Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/14572/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2023. Зареєстровано: 01.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2023.
Дата набрання законної сили: 01.01.2024
Номер судового провадження: П/620/14703/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 листопада 2023 року Чернігів Справа № 620/14572/23 
		Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , в якому просить:
		визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі подано ним рапорту від27.06.2023;
		зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі абз.4 пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком своєї дружини.
		Позов мотивовано тим, що батько його дружини потребує постійного догляду, що дає підстави для звільнення з військової служби. Втім, відповідач протиправно відмовив йому у звільненні з військової служби, у зв`язку з чим виникла необхідність для захисту порушених прав у суді.
		Суд ухвалою від03.10.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
		Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Правом на подання відзиву на позов не скористався.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
		ОСОБА_1 проходить військову службу у Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією витягу з послужного списку та копією наказу від24.06.2023 №180. Перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від11.02.2006 Серії НОМЕР_3 , яка має батьків: ОСОБА_3 , інваліда ІІ групи загального захворювання (довідка МСЕК від15.06.2016 серії 12ААА №520678), та ОСОБА_4 .
		Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від06.09.2023 №10, батьки проживають у власному будинку, та потребують постійного догляду. Дружина ОСОБА_3 не може здійснювати догляд за чоловіком, тому що сама хворіє.
		Зазначені в Акті обстеження матеріально-побутових умов проживання від06.09.2023 №10 твердження знаходять свої підтвердження у висновку від14.06.2023 №71 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с.28) та Консультаційному висновку спеціаліста від20.12.2019 щодо ОСОБА_4 (а.с.29). 
		27.06.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г`п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-ХІІ, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком дружини (а.с.19), до якого було додано копії паспорта позивача, свідоцтва про шлюб, копію паспорта дружини, копію свідоцтва про народження, копію паспорта батька дружини та копію висновку від14.06.2023 №71.
		Зазначені документи також містяться в матеріалах справи.
		Відповідач наклав на рапорт резолюцію, в якій направив документи до Військової частини НОМЕР_1 .
		За результатами розгляду рапорту та доданих документів, на адресу Військової частини НОМЕР_2 матеріали щодо звільнення позивача зі служби повернуто без реалізації, у зв`язку з відсутністю документів, які б свідчили про відсутність інших осіб які б могли здійснювати догляд (довідка про реєстрацію місця проживання, інформація з органів РАГСу, висновок органів місцевої влади).
		Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з п.4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
		У свою чергу, ст.26 Закону України від25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII в редакції чинній на момент подання рапорту) визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		Аналогічні положення містяться у ч.5 цієї статті, яка регулює підстави звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.
		Зокрема, відповідно до абз.4 пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		Предметом цього позову є відмова Військової частини НОМЕР_1 , щодо звільнення позивача зі служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком своєї дружини, через відсутність у позивача документів, які свідчать про відсутність інших осіб які б могли здійснювати догляд (довідка про реєстрацію місця проживання, інформація з органів РАГСу, висновок органів місцевої влади).
		Суд наголошує, що положення абз.4 пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 цього Закону не містять вимоги доводити факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
		Обов`язок щодо доведення відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд передбачений абз.7 зазначених вище норм Закону №2232-XII.
		З наведеного слідує, що Закон №2232-XII чітко відокремлює та розрізняє за родинними зв`язками такі підстави для звільнення як необхідність здійснення постійного догляду, закрема за батьками дружини, що підтверджується виключно відповідним медичним висновком, та необхідіністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько0консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
		Постановою Кабінету Міністрів України від12.06.2013 №413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
		Згідно з положенням цього Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
		Частиною 7 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Таким порядком є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від10.12.2008 №1153/2008.
		Відповідно до п.12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
		Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
		Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Наказом Міністра оборони України від10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
		Згідно з абз.2 п.14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
		Додатком 19 Інструкції №170 передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від12.06.2013 №413 та визначено пп. «г» п.1, 2 ч.4, пп. «ґ» п.2 ч.5, пп. «г» п.2 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
		Згідно з ч.2 ст.5 КАСУ захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до ст.9 КАСУ, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
		Згідно з ст.245 КАСУ при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».
		В даному випадку, задоволення вимог в такій спосіб, як просить позивач, жодним чином не порушує дискреційної функції відповідача і є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи документами повністю підтверджується право позивача бути звільненим на підставі абз.4 пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком своєї дружини.
		В той же час, посилання відповідача на відсутність документів, які б свідчили про відсутність інших осіб, які б могли здійснювати догляд (довідка про реєстрацію місця проживання, інформація з органів РАГСу, висновок органів місцевої влади) є протиправним, оскільки доведення факту відсутності інших осіб, які б могли здійснювати догляд, в даному випадку, на позивача не покладається.
		Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у звільненні зі служби.
		З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за абз.4 пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у звя`зку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком своєї дружини. За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для його розподілу відсутні.
		Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити повністю.
		Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого ним рапорту від27.06.2023.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі абз.4 пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком своєї дружини.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
		 
		Позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
		Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
		Третя особа  Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
		 
		Повний текст рішення суду складено 30.11.2023.
		 
		 
		Суддя Л.О. Житняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...