Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/9061/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2023. Зареєстровано: 04.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.

Номер судового провадження: 2/335/3272/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/9061/23  2/335/3272/2023 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 листопада 2023 року м.Запоріжжя
		 
		Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Махненко А.А., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про захист прав споживачів, визнання кредитних договорів недійсними, 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Єрмак Л.Б. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, в якому просить суд: визнати недійсним кредитний договір від 15.08.2019 року № 1922750323436, кредитний договір від 15.08.2019 року № 1922750257794, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» видалити всі персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз, серверів, припинити їх збір, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу, стягнути з відповідача судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 2016 року по 02.02.2022 року він знаходився у відрядженні за кордоном та після повернення, орієнтовно в липні 2022 року з сайту «Українське Бюро Кредитних історій» позивачу стало відомо, що в серпні 2019 року невідомі особи отримали доступ до його сім-карти мобільного оператора Лайф та електронної пошти і здійснили від його імені реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування, належних ТОВ «Служба миттєвого кредитування». 15.08.2019 року невідомими особами з використанням особистих даних ОСОБА_1 було укладено два кредитні договори, на суму 900 грн і 4100 грн., сума заборгованості за якими станом на 12.09.2023 року складає 66 558, 06 грн. та 303 208, 94 грн. відповідно.
		Зазначає, що він вказані кредитні договори не укладав, на час укладення договорів знаходився за кордоном, кошти за договорами не отримував, сім картою мобільного оператора Лайф не користувався, його волевиявлення на укладення правочину було відсутнім. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		Ухвалою судді від 25.09.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито спрощене провадження, призначено судове засідання з повідомленням сторін, встановлено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
		У судове засідання представник позивача не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, заперечень проти заочного розгляду справи не надійшло. Зазначила, що протягом 5 днів після ухвалення рішення буде подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу із доказами щодо їх розміру. 
		У судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення. Від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.
		За таких обставин, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
		Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
		За приписами ч. ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		З матеріалів справи встановлено, що 15.08.2019 року від імені Позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» було укладено кредитні договори № 1922750323436, № 1922750257794.
		Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1922750257794, станом на 12.09.2022 року заборгованість складає 303 208,94 гривень.
		Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1922750323436, станом на 12.09.2022 року заборгованість складає 66 558, 06 гривень.
		Під час укладення цих договорів від імені позичальника був використаний номер мобільного телефону НОМЕР_1 та дані позивача.
		Відповідно до листа ТОВ «Лайфселл» № 3571д від 14.08.2023 року, номер НОМЕР_1 в період з 01.01.2017 року по теперішній час мав три «життєві цикла», які тривали з 21.01.2009 по 05.12.2018, з 15.08.2019 по 02.09.2020, з 02.10.2020 по 01.11.2021. Також зазначено, що за загальним правилом, впродовж кожного із «життєвих циклів» користувачами номера є, як правило, різні, не пов`язані між собою особи. Крім того, звертається увага, що другий «життєвий цикл» номера розпочався з того, що 15.08.2019 року користувач мережі «лайфселл» за допомогою послуги «зміна номера» та «вибір номеру» здійснив заміну свого старого номеру на зазначений номер, що був доступний до замовлення. Інакше кажучи, невідомий користувач замовив користування зазначеним номером, а останній було дистанційно інстальовано в сім-картку з іншим номером такого невідомого користувача. 03.09.2019 року за зазначеним номером мало місце скорочення переліку послуг, так зване «блокування».
		Відповідно до довідки Посольства України в Мексиканських Сполучених Штатах від 26.01.2022 року, ОСОБА_1 перебував у довготерміновому відрядженні на посаді завідуючого господарством з в.о. водія в Посольстві України в Мексиканських Сполучених Штатах з 24.12.2016 року по 02.02.2022 року.
		Згідно інформації, що надана 29.08.2022 року Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на адвокатський запит, Позивач ОСОБА_2 перетнув державний кордон України 04.02.2022 року, а саме в`їхав в Україну в пункті пропуску Бориспіль.
		Згідно інформації, наданої Українським Бюро Кредитних Історій, станом на 30.07.2022 року за позивачем ОСОБА_1 наявні фінансові зобов`язання за двома договорами позики від 15.08.2019 року, укладеними з ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
		08.09.2022 року позивач звернувся до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинений відносно нього злочин, на підставі якої органом досудового розслідування внесені відомості в ЄРДР, розпочате досудове розслідування кримінального провадження № 12022082060001085, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань.
		При зверненні до суду позивач зазначає, що будь-яких договорів з відповідачем ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не укладав, кредити не брав, а кредитні кошти не отримував, не домовлявся з відповідачем про істотні умови договору. Стверджує, що невідома особа, яка без наявності на те правових підстав діяла від імені позивача, використала номер мобільного телефону і дані позивача та уклала кредитні договори з фінансовою установою від імені позивача, отримавши кредитні кошти. У подальшому отриманими кредитними коштами невідома особа розпорядилась на власний розсуд, заборгованість за кредитними договорами не погашала, внаслідок чого за позивачем рахується значна заборгованість.
		У відповідності до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
		Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
		Відповідно до положень частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
		Відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Частиною 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції
		За правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		За приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
		З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п. п. 6, 12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.
		Судом встановлено, що позивач не отримував даного одноразового ідентифікатора, а також не реєструвався у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» на момент укладення кредитних договорів від 15.08.2019 року № 1922750323436, № 1922750257794, що встановлено в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи.
		Матеріали справи також не містять даних про те, що особа позивача була належним чином ідентифікована при його реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису.
		Як вбачається з копій кредитних договорів від 15.08.2019 року № 1922750323436, № 1922750257794, які долучені до матеріалів справи, вони не містять електронного підпису або іншого підпису позивача, що підтверджувало б укладання останнім даних кредитних договорів з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ознайомлення зі всіма його умовами.
		Тобто, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення кредитних договорів з використанням власних персональних даних позивача ОСОБА_1 для отримання кредитних коштів.
		Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними кредитних договорів від 15.08.2019 року № 1922750323436, № 1922750257794, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , та наявність підстав для їх задоволення.
		Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Відповідача видалити персональні дані позивача з електронних баз та припинити їх збір та передачу, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
		Відповідно до п.6 ч.2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних», суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
		Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про захист персональних даних», персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.
		Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги про визнання кредитних договорів недійсними, встановлено, що позивач не укладав договори з відповідачем та не надавав згоди на обробку персональних даних, суд приходить до висновку, що відповідачем зібрані персональні дані Позивача з порушенням вимог Закону, отже підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання Відповідача видалити персональні дані позивача з електронних баз та припинити їх збір та передачу.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147, 20 грн., сплачені позивачем при зверненні до суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про захист прав споживачів, визнання кредитних договорів недійсними - задовольнити.
		Визнати недійсним кредитний договір від 15.08.2019 року № 1922750323436, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
		Визнати недійсним кредитний договір від 15.08.2019 року № 1922750257794, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
		       Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» видалити всі персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
		Відомості щодо учасників справи:
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
		Відповідач: ТОВ «Служба миттєвого кредитування», ЄДРПОУ 38839217, адреса: 69019 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.39-А, оф.25.
		Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідевським районним судом м.Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя В.В. Калюжна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...