Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/8379/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2023.
Дата набрання законної сили: 23.11.2023
Номер судового провадження: 61-12617ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 листопада 2023 року              
		м. Київ
		 
		справа № 641/8379/21
		провадження № 61-12617св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 , 
		відповідач - Акціонерне товариство «Харківобленерго»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2022 року у складі судді Чайки І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго», Товариство) про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів. 
		Позов мотивований тим, що 29 березня 2021 року вона отримала від АТ «Харківобленерго» технічні умови на приєднання від 25 березня 2021 року за № 44-Люботин-місто-ТУ/376 та підписаний представником АТ «Харківобленерго» проєкт договору № 547/1/376 про стандартне приєднання житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до електричних мереж АТ «Харківобленерго». 
		У липні 2021 року вона отримала лист від АТ «Харківобленерго» від 14 червня 2021 року № 11-44/7076, в якому було зазначено, що підписані нею два примірника договору про приєднання надійшли на адресу АТ «Харківобленерго» із порушенням строків укладання договору. Тому керуючись пунктом 4.5.5 глави 4.5 розділу ІV Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №310 (далі - Кодекс систем розподілу), товариство вважає договір неукладеним (таким, що не відбувся). Проте обидва примірника договору були підписані сторонами та повернуті ОСОБА_1 до АТ «Харківобленерго» у встановлений Кодексом систем розподілу 20-денний строк з дня його отримання. 
		Крім того, 07 червня 2021 року вона в повному обсязі сплатила вартість приєднання будинку електричних мереж у розмірі 64 281,60 грн на рахунок АТ «Харківобленерго» від 25 березня 2021 року №111_547_СП. За таких обставин відсутні підстави для визнання договору про приєднання неукладеним, а технічні умови такими, що не набрали чинності. 
		19 липня 2021 року вона повторно отримала лист АТ «Харківобленерго» від 14 липня 2021 року №11-44/8538, у якому зазначено, що вона повернула підписаний договір лише 07 червня 2021 року. Разом з тим, вказана обставина не відповідає дійсності, а товариство свідомо позбавляє її права на стандартне приєднання до розподільчих мереж АТ «Харківобленерго».
		Уточнивши позовні вимоги, просила суд:
		визнати незаконним ухилення відповідача від виконання договору № 547/1/376 про стандартне приєднання житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до електричних мереж АТ «Харківобленерго»;
		зобов`язати АТ «Харківобленерго» в межах договору № 547/1/376 виконати стандартне приєднання належного їй житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до електричної мережі АТ «Харківобленерго»,
		стягнути з АТ «Харківобленерго» на її користь грошові кошти за невиконання умов договору про стандартне приєднання № 547/1/376 у розмірі 180 631,29 грн, у тому числі: відшкодування коштів, сплачених нею як плату за приєднання, за невиконання умов договору - 12 856,32 грн, пеня за прострочення виконання стандартного приєднання - 167 774,97 грн, яка розрахована на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що положенням п. 4.5.5 Кодексу систем розподілу передбачено, що технічні умови на стандартне приєднання, підписані оператором систем розподілу (далі - ОСР), разом з проєктом договору про стандартне приєднання надаються замовнику ОСР протягом 10 робочих днів, починаючи з наступного робочого дня від дати реєстрації заяви про приєднання (у зазначений у заяві про приєднання спосіб обміну інформацією). Замовник у строк не більше 20 календарних днів з дати отримання від ОСР проєкту договору про приєднання та технічних умов на приєднання підписує договір про приєднання та технічні умови та повертає їх ОСР для реєстрації. Якщо замовник не отримав проєкт договору про приєднання та технічні умови протягом 30 календарних днів з дати направлення ОСР повідомлення про їх готовність (у зазначений у заяві про приєднання спосіб обміну інформацією) або не надав ОСР протягом 20 календарних днів з дати отримання підписані з його сторони примірники договору про приєднання та технічних умов, договір про приєднання вважається неукладеним (таким, що не відбувся), технічні умови такими, що не набрали чинності. 
		Протягом встановленого строку, а саме до 19 квітня 2021 року проєкт договору про стандартне приєднання замовником підписаний і повернутий Товариству не був. Два примірники договору та один примірник технічних умов був повернутий замовником лише 07 червня 2021 року, про що свідчить складений працівниками відповідача акт від 07 червня 2021 року за наслідками встановлення факту пропущеного замовником строку для підписання та повернення примірника договору. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин (надання доказів направлення зазначених документів відповідачу) позивач не надала. Отже, оскільки протягом встановленого строку проєкт договору про стандартне приєднання позивач не підписала і не повернула АТ «Харківобленерго», зобов`язання у сторін за цим договором не виникли, а отже і відповідальність за його невиконання настати не може. 
		Суд визнав необґрунтованими посилання позивача на пункт 4.1.2 Кодексу систем розподілу щодо порядку укладання публічних договорів, оскільки на момент укладання договору та розроблення технічної документації на стандартне приєднання, Кодекс систем розподілу діяв в іншій редакції. У вказаних правовідносинах підлягають застосуванню статті 643, 645 ЦК України, якими передбачено укладення договору за пропозицією, в якій встановлено строк для надання відповіді. Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним тоді, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. У випадку надходження відповіді про прийняття пропозиції укласти договір із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань.
		Апеляційний суд вказав, що будь-яких належних та допустимих доказів на спростування того, що ОСОБА_1 раніше ніж 07 червня 2021 року повернула підписаний договір про стандартне приєднання, позивач не надала та матеріали справи не містять. Крім того, як свідчать матеріали справи та не заперечується ОСОБА_1 07 червня 2021 року вона здійснила оплату вартості стандартного приєднання у розмірі 64 281,60 грн, що відповідає даті повернення нею примірника договору та технічних умов відповідачу. В свою чергу грошові кошти у розмірі 64 281,60 грн, сплачені позивачем на рахунок відповідача за стандартне приєднання житлового будинку до електричних мереж, не є предметом спору.
		Аргументи учасників справи
		21 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила оскаржені судові рішення скасувати направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга мотивовано тим, що  апеляційний суд не вивчав обставини справи і навіть не звернув уваги на зміст скарги, яку було доповнено розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 28 червня 2022 року № 13-р «Про усунення порушень АТ «Харківобленерго». Вказаний документ вона не могла надати в суд першої інстанції, оскільки у зв`язку з масовими обстрілами міста Харкова, вона разом із родиною була вимушена евакуюватись до Німеччини та не мала мобільного зв`язку. У НКРЕКП немає сумнівів щодо наявності діючого договору, укладеного між нею та відповідачем, що підтверджується розпорядженням від 28 червня 2022 року № 13-к. Упродовж двох років відповідач шукає приводи задля уникнення виконання ліцензійних умов. Необхідно підкреслити повноваження НКРЕКП у врегулюванні спірних правовідносин, оскільки згідно з частин першої та другої статті 76 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятор (НКРЕКП) забезпечує розгляд скарг на дії учасників ринку і вирішення спорів між учасниками ринку в порядку, затвердженому регулятором.
		Суди не дослідили практику Верховного Суду в частині визнання договору неукладеним, проігнорували відсутність належних доказів порушення нею Кодексусистем розподілу. Договір був підписаний двома сторонами, тобто сторони погодили факт укладення договору і він набув чинності.
		Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп v017р710-02 визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. У цій справі суди проігнорували надані нею докази, не звернули увагу на обставини щодо дотримання нею вимог чинного законодавства, зокрема вимог ЦК України в частині укладання договору, а також не застосували норми права вищої юридичної сили.
		У міжнародних актах зроблено висновок про те, що споживач є слабкою стороною, тому діє презумпція правоти споживача. Крім того, згідно з пункту 11.1.5 глави 11.1 розділу XI Кодексу систем розподілу системи передачі не мають права відмовити у доступі до своєї системи розподілу, крім випадків недостатньої пропускної спроможності обладнання електричних мереж системи розподілу напругою вище 20 кВ. При цьому оператор системи передачі має надати обґрунтування причини такої відмови, яка має базуватися на об`єктивних і технічно та економічно обґрунтованих критеріях, а також інформацію про обґрунтований строк, необхідний для створення резерву пропускної спроможності мереж відповідно до затвердженого регулятором плану розвитку системи передачі або систем розподілу.
		Суди не звернули увагу й на те, що акт АТ «Харківобленерго» від 07 червня 2021 року, складений нібито про пропущення нею строку для підписання та повернення примірника договору, вона не отримувала та не бачила. Більше того, вона має сумніви щодо обставин його складання та має підстави вважати, що вказаний акт створений лише під час судового розгляду цієї справи. Вказані доводи суди не дослідили, всупереч тому, що саме цим «доказом» суди обґрунтовували судові рішення.
		            02 жовтня 2023 року АТ «Харківобленерго» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Відзив мотивовано тим, що договір про стандартне приєднання між сторонами укладено не було. На той час взаємовідносини з позивачем визначались Кодексом систем розподілу, пунктом 4.5.5 якого було передбачено необхідність підписання та повернення документів протягом 20-ти календарних днів, тобто до 19 квітня 2021 року. Наведених вимог позивач не дотрималась, своїм правом укласти договір не скористалась і не підписала договір, що підтверджується повідомленням від 26 березня 2021 року № 44/3452. У вказаному повідомлені зазначені ідентифікаційний код та паспортні дані ОСОБА_1 , наявний її підпис. Наведені обставини не спростовані позивачем. Лише 07 червня 2021 року позивачем було повернуто документи товариству. 
		Щодо доводів позивача про те, що вона критично ставиться до акта від 07 червня 2021 року та не отримувала його, слід зазначити, що вказаний акт був складений працівниками управління інформаційної політики та роботи із споживачем, які двічі на день роблять виїмку документів зі скриньки для вхідної кореспонденції. Вказаний акт відповідно до приписів Інструкції з діловодства та архівного зберігання документів АТ «Харківобленерго», затвердженої наказом від 27 червня 2018 року № 700, не передбачає необхідності відправлення вказаного акта замовнику та необхідності ознайомлення з ним, а лише встановлює несвоєчасність повернення документів товариству. При цьому, ОСОБА_1 , зазначаючи про своєчасне повернення документів, не надає жодного доказу на підтвердження обставин, якими їх обґрунтовує.
		Щодо сплачених позивачем 64 281, 60 грн, то товариство повідомляло позивача про повернення зазначених коштів та просило надати банківські реквізити для перерахування коштів, однак ОСОБА_1 так і не повідомила їх, що унеможливлює повернення їй коштів.
		Безпідставними є посилання на пункт 4.1.2. Кодексу систем розподілу, оскільки редакція, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, слід керуватись положеннями статей 643, 645 ЦК України, за змістом яких якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань. Тому відповідно до наведених норм законодавства договір про стандартне приєднання є неукладеним (таким, що не відбувся), а технічні умови від 25 березня 2021 року такими, що не набрали чинності. 
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16; Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 906/355/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 612/678/19-ц, від 13 грудня 2019 року у справі № 904/5002/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 927/787/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19; Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18). 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що 12 березня 2021 року на адресу АТ «Харківобленерго» надійшла заява ОСОБА_1 (вх. Пр/729) щодо збільшення потужності житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до 31 кВт, при існуючій дозволеній потужності 1,3 кВт.
		На підставі заяви ОСОБА_1 , АТ «Харківобленерго» розроблені технічні умови стандартного приєднання від 25 березня 2021 року №44-Люботин-місто-ТУ/376 та підготовлений проєкт договору про стандартне приєднання до електричних мереж, які позивач отримала у двох екземплярах 29 березня 2021 року, про що свідчить її підпис із зазначенням цієї дати на «Повідомленні про необхідність підписання замовником документів щодо приєднання протягом 20 календарних днів».
		В повідомленні міститься попередження про необхідність повернення одного підписаного зі свого боку примірника Договору, наслідки його неповернення та необхідність сплати вартості приєднання протягом 5 робочих днів від дати укладання Договору.
		07 червня 2021 року ОСОБА_1 здійснила оплату вартості стандартного приєднання в розмірі 64 281,60 грн (а. с. 12).
		07 червня 2021 року працівники АТ «Харківобленерго» склали акт про те, що 07 червня 2021 року в скринці для вхідної кореспонденції АТ «Харківобленерго», яка знаходиться за адресою: вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, та перевіряється двічі на день працівниками, були залишені підписані замовником ОСОБА_1 два екземпляри договорів про приєднання № 547/1/376, а також підписаний замовником ОСОБА_1 екземпляр технічних умов від 25 березня 2021 року №44-Люботин-місто-ТУ/376 (дата їх підписання замовником не вказана) (а. с. 37).
		14 червня 2021 року АТ «Харківобленерго» направив позивачу лист №11-44/7076 із зазначенням порушення замовником строків підписання та повернення договору та його наслідків - договір є неукладеним, а технічні умови є такими, що не набрали чинності. Також було зазначено про неможливість прийняття здійсненої позивачем оплати з проханням надати банківські реквізити для повернення коштів. Повідомлено про необхідність укладання нового договору згідно з Кодексом систем розподілу для приєднання її житлового будинку до електричних мереж.
		Позиція Верховного Суду
		Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження 
		№ 61-20968сво21).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження 
		№ 61-2417сво19).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). 
		Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
		У частині другій статті 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (частини перша, третя статті 639 ЦК України).
		Згідно з частинами першою та другою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (частина перша, третя статті 641 ЦК України).
		Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина перша та друга статті 642 ЦК України).
		У частинах першій, четвертій статті 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу за умови дотримання замовником кодексу системи передачі та кодексу систем розподілу. Порядок приєднання до електричних мереж оператора системи передачі та операторів систем розподілу визначається кодексом системи передачі та кодексом систем розподілу і має бути прозорим, забезпечувати ефективне та недискримінаційне приєднання до системи передачі та систем розподілу.
		Кодексом систем розподілу визначено вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу (далі - ОСР), оператора системи передачі (далі - ОСП), користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.
		У пункті 4.5.5. Кодексу систем розподілу (у наведеній редакції) передбачено, що технічні умови на стандартне приєднання, підписані ОСР, разом з проєктом договору про стандартне приєднання надаються замовнику ОСР протягом 10 робочих днів, починаючи з наступного робочого дня від дати реєстрації заяви про приєднання (у зазначений у заяві про приєднання спосіб обміну інформацією). Замовник у строк не більше 20 календарних днів з дати отримання від ОСР проєкту договору про приєднання та технічних умов на приєднання підписує договір про приєднання та технічні умови та повертає їх ОСР для реєстрації. Якщо замовник не отримав проєкт договору про приєднання та технічні умови протягом 30 календарних днів з дати направлення ОСР повідомлення про їх готовність (у зазначений у заяві про приєднання спосіб обміну інформацією) або не надав ОСР протягом 20 календарних днів з дати отримання підписані з його сторони примірники договору про приєднання та технічних умов, договір про приєднання вважається неукладеним (таким, що не відбувся), технічні умови такими, що не набрали чинності.
		Разом тим, у частинах другій - п`ятій статті 4 ЦК України визначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
		У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі) (див. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Т. 1: Загальні положення. Особи / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Харків: ЕКУС, 2020. - С. 45). 
		Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 490/7071/16-ц (провадження № 61-25815св18).
		Функціональним призначенням процедурних норм є «обслуговування» приватно-правових норм. З урахуванням того, що процедурні норми виконують тільки функцію «обслуговування» приватно-правових норм, то у разі якщо існує суперечність, то вона має вирішуватися на користь приватно-правової норми (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 308/11827/20 (провадження № 61-6970св23)).
		За своєю сутністю договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу є публічним договором. Для вирішення того, які норми підлягають застосуванню (ЦК України чи пункт 4.5.5. Кодексу систем розподілу) потрібно застосовувати статтю 4 ЦК України з урахуванням того, що Кодекс систем розподілу затверджений постановою НКРЕКП, до повноважень якої не віднесено видання нормативно-правових актів, що регулюють цивільні відносини (стаття 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).
		Оскільки Кодекс систем розподілу не є актом цивільного законодавства, тому він не може регулювати цивільні відносини, зокрема і щодо порядку укладення договорів. Тому до спірних відносин в частині визначення моменту укладення договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу застосуванню підлягають норми ЦК України.
		У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У справі що переглядається:
		в матеріалах справи наявна копія договору про стандартне приєднання до електричних мереж № 547/1/376, який підписаний ОСОБА_1 , як замовником, та АТ «Харківобленерго», як виконавцем; пунктом 7.1 вказаного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (у разі наявності) і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань, але не довше ніж до 31 грудня 2021 року; згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору на дату укладення цього договору плата за приєднання становить 64 281, 60 грн. Розрахунок вартості плати за приєднання наведений у додатку 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Виконавець послуг зобов`язаний надати замовнику рахунок на сплату  плати за приєднання не пізніше 3 робочих днів від дати укладення цього договору у встановленому законодавством порядку; додаток 1 до договору про приєднання до електричних мереж № 547/1/376 - розрахунок плати за приєднання до електричних мереж АТ «Харківобленерго» електроустановок підписаний сторонами договору; 
		відповідач посилався на пункт 4.5.5 Кодексу систем розподілу та вважав, що договір між сторонами не укладений, оскільки позивач протягом встановленого строку, а саме до 19 квітня 2021 року, проєкт договору про стандартне приєднання замовнику не повернула, про що свідчить складений працівниками відповідача акт від 07 червня 2021 року, з чим погодились суди; 
		суди не врахували, що Кодекс систем розподілу не є актом цивільного законодавства, тому він не може регулювати цивільні відносини, зокрема і щодо моменту укладення договорів. Тому до спірних відносин в частині визначення моменту укладення договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу застосуванню підлягають статті 633, 638-642 ЦК України;
		суди не звернули уваги, що договір про стандартне приєднання до електричних мереж № 547/1/376 та додаток до нього підписані сторонами, яким передбачено, що він набуває чинності з моменту підписання, тому за обставин цієї справи є укладеним 29 березня 2021 року, у зв`язку з чим дата повернення позивачем примірнику договору замовнику не має правового значення.
		За таких обставин суди зробили помилковий висновок, що між сторонами не виникли договірні правовідносини. Оскільки встановлено, що відповідач не виконав передбаченого договором обов`язку щодо стандартного приєднання житлового будинку позивача до електричної мережі АТ «Харківобленерго», відповідна вимога про виконання цього обов`язку в натуріпідлягає задоволенню.
		Разом з тим вимога про визнання дій контрагента за договором незаконними є неналежною за наявності передбаченого законом способу захисту відповідного права про примусове виконання обов`язку в натурі. Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги суди виходили з інших мотивів, тому оскаржені судові рішення у цій частині належить змінити в мотивувальній частині.
		За висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин та відмовляючи у зв`язку з цим в задоволенні позову, суди по суті не вирішували позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів за невиконання умов договору, обставин необхідних для їх вирішення не досліджували та не встановлювали. 
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 260/3564/22 (провадження № 11-74заі23), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23) та від 13 вересня 2023 року у справі № 308/11827/20 (провадження № 61-6970св23), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним ухилення від виконання договору змінити в мотивувальних частинах, в частині зобов`язання виконати стандартне приєднання будинку до електричних мереж, стягнення грошових коштів за невиконання умов договору - скасувати, вимоги в частині зобов`язання виконати стандартне приєднання будинку до електричних мереж задовольнити, а в іншій частині - передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 402, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про визнання незаконним ухилення від виконання договору змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
		Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про зобов`язання виконати стандартне приєднання будинку до електричних мереж, стягнення грошових коштів за невиконання умов договору скасувати.
		В частині позовних вимог  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про зобов`язання виконати стандартне приєднання будинку до електричних мережухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Зобов`язати Акціонерне товариство «Харківобленерго» виконати стандартне приєднання належного ОСОБА_1 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до електричної мережі відповідно до умов договору № 547/1/376 про стандартне приєднання до електричних мереж від 29 березня 2021 року.
		Справу № 641/8379/21 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про стягнення грошових коштів за невиконання умов договору передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2022 року та постанова Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат 
		 
		Судді:                                                                                     І. О. Дундар
		 
		В. М. Коротун 
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...