Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/14103/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2023.
Дата набрання законної сили: 23.11.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №757/14103/21-ц                                                                                                                Головуючий в суді І інстанції Матійчук Г. О.
		Провадження № 22-ц/824/15249/2023                                                                                          Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 листопада 2023 року                                                                                                                                                  м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого - Мельника Я.С.,
		суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
		за участі секретаря Рагушіної І.В.,   
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2021 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у три місяці з дня вступу рішення в законну силу.
		В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві приватної власності.
		Вказує, що вона є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 п`ятої черги. Окрім неї, спадкоємцем за законом є ОСОБА_5 . 
		Для прийняття спадщини вона звернулась до ОСОБА_5 для представництва її інтересів щодо питання прийняття спадщини, оскільки остання проживає на території Російської Федерації, Оренбурзька область, м. Мідногорськ.
		Разом з тим, оскільки ОСОБА_5 не зміг подати заяву до нотаріуса про включення її у число спадкоємців через відсутність у нього документів про спорідненість зі спадкодавцем, вона лише 10 грудня 2020 року змогла звернутись до нотаріуса у м. Мідногорську Оренбурзької області, отримала заяву по відповідній формі та через ОСОБА_5 подала цю заяву до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори.
		 
		Постановою державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Фролової А. О. від 03.03.2021 року було відмовлено гр. ОСОБА_5 , діючому на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті тітки спадкоємиці, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з причин пропуску шестимісячного строку, а також відсутності документів, що підтверджують родинні зв`язки гр. ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_4 .
		Вважала причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини поважними, оскільки наявна велика відстань між місцем її постійного проживання і місцем знаходження спадкового майна, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням,  ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.
		Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевим судом не враховано поважність причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
		Крім цього, вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано докази її спорідненості з померлою тіткою, а саме рішення Мідногорського міського суду Оренбурзької області від 03.09.2021.
		Від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем причини пропуску встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними для неї труднощами, які б унеможливили б подання нею відповідної заяви нотаріусу протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подати.
		Крім цього, місцевим судом встановлено, що позивачем не надано і доказів, що підтверджують її родинні зв`язки з спадкодавцем.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві приватної власності (а.с. 82-118, т. 1).
		ОСОБА_1 звернулась із заявою від 10.12.2020 року №2230 про прийняття спадщини до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори.
		Постановою державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Фролової А. О. від 03.03.2021 року було відмовлено гр. ОСОБА_5 , діючому на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті тітки спадкоємиці, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з причин пропуску шестимісячного строку, а також відсутності документів, що підтверджують родинні зв`язки гр. ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_4 (а.с. 13, т. 1).
		Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
		Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
		Частиною першою статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		Згідно із пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18) про визначення спадкоємцю за законом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначено, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок усіх доказів у сукупності, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки зазначені позивачем причини пропуску встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме похилий вік, недостатність коштів, необізнаність та інші причини, не пов`язані з об`єктивними непереборними, істотними для неї труднощами, не підтверджують того, що у позивачки не було можливості протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подати відповідну заяву.
		Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса за місцем свого проживання для нотаріального посвідчення заяви про прийняття спадщини та надіслати її до Дев?ятої Київської державної нотаріальної контори засобами поштового зв`язку, починаючи з грудня 2019 року і до 01 січня 2020 року, при цьому, що запровадження карантинних обмежень, пов`язаних з розповсюдженням коронавірусу COVID-19 відбулося після закінчення строку для прийняття спадщини, і такий висновок суду першої інстанції не спростований доводами апеляційної скарги, відповідає встановленим обставинам, нормам матеріального права. 
		Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 лютого 2021 року у справі №569/12599/18.
		Доводи апеляційної скарги щодо доведеності її спорідненості зі спадкодавцем, оцінюються колегією суддів критично, позаяк позивачем не надано доказів, що підтверджують її родинні зв`язки з померлою ОСОБА_4 , оскільки із наданих позивачем документів встановити родинні зв`язки неможливо.
		Твердження апелянта про те, що місцевим судом безпідставно не враховано рішення Мідногорського міського суду Оренбурзької області від 03.09.2021 по справі №2-581/2021, в якому встановлено, що вона є двоюрідною онукою спадкодавиці, відхиляється колегією суддів, з огляду на те, що судом першої інстанції було відмовлено у прийнятті цих доказів з огляду на їх подачу поза межами строків, встановлених ЦПК України, без обґрунтування будь-яких поважних причин їх неподання.
		Таким чином, посилання апелянта  на положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, а відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
		Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Головуючий:                                     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...