Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/2893/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 04.12.2023. Зареєстровано: 04.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: 11-кп/818/1465/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023226310000111

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		 
		Справа № 621/2893/23                                 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/818/1465/23                              Суддя-доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.1 ст.125 КК України
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
		   головуючого  судді        - ОСОБА_2 ,
		суддів                -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря        - ОСОБА_5 ,
		   прокурора                - ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого            - ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 17 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_7 ,- 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 17.08.2023 року  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вітальдів-Брід Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , та фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. 00 коп.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2514 грн. 51 коп. 
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. 00 коп.
		В решті позову ОСОБА_8 - відмовлено.
		 
		 
		 
		Цим вироком втановлено, що 16 липня 2023 о 15:00 годині поблизу будинку АДРЕСА_1 , у між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на побутовому грунті виник конфлікт в ході якого у ОСОБА_7 , виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
		Того ж числа, близько 15:03 години, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_7 наніс один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_8 , чим завдав їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій навколоочній області. 
		Зазначеними діями ОСОБА_7 , вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.
		 
		Не погодившись з рішенням районного суду потерпіла ОСОБА_8  подала на нього апеляційну скаргу, в якій просять змінити вирок Зміївського районного суду Харківської області від 17.08.2023 року та задовольнити її цивільний позов в повному обсязі.
		В обґрунтування своїх апеляційних вимог потерпіла посилається на те, що судом першої інстанції недостатньо враховані усі фактичні обставини кримінального провадження, а саме те, що обвинувачений вдарив жінку-пенсіонерку кулаком в обличчя, від чого потерпіла впала на землю, а  ОСОБА_7 залишив місце вчиненого злочину.
		Крім того,апелянт зазначає,що після вчиненого злочину її емоційний стан та стан здоров`я погіршилися, вона відчуває постійні голові болі, з`явилося безсоння, змінився її звичайний спосіб і порядок життя, оскільки вона вимушена перебувати в районному відділі поліції, витрачати кошти на лікування та приїжджати до лікарні. І все це, як зазначає апелянт, відбувалося під час війни в України, від чого її емоційний стан також пригнічений. 
		 
		Потерпіла ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлені про дату, місце та час судового розгляду, не з`явилися в судове засідання в суд апеляційної інстанції, але направила до суду апеляційної інстанції заяву від 26.10.2023 року, в якій вона просить провадити апеляційний розгляд за її відсутності та задовольнити подану апеляційну скаргу в повному обсязі.
		За таких обставин, враховуючи думки прокурора та обвинуваченого, а також дотримуючись норм ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вирішила провадити апеляційний розгляд без участі потерпілої ОСОБА_8 з урахуванням доводів апеляційної скарги та відомостей, що містяться в матеріалах справи.
		 
		Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілої, заперечення обвинуваченого щодо задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, оскаржуваний вирок та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів, на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє. 
		Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_8 щодо незгоди з оскаржуваним судовим рішенням в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів вважає, що ці апеляційні доводи є суб`єктивними та безпідставними, з наступних підстав.
		Згідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року - визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення вимог потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн, з огляду на фактичні обставини справи, характер та обсяг душевних страждань потерпілої у зв`язку з отриманим легким тілесним ушкодженням.
		Зокрема, з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що діями обвинуваченого ОСОБА_7 було спричинено потерпілій ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій навколоочній області. 
		При цьому, потерпіла ОСОБА_8 подала цивільний позов, в порядку ст. 128 КПК України, про стягнення з ОСОБА_7 на її користь матеріальну шкоду в сумі 2514 грн. 51 коп. та моральну шкоду сумі 30 000 грн.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди потерпіла зазначає, що після вчиненого злочину у неї з`явилося побоювання за своє життя, її емоційний стан та стан здоров`я погіршилися, вона відчуває постійні голові болі, з`явилося безсоння, змінився її звичайний спосіб і порядок життя, оскільки вона вимушена перебувати в районному відділі поліції, витрачати кошти на лікування та приїжджати до лікарні. 
		Згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо, за наявності належних доказів понесених витрат.
		Належними доказами у кримінальному провадженні підтверджено понесення ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. 
		Зважаючи на характер та обсяг душевних страждань потерпілої ОСОБА_8 внаслідок отриманих нею легкого тілесного ушкодження у вигляді синця в лівій навколоочній області, зміни її звичайного укладу та способу життя, суд правомірно стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 5 000 грн, яка відповідає тяжкості перенесених моральних страждань.
		При цьому, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що відомості про сімейний та майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме те, що останній є особою пенсійного віку, не працює, і враховуючи вимоги розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку, що позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 5 000 грн. 
		Згідно положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
		Статтею 374КПК України передбачено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому чи залишення його буз розгляду. 
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції всебічно, повно і неупереджено досліджені матеріали кримінального провадження щодо цивільного позову, що пред`явлений потерпілою, та обґрунтовано визнано можливим частково задовольнити цивільний позов, з наведенням відповідних мотивів прийнятого ним рішення. 
		Згідно роз`яснень, що містяться в п.п.3 та 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. 
		За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обґрунтовано частково задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочинних дій обвинуваченого, на суму 5 000 грн. 
		Апеляційні доводи потерпілої про необхідність зміни вироку та збільшення суми стягнення з обвинуваченого на її користь моральної шкоди до 30000 грн. з тієї підстави, що вона є особою пенсійного віку, внаслідок протиправних дій обвинуваченого перебуває у стресовому стані, погано спить, її стан здоров`я погіршився, їй спричинено душевні страждання, що виявилися у переживаннях, негативних змінах її життя, на думку колегії суддів, є суб`єктивними та безпідставними, оскільки зазначені обставини вже враховані судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілої, з наведенням в оскаржуваному вироку обґрунтованих і вмотивованих мотивів прийнятого рішення.
		Таким чином, судом першої інстанції належним чином враховано характер кримінального правопорушення, глибину, тривалість та обсяг душевних страждань потерпілої ОСОБА_8 внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, та як наслідок обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., а тому, на переконання колегії суддів, в повній мірі відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, що за своїм розміром відповідатиме характеру і обсягу спричинених страждань потерпілій, а тому апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його зміни не вбачає.
		Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається. 
		Керуючись ст.ст.405, 407 ч.1 п.1, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 17 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
		Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		       
		Головуючий  
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...