг з ремонту в розмірі 45  381  778,31 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Також позивач, у зв`язку з не поверненням відповідачем суми попередньої оплати, просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 39  124  686,07 грн., 3% річних у розмірі 4  807  102,60 грн. нараховані за період з 05.04.2023 по 11.07.2023 та інфляційні втрати у розмірі 11  922  687,82 грн. за період з 11.03.2023 по 11.07.2023.
		Згідно п. 7.2 контракту у випадку не повернення попередньої оплати в зазначений термін, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми не повернутих коштів.
		Не залежно від того, яким саме чином санкції за порушення грошового зобов`язання названі сторонами у контракті, за своєю суттю та правовою природою штрафна санкція за не повернення суми попередньої оплати, передбачена п. 7.2 контракту, є пенею.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Щодо визначення дати виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку з повернення суми попередньої оплати позивач посилається на п. 4.1.2 контракту.
		Суд відзначає, що п. 4.1.2 міститься в розділі 4 контракту "Порядок здійснення оплати".
		Як передбачено п. 4.1.2 контракту за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах воєнного стану та у період проведення операції об`єднаних сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі 97% від вартості послуг за контрактом, але не пізніше терміну надання послуг за контрактом, встановленого календарним планом надання послуг (додаток №1 до контракту) згідно з пунктом 5 постанови Кабнету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану". Виконавець у строк протягом 30 днів з моменту закінчення ремонту виробів, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг, визначені в п. 4.3 контракту.
		Отже, зазначений пункт передбачає, що попередня оплата у сумі 97% від вартості послуг за контрактом може бути здійснена замовником не пізніше терміну надання послуг за контрактом, тобто врегульовано строк перерахування коштів попередньої оплати замовником.
		Пункт 5 ч. 1  Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (чинної на момент укладення контракту) передбачено: установити, що в умовах воєнного стану: попередня оплата товарів, робіт і послуг оборонного призначення здійснюється на строк та у розмірах, визначених державними замовниками у сфері оборони у державних контрактах (договорах) про закупівлю товарів, робіт і послуг.
		Отже, сама постанова не містить строку, на який перераховується сума попередньої оплати, вона містить відсильну до контракту норму. Натомість сам контракт № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 також не містить строків повернення виконавцем не освоєної суми попередньої оплати. Оскільки, п. 4.1.2 контракту лише передбачає термін перерахування саме замовником виконавцю суми попередньої оплати.
		Також, суд відзначає, що статтею 849 ЦК України передбачено права замовника, в разі прострочення з боку підрядника виконання робіт: якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. 
		Вказана стаття не передбачає повернення підрядником авансу замовнику, зокрема в межах строку дії договору (чинності договору), в разі наявності прострочення виконання робіт з боку підрядника. Замовник наділений правом відмовитись від договору у разі прострочення з боку підрядника та вимагати відшкодування збитків. Проте, не передбачено право замовника вимагати виконання робіт і, не відмовившись від договору, вимагати повернення суму попередньої оплати чи нараховувати на суму попередньої оплати штрафні санкції  та 3% річних.
		І лише у разі відмови замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України вказаної статті є підстави для повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.
		Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 16.03.2021 № 910/10233/20, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.
		З вищезазначеного суд дійшов висновку, що оскільки, контрактом не передбачено строк, в який виконавець зобов`язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, крім того, цивільним законодавством також не передбачено повернення попередньої оплати за чинним договором підряду в межах строку його дії, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку з повернення суми попередньої оплати, а тому вимоги про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції у зв`язку з простроченням строку повернення суми попередньої оплати задоволенню не підлягають. У відповідача за первісним позовом відсутнє грошове зобов`язання перед позивачем, в зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування санкцій за порушення грошового зобов`язання.
		У зв`язку з вищезазначеним вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафної санкції у розмірі 39  124  686,07 грн., 3% річних у розмірі 4  807  102,60 грн. нарахованих за період з 05.04.2023 по 11.07.2023 та інфляційних втрат у розмірі 11  922  687,82 грн. за період з 11.03.2023 по 11.07.2023 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 97%.
		Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
		За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
		Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
		За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
		Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
		Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
		Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
		Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
		Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
		З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
		Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. 
		При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19.
		Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
		Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідач мотивував своє клопотання тим, що ним було докладено всіх зусиль для належного виконання договору. Техніка було поставлена в Україну після ремонту в період з січня по квітень 2023 року, натомість, прийняття робіт за договором по деяким одиницям техніки затягнулось більше як на пів року. Крім того, відповідач отримує винагороду за укладеними ним контрактами не більше 3% від ціни контракту, а тому заявлені позивачем штрафні санкції є надмірно великими для відповідача, що може призвести для виконання інших державних контрактів.
		Згідно п. 1.1 Статуту Агенції, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.06.2022 № 159 Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - єдина національна агенція, що забезпечує централізовану закупівлю товарів, робіт і послуг, призначених для виконання державних програм у сферах національної безпеки і оборони, за кошти державного бюджету та інших джерел фінансування (далі - Підприємство), засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України код за ЄДРПОУ: 00034022 (далі - Уповноважений орган управління).
		Згідно п. 2.1 Статуту підприємство утворено з метою створення інтегрованої системи закупівель в Міністерстві оборони України, забезпечення життєвого циклу продукції оборонного призначення, укладення компенсаційних (офсетних) угод, визначення етапності виконання договорів (контрактів) із забезпечення продукцією оборонного призначення, а також одержання прибутку від здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, у тому числі оборонного призначення, для гарантованого забезпечення потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України, реалізації та забезпечення виконання державних цільових оборонних програм, у тому числі, в якості служби державного замовника у сфері оборони, здійснення державних оборонних закупівель, реалізації взаємодії із спеціалізованими організаціями, забезпечення ефективного використання державного майна та коштів Державного бюджету України.
		Контракт № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 укладався для потреб Міністерства оборони України, і в ньому було зазначено, що роботи виконуватимуться в Італійській Республіці, тобто не відповідачем за первісним позовом безпосередньо.
		До матеріалів справи долучено лист від 07.03.2023 підрядника, що безпосередньо виконував ремонтні роботи, в якому вказано про виробничі проблеми, що сповільнили темпи ремонту техніки. Через тривале не використання наданої для ремонту техніки, вона потребувала заміни деталей, які зняті з виробництва і потребували індивідуального виготовлення. Оскільки, справність техніки напряму впливає на безпеку екіпажу, це потребує суворого контролю якості, а тому спростити і прискорити процес контролю якості практично не можливо. Крім того, попередній зовнішній огляд техніки, яка тривалий час не використовувалась не дозволив встановити всі реальні пошкодження та потреби в ремонті, які були виявлені після розбирання техніки. Вказані обставини свідчать про необхідність збільшення строку ремонту кожної одиниці техніки на 120% у порівнянні з запланованим. Підрядник прогнозував завершення ремонту та поставки техніки до 15.05.2023.
		Про вказані обставини відповідача повідомив позивача, та надавши в тому числі висновок ТПП України від 12.12.2022 № 2315/1.2 про істотну зміну обставин та висновок ТПП України від 10.03.2023 № 675/1.5-7.1, в якому також вказано, що виконавець не будучи суб`єктом публічного права не міг передачити, як і замовник, що за державним контрактом № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 під час виконання зобов`язань з ремонту застарілої техніки оборонного призначення виявиться безпосередньо під час демонтажу цієї техніки більший об`єм ремонтних робіт ніж той, ніж був заявлений на початку робіт, та відсутність необхідних запчастин до застарілої техніки, яка знята з виробництва з часів радянського союзу, про що повідомив підрядник у листі до виконавця від 07.03.2023, запропонувавши поставку техніки до 15.05.2023.
		Також до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі виробів, складені відповідачем та військовими частинами: № 1 від 21.02.2023 про передачу 4 одиниць техніки, № 2 від 01.03.2023 про передачу 5 одиниць техніки, № 3 від 08.03.2023 про передачу 3 одиниць техніки, № 4 від 08.03.2023 про передачу 1 одиниці техніки, № 5 від 29.03.2023 про передачу 4 одиниці техніки, № 6 від 06.04.2023 про передачу 5 одиниць техніки, № 7 від 22.05.2023 про передачу 2 одиниць техніки, № 8 від 26.05.2023 про передачу 2 одиниць техніки; № 9 від 02.06.2023 про передачу 3 одиниць техніки, № 10 від 15.06.2023 про передачу 1 одиниці техніки, № 11 від 15.06.2023 про передачу 3 одиниць техніки.
		Тобто відповідач передав за зазначеним актами техніку військовим частинам після ремонту, проте, приймання послуг за контрактом тривало більше, обумовленого контрактом строку.
		Отже, позивач був обізнаний з тими обставинами, що ремонт буде здійснюватись не відповідачем, а іноземним контрагентом на його потужностях, як і було повідомлено про технічні ускладнення щодо здійснення ремонту, та неможливість своєчасного виконання ремонту іноземним контрагентом.
		Отже відповідач регулярно повідомляв позивача відповідними листами про хід виконання і проблеми, які виникли за Держконтрактом. 
		Зазначені вище обставини об`єктивно свідчать про добросовісність відповідача та зволікання позивача у прийнятті робіт. За таких умов, суд вбачає, що застосування до відповідача штрафних санкцій у визначеному судом розмірі є надмірним та несправедливим.
		Відповідач зауважив, що він бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, в тому числі, для Міноборони з метою забезпечення потреб військових формувань.
		Стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі призведе до зриву виконання інших державних та зовнішньоекономічних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти відповідача, може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України.
		Зважаючи на надані відповідачем обгрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що техніка хоч і з простроченням, але була поставлена позивачу, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 90% відсотків.
		Позиція щодо обґрунтованості зменшення штрафних санкцій на 90% викладена також у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 № 910/8725/22.
		Суд наголошує, що обороноздатність країни підтримується не шляхом застосування  надмірних штрафних санкцій стосовно підпорядкованого суб`єкта господарювання, яке може спричинити його банкрутство, а шляхом будь-якого посильного сприяння відповідному суб`єкту в своєчасному виконанні своїх зобов`язань з поставки вкрай необхідної державі продукції. Як і подальше покладення штрафних санкцій на іноземних контрагентів, які здійснюють посильний вклад в постачання продукції, ніяким чином не стимулюватиме їх до подальшої співпраці, яка є надзвичайно необхідною. 
		Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
		Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
		Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77 ст.ст. 79, 129, ст.ст. 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1 Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 44725823) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) штраф в розмірі 4  538 177 (чотири мільйони п`ятсот тридцять вісім тисяч сто сімдесят сім) грн. 83 коп., пеню за прострочення термінів надання послуг у розмірі 5  935 288 (п`ять мільйонів дев`ятсот тридцять п`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 28 коп., судовий збір у розмірі 612  676 (шістсот дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 68 коп.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		                                                                   Дата підписання рішення: 30.11.2023 року.
		 
		Суддя                                                                                                                            С.М. Мудрий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...