Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 684/691/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2023.
Дата набрання законної сили: 23.11.2023
Номер судового провадження: 61-8080ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 листопада 2023 року              
		м. Київ
		 
		справа № 684/691/18
		провадження № 61-8080св22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Старосинявська селищна рада Хмельницької області, ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги  ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Старосинявської селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, скасування запису про право власності на земельну ділянку та визнання договору дарування недійсним.
		Позов мотивований тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2003 року належить на праві власності земельна ділянка, загальною площею 0,28 га, яка складається із двох земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,06 га; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,22 га, розташована по АДРЕСА_1 . Право власності на вказану земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на її ім`я. З моменту успадкування вказаної земельної ділянки вона нею користується в визначених межах та розмірі.
		Рішенням сесії Старосинявської селищної ради від 18 вересня 2015 року № 3 суміжному землекористувачу ? ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,  площею 0,12 га, по АДРЕСА_2 .
		З метою отримання кадастрового номера належної їй земельної ділянки, 26 вересня 2017 року вона звернулася до землевпорядної організації з метою розроблення технічної документації  із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Проте під час проведення кадастрової зйомки було встановлено, що в межах її земельної ділянки, межі якої передбачалось зареєструвати у Державному земельному кадастрі, розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 з присвоєним кадастровим номером 6824455100:01:007:0566. 
		Із відомостей збірного кадастрового плану суміжних земельних ділянок вбачається, що на належну їй з 2003 року земельну ділянку частково накладається земельна ділянка, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення Старосинявської селищної ради у 2016 році, площею 0,1167 га, площа накладення земельних ділянок складає 0,0264 га. Таким чином, Старосинявська селищна рада безпідставно та протиправно зменшила площу земельної ділянки, яка їй належить на праві власності з 2003 року, на 0,0264 га.
		02 травня 2019 року ОСОБА_2 подарував належну йому земельну ділянку, площею 0,1167 га,  кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, своїй дочці - ОСОБА_3 .
		З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила:
		скасувати рішення Старосинявської селищної ради від 02 лютого 2016 року № 75 про затвердження технічної документації із землеустрою та про передачу у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1167 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566; 
		скасувати запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1167 га, кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566, у Державному реєстрі речових прав;
		визнати недійсним з моменту укладення договір дарування присадибної земельної ділянки, площею 0,1167 га, кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, по АДРЕСА_2 , укладений 02 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
		Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
		Рішення суду мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення селищної ради незаконним та його скасування, скасування запису про реєстрацію права власності, яке припинилось у зв`язку із відчуженням майна, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, повернення у володіння або користування спірної земельної ділянки. Одночасно слід зауважити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції та законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, що у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, а також інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Вказане рішення, за умови його невідповідності закону, не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі  № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19  (пункти 42-43, 47, 49). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
		Короткий зміст постанови та ухвали суду апеляційної інстанції 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування запису про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1167 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, визнання недійсним договору дарування скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. 
		Скасовано запис від 16 березня 2016 року за номером 13768004 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 по АДРЕСА_2 , площею 0,1167 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.
		Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року, посвідчений 02 травня 2019 року приватним нотаріусом Старосинявського районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Л. І. за реєстраційним  номером 523, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
		Звертаючись до суду з вимогами про скасування запису про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку позивач зазначала, що сформованою у ході безоплатного одержання у власність із земель комунальної власності земельною ділянкою з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 ОСОБА_2 було охоплено частину земельної ділянки, яка належить їй на праві власності. Згідно з висновком додаткової земельно-технічної експертизи від 17 серпня 2021 року № 3369/3370/20-26, площа накладення (нашарування) меж земельної ділянки, площею 0,22 га (згідно з технічною документацією із землеустрою, розробленою у 2020 році) по АДРЕСА_1 із межами земельної ділянки з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 по АДРЕСА_2 становить 0,0255 га, що відображено у плані співставлення меж. 
		Встановивши, що рішенням Старосинявської селищної ради від 02 лютого 2016 року № 75 ОСОБА_2 передано у власність частину земельної ділянки, яка не була вільною, а перебувала у власності ОСОБА_1 , відтак не могла бути передана у власність іншій особі, позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає задоволенню. Такий спосіб захисту є ефективним способом та призведе до відновлення порушеного права позивача. Зважаючи на зазначене, на момент укладення договору дарування цієї земельної ділянки ОСОБА_2 не був фактично її власником, то укладений договір дарування не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним. Аналіз змісту норм статей 125, 126 ЗК України, приписів статті 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку, що право власності на земельну ділянку та право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому законом. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку та права оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі договору, предметом якого є земельна ділянка, чи іншого документа, що відповідно до законодавства підтверджує набуття особою права власності на землю. Скасування за судовим рішенням цих документів тягне за собою припинення права власності особи на земельну ділянку.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про внесення виправлень у постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року задоволено. Виправлено описку в постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року. В тексті постанови читати номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2016 року «13768004», договір дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року за реєстраційним номером «523».
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що судом у постанові Хмельницького апеляційного суду допущено описку, а саме, на сторінках 3, 4, 8 описової та мотивувальної частин, а також у резолютивній частині постанови вказано номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2016 року «13769004» замість правильного «13768004». Також у тексті постанови на сторінці 8 та у резолютивній частині постанови зазначено, що договір дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року має реєстраційний «№ 522» замість правильного «№523». Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. За таких обставин, допущені судом апеляційної інстанції описки слід виправити.
		Аргументи учасників справи
		У серпні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
		За наслідками проведеної додаткової земельно-технічної експертизи від 17 серпня 2021 року № З369/3370/20-26 експерт встановив, що фактично відсутнє нашарування меж земельних ділянок, що належать їй та ОСОБА_1 , однак згідно з технічною документацією, розробленою в 2020 році, по АДРЕСА_1  із межами земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , є нашарування меж земельних ділянок. Одночасно експерт зазначив, що визначити чи відповідає фактична площа та конфігурація земельної ділянки, загальною площею 0,28 га, конфігурації меж, площі та розташуванню цієї земельної ділянки, що зазначені в державному акті на право власності на земельну ділянку ХМ 056717, виданому на ім`я ОСОБА_1 22 жовтня 2003 року, не надається можливим у зв`язку з тим, що на дослідження не надано координат поворотних точок меж земельної ділянки, загальною площею 0,28 га. Таким чином позивач не надала суду, і як наслідок експерту, координати поворотних точок, тобто не виконала вимоги статті 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів.
		Під час судового розгляду, апеляційний суд не встановив причину виникнення накладення меж земельних ділянок згідно з технічною документації із землеустрою, розробленої у 2020 році, не з`ясував чи помилка була допущена з технічних причин (описка) в документації землеустрою або у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; чи виникла помилка після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру тощо. Факт накладення меж однієї земельної ділянки на іншу може бути підтверджений відомостями з Публічної кадастрової карти та земельно-технічною експертизою, у свою чергу проведена у справі експертиза підтвердила, що фактичного накладення меж не має. 
		16 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення ? без змін. 
		Відзив мотивований тим, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05 грудня 2019 року №340-ІХ, який набрав чинності з 16 січня 2020 року, яким статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було викладено в новій редакції, та який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, передусім її права у цій справі, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Станом на момент звернення до суду з указаним позовом, так і станом на момент звернення з заявою про збільшення позовних вимог тощо, законодавцем не було виключено такий обраний нею спосіб захисту порушених речових прав, а саме ? скасування запису про право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав.
		У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про внесення виправлень.
		Касаційна скарга мотивована тим, що не є опискою випадок, коли суд дослівно процитував у своєму рішенні зміст процесуального документа (позовної заяви або заяви про збільшення чи зменшення позовних вимог) чи письмового доказу (висновок судового експерта), наявного в матеріалах справи. Всупереч наведеному апеляційний суд виправив помилку, яку допустив позивач, а не описку суду, що є недопустимим. За своє суттю наведені у заяві підстави не є арифметичною помилкою чи опискою. У всіх поданих позивачем та її представниками процесуальних документах було зазначено номер запису про право власності як «13769004», а  не «13768004, та зазначено реєстраційний номер «№522», а не «№523», як про це зазначала ОСОБА_1 у своїй заяві. Отже, позивач сама визначила свої позовні вимоги, а суд розглянув справу у межах цих вимог. У суду відсутні повноваження на самостійну зміну предмета позову, відповідно до норм процесуального права неправильно визначена матеріально-правова вимога позивача і, як наслідок, резолютивна частина постанови Хмельницького апеляційного суду, є результатом саме недбалості позивача та складення неправильної прохальної частини позовної заяви. Не можна перекладати на суд відповідальність за помилки, допущені позивачем, унаслідок неуважності або неправильного цитування реквізитів оспорюваних договорів, і такі помилки не підлягають виправленню в порядку, передбаченому для виправлення описок, які було допущено судом.
		30 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін, стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в касаційному провадження.
		Відзив мотивований тим, що виявлені описки в постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року були зроблені не позивачем, а судом першої інстанції в рішенні від 14 грудня 2021 року. У поданій нею позовній заяві від 08 жовтня 2018 року ані в описовій, ані в прохальній частині відсутні посилання на номер договору дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року, а також відсутні посилання на номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2016 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566, площею 0,1167 га. Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог також відсутні посилання на номер договору дарування та номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року.
		В ухвалі зазначено, що підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року.
		В ухвалі зазначено, що підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/1424/14, від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду. 
		09 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
		Аналіз матеріалів справи та зміст оскарженої постанови свідчить, що рішення суду першої інстанції оскаржувалось ОСОБА_1 в апеляційному порядку лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування запису про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради рішення суду першої інстанції не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось, а тому судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,28 га, яка складається із двох земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,06 га; для ведення особистого селянського господарства - площею 0,22 га, розташованої по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2003 року ВАО №442089.
		Право власності на вказану земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку ХМ №056717, виданим 22 жовтня 2003 року на ім`я ОСОБА_1 та зареєстрований за № 327.
		Рішенням сесії 6-го скликання Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області від 18 вересня 2015 року № 3 надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться на території селищної ради в межах АДРЕСА_2 , площею 0,1200 га.
		Рішенням четвертої сесії 7-го скликання Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області від 02 лютого 2016 року № 75 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,1167 га, з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566, яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
		16 березня 2016 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , номер запису 13768004.
		Листом ТОВ «Подільський земельний центр» від 11 листопада 2017 року № 136 ОСОБА_1 повідомлено, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, розташована інша земельна ділянка. Надано збірний кадастровий план суміжних землевласників та користувачів (земельна ділянка ОСОБА_1 та земельна ділянка ОСОБА_2 , кадастровий номер 6824455100:01:007:0566), згідно з яким площа накладення становить 0,0264 га.
		02 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, посвідченого приватним нотаріусом Старосинявського районного нотаріального округу Намистюк Л.І., відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у дар ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1167 га з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить йому на підставі рішення Старосинявської селищної ради від 02 лютого 2016 року № 75, державна реєстрація права власності на яку проведена шляхом внесення запису про право власності номер 13768004 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2016 року. Дарунок сторони оцінили на суму 123 662,81 грн. 
		Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 , рішення про державну реєстрацію прав  та їх обтяжень: індексний номер 46696167 від 02 травня 2019 року; номер запису про право власності: 31391167.
		02 вересня 2020 року державним кадастровим реєстратором відділу у Старосинявському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Гарник Т.М. здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0584 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6824455100:01:007:0341, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, державного акта на право власності на земельну ділянку ХМ № 056717.
		Рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу у Старосинявському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2020 року №РВ-6800639082020 та від 11 вересня 2020 року № РВ-6800641862020 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, рекомендовано привести обмінний файл у відповідність, так як відповідно до висновку щодо перевірки електронного документа встановлено, що з земельною ділянкою з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 площа співпадає на 11,6208 %, а також відсутній підпис власника сусідньої земельної ділянки.
		Відповідно до висновку додаткової земельно-технічної експертизи від 17 серпня 2021 року № 3369/3370/20-26, фактична площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 частково не відповідає конфігурації меж, площа 11,67 га, та координатам меж цієї земельної ділянки, що зазначені у землевпорядній документації; фактична площа та конфігурація меж земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,28 га, яка складається з двох земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0584 га, кадастровий номер 6824455100:01:007:0341, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,22 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , частково не відповідає конфігурації меж, площі та розташуванню цієї земельної ділянки, що у технічній документації. Експертом встановлено, що накладення нашарування меж земельної ділянки по фактичному використанню станом на 08 червня 2021 рік по АДРЕСА_1 з межами земельної ділянки, площею 0,1167 га, з кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, по АДРЕСА_2 відсутнє. Накладення нашарування меж земельної ділянки, кадастровий номер 6824455100:01:007:0341, по АДРЕСА_1 з межами земельної ділянки, з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566, по АДРЕСА_2 відсутнє. Одночасно встановлено, що площа накладення (нашарування) меж земельної ділянки, площею 0,22 га (згідно з технічної документації із землеустрою, розробленої у 2020 році) по АДРЕСА_1 із межами земельної ділянки з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566 по АДРЕСА_2 , становить 0,0255 га, що відображено у плані співставлення меж.
		Позиція Верховного Суду
		Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження 
		№ 61-20968 сво 21).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження 
		№ 61-2417сво19).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
		Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
		Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).
		Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.
		Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння».
		Разом з тим, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
		У частині першій статті 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		У справі, що переглядається:
		позивач обґрунтувала порушення свого права власності на земельну ділянку її зайняттям шляхом часткового накладення, тому у цьому випадку власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги в частині обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та погоджується з висновком апеляційного суду в цій частині;
		проте аналіз змісту позовних вимог та установлених судом обставин свідчить, що відповідне право позивач вважала порушеним саме внаслідок видання рішення Старосинявської селищної ради від 02 лютого 2016 року № 75, яким затверджена технічна документація із землеустрою та передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка, площею 0,1167 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 6824455100:01:007:0566. Позивач зазначала, що цим рішенням відповідачу передано у приватну власність частину належної їй з 2003 року на праві власності земельної ділянки, що призвело до зменшення площі її земельної ділянки, та яку ОСОБА_2 в подальшому незаконно відчужив на користь ОСОБА_3 . Тобто інші вимоги позовної заяви є похідними, які ґрунтуються виключно на твердженні про видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права позивача, та не містять самостійних підстав оскарження.
		Тому без оскарження рішення селищної ради відповідні похідні вимоги задоволені бути не можуть. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування вказаного рішення селищної ради не оскаржувала. Апеляційний суд наведеного не врахував, тому помилково скасував запис про право власності на земельну ділянку, який внесений на підставі чинного рішення селищної ради, та визнав недійсним договір дарування земельної ділянки, за відсутності для цього жодних підстав.
		Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги не аналізує.
		За таких обставин та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України), суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перегляду у касаційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради. Разом з цим, за висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, суд першої інстанції мав відмовити в задоволенні позовних вимог про скасування запису про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як похідних вимог, а не з посиланням на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав. У зв`язку із цим рішення суду першої інстанції в оскарженій частині належить змінити в мотивувальній частині.
		Оскільки оскаржена ухвала Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року про внесення виправлень у постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року є її невід`ємною частиною, тому зазначена ухвала підлягає скасуванню у зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), дають підстави для висновку, що оскаржені постанова та ухвала апеляційного суду, а також рішення суду першої інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, оскаржені постанову та ухвалу апеляційного суду - скасувати, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині змінити в мотивувальній частині.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		З огляду на висновок суду за наслідком касаційного перегляду справи, судові витрати ОСОБА_3 за подання касаційних скарг (5132,00 грн + 496,20 грн) підлягають стягнення на її користь зОСОБА_1 , а тому і заява ОСОБА_1 про подання доказів понесення судових витрат задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року скасувати.
		Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування запису про право власності на земельну ділянку та визнання договору дарування недійсним змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 628,20 грн судових витрат на сплату судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова від 26 липня 2022 року та ухвала Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року втрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат 
		 
		Судді:                                                                                     І. О. Дундар
		 
		В. М. Коротун 
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...