Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2023.
Дата набрання законної сили: 16.11.2023
Номер судового провадження: 11-228сап21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 листопада 2023 року
		м. Київ
		провадження № 11-228сап21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Уркевича В. Ю.,
		судді-доповідача Желєзного І. В.,
		суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Зейфман І. М.,
		представника Вищої ради правосуддя Ізвєкова К. В.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
		1.                 У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі також скаржниця) звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі -оскаржуване рішення).
		2.                 Це рішення ВРП ОСОБА_1 оскаржує з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
		3.                 На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зауважує, що оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. 
		4.                 На думку скаржниці, висновок ВРП про наявність у її діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), є необґрунтованим та невмотивованим. У її діях відсутній склад зазначеного дисциплінарного проступку, оскільки жодних заяв, клопотань про залучення Полтавської міської ради (далі - Полтавська МР), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) або про вступ у справу прокуратури щодо цивільних справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 у момент ухвалення рішень про затвердження мирових угод не було подано. Таким чином, на момент розгляду суддею ОСОБА_1 питання про затвердження мирових угод у цих справах Полтавська МР, ДАБІ України не набули статусу учасників справи та не могли користуватися правами і обов`язками, визначеними статтею 41 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Умови затверджених мирових угод не стосувались жодних прав і обов`язків Полтавської МР, ДАБІ України, не містили будь-яких зобов`язань щодо цих суб`єктів. Матеріали цивільних справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 не містили доказів, які могли б свідчити про можливе або навіть вірогідне порушення затвердженими мировими угодами прав чи обов`язків Полтавської МР, ДАБІ України.
		5.                 Скаржниця зауважує, що Полтавський апеляційний суд, приймаючи судові рішення про скасування ухвал судді ОСОБА_1 щодо затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, аналізував докази, які були подані Полтавською МР разом з апеляційною скаргою, тобто які не були предметом дослідження у суді першої інстанції та не могли бути враховані під час ухвалення суддею ОСОБА_1 судових рішень у зв`язку з їх відсутністю у матеріалах справи.
		6.                 Під час ухвалення судового рішення у цій справі просить врахувати висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19 та від 15 квітня 2021 року у справі № 11-727сап19.
		7.                 Звертає увагу, що матеріали дисциплінарного провадження не містять жодних доказів умислу або недбалості в діях судді ОСОБА_1 , що, на її переконання, виключає наявність усіх елементів для кваліфікації її дій як дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		8.                 При цьому скаржниця вважає, що висновок ВРП про те, що ухвали про затвердження мирових угод, постановлені нею у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, не містять достатнього мотивування, є оціночним судженням, переоцінкою судового рішення та обставин спірних правовідносин. Звертає увагу, що судові рішення у цих справах ухвалювались за результатами підготовчого судового засідання, а не за результатами розгляду справи по суті, стадії дослідження доказів, судових дебатів тощо.
		9.                  ОСОБА_1 стверджує, що ВРП, ухвалюючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення на неї, не вмотивувала та не конкретизувала, у чому полягає нібито допущене нею інше грубе порушення закону.
		10.            Також скаржниця зазначає, що обов`язковим елементом об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є істотні негативні наслідки. Однак в оскаржуваному рішенні ВРП відсутнє мотивування істотних негативних наслідків, які настали у результаті ухвалення скаржницею рішень про затвердження мирових угод. Натомість у рішенні ВРП зазначено, що для Полтавської МР та ДАБІ України можуть бути негативні наслідки від ухвалених скаржницею рішень.
		11.            Окрім цього, ОСОБА_1 зауважує, що оскаржуване рішення ВРП не містить причинного зв`язку між порушенням нею, на думку ВРП, вимог закону в частині затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 та їх наслідками. Наголошує, що на момент розгляду відповідачем питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності ухвали про затвердження мирових угод у цих справах були скасовані, тобто не створювали жодних юридичних наслідків для сторін, у тому числі Полтавської МР та ДАБІ України.
		12.            Підсумовуючи наведене, скаржниця наголошує, що приймала рішення про затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 на підставі наявних доказів у матеріалах справ, з урахуванням відсутності будь-яких клопотань про залучення як третіх осіб інших учасників, відсутності доказів, які свідчили б про можливе порушення прав третіх осіб (докази були подані на стадії апеляційного оскарження), та діяла на власний розсуд, обираючи один з варіантів судового рішення (затвердження мирової угоди або відмова в її затвердженні), у тому числі з метою надання доступу до правосуддя позивачу і відповідачу шляхом реалізації їхнього права на мирне врегулювання спору внаслідок укладення мирової угоди. Оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про наявність у її діях під час затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		13.            Обґрунтовуючи підставу для оскарження рішення ВРП, передбачену пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, ОСОБА_1 зауважує, що Перша Дисциплінарна палата ВРП неналежно повідомила її про засідання, призначене на 10 лютого 2021 року. На її думку, з урахуванням вимог Закону № 1798-VIII про це засідання її слід було повідомити 31 січня 2021 року. Натомість повідомлення про засідання, призначене на 10 лютого 2021 року, Октябрський районний суд міста Полтави отримав лише 04 лютого 2021 року, тобто з порушенням строків, визначених статтею 30 Закону № 1798-VIII. Також скаржниця звертає увагу, що оголошення про її виклик на офіційному вебсайті відповідача було розміщене 01 лютого 2021 року, тобто з порушенням десятиденного строку. Однак ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, цим обставинам не надала належної оцінки.
		14.            Також просить врахувати, що її не було належним чином повідомлено про засідання ВРП в частині розгляду її скарги, призначене на 11 травня 2021 року. Жодних повідомлень на адресу суду, місця проживання судді про призначення розгляду її скарги на 11 травня 2021 року відповідачем не направлено. Натомість розміщення повідомлення про виклик судді на вебсайті, на думку скаржниці, є альтернативним способом інформування. Наголошує, що 11 травня 2021 року повідомила відповідача про неможливість з`явитися в засідання ВРП через тимчасову непрацездатність. Натомість ВРП не зазначила мотивів віднесення тимчасової непрацездатності до неповажних причин неявки.У такий спосіб, на переконання скаржниці, вона була позбавлена права «бути почутою», надати доводи, пояснення, аргументи.
		15.            Також з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 11-1239сап19, ОСОБА_1 зазначає, що ВРП та її дисциплінарний орган застосували до неї дисциплінарне стягнення з порушенням принципу пропорційності, не врахувавши всіх критеріїв та обставин, що мали істотне значення для прийняття рішення.
		16.            З огляду на викладене ОСОБА_1 зазначає, що ВРП стосовно неї не реалізувала своїх повноважень та не виправила помилок, допущених дисциплінарним органом.
		Позиція ВРП
		17.            18 жовтня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ВРП на скаргу, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі.
		18.            Представник ВРП зауважує, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
		19.            Представник ВРП наголосив, що Дисциплінарна палата вжила всіх необхідних заходів для належного повідомлення скаржниці про дату, час та місце розгляду дисциплінарної справи стосовно неї. Також зазначив, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про засідання ВРП, призначене на 11 травня 2021 року, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення згідно з пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
		20.            Окрім цього, посилаючись на обставини, встановлені в ході дисциплінарної справи, та відповідні висновки ВРП, викладені в оскаржуваному рішенні, представник ВРП обґрунтовує безпідставність доводів скарги про відсутність визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
		21.            Спростовуючи доводи про відсутність будь-яких наслідків від вчинених суддею ОСОБА_1 дій, представник ВРП зауважує, що у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувала справа № 440/4617/18 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Полтавської МР про визнання протиправним та скасування рішення. Під час розгляду зазначеної справи суд установив, що з метою присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна, право власності на яке визнано ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави (суддя ОСОБА_1) від 16 травня 2018 року у справі № 554/2374/18, позивачі звернулися до Полтавської МР з відповідною заявою. За результатами розгляду зазначеної заяви виконавчим комітетом Полтавської МР 06 червня 2018 року ухвалено рішення № 117, на підставі якого позивачами зареєстровано право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		22.            З урахуванням установлених обставин представник ВРП зазначає про правильність висновку Дисциплінарної палати про застосування до судді ОСОБА_1 стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, що пропорційно вчиненим дисциплінарним проступкам та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.
		Рух скарги
		23.            Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 вересня 2021 року (суддя-доповідач Анцупова Т. О.) відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», а ухвалою від 08 жовтня 2021 року призначила розгляд справи в судовому засіданні.
		24.            Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2023 року цю справу призначено судді-доповідачеві Желєзному І. В.
		Обставини справи
		25.             ОСОБА_1 Указом Президента України від 16 квітня 2010 року № 544/2010 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п`ять років, Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 348/2017 призначена на посаду судді цього ж суду.
		26.            16 жовтня 2020 року до ВРП за вхідним № 730/0/13-20 надійшла скарга Полтавської обласної прокуратури на дії судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18.
		27.            Скаржник зазначив, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду зазначених справ допустила порушення норм матеріального та процесуального права, безпідставно постановила ухвали про затвердження мирових угод, якими визнала за позивачами право власності на нерухоме майно та вирішила питання щодо його державної реєстрації. На підставі цих ухвал позивачі зареєстрували у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на тимчасові споруди як нерухоме майно. 
		28.            Окрім цього, на переконання скаржника, суддею ОСОБА_1 допущено порушення вимог статті 128 ЦПК України, оскільки розгляд цих справ здійснено без повідомлення всіх учасників справи, а саме Прокуратури Полтавської області, ДАБІ України та Полтавської МР. Зазначене, на думку скаржника, свідчить про створення суддею ОСОБА_1 перешкод для участі у цих справах прокурора, органів державного контролю та місцевого самоврядування. 
		29.            Зазначені дії судді ОСОБА_1 , на думку скаржника, свідчать про вчинення нею таких дисциплінарних проступків: умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку.
		30.            Ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 27 листопада 2020 року № 3284/1дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 у зв`язку з можливою наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		31.            Водночас Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 в частині доводів скарги Полтавської обласної прокуратури про вчинення суддею дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 11 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		32.            Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
		33.            Зокрема, під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила таке.
		Обставини розгляду справи № 554/2374/18 (провадження № 2/554/792/2019)
		34.            06 квітня 2018 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зобов`язання виконати умови договору, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2018 року передана до провадження судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1
		35.            У позовній заяві позивачі просили зобов`язати відповідача виконати належним чином зобов`язання, передбачені договором про надання юридичних послуг від 12 грудня 2017 року, щодо впорядкування, оформлення та реєстрації прав власності на нерухоме майно. 
		36.            Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
		37.            Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження з викликом усіх учасників справи, призначено підготовче засідання на 16 травня 2018 року.
		38.            15 травня 2018 року до суду надійшла спільна заява сторін про визнання мирової угоди.
		39.            Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 16 травня 2018 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди. Затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 
		40.            За змістом цієї ухвали сторони мирової угоди дійшли згоди про таке:
		1) за ОСОБА_5 визнано право власності на громадський будинок - магазин (літера «А-1») загальною площею 175,0 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали - 171,2 кв. м, 2 - санвузла - 1,9 кв. м, 3 - допоміжного приміщення - 1,9 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із правом присвоєння окремої адреси;
		2) за ОСОБА_3 визнано право власності на громадський будинок - магазин (літера «А-1», а) загальною площею 149,4 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали - 68,8 кв. м, 2 - торговельної зали - 77,9 кв. м, 3 - санвузла - 2,7 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , поряд із зупинкою громадського транспорту «Вул. Героїв-чорнобильців», із правом присвоєння окремої адреси;
		3) за ОСОБА_4 визнано право власності на громадський будинок - магазин (літера «А-1») загальною площею 206,6 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали - 165,1 кв. м, 2 - складу - 39,4 кв. м, 3 - санвузла - 2,1 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , із правом присвоєння окремої адреси;
		4) за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 визнано право спільної сумісної власності на громадський будинок - магазин (літ. «А-1», «А1-1») загальною площею 154,2 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали - 26,1 кв. м, 2 - коридору - 1,4 кв. м, 3 - санвузла - 0,8 кв. м, 4 - коридору - 4,0 кв. м, 5 - допоміжного приміщення - 6,1 кв. м, 6 - допоміжного приміщення - 5,7 кв. м, 7 - кабінету - 14,1 кв. м, 8 - допоміжного приміщення - 5,8 кв. м, 9 - санвузла - 1,8 кв. м, 10 - допоміжного приміщення - 1,0 кв. м, 11 - торговельної зали - 87,4 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , із правом присвоєння окремої адреси;
		5) ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 відмовляються від будь-яких претензій до ОСОБА_7 , в тому числі і на нерухоме майно, на яке визнається право власності за цією мировою угодою;
		6) позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 в іншій частині залишено без розгляду;
		7) провадження у цивільній справі закрито;
		8) визначено, що право власності ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на вказані вище об`єкти підлягають державній реєстрації.
		41.        Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на вказані об`єкти нерухомого майна позивачами набуто правомірно. Заявлені вимоги в частині визнання права власності відповідають даним технічної інвентаризації - технічним паспортам на приміщення, виготовленим відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція № 127). Отже, сторони у справі довели вимоги в повному обсязі, тому заява сторін про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню, а мирова угода - затвердженню. Вказана мирова угода не порушує прав інших осіб та є підставою для здійснення реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна. Ознайомившись із текстом мирової угоди, дослідивши обставини цієї цивільної справи, суд першої інстанції вважав за можливе затвердити вказану мирову угоду, оскільки її умови не порушують прав та інтересів сторін та інших осіб, є підстави для вирішення спору в добровільному порядку.
		42.        30 жовтня 2018 року Полтавська МР як третя особа, що не брала участі у справі, однак вважає, що рішення суду стосується її прав та інтересів, подала апеляційну скаргу на ухвалу судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 від 16 травня 2018 року про затвердження мирової угоди.
		43.        23 листопада 2018 року Прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської МР, ДАБІ України подала апеляційну скаргу на ухвалу судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 від 16 травня 2018 року про затвердження мирової угоди.
		44.        Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційні скарги Полтавської МР та Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської МР, ДАБІ України задоволено, ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 16 травня 2018 року скасовано, матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		45.        19 грудня 2018 року справу повернуто до Октябрського районного суду міста Полтави та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано до провадження судді ОСОБА_1 для продовження розгляду.
		46.        26 березня 2019 року до суду надійшли заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду. 
		47.        Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 27 березня 2019 року позовну заяву у справі № 554/2374/18 залишено без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223, пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України (у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також за заявою позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду).
		Обставини розгляду справи № 554/3811/18 (провадження № 2/554/1387/2019)
		48.        23 травня 2018 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про зобов`язання виконати умови договору, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2018 року передана до провадження судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1
		49.        У позовній заяві позивачі просили зобов`язати відповідача виконати належним чином зобов`язання, передбачені договором про надання послуг щодо впорядкування, оформлення та реєстрації прав власності на нерухоме майно. 
		50.        Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 23 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
		51.        Ухвалою цього ж суду від 24 травня 2018 року відкрито загальне позовне провадження з викликом усіх учасників справи, призначено підготовче засідання на 08 червня 2018 року.
		52.        25 травня 2018 року до суду надійшла спільна заява сторін про визнання мирової угоди.
		53.        Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 08 червня 2018 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди. Затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про зобов`язання виконання умов договору. 
		54.            За змістом цієї ухвали сторони мирової угоди дійшли згоди про таке:
		1) за ОСОБА_8 визнано право власності на:
		громадський будинок - магазин (літера «А-1») загальною площею 299,8 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали площею 73,6 кв. м, 2 - допоміжного приміщення площею 3,4 кв. м, 3 - санвузла площею 1,7 кв. м, 4 - санвузла площею 1,7 кв. м, 5 - торговельної зали площею 75,4 кв. м, 6 - торговельної зали площею 120,3 кв. м, 7 - допоміжного приміщення площею 20,5 кв. м, 8 - допоміжного приміщення площею 1,6 кв. м, 9 - санвузла площею 1,6 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , із правом присвоєння окремої адреси;
		громадський будинок - магазин (літера «А-1») загальною площею 56,1 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали площею 54,9 кв. м, 2 - санвузла площею 1,2 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , із правом присвоєння окремої адреси;
		громадський будинок - магазин (літера «А-1») загальною площею 79,5 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали площею 35,6 кв. м, 2 - санвузла площею 1,5 кв. м, 3 - допоміжного приміщення площею 2,9 кв. м, 4 - допоміжного приміщення площею 26,0 кв. м, 5 - торговельної зали площею 13,5 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , поруч із зупинкою громадського транспорту «Мотель», із правом присвоєння окремої адреси;
		2) за ОСОБА_9 визнано право власності на:
		громадський будинок - магазин (літера «А-1») загальною площею 73,7 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали площею 19,1 кв. м, 2 - торговельної зали площею 18,9 кв. м, 3 - торговельної зали площею 19,3 кв. м, 4 - торговельної зали площею 16,4 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , із правом присвоєння окремої адреси;
		громадський будинок - магазин (літера «А-1») загальною площею 82,9 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали площею 80,7 кв. м, 2 - санвузла площею 2,2 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , із правом присвоєння окремої адреси;
		3) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відмовляються від будь-яких претензій до ОСОБА_10 , в тому числі і на нерухоме майно, на яке визнається право власності за цією мировою угодою;
		4) визначено, що право власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вказані вище об`єкти підлягає державній реєстрації.
		55.        Позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в іншій частині залишено без розгляду. Провадження у справі закрито.
		56.        Суд першої інстанції виходив з того, що право власності на вказані об`єкти нерухомого майна позивачами набуто правомірно. Заявлені вимоги в частині визнання права власності відповідають даним технічної інвентаризації - технічним паспортам на приміщення, виготовленим відповідно до Інструкції № 127. Отже, сторони справи довели вимоги в повному обсязі, тому заява сторін про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню, а мирова угода - затвердженню. Вказана мирова угода не порушує прав інших осіб та є підставою для здійснення реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна. Ознайомившись із текстом мирової угоди, дослідивши обставини вказаної цивільної справи, суд першої інстанції вважав за можливе затвердити цю мирову угоду, оскільки її умови не порушують прав, інтересів сторін та інших осіб, є підстави для вирішення спору в добровільному порядку.
		57.        21 листопада 2018 року Прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської МР, ДАБІ України подала апеляційну скаргу на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 08 червня 2018 року про затвердження мирової угоди.
		58.        Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Полтавської області задоволено, ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 08 липня 2018 року скасовано, матеріали справи за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про зобов`язання виконати умови договору направлено до того ж суду для продовження розгляду.
		59.        У подальшому справу повернуто до Октябрського районного суду міста Полтави та передано до провадження судді ОСОБА_1 для продовження розгляду.
		60.        Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 06 травня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачів на підставі частини п`ятої статті 223 ЦПК України.
		Обставини розгляду справи № 554/3649/18 (провадження № 2/554/1291/2019)
		61.        17 травня 2018 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про зобов`язання виконати умови договору, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2018 року передана до провадження судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1
		62.        У позовній заяві позивач просив зобов`язати відповідача виконати належним чином зобов`язання, передбачені договором про надання юридичних послуг від 18 грудня 2017 року, щодо впорядкування, оформлення та реєстрації прав власності на нерухоме майно. 
		63.        Ухвалою суду від 18 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
		64.        Ухвалою суду від 21 травня 2018 року відкрито загальне позовне провадження з викликом усіх учасників справи, призначено підготовче засідання на 08 червня 2018 року.
		65.        25 травня 2018 року до суду надійшла заява про визнання мирової угоди за підписом ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (хоча відповідачем у вказаній справі є ОСОБА_10 ).
		66.        Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 08 червня 2018 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди. Затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , про зобов`язання виконання умов договору.
		67.            За змістом цієї ухвали сторони мирової угоди дійшли згоди про таке:
		1) за ОСОБА_11 визнається право власності на громадський будинок - магазин (літера «А-1») загальною площею 62,0 кв. м, який складається з: 1 - торговельної зали - 16,9 кв. м, 2 - торговельної зали - 16,6 кв. м, 3 - допоміжного приміщення - 4,2 кв. м, 4 - топочної - 4,5 кв. м, 5 - допоміжного приміщення - 3,3 кв. м, 6 - санвузла - 1,5 кв. м, 7 - допоміжного приміщення - 15,0 кв. м, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , із правом присвоєння окремої адреси;
		2) ОСОБА_11 відмовляється від будь-яких претензій до ОСОБА_7 , в тому числі і на нерухоме майно, на яке визнається право власності за цією мировою угодою;
		3) визначено, що право власності ОСОБА_11 на вказане вище нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
		68.        Позовні вимоги ОСОБА_11 в іншій частині залишено без розгляду. Провадження у справі закрито.
		69.        Суд першої інстанції виходив з того, що право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна позивачем набуто правомірно. Заявлені вимоги в частині визнання права власності відповідають даним технічної інвентаризації - технічним паспортам на приміщення, виготовленим відповідно до Інструкції № 127. Отже, сторони справи довели вимоги в повному обсязі, тому заява сторін про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню, а мирова угода - затвердженню.
		70.        Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходив з того, що разом з визнанням права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна його власник набуває і право на надання окремої адреси вказаному об`єкту. Мирова угода не порушує прав інших осіб та є підставою для здійснення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.
		71.        Ознайомившись із текстом мирової угоди, дослідивши обставини цієї цивільної справи, суд першої інстанції вважав за можливе затвердити цю мирову угоду, оскільки її умови не порушують прав, інтересів сторін та інших осіб, є підстави для вирішення спору в добровільному порядку.
		72.        21 листопада 2018 року Прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської МР, ДАБІ України подала апеляційну скаргу на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 08 червня 2018 року про затвердження мирової угоди.
		73.        Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року задоволено апеляційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської МР, ДАБІ України. Ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 08 червня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про затвердження мирової угоди.
		74.        01 березня 2019 року справу повернуто до Октябрського районного суду міста Полтави та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано до провадження судді ОСОБА_1 для продовження розгляду.
		75.        Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 27 березня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 223 ЦПК України позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.
		Висновки Першої Дисциплінарної палати ВРП за результатом оцінки дій судді ОСОБА_1 щодо розгляду нею справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18
		76.        Вирішуючи питання про притягнення або відмову у притягненні судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що предметом спору у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 є зобов`язання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виконати належним чином обов`язки за договорами про надання послуг щодо впорядкування, оформлення та реєстрації права власності на нерухоме майно. 
		77.        У поданих до суду заявах про затвердження мирових угод позивачі у зазначених справах просили визнати за ними право власності на об`єкти нерухомого майна з правом присвоєння окремих адрес. 
		78.        Затверджуючи мирові угоди у цих справах ухвалами суду від 16 травня та 08 червня 2018 року, суддя ОСОБА_1 визнала за позивачами право власності на об`єкти нерухомого майна з правом присвоєння окремих адрес, а також вказала, що право власності на об`єкти нерухомості підлягає державній реєстрації.
		79.        Проте за висновком дисциплінарного органу з копій матеріалів справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 убачається, що між позивачами та відповідачами ОСОБА_7 , ОСОБА_10 спір про право власності на об`єкти нерухомого майна відсутній, у позовних заявах такі вимоги не зазначені. З матеріалів справи не слідує, що відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_10 порушувались майнові права позивачів, які підлягали захисту в судовому порядку. 
		80.        З урахуванням наведеного Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що, затверджуючи мирові угоди, суддя ОСОБА_1 вийшла за межі позовних вимог.
		81.        Окрім цього, дисциплінарним органом враховано, що у справі № 554/3649/18 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про зобов`язання виконати умови договору міститься заява про визнання мирової угоди, укладена між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (хоча відповідачем у цій справі є ОСОБА_10 ). Натомість суддя ОСОБА_1 на зазначені обставини уваги не звернула та ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 08 червня 2018 року затвердила мирову угоду, укладену між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , про зобов`язання виконання умов договору.
		82.        Також Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, що суддя ОСОБА_1 в ухвалах від 16 травня та 08 червня 2018 року не зазначила, з яких підстав вона погодилася з позицією сторін у справах, викладеною в заявах про затвердження мирових угод, і вважала, що мирові угоди не суперечать закону.
		83.        Згідно з висновком дисциплінарного органу незазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, затверджуючи мирові угоди, призводить до порушення основоположного права на справедливий суд.
		84.        Ураховуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права на справедливий суд)).
		85.        Окрім цього, дисциплінарний орган зазначив, що з копій матеріалів справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 убачається, що власником земельних ділянок, на яких розміщені спірні тимчасові споруди, є Полтавська МР, яка надавала позивачам дозволи на розміщення виключно тимчасових споруд. Рішень про надання дозволу позивачам на розміщення, спорудження, будівництво, введення в експлуатацію будівель як об`єктів нерухомого майна на вказаних земельних ділянках, на які ухвалами суду визнано право власності за позивачами, Полтавська МР не приймала. 
		86.        Також дисциплінарним органом установлено, що в матеріалах справи немає доказів звернення сторін до територіального органу ДАБІ України про отримання дозволу на початок будівельних робіт, введення забудови в експлуатацію.
		87.        Таким чином, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що, постановляючи ухвали про затвердження мирових угод, суддя ОСОБА_1 не звернула уваги, що ухвалені нею судові рішення можуть вплинути на права та обов`язки органів місцевого самоврядування, а саме Полтавської МР та ДАБІ України, не залучила їх до участі у справі. 
		88.        З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).
		89.        На думку Першої Дисциплінарної палати ВРП, зазначені порушення вчинені суддею ОСОБА_1 внаслідок грубої недбалості. Обставин, що вказували б на умисність дій судді, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.
		90.        Визначаючи вид стягнення, яке слід застосувати до судді ОСОБА_1 , Перша Дисциплінарна палата ВРП врахувала кількість та характер дисциплінарних проступків, вчинених унаслідок грубої недбалості, позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень та визнала пропорційним і достатнім застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
		91.        Не погодившись із рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21, суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 через свого представника звернулася зі скаргою, яка надійшла до ВРП 01 березня 2021 року.
		92.        Ухвалою від 11 травня 2021 року № 988/0/15-21 ВРП задовольнила клопотання адвоката Іщенко Ю. А. - представника судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 - про поновлення строку на оскарження рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та поновила строк на оскарження цього рішення. 
		Висновки ВРП за результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Першої Дисциплінарної палати 
		93.        За результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1 . ВРП прийняла рішення від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
		94.        У цьому рішенні ВРП зазначила, що встановлені Дисциплінарною палатою обставини під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 підтвердилися, а порушення норм процесуального законодавства виходять за межі простої суддівської помилки та свідчать про допущення суддею дисциплінарних проступків.
		95.        ВРП дійшла висновку, що її Перша Дисциплінарна палата надавала судді ОСОБА_1 час для укладення угоди з адвокатом та вжила всіх необхідних заходів для належного повідомлення судді ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду дисциплінарної справи стосовно неї, а зазначені суддею ОСОБА_1 причини, що унеможливили прибуття у засідання Дисциплінарної палати, жодним чином не могли вплинути на здійснення розгляду дисциплінарної справи без її участі.
		96.        ВРП зазначила, що, вказуючи на можливість визнання мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, суддя ОСОБА_1 у постановлених 16 травня та 08 червня 2018 року ухвалах не мотивувала, з яких підстав вона погодилася з позиціями сторін у справах. Крім того, за відсутності у матеріалах справ документів, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомості, визнане зазначеними рішеннями, суддя ОСОБА_1 не перевірила, чи не суперечать умови мирової угоди закону та не зазначила про це в постановлених ухвалах.
		97.        ВРП узяла до уваги, що під час дисциплінарного провадження встановлено, що об`єкти нерухомого майна (тимчасові споруди), право власності на які визнано постановленими суддею ОСОБА_1 ухвалами у справах  № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, побудовані без необхідних дозволів ДАБІ України та відповідної процедури введення цих об`єктів в експлуатацію, а також не здійснено їх державну реєстрацію.Зазначені об`єкти нерухомого майна розміщені на земельних ділянках, що належать Полтавській МР, яка також не надавала дозволу на їх розміщення.
		98.        ВРП дійшла висновку, що ухвалені суддею ОСОБА_1 рішення у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 не містять обґрунтування необхідності та можливості затвердження мирових угод поза межами предмета позовних вимог.
		99.        На підставі наявних у матеріалах справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 доказів, які свідчать про те, що затверджені мирові угоди будуть стосуватись прав та інтересів Полтавської МР та ДАБІ України, суддя ОСОБА_1 не вчинила дій щодо залучення їх до участі у справі.
		100.   ВРП визнала обґрунтованим висновок своєї Дисциплінарної палати про те, що ухвалені суддею ОСОБА_1 судові рішення у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 не містять необхідного мотивування, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIIсвідчить про допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на справедливий суд.
		101.   ВРП визнала правильною оцінку дисциплінарного органу дій судді ОСОБА_1 щодо позбавлення Полтавської МР та ДАБІ України права реалізувати їхні права та обов`язки у зв`язку з незалученням їх до участі у справі, що свідчить про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків). 
		102.   ВРП дійшла висновку, що Дисциплінарною палатою ВРП встановлено та підтверджено під час розгляду скарги на рішення дисциплінарного органу, що суддя ОСОБА_1 , постановляючи ухвали про затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, внаслідок грубої недбалості допустила порушення норм процесуального законодавства, що є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
		103.   ВРП погодилася з висновком дисциплінарного органу про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, що є правильним та пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII, статті 50 Закону № 1798-VIII.
		104.   Не погодившись із рішенням ВРП від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		105.   Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення з таких мотивів.
		Щодо строків притягнення судді ОСОБА_1  до дисциплінарної відповідальності
		106.        Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
		107.        З урахуванням установлених у цій справі обставин Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Першої Дисциплінарної палати ВРП щодо прийняття нею рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в межах установленого законом строку.
		Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП
		108.        Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
		109.        З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII.
		110.        Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		111.        Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
		112.        Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		113.        Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
		114.        Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП -якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
		4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		115.        Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
		116.        Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року(далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
		117.        У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
		118.        Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		119.        Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		120.        У своїй скарзі ОСОБА_1 не ставить питання про незаконність оскаржуваного рішення ВРП з підстав, визначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, натомість зазначає, що не була належним чином повідомлена про засідання ВРП та не погоджується з мотивами, якими ВРП обґрунтувала свої висновки про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
		121.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути викладені в скарзі доводи ОСОБА_1 , перевіривши дотримання ВРП під час ухвалення спірного рішення положень пунктів 3, 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
		Щодо дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення
		122.        Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участі такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
		Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.
		123.        Як убачається з матеріалів справи, листом в. о. керівника секретаріату ВРП ОСОБА_14 від 26 квітня 2021 року № 13476/0/9-21 на адресу Октябрського районного суду міста Полтави суддю ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд скарги, поданої адвокатом у її інтересах, відбудеться 11 травня 2021 року о 10 годині. Повідомлення аналогічного змісту надіслано представниці судді ОСОБА_1 - адвокату Іщенко Ю. А.
		124.        Таким чином, повідомлення скаржниці про засідання ВРП надіслане за належною адресою, що узгоджується з вимогами статті 30 Закону № 1798-VIII.
		125.        Про обізнаність ОСОБА_1 та її представниці щодо призначення розгляду скарги у ВРП на 11 травня 2021 року свідчить подання від них до ВРП клопотань про перенесення розгляду цієї скарги. При цьому ні ОСОБА_1 , ні її адвокат Іщенко Ю. А. у своїх клопотаннях про перенесення розгляду скарги не зазначали про неналежне повідомлення скаржниці щодо призначення розгляду її скарги на 11 травня 2021 року. 
		126.        Відповідно до частини дев`ятої статті 51 Закону № 1798-VІІI розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
		127.        За частиною першою статті 49 Закону № 1798-VІІІ розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
		128.        Згідно з пунктом 12.26 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами) (далі - Регламент), у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
		129.        Велика Палата Верховного Суду встановила, що розгляд скарги, поданої адвокатом Іщенко Ю. А. в інтересах судді ОСОБА_1, на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 включався до порядку денного засідань ВРП 30 березня, 15 квітня та 11 травня 2021 року.
		130.        Зі змісту оскаржуваного рішення ВРП встановлено, що суддя ОСОБА_1 та її представниця - адвокат Іщенко Ю. А. у засідання ВРП 11 травня 2021 року не прибули. У заяві, поданій до ВРП 11 травня 2021 року, адвокат Іщенко Ю. А. зазначила про неможливість участі судді ОСОБА_1 у засіданні ВРП у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та зайнятістю заявниці у засіданні з розгляду кримінального провадження у справі № 369/14299/19 як захисника обвинуваченого. 
		131.        Відповідно до протоколу засідання ВРП від 11 травня 2021 року № 33 член ВРП ОСОБА_13 поінформував, що від представниці судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 - адвоката Іщенко Ю. А. надійшло клопотання про відкладення розгляду цього питання порядку денного, оскільки вона не може з`явитися на засідання ВРП у зв`язку з участю у розгляді судом кримінального провадження; від судді ОСОБА_1 надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд цього питання порядку денного, оскільки вона не може з`явитися на засідання ВРП у зв`язку з перебуванням на лікуванні.
		132.        Член ВРП ОСОБА_13 зауважив, що суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 та її представник - адвокат Іщенко Ю. А. втретє не з`явилися на засідання ВРП, та запропонував розглядати скаргу адвоката Іщенко Ю. А. - представниці судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 - на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та клопотання про поновлення строку для оскарження рішення за їх відсутності. Заперечень не надійшло.
		133.        Зважаючи на викладене, ВРП ухвалила розглядати скаргу адвоката Іщенко Ю. А. - представниці судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 - на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та клопотання про поновлення строку для оскарження рішення за їх відсутності.
		134.        Згідно з протоколом засідання ВРП від 11 травня 2021 року № 33 на засіданні ВРП 11 травня 2021 року були присутні 11 членів ВРП. За результатами голосування за прийняття оскаржуваного рішення проголосувало 11 членів ВРП, проти - 0. 
		135.        Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , викладеним у скарзі, Велика Плата Верховного Суду зауважує, що оцінка поважності причин неможливості участі судді у засіданні ВРП здійснюється в межах дискреційних повноважень останньої. Як убачається з матеріалів справи, скаржниця та її представниця втретє не з`явилися на засідання ВРП, а тому відповідач обґрунтовано здійснив розгляд скарги за їх відсутності. 
		136.        Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначеної пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
		137.        Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці щодо її неналежного повідомлення про засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП 10 лютого 2021 року з огляду на таке.
		138.        Законодавством України, зокрема нормами Закону № 1798-VIII та статті 266 КАС України, не передбачено можливості здійснення судового контролю за рішеннями чи діями дисциплінарних органів ВРП.
		139.        Відповідно до положень Закону № 1798-VIII ВРП, переглядаючи у пленарному складі рішення її дисциплінарних органів про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, має повну юрисдикцію, тобто здатна повною мірою виправити допущені дисциплінарним органом помилки, якщо такі мали місце.
		140.        Таким чином, лише рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути предметом судового контролю (частина сьома статті 266 КАС України), і за результатами його перегляду суд може або скасувати таке рішення ВРП, або залишити його без змін. При цьому у випадку його скасування ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 Закону № 1798-VIII (частина восьма статті 266 КАС України, частина третя статті 52 Закону № 1798-VIII).
		141.        Отже, недоліки як процедурного, так і сутнісного характеру, допущені Дисциплінарною палатою ВРП, не є предметом судового контролю, не можуть бути підставою для скасування судом рішення ВРП, яка має повну юрисдикцію при перегляді рішень її дисциплінарних органів та здатна повною мірою їх усунути, натомість предметом судового контрою, за змістом наведених правових норм, є саме рішення ВРП. У протилежному випадку, надання судом оцінки діям і рішенням дисциплінарних органів ВРП свідчило б про підміну ВРП судом та втручання в її виключні повноваження, а також нівелювало б передбачену законом процедуру повторного перегляду ВРП дисциплінарної справи в разі скасування її рішення судом.
		142.        Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 червня 2021 року у справі № 11-2сап21, і відступати від нього немає підстав.
		Щодо наявності в оскаржуваному рішенні ВРП посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків
		143.        Предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Першої Дисциплінарної палати від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		144.        В оскаржуваному рішенні визначеними законом підставами притягнення судді   ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності вказано підпункт «а» пункту 1, пункт 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		Щодо висновків ВРП про допущення суддею ОСОБА_1 порушення пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII
		145.        Під час вирішення питань, пов`язаних із застосуванням щодо суддів заходів дисциплінарного впливу, необхідним є дотримання балансу між відповідальністю судді за свою діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, перед людиною, суспільством та державою, і принципом незалежності судової влади.
		146.        Якщо суддя може бути притягнутий до юридичної відповідальності через його рішення, то неможливо зберегти судову незалежність і демократичний баланс гілок влади. На цьому наголошено в пункті 62 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) «Судова влада на службі суспільства».
		147.        Згідно з пунктом 69 Висновку № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року дисциплінарне провадження має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, а тому не може бути спрямоване на оцінку прийнятих суддями рішень, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
		148.        У пункті 2 Резолюції Європейської асоціації суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) акцентовано увагу на неприпустимості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за поданням держави чи незадоволеної сторони, крім випадків, коли його визнано винуватим у вчиненні кримінального злочину або якщо поведінка судді суперечить встановленим професійним стандартам. Адже якщо це правило не дотримується, суддя змушений виконувати свої обов`язки під постійною загрозою звинувачення, що може, принаймні підсвідомо, вплинути на його рішення.
		149.        Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце негідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень. Цей принцип закріплено в пункті 5 зазначеної вище Резолюції.
		150.   Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, ВРП визнала обґрунтованим висновок Дисциплінарної палати про те, що ухвалені суддею ОСОБА_1 рішення у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 не містять необхідного мотивування, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII свідчить про допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на справедливий суд.
		151.   Надаючи оцінку доводам скаржниці в частині незгоди із цим висновком, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		152.   Відповідно до пункту 3 частини першої статті 260 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент постановлення ухвал про затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18) ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
		153.   Частиною першою статті 207 ЦПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
		154.   Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.
		155.   Дисциплінарна палата встановила, що предметом спору у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 було зобов`язання відповідача належним чином виконати умови договорів про надання юридичних послуг щодо впорядкування правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яким користувалися позивачі.
		156.   За результатами розгляду заяв про затвердження мирових угод у цих справах суддя ОСОБА_1 визнала за позивачами право власності на об`єкти нерухомого майна з правом присвоєння окремих адрес та необхідністю державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості. 
		157.   Зазначаючи про можливість визнання мирових угод, скаржниця у постановлених 16 травня та 08 червня 2018 року ухвалах не мотивувала, з яких підстав вона погодилась із позиціями сторін у справах. Крім того, за відсутності в матеріалах справ документів, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомості, визнане зазначеними рішеннями, суддя ОСОБА_1 не перевірила, чи не суперечать умови мирової угоди закону, та не вказала про це в постановлених ухвалах.
		158.   Окрім цього, дисциплінарний орган ВРП врахував висновки Полтавського апеляційного суду за результатами перегляду ухвал про затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, який, скасовуючи ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 16 травня 2018 року у справі № 554/2374/18, зазначив, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про визнання за позивачами права власності на тимчасові будівлі як об`єкти нерухомого майна, оскільки це виходить за межі позовних вимог та суперечить вимогам чинного законодавства, порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, зокрема Полтавської МР та ДАБІ України.
		159.        Стаття 2 Закону № 1402-VIII визначає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		160.   Право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також відображається у практиці ЄСПЛ.
		161.   КРЄС у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення -це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції  свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести передусім сторонам, що суд справді почув їхні позиції, а не проігнорував їх. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
		162.   ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи. 
		163.   Щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.
		164.   Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Бендерський проти України», «Сокуренко і Стригун проти України») закріплене у статті 6 Конвенції право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.
		165.   Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинне містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29, 30).
		166.   Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21 дійшла висновку, що вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
		167.   Ураховуючи предмет спору у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, наявні в матеріалах докази щодо правового режиму майна, про яке йшлося в мирових угодах, а також установлені ЦПК України умови затвердження мирової угоди, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок відповідача про те, що ухвалені суддею ОСОБА_1 рішення у цих справах не містять обґрунтування необхідності та можливості затвердження мирових угод поза межами предмета позовних вимог, а відтак погоджується з висновком відповідача про наявність у діях скаржниці ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		168.   Оцінюючи доводи скаржниці про відсутність будь-яких наслідків від прийнятих нею ухвал через їх скасування судом апеляційної інстанції, а також відсутність причинного зв`язку між наслідками та допущеним порушенням, Велика Палата Верховного Суду враховує висновки, викладені в її постанові від 24 червня 2021 року у справі № 11-2сап21, згідно з якими вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у тому числі оцінка наслідків його дій, не може ставитися в залежність від того, чи було оскаржене ухвалене ним рішення, а також від результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме собою залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов`язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч це й може враховуватись дисциплінарним органом. Відсутність негативних наслідків не може бути підставою для звільнення від дисциплінарної відповідальності судді, оскільки в діях скаржниці встановлено порушення прав людини і основоположних свобод.
		169.   У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду також враховує, що відповідач узяв до уваги встановлену в межах справи № 440/4617/18 інформацію про реєстрацію права власності за позивачами. Зокрема, суд у цій справі встановив, що з метою присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна, право власності на яке визнано ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави (суддя ОСОБА_1) від 16 травня 2018 року у справі № 554/2374/18, позивачі звернулися до Полтавської МР з відповідною заявою. За результатами розгляду зазначеної заяви виконавчим комітетом Полтавської МР 06 червня 2018 року ухвалено рішення № 117, на підставі якого за позивачами зареєстровано право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Щодо висновків ВРП про допущення суддею       ОСОБА_1 порушення підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII
		170.        Кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.
		171.   Як убачається з оскаржуваного рішення відповідача, ВРП визнала правильною оцінку дисциплінарного органу дій судді ОСОБА_1 щодо позбавлення Полтавської МР та ДАБІ України права реалізувати їхні права та обов`язки у зв`язку з незалученням їх до участі у справі, що свідчить про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).
		172.        Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
		173.        Таким чином, цією нормою чітко визначено, що істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості та повинне мати певні наслідки, зокрема такі, що унеможливили б реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвели б до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
		174.        Як убачається з матеріалів справи, зокрема з копій матеріалів справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, під час дисциплінарного провадження установлено, що власником земельних ділянок, на яких розміщені спірні тимчасові споруди, є Полтавська МР, яка надавала позивачам дозволи на розміщення виключно тимчасових споруд. Рішень з приводу надання дозволу позивачам на розміщення, спорудження, будівництво, введення в експлуатацію будівель як об`єктів нерухомого майна на вказаних земельних ділянках, на які ухвалами суду визнано право власності за позивачами, Полтавська МР не приймала. У матеріалах справи відсутні докази звернення сторін до територіального органу ДАБІ України про отримання дозволу на початок будівельних робіт, введення забудови в експлуатацію.
		175.        Постановляючи ухвали про затвердження мирових угод, суддя ОСОБА_1 не звернула уваги на те, що ухвалені нею судові рішення можуть вплинути на права та обов`язки Полтавської МР та ДАБІ України, не залучила їх до участі у справі. 
		176.        Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці про відсутність у матеріалах цивільних справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 доказів, які б могли свідчити про порушення затвердженими мировими угодами прав чи обов`язків Полтавської МР, ДАБІ України, які не були учасниками справ, з огляду на таке.
		177.        Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, ухвали про затвердження мирових угод, постановлені суддею ОСОБА_1 , скасовані судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської МР, ДАБІ України (справи № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18), а також Полтавської МР (справа № 554/2374/18).
		178.        Дисциплінарним органом ВРП враховано висновки Полтавського апеляційного суду за результатами перегляду ухвал про затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, згідно з якими:
		- Полтавська МР як власник земельних ділянок, на яких розміщені відповідні тимчасові споруди, що є предметом позову, та особа, яка безпосередньо надавала дозволи на їх розміщення, а також ДАБІ України як особа, уповноважена на надання дозволів про початок будівництва, прийняття забудови до експлуатації, зокрема і самочинної, не були залучені до участі в розгляді цієї справи попри те, що вказана справа стосується їхніх законних прав та охоронюваних інтересів, що є прямим порушенням місцевим судом норм процесуального права (справа № 554/3649/18);
		- суд при затвердженні мирової угоди вирішив питання стосовно прав та обов`язків осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме Полтавської МР, яка є розпорядником земель територіальної громади, ДАБІ України, до повноважень якої належить прийняття забудови до експлуатації, у тому числі і самочинно переобладнаної (справа № 554/3811/18);
		- Полтавська МР як власник земельних ділянок, на яких розміщені відповідні тимчасові споруди, що є предметом позову, та особа, яка безпосередньо надавала дозволи на їх розміщення, а також ДАБІ України як особа, уповноважена на надання дозволів про початок будівництва, прийняття забудови до експлуатації, зокрема і самочинної, не були залучені до участі в розгляді цієї справи попри те, що вказана справа стосується їхніх законних прав та охоронюваних інтересів, що є прямим порушенням місцевим судом норм процесуального права (справа № 554/2374/18).
		179.   З огляду на викладене безпідставними є доводи скаржниці про відсутність порушення прав та обов`язків Полтавської МР і ДАБІ України. У цьому випадку втручання судді в непередбачений законом спосіб у повноваження органу місцевого самоврядування та органу державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду позбавляло їх можливості реалізувати свої права та обов`язки в цивільному процесі.
		180.   Вирішення питання про права й обов`язки осіб, не залучених до судового розгляду, є неприпустимим. Такі дії є вкрай небезпечними для правопорядку, оскільки створюють передумови для того, щоб права осіб були порушені без їх відома та участі й без надання можливості цим особам захистити свої права та інтереси. 
		181.   Доводи скаржниці про те, що докази можливих порушень прав третіх осіб були подані лише на стадії апеляційного перегляду, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
		182.   Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими посилання скаржниці на постанови від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19, від 15 квітня 2021 року у справі № 11-727сап19 та від 19 листопада 2020 року у справі № 11-1239сап19, оскільки обставини дисциплінарних справ, а також законодавство, що регламентувало дії суддів у цих справах, різняться.
		183.   Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці про відсутність доказів, що підтверджували б наявність у її діях ознак грубої недбалості, оскільки встановлені Першою Дисциплінарною палатою ВРП обставини свідчать про те, що такі дії досвідченого судді (у період, що підлягав перевірці, позивачка мала понад вісім років досвіду роботи на посаді судді) виходять за межі простої суддівської помилки та свідчать про неналежне її ставлення до службових обов`язків і є проявом грубої недбалості при здійсненні нею правосуддя у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18.Обставин, що вказували б на умисність дій судді, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.
		184.   З огляду на викладене необґрунтованими є доводи скаржниці про відсутність у її діях порушення, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		185.        Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці, згідно з якими висновок ВРП про те, що ухвали про затвердження мирових угод, постановлені нею у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, не містять достатнього мотивування, є оціночним судженням, переоцінкою судових рішень та обставин спірних правовідносин, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення ВРП убачається, що вона не ревізувала судових рішень, ухвалених скаржницею. Натомість в основу мотивів притягнення її до дисциплінарної відповідальності покладено не оцінку законності судових рішень, а обґрунтування того, у чому виражається вчинення нею дисциплінарного проступку в контексті виконання її професійних обов`язків. З тексту та змісту оскаржуваного рішення ВРП не вбачається наявності оціночних суджень, висновків щодо законності та обґрунтованості ухвалених скаржницею судових рішень. 
		186.        Безпідставними є також доводи скаржниці про ухвалення нею судових рішень у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 за результатами підготовчого судового засідання, а не за результатами розгляду справи по суті, стадії дослідження доказів, судових дебатів тощо, оскільки наведене не звільняє суддю від обов`язку при вирішенні питання щодо можливості затвердження мирової угоди перевірити, зокрема, чи не суперечать закону її умови та чи не порушують прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб.
		187.   Водночас у цьому конкретному випадку відсутність статусу учасників справи у Полтавської МР та ДАБІ України не впливає на можливість кваліфікації дій судді на підставі підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Інакше виникне ситуація, коли дії судді, який, не залучивши до участі у справі осіб, права та / або охоронювані інтереси яких можуть бути порушені внаслідок затвердження мирової угоди між сторонами, унеможливив реалізацію ними їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, не були б підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Хоча за аналогічних обставин такі ж дії з такими ж наслідками, але відносно учасників справи є підставою для дисциплінарної відповідальності судді. При цьому можливість притягнення судді до відповідальності на підставі підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII має на меті недопущення суддею унеможливлення реалізації прав та обов`язків усіх осіб, чиї права та інтереси можуть бути порушені оспорюваним рішенням (шляхом установлення можливості настання дисциплінарної відповідальності судді в разі допущення ним відповідного порушення), а не надання спеціального особливого статусу тим особам, які безпосередньо брали участь у справі, порівняно з тими, які не брали такої участі, однак права та охоронювані інтереси яких порушені оскаржуваним судовим рішенням.
		Щодо пропорційності застосованого до судді ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення
		188.        Надаючи оцінку доводам скаржниці про непропорційність застосованого до неї виду дисциплінарного стягнення, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		189.        Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII та частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
		190.        Обираючи дисциплінарне стягнення, дисциплінарний орган урахував кількість порушень, допущених суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 під час розгляду справ, характеристику судді, а також те, що вона не притягувалася до дисциплінарної відповідальності.
		191.        ВРП в оскаржуваному рішенні, врахувавши встановлені обставини, зазначила про правильність висновку Дисциплінарної палати про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, що є правильним та пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам.
		192.        Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що зазначені в оскаржуваному рішенні ВРП висновки щодо вчинення суддею  ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII,є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.
		Висновки за результатами розгляду скарги
		193.        Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги  ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від11 травня 2021 року № 989/0/15-21. ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, безсторонньо та пропорційно. Оскаржуване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. 
		Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 Головуючий суддя                                                                           В. Ю. Уркевич
		Суддя-доповідач  І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько Л. М. ЛобойкоЮ. Л. Власов К. М. ПільковІ. А. Воробйова О. Б. ПрокопенкоМ. І. Гриців О. М. СитнікД. А. Гудима І. В. ТкачЖ. М. Єленіна Є. А. УсенкоЛ. Ю. Кишакевич Н. В. ШевцоваГ. Р. Крет

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...