Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/8289/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 01.12.2023. Зареєстровано: 01.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2023.
Дата набрання законної сили: 12.02.2024
Номер судового провадження: 1-кп/462/668/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141390000871

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/8289/23 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 грудня 2023 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
		головуючого  судді                 ОСОБА_1 
		з участю секретарів судового засідання     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурора         ОСОБА_4 
		потерпілого         ОСОБА_5 
		захисника         ОСОБА_6 
		обвинуваченого                 ОСОБА_7 
		провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові судовий розгляд у кримінальному провадженні №12023141390000871 з розгляду обвинувального акту про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, який має на утриманні малолітню доньку, 2019 року народження, фізичної особи - підприємця та працюючого водієм у ТОВ «Лариса», місце проживання якого зареєстроване та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_7 03.09.2023 року, близько 23.20 год., знаходячись на вул.С.Петлюри, 2А у м.Львові, на ґрунті раптово виниклого конфлікту між ним та його товаришем з групою п`яти молодих людей, серед яких був ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись раптововиниклим умислом,спрямованим наспричинення тілеснихушкоджень потерпілому, з мотивів раптово виниклої особистої неприязні, за допомогою колото-ріжучого предмета умисно наніс ОСОБА_5 два удари в праву частину тулуба, чим спричинив проникаюче колоте поранення грудної клітки, праворуч по лопатковій лінії в проекції 7-8 ребер, яке ускладнилося правобічним пневмогемотораксом та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, та непроникаюче поранення поперекової ділянки праворуч, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров?я.
		Враховуючи,що учасникамисудового провадженняне оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.121 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому зазначив, що ввечері 03.09.2023 року він разом із другом дитинства ОСОБА_8 , який проходив реабілітацію після поранення на фронті, рухалися на його автомобілі по вул.Петлюри у м.Львові, в напрямку вул.Любінської, їдучи додому. Під`їжджаючи до пішохідного переходу вони побачили, що група з 4-5 молодих людей, серед яких була одна дівчина, дуже повільно та при цьому пританцьовуючи переходили пішохідний перехід. Його товариш зробив їм зауваження, на що молодики відреагували агресивно, у них виник словесний конфлікт. За таких обставин вони з ОСОБА_8 вирішили припаркувати автомобіль, після чого у них продовжився конфлікт із вказаними молодими людьми біля будинку №2А по вул.С.Петлюри у м.Львові. Під час конфлікту, який тривав 10-15 хв. він спілкувався із хлопцем та дівчиною, а його товариш, знаходячись на відстані близько 5 метрів, - із потерпілим ОСОБА_5 та іншими молодими людьми із даної компанії. При цьому, він попередив тих молодих людей, що його друг є військовим після важкого поранення. Не зважаючи на це, через певний час він побачив, що вказані молоді люди притиснули ОСОБА_8 до стіни та почали наносити тому удари руками, на що він, побачивши небезпеку для друга і бажаючи його захистити, не знаючи, що очікувати від нападників, яких було більше, підійшов до потерпілого і ножем наніс йому два удари в правий бік. Після цього потерпілий відбіг в сторону магазину, а він разом із товаришем сіли в машину та поїхали додому до останнього. Близько 00.10 год. він вийшов від товариша в напрямку свого помешкання, проте по дорозі був зупинений працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаюється, шкодує, що так сталося і зробив для себе відповідні висновки, просить вибачення у потерпілого за те, що його необдумані дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень і заподіяли шкоду його здоров`ю, бажає відшкодувати потерпілому завдану шкоду, в тому числі витрати на лікування. 
		Враховуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України.
		При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.
		Положеннями ст.50,65КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також даним та особливостям особистості винного.
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
		Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд у ході призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.
		Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, 67КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання Ї конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року (провадження № 51-536кмо20).
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , є щире каяття, оскільки воно ґрунтується на визнанні обвинуваченим своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась, в тому числі бажанні та пропозиції відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду.
		Також суд враховує обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення треба розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу правозастосовним органам у встановленні істини у кримінальному провадженні, з`ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Сприяння розкриттю кримінального правопорушення здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження і встановлено під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_7 одразу визнав свою вину у вчиненому, не змінював такої своєї позиції під час кримінального провадження, сприяв слідству, добровільно, послідовно і в повному обсязі надав показання слідству і суду щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, не допускав зловживання правом на захист, зриву процесуальних дій з його участю, що сприяло швидкому розкриттю кримінального правопорушення і встановленню усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що підтвердила під час судового розгляду прокурор.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
		Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, вчиненим умисно; конкретні обставини, за яких було вчинене кримінальне правопорушення, в тому числі передумови та причини конфлікту, під час якого було скоєно кримінальне правопорушення, мотиви злочинний дій ОСОБА_7 , які були зумовлені захистом від побиття його товариша, який є пораненим військовим.
		Також суд враховує встановлені дані щодо особи винного, який раніше не судимий (т.1, а.с.210), розлучений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_9 (т.3, а.с.28), виріс без батька та проживає з матір`ю-інвалідом (т.3, а.с. 35, 36), у квітні 2023 року переніс мікроінсульт, у зв`язку з чим знаходився на стаціонарному лікуванні (т.3, а.с. 25-27), на обліку щодо узалежнень та в психоневрологічному диспансері не перебуває (т.1, а.с.208, 209), за місцем проживання характеризується позитивно (т.3, а.с.33, 34), офіційно працевлаштований - є фізичною особою підприємцем, а також працює водієм у ТзОВ «Лариса», де характеризується виключно позитивно (т.3, а.с.32).
		Крім цьогосуд бередо увагибажання обвинуваченоговідшкодувати завданушкоду удобровільному порядку,про що ОСОБА_7  висловився під час судового розгляду, однак потерпілий ОСОБА_5 , який не заявляв під час кримінального провадження, в тому числі судового провадження, про відшкодування шкоди і розмір такого відшкодування, відмовився отримати відшкодування у такий спосіб.
		При цьому, слід зазначити, що невідшкодування потерпілому шкоди з боку ОСОБА_7  на момент розгляду кримінального провадження не є визначальною або вирішальною обставиною для визначення розміру призначеного ОСОБА_7 покарання. Вказана обставина враховується в сукупності з іншими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами та обставинами. До того ж питання щодо відшкодування конкретної завданої кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_5 шкоди може буде вирішено в порядку цивільного судочинства.
		Потерпілий ОСОБА_5 під час судового розгляду зазначив, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.
		Суд звертає увагу на те, що думка потерпілого щодо міри та розміру покарання засудженому має враховуватися під час призначення покарання, водночас не є вирішальною для суду.
		Також суд бере до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до висновків якої виправлення ОСОБА_9 можливе без позбавлення волі або обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства (в тому числі окремих осіб). Виконання покарання у громаді можливе з умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідно для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (т.3, а.с.44-47).
		Виходячи з наведеного, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.1 ст.121 КК України.
		Разом з тим, суд, приймаючи до уваги наведені обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого,вважає за можливе застосувати до ОСОБА_7 ст.75КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень. На переконання суду застосування відносно ОСОБА_7 звільнення від відбування покарання з випробуванням не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини та легітимна мета покарання.
		Суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України. 
		Відповідно до положень ч.5 ст.72КК України зарахуваннястроку попередньогоув`язненняу разізасудження допозбавлення волів межахтого самогокримінального провадження,у межахякого доособи булозастосовано попереднєув`язнення,провадиться зрозрахунку одиндень попередньогоув`язненняза одиндень позбавленняволі. 
		Як вбачаєтьсяіз ухвалислідчого суддіЗалізничного районногосуду м.Львовавід 05.09.2023року ОСОБА_7 був затриманий04.09.2023року та05.09.2023року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т.1, а.с.223-224) та по теперішній час він перебуває під вартою.
		Враховуючи, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, тому на підставі ч.5 ст.72КК України ОСОБА_7 слід зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 04.09.2023 року по 01.12.2023 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		На підставі ч.9 ст.100КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
		Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України. 
		Враховуючи,що уданому кримінальномупровадженні ухваламислідчого суддіЗалізничного районногосуду м.Львовавід 05.09.2023року булонакладено арештна речовідокази:футболку зеленогокольору,фірми «MALFINI»,кросівки чорногокольору,розміру 39,фірми «ICEBERG»,джинси сильногокольору,фірми «HOLLISTER»з чорнимшкіряним ременем(т.1,а.с.104-105);картридж електронноїсигарети чорногокольору,сорочку білогокольору ізслідами РБК,мобільний телефонмарки «SamsungA12»IMEI: НОМЕР_1 ,IMEI: НОМЕР_2 (т.1,а.с.66-67);чоловічу футболкусинього кольоруіз маркуванням«BarcaNike»із слідамиречовини бурогокольору,спортивний костюмчорного кольору,а самеолімпійка назамок зіслідами речовинибурого кольорута спортивніштани марки«Adidas»,кросівки 41розміру чорно-сірогокольору марки«Nike»,шкарпетки білогокольору ізнадписом «Adidas»(т.1,а.с.201-202);розкладний ніжз інструментами,марки «М-ТАС»,сірого кольору,зробленого зметалу (т.2,а.с.134-135), а згідноз ч.4ст.174КПК Українисуд одночасноз ухваленнямсудового рішення,яким закінчуєтьсясудовий розгляд,вирішує питанняпро скасуванняарешту майна,тому накладенийарешт слідскасувати,вирішивши одночаснодолю речовихдоказів, - футболку зеленого кольору, фірми «MALFINI», кросівки чорного кольору, розміру 39, фірми «ICEBERG», джинси сильного кольору, фірми «HOLLISTER» з чорним шкіряним ременем; картридж електронної сигарети чорного кольору, сорочку білого кольору із слідами РБК, мобільний телефон марки «Samsung A 12» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , повернути ОСОБА_7 , як власнику, чоловічу футболку синього кольору із маркуванням «Barca Nike» із слідами речовини бурого кольору, спортивний костюм чорного кольору, а саме олімпійка на замок зі слідами речовини бурого кольору та спортивні штани марки «Adidas», кросівки 41 розміру чорно-сірого кольору марки «Nike», шкарпетки білого кольору із надписом «Adidas»  повернути ОСОБА_5 , як власнику, а розкладний ніж з інструментами, марки «М-ТАС», сірого кольору, зробленого з металу  повернути ОСОБА_8 , як власнику. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, застосований (продовжений) згідно ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 27.10.2023 року (т.3, а.с.16-17), з врахуванням звільнення його від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне змінити на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт у певний період доби з покладенням обов`язків, передбаченихч.5 ст.194 КПК України, до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на строк два місяці. 
		Враховуючи вимогист.377КПК України,згідно якої,якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання, з огляду на застосування щодо обвинуваченого звільнення від покарання з випробуванням і зміну відносно нього запобіжного заходу на домашній арешт, ОСОБА_7 слід негайно звільнити з-під варти в залі суду.
		Керуючись ст.100, 174, 181, 194, 377, 368-371, 373-375 КПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років.
		Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 04.09.2023 року по 01.12.2023 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		На підставіст.75КК Українизвільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю три роки. 
		Зобов`язати ОСОБА_7 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 змінити з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, який застосувати до набрання вироком законної сили, але не довше, ніж до 01.02.2024 року, з покладанням обов`язків:
		- не відлучатися з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22:00до 06:00 години без дозволу суду, окрім випадків оголошення сигналу «повітряна тривога» та необхідності прослідувати до місця укриття, надання медичної допомоги;
		- прибувати за кожною вимогою до суду;
		- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
		Роз`яснити ОСОБА_7 , що відповідно до ч.5ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.
		Виконання вироку в частині запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем перебування обвинуваченого під домашнім арештом, якому негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
		ОСОБА_7 негайно звільнити з-під варти в залі судового засідання.
		Скасувати накладений ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 05.09.2023 року арешт на майно і вирішити долю речових доказів наступним чином:
		- футболку зеленого кольору, фірми «MALFINI», кросівки чорного кольору, розміру 39, фірми «ICEBERG», джинси сильного кольору, фірми «HOLLISTER» з чорним шкіряним ременем; картридж електронної сигарети чорного кольору, сорочку білого кольору із слідами РБК, мобільний телефон марки «Samsung A 12» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ,  повернути ОСОБА_7 , як власнику;
		- чоловічу футболку синього кольору із маркуванням «Barca Nike» із слідами речовини бурого кольору, спортивний костюм чорного кольору, а саме олімпійка на замок зі слідами речовини бурого кольору та спортивні штани марки «Adidas», кросівки 41 розміру чорно-сірого кольору марки «Nike», шкарпетки білого кольору із надписом «Adidas», - повернути ОСОБА_5 , як власнику;
		- розкладний ніж з інструментами, марки «М-ТАС», сірого кольору, зробленого з металу, - повернути ОСОБА_8 , як власнику.
		Речові докази - СD-R диск з файлами із камер відеоспостереження із ресторану-пивоварні, що на АДРЕСА_2 за 03.09.2023 року (т.1, а.с.157), СD-R диск з файлами із камер відеоспостереження із магазину «НАПОЇ ТА ТЮТЮН», що на вул.С.Петлюри, 2А в м.Львові за 03.09.2023 року (т.1, а.с.178), СD-R диск з файлами із камер відеоспостереження із магазину, що на вул.С.Петлюри, 28 в м.Львові за 03.09.2023 року (т.1, а.с.183)  залишити в матеріалах судової справи.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                         (підпис)
		Згідно з оригіналом.
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...